РЕФЕРАТ

дисципліна “ Інформаційні системи та технології”

Банківські та податкові автоматизовані системи

Зміст

1. Структура, форми подання та відображення економічної інформації

2. Поняття, класифікація і склад автоматизованих банків даних

3. Загальна характеристика розрахунків з використанням пластикових карток

3.1 Засоби ідентифікування пластикових карт

3.2 Емісія платіжних карток

3.3 Еквайринг та операції із застосуванням платіжних карток

4. Зовнішні інформаційні зв'язки автоматизованої інформаційної системи “Податки”

Список використаної літератури

1. Структура, форми подання та відображення економічної інформації

Інформатика - це галузь науки, що вивчає інформаційні процеси в різних областях знань. Предметом інформатики є виявлення і вивчення властивостей інформації, а також питань, зв'язаних з її збором, збереженням, пошуком, переробкою, перетворенням, поширенням і використанням у різних сферах діяльності.

Терміном інформація звичайно позначають обмін даними між людьми (у загальному випадку між джерелом і приймачем), що розширюють розуміння об'єкта чи явища. Родоначальник теорії інформації Клод Шеннон визначив: “Інформація - це знята невизначеність”.

Розрізняють змістовну і формальну структуру інформації. Змістовна структура орієнтована на зміст інформації (наукові знання, гіпотези, теорії, закони). Формальна структура орієнтована на представлення інформації (символьна, текстова, графічна, звукова).

Економічна інформація - словосполучення, введене в побут із впровадженням засобів обчислювальної техніки в керування господарською діяльністю. Під

економічною інформацією розуміють інформацію про процеси суспільного виробництва, обміну і споживання матеріальних благ. По призначенню в процесі керування економічна інформація підрозділяється на керуючу (командну) і ту, що інформує (наприклад обліково-статистичну) [15].

Економічна інформація:

- специфічна за формою представлення, відбивається у виді первинних і проміжних, юридично оформлених (тобто маючих підписи) традиційних електронних документах;

- об'ємна, тобто містить детальну інформацію про процеси, для керування якими вона використовується;

- циклична, тому що для більшості виробничих і господарських процесів характерна повторюваність складових їхніх стадій і відповідної інформації, яка описує ці процеси;

- специфічна по способах обробки (переважають арифметичні і логічні

операції, а результати представляються у виді текстів, таблиць, діаграм, графіків).

Найбільш важливими вимогами, пропонованими до економічної інформації, є [15]:

- коректність, тобто однозначність для всіх споживачів;

- цінність - відносна (для різних споживачів - різна) властивість, якщо інформація використовується для досягнення мети;

- оперативність, відбиває актуальність інформації для необхідних розрахунків і прийняття рішень в умовах, що змінюються;

- точність - визначає припустимий рівень перекручувань вхідних, вихідних і ін. типів інформації;

- вірогідність - властивість інформації відбивати реально існуючі об'єкти з необхідною точністю;

- стійкість - здатність реагувати на зміну вихідних даних без порушення необхідної точності;

- достатність - означає, що вона містить мінімально необхідний обсяг зведень, необхідних для ухвалення правильного рішення.

Дослідження економічної інформації дозволили:

- класифікувати інформацію з місця виникнення (вхідна, вихідна); по участі в процесі обробки/збереження (вихідна, похідна, збережена без обробки, проміжна, результуюча);

- стосовно функцій керування (планова, прогнозна, нормативна, конструктторсько-технологічна, облікова, фінансова і т.д.);

- виявити ряд особливостей, що впливають на організацію автоматизованої обробки.

Інформатика як наука виникла в результаті цілеспрямованого вивчення інформаційних процесів. Останнім часом під інформатикою розуміють науку про опис, осмислення, інтерпретації, представленні, формалізації і застосуванні знань за допомогою засобів обчислювальної техніки для пошуку нового знання у всіх областях діяльності людини.

Економічна інформатика (ЕІ) виявляє і вивчає властивості економічної інформації, закономірності її переробки; процесів керування переробкою ін формації в штучних, соціальних і біологічних системах і спрямована на рішення економічних задач. Її найважливішими призначеннями є: збір, перетворення і реєстрація інформації, обробка і збереження, перетворення, тиражування, поширення і використання для рішення економічних задач по керуванню економічними об'єктами.

Будь-яка інформація, включаючи економічну, вимагає матеріального втілення, що і досягається її представленням (фіксацією) у формі визначених сигналів усного і письмового зображень. Для економічної інформації властиве письмове (реєстраційне) представлення, однак при прийнятті управлінських рішень застосовується й усна інформація.

Письмова економічна інформація представляється цифрами, буквами, графічними зображеннями, символами інформації Матеріальним середовищем запису економічної інформації служить папір і інші матеріали, а також технічні засоби, при цьому забезпечується не тільки реєстрація інформації , але і її збереження і можливість подальшого використання. Розрізняють первісне представлення інформації (якщо реєструється вперше знову виникаюча інформація ) і вторинне представлення інформації (якщо записується інформація , що пройшла первісну реєстрацію). Тиражування і копіювання інформації - це теж вторинне її представлення [13].

Ті ж самі одиниці інформації можуть фіксуватися в різній матеріальній сфері, представлятися в усній і письмовій формах, перезаписуватися з одного середовища в інше. Представлення інформації реалізується різними способами і прийомами фіксації, сприйняття, організації збереження і використання інформації.

Матеріали, що служать для фіксації інформації, називаються носіями інформації. Могутнім стимулом їхнього розвитку послужили ЕОМ, що викликали нові форми носіїв. Носії за формою розрізняються по ряду ознак. По вихідних фізичних властивостях матеріалів виділяються носії інформації на паперовій основі різної щільності, металі, на магнітних матеріалах, кіноплівці. Загальноприйнято розглядати: паперові документи (стрічки, карти, барабани, диски), машиннозчитуємі документи, мікрофільми інформації. Найбільш розповсюдженими продовжують залишатися паперові документи (первинні і похідні). Первинні документи створюються з метою первісної фіксації інформації. Вихідна інформація при машинному рішенні задач часто виводиться на друкувальні пристрої.

