Проектування інформаційних систем

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

Бердичівський політехнічний коледж

Контрольна робота

з дисципліни “Проектування автоматизованих інформаційних систем”

(варіант №9)

Виконав:

студент групи Пзс-604

Каленський Максим Юрійович

Перевірив:

викладач

Куропаткін Сергій Гаврилович

м. Бердичів - 2007 р.

Зміст

1. Каскадна, ітераційна і спіральна моделі життєвого циклу АІС

2. Склад і зміст операцій проектування класифікаторів. Етапи процесу обробки класифікаторів

3. Проектування технологічних процесів обробки даних в пакетному режимі

Список використаної літератури

1. Каскадна, ітераційна і спіральна моделі життєвого циклу АІС.

Комп'ютерні інформаційні системи належать до класу складних систем, які містять у собі велику кількість різноманітних елементів, що взаємодіють. Тому при створенні комп'ютерних ІС потрібно визначати їхню структуру.

Загалом під структурою комп'ютерної ІС розуміють характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв'язків між її елементами.

При описуванні ІС використовують кілька видів структур, які різняться типами елементів та зв'язків між ними.

Наприклад, згідно з РД 50--680--88 при описуванні систем використовують функціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури.

Функціональна структура -- це структура, елементами якої є системи (компоненти), функції ІС або її частини, а зв'язки між елементами -- це потоки інформації, що циркулює між ними при функціонуванні ІС.

Технічна структура -- це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів ІС, а зв'язки між елементами відбивають інформаційний обмін.

Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв'язки між елементами -- інформаційні, субпідрядності і взаємодії.

Документальна структура -- це структура, елементами якої є неподільні складові і документи ІС, а зв'язки між елементами -- взаємодії, вхідності і супідрядності. Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв'язки між алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.

У програмній структурі зв'язки між елементами також реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі.

Інформаційна структура -- це структура, елементами якої є форми існування і подання інформації у системі, а зв'язки між ними -- операції перетворення інформації в системі.

Елементами інформаційної структури можуть бути також інформаційні масиви, а зв'язками -- операції роботи з масивами: ввід, коригування, перегляд, знищення і та ін.

Глибина розподілу інформаційної системи, тобто склад і зміст елементів можуть суттєво різнитися залежно від мети, поставленої перед конкретною інформаційною системою. Крім того, склад елементів за інших однакових умов залежить від сфери дії ІС.

Повної і загальноприйнятої класифікації елементів ІС досі не існує. Але практика їх функціонування показує, що майже у всіх ІС вирізняють такі елементи, як «функція ІС» і «компонент підсистема ІС».

Функція ІС -- це сукупність дій інформаційної системи, яка спрямована на досягнення зазначеної мети. Перелік функцій конкретної ІС залежить від сфери її діяльності, об'єкта управління, призначення її та ін. Наприклад, в інформаційній системі управління фінансами країни виділяють дві основні функції: планування бюджету і виконання бюджету.

Компонент (підсистема) ІС -- це її частина, що виділена за зазначеною ознакою або сукупністю ознак і розглядається як одне ціле. Компоненти комп'ютерної ІС за своїм призначенням передусім поділяються на забезпечуючи і функціональні. Забезпечуючи містять у собі організаційне, методичне, технічне, математичне, програмне, інформаційне, лінгвістичне, правове та ергономічне забезпечення.

До організаційного забезпечення належить сукупність документів, що описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для і одержання конкретних результатів при функціонуванні ІС.

Для забезпечення функціонування комп'ютерної ІС необхідно мати ряд ресурсів і обов'язково предмети праці, засоби праці і працю (труд). Роль перших в ІС належить інформації (інформаційне забезпечення), яка відіграє також роль продукту праці. За особами праці є різні технічні засоби ІС, які виконують функції технічного забезпечення. Таку саму функцію певною мірою виконують засоби математичного і програмного забезпечення. Що ж до самої праці, то, природно, кадри спеціалістів також потрібні будь-якій ІС.

Інформаційне забезпечення містить у собі не лише інформаційні ресурси як предмет праці та інформацію як продукт праці, а й засоби і методи ведення усієї інформаційної бази -- об'єкта управління.

Отже, до інформаційного забезпечення належать також методи класифікації і кодування інформації, способи організації нормативно-довідкової інформації, побудови банків даних, зокрема побудови і ведення інформаційної бази і т. ін.

Технічне забезпечення об'єднує сукупність усіх технічних засобів, використовуваних при функціонуванні комп'ютерної ІС.

