2

Міністерство освіти та науки України

Вінницький національний технічний університет

Кафедра АТМ

Реферат

З інформатики

Сучасні інформаційні системи і програмні засоби

Зміст

1. Системи автоматизованого проектування. CAD - системи

2. Інформаційні системи

3. Електронні таблиці

4. Растрові і векторні графічні редактори

5. Системи керування базами даних

1. Системи автоматизованого проектування. CAD - системи

Перші Системи автоматизованого проектування (САПР) були створені автомобілебудівниками для автоматизації виробництва. Переваги трьохвимірного моделювання були очевидними, але його удосконалення стримувалось малою обчислювальною потужністю комп'ютерів. З появою ПК з'явились перші настільні системи САПР. Одною з найбільш выдомих САПР є AutoCAD. І якщо перші такі системи були пригодні тільки для креслення, то сьогодні вони обросли різноманітними утілітами і додатковими модулями для різного роду розрахунків і обчислень. Наприклад, сучасні пакети САПР можуть визначити міцність деталей, їх зношення в різноманітних умовах і багато іншого. Застосування програм для автоматизованого проектування уже не обмежується промисловістю. Сьогодні САПР застосовується в архітектурі і в багатьох інших областях - конструювання меблів, планування інтер'єрів і навіть в пошитті одягу. З розвитком інтернет - технологій елементи САПР почали з'являтися і в Мережі. Наприклад стало можливо моделювати предмети із готових елементів, вибирати унікальні кольори або навіть фасон або рішення з нуля. Сьогодні таким чином створюються унікальні зразки автомобілів, кросівок, купальніків і це далеко не всі можливості САПР.

Імітаційне моделювання, як новий науковий напрям в прикладній математиці та кібернетиці, почало інтенсивно розвиватися в кінці 60-х років, коли стали широко впроваджуватися і використовуватися складні технічні системи в самих різноманітних галузях людської діяльності (космос, транспорт, біологія, медицина, економіка, нові технології на виробництві та інше).

Такі системи базуються на засобах обчислювальної техніки та включають в свій склад складні вимірювальні та керуючі комплекси, технологічне обладнання, людей-операторів. Їх дослідження традиційними математичними засобами стало неможливим або ж вони описуються такою великою кількістю математичних співвідношень, що знайти рішення виникаючих задач в прийнятний час практично неможливо, навіть за допомогою могутніх ЕОМ. Закони функціонування подібних ування подібних відомі. Поведінка систем багато в чому визначається людським чинником, що створює додаткову невизначеність при спробі їх обліку. Створювані системи багато в чому унікальні, що не дозволяє в повній мірі використати дані та інформацію, отримані з інших аналогічних систем. Експерименти з самою системою або неможливі, або мають надто обмежене значення. Крім того, системи великого масштабу - багатофункціональні, тобто якість їх роботи оцінюється за багатьма чинниками.

Проблеми підвищення ефективності різних ланок в техніці та економіці вимагають розвитку нових методів дослідження, що враховують вказані особливості. Імітаційне моделювання, по суті, і стало єдиним методом вирішення задач подібного типу.

Існує багато визначень методу “Імітаційне моделювання”, як інструментарію дослідження складних систем, але ми зупинимося на визначенні, приведеному в монографії відомого американського фахівця Р. Шеннона “Імітаційне моделювання систем - мистецтво і наука": “імітаційне моделювання є експериментальною і прикладною методологією.

2. Інформаційні системи

Можна виділити наступні напрями використання інформаційних систем в наукових дослідженнях:

імітаційне моделювання в природно-наукових і соціально-економічних областях;

автоматизоване проектування;

логічне проектування;

штучний інтелект в САПР;

інформаційні механізми катастроф в суспільних системах;

оптимізаційні завдання в техніці;

високопродуктивні обчислювальні системи.

Імітаційне моделювання, як новий науковий напрям в прикладній математиці та кібернетиці, почало інтенсивно розвиватися в кінці 60-х років, коли стали широко впроваджуватися і використовуватися складні технічні системи в самих різноманітних галузях людської діяльності (космос, транспорт, біологія, медицина, економіка, нові технології на виробництві та інше).