Технічні засоби представлення інформації , виконуючи функцію носіїв інформації , розширюють можливості матеріальних носіїв. Велике значення серед них мають дисплейні пристрої, особливо при діалоговому режимі обробці ін формації. На дисплеях ПК ведеться повний технологічний процес рішення задач. Тут відображається різна інформація , включаючи вихідні, проміжні і результативні дані. За допомогою дисплеїв відображається алфавітно-цифрова і графічна ін формація ; за допомогою друкувальних пристроїв потрібну інформацію можна зафіксувати на паперових носіях.

Пристрої керування на ЕОМ забезпечують різні операції з інформацією , виданою на дисплей, що і дає можливість здійснювати технологічний процес рішення задач з повним чи частковим відображенням цього процесу, імітуючи роботу економіста. Так, наприклад, екран дисплея можна розділити на три частини - дисплейні вікна, що можуть керуватися загальними й окремими командами програм інформації. Дисплейні вікна імітують документи, з якими ведеться робота, забезпечуючи одночасний перегляд значного їхнього числа. Інформація таких документів може переміщуватися, коректуватися, використовуватися, знищуватися, запам'ятовуватися для збереження і т.п. Одночасно можна відображати первинні документи і результативну інформацію, прибігати до різних форм зображення (алфавітно-цифровий чи графічний) інформації.

Аналітичну інформацію можна подати в табличній та графічній формах, у вигляді текстів і динамічних рядів.

Найбільш поширеною формою подання первинної та результатної ін формації є таблична. Таку форму мають первинні документи (рядки в документах і ревізити, які можна розглядати як графи), вихідні документи (звіти, відомості, розрахунки, таблиці), дані на машинних носіях у реляційних базах даних.

Обробка табличної інформації забезпечується засобами електронних таблиць (Ехсel, Quattro Рго, Lotus 1-2-3 у сучасних версіях) та організацією реляційних баз даних з використанням систем управління базами даних (СУБД): FохРго fог Windows, Ассеss, Informix, Огасlе. Табличні процесори сприяють виконанню традиційних розрахунків, пов'язаних з маніпулюванням даними рядків і граф, завдяки наявності вбудованих функцій, а також дають змогу виконувати спеціальні аналітичні розрахунки. Передбачено також функцію експорту-імпорту даних з формату електронних таблиць у бази даних, і навпаки.

У реляційній базі даних будь-який документ чи лінійний файл даних подається у вигляді набору двовимірних плоских таблиць, які складаються зі стовпчиків (граф) і рядків. Необхідні аналітичні задачі розв'язуються за допомогою спеціального програмного забезпечення.

Чільне місце у відображенні результатів аналітичних розрахунків належить графічній формі, яка дає наочне й концентроване уявлення про динаміку процесів, функціональні залежності між двома і більше факторами економічного аналізу, сприяє виявленню тенденцій і закономірностей.

Графіки різних видів будуються за допомогою електронних таблиць, окремих текстових процесорів або спеціального програмного забезпечення (наприклад STATGRAPHICS). Аналітик може користуватися графічною інформацією, яка є результатом розв'язання аналітичних задач на підприємстві або надійшла з зовнішніх джерел. Сучасні засоби оргтехніки з відповідним програмним забезпеченням уможливлюють використання зовнішньої графічної інформації.

Текстова інформація - найменш формалізована форма відображення інформації. Переважну більшість такої інформації не фіксовано на машинних носіях, певна частина її перебуває в базах даних. Для її формування в електронному вигляді використовуються текстові процесори Windows Word, ЛЕКСИКОН та ін. Текстові файли не підлягають автоматизованій обробці (наприклад, пошуку та групуванню даних, видачі інформації на запитий).

Використання Web-технологій забезпечує організацію, ведення і далі використання баз даних у вигляді гіпертексту. Гіпертекстова технологія дає змогу користувачеві переміщуватися від одних об'єктів інформації до інших з урахуванням їхніх змістових і семантичних зв'язків.

2. Поняття, класифікація і склад автоматизованих банків даних

Окремі БД можуть поєднувати всі дані, необхідні для рішення однієї чи декількох прикладних задач, чи дані, що відносяться до якої-небудь предметної області (наприклад, фінансам, студентам, викладачам, кулінарії і т.п.). Перші звичайно називають прикладними БД, а другі - предметними БД (що співвідноситься з предметами організації, а не з її інформаційними додатками) [13].

БД дозволяють забезпечити підтримку будь-яких поточних і майбутніх додатків, оскільки набір їхніх елементів даних містить у собі набори елементів даних прикладних БД. Унаслідок цього предметні БД створюють основу для обробки неформалізованих, змінюючихся і невідомих запитів і додатків (додатків, для яких неможливо заздалегідь визначити вимоги до даних). Така гнучкість дозволяє створювати на основі предметних БД досить стабільні ін формаційні системи, тобто системи, у яких більшість змін можна здійснити без змушеного переписування старих додатків.

Засновуючи ж проектування БД на поточних та перспективних додатках, що передбачаються, можна істотно прискорити створення високоефективної інформаційної системи, тобто системи, структура якої враховує такі, що часто зустрічаються шляхи доступу до даних. Тому прикладне проектування дотепер залучає деяких розроблювачів. Однак у міру росту числа додатків таких інформаційних систем швидко збільшується число прикладних БД, різко зростає рівень дублювання даних і підвищується вартість їхнього ведення.

Таким чином, кожний з розглянутих підходів до проектування впливає на результати проектування в різних напрямках. Бажання досягти і гнучкості, і ефективності привело до формування методології проектування, що використовує як предметний, так і прикладний підходи. У загальному випадку предметний підхід використовується для побудови первісної інформаційної структури, а прикладний - для її удосконалювання з метою підвищення ефективності обробки даних.

