Теоретичні аспекти типології інформації

Теоретичні аспекти типології інформації

Зміст

Вступ

1. Аналіз терміносистеми дослідження

2. Інформація: концептуальні підходи

3. Типологія, як науковий метод: сутність

4. Проблема типології інформації

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Інформація -- одне з основних понять науки. Поряд з такими поняттями, як речовина, енергія, простір і час, воно становить основу сучасної наукової картини світу. Його не можна визначити через простіші поняття. До визначення поняття інформація звертались такі вчені, як К.Шенон, Н. Вінер, Ф. Махлупі.

Інформацію як продукт виробництва і застосування відрізняє, перш за все, предметний зміст. Вона дуже різноманітна і підрозділяється за видом, що обслуговується нею діяльності: наукова, технічна, виробнича, управлінська, економічна, соціальна, правова і т.п. Кожен з видів інформації має свої технології обробки, смислову цінність, форми представлення і відображення на фізичному носії, вимоги до точності, достовірності, оперативності подання.

У процесі розробки методичних засад каталогізації електронних ресурсів особливої уваги набуває дослідження їх типології, що є необхідним для виділення груп електронних ресурсів за суттєвими типовими ознаками та визначення технологічних процедур бібліотечного опрацювання різних видів електронних ресурсів.

Побудова типології передбачає спеціальний аналіз сукупності типологічних понять, що вводяться, і їх обґрунтування. Такий підхід відкриває дорогу до побудови абстрактних типологій, у яких тип розуміється як складна конструкція, розміщена в багатовимірному таксономічному просторі. Тип виступає як особливий ідеальний об'єкт, а не прямий заступник емпірично даної безлічі об'єктів; але саме як ідеальний об'єкт він дозволяє будувати строгі багатофакторні моделі, створює базу для широкого використання логіко-математичних методів.

Об`єктом дослідження є інформація.

Предмет дослідження: типологія інформації.

Мета -- проаналізувати визначення поняття «інформація», визначити проблеми типології інформації.

Відповідно до об`єкту, предмету і мети курсової роботи було сформульовано наступні завдання:

-- дати визначення поняттю «інформація»;

— розглянути концептуальні підходи к поняттю «інформація»;

— розглянути типологію,як науковий метод;

-- проаналізувати проблеми типології інформації.

Методологічною основою дослідження є:

-- інформаційний і системний підходи;

-- погляди на визначення поняття «інформації» Н. Вінера, К. Шеннона, Д.І. Дубровського та інших.

У процесі дослідження було використано наступні методи:

-- теоретичні: аналіз та синтез, індуктивний, дедуктивний, інформаційний;

-- емпіричні: порівняння, термінологічний метод, огляд джерел за темою.

Курсова робота складається зі вступу, одного розділу, висновків, списку використаних джерел.

1. Аналіз терміносистеми дослідження

Люди щодня спілкуються один з одним, передають в тій чи іншій формі якісь відомості, осмислюють отримані факти, роблять певні висновки.

Існують такі погляди на визначення поняття інформації:

1. Інформація технічна, яка передається по телеграфним лініях і відображається на екранах радіолокаторів. Кількість такої інформації може бути точно обчислено, і процеси, що відбуваються з такою інформацією, підкоряються фізичним законам.

2. Інформація семантична, тобто. смислова, яка міститься, наприклад, в літературному творі. У такій інформації пропонуються різні кількісні оцінки і будуються математичні теорії [11, с.11].

Інформація -- це фізична величина, така ж, як енергія або швидкість. Певним чином інформація описує процеси, що відбуваються в природних фізичних і в штучно створених системах.

Бурхливий розвиток науки і промисловості в XX-ХXІ ст., Нестримне зростання обсягів інформації призвели до того, що людина виявилася не в змозі сприймати і переробляти все їй призначене.

Виникла необхідність класифікувати надходження за темами, організовувати їх зберігання, доступ до них, зрозуміти закономірності руху інформації в різних виданнях і т. д.

Інформація -- одне з основних понять науки. Поряд з такими поняттями, як речовина, енергія, простір і час, воно становить основу сучасної наукової картини світу. Його не можна визначити через простіші поняття [11, с.12].

У слово «інформація» вкладається різний зміст у техніці, науці і в життєвих ситуаціях.

Під інформацією в побуті (життєвий аспект) розуміють відомості про навколишній світ і процеси, що протікають в ньому, які сприймаються людиною або спеціальними пристроями.

Під інформацією у техніці розуміють повідомлення, що передаються у формі знаків або сигналів.