Такі системи базуються на засобах обчислювальної техніки та включають в свій склад складні вимірювальні та керуючі комплекси, технологічне обладнання, людей-операторів. Їх дослідження традиційними математичними засобами стало неможливим або ж вони описуються такою великою кількістю математичних співвідношень, що знайти рішення виникаючих задач в прийнятний час практично неможливо, навіть за допомогою могутніх ЕОМ. Закони функціонування подібних систем не завжди відомі. Поведінка систем багато в чому визначається людським чинником, що створює додаткову невизначеність при спробі їх обліку. Створювані системи багато в чому унікальні, що не дозволяє в повній мірі використати дані та інформацію, отримані з інших аналогічних систем. Експерименти з самою системою або неможливі, або мають надто обмежене значення. Крім того, системи великого масштабу - багатофункціональні, тобто якість їх роботи оцінюється за багатьма чинниками.

Проблеми підвищення ефективності різних ланок в техніці та економіці вимагають розвитку нових методів дослідження, що враховують вказані особливості. Імітаційне моделювання, по суті, і стало єдиним методом вирішення задач подібного типу.

Існує багато визначень методу “Імітаційне моделювання”, як інструментарію дослідження складних систем, але ми зупинимося на визначенні, приведеному в монографії відомого американського фахівця Р. Шеннона “Імітаційне моделювання систем - мистецтво і наука": “імітаційне моделювання є експериментальною і прикладною методологією, що має на меті:

описати поведінку системи;

побудувати теорії і гіпотези, які можуть пояснити поведінку, що спостерігається;

використати ці теорії для прогнозу майбутньої поведінки і оцінки (в рамках обмежень, що накладаються деяким критерієм або сукупністю критеріїв) різних стратегій, що забезпечує функціонування даної системи".

З точки зору комп'ютерної реалізації імітаційне моделювання - це комплексний метод дослідження складних систем на ЕОМ, що включає побудову концептуальних, математичних і програмних моделей, виконання широкого спектра цілеспрямованих імітаційних експериментів, обробку та інтерпретацію результатів цих експериментів.

У нашій країні (в Україні та колишньому СРСР) становлення моделювання, як наукової і прикладної дисципліни, пов'язано з ім'ям члена-кореспондента АН СРСР Бусленко Н.П.

Методологічною основою для розвитку імітаційного моделювання стали роботи Н.П. Бусленко, Глушкова В.М., Н.Н. Моісєєва, Т.І. Марчука, Коваленко И.Н. Слід зауважити, що в колишньому СРСР склалися чотири школи в області імітаційного моделювання. Московська - на чолі з Н.П. Бусленко. Ленінградська - на чолі з Вавіловим А.А., Новосибірська - на чолі з Марчуком Т.І., Київська на чолі з Глушковим В.М.

Вказані школи не мали офіційного статусу, але їх керівники мали високий науковий авторитет і публікації основоположних робіт з питань комп'ютерного імітаційного моделювання, а їх учні очолили наукові колективи, які виконали і продовжують виконувати великий об'єм досліджень у наступних традиційних напрямах в області імітаційного моделювання:

розвиток методології, методів і технологій моделювання;

розробка засобів і систем моделювання на базі універсальних алгоритмічних мов моделювання;

розробка пакетів моделювання широкого призначення;

розробка проблемно-орієнтованих пакетів моделювання.

Представники Київської школи імітаційного моделювання очолюваної академіком Глушковим В.М. вели розробки та дослідження у всіх вказаних напрямах в області імітаційного моделювання. Інститут Кібернетики є піонером в області розробки методів і засобів імітаційного моделювання на основі мов моделювання високого рівня для вітчизняних ЕОМ всіх поколінь.

Природно, що творці засобів і систем імітаційного моделювання в Україні використали по можливості зарубіжний досвід розробки таких систем.

Історія становлення і розвитку імітаційного моделювання в Україні і в СРСР пов'язана з відповідними етапами в світовій практиці в даній області.

Визначальними чинниками в історії імітаційного моделювання були генерації мов моделювання. Однак, протягом більше ніж 30-літньої історії змінювалися концепції, парадигми програмування та платформи, що вплинуло на специфіку відповідних етапів.

Відомі фахівці в області імітаційного моделювання Р. Ненсі та Ф.Кивіат в своїх роботах визначали декілька етапів в практиці розвитку імітаційного моделювання.

Етап 1 (1955-1960). Програми для задач моделювання розроблялися на основі таких загальновідомих універсальних мов як FORTRAN і ALGOL.

Етап 2 (1961-1965). З'явилися перші мови моделювання: GPSS, SIMSCRIPT, SIMULA, CSL, SOL. Була розроблена так звана концепція погляду на світ (world view).

Етап 3 (1965-1970). З'явилося друге покоління мов моделювання GPSS V, SIMSCRIPT II.5, SIMULA 67.

Етап 4 (1971-1978). Розвиток вже розроблених мов і засобів моделювання, орієнтований, передусім, на підвищення ефективності процесів моделювання та перетворення моделювання в більш простий і швидкий метод дослідження складних систем.

