Комп’ютерна практика та машинопис

92

Звіт з практики

«Комп'ютерна практика та машинопис»

Вступ

Інформація, як і матерія, належать до понять, яким не прийнято давати означення (їх трактують, пояснюють) Під інформацією будемо розуміти дані (відомості) про об'єкти чи явища світу, що нас оточують

З інформацією ми стикаємося постійно: кожного дня отримуємо її, перетворюємо чи використовуємо. Люди у всі часи намагалися зібрати і зберегти для себе та нащадків корисну, повну та достовірну інформацію. Достовірна інформація - це знання

Лише у XX столітті інформація стала об'єктом наукових досліджень, а приблизно в 1970р. сформувалась нова царина науки - інформатика.

Рано чи пізно комп'ютер доводиться освоювати майже всім. Комусь захочеться пограти в комп'ютерні ігри чи «погуляти»Інтернетом. Ще комусь доведеться натужно посидіти, щоб отримати бажане робоче місце (бо комп'ютерна грамотність -- перша вимагало претендента, а добутих десять років тому в навчальному закладі знань з комп'ютерної техніки вже зовсім недостатньо).

Є два протилежні підходи до здобуття комп'ютерної грамотності. Перший передбачає глибоке освоєння основ інформатики та програмування і нині став практично недоступним для масового користувача. Другий підхід зводить проблему до вивчення конкретних програмних засобів, запам'ятовування виконання основних операцій без жодних спроб «заглянути» всередину: а що ж там відбувається в ящику з такою мудрованою назвою, такий підхід нині переважає на більшості комп'ютерних курсів. Його недолік: при зміні програм, а інколи навіть їх оболонок, добуті знання стають непотрібними і все треба починати спочатку. Власне кажучи, такий користувач схожий на водія, який зібрався в дорогу, але не поцікавився навіть, як відкрити капот свого авто або яке пальне треба заливати в бак.

Україна -- одна з небагатьох держав, де масове програмне забезпечення для персональних комп'ютерів не перекладено рідною мовою більшості її громадян. Тому інтерфейсні тексти програм подаються майже скрізь двома мовами: англійською, як в оригіналі, і російською, як у локалізованій для Російської Федерації версії, котра досить часто використовується в Україні.

Мета навчальної практики - навчитися користуватися глобальною мережею Internet, ознайомлення з програмним пакетом Microsoft Office та детальне вивчення деяких його програм, а саме: Power Point, Access, Excel, Word.

Об'єкт навчальної практики - це програми з пакету MS Office 2000/XP та глобальна мережа Internet.

Предмет - інформатика як наука про використання інформації за допомогою інформаційних технологій.

На основі мети, об'єкта і предмета практики поставлено такі завдання:

· Виконати практичні, теоретичні і творчі завдання;

· Навчитися користуватися програмним забезпеченням Microsoft Office;

· Пошук інформації в мережі Internet;

· Робота з електронною поштою;

· Створення Web - сторінки;

Звіт з навчальної практики складається з змісту, вступу, 10-ти розділів, 3 лабораторних робіт, висновків та списку використаних джерел.

1. Будова та принцип ПК

Комп'ютер або інакше електронно-обчислювальна машина (ЕОМ) - пристрій для проведення обчислень. (англ. compute - обчислювати). Проте комп'ютер принципово відрізняється від інших лічильних пристроїв (арифмометрів, логарифмічних лінійок, тощо). Ця відмінність полягає у можливості проведення комп'ютером обчислень без участі людини по наперед заданій програмі, а також у наявності місця для зберігання проміжних і кінцевих даних - пам'яті.

Загальні принципи функціонування універсальних обчислювальних пристроїв, тобто комп'ютерів вперше були сформульовані знаменитим математиком Джоном фон Нейманом в 1945 р.

1.1 Типи та види ПК

Комп'ютери різняться за розмірами та можливостями. На одному кінці шкали - суперкомп'ютери, дуже великі комп'ютери з тисячами з'єднаних мікропроцесорів, які можуть виконувати надскладні обчислення. На іншому - маленькі комп'ютери, вбудовані в авто, телевізори, стереосистеми, калькулятори та домашні прилади. Ці комп'ютери створені для виконання обмеженої кількості завдань.

Персональний комп'ютер, або ПК, - це комп'ютер, призначений для одночасного використання однією людиною. У цьому розділі описано різні види персональних комп'ютерів: настільні, портативні, кишенькові та планшетні ПК.

Настільні комп'ютери

Настільні комп'ютери призначені для роботи за столом. Зазвичай вони більші та потужніші за інші типи персональних комп'ютерів. Настільні комп'ютери складаються з окремих компонентів. Основний компонент називається системний блок - зазвичай це прямокутний корпус, який знаходиться на столі або під ним. Інші компоненти, такі як монітор, миша та клавіатура, підключаються до системного блока.

Портативні комп'ютери

Портативні комп'ютери - це легкі мобільні ПК з тонким екраном. Їх

часто називають ноутбуками ("ПК-блокнотами") через малий розмір. Портативні комп'ютери можуть працювати від батарей, тож їх можна взяти з собою куди завгодно. На відміну від настільних ПК, портативні комп'ютери поєднують ЦП, екран і клавіатуру в одному корпусі. Коли екран не використовується, він опускається на клавіатуру.

Кишенькові комп'ютери

Кишенькові комп'ютери, або КПК, достатньо малі, щоб носити їх майже повсюди. Хоча вони не такі потужні, як настільні або портативні ПК, вони можуть бути корисні для призначення зустрічей, збереження адрес і телефонних номерів, а також для комп'ютерних ігор. Деякі КПК мають розширені можливості, наприклад, здійснення телефонних дзвінків або доступ до Інтернету. Замість клавіатур кишенькові комп'ютери мають сенсорні екрани, які розпізнають дотик пальця або пера - стилуса (вказівник у формі олівця).

Планшетні комп'ютери

Планшетні комп'ютери - це мобільні комп'ютери, які поєднують особливості портативних і кишенькових комп'ютерів. Як і портативні комп'ютери, вони потужні й мають вбудований екран. Як кишенькові, вони дозволяють писати нотатки або малювати, зазвичай за допомогою планшетного пера замість стилуса. Також вони можуть перетворювати рукописний текст на друкований. Деякі планшетні комп'ютери мають універсальне рішення - екран, який обертається та відкриває приховану під ним клавіатуру.