Під інформацією в теорії інформації розуміють не будь-які відомості, а лише ті, які повністю знімають або зменшують існуючу невизначеність. За визначенням К. Шеннона, інформація -- це знята невизначеність [13, с.23].

Під інформацією у кібернетиці, за визначенням Н. Вінера, розуміють ту частину знань, яка використовується для орієнтиру, активної дії, управління, тобто з метою збереження, удосконалення, розвитку системи.

Ще одне визначення дає Н. Вінера, що «інформація -- це позначення змісту, отриманого людиною з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів. Процес отримання і використання інформації є процесом нашого пристосування до випадковостям зовнішнього середовища і нашої життєдіяльності в цьому середовищі» [6, с.20].

Під інформацією в семантичній теорії (зміст повідомлення) розуміють відомості, що володіють новизною.

Слово «інформація» увійшло в постійне вживання в середині XX ст. Клод Шеннон ввів цей термін у вузькому технічному сенсі, стосовно до теорії зв'язку або передачі кодів, яка отримала назву «Теорія інформації».

В природі існує два фундаментальних види взаємодії: обмін речовиною і енергією. Ці види взаємодії підпорядковуються закону збереження. Скільки речовини і енергії один об'єкт передав іншому, стільки той і отримав, і навпаки. Витрати, що відбуваються при передачі, розглядаються як окремі акти взаємодії з іншими об'єктами того ж середовища. Енергетична та речова взаємодія об'єктів є симетричним, тобто скільки один віддав, стільки ж інший отримав.

Будь-яка взаємодія між об'єктами, у процесі якого одна набуває деяку субстанцію, а інший її не втрачає, називається інформаційною взаємодією. Така взаємодія є несиметрична. Передана при цьому субстанція називається інформацією.

З цього випливає дві найбільш загальні властивості інформації:

-- інформація не може існувати поза взаємодії об'єктів;

-- інформація не втрачається ні одним з об'єктів у процесі взаємодії.

Термін "інформація" походить від латинського слова іnformatіo, що означає «відомості, роз'яснення, обізнаність, виклад» [15].

Інформація є абстрактною категорією і пов'язана з процесом пізнання людиною навколишнього світу.

В інформатиці інформацію розуміють як абстрактне значення виразів, графічних зображень, вказівок і висловлювань.

Інформація -- відомості про об'єкти і явища навколишнього середовища, їх параметри, властивості і стан, які сприймають інформаційні системи (живі організми, керуючі машини і др.) в процесі життєдіяльності і роботи [12, с.21].

У випадках, коли говорять про автоматизовану роботу з інформацією за допомогою технічних пристроїв, то цікавляться не змістом повідомлення, а тим, скільки символів це повідомлення містить.

Стосовно до комп'ютерної обробки даних під інформацією розуміють деяку послідовність символічних позначень (букв, цифр, закодованих графічних образів і звуків і т.п.), що несе смислове навантаження і представлене в зрозумілому вигляді для комп'ютера. Кожен новий символ в такій послідовності символів збільшує інформаційний обсяг повідомлення.

Як і будь-який об'єкт, інформація має властивості (об'єкти помітні за своїми властивостями). Характерною особливістю інформації є те, що на властивості інформації впливають як властивості даних, що становлять її змістовну частину, так і властивості методів, що взаємодіють з даними в ході інформаційного процесу. Після закінчення процесу властивості інформації переносяться на властивості нових даних, тобто властивості методів можуть переходити на властивості даних.

Можна навести чимало різноманітних властивостей інформації. З точки зору інформатики найбільш важливими представляються наступні властивості: об'єктивність, повнота, достовірність, адекватність, доступність та актуальність інформації [3, с. 26-27].

Об'єктивність і суб'єктивність інформації. Поняття об'єктивності інформації є відносним. Більш об'єктивною прийнято вважати ту інформацію, в яку методи вносять менший суб'єктивний елемент. Так, наприклад, прийнято вважати, що в результаті спостереження фотознімку природного об'єкту або явища утворюється більш об'єктивна інформація, ніж в результаті спостереження малюнка того самого об'єкта, виконаного людиною. У ході інформаційного процесу ступінь об'єктивності інформації завжди знижується. Цю властивість враховують, наприклад, у правових дисциплінах, де по-різному обробляються показання осіб, які безпосередньо спостерігали події або отримали інформацію непрямим шляхом (за допомогою умовиводів або зі слів третіх осіб).

