Класифікація типів текстових редакторів

2

МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ЗАЙНЯТОСТІ УКРАЇНИ

Контрольна робота

з дисципліни “Інформатика та комп'ютерна техніка”

на тему: «Класифікація типів текстових редакторів»

Студентки гр. УПБ2 - 08з Тищенко А.М.

Перевірив: доцент Г.Л. Яковлєв

Київ 2010

ЗМІСТ

1. Класифікація типів текстових редакторів

2. Технологія обробки текстових документів

Список використаних джерел

1. Класифікація типів текстових редакторів

Редактор тексту - це программа або її частина, що забезпечує створення текстових документів і їх коректування.

Текстові документи - це звичайні статті, листи та ін., тексти програм, команди операційної системи.

Будь-який користувацький інтерфейс повинен забезпечити роботу з текстом, а виходить, повинен мати у своєму составі текстовий редактор.

Близько 80% часу роботи всіх комп'ютерів у світі йде на роботу з текстами. Розроблене багато гарних редакторів для різних цілей.

Текстовий редактор - це комп'ютерна програма - застосунок (Слово «застосунок» у сенсі «прикладна програма» є неологізмом, який вперше використаний компанією МайкроСофт для перекладу слова «application» у операційній системі «Microsoft Windows™ Vista».

Раніше слово «застосунок» не зустрічалося, а словосполучення «application», «application program» традиційно перекладалося як «прикладна програма», або «додаток»), призначена для створення й зміни текстових файлів, а також їх перегляду на екрані, виводу на друк, пошук фрагментів тексту й т. п.

Деякі текстові редактори забезпечують також розширену функціональність, таку як підсвічування синтаксису, сортування рядків, шаблони, конвертація кодування символів і т. п.

Інші текстові редактори мають розширені функції форматування тексту, впровадження в нього графіки й формул, таблиць й об'єктів.

Такі редактори часто називають текстовими процесорами і призначені вони для створення різного роду документів, від особистих листів до офіційних паперів. Класичний приклад -- Microsoft Word.

Ще один клас програм цієї групи -- текстові середовища. По суті, такі середовища являють собою повноцінне робоче середовище, у якому можна вирішувати найрізноманітніші завдання: за допомогою надбудов вони дозволяють писати й читати листа, WEB-канали, працювати в вікі й Вебі, вести щоденник, управляти списками адрес і завдань.

Представники цього класу -- Emacs, Archy, Vim й Acme з операційної системи Plan 9.

Такі програми можуть служити середовищам розробки програмного забезпечення.

У кожному разі, останні завжди містять текстовий редактор як необхідний інструмент програмування.

§ Professional Notepad -- Текстовий редактор для заміни стандартного блокнота. Забезпечує підсвічування синтаксису PHP, HTML, CSS, JavaScript, Perl й ін. Необмежений розмір тексту.

§ GridinSoft Notepad -- текстовий редактор з перевіркою орфографії на 7 мовах.

§ GEdit - основний текстовий редактор середовища Gnome.

§ BDV Notepad -- Замінник блокнота для Windows, містить додаткові функції для редагування тексту, безкоштовний.

§ EditPlus -- текстовий редактор для Windows, призначений для програмування й веб-розробки.

§ Emacs. Відкрита програма. -- Має потужний і дуже гнучкий настроюваний інтерфейс, що, підтримує макроси. Про Emacs також є Вікі.

§ EmEditor -- платний редактор для Windows-систем. Забезпечує підсвічування тексту для різних форматів, модулів, однак інтерфейс вимагає вивчення.

§ JEdit. Відкрита програма. -- крос-платформний редактор, написаний мовою Java.

§ Kate. Відкрита програма. -- Потужний розширюваний текстовий редактор з підсвічуванням синтаксису для маси мов програмування й розмітки (модулі підсвічування можна автоматично обновляти по мережі). Гнучкий настроюваний интерфейс, що. Входить до складу KDE.

§ Notepad -- входить до складу Windows.

§ SciTE. Відкрита програма. Редактор з підсвічуванням синтаксису для багатьох мов програмування, фолдінгом. Широкі можливості настроювання й автоматизації.

