Internet та первинна інформація
Сутність та значення первинної інформації, її переваги й недоліки та методи використання. Internet як сучасний метод збору первинної інформації. Ефективність використання всесвітньої мережі для збору необхідних даних при маркетингових дослідженнях.
Рубрика | Программирование, компьютеры и кибернетика |
Вид | курсовая работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 05.06.2009 |
Размер файла | 70,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
План
Вступ
1. Суть та значення первинної інформації
2. Методи збору первинної інформації
3. Internet як сучасний метод збору первинної інформації
4. Ефективність використання Internet при зборі первинної інформації
Висновок
Використана література
Вступ
Зовнішньою основою для будь-яких маркетингових дій і тим паче дослідження є інформація. Як стверджує більшість маркетологів, інформаційна робота складає від однієї третьої до половини всього об'єму маркетингової діяльності. По оцінкам деяких західних спеціалістів, відсутність відповідної системи інформаційних зв'язків в нашій країні обходиться суспільству щорічно у колосальну суму -- 80-90 млрд. грн. втрат.
Інформація у маркетингу буває первинною та вторинною. Первинну інформацію частіше всього отримують у результаті спеціальних польових (ринкових) досліджень і моделювання, що здійснюються у будь-якому випадку із спеціальною ціллю вирішити дану конкретну маркетингову проблему. [8.56]
Вторинна інформація -- це або дані, отримані із інших (зазвичай зовнішніх) джерел, або особиста інформація, раніше отримана з іншого приводу, з іншими цілями. Така дослідницька інформація загалом оперативна, обходиться недорого та її легко отримати. Також дослідники, які зневажливо відносяться до вторинних даних є недалекоглядними. Однак, такі дані мають свої визначені недоліки і рідко забезпечують повне рішення проблеми дослідження. Одиниці вимірювання чи категорії представлених даних можуть бути невірними, дані можуть майже зістаритись до моменту опублікування, можуть бути неповними і т.д. Коли зустрічаються такі умови, досліджував, зрозуміло, звертається за допомогою до первинних даних. [4.236].
Первинна інформація є нібито замінником вторинній. Тому маркетологам важливо оперувати як вторинною так і первинною інформацією.
В даній курсовій роботі я ставлю за мету розглянути суть та значення первинної інформації, порівняти її головні переваги та недоліки із вторинною, виявити обставини та методи її використання. Також я вважаю за необхідне більш детально розглянути один із методів збору первинної інформації як Internet, виявити його недоліки та переваги застосування при маркетингових дослідженнях.
Тему для написання моєї курсової роботи я вибрав, виходячи із її актуальності та необхідності у діяльності підприємств, а також суспільства вцілому.
1. Суть та значення первинної інформації
У менеджерів не завжди є можливість очікувати, доки із системи маркетингової розвідки дійде оброблена інформація. Часто їм потрібні фактичні дані про конкретну ситуацію. Наприклад, компанії Apple Computer необхідно знати кількість і категорії людей чи компаній, які будуть купувати її нові персональні комп'ютери. Голландська фірма по виробництву корму для домашніх тварин цікавиться об'ємом потенційного ринку ліків для схуднення для собак. Яка доля собак, що мають лишню вагу? Наскільки занепокоєні цим їх власники? Чи дадуть вони ці ліки своїм звіркам? В таких випадках маркетингова розвідка невзмозі буде забезпечити маркетологів потрібною інформацією. Оскільки у менеджерів часто немає часу і навиків, щоб самостійно зібрати потрібну інформацію, вони потребують проведення маркетингових досліджень.
Маркетингові дослідження -- це вид діяльності, який за допомогою інформації пов'язує маркетолога з споживачами, покупцями і суспільством. Інформація в даному випадку використовується для виявлення і встановлення маркетингових можливостей та проблем; для виробітку, вдосконалення і оцінки маркетологових дій; для відслідковування результатів маркетингової діяльності; а також для покращення розуміння процесу управління маркетингом. Маркетингові дослідники класифікують інформацію, необхідну для дослідження, визначають метод її зібрання, розробляють і здійснюють його, аналізують результати і передають отримані дані замовнику. [7.354].
Щоб приймати хороші рішення, потрібні хороші дані. Так як і досліджувачі повинні уважно оцінювати якість отриманих вторинних даних (це інформація, яка була попередньо зібрана для інших цілей), вони повинні бути уважними при збиранні первинних даних (це інформація, що збирається уперше для даної конкретної цілі), тобто слідкувати за їх релевантністю, точністю, акуратністю та об'єктивністю. Це може бути якісним чи кількісним досліджуванням. [7.362].