Повнота інформації. Повнота інформації багато в чому характеризує якість інформації і визначає достатність даних для прийняття рішень або для створення нових даних на основі наявних. Чим повніше дані, тим більш широкий діапазон методів, які можна використовувати, тим простіше підібрати метод, що вносить мінімум похибок в хід інформаційного процесу.

Достовірність інформації. Дані виникають у момент реєстрації сигналів, але не всі сигнали є "корисними" -- завжди присутній певний рівень сторонніх сигналів, в результаті чого корисні дані супроводжуються певним рівнем "інформаційного шуму". Якщо корисний сигнал зареєстрований більш чітко, ніж сторонні сигнали, достовірність інформації може бути більш високою. При збільшенні рівня шумів достовірність інформації знижується. У цьому випадку для передачі тієї ж кількості інформації потрібно використовувати або більше даних, або більш складні методи.

Адекватність інформації -- це ступінь відповідності реальному об'єктивному станом справи. Неадекватна інформація може утворюватися при створенні нової інформації на основі неповних або недостовірних даних. Однак і повні, і достовірні дані можуть призводити до створення неадекватної інформації в разі застосування до них неадекватних методів.

Доступність інформації -- міра можливості отримати ту чи іншу інформацію. На ступінь доступності інформації впливають одночасно як доступність даних, так і доступність адекватних методів для їх інтерпретації. Відсутність доступу до даних або відсутність адекватних методів обробки даних призводять до однакового результату: інформація доводиться недоступною. Відсутність адекватних методів для роботи з даними в багатьох випадках призводить до застосування неадекватних методів, в результаті чого утворюється неповна, неадекватна або недостовірна інформація.

Актуальність інформації -- це ступінь відповідності інформації сучасному моменту часу. Нерідко з актуальністю, як і з повнотою, зв`язують комерційну цінність інформації.

Можна зробити висновок, що інформація -- це матеріалізована, відчужена від творця і усуспільнення форма знання. З одного боку, інформація забезпечує перетворення знання в суспільне надбання. З іншого боку, інформація є моделлю, тобто спрощене і огрублено подання знання.

2. Інформація: концептуальні підходи

Узагалі, у людському суспільстві інформація відіграє все важливішу роль. Деякі вчені вважають, що інформація за своїм обсягом і важливістю є продуктом, який можна порівняти з усіма іншими продуктами нашої цивілізації. Від її запасів та впорядкованості залежить спосіб розв'язання тієї чи іншої проблеми. Тобто вона первинний продукт, який треба переробити для отримання інших продуктів. Вони пропонують уважати переробку інформації першим промисловим циклом. Причому виробництво інформації стосується всього суспільства.

У наш час проблеми інформації одні з найпопулярніших у науці. Зі створенням теорії інформації посилання на неї часто трапляються в працях учених найрізноманітніших спеціальностей.

Інформація -- це сукупність відомостей (даних), які сприймають із навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи.

Інформація існує у вигляді документів, креслень, рисунків, текстів, звукових в світлових сигналів, електричних та нервових імпульсів тощо. Найбільш важливими властивостями інформації є: об'єктивність та суб'єктивність, повнота, достовірність, адекватність, доступність, актуальність [4, с.5].

Дані є складовою частиною інформації, що являють собою зареєстровані сигнали. Під час інформаційного процесу дані перетворюються з одного виду в інший за допомогою різноманітних методів. Така обробка даних містить в собі множину різних операцій. Основними операціями є:

-- збір даних -- накопичення інформації з метою забезпечення достатньої повноти для прийняття рішення;

-- формалізація даних -- приведення даних, що надходять із різних джерел до однакової форми;

-- фільтрація даних -- усунення зайвих даних, які не потрібні для прийняття рішень;

-- сортування даних -- впорядкування даних за заданою ознакою з метою зручності використання;

-- архівація даних -- збереження даних у зручній та доступній формі;

-- захист даних -- комплекс дій, що скеровані на запобігання втрат, відтворення та модифікації даних;

-- транспортування даних -- прийом та передача даних між віддаленими користувачами інформаційного процесу. Джерело даних прийнято називати сервером, а споживача -- клієнтом;

-- перетворення даних -- перетворення даних з однієї форми в іншу, або з однієї структури в іншу, або зміна типу носія [4, с.11-12].