1.2 Загальна будова ПК

Основні складові частини персонального комп'ютера:

- системний блок;

- клавіатура, яка дає можливість вводити інформацію в компютер;

- монітор (або дисплей) - для відображення текстової та графічної інформації.

Основним у компютері є системний блок. В ньому розміщуються всі головні вузли, а саме:

- електронні схеми, що керують роботою компютера (мікропроцесор, оперативна память, контролери пристроїв та інше);

- блок живлення (подає потрібну напругу на електронні схеми комп'ютера;

- накопичувачі (або дисководи) для гнучких магнітних дисків, призначені для читання та запису інформації на гнучкі магнітні диски (дискети);

- накопичувач на жорсткому магнітному диску, призначений для читання та запису інформації на жорсткий магнітний диск (“вінчестер”).

Клавіатура призначена для вводу інформації від користувача до комп'ютера. При натисканні чи відпусканні кожної клавіші мікропроцесор отримує відповідні сигнали, а програми комп'ютера опрацьовують їх.

Монітор компютера призначений для виводу на екран текстової і графічної інформації. Він подібний до телевізора, оскільки також формує зображення з допомогою електронно-променевої трубки, але внутрішньо вони дуже відрізняються. Монітори можуть давати більш чітке і детальне зображення, ніж телевізори, зате телевізори значно “розумніші” - вони повинні розшифрувати одержаний від антени сигнал, відфільтрувати перешкоди і т.д., а монітор отримує відеосигнал в готовому вигляді через кабель від відеоконтролера. Монітори бувають кольорові і монохромні, а також різні за розміром (14-21 дюйм по діагоналі) та родільною здатністю (кількістю точок в зображенні по горизонталі і вертикалі).

1.3 Принцип ПК

Материнська плата, вона ж і Motherboard або Mainboard - це найосновніша частина IBM -сумісних ПК. На ній знаходиться процессор, BIOS, системна шина, інтерфейси, пам'ять. Іноді з метою здешевлення в неї встроюють (інтегрують) такі пристрої як відеоконтроллери, модеми, звукові карти та ін.

Центральний мікропроцесор (CPU) -- це основний пристрій ПК. Він виконує програму, яка зберігається у внутрішній пам'яті, керує спільною роботою всіх інших пристроїв і виконує різноманітні операції над даними.

Найважливішою його характеристикою є продуктивність (швидкодія). Продуктивність, в першу чергу, залежить від тактової частоти, яку вимірюють у мегагерцах (мільйонах операцій за секунду). За допомогою сигналів тактової частоти синхронізується робота всіх пристроїв ПК.

Крім тактової частоти до найважливіших характеристик мікропроцесора відносять такі:

1. Розрядність. Це кількість внутрішніх двійкових розрядів, яка суттєво впливає на його продуктивність.

2. Кількість розрядів, пов'язаних з системною адресною шиною, та кількість розрядів, пов'язаних з системною шиною даних.

Адресна шина визначає кількість адресних чарунок пам'яті, причому за довжину взято довжину в 1 байт. Кількість адресованої пам'яті дорівнює числу 2 в степені, що дорівнює кількості адресних шин.

З 1993 p. розпочато виробництво мікропроцесора Pentium, який на сьогодні є основним в IBM комп'ютерах. Перспективна модель -- мікропроцесор Pentium Pro.

BIOS

BIOS (Base Input - Output System). Це базова система вводу - виводу. Вона представляє собою мікросхему, виконану на енергозберігаючій технології КМОН.

BIOS як раз і являє собою ПЗП. BIOS містить інформацію про багато параметрів ЕОМ, такі як година, дата, параметри аппаратного забезпечення та багато іншого. Змінюючи параметри BIOS можна підвищувати або понижувати тактову частоту процессора, системної шини та ін. У нових версіях IBM -сумісних ПК як правило, є можливість перепрошивати BIOS.

Внутрішня пам'ять:

Внутрішня пам'ять ПК складається з ОЗП (RAM) і ПЗП (ROM). ОЗП- оперативний запам'ятовуючий пристрій, ПЗП - постійний запам'ятовуючий пристрій. RAM - Random Acces Memory, ROM - Read Only Memory.

В ОЗП може неодноразово записуватися та зчитуватися інформація різноманітна інформація. В ПЗП інформація неодноразово зчитується, а записується звичайно при його виготовленні або при спеціальних перепрошивках.

1.4 Переферійні пристрої для ПК

Основне призначення ПП - забезпечити надходження в ЕОМ із навколишнього середовища програм і даних для опрацювання, а також видачу результатів роботи ЕОМ у виді, придатному для сприйняття людини або для передачі на іншу ЕОМ, або в іншій, необхідній формі. ПП в чималому ступені визначають можливості застосування ЕОМ.

ПП ЕОМ містять у собі зовнішні пристрої, що запам'ятовують, призначені для зберігання і подальшого використання інформації, пристрої запровадження-висновка, призначені для обміну інформацією між оперативною пам'яттю машини і носіями інформації, або іншими ЕОМ, або оператором. Вхідними пристроями можуть бути: клавіатура, дискова система, миша, модеми, мікрофон; вихідними - дисплей, принтер, дискова система, модеми, звукові системи, інші пристрої. З більшістю цих пристроїв обмін даними відбувається в цифровому форматі. Для роботи з різноманітними датчиками і виконавчими пристроями використовуються аналого-цифрові і цифроаналогові перетворювачі для перетворення цифрових даних в аналогові і навпаки.

Цифровий інтерфейс простіше в порівнянні з цифроаналоговим, але і для нього потребуються спеціальні схеми. Розрізняють послідовну і рівнобіжну передачу даних, необхідна синхронізація взаємодіючих пристроїв. Один із найбільше поширених стандартів RS-232C (Reference Standart №232 Revision C). Послідовні інтерфейси застосовуються для передачі даних на будь-які відстані. Проте на короткі відстані краще передавати дані байтами, а не бітами, для цього використовують рівнобіжні інтерфейси запровадження-висновка.

Пристрої введення інформації

Клавіатура

З функціональної точки зору клавіатура являє собою сукупність певних даних, що сприймають натискування на клавіші і займають таким чином певні електричні кола. Створюються послідовності сигналів(по 1 байту), які передають процесору коди клавіш.