Розглянемо класи БД, що одержали до дійсного часу найбільший розвиток у нашій країні. Це:

- документографічні і документальні БД, створювані в органах НТІ і засобах масової інформації;

- БД по промисловій, будівельній і сільськогосподарській продукції;

- БД по економічній і кон'юнктурній інформації (статистична, кредитно-фінансова, зовнішньоторговельна);

- фактографічні бази соціальних даних, що включають зведення про населення і про соціальне середовище;

- БД транспортних систем;

- довідкові дані для населення й установ (енциклопедії і довідники, розклади літаків і потягів, адреси і телефони громадян і організацій і ін.);

- ресурсні БД , що включають фактографічну інформацію про природні ресурси (земля, вода, надра, біоресурси, гідрометеорологія, вторинні ресурси і відходи, екологічна обстановка);

- фактографічні бази і банки наукових даних, що забезпечують фундаментальні наукові дослідження;

- фактографічні БД в області культури і мистецтва;

- лінгвістичні БД, тобто машинні словники різного типу і призначення.

Автоматизований банк даних - це система спеціальним образом організованих даних (баз даних), програмних, технічних, мовних, організаційно-методичних засобів, призначених для централізованого нагромадження і колективного багатоцільового використання даних.

БД створюються для рішення багатьох задач для багатьох користувачів. Наявні спеціальні мовні і програмні засоби, що полегшують виконання тих чи інших операцій для користувача. Така сукупність мовних і програмних засобів називається СУБД.

Переваги банку даних: незалежність даних від окремих задач, концентрація даних у єдиній базі, постійна готовність інформаційної бази, забезпечення колективного доступу користувачів до інформації, централізоване керування даними.

Вимоги до банків даних:

1.Адекватність відображення предметної області

2.Надійність функціонування, тобто захист від руйнувань, можливість відновлення,

3.Можливість функціонування різних видів користувачів у різних режимах (рівнобіжна обробка запитів користувачів),

4.Швидкодія і продуктивність - кількість запитів в одиницю часу і час відповіді на запит,

5.Простота використання,

6.Можливість розширення, тобто додавання і видалення даних, модулів.

Банк даних включає обчислювальну систему (операційна система і технічні засоби); базу даних; СУБД; адміністратор даних; організаційно - методичні засоби; словник даних.

Словник даних - централізоване сховище нетто-інформації (інформації про інформацію), що описує структуру баз даних, користувачів інформації.

Організаційно-методичні засоби - різні інструкції, матеріали для користувачів банку даних.

Адміністратор банку даних - фахівець, що забезпечує створення і функціонування банку даних.

Елемент даних - найменша семантично значима пойменована одиниця інформації, має ім'я, типом (символ., числа), довжиною, точністю (кількість знаків після коми).

Агрегат даних - пойменована сукупність елементів даних усередині запису, які можна розглядати як єдине ціле. Поділяється на простий і складний.

Простий агрегат: Дата(агрегат): - рік - місяць - число (елементи даних). Підприємство (агрегат):- найменування п/п - адреса п/п (простий агрегат) - індекс - місто - вулиця - будинок (елементи даних)

За технологією обробки бази даних можуть бути.:

- централізовані, що зберігаються в пам'яті однієї системи.

- розподілені, що зберігаються на різних ЕОМ, вузлах мережі.

СУБД - сукупність програм і мовних засобів, призначених для створення, ведення і використання баз даних.

Призначення СУБД: керування базами даних, тобто виконання ними ролі менеджера; розробка, налагодження і виконання прикладних програм (транс ля-тори); виконання допоміжних операцій, сервіс.

Функції СУБД: організація збереження даних; визначення й ініціалізація баз даних; представлення користувачу доступу до бази; захист цілісності бази даних (несуперечність, неминучість, повнота); керування доступом до бази даних; періодичність зміни збережених даних.

Ядро СУБД - керування програмами, призначене для автоматизації всіх процесів, зв'язаних зі звертанням до БД. Основна ознака класифікації СУБД - логічна модель БД (СУБД: dBase, FoxPro, Access, Orion, Prokle).

Основні показники, що характеризують СУБД: продуктивність, обсяг запитів клієнта, витрати.

Етапи життєвого циклу БД включають:

- Планування БД - визначаються принципи, задачі створення БД

- Проектування БД

- Матеріалізація БД - програмування БД

- Експлуатація БД

- Розвиток і удосконалювання БД

3. Загальна характеристика розрахунків з використанням пластикових карток

3.1 Засоби ідентифікування пластикових карт

При видачі картки клієнту здійснюється її персоналізація - на неї заносяться дані, що дозволяють ідентифікувати картку і її власника, а також здійснити перевірку платоспроможності картки при прийомі її до оплати чи видачі готівки. Процес підтвердження продажу чи видачі готівки по картці називається авторизацією. Для її проведення пункт обслуговування робить запит платіжній системі про підтвердження повноважень пред'явника картки і його фінансових можливостей. Технологія авторизації залежить від схеми платіжної системи, типу картки і технічної оснащеності пункту обслуговування. Традиційно авторизація проводиться "вручну", коли продавець чи касир передає запит по телефону оператору (голосова авторизація), чи автоматично, після розміщення картки в POS-термінал чи “торговий термінал” (POS - Point Of Sale), де дані зчитуються з картки, касиром уводиться сума платежу, а власником картки зі спеціальної клавіатури - секретний Пін-код (ПІН - Персональний Ідентифікаційний Номер). Після цього термінал здійснює авторизацію або встановлюючи зв'язок з базою даних платіжної системи (on-line режим), або здійснюючи додатковий обмін даними із самою карткою (off-line авторизація). У випадку видачі готівки процедура носить аналогічний характер з тією лише особливістю, що гроші в автоматичному режимі видаються спеціальним пристроєм - банкоматом, що і проводить авторизацію [7].