Існують два підходи до природи інформації -- атрибутивний і функціональний. Прихильники першого підходу розглядають інформацію як об'єктивну властивість усіх матеріальних об'єктів (інформація -- атрибут матерії); прихильники другого підходу стверджують, що інформація є умовою і результатом спрямованої активності й тому вона виникає тільки на соціально-свідомому рівні. Не викликає сумніву, що інформація, якою обмінюються члени суспільства, обов'язково пов'язана з відбиттям реальності. Так Н. Вінер розумів під інформацією позначення змісту, який надходить із зовнішнього світу у процесі пристосування до нього людини. При цьому слід підкреслити різницю у ставленні до пошуку та обробки інформації людини та машини [9, с.26].

Електронно-обчислювальна машина значно швидше обробляє інформацію, ніж людина, в замкнутій системі. Із зовнішнім світом людина працює набагато ефективніше.

У вузькому значенні теорія інформації -- це математична теорія передачі повідомлень у системах зв'язку. Виникла вона внаслідок досліджень американського вченого К. Шеннона. Основними принципами є те що повідомлення (точніше, їх коди) надходять з джерела інформації через канал зв'язку до приймача інформації. Ці повідомлення змінюють систему знань (тезаурус) приймача, зменшують рівень його розмаїття, невизначеності, який вимірюється ентропією. Ентропія системи повідомлень визначається їх вірогідностями як середнє значення логарифмів величин, які є зворотними до цих вірогідностей. Виміряти середню кількість інформації можна по зменшенню ентропії сприймача у результаті зміни його уявлень. До речі, звідси й приходить одиниця виміру інформації. Вона визначається кількістю інформації про те, яка з двох однаково вірогідних подій реалізувалася і називається “біт”. Теорія інформації знайшла розвиток у кібернетиці. Саме за допомогою теорії інформації вдалося науково довести загальновідомий принцип кібернетики про те, що розмаїття системи управління має бути не нижче розмаїття об'єкта, який керується цією системою.

Одним із результатів виникнення ідеї щодо двох якісно різних видів інформації -- докібернетичного і кібернетичного. Підставою для цієї теорії служить твердження про різницю інформативної природи живої та неживої матерії.

Так, Д.І. Дубровський цікаво трактує відмінність між сигналом та інформацією. Він зазначає, що ця різниця лежить в основі виділення двох процесів -- того, що відбувається на допсихічному рівні та рівні людської психіки. На рівні кібернетичної системи, яка ще не досягла висот психічного розвитку, сигнал та інформація злиті воєдино і використовуються разом. В системі, яка має здатність до психічного управління, «то на рівні психічного управління відбувається ніби роздвоєння єдиного, виділення інформації з сигналу, яке здійснюється у суб'єктивній формі (що рівнозначно виникненню суб'єктивної форми відбиття)» [8, с.50].

Коли йдеться про інформацію в докібернетичних системах, деякі автори висловлюють думку про те, що краще було змінити у цьому випадку термін «інформація». Р. Акоф і Ф. Емері зауважують, що К. Шеннон, який запозичив термін "інформація" з праць Хартлі 1928 року, вживав його «переважно в обмеженому (технічному) значенні... Усупереч своїй термінології Шеннон займався тим, що можна назвати кількістю переданих повідомлень, а не кількістю повідомленої інформації». Н. Вінер вважав, що «інформація -- це позначення змісту, який надходить з зовнішнього світу в процесі нашого пристосування до нього і пристосування до нього наших почуттів».

Всі точки зору на інформацію у закордонних учених систематизував Ф.Махлупі визначав що:

-- інформація -- процес передачі знань, сигналу чи повідомлення;

-- інформацією є поточні дані про перемінні величини в деякій галузі діяльності, систематизовані відомості щодо основних причинних зв'язків, котрі містяться у знанні як понятті більш загального класу, по відношенню до якого інформація є підлеглою;

-- інформація є знання, які передані кимось іншим чи набуті шляхом власного дослідження чи вивчення;

-- інформація є знання про якусь особу подію, випадок чи щось подібне [9, с.28].

В. З. Коган виділяє з усіх визначень спільні моменти. Це чотири компоненти:

-- процес пізнання чогось, про що передається інформація;

-- того, хто передає інформацію;

-- того, хто сприймає інформацію;

-- самої інформації [4, с.10].

Таким чином, інформація -- це знання, яке передається від джерела до приймача інформації.

3. Типологія, як науковий метод

Типологія як загальнонауковий підхід до узагальнення інформації про об'єкти дослідження та систематизації цих об'єктів має ґрунтовне значення.

У процесі розробки методичних засад каталогізації електронних ресурсів особливої увагу набуває дослідження їх типології, що є необхідним для виділення груп електронних ресурсів за суттєвими типовими ознаками та визначення технологічних процедур бібліотечного опрацювання різних видів електронних ресурсів.