За конструктивним виконанням клавіатури бувають: звичайні, гнучкі.

Гнучкі клавіатури мають ергономічний дизайн, і призначені для створення комфортних умов при роботі користувача з ПК. Вони мають специфічне розміщення клавіш та спеціальні підставки для рук, що зменшує втомлюваність кистів рук користувача.

Найпоширенішим стандартом розміщення клавіш є “QWERTY”, що відповідає порядку розміщення клавіші в лівому верхньому куті алфавітної частини клавіатури. Відповідно до цього стандарту, всі клавіші на клавіатурі поділяють на групи.

Миші та трекболи

Трекболи та миші є координатними пристроями введення інформації в ПК. Мишки поділяють на одно-, дво- та три кнопкові. Своєю популярністю маніпулятор миша зобов'язаний значному поширенню прикладних графічних програм та графічного інтерфейсу користувача. За допомогою миші зручно керувати об'єктами, вікнами, працювати з меню, кнопками, піктограмами.

Набувають популярності повністю оптичні миші, які мають більш точне позиціювання курсору. В них замість традиційної оптики механічної системи використовується міні відеокамера, яка аналізує зміни малюнку чи кольору поверхні, по якій переміщається маніпулятор.

Наступний варіант під єднання миші до системного блоку - роз'єм mini-DIN6, який на вигляд повністю аналогічний до клавіатурного 6-штиркового роз'єм mini-DIN6. таке під єднання підтримується практично всіма сучасними операційними системами, а не підтримується в DOS і програмах, що написані для цієї ОС.

Третій варіант - за допомогою універсальної послідовної шини USB - підтримується тільки у Windows 98, Windows МЕ та Windows 2000.

Трекбол являє собою “перевернуту” мишу, тобто в трек болі рухається не сам корпус пристрою, а тільки його кулька. Це дозволяє значно збільшити можливості керуванням курсором.

Як правило, в портативних комп'ютерах в ролі такого пристрою, частіше використовується не миша, а трекбол. Трекболи бувають вмонтовані та зовнішні. Вмонтовані можуть знаходитись на передній панелі, поряд з екраном, справа, або знизу від клавіатури. Зовнішні трекболи підключаються через спеціальний порт без кабеля, або кріпляться до корпусу спеціальною кліпсою, яка до відповідного інтерфейсу підключається кабелем.

В сучасних графічних пакетах знаходять своє застосування миші, що мають зворотній зв'язок об'єкта з користувачем. Впливаючи на поверхню долоні руки, вони дозволяють відчувати текстуру об'єкту.

Сканери

Сканером називають пристрій, що дозволяє вводити в комп'ютер образи зображень, які пропонуються у вигляді тексту, малюнків, слайдів, фотографій та іншої графічної інформації. Сканери класифікують за конструкцією механізму руху та типом введеного зображення, способом під єднання до системного блоку.

Для того, щоб ввести в комп'ютер будь-яке зображення за допомогою ручного сканера, потрібно без різних рухів провести сканером по зображенню. Таким чином проблема рівномірності переміщення сканую чого механізму відносно паперу покладається цілком на користувача. При цьому рівномірність переміщення сканера суттєво впливає на якість введеного в комп'ютер зображення. В цьому ряді моделей для підтвердження нормального введення існує спеціальний індикатор.

Цифрові фото- і відеокамери

Одним, з пристроїв введення інформації, що набуває все більшого поширення є цифрові фото- та відеокамери. Вони мають, порівняно з традиційними, ряд переваг: більшу точність кольоропередачі, нижчу собівартість відбитку, значне скорочення часу передачі інформації. Переважна більшість цифрових фотокамер працює за принципом формування зображення на матриці, яка складається з світлочутливих елементів. Кадри передаються в комп'ютер, або записується в постійну пам'ять камери. Основні характеристики камер це - кількість елементів в світлочутливій матриці, яка визначає кількість крапок на зображення й об'єм запам'ятовуючого пристрою. Цифрові відеокамери використовують, як в традиційних галузях, так і в таких досить нових галузях, як відео конференції в мережі Інтернет, передача відеоінформації в реальному часі, спостереження за різними об'єктами.

Пристрої виведення інформації

Дисплей

Найважливішою з периферійних систем є відео система, що призначена для виводу текстової та графічної інформації. Відео система складається, в основному, з двох частин: відеоадаптера і дисплею. Відеоадаптер - це електронна схема, яка взаємодіючи з процесором, формує зображення. Дисплей візуалізує сформоване зображення на екрані.

Більшість сучасних настільних комп'ютерів використовують монітори на базі електронно-променевих трубок, саме завдяки їхній низькій вартості та великих графічним можливостям. Він полягає в тому, що пучок електронів, що вилітають з електронної пушки, потрапляючи на екран, вкритий люмінофором, викликає його світіння. На шляху пучка електронів переважно знаходяться допоміжні електроди: відхиляюча система, що дозволяє змінити напрям пучка і модулятор, який регулює яскравість зображення.

Важливими характеристиками дисплею є: роздільна здатність, кадрова частота, крок пік селів, розмір екрана по діагоналі.

Роздільна здатність - це величина, що визначається числом елементів зображення на екрані, котрі встановлюються по горизонталі та вертикалі.

Кадрова частота - це кількість кадрів, які відображаються на екрані протягом однієї секунди. Вона вимірюється в герцах, і значно впливає на стійкість зображення.

Крок пік селів - визначає чіткість зображення - чим більший крок, тим більша зернистість зображення. Всі сучасні монітори мають крок пік селів від 0,24 до - 0,28 мм.

Розмір екрана по діагоналі - це довжина діагоналі екрану в дюймах. Відповідно до довжини діагоналі дисплеї поділяють на: 9”, 14”, 15”, 17”, 19”, 20”, та 21”. Дисплеї з великим розміром діагоналі є зручними, оскільки дозволяють в більшому масштабі переглядати дрібні деталі зображення, їх широко використовують в графічних та видавничих програмах.

Один з найперспективніших напрямів розвитку пристроїв відображення є плоскі екрани, в яких використано рідкі кристали. Гідро кристалічні екрани нині складають практично весь ринок моніторів для портативних комп'ютерів.