§ Notepad+GPL, заснований на тім же движку, що й SciTE. Має подібні можливості й зручний інтерфейс.

§ Vim. Відкрита програма. Розділяє процес редагування на режим уведення й командний. Дає необмежені можливості настроювання й автоматизації.

§ GNU nano -- Редактор для командного рядка.

§ Pspad -- Текстовий редактор з підсвічуванням синтаксису, підтримкою скриптів й інструментами для роботи з HTML-кодом.

§ TEA -- Редактор із сотнями функцій обробки тексту й розмітки в HTML, XHTML, LaTeX, Docbook, Wikipedi

2. Технологія обробки текстових документів

Обробка текстових документів містить у собі:

Корегування набраного тексту звичайним способом, тобто зміна букв, слів і т. д.

Вирізання фрагментів тексту, запам'ятовування їх протягом поточного сеансу роботи, а також у вигляді окремих файлів.

Вставка фрагментів у потрібне місце тексту.

Пошук у тексті потрібних слів або речень.

Заміна слів одне на інше частково або повністю у всьому тексті.

Форматування тексту, тобто надання йому певного вигляду за такими параметрами: ширина текстового стовпчика, абзац, поля з обох боків, верхнє й нижнє поле, відстань між рядками, вирівнювання краю рядків.

Автоматична розбивка тексту на сторінки із заданим числом рядків.

Автоматична нумерація сторінок.

Автоматичне введення підзаголовків у нижній або верхній частині сторінки.

Виділення частини тексту жирним, курсивним або підкресленим шрифтом.

Переключення програми для роботи з іншим алфавітом.

Табуляція рядків, тобто створення постійних інтервалів для розміщення і тексту у вигляді стовпчиків.

Друкування тексту або окремих його частин.

Найпотужніші текстові редактори включають також додаткові можливості обробки, такі як:

Можливість побачити на екрані текст у готовому вигляді, тобто таким, яким він буде роздрукований принтером.

Широкий вибір шрифтів.

Можливість вставки в текст формул, таблиць, малюнків.

Можливість створення кількох текстових стовпчиків на одній сторінці.

Автоматичний пошук і виправлення граматичних помилок.

Вибір готових стилів і шаблонів.

Більш детальніше, за обробку тексту, потрібно починати зі створення документу.

Найпростіший спосіб створення нового документа полягає у використанні шаблонів. Шаблони являють собою стандартні заготовки документів певного типу і використовуються для полегшення підготовки документів. Шаблони дозволяють складати й зберігати універсальні бланки документів різного типу: листів, службових записок, доручень, платіжних доручень.

Складовою частиною шаблонів є стилі, що визначають зовнішній вигляд символів і абзаців. Починаючи складати певний документ, спочатку викликається шаблон з цього типу документів, а вже потім заповнюється. Складання документа при цьому зводиться до заповнення його певних полів текстом. Один раз зроблений на основі стандартів шаблон може надалі багаторазово використовуватися для створення документів певного виду.

Деякі текстові процесори (наприклад Microsoft Word) зберігають у шаблонах не тільки інформацію, потрібну для створення нового документа, але також і деякі елементи середовища: склад панелей інструментів і меню, набір макросів, коефіцієнт масштабування при відображенні документа і т. п.

Документ, створений у Microsoft Word, може бути власним шаблоном. У розвинутих текстових процесорах існує цілий ряд інструментів, що сприяють і автоматизації створення шаблонів. Серед них найважливішими є поля підстановки й макроси. Використання полів підстановки дає можливість вставляти в шаблон документа нові поля, призначені для подальшого їх заповнення користувачем.

Для того щоб відредагувати вже існуючий документ, якого поки що немає на екрані, треба спочатку відкрити його, тобто викликати з диска. При цьому документ, який відкривається, не зникає з диска, просто його копія переноситься в пам'ять комп'ютера. Як тільки документ відкритий, його можна редагувати, роздруковувати або просто читати.