Під впливом інформаційних технологій постійно з'являються нові види електронних ресурсів (програмне забезпечення, бази даних, мультимедійні продукти тощо), розширюються межи традиційної системи видань, формуються різні типи електронних документів (мережеві версії друкованих видань, онлайнові газети та часописи, додатки до традиційної преси, колекції посилань, огляди, дайджести, альманахи тощо).

Типологія може або безпосередньо ґрунтуватися на понятті типа як основній логічній одиниці розчленовування реальності, що вивчається, або використовувати інші логічні форми. Це, по-перше, класифікація, мета якої зводиться до побудови ієрархічних систем класів і їх підкласів на основі деяких ознак, не властивих самим об'єктам (назва, число) або властивих їм; по-друге, систематика, що передбачає максимально повну і розчленовану класифікацію даної безлічі об'єктів з фіксованою ієрархією одиниць опису; по-третє, таксономія, в рамках якої спеціально досліджуються і обґрунтовуються принципи раціональної класифікації і систематики. Кордони між всіма цими формами значною мірою умовні і вживання тієї або іншої з них в певних областях знання великою мірою залежить від історичних традицій

Перехід до тлумачення типа як методологічного засобу мав два важливі наслідки. З одного боку, він сприяв відмові від трактування типології як повного і однозначного відображення системи: безлічі конкретних типологічних процедур і відповідає безлічі різних типологій для даної системи. Тому, побудова типології передбачає спеціальний аналіз сукупності типологічних понять, що вводяться, і їх обґрунтування. Такий підхід відкриває дорогу до побудови абстрактних типологій, у яких тип розуміється як складна конструкція, розміщена в багатовимірному таксономічному просторі. Тип виступає як особливий ідеальний об'єкт, а не прямий заступник емпірично даної безлічі об'єктів; але саме як ідеальний об'єкт він дозволяє будувати строгі багатофакторні моделі, створює базу для широкого використання логіко-математичних методів. Переміщення проблем типології в сферу методології дає можливість використовувати досягнення сучасної логіки, зокрема розрізнення класу і типа, трьох видів понятійних систем, вживаних в науці (класифікаційних, порівняльних і вимірниках), екстенсиональних і інтенсиональних мов; воно дозволяє зв'язати типологію з переходом від класифікаційних понять до вимірників, зі встановленням інтенсионалів, тобто класу можливих об'єктів, відповідних під значення поняття.

4. Проблема типології інформації

Під впливом інформаційних технологій постійно з'являються нові види електронних ресурсів (програмне забезпечення, бази даних, мультимедійні продукти тощо), розширюються межи традиційної системи видань, формуються різні типи електронних документів (мережеві версії друкованих видань, онлайнові газети та часописи, додатки до традиційної преси, колекції посилань, огляди, дайджести, альманахи тощо). До переліку деяких електронних ресурсів, сформованих за матеріалами наукових публікацій відносять:

-- електронні текстові аналоги друкованих видань, таких як книги, журнали тощо (при цьому передбачається, що текстова інформація, котра міститься в них, подана у формі, яка допускає посимвольну обробку);

-- електронні образи друкованих видань, коли елементи останніх (наприклад, сторінки) подаються як цілісні графічні образи, до цього ж виду електронної інформації належать образи рукописних матеріалів -- факсиміле;

-- бази даних, які відповідають вимогам до електронної інформації, наприклад, бібліографічні, адресні, статистичні, лінгвістичні, до цього ж виду належать і повнотекстові бази даних, якщо вони не відтворюють повною мірою друковані видання;

-- нові форми публікацій, що не мають друкованих аналогів, такі як електронні оголошення, матеріали електронних конференцій та інші електронні повідомлення, доступні користувачам через телекомунікаційні мережі;

-- електронні публікації аудіо- та відеоінформації;

-- мультимедійні продукти;

-- програмні продукти;

-- комбіновані програмно-інформаційні продукти, наприклад, геоінформаційні системи;

-- електронні ігри.

Особливий інтерес викликають динамічні електронні документи, які змінюють інформаційний вміст за певних умов використання (наприклад, відповіді на запити до баз даних) та електронні ресурси, які оперують з даними, що надходять у реальному часі (наприклад, від віддалених датчиків), або такі електронні документи, як законодавчі акти або стандарти, інформаційний вміст яких може змінюватися при офіційному редагуванні. Своєрідність інтерактивних мультимедіа -- постійне оновлення, при якому вміст електронного ресурсу може бути цілком оновленим .

