19

Міністерство освіти і науки України

Луцький інститут розвитку людини

Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”

КАФЕДРА

“КОМП'ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ”

КУРСОВА РОБОТA

з дисципліни Методи і засоби комп`ютерно-інформаційних технологій»“

спеціальність Програмне забезпечення автоматизованих систем

Курсова робота

на тему:

Сучасні накопичувачі інформації на жорстких магнітних дисках

Луцьк-2008

План

Вступ

1.1 Загальні відомості про накопичувачі інформації. Накопичувачі на оптичних дисках.

1.2 Основні характеристики пристроїв зовнішньої пам'яті.

2. Накопичувачі на жорсткому магнітному диску.

2.1 Загальний устрій накопичувача

2.2 Форматування дисків.

2.3 Технології запису даних

2.4 Історія прогресу накопичувачів

2.5 Близьке майбутнє

Список використаної літератури

Вступ

Пристрої збереження даних (накопичувачі інформації) відносяться до зовнішньої пам'яті ПК -- вони дозволяють зберегти інформацію для наступного її використання незалежно від стану (включений або виключений) комп'ютера.

У пристроях збереження даних можуть бути реалізовані різні фізичні принципи збереження інформації - магнітний, оптичний, електронний у будь-яких їхніх сполученнях.

1.1 Загальні відомості про накопичувачі інформації. Накопичувачі на оптичних дисках

Зовнішня пам'ять принципово відрізняється від внутрішньої (оперативної і постійної) способом доступу процесора (програми, що виконується,) до цієї пам'яті. Накопичувачі оперують не байтами або словами, як, наприклад, оперативна пам'ять, а блоками інформації. Ці блоки (часто їх називають кластерами) звичайно мають фіксований розмір, кратний ступені числа 2. Блок може бути переписаний із зовнішньої пам'яті у внутрішню або назад тільки цілком, і для виконання будь-якої операції обміну з зовнішньою пам'яттю потрібна спеціальна процедура. Процедури обміну з пристроями зовнішньої пам'яті прив'язані до типу пристрою, його контролеру і способу підключення пристрою до системи (інтерфейсу).

У пристроях збереження даних можуть бути реалізовані різні фізичні принципи збереження інформації - магнітний, оптичний, електронний у будь-яких їхніх сполученнях.

По методу доступу до інформації пристрої зовнішньої пам'яті розділяються на пристрої з прямим (або безпосереднім) і послідовним доступом. Традиційними пристроями з прямим доступом є дискові накопичувачі, і часто поняття "диск" і "пристрій зовнішньої пам'яті прямого доступу" вживають як синоніми. Так, наприклад, віртуальний диск в ОЗП і електронний диск на флеш - пам'яті не мають ніяких круглих, а тим більше обертових деталей.

Традиційними пристроями з послідовним доступом є накопичувачі на магнітній стрічці (стрімери). Тут кожен блок інформації теж може мати свою адресу, але для звертання до нього пристрій збереження повинен спочатку знайти деякий маркер початок стрічки (тому), після чого послідовним "холостим читанням" блоків дібратися до необхідного місця і тільки тоді робити саме операції обміну даними. Звичайно, щораз повертатися на початок стрічки необов'язково, однак необхідність послідовного сканування блоків (вперед або назад) - невід'ємна властивість пристроїв послідовного доступу. Однак стрімери продовжують застосовуватися в зв'язку з високою надійністю збереження ними інформації.

Пристрої зовнішньої пам'яті можуть мати змінні або фіксовані носії інформації. Наприклад, накопичувачі на гнучких магнітних дисках (НГМД) використовують змінні носії -- дискети, а носії накопичувачів на твердих магнітних дисках (НЖМД) -- фіксовані.

1.2 Основні характеристики пристроїв зовнішньої пам'яті

1. Інформаційна ємність. Виміряється в кілобайтах, мегабайтах, гігабайтах і терабайтах.

2. Час доступу. Визначається як усереднений інтервал від видачі запиту на передачу блока даних до фактичного початку передачі. Дискові накопичувачі мають час доступу від одиниць до сотень милісекунд. Для електронних пристроїв зовнішньої пам'яті цей параметр істотно менше (частки милісекунд або навіть мікросекунд), але сам запис або зчитування інформації може продовжуватися істотно довше, ніж у дискових накопичувачів.