Режим вставки і заміни символів. Текстовий процесор завжди знаходиться в одному з двох режимів -- вставка або заміна. Для їхнього перемикання зазвичай використовується клавіша <Ins>. У режимі вставки текст, що вводиться з клавіатури, відсуває вправо текст документа, що стоїть праворуч від курсору, не видаляючи його. У режимі заміни замість символу, що стоїть над курсором (або праворуч від нього), вводиться новий символ із-клавіатури. Режим вставки руйнує існуючий текст документа.

Коли текст вводиться вперше, зручніше користуватися режимом вставки, а також при редагуванні тексту, коли в текст додається символ, слово або речення. Якщо ж ви хочете замінити один символ іншим, то використовуйте режим заміни.

Режим вставки -- метод доповнення тексту в документ, при якому існуючий текст зміщається вправо, звільняючи місце текстові, що вводиться.

Режим заміни -- метод доповнення тексту в документ, при якому символ, який стоїть над курсором, заміняється тим, що вводиться з клавіатури.

Поняття фрагмента тексту і його виділення. Фрагментом називається безперервна частина тексту. Виділення фрагмента робить його об'єктом наступної команди.

Виділити фрагмент -- означає «підсвітити» його за допомогою миші або клавіатури.

Виділений фрагмент може бути рядковим, блоковим або лінійним.

Рядковий фрагмент складається з послідовності цілих рядків.

Блоковий фрагмент зазвичай поєднує частини рядків, що утворюють у сукупності прямокутник.

Лінійний (потоковий) фрагмент може містити в собі послідовність (необов'язково) цілих рядків. У деяких текстових процесорів (наприклад Microsoft Word) немає рядкового виділення. Однак його легко здійснити за допомогою перетягування мишею. У текстового процесора MultiEdit передбачені всі три способи виділення.

Існують спеціальні способи виділення для слова, рядка, речення тощо (наприклад, подвійний або потрійний клік мишею в Microsoft Word).

Копіювання й переміщення фрагментів тексту Найбільш часто використовувані операції в текстових процесорах -- копіювання, переміщення й видалення фрагментів тексту. Ці операції можуть виконуватися як із буфером проміжного зберігання, так і без нього. У Лексиконі, наприклад, такі операції виконуються тільки через буфер. У процесорах MultiEdit і Microsoft Word -- і так, і так.

Наприклад, у текстовому процесорі Microsoft Word є можливість перетягувати фрагменти мишею на нове місце (з видаленням зі старого місця або без видалення) без допомоги буфера.

Сутність операцій, що використовують буфер проміжного зберігання, полягає в тому, що позначений фрагмент тексту переноситься на нове місце, копіюється туди або просто видаляється. Технологія виконання цих операцій включає кілька етапів:

виділення частини тексту (фрагмента);

перенесення виділеного фрагмента в буфер проміжного зберігання;

переміщення курсору в потрібне місце документа;

копіювання (перенесення) виділеного фрагмента з буфера в те місце документа, що позначене курсором.

Оскільки всі додатки Windows працюють через загальний системний буфер проміжного зберігання, операції із фрагментами тексту можуть торкатися не тільки зовнішніх документів, але й інших додатків. Так, ви можете перенести (скопіювати) позначений фрагмент із вашого поточного документа, створюваного в Microsoft Word, у який-небудь документ у табличному процесорі Ехсеl, або, навпаки, використовувати частину зовнішнього документа, що знаходиться в іншому вікні, створюваному вами.

Видалення тексту. У сучасних текстових процесорах можна видалити символ, слово, рядок, фрагмент тексту (рядковий або блоковий).

При цьому видалення останнього введеного символу (тобто символу, що стоїть ліворуч від курсору) здійснюється за допомогою клавіші <Backspace>, а символу, що йде за курсором, -- за допомогою клавіші <Delete>.

Видаленню слова, рядка, речення або будь-якого іншого фрагмента тексту передує виділення відповідного елемента тексту, а потім застосування або клавіші < Delete >, або операції видалення. Місце, яке займав видалений елемент тексту, автоматично заповнюється розміщеним після нього текстом.

Видалений фрагмент тексту переноситься в буфер проміжного зберігання, так само як в операції переміщення. При необхідності його можна відновити, якщо туди не зроблений новий запис чергової операції копіювання, переміщення, видалення. Новий фрагмент тексту замінює попередній.