Кількісні дослідження зазвичай ототожнюють з проведенням різних опитувань, основаних на використанні структуризованих питань закритого типу, на яке відповідає велика кількість респондентів. Характерними особливостями таких досліджень є: чітко визначений формат збираючих даних та джерела їх отримання, аналіз зібраних даних здійснюється за допомогою упорядкованих процедур, в основному кількісних за своєю природою. Якісні дослідження включають збирання, аналіз та інтерпретацію даних шляхом спостерігання за тим, що люди роблять та про що розмовляють. Спостерігання та висновки мають якісний характер і здійснюються в нестандартизованій формі. [6.124 та 5.153].
Для того щоб представити менеджеру необхідну йому інформацію, досліджував може зібрати первинну інформацію, вторинну інформацію чи і те, і інше. Первинна інформація отримується в результаті спеціально проведених для рішення конкретної маркетингової проблеми так званих польових маркетингових досліджень; їх збирання здійснюється шляхом спостерігання, опитування, експериментальних досліджувань, виконуваних над частиною загальної сукупності досліджуваних -- вибіркою.
Під вторинною інформацією, що застосовується при проведенні так званих кабінетних маркетингових досліджуваннях, розуміють інформацію, зарання зібрані із внутрішніх та зовнішніх джерел для цілей, що відрізняються від цілей маркетингових досліджувань. Іншими словами, вторинна інформація не є результатом проведення спеціальних маркетингових досліджень. [5.135].
Дослідники зазвичай починають зі збирання вторинної інформації. Вторинні дані, як правило, можна отримати швидше та дешевше, чим первинні. Наприклад, відвідування бібліотеки може повністю задовольнити потреби компанії Bolswessanen в інформації по використанні вівсяних каш, причому практично за безцін. Праця із збиранням первинної інформації може тривати тижні і навіть місяці та коштувати дорого. Крім того, джерела вторинної інформації можуть отримувати дані, які компанія не в змозі зібрати самостійно -- наприклад, інформацію, доступ до якої обмежений, чи інформацію, збір якої обійшовся надто дорого. Наприклад, для компанії Bolswessanen було б надто дорого проводити довготривалу аудиторську перевірку всіх роздрібних магазинів, щоб отримати інформацію про долю, ціни та наявний асортимент роздрібних торгових марок товарів. Проте вона в змозі скористатися послугами Neilsen Scantrack.
Проте при збиранні вторинних даних можуть виникнути проблеми. По-перше, необхідної інформації може просто не виявитися--дослідники рідко отримують всю необхідну їм інформацію із вторинних джерел. Наприклад, фірма Bolswssanen не знайде готових даних щодо реакції споживачів на новий продукт, якого ще немає в наявності на ринку. Але навіть, якщо потрібні дані і існують, вони можуть виявитися зовсім непригодними. [7.360].
Ще постає така велика проблема як те, що у морі інформації про Україну поки що дуже мало професійних маркетингових даних, а офіційна, в тому числі відомча і регіональна статистика до цих пір не заслужила поваги серйозних спеціалістів. До того ж вторинна інформація, на превеликий жаль, розріджена, рідко представлена системно, а найголовніше, далеко не завжди показує цілі назріваючих маркетингових дій, їх конкретні об'єкти та умови існування і розвитку.
Вторинні дані є хорошою точкою відліку для дослідження і часто допомагають виявити проблему та проаналізувати цілі дослідження. Проте в більшості випадків вторинні дані не можуть представити всієї необхідної інформації, і компанії повинні збирати первинні дані. Тим більше, що трапляються випадки, коли у вторинній інформації одиниці виміру чи категорії представлених даних можуть бути невірними, дані можуть бути застарілими чи неповними. Тоді і приходить на виручку наявність первинних даних. Тому у серйозній маркетинговій діяльності приходиться оперувати як вторинною, так і первинною маркетинговою інформацією. [8.56-57].
2. Методи збору первинної інформації
Первинна інформація в сучасних умовах є основним джерелом маркетингових даних. Незважаючи на складність і тривалість її збирання, потребу у підготовці та використанні висококваліфікованих кадрів, досить великі витрати, первинна інформація має значні переваги над вторинною: конкретну спрямованість на вирішення потрібних маркетингових проблем, доступність і надійність, оскільки методологія їх збирання відома і контрольована. [1.44].