3. Швидкість запису і зчитування. Визначається як відношення обсягу записуваних даних, або даних, що зчитуються, до часу, затрачуваному на цю операцію.

4. Швидкість передачі даних. Визначається як швидкість обміну даними, вимірювана після виконання пошуку даних.

5. Відносна вартість збереження інформації. Визначається як відношення інформаційного обсягу носія інформації до його вартості.

2.1. Накопичувачі на жорсткому магнітному диску (НЖМД).

Накопичувач на жорстких магнітних дисках, жорсткий диск, хард, HDD, HMDD або вінчестер, (англ.Hard (Magnetic) Disk Drive, HDD, HMDD) - що незалежне, перезаписуваний комп'ютерний запам'ятовуючий пристрій. Є основним накопичувачем даних практично у всіх сучасних комп'ютерах.

На відміну від “гнучкого” диска (дискети ), інформація в НЖМД записується на жорсткі (алюмінієві або скляні) пластини, покриті шаром феромагнітного матеріалу, найчастіше двоокиси хрому. У деяких НЖМД використовується одна пластина, в інших - декілька на одній осі. Читаючі головки у робочому режимі не торкаються поверхні пластин завдяки прошарку набігаючого потоку повітря , утворюваного у поверхні при швидкому обертанні. Відстань між головкою і диском складає декілька нанометрів (у сучасних дисках 5-10 нм), а відсутність механічного контакту забезпечує довгий термін служби пристрою. За відсутності обертання дисків, головки знаходяться у шпінделя або за межами диска в безпечній зоні, де виключений їх нештатний контакт з поверхнею дисків.

2. Накопичувачі на жорсткому магнітному диску

2.1 Загальний устрій накопичувача

Конструктивно НЖМД складається з двох основних частин - герметизованого блока (HDA) і плати електроніки (PCB). У гермоблоці розташовані всі механічні компоненти (пакет магнітних дисків, насаджений на шпиндель двигуна, магнітні головки з системою позиціювання) а також мікросхема попереднього підсилювача-комутатора, що забезпечує підсилювання сигналу з головок та переключення між ними. Механічні компоненти гермоблоку зображені на рис. 2.

Рис. 2. Компоненти гермоблоку НЖМД

На платі електроніки, яка розміщується за межами гермоблоку, встановлені мікросхеми, що керують механічними вузлами, кодуванням-декодуванням даних та прийомом-передачею інформації через зовнішній інтерфейс.

Структурна схема накопичувача зображена на рис. 3.

Рис. 3. Структурна схема НЖМД

БМГ - блок магнітних головок; ШД - шпиндельний двигун; ПП - попередній підсилювач; КЗЧ - комутатор запису-читання; КГ - кварцовий генератор; ПЗП МП - постійна пам'ять мікропрограм; МБ - менеджер буфера; БОЗП - буферна пам'ять (або кеш-пам'ять НЖМД).

Поверхня головки звичайно керамічна. У процесі функціонування НЖМД головки «летять» над поверхнею дисків на відстані у десяті долі мікрометра. Привод, що позицією блок головок, складається з обмотки та постійного магніту, аналогічний за устроєм електродинамічному гучномовцю, тому і отримав назву Voice Coil (звукова котушка). За допомогою «звукової котушки», яка забезпечує безперервне, плавне переміщення головок, позиціювання виконується точніше, ніж за допомогою крокових двигунів, що використовувалися у якості позиціонерів головок НЖМД раніше.

Для запису інформації на ЖМД використовують різні методи частотної модуляції. Інформаційна ємність сучасних НЖМД досягає сотень гігабайт.

2.2 Форматування дисків

Вихідний стан будь-якого ЖМД після його виготовлення - це однорідна магнітна поверхня, яку умовно можна уявити як невпорядковану сукупність дібітів - елементарних ділянок, що можуть, за рахунок залишкової намагніченості, зберігати один біт інформації. Зрозуміло, що для організації зберігання інформації, її запису, пошуку та читання, необхідно цю сукупність яким-то чином впорядкувати.

Перш за все, групи дібітів об'єднуються у «інформаційні кільця» -- доріжки або треки (див. рис. 4). Зменшення відстані між доріжками збільшує інформаційну ємність диска, але воно не може бути занадто малим, із-за наявності взаємного впливу один на одного дібітів, які розташовані на сусідніх доріжках. Нумерація доріжок починається з нуля, нульова доріжка завжди розташована з зовнішнього боку диска.