Суттєве значення при проектуванні системи захисту інформації надається предпроектному обстеженню об'єкта. На цій стадії виконуються наступні операції:

встановлюється наявність таємної інформації в розроблювальній економічній інформаційні системі, оцінюється рівень конфіденційності та об'єми такої інформації;

визначаються режими обробки інформації (діалоговий, телеобробки та режим реального часу), склад комплексу технічних засобів, загальносистемні програмні засоби тощо;

аналізується можливість використання наявних на ринку сертифікованих засобів захисту інформації;

визначаються ступінь участі персоналу, спеціалістів і допоміжних працівників об'єкта автоматизації в обробці інформації, характер взаємодії між собою та зі службою безпеки;

визначається склад заходів по забезпеченню режиму секретності та стадії розробки.

На стадії проектування виявляються вся безліч каналів несанкціонованого доступу шляхів аналізу технології зберігання, передачі та обробки інформації, визначеного порядку проведення робіт, розроблено системи захисту інформації та вибраної моделі порушники.

Створення базової системи захисту інформації в економічній інформаційній системі в цілому та для інформаційної бази, зокрема, повинно основуватись на головних принципах, сформульованих в роботі.

Комплексний підхід до побудови системи захисту, що означає оптимальне сполучення програмних, апаратних засобів і організаційних мер захисту.

Розподілення та мінімізація повноважень по допуску до оброблювальної інформації та процедура обробки.

Повнота контролю та реєстрація спроб несанкціонованого доступу.

Забезпечення надійності системи захисту, неможливість зниження рівня надійності при виниканні в системі збоїв, відказів, навмисних дій порушника або не навмисних помилок користувачів.

«прозорість» системи захисту інформації для загального, прикладного програмного забезпечення та користувачів економічної інформаційної системи.

Встановлення видів загроз та засобів їх реалізації дозволяє проектувальникам економічних інформаційних систем розробити структури системи захисту даних, що зберігаються, оброблюються та передаються, основану на використанні різноманітних мір та засобів захисту. Важливу частину цієї системи складає організація підсистем: керування доступом; реєстрації та обліку; забезпечення цілісності. Для кожної підсистеми визначаються основні цілі, функції, задачі та методи їх рішення.

Існує декілька підходів до реалізації системи захисту. Ряд спеціалістів з практики своєї роботи пропонує розділяти систему безпеки на дві частини: внутрішню та зовнішню. У внутрішній частині здійснюється в основному контроль доступу шляхів ідентифікації та аутентифікації користувачів при допуску до мережі та доступі в базу даних. Окрім цього шифруються та ідентифікуються дані під час їх передачі та зберігання.

Ітераційний життєвий цикл -- це режим, в якому користувач має безпосередній доступ до машинних ресурсів і обробка інформації ведеться у вигляд діалогу. Інтерактивний режим може застосовуватися як при централізованій, так і при розподіленій обробці інформації. Для централізованої обробки інформації користувачем, який має доступ до ресурсів ЕОМ, може в бути оператор обчислювального центру, або іншого спеціального підрозділу, де інформація обробляється і виділення інтерактивного режиму залежить не лише від особливостей доступу до ресурсів ЕОМ, а й від принципів побудови і програмного забезпечення для обробки інформації. Якщо програми обробки побудовані так, що користувач може вибирати під час діалогу з головною програмою той чи інший розрахунок або повинен відповідати на запитання ЕОМ для визначення напрямку і подальшої роботи, то в такому разі може йтися про інтерактивний режим.

В інтерактивному режимі, який використовується у спеціалізованому підрозділі з обробки інформації, можуть застосовуватися штучні методи контролю, як це відбувається в пакетному режимі. Коли інтерактивний режим реалізований на ЕОМ, які встановлені на робочих місцях управлінського персоналу, то в такому разі штучні методи контролю не застосовуються, а вся обробка інформації аналогічна її обробці без ЕОМ.

В інтерактивному режимі, завдяки можливості користувача мають посередній доступ до машинних ресурсів, майже не буває затримок у видачі результатів. Такі затримки можуть виникати лише тоді, коли лише отримання результату необхідно ввести ЕОМ великий обсяг даних, які досі не були введені, або коли розрахунок виконується протягом кількох годин. Для усунення затримок можна передбачити спеціальний графік надходження інформації на обробку або вводити інформацію в ЕОМ у міру її реєстрації. В інтерактивному режимі ЕОМ можна використовувати для автоматизованої реєстрації інформації.