Відеоадаптери

Значним кроком у розробці сучасних відеоадаптерів став стандарт VGA, який був запропонований ІМ. у 1987р. Цей стандарт став базою для стандарту SVGA, що широко використовується і на сьогоднішній день. Адаптер VGA забезпечує роздільну здатність 640 на 480 пікселів при 16 кольорах. При роздільній здатності 320 на 200 відеоадаптер VGA відтворює 256 кольорів - популярний режим гральних програм.

Основними вузлами VGA - адаптера є мікросхема відео контролера, відеопам'ять, спеціальний цифро-аналогічний перетворювач з власною пам'ятю, і мікросхеми, що забезпечують інтерфейс з системною шиною.

Принтери

Принтери - це пристрої для виведення інформації на тверді копії.

Матричні принтери

Коли говорять про матричні принтери, звичайно мають на увазі пристрої ударної дії, наприклад усім відомі моделі Epson, Star і Microlin.

У послідовних матричних друкувальних пристроїв вертикальний ряд голок (або 2 ряди), або молоточків, забиває барвник із стрічки прямо в папір, формуючи послідовно символ за символом. Голчасті мають прийнятну якість друку, невисоку ціну видаткових матеріалів і паперу, та й самих пристроїв. Для цих принтерів звичайно можливе використання як форматного, так і рулонного паперу. Голівка принтера може бути оснащена 9, 18 або 24 голками.

Струменеві принтери

Відносяться до безударних друкувальних пристроїв. Дані пристрої працюють практично безшумно. Струйні чорнильні принтери відносяться до класу послідовних матричних безударних друкувальних пристроїв. Вони ж у свою чергу підрозділяються на пристрої безупинної і дискретної дії. Останні ж можуть використовувати або бульбашкову технологію, або п'єзоефект. Майже всі сучасні пристрої цього класу використовують дві останніх технології. При друкові високої якості швидкість виводу не перевершує звичайно 2-3 (біля 200 знаків у секунду), хоча максимальні значення можуть досягати навіть 7 сторінок у хвилину. Як правило струйні принтери дозволяють эмулювати роботу найбільше поППлярних моделей ударних пристроїв і підтримувати відповідне програмне забезпечення.

Лазерні принтери

В наш час великого поширення набули лазерні принтери. Вони використовують електрографічний принцип створення зображення. Процес створення такого зображення включає в себе створення макету зображення на барабані чи планшеті і його перенесення на папір. Найбільш важливим частинами лазерного принтера є фото чутливий елемент, напівпровідниковий лазер і прецизійна оптико-механічна система, що переміщує лазерний промінь.

Напівпровідниковий лазер генерує тонкий світловий промінь, який, відбиваючись від дзеркала, формує зображення та світлочутливому барабані. Барабанові заздалегідь надається негативний статичний заряд за допомогою заряджаючих щіток або коро трону. Коли лазерний промінь потрапляє на барабан, він нейтралізує негативний заряд маленької частинки барабану і таким чином формує образ майбутнього зображення. Для отримання зображення лазер повинен включатися і виключатися, що забезпечується спеціальною керуючою електронікою принтера. Дзеркало, що обертається, повертає промінь лазера на новий рядок. Після формування кожного нового рядка спеціальний прецизійний двигун повертає так, щоб можна було формувати наступний рядок.

Далі зображення закріплюється на твердій копії за рахунок нагрівання частинок тонера спеціальним барабаном до температури плавлення.

Модеми

Модеми - пристрій введення-виведення інформації, призначений для зв'язку комп'ютерів по телефонній лінії. В стандартному застосуванні модем перетворює цифрові сигнали комп'ютера в аналогові, зручні для комунікаційних ліній і навпаки. З виникненням цифрових ліній з'явився новий тип модему - цифровий, який не здійснює модуляцію-демодуляцію, а лише передає дані.

Основною характеристикою модему є швидкість модуляції, що визначає фізичну швидкість передачі даних без врахування виправлення помилок і стиснення даних. Швидкість передачі даних може вимірюватися в бітах за секунду і в бодах. Бод - визначає число модуляцій сигналу за секунду.

За конструктивними виконанням модеми поділяють на внутрішні та зовнішні. Внутрішні модеми встановлюються безпосередньо в слоти розширення материнської плати, а зовнішні виконані у вигляді окремого блоку.

Адаптер мережі

Адаптер мережі - це спеціальна плата, яка дозволяє з'єднувати комп'ютери в локальну мережу, та забезпечує передачу інформації між комп'ютерами, комп'ютерами і мережевими пристроями, чи між самими пристроями. Мережеві адаптери відрізняються швидкістю передачі даних, типом мережевого кабелю, а також шинним інтерфейсом. Швидкість передачі даних вимірюється в мегалітах за секунду, і для сучасних мережевих плат становить від 10 Мбітс до 1000 Мбітс. для функціонування мережі, необхідно використовувати відповідні протоколи передачі даних і мережі ОС. В сучасних великих і високошвидкісних локальних мережах часто використовують інтелектуальні мережеві пристрої.

Звукова плата

Звукова плата - це спеціальна плата, що дозволяє здійснювати введення та виведення з комп'ютера звукової інформації. Використання звукової плати разом із мікрофоном і колонками в комп'ютері дозволяє записувати, відтворювати та редагувати музику та звукові сигнали. Звукові плати широко використовують в мультимедіа програмах і комп'ютерних іграх. Останнім часом звукові плати застосовують для введення, розпізнання і синтезу мови. Це дозволяє виконати команди голосом, розпізнавати голосові повідомлення.

Якість звукової плати визначається її технічними характеристиками: діапазоном відтворюваних частот, коефіцієнтом нелінійних спотворень, розрядністю ЦАП-ЦАП та співвідношенням сигнал шум. В деякі звукові плати вбудовують FM-тюнер, який дозволяє приймати радіостанції FM-діапазону.

Джерела безперебійного живлення

Джерело безперебійного живлення - це спеціальні пристрої, які забезпечують комп'ютер і периферію напругою живлення, навіть у випадку зникнення її з мережі. Це значно підвищує надійність роботи комп'ютера та інших пристроїв, запобігає втраті важливої інформації. При зникненні напруги в мережі, джерела безперебійного живлення ще деякий час підтримують необхідний рівень напруги за допомогою вбудованих акумуляторів. Крім цієї основної функції, вони забезпечують також фільтрування напруги, контроль температурного та інших режимів роботи.