Роботи Зейглера (Zeigler) і Ерена (Oren) зіграли важливу роль в розв'язанні проблеми таксономії імітаційних моделей (вони ввели мету концепції моделі і схеми експерименту).

Етап 5 (1979-1984). Роки переходу від програмування до розвитку моделей. Основний акцент був перенесений на ідентифікацію інтегрованих засобів імітаційного моделювання.

Процес моделювання включає такі етапи, як створення моделі, програмування, проведення імітаційних експериментів, обробку та інтерпретацію результатів моделювання. Однак, традиційно перевага віддавалася етапу програмування. Виникаюча при цьому схема моделювання багато в чому повторює схему проведення натурних випробувань і зводиться лише до імітації траєкторій вивчених моделей. З появою імітаційних моделей змінилася концепція моделювання, яка тепер розглядається як єдиний процес побудови і дослідження моделей, що має програмну підтримку. Тепер на перше місце ставиться формальне поняття моделі, яке не тільки пояснює динаміку системи, але і служить предметом математичних досліджень. Стає можливим достовірний аналіз багатьох практично важливих властивостей моделі (стаціонарних розподілів, малих імовірностей, чутливості, надійності та достовірності результатів моделювання). Ці властивості особливо істотні при дослідженні високо відповідальних і повно масштабних систем, де ціна помилки особливо висока.

Етап 6 (1985-1994). Перенесення програмного забезпечення для імітаційного моделювання на персональну ЕОМ з використанням засобів графічного інтерфейсу (для візуалізації і анімації процесів моделювання).

Етап 7 (1995-1998). Розробка засобів технологічної підтримки процесів розподіленого імітаційного моделювання на мультипроцесорних ЕОМ і мережах.

На момент початку розробки (1966 р.) першої на Україні мови моделювання систем з дискретними подіями були відомі зарубіжні аналоги таких мов як СИМСКРИПТ, SOL і SIMULA.

Але за умовами того часу не було можливості придбати відповідне програмне забезпечення за кордоном. Була можливість ознайомитися з відповідними розробками тільки на рівні публікацій.

Тому в Інституті кібернетики академії наук України було прийняте рішення про розробку власної мови і системи моделювання.

Системи імітаційного моделювання, розроблені в інституті відповідно до вище перелічених етапів. Всі представлені системи є оригінальними розробками, виконаними на рівні зарубіжних досягнень. У процесі створення цих систем були розроблені вхідні мови, методології і технології моделювання, забезпечена їх програмна реалізація. Важливо відмітити, що всі без виключення роботи проводилися в зв'язку з виконанням відповідальної прикладної тематики і отримали широке впровадження та застосування.

Протягом 1966-1968 рр. в Інституті кібернетики під керівництвом Мар`яновича Т.П. виконувалися роботи по створенню мови та системи моделювання систем з дискретними подіями СЛЕНГ (автор мови СЛЕНГ Калініченко Л.А.), що і поклало початок розвитку методів імітаційного моделювання на Україні. Як прототип була вибрана мова SOL.

Розробка такої мови зажадала, насамперед, розв'язання проблеми формалізації систем, що досліджуються.

Традиційно методи імітаційного моделювання реалізують процес формалізації систем, що досліджуються на основі таких понять як "концептуальна модель" і "узагальнена схема функціонування".

Високорозвинені мови імітаційного моделювання опираються на відповідні концептуальні бази (набори понять), в термінах яких і формулюються (представляються) концептуальні моделі досліджуваних систем та процесів.

Склад концептуальної бази формується в залежності від проблемної орієнтації мови моделювання (для систем з дискретними подіями, безперервних систем і гібридних систем). Так, концептуальна база систем моделювання дискретних процесів включає такі поняття, як об'єкт (процес), клас об'єкта, атрибут об'єкта, схема поведінки об'єкта, пріоритет об'єкта, подія, час, список подій.

Зазначимо, що в умовах широкого використання парадигми об'єктно-орієнтованого програмування, вказана множина понять є загальноприйнятою в багатьох мовах і системах програмування. Однак на початку 70-х років (до появи мови СИМУЛА-67) використовувалися різні поняття для опису і представлення процесів функціонування складних систем: повідомлення, процес, активність і інше. Розробники мови СИМУЛА-67 поклали початок об'єктно-орієнтованому представленню систем, що досліджуються.