Якщо накопичувач має декілька робочих поверхонь, (тобто на шпинделі розміщений пакет дисків, а в кожного диска можуть використовуватися обидві поверхні), то сукупність усіх доріжок з однаковими номерами називають циліндром. Для кожної робочої поверхні в накопичувачі є своя головка, що забезпечує запис і зчитування інформації.

Для забезпечення точного позиціювання БМГ на необхідну доріжку (циліндр) на поверхню диска наносяться сервісні мітки. Нанесення серворозмітки виконується тільки у заводських умовах і є базовим, найбільш низькорівневим елементом форматування ЖМД.

Взагалі розрізняють два типи форматування магнітних дисків - фізичне (або форматування низького рівня) і логічне (форматування високого рівня). Для жорстких дисків, на відмінність від гнучких, існує і третій етап, що виконується між фізичним та логічним форматуванням - розбивка диска на розділи.

Розглянемо основний вміст операцій, що виконуються на кожному етапі.

19

Рис. 4. Розмітка та елементи інформаційної структури жорсткого магнітного диска

Форматування низького рівня

Фізичне форматування ЖМД завжди виконується однаково, незалежно від властивостей операційної системи і параметрів форматування високого рівня (які можуть відрізнятися для різних операційних систем).

В процесі форматування доріжки диска розподіляються на сектори (див. рис. 4).

Сектор є мінімальним блоком інформації, що може бути записаний на диск або зчитаний з нього. Нумерація секторів починається з одиниці і прив'язана до індексного маркера.

Кожен сектор має визначену структуру (формат) та фіксований розмір (звичайно, 571 байт, з яких 512 байт доступні для зберігання даних користувача. Типовий формат сектора зображений на рис. 5.

Сектор звичайно складається заголовка (префікса), області даних і завершення (суфікса). Початок сектора визначається спеціальним байтом - адресним маркером (1). Далі йдуть комірки, що містять адресу сектора у спеціальному форматі CHS (2) та його контрольна сума -- для перевірки цілісності адреси (3). Дані користувача розмішуються у окремої області (4), до якої при запису додається декілька десятків байт «надлишкової» інформації, що призначена для корекції помилок читання за допомогою ECC-коду (5). Для перевірки цілісності даних користувача також використовується циклічна контрольна сума (6). Для більш надійного функціонування сектора при нестабільності швидкості обертання диску у структурі сектора є «порожні» області - «байти - пробіли» (7).

В процесі форматування низького рівня виконується запис заголовків та завершень секторів, формуються інтервали між секторами та доріжками. Область даних кожного сектора заповнюється довільними (або спеціальними тестовими) наборами даних з формуванням відповідних контрольних сум, а також перевірка читаності кожного сектора шляхом порівняння (верифікації) відповідності вмісту області даних сектора та контрольної суми. У випадку виявлення непоправних помилок зчитування в заголовку сектора робиться позначка про його дефектність.

Форматування ЖМД низького рівня в повному обсязі може бути виконано тільки заводських умовах, або за допомогою спеціальних сервісних програм, що розповсюджуються фірмами-виробниками для сервісних центрів та ремонтних майстерень.

Розбивка диска на розділи

Розбивка диска на розділи дозволяє сполучати на одному НЖМД декілька операційних систем, що мають різні файлові системи. У таблиці 2 наведений перелік файлових систем, які використовують найбільш розповсюджені дискові операційні системи.

Таблиця 2

Різні файлові системи використовують і різні методи розподілу файлів по логічним елементам, що мають назву кластерів. Кластер - це одиничний блок дискової пам'яті, що записується або зчитується як єдине ціле. Кластер складається з одного або декількох секторів (див. рис. 6), найчастіше - з 2ⁿ секторів.

Створення розділів на диску виконується за допомогою програм FDISK (MS DOS, WINDOWS 9X), або DISKPART (WINDOWS XP). Слід пам'ятати, що вбудовані у операційні системи програми FDISK і DISKPART не дозволяють змінювати розміри вже існуючих розділів - тільки створювати або видаляти їх зі знищенням інформації. Для управління розділами без знищення інформації можна користуватися, наприклад, програмою Partition Magic.

Форматування високого рівня

При форматуванні високого рівня операційна система створює логічну структуру диска, тобто структури для роботи файлами. Простір розділу розподіляється на кластери, в кожний розділ (логічний диск) записується завантажувальний сектор тому (Volume Boot Sector - VBS), дві копії таблиці розташування файлів (FAT) і кореневий каталог (Root Directory).