При здійсненні розрахунків власник картки обмежений рядом лімітів. Характер лімітів і умови їхнього використання можуть бути дуже різноманітними. Однак загалом усе зводиться до двох основних сценаріїв.

Власник дебетової картки повинний заздалегідь внести на свій рахунок у банку-емітенті деяку суму. Її розмір і визначає ліміт доступних засобів. При здійсненні розрахунків з використанням картки синхронно зменшується і ліміт. Контроль ліміту здійснюється при проведенні авторизації, що при використанні дебетової картки є обов'язковим завжди. Для поновлення (чи збільшення) ліміту власнику картки необхідно знову внести кошти на свій рахунок [6].

Для забезпечення платежів власник картки може не вносити попередньо кошти, а одержати в банку-емітенті кредит. Подібна схема реалізується при оплаті за допомогою кредитної картки. У цьому випадку ліміт зв'язаний з величиною наданого кредиту, у рамках якого власник картки може витрачати кошти. Кредит може бути як однократним, так і поновлюваним. Поновлення кредиту в залежності від договору з власником картки відбувається після погашення або всієї суми заборгованості, або деякої її частини.

Як кредитна, так і дебетова картки можуть бути також корпоративними. Корпоративні картки надаються компанією своїм співробітникам для оплати командировочних чи інших службових витрат. Корпоративні картки компанії зв'язані з яким-небудь одним її рахунком. Картки можуть мати розділений і нерозділений ліміти. У першому випадку кожному з власників корпоративних карт встановлюється індивідуальний ліміт. Другий варіант більше пасує невеликим компаніям і не припускає розмежування ліміту. Корпоративні картки дозволяють компанії детально відслідковувати службові витрати співробітників.

Графічний запис -- найпростіша форма запису інформації на картку. Графічним методом наноситься кольорове фотографічне зображення власника карти і лазерний зразок підпису.

Ембосирування -- механічне видавлювання. Ембосируванням на картку наносяться прізвище й ім'я власника картінформації Воно дозволяє значно швидше оформляти операцію оплати карткою, роблячи відбиток на ній сліпа (Slip).

Кодування на магнітній смузі. В даний час на карті може бути до чотирьох магнітних смуг. На одній з них, називаної ISO-2, знаходиться інформація про номер картки, термін її дії, а також службовий код, зона перевірки особистого коду, вільні кодінформації Смужка ISO-1 містить аналогічну інформацію плюс ім'я власника. В Франції використовують ще дві смуги -- Т2 і Т3. Інформація на магнітних смугах носить статичний характер: один раз записана вона не міняється згодом. Тому при кожнім розрахунку з використанням такої картки приходиться зв'язуватися з центром авторизації, що робить операцію ідентифікації картки, щоб підтвердити наявність коштів на рахунку клієнта і дозволити операцію оплати на ту чи іншу суму, Усі ці операції проходять у режимі Оn-line і тривають досить довго. Одним з основних недоліків магнітних карток є відсутність можливості надійного відновлення інформації , тобто погані експлутаційні характеристики. Магнітна смуга швидко виходить з ладу (як правило банк-емітент гарантує роботу картки лише на протязі одного року) [11].

Цих недоліків позбавлені так називані "електронні гаманці" чи смарт-карти.

Картки з вбудованою мікросхемою , "смарт- карти", винайдені в 1974 р. французьким інженером Роланом Морено, у свою чергу поділяються на два типи [11]:

- карти з пам'яттю, на яких розміщуються мікросхеми ПЗУ ємністю від 32 Бт до 8 кбт. Найбільшою ємністю володіють картки оптичної пам'яті , у яких використовується технологія WORM (однократний запис - багаторазове читання), подібна тієї , що застосовується в лазерних дисках. Обсяг інформації, записаної на карті може досягати 2 - 16 Мб, але для її зчитування необхідні спеціальні лазерні пристрої. Ці картки надзвичайно стійкі до зовнішніх впливів: наприклад, картку DREXON (R) LaserCard (R) можна “варити” у киплячій воді до 1000 годин без втрати інформації, що зберігається на ній, Для порівняння : магнітна картка втрачає інформацію після п'ятихвилинного “варіння”.

- комп'ютерні смарт-карти, оснащені мікросхемою, що містить мікропроцесор, пам'яттю, пристроями введення-виводу інформації, а також власною операційною системою. Архітектура вбудованого в картку мікропроцесорного блоку дозволяє встановлювати пристрій шифрування даних. Відповідно до характеру взаємодії з пристроєм , що считує смарт-картки, підрозділяються на контактні (безпосередній контакт із пристроєм, що зчитує).

Роблячи покупку, власник картки вручає її торговцю. Торговець повинен запросити центр авторизації про дозвіл здійснення платіжної операції на суму покупки по даній картці . Для одержання дозволу на операцію торговець дзвонить в авторизаційний центр і повідомляє номер рахунка власника картки, кінцевий термін дії картки, номер свого рахунка і суму на яку здійснюється угода. Установа, від імені якого видається картка відповідним кодом, переданим через комп'ютерну мережу, схвалює угоду. Цей код фіксується на торговому чеку, після чого угода проводиться по рахунках власника картки.

Одержавши дозвіл від центра авторизації торговець переносить інформацію з картки на сліп (“slip” - бланк, реєстраційна картка) з використанням найпростішого пристрою - імпринтера . На сліпі фіксується номер картки, код і координати пункту обслуговування, сума товару (послуги), власник картки підписує його й одержує копію. Торговець направляє свою копію сліпа в банк-еквайер.

POS-термінали, чи торгові термінали, призначені для обробки транзакцій при фінансових розрахунках з використанням пластикових карток з магнітною смугою і смарт-карт. Використання POS-терміналів дозволяє автоматизувати операції по обслуговуванню картки й істотно зменшити час обслуговування. Можливості і комплектація POS-терміналів варіюються в широких межах, однак типовий сучасний термінал обладнаний пристроями читання як смарт-карт, так і карт із магнітною смугою, енергонезалежною пам'яттю, портами для підключення Пін-клавиатуры (клавіатури для набору Пін-кода), принтера, з'єднання з ПК чи з електронним касовим апаратом.