Основними методами збирання первинної інформації є опитування, спостереження, експеримент та імітація (моделювання). Найважливішим з них є опитування. Незважаючи на те, що воно останнім часом дещо втрачає імідж, цей метод в інтерпретованому вигляді (за рахунок розвитку довготривалих відносин і співробітництва зі споживачем, їх консультування, обслуговування, проведення конференцій тощо), як і раніше, відіграє основну роль у забезпеченні фірми відповідною маркетинговою інформацією. Опитування можна проводити особисто, телефоном чи поштою. Переваги та недоліки таких способів опитування наведені в табл.1.
Для досягнення поставлених цілей опитування необхідно проводити у конкурентній логічній послідовності.
Передовсім, необхідно визначити предмет (демографічні, соціально-економічні характеристики, знання, мотиви, орієнтації, поведінка, наміри тощо), тему (кількість предметів) і мету опитування, сформулювати його завдання.
Таблиця 1 - Переваги та недоліки опитування
Спосіб опитування |
Перевага |
Недолік |
|
Особисте інтерв'ю |
Безпосередній контакт, гнучкість, можливість впливу на респондента, глибина і комплексність отриманої інформації |
Великі витрати часу і грошей. Необхідна підготовка і використання кваліфікованих інтерв'юерів. |
|
Телефоном |
Швидкість, широке коло респондентів, низька вартість |
Розмову легко перервати. Обмежена кількість інформації. Можлива відмова у відповіді. |
|
Поштою |
Низька вартість |
Низька ефективність (імовірність відповіді--5%). Невідомо, хто і як відповідає. Потрібне ретельне попереднє тестування анкети. Відсутність безпосереднього впливу на респондента. |
Після цього потрібно ознайомитися із вторинною інформацією, яка є у наявності. Це дозволить негайно здобути відповіді на деякі запитання, спростивши наступні дії і зменшивши витрати на безпосереднє опитування.
Опитування респондентів проводиться за допомогою спеціальної анкети таку анкету готують окремо для кожного опитування. Форми запитань можуть бути найрізноманітніші:
- альтернативні, що потребують відповіді “так” або “ні”;
- з вибірковою відповіддю, яка пропонує вибір із трьох і більше відповідей;
- за шкалою Лайкерта,--коли необхідно визначити міру згоди або незгоди з суттю якогось твердження, наприклад, “Згоден” - “Не згоден”;
- за симетричним диференціалом--шкалою розрядів між двома полярними поняттями.
- за шкалою важливості -- шкалою розрядів з ранжируванням характеристик за ступенем важливості;
- за оціночною шкалою--шкалою з ранжируванням характеристик від “відмінно” до “задовільно”;
- питання без заданої структури, що потребує текстової відповіді в довільному стилі;
- підбір словесних асоціацій--коли необхідно назвати слово, асоціативне заданому;
- прохання завершити речення, оповідання або рисунок;
- використання тематичного апперцепційного тексту, коли необхідно скласти оповідання за рисунком.
Складаючи анкету, доцільно дотримуватися певних вимог. Так, форма анкети має бути простою і легко читатися, а кількість запитань не перевищувати 10. Анкета з більшою кількістю запитань втомлює респондента, зменшує його зацікавленість і активність. Важливим є дотримання послідовності запитань: спочатку базова інформація, потім класифікаційні дані, а насамкінець -- ідентифікація респондента.
Великі проблеми в ході опитування спричиняє неправильне формування запитань, зокрема:
- “підштовхування” респондента до певної відповіді, наприклад: “Чому Вам подобається більше товар Б” (А якщо він мені не подобається?);
- двозначність запитання, наприклад: ”Чи регулярно Ви споживаєте товар Б” (Що означає “Регулярно”? Раз на рік, на місяць, щодня...);
- запитання, яке може залишитися без відповіді, наприклад: “Як Вам вперше спало на думку використати товар Б” (хто пам'ятає?);
- два запитання в одному, наприклад: “Чи користуєтесь Ви послугами метро з 8 по 10 години ранку?” (А якщо опитуваний не користується ним взагалі або користується тільки ввечері?);
- неповне запитання, наприклад: “Де Ви мешкаєте, вдома чи на квартирі?” (А якщо у гуртожитку?).
Запитання мають викладати довіру, зацікавленість респондентів, мати чітку спрямованість, інтерпретуватись однаково всіма, не привертати спеціальної уваги до недоліків. Необхідно також враховувати зворотній зв'язок.
Складена анкета потребує попереднього тестування, коли перевіряється якість питань, конкретність відповідей, можливість обробки отриманої інформації. Якщо виявлено недоліки, до анкети вносять відповідні корективи.
Всіх споживачів опитати неможливо, оскільки їх надто багато. Тому влаштовують вибіркову пробу (збирання даних від якоїсь частини споживачів). Обов'язково умовою при цьому є репрезентативність вибіркової спроби. Тільки тоді отримані дані можна безпомилково переносити на весь загал споживачів.