Електронні ресурси різноманітні та знаходяться у постійному розвитку. Тому, переліки термінів, які позначають види електронних ресурсів завжди будуть приблизними, не закінченими . На сьогодні не існує термінологічного стандарту щодо різновидів електронних ресурсів, термінологія наводиться в ІSBD(ER) та у міждержавних стандартах ГОСТ 7.82-2001, ГОСТ 7.83-2001, ряд термінів наводиться в форматі бібліографічного опису UNІMARC. Деякі терміни також подані у низці довідників та словників з інформаційних і комп'ютерних технологій, також у наукових публікаціях з відповідної тематики. Але це не остаточний матеріал, необхідне продовження досліджень еволюції електронних ресурсів, узагальнення інформації про їх специфічні ознаки для розвитку їх типології.

Бібліографічний опис електронних ресурсів вимагає наведення специфічних відомостей щодо загального визначення матеріалу, визначення виду ресурсу та специфічного позначення матеріалу. Це спонукає звернути увагу на наступні аспекти типології електронних ресурсів:

-- типи ресурсів (за типом вмісту або типом даних);

-- типи носіїв або характер доступу;

-- види ресурсів (відповідають типології видань).

Тип ресурсу визначається типом вмісту інформації, яка призначена для сприйняття людиною, також типом даних, що характеризується їх певними властивостями та операціями, які виконуються над ними , або типами знакової природи інформації (певна форма знаків, якими фіксується та передається інформація у ресурсі).

Основними типами вмісту є:

-- електронні дані -- інформація у вигляді текстів, числових даних, зображень (статичних або динамічних), звуків;

-- електронні програми (програмне забезпечення) -- набір операторів або підпрограм, які забезпечують виконання певних завдань, включаючи обробку даних;

-- комбінація цих видів в одному ресурсі (у тому числі мультимедіа, відеоігри) [8, с.50].

До типів даних відносяться :

-- числові дані -- інформація, подана головним чином числами у вигляді цифр (статистичні дані, електронні таблиці тощо), над якими можна здійснювати математичні операції;

-- текстові (символьні) дані -- інформація надається головним чином у вигляді текстової інформації (абеткові та числові символи), тобто у формі, яка припускає посимвольну обробку;

-- зображення -- інформація, яка надається у формі, яка припускає перегляд але не допускає посимвольної оброки, включає графічну інформацію (нерухомі зображення, такі як рисунки, фотографії, креслення тощо), відеоданні (рухомі зображення, такі як кино- та відеоматеріали, анімація тощо);

-- звукові дані -- цифрове відтворення звукової інформації[2, с.70-71].

Електронні програми поділяються на системні, прикладні, та сервісні; комбіновані ресурси в свою чергу поділяються на інтерактивні мультимедіа (системи, що дозволяють одночасне використання різноманітних засобів відображення та передачі інформації) та онлайнові служби (системно-орієнтована діяльність, яка підтримує доступ до інформації та її використання в Іnternet).

Кожна з наведених категорій ресурсів має декілька рівнів поділу, що забезпечує гнучкий підхід до методики каталогізації різних типів ресурсів.

За типом носіїв або режимом доступу електронні ресурси поділяються на ресурси локального доступу -- інформація, зафіксована на окремому фізичному носії, якій має бути поміщеним користувачем до комп'ютерного пристрою для зчитування; та ресурси віддаленого доступу -- інформація розміщена на вінчестері або інших пристроях для запам'ятовування, або надана в інформаційних мережах (зокрема, ресурси, що розміщені на Іnternet-серверах).

Міждержавний стандарт «Электронные издания: Основные виды и выходные сведения» за технологією розповсюдження визначає наступні види електронних документів:

-- локальні електронні видання -- призначені для локального використання, видаються у вигляді певної кількості ідентичних екземплярів (тиражу) на носіях, що переносяться (окремих фізичних носіях);

-- мережеві електронні документи, які доступні потенційно необмеженій кількості користувачів через телекомунікаційні мережі;

-- електронні ресурси (документи або видання) комбінованого розповсюдження, які можуть використовуватися як локально, так і через мережі.

Отже, електронні ресурси можуть опрацьовуватися двома шляхами залежно від характеру доступу локальному або ж віддаленому). Для локальних ресурсів мають бути наведені дані щодо фізичного носія (диска, касети, картриджа). Віддалений доступ передбачає, що об'єкт опису міститься на жорсткому диску, або іншому пристрої, в комп'ютерній мережі. В цьому випадку потребується опис систем доступу (відомості про операційні системи, протоколи зв'язку, програмне забезпечення, сервери тощо).