Банкомати - банківські автомати для видачі і інкасування готівки при операціях із пластиковими картками. Крім цього, банкомат дозволяє власнику картки одержувати інформацію про поточний стан рахунка (у тому числі і виписку на папері), а також, у принципі, проводити операції по перерахуванню засобів з одного рахунка на іншій. Банкомат обладнаний пристроєм для читання карти, а для інтерактивної взаємодії з власником картки - також дисплеєм і клавіатурою. Банкомат оснащений персональною ЕОМ, що забезпечує керування банкоматом і контроль його стану.

Процесінговий центр - спеціалізований обчислювальний центр, що є технологічним ядром платіжної системи. Процесінговий центр функціонує в досить жорстких умовах, гарантовано обробляючи в реальному масштабі часу інтенсивний потік транзакцій.

3.2 Емісія платіжних карток

Емісія платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням у межах України проводиться банками, що мають банківську ліцензію Національного банку України.

Банки-резиденти мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем і здійснювати емісію платіжних карток міжнародних платіжних систем, призначених для застосування за межами України, при наявності банківської ліцензії і за умови отримання письмового дозволу Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.

Платіжна картка є власністю емітента і надається клієнту або його довіреній особі відповідно до умов договору з клієнтом, за винятком неперсоніфікованих наперед оплачених платіжних карток, що можуть продаватися емітентами без обов'язкового оформлення договору в письмовій формі.

Письмовий договір емітента з клієнтом укладається в обов'язковому порядку, якщо клієнту надається персоніфікована платіжна картка, яка залишається у власності емітента.

Фізичним особам, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, емітент надає особисті платіжні картки, а юридичним особам і фізичним особам - підприємцям - корпоративні платіжні картки.

У договорі мають бути визначені предмет договору, права і обов'язки клієнта та емітента, їх відповідальність, порядок розгляду спорів, зокрема:

- тип (вид) платіжної картки і термін дії;

- види операцій, які держатель картки має право здійснювати з її використанням, правила їх здійснення;

- умови обслуговування картрахунку (за дебетовою чи кредитною схемою, розміри гарантійного забезпечення та/або незнижувального залишку коштів на картрахунку, порядок кредитування клієнта);

- доручення емітенту на виконання дебетування картрахунку на суму операцій, виконаних держателем платіжної картки, за платіжними повідомленнями еквайрів;

- тарифи банку з обслуговування операцій із застосуванням платіжної картки на час укладення договору;

- право клієнта на одержання виписок про стан його картрахунку та умови їх отримання (поштою, особисто тощо);

- відповідальність банку за невиконання своїх зобов'язань;

- відповідальність клієнта за втрату картки та невиконання своїх фінансових зобов'язань;

- порядок подання, строки та процедури розгляду претензій у разі непогодження клієнта з виписками за операціями з картрахунку;

- умови забезпечення сторонами безпеки при користуванні платіжною карткою;

- необхідність термінового повідомлення про втрату (крадіжку) платіжної картки;

- номер телефону, адреса установи, до якої слід звернутися з цього приводу та з приводу інших непередбачених ситуацій, і процедура фіксування факту звернення клієнта (держателя платіжної картки);

- обставини, за яких банк може згідно з чинним законодавством повідомляти про стан карткового рахунку третім сторонам та інше залежно від умов банку і правил платіжної системи.

Один з примірників договору між емітентом і клієнтом має бути переданий клієнту. У разі змін умов обслуговування картрахунків та тарифів банку останній зобов'язаний повідомити про це клієнта не пізніше ніж за 21 день до введення цих змін. Повідомлення клієнта емітентом може бути зроблено через загальнонаціональні засоби масової інформації, особисто або в інший спосіб, передбачений договором.

Розповсюджувати платіжні картки та укладати договори від імені емітента зі своїми клієнтами можуть також агенти, які уклали договори з емітентом. Відповідальність перед платіжною організацією платіжної системи за операціями, що здійснені з використанням платіжних карток, розповсюджених агентом, несе емітент - член платіжної системи.

Клієнти-резиденти можуть відкривати картрахунки за межами України й отримувати платіжні картки, емітовані нерезидентами, з урахуванням обмежень, установлених законодавством України про валютне регулювання.

У разі застосування дебетової схеми обслуговування для клієнтів відкриваються окремі картрахунки, що ведуться в режимі поточних рахунків, з урахуванням обмежень, установлених законодавством.

У разі застосування кредитної схеми клієнтам відкриваються окремі картрахунки. На одному картрахунку можуть відображатися операції із застосуванням різних видів платіжних карток однієї або кількох платіжних систем, виданих самому клієнту та/або його довіреним особам у національній та/або іноземній валютах.

Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки фізичних осіб і фізичних осіб - підприємців, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, може виконуватися за рахунок унесення готівкових коштів через касу свого або іншого банку, через банкомати, які підтримують ці функції (депозитні банкомати), шляхом переказу коштів з інших поточних або депозитних рахунків, а також з рахунків інших осіб за їх дорученням і здійснюється з урахуванням обмежень (у тому числі режиму картрахунків в іноземній валюті), установлених законодавством України.

Зарахування (поповнення) коштів на картрахунки юридичних осіб здійснюється з їх поточних рахунків і за рахунок готівки, що вноситься в установленому порядку до каси банку-емітента, яка була повернена довіреною особою клієнта в касу юридичної особи як невикористана або як відшкодування за кошти, використані понад установлені норми витрат.

Для обліку операцій фізичних осіб з використанням наперед оплачених платіжних карток банк може відкривати консолідований картрахунок для всіх емітованих ним наперед оплачених платіжних карток. Для юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців схема обслуговування наперед оплачених платіжних карток не застосовується.