1.5 Засоби для запису та зберігання інформації

Обсяг інформації, представленої у цифровому вигляді, стрімко зростає. Існують види інформації, у тому числі й науково-технічної, для якої важко вказати терміни, коли ця інформація втрачає значимість чи стає непотрібною. Обсяги інформації, представленої у цифровій формі, збільшуються не тільки за рахунок нової інформації, яка вже має електронну форму представлення, але й за рахунок переведення у цифрову форму раніше створених інформаційних ресурсів. Представлення інформації у цифровому вигляді дозволило вирішити ряд проблем зберігання інформації, створити зовсім нові можливості для доступу до інформації та її оброблення. Швидке впровадження цифрових технологій оброблення інформації, зумовили необхідність проведення спеціальних досліджень зі створення технологій довготривалого зберігання інформації, представленої у цифровому вигляді.

Переведення документів у цифрову форму дозволило вирішити ряд проблем тривалого зберігання, зокрема: забезпечити можливість контролювання документів без втрати якості, усунення дефектів на носіях з аналоговою формою (подряпини на відеоматеріалах, шуми на аудіозаписах тощо) та мультімедійного представлення інформації.

Прикладом вдалого вибору форми фізичного представлення може служити використання мікрорельєфного представлення інформації на воскових циліндрах, грамплатівках, компакт-дисках.

Накопичено значний досвід зберігання аудіо- і відеоінформації на магнітних носіях. Існують зразки магнітних стрічок з аналоговими аудіозаписами, на яких інформація зберігається більше 50 років.

Відсутність надійних носіїв для цифрового запису визначила в останні роки інтерес до зберігання інформації на мікрофільмах в аналоговій формі. Пропонується технологія архівного зберігання, за якою створюється цифровий файл, що записується в аналоговій формі на мікрофільм як резервна копія для довготривалого зберігання. У разі втрати цифрової копії вона може бути відновлена при скануванні мікрофільму. Строк зберігання галогенідосрібних мікрофільмів може складати десятки років. Однак, ця технологія не дозволяє записувати мультімедійну інформацію, забезпечувати високі швидкості відтворення даних.

Аналіз можливостей використання оптичних дисків для довготривалого зберігання інформації. Серед розроблених на сьогодні технологій найбільше задовольняють вимоги щодо створення носіїв для довготривалого зберігання оптичні методи запису і зберігання інформації.

Оптичні носії мають ряд особливостей, що дозволяють розглядати їх як перспективні носії для довготривалого зберігання інформації, а саме:

- безконтактне зчитування інформації, що забезпечує доступ до змісту документа без порушення оригіналу і можливість довготривалого зберігання інформації;

- використання фізичних методів захисту записаної інформації від механічних пошкоджень;

- реалізація зворотної сумісності на нових типах пристроїв відтворення інформації;

- висока щільність запису, можливість збільшення щільності і швидкості запису інформації;

- використання режиму однократного записування і багаторазового зчитування, при якому зроблений на такому диску запис не може бути стертий чи замінений на новий (інформація архівних документів не підлягає будь-якому коригуванню);

- використання надійного рельєфного представлення інформації;

- можливість застосування високостабільних матеріалів для виготовлення оптичних дисків;

- використання універсальних захисних контейнерів для всіх типів оптичних дисків.

Найдовший строк зберігання серед оптичних дисків мають оптичні диски на скляних підкладках з одношаровим покриттям типу WORM8. Строк зберігання записаної інформації на них може складати, на думку розроблювачів, 100 років, тоді як такий строк для стандартних компакт-дисках - не більше 20-30 років. Цей строк залежить від особливостей технології виготовлення носіїв, призначених для масового користування.

Значно підвищити надійність зберігання інформації порівняно зі стандартними компакт-дисками (CD, DVD) і носіями типу WORM (оптичні носії з локальним видаленням матеріалу поглинаючого шару на ділянках запису сфокусованим лазерним випромінюванням) можливе за рахунок виготовлення носіїв зі стабільнішими в часі характеристиками, здатними витримувати коливання температур і вологості в ширшому діапазоні, ніж носії з полікарбонатними підкладками. Доцільно створювати носії інформації з однорідних матеріалів.

Ці носії слід виготовляти з використанням технологій, що застосовують у виробництві компакт-дисків. В них використовують формати представлення даних на стандартних компакт-дисках, вони мають геометричні розміри стандартних компакт-дисків і відтворюють на плеєрах стандартних компакт-дисків. Ці носії можна розглядати як розширення "сімейства" компакт-дисків зі специфічною сферою застосування. У металевих носіях інформації використовують мікрорельєфне представлення інформації на нікелевих підкладках товщиною 0,1-0,3 мм, що герметизовані захисними прозорими шарами з полімерних матеріалів або силікатного скла. Строк зберігання інформації на металевих носіях може складати сотні років. Так, мідно-нікелеві штампи для тиражування грамплатівок, виготовлені 60-70 років тому, добре збереглися й аудіоінформація з них відтворюється з високою якістю звучання. Сучасні методи гальванопластики дозволяють одержувати нікелеві носії з кількістю домішок не більш 0,005-0,01%, що менше, ніж на порядок кількості домішок у металах для тиражування грамплатівок. Це створює додаткові можливості для забезпечення довготривалого зберігання металевих носіїв. Окисні шари на поверхні нікелевих носіїв, що спричиняють до зміни геометричних розмірів пітів, можуть утворюватися за 250-300 років. Найбільша проблема, що виникає під час використання металевих носіїв полягає у необхідності захисту поверхні носіїв від забруднень.

1.6 Одиниці виміру інформації

Одиницями виміру інформації є біти (0 або 1) і байти (1 байт = 8 бітів). Наприклад, повідомлення "ІНФОРМАТИКА" складається з 11 символів, кожний з яких кодується ланцюжком з 8 нулів і одиниць. Отже, це повідомлення має інформаційний обсяг 88 бітів, або 11 байтів.