Вибіркову пробу (N) можна вирахувати на підставі математико-статистичної закономірності:
(1)
де t -- коефіцієнт ймовірності (наприклад, t=2 за 95,5% ймовірності і 4,5%--помилки); s -- варіанти ознаки загалу (наприклад, попередні дослідження показали, що 50% опитуваних кажуть “так”, 50%-“ні”, отже, s=0,5, e -- допустима похибка (наприклад, +-4%).
У такому разі
(2)
якщо задано бюджет (В), постійні витрати (П) і змінні витрати на отримання даних (З),то
(3)
вибіркову пробу відбирають випадковими або невипадковими методами.
Методи випадкового вибору:
- проста випадкова вибірка -- всі особи загалу мають однакові шанси бути відібраними;
- багатоступенева галузева вибірка -- загал спочатку розбивають на однорідні групи, з яких потім окремих осіб відбирають методом простої випадкової вибірки;
- кластерна вибірка -- загал спочатку поділяють на групи одиниць обліку (підприємства, будинки, райони тощо), а потім з них беруть вибіркові проби.
Методи невипадкового відбору мають на увазі використання суб'єктивних критеріїв. З них відомі:
- довільна вибірка -- за власним бажанням того, хто проводить опитування;
- типова вибірка -- перевага надається деяким конкретним особам загалу;
- концентрована вибірка -- суб'єктивно визначається її необхідний обсяг;
- метод квот -- вибірка з окремих груп загалу здійснюється у пропорціях, які відповідають питомій вазі цих груп.[1.44-48]. Даний метод передбачає, що відомі деякі важливі пропорції генеральної сукупності, наприклад, розподіл за віковими, професійними групами, чисельність населення міст, де проводиться опитування та ін. За цими даними розраховують квоти, які розподіляються серед інтерв'юерів. Ті у свою чергу, здійснюють вибір респондентів згідно з наданими квотами.
Враховуючи те, що правильно зменшена модель генеральної сукупності повинна бути ідентичною для кожного інтерв'юера, розробляється квота: скільки чоловік та жінок, скільки представників різних професійних груп треба опитати. Коли квоти сформовані, то всі ці статистичні пропорції відтворюють у мініатюрі картину генеральної сукупності. “Квотна інструкція” може зобов'язати інтерв'юера, приміром, провести 5 опитувань, об'єктами яких мають стати:
n одна особа, що проживає у гуртожитку;
n одна сім'я з двох осіб, що проживає у приватному будинку;
n дві сім'ї з трьох осіб. Що проживають у державній квартирі;
n одна багатодітна сім'я (з 6 або більше осіб), що проживає у приватній квартирі.
Головне призначення квот--допомогти інтерв'юеру у проведенні випадкового відбору, при якому кожний член вихідної сукупності має практично однакову з іншими можливість потрапити до вибірки. За допомогою квот можна примусити інтерв'юера вийти за межі свого соціального прошарку і опитувати навіть тих, кого важко застати вдома. [3.87-88].
Найбільш поширеним методом опитування в теперішній час є особисте інтерв'ю. З точки зору формалізації його проведення розрізняють:
- структуроване інтерв'ю, яке проводиться у строгій відповідності із попередньо сформульованими питаннями;
- напівструктуроване інтерв'ю. Тут, як і в попередньому випадку, питання готовлять зарання. Проте інтерв'юер має право змінювати їх форму та порядок;
- неструктуризоване інтерв'ю, коли спілкування відбувається у вільній формі і оперативно управляється інтерв'юером;
- сфокусоване інтерв'ю, що має за мету отримати від респондента абсолютно непередбачений набір думок та поглядів. [2.54-55].
Поширеним методом опитування експертів є формування так званих фокус-груп. Цей метод широко використовується всіма організаціями в проведенні маркетингових досліджень. Можна виділити чотири головні цілі даного методу:
I. Генерація ідей -- наприклад, відносно напрямків удосконалення випущених продуктів, їх дизайну, упаковки чи розробки нових продуктів.
II. Вивчення розмовного словника споживачів, що може виявитися корисним, скажімо, при проведенні рекламної кампанії, складанні опитувальників і т.д.
III. Ознайомлення із запитаннями споживачів, їх сприйняттям, мотивами і з їх відношенням до вивчаючого продукту, його марки, методам його просування, що є надто важливим при визначенні цілей маркетингового дослідження.
IV. Краще розуміння даних, зібраних чи переведених кількісних досліджень. Інколи члени фокус-групи допомагають краще розібратися в результатах проведеного обстеження.