Операція відкочування. У багатьох програмних засобах, у тому числі й у текстовому процесорі, передбачена операція відкочування. Для реалізації цієї операції текстовий процесор фіксує послідовність дій щодо зміни тексту у вигляді послідовних кроків.

Спеціальною командою відкочування (Undo) користувач може повернути документ до того стану, який був за кілька кроків тому, тобто «відкотитися». Глибина можливого відкочування залежить від середовища, потужності використовуваного комп'ютера й інших причин. Поряд із командою відкочування існує команда скасування відкочування (Redo).

Форматування тексту. Операції форматування включають у себе розбивку тексту на рядки (у рамках абзацу) і сторінки, вибір розташування абзаців, відступів між абзацами, обтікання окремих абзаців, а також видів і написання шрифтів. Ці операції виконуються різними текстовими процесорами з різним ступенем автоматизації. Наприклад, розбивку на рядки й сторінки Microsoft Word виконує автоматично (ця властивість -- характерна риса потужних текстових процесорів). Лексикон автоматично розбиває тільки на рядки, а розбивку на сторінки виконує лише за спеціальною командою. MultiEdit і те й інше виконує за командою.

Таким чином, після введення з клавіатури вихідних установок (команд) форматування, обумовлених конкретним видом документа, текстовий процесор автоматично переформатує документ.

Суть форматування полягає в здатності текстового процесора змінювати оформлення документа на сторінці, а саме:

змінювати границі робочого поля, визначаючи поля зверху, знизу, зліва, справа;

встановлювати міжрядковий інтервал (розрідженість рядків на сторінці) і міжлітерний інтервал у слові;

вирівнювати текст -- центрувати, притискати до лівої або правої границі;

рівномірно розподіляти слова в рядку;

використовувати різні шрифти і т. ін.

При редагуванні документа змінюється його вміст, а при форматуванні -- його зовнішній вигляд. У текстових редакторах розрізняють форматування символів і форматування абзаців.

При форматуванні символів, як правило, задаються параметри шрифту гарнітура, розмір, написання, тип підкреслення та інше.

Гарнітура шрифту -- це термін, яким визначається загальна форма символів. Наприклад, гарнітура roman є загальною назвою для цілого сімейства класичних шрифтів і відрізняється зарубками на кінцях букв і комбінацій товстих і тонких ліній у накресленні символу. Ця гарнітура легко читається, тому розроблювачі шрифтів створили на її базі безліч шрифтів подібного вигляду, наприклад шрифт Times New Roman, що поставляється з Windows.

Для будь-якого фрагмента документа (слова, рядка, абзацу, речення або всього документа) можна задати шрифт. Поняття шрифту містить у собі сукупність таких параметрів:

тип шрифту (або гарнітура). Це може бути Тайме, Кур'єр і т. д.;

розмір шрифту. Задається в пунктах. Наприклад: 14 пт, 16 пт і т. д.;

написання (звичайний, напівжирний, курсив, напівжирний курсив);

тип підкреслення (одинарне, подвійне, хвилясте і т. д.);

колір шрифту;

ефекти (верхній і нижній індекс, закреслювання, тінь і т. д.).

Для задавання іншого шрифту виділіть спочатку фрагмент, у якому ви збираєтеся поміняти шрифт. Потім для зміни типу шрифту, розміру й написання скористайтеся панеллю інструментів.

Якщо потрібно збільшити (зменшити) розмір шрифту, то розкрийте список розмірів і виберіть потрібне значення або введіть його самостійно.

Щоб змінити тип шрифту, розкрийте список шрифтів і виберіть необхідний.

Зробити виділений фрагмент тексту напівжирним, курсивом або підкресленим (у будь-яких поєднаннях) можна натисканням відповідних кнопок на панелі інструментів. З їхньою ж допомогою відповідні ефекти можна скасувати.

У редакторі Microsoft Word тонше форматування шрифту можна виконати, виділивши фрагмент тексту і вибравши команду Формат/Шрифт. Ця команда викликає діалогове вікно, у якому можна зробити всі передбачені варіанти шрифтового оформлення.