Вид платіжної картки, що емітується членом платіжної системи, тип її носія ідентифікаційних даних (магнітна смуга, мікросхема тощо), реквізити, що наносяться на неї в графічному вигляді, визначаються платіжною організацією відповідної платіжної системи, у якій ця картка застосовується, з урахуванням вимог, установлених відповідними державними стандартами України та міжнародними стандартами, прийнятими Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO).

Обов'язковими реквізитами, що наносяться на платіжну картку, є реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента картки.

Платіжні картки внутрішньодержавних платіжних систем повинні містити нанесений шляхом друку або тиснення ідентифікаційний номер емітента. Крім зазначених вище обов'язкових реквізитів, платіжна картка має містити реквізити, що дають змогу ідентифікувати її держателя, за винятком неперсоніфікованих наперед оплачених платіжних карток.

3.3 Еквайринг та операції із застосуванням платіжних карток

Договір між еквайром і торговцем надає право останньому приймати до оплати платіжні картки відповідної платіжної системи з дотриманням її правил і має включати:

- зобов'язання еквайра щодо навчання персоналу торговця правилам приймання платіжних карток та зобов'язання торговця не допускати до обслуговування карток персонал, який не пройшов курс відповідного навчання;

- види (типи) платіжних карток, які приймаються;

- порядок дій касирів щодо ідентифікації платіжних карток, авторизації, роботи зі стоп-листами, з обладнанням, вилучення платіжних карток тощо;

- зобов'язання торговця на видному місці розміщувати логотип платіжної системи, що інформує клієнтів про можливість оплати товарів (послуг) за допомогою платіжної картки;

- зобов'язання торговця не підвищувати ціну на товар (послугу), якщо він (вона) оплачується за допомогою платіжної картки, а не готівкою;

- спосіб авторизації та авторизаційний ліміт;

- порядок і строки одержання стоп-листів;

- строки відшкодування торговцю суми проведених операцій за платіжними картками визначеної платіжної системи;

- розмір комісійних, які отримує еквайр, і порядок їх утримання;

- порядок повернення сум за операціями, що опротестовані клієнтами, емітентами або платіжною системою, та доручення на договірне списання цих сум з поточних платежів на користь торговця, перелік супровідної документації, яку еквайр має надати торговцю за опротестованими операціями;

- термін, на який дія договору може бути подовжена в разі опротестування операції клієнтами, емітентами або платіжною системою після його розірвання, та порядок повернення цих сум;

- розподіл збитків між торговцем та еквайром та/або перехід відповідальності до однієї зі сторін, випадки, за яких це відбувається (несанкціонований доступ до обладнання для обслуговування карток, використання третьою особою в торговця підробленої, фальшивої, викраденої платіжної картки тощо);

- доручення еквайру за обставин несанкціонованого умовами договору використання торговцем платіжного терміналу, імпринтеру або платіжних карток третіх осіб діяти відповідно до умов договору (блокування авторизації, вилучення обладнання, ініціювання припинення дії договору тощо);

- зобов'язання торговця та еквайра терміново повідомляти один одного та правоохоронні органи про всі обставини, які можна розглядати як протиправну діяльність щодо використання платіжних карток у торговця;

- порядок вилучення платіжних карток, якщо це передбачено правилами платіжної системи;

Клієнти та їх довірені особи застосовують платіжні картки відповідно до умов договору з емітентом як засіб для безготівкової оплати за товари (послуги), для перерахування коштів зі своїх картрахунків на рахунки інших осіб, для оплати за товари (послуги), купівля (одержання) яких здійснюється в системах електронної комерції, а також як засіб для одержання готівки в касах банків, фінансових установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банкомати.

Операції, що здійснюються на території України держателями платіжних карток, виконуються тільки у валюті України.

Виняток становить одержання клієнтами - держателями платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем готівки в іноземній валюті зі своїх картрахунків в іноземній валюті в касах і банкоматах уповноважених банків-емітентів.

Операції з видачі готівкової іноземної валюти за платіжними картками міжнародних платіжних систем здійснюються відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України з питань валютного регулювання.

За здійснені операції банки отримують комісійну винагороду, порядок нарахування, сплати та розмір якої встановлюється банками самостійно, виходячи з правил платіжної системи, тарифів банку та нормативно-правових актів Національного банку України.

При виконанні операцій із застосуванням платіжних карток за дебетовою схемою у разі відсутності (недостатності) коштів на картрахунку клієнта допускається виникнення овердрафту. Його умови визначаються при відкритті картрахунку та вказуються в договорі про відкриття картрахунку.

Довірені особи клієнтів - юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців можуть здійснювати операції з безготівкової оплати товарів (послуг) та одержувати готівку із застосуванням корпоративних платіжних карток у таких випадках:

а) одержання готівки у валюті України для здійснення розрахунків, пов'язаних із виробничими (господарськими) потребами, у тому числі для оплати витрат на відрядження в межах України, з урахуванням обмежень, установлених нормативно-правовими актами Національного банку України з питань регулювання готівкового обігу;

б) здійснення розрахунків у безготівковій формі у валюті України, пов'язаних зі статутною та господарською діяльністю, витратами представницького характеру, а також витратами на відрядження в межах України;

в) одержання готівки в іноземній валюті за межами України для оплати витрат на відрядження;

г) здійснення розрахунків у безготівковій формі в іноземній валюті за межами України, пов'язаних з витратами на відрядження та витратами представницького характеру.

Корпоративні платіжні картки не застосовуються для виплати заробітної плати, інших виплат соціального характеру, а також для оплати в іноземній валюті договорів (контрактів), що здійснюється від імені резидентів та представництв юридичних осіб - нерезидентів.Правилами платіжної системи можуть бути передбачені також інші обмеження щодо застосування корпоративних платіжних карток.