Більшими одиницями виміру інформації є кілобайти, мегабайти й гігабайти:

1 Кбайт (один кілобайт) = 1024 байт;

1 Мбайт (один мегабайт) = 1024 Кбайт;

1 Гбайт (один гігабайт) = 1024 Мбайт.

На кожній сторінці вашого підручника міститься трохи менше 40 рядків, у кожному рядку -- приблизно 60 символів. Отже, сторінка підручника має інформаційний обсяг близько 2400 байтів, а весь підручник, що складається з 176 сторінок, -- 422 400 байтів інформації. Щоб перейти від байтів до кілобайтів, розділимо це число на 1024. Одержимо: 422 400 байт = 413 Кбайт. Для переходу до мегабайтів виконаємо розподіл числа 413 на 1024. Одержимо: 413 Кбайт = 0,4 Мбайти.

Значно більший інформаційний обсяг мають графічні файли. Так зображення, що полягає з 600 х 800 пікселів, кожний з яких кодується ланцюжком з 24 нулів і одиниць (3 байта), має інформаційний обсяг 600 х 800 х 3 = 1 440 000 байт = 1406 Кбайт = 1,37 Мбайт.

Обсяг комп'ютерних інформаційних носіїв також виміряється в мегабайтах і гігабайтах. Так, тридюймова дискета має обсяг (ємність) 1,44 Мбайти, стандартний жорсткий диск -- 40-120 Гбайти, компакт-диск (CD) -- 650 Мбайт, цифровий диск (DVD) -- від 4,7 до 17 Гбайт.

2. Види програмного забезпечення. Файлова система

В основу роботи комп'ютерів покладено програмний принцип керування, який полягає в тому, що комп'ютер виконує дії за заздалегідь заданою програмою. Цей принцип забезпечує універсальність використання комп'ютера: у певний момент часу розв'язується задача відповідно до вибраної програми. Після її завершення у пам'ять завантажується інша програма і т.д. Програма - це запис алгоритму розв'язання задачі у вигляді послідовності команд або операторів мовою, яку розуміє комп'ютер. Кінцевою метою любої комп'ютерної програми є керування апаратними засобами.

Для нормального розв'язання задач на комп'ютері потрібно, щоб програма була налагоджена, не потребувала дороблень і мала відповідну документацію. Тому стосовно роботи на комп'ютері часто використовують термін програмне забезпечення (software), під яким розуміють сукупність програм, процедур і правил, а також документації, що стосуються функціонування системи оброблення даних.

2.1 Програмне забезпечення, за призначенням

Програмне забезпечення являє собою сукупність програм, призначених для розв'язання завдань на комп'ютері. Програма - це впорядкований набір команд. Програмне та апаратне забезпечення працюють взаємопов'язано і в неперервній взаємодії. Будь-який апаратний пристрій управляється програмно.

Програмне забезпечення можна поділити на три класи: системне, прикладне та інструментальне. Наведена класифікація є досить умовною. Інтеграція програмного забезпечення призвела до того, що практично будь-яка програма має риси кожного класу.

Системне ПЗ призначено для управління роботою комп'ютера, розподілу його ресурсів, підтримки діалогу з користувачами, надання їм допомоги в обслуговуванні комп'ютера, а також для часткової автоматизації розробки нових програм.

Системне ПЗ -- це комплекс програм, багато з яких постачаються разом з комп'ютером та документацією до неї. Системне ПЗ можна розділити на три основні частини: операційні системи (ОС), системи програмування та сервісні програми.

Основними компонентами загальносистемного програмного забезпечення являються: операційні системи, які вирішують задачі взаємозв'язаного функціонування окремих компонентів.

Існують такі типи операційних систем:

1) операційні системи пакетної обробки: порівняно велика швидкість логічних і автоматичних операцій, але в свою чергу мала швидкість вводу і виводу завантаженість процесора на 20 - 30%.

2) операційна система з розподілом задач по часу (організовується черга вводу і виходу задач, і обслуговується до 15 користувачів і процесор завантажений на 80-90%).

3) операційна система реального часу, використовується для керування різними процесами.

Системне програмне забезпечення здійснює управління роботою обчислювальної системи. Як правило, системні програми забезпечують взаємодію інших програм з апаратними складовими, організацію інтерфейсу користувача. Сюди відносять операційні системи, сервісні системи.

Прикладне програмне забезпечення призначене для розв'язання прикладних завдань фахової діяльності людини (тобто, прикладене до практики). Спектр таких програм надзвичайно широкий: від виробничих та наукових до навчальних та розважальних. Сюди відносять розрахункові, навчаючі, моделюючі програми, комп'ютерні ігри, тощо.

Інструментальне програмне забезпечення призначене для розробки всіх видів інформаційно-програмного забезпечення. При цьому під інформаційним забезпеченням розуміють сукупність попередньо підготовлених даних, необхідних для роботи програмного забезпечення. Наприклад, будь-яка сучасна програма має вбудовану довідку для роботи з цією програмою. Файл довідки являє собою інформаційне забезпечення. До інструментального програмного забезпечення відносять: редактори (текстові, графічні, музичні), системи табличної обробки даних (табличні процесори), системи управління базами даних, транслятори мов програмування, інтегровані системи діло виробництва, тощо.

У структурі прикладного програмного забезпечення можна виділити: прикладні програми як загального, так і спеціального призначення.

Прикладне ПЗ загального призначення -- це комплекс програм, який одержав широке використання серед різних категорій користувачів. Найбільш відомими серед них є: текстові редактори, графічні системи, електронні таблиці, системи управління базами даних та ін.

Текстові редактори дозволяють готувати текстові документи: технічні описи, службові листи, статті та ін. Найбільш відомі такі текстові редактори:

Лексикон, Write, Word.

Графічні системи багаточисельні, а їх функції -- різноманітні. Серед них можна виділити системи ділової графіки (Microsoft PowerPoint, Lotus Freelance Graphics), художньої графіки, які ще називають просто графічними редакторами (Раіntbrush), інженерної графіки та автоматизованого проектування (Autodesk AutoCad), системи обробки фотографічних зображень (Adobe Photoshop), а також універсальні графічні системи (CorelDRAW!).

Програми роботи з електронними таблицями (ЕТ) дозволяють розв'язувати широке коло задач, зв'язаних з числовими розрахунками. Найширше використовують серед програм такого класу Supercalk, Місrosoft Excel та Lotus 1-2-3.