За допомогою елементів цього вікна можна змінити не тільки тип і розмір шрифту, але й усі інші його параметри. Зробивши необхідні настроювання, натисніть клавішу ОК.

До більшості шрифтів, крім звичайних символів, зображених на клавішах клавіатури, входять спеціальні символи й значки. Ці символи застосовуються при створенні документів наукового або технічного характеру, а також при роботі не з англійською, а з деякими іншими мовами. Оскільки символів такого Роду на клавіатурі немає, у Word є діалогове вікно для їх вставки.

Форматування часто застосовується до абзаців. Як тільки введений текст досягне правої межі, текстовий процесор автоматично переведе його на наступний рядок.

Інакше кажучи, якщо слово, що вводиться, занадто довге і не вміщається на рядку, що залишився, текстовий редактор автоматично починає новий рядок.

Якщо ви закінчили цей абзац і хочете, щоб курсор перемістився на початок наступного, натисніть клавішу введення <Enter >. Таке натискання слід розглядати як команду, за якою поточний абзац закривається. У текстовому процесорі Microsoft Word при завершенні абзацу клавішею < Enter > новий абзац повторює стиль попередніх.

Абзац -- фрагмент тексту, процес введення якого закінчився натисканням на клавішу введення < Enter >.

Мінімальний набір типових, операцій включає операції, що здійснюються над документом в цілому, над абзацами документа і над його фрагментами. До операцій, що здійснюються з документом, належать:

створення нового документа -- присвоєння документу унікального імені й набирання усього тексту документа на клавіатурі;

завантаження попередньо створеного документа в оперативну пам'ять;

зберігання документа -- копіювання документа з оперативної пам'яті в зовнішню;

видалення документа -- видалення створеного або завантаженого документа з екрана;

друк документа -- створення твердої (паперової") копії документа. Операції, що здійснюються над абзацами.

Абзац є ключовим елементом у структурі документа для багатьох текстових процесорів (хоча є й інші, наприклад, у Microsoft Word -- розділи).

Указані операції включають установку границь абзаців і абзацних відступів, вирівнювання, а також вмикання переносу слів.

Установку границь абзаців здійснюють за. допомогою маркерів відступів, що знаходяться на координатній лінійці, або відповідними командами меню.

Вирівнювання (виключна). Розрізняють чотири види горизонтального (вліво, вправо, по центру, по ширині) і три види вертикального вирівнювання (вгору, вниз, по висоті).

Перенос. При вимкнутому режимі автоматичного переносу слово, яке не помістилося на рядку, повністю переноситься на наступний рядок. Це не додає тексту елегантності; його правий край залишається нерівним. Для поліпшення зовнішнього вигляду тексту використовують режим переносу. При ручному варіанті переносу користувач сам визначає місце переносу, вводячи дефіс, і жорстким переведенням каретки (натисканням на клавішу < Enter >) переходить на наступний рядок. Використання такого режиму переносу призводить до необхідності видалення дефісів при повторному форматуванні тексту документа.

При ввімкнутому режимі автоматичного переносу реалізується м'який варіант переносу: текстовий процесор сам ділить слово на склади і переносить його найкращим способом. Цей режим не створює ніяких труднощів при повторному Форматуванні.

Операції, здійснювані над фрагментами тексту. Ці операції включають виділення фрагмента тексту, його переміщення, копіювання або видалення. Крім того, виділений фрагмент тексту можна надрукувати, зробити пошук і заміну символів, застосувати шрифтове виділення " Ряд інших операцій.

Список використаної літератури

1. Савчук Л.О., Гришпинюк О.В. Інформатика і комп'ютерна техніка: Навч. посіб. - Професіонал, 2004.

2. Кишик А.Н. Досье пользователя Microsoft Word 97. - Киев: «Логос», 1998.

3. Основи інформатики / За ред. Смирнова М.В. - К., 1999.

4. Соколюк Є.І. Комп'ютерні технології сьогодні. - Харків, 2000.

5. Програмне забезпечення / За ред. Ящука С.М. - К., 2001.

6. Windows для чайников. - К., 2000.