За характером взаємодії з користувачем відрізняють детерміновані електронні ресурси, параметри, зміст і спосіб взаємодії з якими визначені виробником і не можуть змінюватися користувачем; недетерміновані (інтерактивні) ресурси, параметри, зміст і спосіб взаємодії з яким прямо або побічно встановлює користувач відповідно до його мети, інтересів, рівня підготовки тощо на основі інформації та алгоритмів, визначених виробником.

Види ресурсів (типи або види видань) -- це групи ресурсів, які мають спільні характеристики інформації, що в них міститься, зокрема, такі ознаки, як цільове призначення, структура багаточастинних документів, періодичність тощо. За цими ознаками типологія електронних документів практично відповідає типологічної структурі традиційних документів.

Є такі види електронних видань:

-- за цільовим призначенням -- офіційне, наукове, науково-популярне, виробничо-практичне (зокрема нормативне), навчальне, масово-політичне, довідкове, видання для дозвілля, рекламне, художнє;

-- за періодичністю -- неперіодичне (виходить одноразово), серіальне (виходить за невстановленою тривалістю), періодичне (виходить через певні інтервали часу), видання, що продовжується (у міру накопичення матеріалу); також електронне видання, що оновлюється (кожний наступний випуск містить актуальну інформацію попереднього випуску, але повністью замінює вміст);

-- за структурою -- однотомне, багатотомне, електронна серія (вміщує сукупність однотипних томів) [7, с.37-43].

Ця видова ієрархія відповідає визначенню видів електронних ресурсів у ІSBD(ER), де надається визначення монографії, серії, підсерії та багаточастинного електронного ресурсу.

Електронний ресурс може бути самостійним (документом, виданням, продуктом) або складовою іншого електронного ресурсу, також додатком до паперових видань тощо. Тому у процесі каталогізації необхідним є визначення його статусу (от лат. status -- положення, стан), тобто положення у системі ресурсів, яке визначається певними ознаками і встановлює співвідношення з іншими ресурсами.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» за правовим статусом відрізняє електронні документи-оригінали і електронні документи-копії друкованих документів . Оригіналом вважається самостійний електронний ресурс -- тобто кожний екземпляр самостійного електронного видання на окремих фізичних носіях, також самостійний мережевий (або віддалений) ресурс (наприклад, онлайновий ресурс, Інтернет-публікація тощо). У Законі наводиться поняття паперової копії електронного документу, якою є візуальне представлення на папері, перевірене на відповідність структурі та вмісту його візуального представлення електронними засобами . Аналогічно може бути визначена електронна копія паперового документу. В UNІMARС об'єкти каталогізації означеного статусу позначаються як "відтворення".

За наявністю друкованого еквіваленту відрізняють самостійне електронне видання, тобто те, яке не має друкованого аналогу, та електронний аналог друкованого документу, який в основному відтворює відповідний друкований документ (зберігаючи розташування тексту на сторінці, ілюстрації, посилання, примітки тощо). Електронною версією слід вважати такий аналог друкованого видання, який має рівний з оригіналом правовий статус і який створювався практично одночасно із самостійним друкованим або електронним виданням (на окремому носії) у відповідному форматі з метою надання у мережевому доступі або на окремому носії.

Таким чином, постійно з`являються нові види електронних ресурсів, які використовуються в різних галузях діяльності. До них відносять електронні текстові аналоги друкованих видання,електронні образи друкованих видань, бази даних, нові форми публікацій, мультимедійні продукти. Такі електронні ресурси постійно розвиваються. Тип ресурсу визначається тим типом інформації, яка призначена для сприйняття людиною.

Висновки

Інформація -- відомості про об'єкти і явища навколишнього середовища, їх параметри, властивості і стан, які сприймають інформаційні системи (живі організми, керуючі машини і др.) в процесі життєдіяльності і роботи.

Можна без перебільшення сказати, що сучасне суспільство є суспільством інформації, її ерою. Ця ера настала з ХХ століття. Інформація дозволяє людству активно працювати з природою, допомагає провести інтеграцію людських зусиль. Причому не тільки у певних галузях, а в усій людській діяльності в цілому. Зараз інформація стала основним ресурсом людства, базою соціального і технічного розвитку.