Системи управління базами даних (СУБД) призначені для об'єднання наборів даних з метою створення єдиної інформаційної моделі об'єкта. Ці програми дозволяють накопичувати, обновляти, коригувати, вилучати, сортувати інформацію, організовану спеціальним засобом у вигляді банку даних. Найпоширеніші СУБД: dВаsе III Рlus, FохBase+, Сlірреr, Оrасlе, Ассеs, FохРrо, Раrаdох.

Крім перерахованих систем до складу прикладного ПЗ загального призначення слід віднести й інтегровані системи.

Ці системи об'єднують у собі можливості текстових редакторів, графічних систем, електронних таблиць та систем управління базами даних. Головна перевага інтегрованих систем перед окремими системами прикладного ПЗ загального призначення полягає у тому, що вони створюють єдині правила роботи для користувача, тобто вони мають єдиний інтерфейс як при роботі з текстом, так і при роботі з електронними таблицями та ін. Найвідоміші серед них: Місrosoft Works, Місrosoft Office, Lotus SmartSuite, Perfect Office.

Прикладні програми спеціального призначення використовують у специфічній діяльності користувачів.

Функції специфічних систем залежать від їх призначення. Наприклад, для систем навчального призначення це можуть бути інструментальні засоби для розробки комп'ютерних уроків (гіпермедійні та гіпертекстові системи, авторські та інші системи), імітаційне моделюючі програми навчального призначення, програми для розробки та підтримки шкільного розкладу, педагогічні про- грамні засоби різного призначення та ін.

До складу прикладних програм спеціального призначення можна також віднести пакети прикладних програм (ППП), які широко використовуються, наприклад, для статистичної обробки даних, бухгалтерського обліку, розрахунку будівельних конструкцій та ін. Наявність у комп'ютері різноманітних ППП дозволяє розв'язувати значну частину простих прикладних задач, майже без програмування. В цьому випадку завдання на розв'язування тієї чи іншої задачі записується у вигляді директиви спеціальною проблемно-орієнтованою мовою та повідомляється комп'ютеру.

2.2 Збереження інформації на ПК

Мікропроцесор -- електронний блок, що виконує елементарні логічні та арифметичні машинні команди. Мікропроцесор уходить до складу процесора, який включає в себе також оперативну пам'ять (ОП), блоки керування й синхронізації, а також загальну шину для обміну інформацією. Крім того, до загальної шини можуть підключатися додаткові процесори із системою команд, що відрізняються від команд центрального процесора (ЦП), які використовуються для виконання програм, несумісних із системою команд ЦП.

Найважливіша особливість сучасних ПК -- наявність загальної шини і внутрішніх роз'ємів, призначених для встановлення додаткових плат. Таких роз'ємів буває від двох до восьми. Додаткові плати призначені для розширення функціональних можливостей ПК. У стандартному комплектуванні лише частина внутрішніх роз'ємів зайнята основними платами, а заповнення решти залежить від передбаченого користування ПК.

Пам'ять комп'ютера буває двох типів -- постійна (ПП) і оперативна (ОП). ПП -- одна або кілька ВІС (СВІС), що містять інформацію, яку можна змінювати (записувати). Інформація, що зберігається в ПП, складається з набору програм, які визначають режим функціонування ПК у будь-який момент часу. Ці програми називають програмами монітора. Після ввімкнення комп'ютера процесор починає автоматично виконувати команди монітора, що визначають послідовність стандартних програм запуску ПК. Нині спостерігається тенденція записувати в ПП усієї оперативної системи, що забезпечує роботу на ПК програмних мов високого рівня. Зміна ПП або перепрограмування їх дає змогу експлуатувати один ПК під керуванням іншої системи команд, іншої системи абетки тощо. Для роботи з конкретними програмами та даними використовується ОП, що складається з набору ВІС (СВІС), які допускають як читання, так і запис інформації.

Обчислювальна потужність ПК великою мірою визначається обсягом ОП, доступним для користувача й для монітора.

Обсяг даних, які можна безпосередньо зберігати в ПК, обмежений фізичними характеристиками ОП, ПП. Крім того, користувач намагається запам'ятовувати дані незалежно від живлення ПК, а також транспортувати їх у просторі. Тому потрібні пристрої, що забезпечують зберігання інформації поза комп'ютером. З цією метою найчастіше використовують накопичувачі на гнучких магнітних дисках (ГМД) або дискетах; накопичувачі на жорстких магнітних дисках (вінчестер). Перспективними зовнішніми запам'ятовуючими пристроями є оптичні диски і відеодиски, інформаційна місткість яких на один--три порядки вища від місткості вищеназваних накопичувачів.

2.3 Файл, створення та властивості файла

Файл - це програма або організована сукупність даних, яка зберігається в певних областях на диску. Розрізняють програмні файли та файли даних.

При звертанні до файла його розглядають як одне ціле, як структурно нероздільну інформацію.

Кожен диск має ім'я (лат. літера з двокрапкою): гнучкі диски - А:, В:, жорсткий диск (вінчестер) - С:. Але він, як правило, розбивається на декілька областей, які наз. логічними дисками. Тоді їм відповідають імена - С:, D:, E: і т.д. Дисковод для читання CD-дисків - наступна вільна латинська літера. (напр., F:).

Ім'я файла в ОС Windows має два розділених крапкою компоненти: основне ім'я (від 1 до 255 символів) та розширення імені (від 0 до 3 символів). Основне ім'я, що відповідає вмісту файла, задає користувач, а розширення імені (тип файла) визначає програма, за допомогою якої створюється файл, і воно вказує на тип інформації, що міститься у файлі. Розширення імені файла не рекомендується змінювати. Основне ім'я може складатися з літер, цифр, пропусків, а також майже з усіх символів крім “?”, “*”, “\”, “/”. Розширення імені може складатися з цифр, англійських літер та символів “_” і “-“.

Приклади розширень імен файлів:

.exe - позначає файл, який містить в собі програму;

.hlp - файл допомоги, в якому зберігаються “підказки” по тій чи іншій програмі;

.txt - текстовий файл;

.doc,.rtf - текстові файли, які також можуть містити таблиці, малюнки та ін.;

.htm - гіпертекстовий документ Internet;

.wav,.mp3 - музика в цифровому форматі;

.bmp,.jpg - графічна інформація, малюнки.