За допомогою цих структур даних операційна система розподіляє дисковий простір, стежить за розташуванням та цілісністю файлів, а також «обходить» дефектні ділянки диску. Таким чином, логічне форматування не знищує повністю інформацію на диску, а тільки очищує зміст розділу та таблиці розташування файлів. Форматування високого рівня виконується командою FORMAT (MS DOS), або аналогічними командами інших операційних систем.

Поняття про S.M.A.R.T.

Сучасні технології виробництва магнітних дисків не дозволяють виготовляти їх без дефектів поверхні. Крім того, у процесі експлуатації відбувається старіння магнітного покриття та зношування механічних частин НЖМД. Тому за останні 10 років виробники НЖМД запропонували набір технологій, що дозволяють не тільки «ховати» дефекти поверхні (bad-сектори), але і виконувати постійний контроль (моніторинг) стану визначених параметрів НЖМД і навіть пророкувати появу помилок та деяких пошкоджень накопичувачів.

Це, зрозуміло, суттєво ускладнило програмну (логічну) організацію НЖМД. По-перше, збільшилась кількість службових програм та інформаційних структур, необхідних для забезпечення функціонування диска. Крім формату низького рівня до службової інформації відносяться серворозмітка, резидентні службові мікропрограми (в тому числі і тестуючи), таблиці конфігурації і настройки НЖМД та інше. Частина цих програм та структур записується у ПЗП НЖМД, частина - у спеціальну службову область диску, що звичайно недоступна користувачу. Таким чином, виникла необхідність використання спеціального транслятора фізичного простору ЖМД у логічний - з метою «схову» від користувача деяких спеціальних областей диска. Типова організація логічного простору ЖМД зображена на рис. 6. Логічний простір - це, фактично, робоча область диска, що доступна користувачу. Крім службової та робочої областей на диску завжди є резервна область. Сектори резервної області призначені для заміни пошкоджених секторів робочої області.

Рис. 6. Типова організація логічного простору НЖМД

При виконанні заводського тестування нового НЖМД в службової області диска створюється таблиця дефектів (Primary List або P-List), у яку записуються адреси дефектних секторів робочої області. Потім, при виконанні форматування низького рівня, дефектні сектори ігноруються транслятором, тобто не отримують логічних адрес. У результаті логічний адресний простір секторів робочої області виявляється безперервним, а дефектні області поверхні - недоступними. Для вирівнювання інформаційної ємності накопичувача до стандартної, транслятор додає до робочої області частину секторів резервної області. Тому всі нові ЖМД мають «бездефектну» поверхню і інформаційний обсяг, заявлений виробником.

Якщо дефектні сектори виникають у процесі експлуатації НЖМД, заміна їх виконується аналогічним чином для більшості сучасних накопичувачів - автоматично. Але таки випадки регіструються та рахуються системою контролю S.M.A.R.T. і за допомогою спеціальних програм користувач завжди має можливість отримати інформацію про реальний стан поверхні ЖМД.

Взагалі, S.M.A.R.T. (Self-Monitoring, Analysis and Reporting Technology) - це виробничий стандарт, створений у 1995 році, який описує методи пророкування помилок НЖМД. Якщо система S.M.A.R.T. активізована, вона слідкує за декількома (від 5-7 до десятків для різних моделей НЖМД) параметрами накопичувача і, на основі тенденції їх змінювання, визначає імовірність суттєвих збоїв НЖМД у найближчому майбутньому. Якщо ця імовірність висока, S.M.A.R.T. генерує звіт (попередження), який вказує користувачеві на необхідність резервного копіювання даних.

Для кожного параметра, який контролюється S.M.A.R.T., виробником встановлюється вихідне значення («ідеальний стан» по даному параметру, найчастіше використовуються значення 255 або 100 «умовних одиниць»). Це значення у процесі функціонування може поступово зменшуватися під впливом різних факторів. Друге значення кожного параметра, що встановлюється виробником і не може бути змінено - це граничне, «найгірше» значення. Досягнення деяким параметром граничного значення не означає негайної «катастрофи» з втратою даних, але вказує на неприпустиме зниження надійності НЖМД.