2. Склад і зміст операцій проектування класифікаторів. Етапи процесу обробки класифікаторів

Створенню інформаційних систем (ІС) у нашій країні приділяється багато уваги. За масштабами, темпами зростання, витратами матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, а також за ступенем впливу на процеси управління проблема створення ІС перетворилася на велике народногосподарське завдання.

Інформаційні системи можуть значно різнитися за типами об'єктів управління, характером та обсягом розв'язуваних задач і рядом інших ознак.

Загальноприйнятої класифікації ІС у даний час не існує, тому їх можна класифікувати за різними ознаками.

1. За рівнем або сферою діяльності -- державні, територіальні (регіональні), галузеві, об'єднань, підприємств або установ, технологічних процесів.

2. За рівнем автоматизації процесів управління -- інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-керівні, системи підтримки прийняття рішень, інтелектуальні ІС.

3. За ступенем централізації обробки інформації -- центрасистемі планових розрахунків (АСПР).

4. За ступенем інтеграції функцій -- багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство -- об'єднання, об'єднання -- галузь і т. ін.), багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями планування і т. ін.

Державні ІС призначені для вирішення найважливіших народногосподарських проблем країни. На базі використання обчислювальних комплексів та економіко-математичних методів в них складають перспективні та поточні плани розвитку країни, ведуть облік результатів та регулюють діяльність окремих ланцюгів народного господарства, розробляють державний бюджет та контролюють його виконання і т. ін.

Центральне місце в мережі державних ІС належить автоматизованій системі державної статистики. Роль та місце АСДС в ієрархії управління визначається тим, що вона є основним джерелом статистичної інформації, конче потрібної для функціонування усіх державних та регіональних ІС.

Серед ІС, з якими взаємодіє АСДС, важливе місце належить автоматизованій системі планових розрахунків. АСПР функціонує при Міністерстві економіки України і являє собою інформаційну систему, призначену для розробки народногосподарських планів та контролю за їх виконанням в умовах застосування засобів обчислювальної техніки для збору та обробки інформації.

Процес взаємодії АСДС з АСПР має взаємний характер: статистична інформація, джерелом якої є АСДС, необхідна на всіх етапах складання перспективних і поточних планів розвитку господарства країни. У свою чергу, планова інформація надходить до АСДС і є основою для обліку та аналізу виконання планів і завдань. Взаємодія АСДС та АСПР передбачає також спільний аналіз соціально-економічних проблем розвитку народного господарства. Тому АСДС має повністю задовольнити потреби оптимального планування, проводити економіко-математичний аналіз демографічних процесів у суспільстві, міжгалузевих зв'язків, споживання та прибутків населення, показників діяльності підприємств.

АСДС взаємодіє також з державною інформаційною системою фінансових розрахунків (АСФР) при Міністерстві фінансів України.

АСФР призначена для автоматизації фінансових розрахунків на базі сучасної обчислювальної техніки з формування державного бюджету та контролю за його виконання. При цьому вона використовує статистичну інформацію про випуск і реалізацію продукції, фонди споживання, запаси та витрати фінансових ресурсів і т. ін.

Відомі й інші державні ІС, система обробки інформації з цін (АСОІ цін), система управління національним банком (АСУ банк), система обробки науково-технічної інформації (АСО НТІ) і т. ін.

Територіальні (регіональні) ІС призначені для управління адміністративно-територіальним регіоном. Сюди належать ІС області, міста, райони. Ці системи виконують роботи з обробки інформації, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном формування звітності й видачі оперативних даних місцевим і керівним державним і господарським органам. ті, міста, району. Ці системи виконують роботи з обробки інформації, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном формування звітності й видачі оперативних даних місцевим і керівним державним та господарським органам.

Галузеві інформаційні системи управління призначені для управління підвідомчими підприємствами та організаціями. Галузеві ІС діють у промисловості та в сільському господарстві, будівництві на транспорті і т.ін. В них розв'язуються задачі інформаційного обслуговування апарату управління галузевих міністерств їх підрозділів. Галузеві ІС відрізняються сферами застосування - промислова, непромислова, наукова.

Інформаційні системи управління підприємствами (АСУП або виробничими об'єднаннями (АСУ ВО) -- це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших методів для регулярного розв'язування задач управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.