У людському суспільстві інформація відіграє все важливішу роль. Деякі вчені вважають, що інформація за своїм обсягом і важливістю є продуктом, який можна порівняти з усіма іншими продуктами нашої цивілізації. Від її запасів та впорядкованості залежить спосіб розв'язання тієї чи іншої проблеми. Тобто вона первинний продукт, який треба переробити для отримання інших продуктів. Вони пропонують уважати переробку інформації першим промисловим циклом. Причому виробництво інформації стосується всього суспільства.

Типологія як загальнонауковий підхід до узагальнення інформації про об'єкти дослідження та систематизації цих об'єктів має ґрунтовне значення.

Типологія може або безпосередньо ґрунтуватися на понятті типа як основній логічній одиниці розчленовування реальності, що вивчається, або використовувати інші логічні форми.

Типологія передбачає спеціальний аналіз сукупності типологічних понять, що вводяться, і їх обґрунтування.

Під впливом інформаційних технологій постійно з'являються нові види електронних ресурсів (програмне забезпечення, бази даних, мультимедійні продукти тощо), розширюються межи традиційної системи видань, формуються різні типи електронних документів (мережеві версії друкованих видань, онлайнові газети та часописи, додатки до традиційної преси, колекції посилань, огляди, дайджести, альманахи тощо).

Електронні ресурси різноманітні та знаходяться у постійному розвитку. Тип ресурсу визначається типом вмісту, тобто типом інформації, яка призначена для сприйняття людиною, також типом даних, що характеризується їх певними властивостями та операціями, які виконуються над ними , або типами знакової природи інформації (певна форма знаків, якими фіксується та передається інформація у ресурсі).

Переміщення проблем типології в сферу методології дає можливість використовувати досягнення сучасної логіки, зокрема розрізнення класу і типа, трьох видів понятійних систем, вживаних в науці (класифікаційних, порівняльних і вимірниках), екстенсиональних і інтенсиональних мов; воно дозволяє зв'язати типологію з переходом від класифікаційних понять до вимірників, зі встановленням інтенсионалов, тобто класу можливих об'єктів, відповідних під значення поняття.

Список використаної літератури

1. Акіменко В.В., Сичева Л.Ф. Основи інформатики: навчальний посібник. -- Луганськ: вид-во СНУ, 2001. -- С.13-22.

2. Багриновський К.А., Хрусталєв Е.Ю. Нові інформаційні технології, -- М.: “ЭКО”, 1996. -- С. 67-80.

3. Домрачев С.А., Харьков В.П. Информатика, Серия «Высшее образование». Ростов н/Д: Феникс, М.: Национальный институт бизнеса, 2004. -- С. 24-30.

4. Избачков Ю.С., Петров В.Н. Информационные системы: Учебник для вузов. 2-е изд. -- СПб.: Питер, 2008. -- С. 5-15.

5. Информатика: Учебник. -- 3-е перераб. изд. / Под ред. Проф. Н.В. Макаровой. -- М.: Финансы и статистика, 2001. -- С. 41-42.

6. Карминский А.М., Черников Б.В. Информационные системы в экономике: в 2-х ч. Ч.1. Методология создания: Учеб. пособие. -- М.: Финансы и статистика, 2006. -- С. 20-26.

7. Кондрашова С.С. Учбовий посібник Інформаційні технології в управлінні, -- К.: МАУП. 1998. -- С. 34-51.

8. Крилов І. В. Інформаційні технології: теорія і практика, -- М.: «Центр», 1996. -- С.45-56.

9. Малиновський Б.М. Історія обчислювальної техніки, К.: “Лотус”, 1995 р. 10. Михайлов А.И., Черный А.И., Гиляревский Р.С. Основы информатики. -- 2-е изд.,перераб. и доп. -- М.: Прогресс., 1968. -- С.11-20.

11. Романова Ю.Д. Информатика и информационные технологии: учебное пособие / Ю.Д. Романова, И.Г. Лесничая, В.И. Шестаков, И.В. Мисим, П.А. Музычкин; под. ред.. Ю.Д. Романовой. -- 3-е узд., перераб. И доп. -- М.: Эксмо, 2008. -- С. 11- 18.

12. Ситник В.Ф. Основи інформаційних систем: Навч. посібник. -- Вид. 2-е, перераб. і доп. / В.Ф. Ситник, Т.А. Писаревська; За ред. В.Ф. Ситника. -- К.: КНЄУ, 2001. -- С. 20-25.

13. Чурсин Н.Н. Популярная информатика. - К.: Техника, 1982. -- С. 22-43.

14. http://chtotakoe.іnfo/artіcles/іnformatsіja_46.html

15. http://ru.wіkіpedіa.org/wіkі/