Створена в Інституті кібернетики система СЛЕНГ була впроваджена на всіх моделях однієї з найбільш поширеної в той час в СРСР і в Україні ЕОМ М-20, М-220, БЭСМ-3М, БЭСМ-4М більш ніж в 20 різних організаціях (Москва, Ленінград, Мінськ, Ульяновськ, Київ, Одеса, Горький, Свердловськ, Рязань, Казань, Фрунзе). Засоби СЛЕНГУ-системи застосовувалися при розробці компонент обчислювальних машин і систем, рішенні задач планування, для оцінки показників надійності складних систем та інше.

У 1973 році в Інституті кібернетики була завершена робота по створенню та реалізації на ЕОМ БЭСМ-6 системи АЛСИМ-БЭСМ Літвінова В.В.

Система призначалася для дослідження обчислювальних систем і мереж.

У системі були виділені три мовних рівні: мова опису моделей, мова управління моделюванням, мова управління завданнями.

Система знайшла застосування при рішенні задач радіолокації, протиповітряної оборони, рішенні задач аналізу і розподілу ресурсів.

Протягом 1973-1975 рр. в Інституті кібернетики були виконані роботи по створенню мови моделювання НЕДИС і відповідної імітаційної системи, призначеної для моделювання широкого класу реальних систем дискретної, безперервної та перервно-недискретної природи (Керівники розробки Мар'янович Т.П. і Гусєв В.В; Гусєв В.В. - автор мови НЕДИС). Розробка системи НЕДИС базувалася на використанні досвіду розробки і впровадження системи СЛЕНГ.

Мова НЕДИС ввібрала в себе окремі деталі з відомих в той час по публікаціях мов СИМУЛА-67 і АЛГОЛ-68. По своїх можливостях система НЕДИС близька до систем на базі таких мов, як SIMULA-67 і GASP-IV.

Система НЕДИС не мала аналогів в практиці вітчизняного програмування.

Розробники системи НЕДИС, крім робіт по впровадженню і супроводу системи, виконали великий об'єм робіт з адаптації системи НЕДИС в різних прикладних областях. Вбудований в мову НЕДИС механізм бібліотечних вступів і висновків дозволяв створювати багаторівневі бібліотеки додатків.

У 1979-1980 рр. були виконані роботи по створенню моделюючого комплексу АЛСИМ-2, під керівництвом Літвінова В.В., реалізованого на ЄС ЕОМ. Математичне забезпечення комплексу АЛСИМ-2 підтримувало рішення задач проектування обчислювальних систем і мереж.

Моделюючий комплекс АЛСИМ-2 включав два типи підсистем і засобів. До першого типу відносяться засоби планування та управління проектуванням і генерації документальної частини проекту. Друга група підсистем забезпечувала рішення задач проектування. До складу комплексу АЛСИМ-2 була включена система управління інформацією, що базується на мові визначення даних (для опису схем структур даних, що зберігаються в базі даних) і мові маніпулювання даними (для обміну з базами даних, корекції баз даних, аналізу, синтезу і перетворення даних).

Система АЛСИМ-2 широко використовувалася при дослідженні процесів функціонування військово-морських баз Тихоокеанського побережжя.

Система алгоритмічного моделювання ТАИС розроблена на початку 80-х років (Керівник розробки - Летічевський А.А.). Система базувалася на спеціально розробленій мові АЛГОРИТМ-80, призначеній для відробки проектних рішень на рівні міжрегістрових і міжмодульних передач, для проектування (уявлення) та дослідження (моделювання) апаратури обчислювальних систем в основному на етапі алгоритмічного і структурно-алгоритмічного опрацювання. За допомогою системи ТАИС був промодельований макроконвеєрний обчислювальний комплекс, розроблений в Інституті кібернетики.

Протягом 1991-1993 рр. в Інституті кібернетики виконувалися роботи по створенню технологічної системи програмування НЕДИС-90 і реалізації її на ПЭВМ IBM PC AT/386. Автор мови НЕДИС-90 - Гусєв В.В.

Система призначена для оперативної розробки проблемно-орієнтованих мов самого широкого кола застосувань, наприклад: дискретні, безперервні і гібридні моделі інформаційних, економічних, біологічних і інших систем; планування і обробка результатів експериментів; специфікація пристроїв в системах проектування, логічне моделювання, синтез описів нижнього рівня (схем). Користувачі системи отримують можливість будувати власні функціональні еквіваленти таких мов, як SIMULA, GASP-IV, VHDL і їх розумно спеціалізовані діалекти без побудови нових компіляторів. Проблемно-орієнтовані мови, що створюються, можуть бути як імперативними, так і декларативними. Розроблена технологія створення нових мов моделювання для різних додатків базується на використанні механізму контекстних модулів.