Принципову схему функціонування АСУП наведено на рис. 1

рис. 1

Інформаційні системи управління технологічними процесам» (АСУ ТП) керують станом технологічних процесів (робота верста та, домни тощо). Перша й головна відмінність цих систем від розглянутих раніше полягає передусім у характері об'єкта управління -- для АСУ ТП це різноманітні машини, прилади, обладнання а для державних, територіальних та інших АСУ -- це колективі людей. Друга відмінність полягає у формі передачі інформації Для АСУ ТП основною формою передачі інформації є сигнал, а і інших АСУ -- документи.

Залежно від мети функціонування та завдань, які покладені на ІС на етапах збору та змістової обробки даних, розрізняють такі типи ІС: інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-управляючі (управлінські), інтелектуальні інформаційні системи та системи підтримки прийняття рішень.

Інформаційно-пошукові системи (ІСП) орієнтовані на розв'язування задач пошуку інформації. Змістова обробка інформації у таких системах відсутня.

В інформаційно-довідкових системах (ІДС) за результатам пошуку обчислюють значення арифметичних функцій.

Інформаційно-управляючі, або управлінські, системи (відомі у вітчизняній літературі під назвою «автоматизовані системи організаційного управління») являють собою організаційно-технічні системи, які забезпечують вироблення рішення на основі автоматизації інформаційних процесів у сфері управління. Отже, ці системи призначені для автоматизованого розв'язування широкого кола задач управління.

До інформаційних систем нового покоління належать системи підтримки прийняття рішень (СППР) та інформаційні системи побудовані на штучному інтелекті (інтелектуальні ІС).

СППР -- це інтерактивна комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності при прийнятті рішень із слабоструктурованих або неструктурованих проблем.

Інтерес до СППР, як перспективної галузі використання обчислювальної техніки та інструментарію підвищення ефективної праці у сфері управління економікою, постійно зростає. У багатьох країнах розробка та реалізація СППР перетворилася на дільницю бізнесу, що швидко розвивається.

Штучний інтелект -- це штучні системи, створені людиною на базі ЕОМ, що імітують розв'язування людиною складних творчих задач. Створенню інтелектуальних інформаційних систем сприяла розробка в теорії штучного інтелекту логіко-лінгвістичних моделей. Ці моделі дають змогу формалізувати конкретні змістовні знання про об'єкти управління та процеси, що відбуваються в них, тобто ввести в ЕОМ логіко-лінгвістичні моделі поряд з математичними. Логіко-лінгвістичні моделі -- це семантичні мережі, фрейми, продукувальні системи -- іноді об'єднуються терміном «програмно-апаратні засоби в системах штучного інтелекту».

· Розрізняють три види інтелектуальних ІС:

· інтелектуальні інформаційно-пошукові системи (системи типу «запитання -- відповідь»), які у процесі діалогу забезпечують взаємодію кінцевих користувачів -- непрограмістів з базами даних та знань професійними мовами користувачів, близьких до природних;

· розрахунково-логічні системи, які дають змогу кінцевим користувачам, що не є програмістами та спеціалістами в галузі прикладної математики, розв'язувати в режимі діалогу з ЕОМ свої задачі з використанням складних методів і відповідних прикладних програм;

· експертні системи, які дають змогу провадити ефективну комп'ютеризацію областей, в яких знання можуть бути подані в експертній описовій формі, але використання математичних моделей утруднене або неможливе.

В економіці України найпоширенішими є експертні системи. Це системи, які дають змогу на базі сучасних персональних комп'ютерів виявляти, нагромаджувати та коригувати знання з різних галузей народного господарства (предметних областей).

3. Проектування технологічних процесів обробки даних в пакетному режимі

Режими роботи ЕОМ розрізняють залежно від можливостей користувача мати доступ до машинних ресурсів, а також особливостей організації програмного й технічного забезпечення. У спеціальній літературі з інформаційних систем можна зустріти такі назви режимів роботи ЕОМ:

1. пакетний;

2. телеобробки;

3. інтерактивний, або діалоговий;

4. реального часу;

5. розподілу часу.

Основою для виокремлення пакетного та інтерактивного режимів є можливості користувача мати доступ до машинних ресурсів. У пакетному режимі користувач не має безпосереднього доступу до машинних ресурсів, а в інтерактивному -- має. Режим переобробки характеризується можливостями користувача мати доступ до машинних ресурсів і особливостей програмних та технічних засобів обробки інформації. Режим реального часу вирівняється залежно від особливостей програмного й технічного забезпечення та організаційних форм використання ЕОМ, а режим розподілу часу -- лише залежно від особливостей згаданого забезпечення.