Емітент зобов'язаний тимчасово призупинити здійснення операцій з використанням платіжної картки, а також вжити заходів з її вилучення в разі отримання заяви безпосередньо від клієнта або держателя платіжної картки про її втрату, а також у разі її отримання від агента, що розповсюджує платіжні картки.

Платіжна організація (розрахунковий банк) має право ухвалити рішення про тимчасове призупинення здійснення операцій з використанням платіжних карток, емітованих певним емітентом, відповідно до правил платіжної системи.

Емітент має право ухвалити рішення про тимчасове призупинення здійснення операцій з використанням певної платіжної картки, а також про вилучення платіжної картки за наявності обставин, що свідчать про неправомірне використання платіжної картки або її реквізитів, користування платіжною карткою не уповноваженою на те особою, в інших випадках, установлених договором.

4. Зовнішні інформаційні зв'язки автоматизованої інформаційної системи “Податки”

Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи “Облік податків та платежів” (далі - АІС “ОПП”(ТАХ)). Засобами АІС [9] забезпечується автоматизоване виконання всіх операцій на робочому місці працівників підрозділу обліку і звітності, у тому числі ведення особових рахунків платників, формування довідкової інформації та складання звітності.

До складу функцій, які автоматизуються, входять:

- облік документів бухгалтерської звітності та документів, пов'язаних з обчисленням податків і платежів;

- введення даних про нараховані суми податків і платежів;

- облік результатів камеральних та документальних перевірок;

- облік відстрочок і розстрочок;

- введення та облік даних по реструктуризації платежів;

- облік надходжень по податках і платежах;

- облік надходжень без наявної сплати (векселівзаємозаліки)

- ведення карток особових рахунків платника по податках і платежах;

- облік та формування документів, пов'язаних з відшкодуванням ПДВ;

- контроль за своєчасністю сплати податку та своєчасним поданням документів, пов'язаних з їх обчисленням;

- аналіз стану платіжної дисципліни та нарахування пені за її порушення;

- формування довідок, книг, реєстрів по обліку податків і надходжень;

- формування повідомлень платнику та платіжних документів;

- формування документів по відшкодуванню ПДВ;

- формування статистичних звітних документів про результати діяльності державної податкової інспекції;

- формування довідок по запитах платника;

- закриття фінансового року, відкриття карток особових рахунків платника на наступний рік.

АІС “облік податків і платежів” складається з комплексів задач, структурно зображених на Рис. 4.1:

а) “Нарахування” - який призначений для автоматизації роботи по введенню звітної інформації платників та її камеральної перевірки, введенню даних по нарахованих податках і платежах в картки особових рахунків платників податків, обмін інформацією з іншими автоматизованими системами, інтерфейсного приймання звітності, поданої в електронному вигляді;

б) “Платіжні документи” - який призначений для автоматизації роботи по введенню і коригуванню інформації з платіжних документів платників, формування реєстрів і книг по обліку надходжень;

в) “Ведення карток особових рахунків”- який призначений для формування, перегляду та друкування карток особових рахунків платників податків, формування платіжних документів та ведення відповідних журналів, контроль за платіжною дисципліною платників податків, нарахування пені за несвоєчасну сплату податків і платежів;

г) “Облік ПДВ” - який призначений для адміністрування обліку ПДВ, формування висновків на відшкодування податкового кредиту та пені на користь платника, ведення журналів висновків та заяв, введення розпоряджень про зміну сум відшкодування, проведення регламентного підтвердження сум до відшкодування та інші роботи по технологічному процесу проведення відшкодування по ПДВ;

д) “Реструктуризація та відстрочки” - який призначений для введення даних і формування журналів про реструктуризацію платежів, формування та перегляду карток особових рахунків по реструктурованих платежах, введення даних і формування журналів про розстрочку та відстрочку платежів;

е) “Облік надходжень без наявної сплати” - який призначений для обліку надходжень у вигляді взаємозаліків та векселів;

ж) “Довідки” - який призначений для формування довідок про стан платіжної дисципліни, недоїмку, переплату, пеню, загальну заборгованість, надходження та іншої оперативної інформації;

з) “Звітність” - який призначений для формування оперативної та статистичної звітності по ПДВ, взаєморозрахунках, відстрочках і розстрочках, реструктуризації, формування файлів для АІС “Галузь” та T1AR3;

і) “Проведення розрахункових операцій” - який призначений для формування довідника щоденних ставок пені по платежах, проведення розрахункових операцій, закриття року, погашення пені з переплат;

к) “Початкова організація баз даних” - який призначений для початкової організації баз даних системи, відкриття і закриття карток особових рахунків платників, коригування сальдо платників по платежах, обмін інформацією про платника з іншими інспекціями, деяких регламентних операцій;

л) “Нормативно-довідкова інформація” - який призначений для формування та супроводження нормативно-довідкової інформації, необхідної для роботи системи;

м) “Системні функції” - який призначений для адміністрування роботи системи та ведення баз даних, моніторингу користувачів, індексації, пакування, архівування та відновлення інформації, аналізу стану баз даних, контролю структури таблиць та версій довідників, контролю цілостності таблиць баз даних, ведення довідників таблиць, полів таблиць та індексів бази даних, конвертації даних з попередніх версій автоматизованих систем обліку податків і платежів.

Рис. 4.1 Основні підсистеми (комплекси задач) АІС “ОПП”

Вхідною інформацією для функціонування системи є:

- інформація про платника податків і зборів (реєстраційні дані);

- звітні документи платника податків про нараховані суми по податках і платежах;

- платіжні документи платника податків про сплату платежів готівковим чи безготівковим шляхом;

- документи органів державної податкової служби про донарахування чи зменшення платежів по податках і платежах;

- документи казначейства і банків про проходження платежів.

Нормативно-довідкова інформація системи складається з довідників:

- загальнонаціональних;

- відомчих;

- системних.