Система побудована на основі компілятора з базової мови об'єктно-орієнтованого програмування НЕДИС-90, що регламентує виключно методи побудови нових визначень на основі використовуємої системи позначень. Система реалізована в 1994 р. як компілятор на мові С для комп'ютерів, сумісних з IВМ РС.

Таким чином, Україна завдяки піонерським роботам Інституту кібернетики має більш ніж 25-річний досвід розробки і впровадження в різних прикладних областях засобів та систем імітаційного моделювання. Обширна географія впроваджень свідчить про значний вплив вказаних розробок на розв'язання таких загальнодержавних і національних проблем як: прийняття відповідальних проектних рішень в різних прикладних областях; підготовка та навчання наукових і науково-технічних фахівців найбільш сучасним інструментаріям досліджень на базі ЕОМ; накопичення і використання досвіду досліджень в різних прикладних областях в стандартній для всіх користувачів та дослідників формі.

Українські розробники багато уваги приділяли питанням популяризації методів і засобів імітаційного моделювання(читали лекції в різних вузах країни, виступали з доповідями на Всесоюзних, Республіканських і Міжнародних семінарах та конференціях, виконували великий об'єм робіт по авторському супроводу, надавали систематичну методичну допомогу з питань розробки імітаційних моделей в різних додатках).

На основі спільної роботи з користувачами відпрацьовувалися методики побудови імітаційних моделей і проведення модельних експериментів. При цьому особлива увага приділялася питанням розуміння суті методу імітаційного моделювання і формування відповідного програмістського світогляду.

Хотілося також відмітити ще один важливий методолого-філософський аспект імітаційного моделювання на основі високорозвинених мов. Високорозвинені мови моделювання перевершили своїм значенням їх первинне призначення та стали важливим чинником в пізнанні світу і отриманні інформації про нього. З їх появою стала реальною можливість вивчати системи, що досліджуються у всій їх складності, не втискуючи їх в моделі, зручні для застосування тих або інших відомих математичних методів аналізу. Процес розробки імітаційних моделей дозволяє осмислити дійсність (виявити взаємозалежність, необхідні заходи, тимчасові співвідношення, необхідні ресурси), крім того, з'являється можливість упорядити наші нечіткі або суперечливі поняття і невідповідності. Така модель змушує розробника організувати його задуми, оцінити і перевірити їх обгрунтованість.

Зараз в Інституті кібернетики розпочатий цикл робіт по створенню засобів і систем розподіленого імітаційного моделювання на платформі сучасних ПЄОМ і операційних систем.

3. Електронні таблиці

Розглянемо електронні таблиці на прикладі Microsoft Excel.

Існують кілька варіантів Microsoft Excel для Windows, подальший матеріал орієнтований на русифіковану версію 7.0.Для запуску програми Excel слід виконати команду Пуск/Програми/Міс-rosoft Excel Windows 95, після чого на екрані з'явиться вікно процесора Excel.Вікно містить ряд типових елементів. Рядок заголовка (верхній рядок вікна) містить назву програми "Microsoft Excel". Крайня ліва кнопка є кнопкою виклику управляючого меню. Праворуч розміщені відповідно кнопка згортання, відновлення та закриття вікна.

Рядок меню розміщується під вікном заголовка і включає такі пункти:

"Файл" -- робота з файлами книг (створення, збереження, відкриття файлів, друкування файлів книг); "Правка" -- редагування книг; "Вид" -- перегляд книг; "Вставка" -- вставка у аркуші книг малюнків, діаграм та інших типів даних; "Формат" -- форматування книг (встановлення параметрів, форматів таблиць); "Сервис" -- сервісні функції (встановлення параметрів настройки Excel); "Данные" -- робота з базами даних; "Окно" -- робота з вікнами книг; "?" -- виклик довідкової інформації.Кожний пункт меню має вертикальне підменю. Для відкриття меню слід натиснути клавішу [Alt] або [F10]. Після цього один з пунктів меню виділиться інверсним кольором. Для виділення потрібного пункту меню слід користуватися клавішами горизонтального переміщення курсора. Для відкриття пункту меню слід натиснути клавішу [Enter]. Відкрити меню зручніше за допомогою миші, встановивши курсор на потрібному пункті меню і натиснувши ліву кнопку.В назві пунктів меню і підменю є підкреслена літера. Це дає можливість одразу вибрати пункт меню або підменю, натиснувши комбінацію клавіш [Alt -- підкреслена літера меню -- підкреслена літера підменю].