Пакетний режим -- це режим, при якому користувач немає доступу до машинних ресурсів, а обробка інформації виконується у спеціальному підрозділі. Такий режим роботи ЕОМ використовується при централізованій обробці інформації. Для організації роботи ЕОМ у такому режимі створюється підрозділ, основне функцією якого є обробка інформації. Працівниками такого підрозділу здебільшого є спеціалісти з обчислювальної техніки. Вони не зацікавлені в результатах обробки за змістом, їх цікавлять Результати роботи за формою. Наприклад, в обчислювальному центрі обробляється інформація про наявність і рух матеріалів на складі у результаті обробки інформації на ЕОМ друкується оборотна відомість наявності та руху матеріалів на складі. Оператори обчислювального центру не аналізують змісту такої відомості, вони не користуються нею у своїй професійній діяльності. Операторів цікавить лише процес створення відомості за допомогою ЕОМ та вчасність і коректність її друкування.

Через те, що в пакетному режимі працівники, які обробляють інформацію, не виконують жодних інших професійних обов'язків, вони можуть під час обробки інформації використовувати штучні методи контролю на окремих операціях технологічного процесу (наприклад, метод верифікації для контролю набору на клавіатурі) та за рахунок суто організаційних засобів забезпечити коректність і своєчасність обробки інформації.

У пакетному режимі через відсутність у користувача змоги мати безпосередній доступ до машинних ресурсів існують затримки у видачі результатів користувачеві. Іноді такі затримки можуть досягати кількох днів. Це пов'язано з особливостями технології обробки інформації і необхідністю обробки багатьох завдань в одному місці по черзі. У такому режимі внаслідок можливих затримок не розв'язуються деякі задачі оперативного характеру. Це задачі, які потребують видачі результату з непередбаченою періодичністю та в стислий термін. Наприклад, до задач оперативного характеру можна віднести задачу формування довідок про залишки неоплаченої продукції на конкретний день місяця або щодо конкретного одержувача. Потреба розв'язувати таку задачу може постати під час укладання договорів з одержувачами або в разі, коли доводиться давати дозвіл на відвантаження продукції в конкретний день.

Найчастіше оперативна результатна інформація вже наступного дня або наступної години непотрібна, тому затримки з видачею результатів обробки в пакетному режимі і призводять до того, що в такому режимі розв'язуються лише задачі регламентного характеру у регламентних задач відома періодичність їх розв'язування та термін, до якого необхідно дістати результат. Наприклад, заробітна плата нараховується один або два рази на місяць, результаті розрахунку необхідно передати до бухгалтерії за один-два дні до видачі грошей із каси.

Бувають поодинокі випадки, коли на робочому місці користувача встановлено ЕОМ (інформація не обробляється у спеціалізованому підрозділі), але може йтися про обробку інформації пакетному режимі. Це буває тоді, коли програми обробки інформації побудовані так, що кожна програма запускається в роботі, окремою командою, без втручання користувача виконує всі розрахунки і формує результати. До функцій користувача належить лише набрати на клавіатурі ЕОМ команди для запуску програм тобто користувач працює як оператор. Цей варіант обробки інформації можна віднести до прорахунків у проектних розробках, ос, кільки для користувача не створений зручний інтерфейс для роботи з ЕОМ.

Режим телеобробки -- це режим, в якому користувач має безпосередній доступ до машинних ресурсів, причому цей доступ здебільшого є віддаленим та колективним. Тлумачний словник обчислювальної техніки посилається на те, що термін «режим телеобробки» дещо застарів. Цей термін використовувався тоді, коли існувала центральна ЕОМ та багато терміналів для зв'язку з нею. За терміналами працювали користувачі інформації, і ці термінали могли бути встановлені на їхніх робочих місцях.

Центральна ЕОМ містилася у спеціалізованому підрозділі, де працювали фахівці з обчислювальної техніки. Деякі розрахунки, у цьому підрозділі виконувались у пакетному режимі на центральній ЕОМ, але більшість розрахунків (у тому числі й оперативні) виконувались у режимі телеобробки.

Особливості роботи користувача в режимі телеобробки залежали від використовуваного забезпечення. Він міг вести діалог ЕОМ, або тільки отримувати конкретні відомості. Наприклад: виробничому відділі великого підприємства міг бути термінал, за допомогою якого працівники відділу могли в будь-який час проконтролювати стан виробництва (кількість деталей або продукції які здали на склад). Якщо програми обробки інформації давали змогу вести діалог з ЕОМ, то за допомогою терміналу працівників відділу міг формувати різні запитання про стан виробництва, виконання планів тощо.