Напр.: “курсова робота.txt” - тип файла txt вказує на те, що у файлі зберігається текстова інформація, що стосується курсової роботи; “диплом.doc” - файл містить інформацію (текст, а також таблиці, малюнки тощо) з дипломної роботи.

Для зручності пошуку файли реєструються у переліку файлів, які називаються каталогами. Каталог - це місце на диску, в якому зберігаються імена файлів, відомості про розмір, час останнього поновлення кожного файла і т.д. В ОС Windows каталог називається папкою. Для користувача папка - це місце, де зберігаються документи, додатки та інші підпапки. Кожна папка має ім'я, сформоване за тими ж правилами, що й ім'я файла, але як правило, розширення імен каталогів не використовується. Кожна папка зберігається у іншій папці разом з іменами звичайних файлів. Папка найвищого рівня називається кореневою, її ім'я співпадає з іменем диска.

Так створюється ієрархічна файлова структура, яку іноді називають деревоподібною.

Файлова система - це сукупність програм, які забезпечують роботу з файлами та їх каталогами, а також сама сукупність файлів та каталогів, які зберігаються на зовнішніх пристроях ПК.

Шлях до файлу - це послідовність, яка складається з імені каталогів (розділених символом “\”), починаючи від кореневого і закінчуючи тим, в якому знаходиться файл.

Повне ім'я файлу - складається з імені диску, шляху до файлу та імені файлу. Значить в одному каталозі не може бути файлу з одинаковими іменами.

2.4 Папка, призначення папки, дії з папками

Папки призначені для зберігання файлів та інших папок.

Над папками визначені такі дії: створення, видалення, відкривання, закривання, переміщення, пересилання (зокрема на дискету чи в пошту), копіювання, вирізання, вставляння, перейменування, створення для папки ярлика, переглядання властивостей папки.

Якщо переміщають файл чи папку у межах диска, то це відбувається швидко -- змінюються лише шляхи та назви (адреси) об'єктів, а самі об'єкти запишаються на місці. Цю дію виконують методом перетягування піктограми об'єкта у потрібне заздалегідь відкрите вікно.

Переміщення на інший диск -- це переписування об'єктів на нове місце і вилучення їх зі старого. Щоб виконати цю.дію методом перетягування, треба натиснути ще на клавішу Shift (під час перетягування). Пам'ятайте, якщо натиснути на клавішу Shift (перед натисканням на клавішу миші, то виберемо у вікні (об'єднаємо в групу) всі об'єкти до деякого заданого. Щоб відмітити вибір, треба натиснути на Еsс або клацнути у робочому полі вікна.

Копіювати об'єкт (створювати копію) можна в будь-яку іншу папку, диск, дискету чи на робочий стіл. Об'єкт копіюють методом перетягування піктограми у потрібне вікно, у цьому випадку треба натиснути на клавішу Сtrl.

3. Операційна система

Робочі характеристики будь-якого комп'ютера визначаються характеристиками функціональних пристроїв, що входять до його складу, та його програмним забезпеченням.

Для користувача-початківця звичайно буває достатньо пристроїв і тих мінімальних знань про їх функціональні можливості, які дозволяють йому виконувати основні дії з обслуговування комп'ютера в процесі обчислень. Складнішим завданням є вивчення програмного забезпечення, без якого жоден комп'ютер функціонувати не може. Практичне значення програмного забезпечення при роботі з комп'ютером обумовлене особливостями обчислювального процесу, який складається з двох взаємопов'язаних частин:

переробка вхідної інформації, яка визначається алгоритмами програм, що використовуються при розв'язуванні поставленої задачі;

поточного забезпечення даної переробки, яке включає управління переробкою, доставку та збереження вхідних і проміжних даних, комутацію окремих програм тощо.

Хоча вимоги різних користувачів різні, зазвичай вони мають деякі загальні елементи, які можна задовольнити за допомогою загальних програм, що полегшують підготовку та використання прикладних програм. Такий набір програм загального призначення називається системним програмним забезпеченням і являє собою сукупність програмних засобів, що забезпечують користувачу при наявному обладнанні експлуатацію комп'ютера та всіх його пристроїв.

Основу програмного забезпечення утворює операційна система (ОС), яка являє собою сукупність програм, призначених для управління всіма апаратурними та програмними ресурсами і координації проходження різноманітних завдань через комп'ютер.

Операційна система слугує ланцюгом, що з'єднує комп'ютер і людину-оператора, а також комп'ютер і прикладні (службові) програми, що дають можливість виконувати окремі стандартні завдання, пов'язані з розв'язанням мовних проблем, обробкою текстів, створенням баз даних, управлінням графічним зображенням та ін. Таким чином, системне програмне забезпечення істотно полегшує спілкування людини з комп'ютером.

3.1 Типи програм та призначення

Відповідно до свого призначення, операційні системи бувають:

· універсальні, спеціальні та спеціалізовані;

· одно-задачні та багато-задачні;

· одно-користувацькі та багато-користувацькі, всі багато-користувацькі операційні системи також є багато-задачними;

· реального часу.

Відповідно до способу встановлення операційної системи, операційні системи бувають:

· вбудовані (такі, що зберігаються в енергонезалежній пам'яті обчислювальної машини або пристрою без можливості заміни в процесі експлуатації обладнання);

· невбудовані (такі, що інсталюються на один з пристроїв зберігання інформації обчислювальної машини з можливістю подальшої заміни в процесі експлуатації).

Відповідно до відповідності стандартам операційні системи бувають:

· стандартні;

· нестандартні.

Відповідно до можливостей розширення операційні системи бувають:

· закриті;

· відкриті.

Відповідно до можливостей доступу до вихідного коду операційні системи бувають:

· вільні (з відкритим програмним кодом);

· пропрієтарні (комерційні з закритим кодом).

4. Робота з текстовим редактором MS Word

Для того щоб розпочати роботу з MS Word, його необхідно встановити у вашому комп'ютері. Якщо ви ще не зробили цього, подбайте про наявність дистрибутива MS Word на дискетах або компакт-диску.

Для того щоб встановити MS Word, натисніть кнопку Пуск і виберіть команду Настройка/Панель управления.