В підменю потрібний пункт меню може бути вибраний або за допомогою миші (встановити курсор миші на потрібний пункт і натиснути ліву кнопку), або за допомогою клавіатури (клавішами вертикального переміщення курсора вибрати потрібний пункт і натиснути клавішу [Enter]).

Деякі пункти підменю праворуч від назви пункту містять позначення комбінації клавіш. За допомогою цих комбінацій можна вибрати відповідний пункт підменю.

При виборі пункту підменю в нижньому рядку екрана роз'яснюється його призначення.Слід зазначити, що назви деяких пунктів підменю мають сірий колір. Це означає, що такі пункти в даний момент недоступні (наприклад, не можна редагувати таблицю, якщо вона не існує).В Excel існує ще один спосіб виклику команд. Клацання правою кнопкою миші на виділеному об'єкті призводить до виведення на екран контекстного меню. Це меню містить команди, які можна застосувати до виділеного об'єкта.Користувач має змогу відмітити останню введену команду, виконавши команду "Правка/Отменить".

Панелі інструментів. Під рядком меню розміщуються звичайно панелі інструментів. Панелі інструментів -- це рядок кнопок, при натискуванні на які виконується певна дія. Для натискування кнопки слід клацнути мишею по кнопці. При фіксації курсора миші на кнопці під нею з'являється її назва, а в рядку стану -- коротка довідка про призначення кнопки. Ряд кнопок дублюють відповідні пункти меню. Однак користуватись кнопками панелі значно швидше і зручніше. Excel забезпечує користувача декількома панелями інструментів. Для вибору потрібної панелі слід скористатися командою Вид/Панель инструментов. При цьому на екрані з'явиться вікно діалогу Панель инструментов, у списку якого можна вибрати необхідні панелі. За замовчуванням Excel виводить на екран панелі інструментів Стандартная і Форматирование. Деякі панелі інструментів виводяться на екран автоматично при виконанні певних дій (так, наприклад, панель інструментів Диаграмма виводиться при побудові діаграм).Виведені на екран панелі можна перемістити типовим для середовища Windows-95 способом.

Вікно діалогу. Для виконання деяких команд потрібно вводити допоміжну інформацію. Так, для виконання команди Файл/Открыть необхідно вказати дисковод, каталог та ім'я файла. Для введення такої інформації використовують вікна діалогу.

Вікно діалогу містить ряд елементів: кнопки, списки, прапорці, перемикачі, рядки введення. Ці елементи розміщуються за тематичними групами, що називаються полями. Групи мають заголовки, що закінчуються двокрапкою. Перехід від групи до групи здійснюється або за допомогою миші, або при натискуванні клавіші [ТАВ]. Ім'я групи можна також виділити, натиснувши комбінацію клавіш [Alt -- підкреслена літера в імені поля]. Переміщення всередині групи здійснюється за допомогою клавіш переміщення курсора.При введенні допоміжної інформації у вікно діалогу здійснюється встановлення прапорців і перемикачів, вибір елементів із списка, введення і редагування тексту в полях введення.Прапорці являють собою невеличкі квадрати, в яких при встановленні прапорця з'являється галочка. Прапорці встановлюють незалежно один від одного.Перемикачі (зображуються в вигляді кола) використовують тоді, коли необхідно вибрати одну з декількох опцій. Вибраний перемикач відрізняється від інших темною крапкою всередині кола.В рядки введення вводиться текстова інформація. Наприклад, при відкритті якого-небудь файла необхідно вказати його ім'я. Це ім'я можна вибрати зі списку імен файлів або набрати в рядку введення. Рядок введення можна редагувати.

Списки використовують для вибору одного з декількох варіантів (наприклад, вибір шрифта). Поки маркер знаходиться всередині цього списку, його можна гортати за допомогою клавіш переміщення курсора. Елемент списку виділяється натискуванням лівої кнопки миші (клавіші [Enter]). Особливою формою списку є однорядкові списки, в яких показано тільки перший елемент. Такі списки мають праворуч стрілку, напрямлену вниз. Для розкриття такого списку слід встановити курсор миші на стрілку і натиснути ліву клавішу миші (натиснути комбінацію клавіш [Alt -- стрілка керування курсором]). Після розкриття списку і вибору елемента список знову закривається. Деякі однорядкові списки, елементом яких є число, мають праворуч дві стрілки, напрямлені вгору та вниз. При клацанні мишею по стрілці, напрямленій вниз, значення елемента зменшується, а по стрілці, напрямленій вгору, -- збільшується.В правій частині або внизу вікна розміщені кнопки управління діалогом. Кнопка "ОК" (клавіша [Enter]) закінчує діалог з підтвердженням усіх змін, після цього Word виконує команду.Кнопка "Отмена" (клавіша [Esc]) анулює всі зміни; діалог закінчується, але відповідна команда не виконується.Крім кнопки "ОК" і "Отмена" в цьому вікні залежно від призначення конкретного вікна можуть бути й інші кнопки управління діалогом.Багато вікон діалогу мають таку кількість полів, що їх не можна вивести одночасно. В цьому випадку діалог організовується по сторінках-вкладках. Кожна вкладка має у верхній частині вікна ім'я. Для відкриття вкладки слід встановити курсор миші на імені і натиснути ліву кнопку миші.Вікна діалогу також мають поля, назви яких закінчуються трикрапкою. При виборі такого поля розкривається наступне вікно, в якому також можна встановити певні параметри.