Нажаль, єдиного для всіх накопичувачів набора параметрів S.M.A.R.T. не існує, кількість параметрів, їх «ідеальні» та граничні значення визначаються фірмою - виробником і повної документації з цих питань, зрозуміло, також не існує. Але є деякий «базовий» набір, що підтримується більшістю виробників. Наприклад:

Raw Read Error Rate - частота появлення помилок при читанні з диска;

Reallocated Sectors Count - кількість «схованих» в процесі експлуатації диска пошкоджених сектрів;

Seek Error Rate - кількість помилок позиціювання БМГ;

Power-On Hours - загальна кількість часу знаходження у включеному стані.

Одною з найбільш простих та популярних безкоштовних програм для постійного S.M.A.R.T. - моніторингу НЖМД для операційної системи WINDOWS XP є HDD Health від PANTERASoft.

“Вінчестер”

Назва “вінчестер” накопичувач одержав завдяки фірмі IBM , яка в 1973 року випустила жорсткий диск моделі 3340, що вперше об'єднав в одному нероз'ємному корпусі пластини диска і читаючі головки. При його розробці інженери використовували коротку внутрішню назву “30-30?, що означало два модулі (у максимальній компоновці) по 30 Мб кожен. Кенет Хотон, керівник проекту, по співзвучності з позначенням популярного мисливськогї рушниці “Winchester 30-30 ” запропонував назвати цей диск “вінчестером”.

У Європі і США назва “вінчестер” вийшла з вживання в 1990-х роках, в російському і українському ж комп'ютерному сленгу назва “вінчестер” збереглася, скоротившись до слова “вінт”.

Характеристики

Інтерфейс - набір, що складається з ліній зв'язку, сигналів, посиланих по цих лініях, технічних засобів, що підтримують ці лінії, і правил обміну. Сучасні накопичувачі можуть використовувати інтерфейси ATA (AT Attachment, він же IDE - Integrated Drive Electronic, він же Parallel ATA), (EIDE), Serial ATA ,SCSI (Small Computer System Interface), SAS , FireWire , USB , SDIO і Fibre Channel .

Місткість (англ. capacity) - кількість даних, які можуть зберігатися накопичувачем. Місткість сучасних пристроїв досягає 1000 Гб. На відміну від прийнятої в інформатиці (випадково) системі приставок, що позначають кратну 1024 величини (кило=1024, мега=1 048 576 і т. д.; пізніше для цього були не дуже успішно введені двійкові приставки ), виробниками при позначенні місткості жорстких дисків використовуються кратні 1000 величин. Так, напр., “справжня” місткість жорсткого диска, маркірованого як “200 Гб”, складає 186,2 Гб .

Фізичний розмір (форм-фактор) - майже всі сучасні накопичувачі для персональних комп'ютерів і серверів мають розмір або 3,5, або 2,5 дюйма . Останні частіше застосовуються в ноутбуках .Інші поширені формати - 1,8 дюйма, 1,3 дюйма і 0,85 дюйма.

Час довільного доступу (англ. random access time) - від 3 до 15 мс , як правило, мінімальним часом володіють серверні диски (наприклад, у Hitachi Ultrastar 15K147 - 3,7 мс), найбільшим з актуальних - диски для портативних пристроїв (Seagate Momentus 5400.3 - 12,5 ).

Швидкість обертання шпинделя (англ. spindle speed) - кількість оборотів шпинделя в хвилину. Від цього параметра в значній мірі залежать час доступу і швидкість передачі даних. В даний час випускаються вінчестери з наступними стандартними швидкостями обертання: 4200, 5400 і 7200 (ноутбуки), 7200 і 10 000 (персональні комп'ютери), 10 000 і 15 000 про./хв. (сервери і високопродуктивні робітники станції).

Надійність (англ. reliability) - визначається як середній час напрацювання на відмову (Mean Time Between Failures, MTBF ).

Кількість операцій вводу-виводу в секунду - у сучасних дисків це 50 оп./сек при довільному доступі до накопичувача і близько 100 оп./сек при послідовному доступі.

Споживання енергії - важливий чинник для мобільних пристроїв.

Рівень шуму - шум, який виробляє механіка накопичувача при його роботі. Указується в децибелах .Тихими накопичувачами вважаються пристрої з рівнем шуму близько 26 дБ і нижче.

Опірність ударам (англ. G-shock rating) - опірність накопичувача різким скачкам тиску або ударам, вимірюється в одиницях допустимого перевантаження g у включеному і вимкненому стані.