Вихідною інформацією системи є:

- картки особових рахунків платників податків;

- бухгалтерська звітність;

- оперативна та статистична звітність.

Технологічний процес обробки інформації в системі виконується за такими основними положеннями:

- обробка інформації проводиться по кожній події в системі;

- подіями вважаються: введення нового документу (звітного чи платіжного документу платника, рішення про нарахування платежу по акту документальних перевірок), коригування раніше введеного документу, проведення розрахункових операцій (нарахування пені тощо);

- обробка подій базується на файлі відкритої структури, який визначає послідовність дій по обробці подій;

- при обробці подій формуються та заносяться в бази даних технологічні операції;

- технологічні операції оброблюються за датами їх виникнення;

- кожна з технологічних операцій має свій пріоритет, який визначає послідовність обробки у разі виконання декількох операцій за одну дату;

- на основі технологічних операцій, зафіксованих в системі, формуються картки особових рахунків платників податків, журнали операцій, бухгалтерська документація по обліку податків і платежів, статистична та оперативна звітність для державних податкових адміністрацій обласного рівня;

- при модифікації програмного забезпечення у зв'язку зі змінами у чинному податковому законодавстві або для розширення функціональних можливостей системи проводиться зовнішнє настроювання системи шляхом внесення доповнення у довідник подій і процедур їх обробки без зміни програмного коду.

З метою організації роботи в системі адміністратором системи створюються окремі автоматизовані робочі місця відповідно до функцій спеціалістів державної податкової інспекції. Створення робочих місць виконується на основі таблиць бази даних, зформованих адміністратором бази даних, в яких визначено групи користувачів і перелік задач і режимів, до яких вони мають доступ.

Рис. 4.2 Взаємозв'язок АІС “ОПП” з АРМ районної податкової інспекції

АІС “Облік податків і платежів” пов'язана через комп'ютерну мережу з такими зовнішніми автоматизованими системами для забезпечення роботи в період промислової експлуатації (рис. 4.2):

- “Облік платників податків - юридичних осіб“;

- “Свідоцтво платника ПДВ“;

- “Реєстрація фізичних осіб - платників ПДВ“;

- “Аудит“;

- “Податкова звітність”;

- “Звіт”;

- “Патенти“;

- “Податки фізичних осіб“.

АІС “Облік податків і платежів“ має сумісні таблиці баз даних з автоматизованими системами “Облік платників податків - юридичних осіб“, “Свідоцтво платника ПДВ“, “Податкова звітність”, “Звіт”.

АІС “Облік податків і платежів“ імпортує дані з автоматизованих систем “Аудит“, “Патенти“, “Податки фізичних осіб“, “Реєстрація фізичних осіб - платників ПДВ“.

АІС “Облік податків і платежів“ експортує дані в автоматизовані системи: “Аудит“, “Патенти“, “Податки фізичних осіб“, “Галузь“, “Державний реєстр фізичних осіб“.

Рис. 4.3 Взаємозв'язок АІС “ОПП” з АРМами при імпорті даних

Регламент зв'язків автоматизованих систем по імпорту даних (Рис. 4.3):

- з АІС “Облік платників податків - юридичних осіб “ - постійний зв'язок на рівні баз даних;

- з АІС “Свідоцтво платника ПДВ“- постійний зв'язок на рівні баз даних ;

- з АІС “Податкова звітність” - постійний зв'язок на рівні баз даних;

- з АІС “Звіт” - постійний зв'язок на рівні баз даних;

- з АІС “Аудит“ - щоденний імпорт даних по запиту;

- з АІС “Реєстрація фізичних осіб платників ПДВ“ - щомісячний імпорт даних по платниках ПДВ.

Регламент зв'язків автоматизованих систем по експорту даних (Рис.4.4) та звітності системи :

- в АІС “Галузь“ - щодекадний на рівні файлів даних;

- в Державний реєстр фізичних осіб - щоквартальний на рівні файлів даних.

Рис. 4.4 Регламент звітності і імпорту даних в АІС “ОПП”

Список використаної літератури

1. Закон України “Про Національний банк України” (20 травня 1999 року N 679-XIV/ від 10.01. 2002 року N 2922-III)

2. Закон України “ Про банки та банківську діяльність” (7 грудня 2000 року N 2121-III)

3. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (12 липня 2001 року N 2664-III )

4. Закон України “ Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” (5 квітня 2001 року N 2346-III)

5. Положення про міжбанківські розрахунки за операції, що здійснюються із застосуванням банківських платіжних карток міжнародної платіжної системи VISA International //Постанова Правління Національного банку України від 20.11.98 р. N 490

6. Положення про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки // Постанова Правління Національного банку України від 24 лютого 1997 р. N 37 / від 27 грудня 2000 року N 508

7. Положення “ Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з ними” // Постанова Правління Національного банку України від 27 серпня 2001 року N 367

8. Тимчасове положення про Національну систему масових електронних платежів // Постанова Правління Національного банку України від 24 квітня 2000 р. N 161 (від 27 серпня 2001 року N 366)

9. Автоматизована інформаційна система «ОБЛІК податків і платежів». ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС СИСТЕМИ // ДПА України, 1999 -2003

10. ІНСТРУКЦІЯ про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів //(у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від3.09.2001 N 342)

11. Рудакова О.С. Банковские электронные услуги - М.: Банки и биржи, 1997.

12. Вашків П.Г., Пастер П.І., Сторожук В.П., Ткач Є.І. Статистика підприємництва Підручник. - Київ, 1999.

13. Ситник В.Ф., Писаревська Т.А., Єрьоміна Н.В., Краєва О.С.Основи інформаційних систем. Навчальний посібник. Київ:КНЕУ, 2001,420 с.

14. Статистика. За ред. А.В. Головача, А.М. Єріної, О.В. Козирєва. Київ, 1993.

15. Экономическая статистика: Учебник/Под ред. Ю.Н. Иванова. Москва, 1999.