Технології дистанційного навчання у рамках Болонського процесу

Донецький державний університет управління

Кафедра інформаційних технологій

ТЕХНОЛОГІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У РАМКАХ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Тетяна Золотарьова,

кандидат економічних наук, доцент

Ключові слова: дистанційне навчання, Болонський процес, вища освіта, Європейський освітній простір, комп'ютеризація навчання.

Роль дистанційного навчання (ДН) істотно зростає при формуванні єдиного Європейського освітнього простору у рамках Болонського процесу у зв'язку з обраною тенденцією зі створення глобальних відкритих освітніх і наукових систем, які в першу чергу призначені для розвитку системи накопичення й поширення наукових знань у студентському середовищі. Тому своєчасним було прийняття державної програми "Інформаційні й комунікаційні технології в освіті й науці" на 2006-2010 роки. Важливою складовою частиною програми є забезпечення дистанційного навчального процесу у вищих навчальних закладах, що базується на загальній комп'ютеризації бібліотек, створенні сучасних баз даних, знань і розвитку інформаційно-комунікаційних мереж у навчальних закладах. Стримуючими факторами широкого розвитку ДН є відсутність законодавчої бази, слабка забезпеченість комп'ютерною технікою й каналами зв'язку, а також проблеми організаційно-методичного характеру. Якщо ВНЗ досить добре обладнаний комп'ютерною технікою й сформувалася організаційна структура мережі, то наступним етапом має бути створення оптимальної організаційної структури ДН.

Сьогодні на українському ринку досить добре представлені різні типи систем дистанційного навчання, але про широке застосування дистанційних технологій в освіті поки що говорити зарано. Частково, дана проблема пов'язана з відсутністю методик з дистанційного навчання. Так, наприклад, українські науковці В.Д. Циделько, Н.О. Яремчук і В.В. Шведова запропонували свою модель тестового контролю в системі дистанційного навчання, що дозволяє автоматизувати й удосконалити процес обробки результатів тестування. У свою чергу їх російські колеги О.С. Козлов та О.М. Куликова запропонували дослідження проблем організаційно-методичного характеру, з якими зіштовхуються вузи при створенні власної системи ДН. У даній статті ми маємо на меті розглянути комплексний підхід до використання дистанційних технологій в освітній системі ВНЗ.

Оскільки система ДН, як правило, є новою послугою вузу, то виникає необхідність розробки декількох сотень курсів, що являють собою навчально-методичні матеріали ДН. Для ефективної практичної реалізації системи ДН у вузі необхідна організаційна структура, що поєднує в собі проектний й адміністративний підхід і, відповідно, має двох керівників з кожного напрямку.

Керівник від адміністрації, наприклад, в особі проректора з навчально-методичної роботи, визначає завдання, програму впровадження, штат, вартісні характеристики надаваних послуг, здійснює контроль діяльності працівників, стежить за ефективністю виконання програми, взаємодією з іншими підрозділами, а також здійснює оперативне керівництво.

У свою чергу координатор проектів ДН вирішує наступні завдання:

- формування програми впровадження ДН;

- розробку навчально-методичних матеріалів ДН;

- організацію й забезпечення набору матеріалів;

- залучення тимчасових співробітників в особі авторів методичних матеріалів;

- контроль за ходом реалізації й оперативне перепланування програми.

Як правило, залежно від масштабів вузу, передбачається для виконання перерахованих функцій близько 18-20 людино-годин на добу, що особливо важливо на початковому етапі.

Так, наприклад, для реалізації проекту координаторові потрібні наступні ресурси:

- технічна група, що включає адміністратора, операторів і дизайнерів системи;

- методична група, що включає методиста-постановника, операторів комп'ютерного набору і верстки, дизайнера сайту (порталу), консультантів-менеджерів; ресурс порталу ДН і його постійний хостінг.

Таким чином, реалізація системи ДН у вузі досить витратна й вимагає створення власного відділу ДН зі штатом працівників не менше 10 осіб. Створення повноцінного відділу у свою чергу вимагає великої кількості фахівців технічного профілю з високою заробітною платою, чого ВНЗ часто дозволити собі не може. У зв'язку із цим фактично навчально-методичні матеріали для ДН готує в електронному варіанті викладач - носій знань, а потім працівники відділу ДН надають форму, що відповідає стандартам даного навчального закладу, тобто роль оператора набору, програміста й WEB-дизайнера може виконати сам носій знань. У цьому випадку працівники відділу проектування системи ДН вузу будуть виступати в ролі технічних консультантів.

Можлива й інша конфігурація - виконання носієм знань тільки творчих функцій укладача навчальних і методичних текстів (курсів лекцій, посібників, підручників тощо) з подальшим використанням для їх постановки в мережу Інтернету відомих бібліотек, які мають своїх операторів і менеджерів. У цьому випадку ДН набуває міжвузівського виміру.