Швидкість передачі даних (англ. Transfer Rate):

· Внутрішня зона диска: від 44,2 до 74,5 Мб/с

· Зовнішня зона диска: від 74,0 до 111,4 Мб/с

Виробники

Велика частина всіх вінчестерів виробляються всього декількома компаніями: Seagate , Western Digital , Samsung , а також що раніше належав IBM підрозділом по виробництву дисків фірми Hitachi. Fujitsu продовжує випускати жорсткі диски для ноутбуків і SCSI -диски, але покинула масовий ринок в 2001 році . Toshiba є основним виробником 2,5- і 1,8-дюймових ЖД для ноутбуків. Одним з лідерів у виробництві дисків була компанія Maxtor відома своїми “розумними” алгоритмами кешування. У 2006 році відбулося злиття Seagate і Maxtor. У середині 1990-х років Seagate купила компанію Conner.

2.3 Технології запису даних

Принцип роботи жорстких дисків схожий на роботу магнітофонів. Робоча поверхня диска рухається відносно читаючої головки (наприклад, у вигляді котушки індуктивності із зазором в магнітопроводі ). При подачі змінного електричного струму (при записі) на котушку головки, виникаюче змінне магнітне поле із зазора головки впливає на феромагнетик поверхні диска і зраджує напрям вектора доменів залежно від величини сигналу. При читанні переміщення доменів у зазора головки приводить до зміни магнітного потоку в магнітопроводі головки, що приводить до виникнення змінного електричного сигналу в котушці із-за ефекту електромагнітної індукції.

Останнім часом для читання застосовують магніторезістівний ефект і використовують в дисках магніторезістівні головки. У них, зміна магнітного поля приводить до зміни опору, залежно від зміни напруженості магнітного поля. Подібні головки дозволяють збільшити вірогідність достовірності прочитаної інформації (особливо при великій щільності запису інформації).

2.4 Історія прогресу накопичувачів

· 1956 - продаж першого комерційного жорсткого диска, IBM 350 RAMAC, 5 Мб. Він важив біля тонни, займав два ящики - кожен розміром з великий холодильник, а загальний об'єм пам'яті 50 покритих чистим залізом тонких дисків, що оберталися в ньому, діаметром з велику піцу складав 5 мегабайтів · 1980 - перший 5,25-дюймовий Winchester, Shugart ST-506, 5 Мб

· 1986 - Стандарт SCSI · 1991 - Максимальна місткість 100 Мб

· 1995 - Максимальна місткість 2 Гб

· 1997 - Максимальна місткість 10 Гб

· 1998 - Стандарти UDMA/33 і ATAPI

· 1999 - IBM випускає Microdrive місткістю 170 і 340 Мб

· 2002 - Узятий бар'єр адресного простору вище 137 Гб

· 2003 - Поява SATA · 2005 - Максимальна місткість 500 Гб

· 2005 - Стандарт Serial ATA 3G · 2005 - Поява SAS (Serial Attached SCSI)

· 2006 - Застосування перпендикулярного методу запису в комерційних накопичувачах

· 2006 - Поява «гібридних» жорстких дисків, що містять додатковий блок флэш-пам'яті місткістю в одиниці гігабайт

2007 - Hitachi представляє накопичувач місткістю 1 Тб

2.5 Близьке майбутнє

Японська корпорація Sony працює над технологією, що дозволяє записати терабіт даних на квадратний дюйм поверхні жорсткого диска.

Досягнута щільність запису даних в п'ять разів перевищує аналогічний показник звичайних жорстких дисків. Технологія дозволить зберігати на накопичувачі в ноутбуку до 150 годин відео високої чіткості.

Зараз Sony шукає партнера для розробки і розвитку нової технології.

Інша ж японська корпорація, Toshiba, має намір задовольнити попит на носії даних за допомогою надмістких флешок. На одну мікросхему за новою технологією Toshiba поміщатиметься до 12,5 гігабайта даних.

Використана література

1. Клименко О.Ф. та ін. Інформатика та комп'ютерна техніка. Навчальний посібник - К:КНЕУ,2002

2. Руденко В.Д. та ін. Курс інформатики.

3. Г. Єсеєв та ін. Ви купили комп'ютер 1000 порад.

4. Скотт Мюллер Модернізація й ремонт ПК М.-К. Діалектика 1998. стор.430-526. Рос. мовою.

5. Інтернет.