Тепер замість терміна «режим телеобробки» частіше використовують термін «обробка за допомогою засобів мережі ЕОМ» термін «технологія або режим «клієнт-сервер». Це режим роботи засобів обчислювальної техніки, які встановлені на різних робочих місцях. Серед таких засобів обов'язково існує одна ЕОМ, яку називають «сервер» (від англійського слова server -- той, хто обслуговує). Така ЕОМ зберігає інформацію загального користування та виконувати різні функції з обслуговування користувачів. Якщо ЕОМ встановлені на робочих місцях користувачів і поєднані із сервером, не мають нагромаджувачів на магнітних дисках технічних пристроїв для друкування тощо (такі ЕОМ можуть мати назву «робоча станція»), то всі необхідні пристрої, програми, файли для таких робочих станцій забезпечує сервер. З нього на робочу станцію може завантажуватись не лише прикладне, а й системне програмне забезпечення. Робоча станція може слугувати терміналом для зв'язку з центральною ЕОМ -- сервером.

Режим реального часу -- це режим, в якому обробка інформації ведеться зі швидкістю, близькою до швидкості процесу в реальному житті, при якому інформація обробляється. Такий режим найчастіше використовується в автоматизованих системах управління технологічними процесами. У цих системах ЕОМ підімкнена до спеціального обладнання, яке автоматично реєструє стан технологічного процесу (наприклад, температуру рідини, вміст якихось речовин тощо). Обладнання передає на ЕОМ сигнали, які вона може аналізувати. На підставі аналізу ЕОМ формує сигнали для впливу на процес, передає їх обладнанню, яке автоматично вносить зміни до стану процесу.

Якщо йдеться про інформаційні системи організаційного типу (інформаційні системи в управлінні господарською діяльністю), то режим реального часу може розглядатися у двох аспектах: для організації діалогу «людина--ЕОМ» та для обробки інформації про стан виробництва. Якщо діалогова обробка інформації організована так, що діалог з ЕОМ відбувається зі швидкістю діалогу «людина--людина», то може йтися про режим реального часу.

Термін «режим реального часу» більше використовується для оцінки швидкості надходження інформації про зміни у стані виробництва в ЕОМ. Якщо ЕОМ застосовується для реєстрації формації і всі зміни відразу заносяться на машинний носій автоматично або автоматизовано (людиною за допомогою ЕОМ), та можна говорити про обробку в режимі реального часу. Наприклад, на складі встановлено ЕОМ, яка використовується для виписування прибуткових та видаткових документів про надходження та вибуття матеріалів зі складу та ведення картки складського обліку. Комірник, тільки-но виникає потреба відмітити рух матеріалів на складі та виписати документ, формує його на ЕОМ роздруковує. Одразу після виконання господарської операції інформація про це надходить у інформаційну систему -- це режим і реального часу.

Режим розподілу часу -- це режим, в якому до машинних ресурсів одночасно можуть звертатися кілька користувачів або програм, і в якому обробка інформації відбувається так, що всі користувача складається враження монопольного володіння машинними ресурсами. Для реалізації такого режиму необхідна наявність спеціального програмного забезпечення, а іноді -- і спеціальних технічних пристроїв. Наприклад, машини серії СМ ЕОМ були побудовані на основі режиму реального часу, у технології «клієнт-сервер» необхідне спеціальне програмне та технічне забезпечення для обслуговування та нагромаджування запитів різних користувачів.

З погляду технології обробки інформації значно різняться пакетний та інтерактивний режими роботи. Решту перелічених режимів за технологією обробки інформації можна вважати або пакетним, або інтерактивним. Особливості технології в такому разі залежатимуть від організаційної форми використання обчислювальної техніки та кваліфікації користувача. Тому можна виділити два основні режими обробки інформації -- пакетний і діалоговий.

Список літератури

1. Проектування інформаційних систем: Посібник / За редакцією В.С.Пономаренка. -- К:, ВЦ ”Аккадемія”.

1. Проэктирование экономических информационных систем: Учебник / Г.Н.Смирнова, А.А.Сорокин, Ю.Ф.Тельнов; Под ред.Ю.Ф.Тельнова.-- М.; Финансы и статистика.

2. Інформаційні системи і технології в економіці: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За редакцією В.С.Пономаренка. -- К.:ВЦ ”Аккадемія”.

3. Информационные системы / Петров В.Н. -- СПб.: Питер.