Рядок формул. Під панеллю інструментів розміщується рядок формул. Призначення полів цього рядка буде розглянуто пізніше.

Рядок стану. Цей рядок розміщується у нижній частині вікна Excel. У цей рядок виводиться інформація про хід виконання деяких операцій.Слід відзначити, що загальний вигляд вікна Excel і наявність деяких елементів залежать від параметрів, встановлених командами Сервис/Параметры і Вид.

Вкладка Вид вікна діалогу Параметры дозволяє встановити або відмінити індикацію рядка формул і рядка стану та ряд інших параметрів.

Довідкова система. В будь-який момент роботи з Excel користувач може одержати довідку декількома способами. Для одержання довідки про команду або елемент екрана слід натиснути кнопку "?" стандартної панелі інструментів, встановити курсор миші (який при цьому набере форму знака питання) на вибраний елемент і натиснути кнопку миші.

Короткий опис кнопок панелі інструментів відображається в рядку стану при установці на них курсора миші. Кожне вікно діалогу також містить кнопку ?, при натискуванні якої виводиться довідка про елемент вікна. Ширші можливості відкриваються при використанні пункту "?" основного меню. Команда ?/Вызов справки/Содержание дає змогу ознайомитися з вмістом довідки Excel. Команда ?/Вызов справки/Указатель дозволяє одержати доступ до предметного показника виводиться вікно довідки.Вікно довідки містить вкладнику Поиск, яка дозволяє вести тематичний пошук по введеному критерію. Відображення попереднього вибраного довіднового тексту здійснюється натискуванням кнопки Назад. Панель Інструментів Стандартная містить також кнопку Мастер подсказок. При натискуванні цієї кнопки на екрані з'являється рядок, у який майстер, слідкуючи за довідкової системи, в якому можна вибрати потрібну тему. При використанні цих команд на екран діями користувача, дає контекстну підказку про виконання наступних дій.

4. Растрові і векторні графічні редактори

Векторні графічні редактори призначені для обробки векторних зображень (різноманітні перетворення об'єктів).

Векторні графічні редактори відрізняються від растрових способом подання інформації про зображення. Елементарним об'єктом векторного зображення являється не точка, а лінія. При використанні векторної графіки для задання зображення використовуються лінії (вектори) і різноманітні графічні фігури (наприклад еліпси, кола і т.д.).Таким чином, при кресленні, наприклад, кола задаються дві точки - центр і радіус. Така графіка називається векторною. Одною із переваг векторного представлення картинки є невеликий розмір файла, що відображається. Адже для задання відрізка необхідно вказати лише координати його початкової і кінцевої точки, а для задання кривої формулу, що її описує, або координати центрів кіл і їх радіусів. Векторні об'єкти легко переміщати в будь-яке місце малюнка, вони не прив'язані до якоїсь конкретної точки. Крім того, такі зображення можна зменшувати і збільшувати в будь-яку кількість раз без втрачання якості. Векторні зображення виглядають менш виразно, але їх кромки рівні при будь-якому збільшенні. До найбільш популярних векторних графічних редакторів відносять : CorelDRAW, Adobe Illustrator

Растрові графічні редактори призначені для обробки растрових зображень (виділення об'єктів із абрисами різного ступеня складності, трансформування об'єктів, кольорова обробка об'єктів).

Растрові редактори застосовують у тих випадках, коли графічний об'єкт, що поданий у вигляді комбінації з точок із яких утворений растр, із точок, які мають такі властивості, як яскравість і колір, такий підхід ефективний у тому випадку, коли графічне зображення має багато напівтонів, а інформація про колір важливіші,ніж інформація про їх форму, це характерно для поліграфічних та фотографічних зображень. Растрові зображення виглядають дуже реалістично, але при великому збільшенні можна побачити багато дрібних цяток. Растрові графічні об`єкти не можна збільшити без втрачання якості. При великому збільшенні кромка стає зубчатою. До найбільш популярних растрових графічних редакторів відносять: Adobe PhotoShop, Paint Shop Pro, Ulead PhotoImpact.