Окрім перерахованих моментів реалізація системи ДН у вузі припускає наявність розробленої методики дистанційного навчання в режимі On Lіne з урахуванням специфіки підготовки фахівців. Онлайнове навчання в повному обсязі має включати п'ять блоків:

- інформаційний блок, представлений, наприклад, у вигляді навчальних посібників, що мають модульну структуру;

- контрольний блок, представлений, наприклад, у вигляді тестів і системи оцінювання їхніх результатів;

- комунікативний блок, що дозволяє у вигляді оперативного зворотного зв'язку вести діалог зі студентами, підключеними до мережі Інтернет;

- інструктивний блок, що дозволяє виконувати індивідуальні й контрольні роботи відповідно до запропонованої інструкції;

- керуючий блок, що об'єднує всі перераховані вище блоки.

Сучасні інформаційні технології та існуючі напрацьовки методичних матеріалів дозволяють уже зараз в онлайновому режимі реалізовувати інформаційні й контрольні блоки.

При створенні інформаційного блоку необхідно враховувати наступні вимоги:

- чітко сформульовані цілі, задачі і програма навчання;

- вироблена стратегія подання матеріалу;

- можливість вибору студентом власної стратегії навчання за допомогою використання гіпертекстових технологій і мультимедійних засобів;

- організація дискусій за допомогою WEB-конференцій й CHAT-системи;

- виклад матеріалу невеликими порціями, з не до кінця розкритою темою й моментами повторення в новому інформаційному блоці.

Таким чином, електронний навчальний посібник може мати вигляд WEB-сайту, прив'язаного до реальних даних, динамічних і постійно зростаючих у кількісному і якісному відношенні. Надалі, досліджуючи статистику найбільш популярних маршрутів пересування по WEB-сторінках курсу, його можна легко змінювати, робити більш доступним і популярним, відстежувати успішних студентів.

Зауважимо, що правильний підхід до створення дистанційних підручників - це запорука успіху в створенні власної системи дистанційного навчання вузу. Іншою, на нашу думку менш продуктивною версією ДН, є переведення стандартних навчальних посібників в електронні копії з розміщенням їх на WEB-сайтах (порталах).

Поширення одержала наступна структура підручників для ДН (рис. 1.):

Досвід дистанційного навчання показав, що викладач має здійснювати контроль знань студентів після вивчення кожного модуля, тобто самостійна робота студента має бути досить регламентована, наприклад, методом введення системи штрафів за невчасно виконані завдання по модулю. Крім того, має бути розроблена система здачі модулів. Для реалізації такого підходу розробляється блок контролю, що повинен містити наступну інформацію:

Рис.1.

- графік проходження модульних тем з даної дисципліни, форми й дати звітності;

- тести;

- індивідуальні завдання;

- завдання для виконання контрольних або лабораторних робіт;

- графік консультацій;

- стандартні рекомендації з підготовки й оформлення робіт;

- перелік штрафних санкцій з порушень графіка звітності, дисципліни поводження тощо;

- портфель студента, що містить усе ним виконане по кожному модулю.

Як правило, блок контролю містить всі тестові питання по кожному модулю. Тестування студента переважніше проводити за типом тесту з випадковим порядком видачі запитань. Аналогічний підхід можна використати при видачі завдання для виконання контрольної або лабораторної роботи. Тести й лабораторні роботи повинні виконуватися тільки в комп'ютерному класі в присутності лаборанта або викладача. З розвитком мультимедійних технологій така вимога може бути замінена.

Реалізація комунікативного блоку на першому етапі може бути вирішена за допомогою WEB-сайтів кафедр, на якому представлені портфелі викладачів із вказівкою часу роботи в режимі On Lіne.

Таким чином, система ДН базується на максимальному використанні комп'ютерів у навчальному процесі. Даний підхід досить привабливий й, безсумнівно, має вигоду в дидактичній подачі матеріалу, надійності контролю знань, освоєння сучасних інформаційних технологій й ознайомлення студентів з науковими досягненнями. Але, реалізуючи програму дистанційного навчання у вузі, варто пам'ятати, що в цьому випадку сприйняття студентом інформації істотно відрізняється від традиційного, тобто зникнення традиційних методів навчання може привести до втрати переваг безпосереднього контакту з викладачем з реальними предметами, об'єктами й суб'єктами суспільства.

Литература:

1. Ніколаенко С. Інформаційна революція в освіті! // Вища школа. - 2005. - №5.

2. Козлов А.С., Куликова Е.Н. Проектные подходы в дистанционном обучении. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mosgu.ru, http://www.mgsu.ru

3. Циделко В.Д., Яремчук Н.А., Шведова В.В. Основные направления мониторинга дистанционного обучения / Тезисы 7 международной научно-методической конференции „Вища технічна освіта: проблеми та перспективи розвитку в контексті Болонського процесу”.

4. IMS Content Packaging Specification./IMS 2003. - Version 1.1.3. Final Specification. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.imsprogect.org