5. Системи керування базами даних

Системою керування базами даних (СКБД)-- називається сукупність мовних і програмних засобів, призначених для створення, управління і сумісного використання БД багатьма користувачами (програмами).

СУБД - це програмний комплекс, який представляє собою повний набір інструментів для роботи з базами даних і служить для додання, зміни, переміщення, пошуку даних і т.п. З допомогою СУБД можна не тільки керувати існуючими, але і розробляти нові БД, орінтовані на рішення визначених задач.В залежності від структури БД, для роботи з якими призначена та чи інша програма, вони діляться на ієрархічні і реляціонні ( структура БД збудована на відношеннях між таблицями).Бувають також об'єктно орієнтовані (призначені для зберігання і керування складними об'єктами) і регуляційно об'єктні СУБД. Найбільш розповсюдженими СУБД є Oracle, DB/2, SQL Server, Interbase (промислові системи), Microsoft Access, Paradox,FoxPro - персональні СУБД.

Базою даних (БД)--називається поіменована сукупність даних, з тією мінімальною надмірністю, що необхідна для взаємопов'язаності даних, яка адекватно відображає стан об'єктів та їхні відношення у розглядуваній предметній області.

Більш повне і точне означення бази даних було наведено в [ 1 ]:

"Базу даних можна визначити як сукупність взаємопов'язаних даних за наявності такої мінімальної надмірності, що допускає їхнє використання оптимальним способом для одного або кількох додатків; дані запам'ятовуються таким чином, щоб вони були незалежними від програм, що використовують ці дані, а також для пошуку даних у базі даних застосовується єдиний керований спосіб. Дані структуруються таким чином, щоб була забезпечена можливість подальшого нарощування додатків".

Бази даних є новим кроком у розвитку засобів обробки даних, що сприяв подальшому розширенню галузей застосування ЕОМ і сприяв кращому використанню даних у сфері управління й прийняття рішень.

Основними перевагами застосування БД та СУБД під час реалізації на їхній основі АІС є:

1. Скорочення зайвої надмірності даних, що зберігаються. Дані, що використовуються кількома програмами, інтегруються і зберігаються в одному місці. Надмірність даних є, вона мінімальна та необхідна тільки для забезпечення взаємозв'язку різних даних певної предметної області.

2. Усувається суперечливість даних. Вона може виникати, якщо ті самі дані, що використовуються різними програмами подаються декілька разів, і якщо у разі необхідності їхньої зміни не всі копії відновлені. Зрозуміло, що за відсутності надмірності суперечливість неможлива принципово.

3. Дані, що зберігаються, використовуються спільно. Це надає можливість розробляти нові програмні додатки над вже існуючою базою даних із мінімальними затратами.

4. Забезпечується більш простий, швидкий і дешевий розвиток автоматизованих систем за рахунок забезпечення логічної взаємної незалежності програм і даних у БД.

5. Спрощується підтримка цілісності (адекватності та узгодженості) даних.

6. Забезпечується можливість швидкого на дання даних на нестандартні (заздалегідь непередбачені) запити користувачів без додаткової розробки прикладних програм.

7. Створюється можливість комплексної оптимізації параметрів АІС. Це можливе завдяки централізованому управлінню базою даних, за якого можна так структурувати і розміщувати дані, щоб для найважливіших (пріоритетних) програм них додатків забезпечити найшвидший доступ.

8. У разі централізованого управління базою даних спрощується стандартизація та уніфікація представлення даних у АІС.

Основними недоліками, з якими можуть зустрітися користувачі та розробники програмного забезпечення під час застосування БД та СУБД, є:

1. Додаткові витрати ресурсів (оперативної та зовнішньої пам'яті, загальної продуктивності ЕОМ) під час розміщення і роботи СУБД.

2. Додаткові витрати на встановлення і підтримку СУБД у робочому стані.

3. Необхідність кваліфікованого персоналу) для централізованого управління базою даних (адміністрації бази даних).

4. Додаткові накладні витрати (плата за гнучкість). Швидкодія прикладної програми, що взаємодіє з БД, нижча ніж для однієї окремо взятої аналогічної програми, що працює зі своїми файлами (однак це невірно для великого числа взаємопов'язаних за даними програмних додатків).