V. Вивчення емоційної та поведінської реакції на окремі види реклами.
Зазвичай роботу групи фіксують за допомогою аудіо- та відіотехнічних засобів, а її результати можуть бути основою для проведення кількісних досліджень, наприклад, шляхом опитування. Оптимальний розмір фокус-групи дорівнює 8-12 чоловік. При меншій чисельності учасників не складається необхідна динаміка для продуктивної роботи групи, а при її перебільшенні тяжко зав'язати продуктивні дискусії. [6.128-129].
Метод «Делфі» є одним із найбільш результативних методів опитування. Він відноситься до типу групових експертних оцінок, що здійснюється в декілька етапів і побудований на принципі зворотного зв'язку. Суть методу «Делфі» полягає в тому, що експертні оцінки передбачають взаємний аналіз поглядів різних експертів при відсутності безпосередніх контактів між ними і збереженні анонімності. [9.109].
Інтерв'ю може бути індивідуальним та груповим. Останнє може тривати декілька годин і потребує великої підготовки інтерв'юера. Багато що залежить також від підбору учасників групи і наявності умов для вільного, невимушеного обміну думками. На відміну від індивідуального інтерв'ю групове, як правило, завжди передбачає матеріальне стимулювання опитуваних. Особисте інтерв'ю дозволяє реалізувати глибоку тактику опитування, доповнювати відповіді спестеріганнями інтерв'юера. Достовірність інформації, отримуваної цим методом, достатньо велика. До недоліків можна віднести велику вартість і тривалість, ймовірність впливу опитуваного на думки респондентів, необхідність спеціальної підготовки дослідників. Якщо потрібно у найкоротші строки отримати відповіді не на дуже велику кількість та не дуже складні питання, то застосовують телефонне інтерв'ю. Цей метод часто використовується при проведенні попередніх досліджувань, що дають інформацію для майбутніх особистих опитувань. [2.55]. У США однією із найпоширених пасток є саме опитування службовця конкуруючої фірми по телефону. Судячи зі слів Джонатана Лакса, засновника компанії ТМА, «важливо привернути службовців нижчого ранга, так як вони знають не менше своїх начальників, однак їх рідко про що запитують». Секретарі, організатори чи оператори інколи не навмисне видають всю інформацію. [7.358].
Перевагами телефонного інтерв'ю є швидкість та висока результативність (на питання погоджуються відповідати 80-90% респондентів), а також менші в порівнянні з особистим опитуванням витрати. В той же час відсутність візуального контакту із опитуваним ускладнює роботу інтерв'юера. Крім того, при опитуваннях окремих громадян є ймовірність розходження інформації, отриманої розглянутим методом, із тією, що могла б бути дана людьми, що не мають телефону. [2.55].В умовах України через низький рівень телефонізації застосування телефонного опитування обмежене. Особливо це стосується товарів широкого вжитку. Так, на початок 1997 року, на 100 жителів в середньому припадало 18,3 телефону, при середньоєвропейському показнику 50 телефонів на 100 жителів заплановано до 2015 року, для чого знадобиться введення по одному мільйону номерів на рік і інвестицій в розмірі $1 млрд. щорічно. Частіше за все телефонний метод опитування застосовується при дослідженні промислового ринку. Останнім часом з'являється все більше довідників з адресами і телефонами промислових підприємств, банків, фірм і організацій, які можуть використовуватись при складанні списків респондентів для телефонного опитування. [9.114].
Точність результатів опитування, що проводиться у будь-якій формі, незалежно від середньої квадратичної помилки вибірки, залежить від:
n нерозуміння респондентом питання;
n незнання ним відповіді;
n небажання правдиво відповідати.
Крім того, питання може бути поставлене не в нейтральній формі, а підштовхувати до однозначної відповіді. В кінці кінців, думки тих, хто дав відповіді, можуть відрізнятися від думок, відмовившихся відповідати.[2.54-55].
Важливим еталоном у проведенні опитувань є підготовка інтерв'юерів. Особливо ретельно до цього ставляться, організовуючи усні опитування. Інтерв'юер має бути професіоналом щодо предмета опитування, володіти вмінням блискавично орієнтуватись в ситуаціях, які виникають несподівано і вимагають гнучкості, дипломатичності, він мусить знати психологію людей, викликати довіру тощо.
Кінцевим етапом є безпосереднє опитування, отримання і обробка даних, їх аналіз і формування звіту. [1.48].
У маркетингових дослідженнях широко використовується такий метод збору первинної інформації, як спостереження. Це є метод отримання інформації про неусвідомлену поведінку споживачів, наприклад: «Де саме на полицях магазину лежить товар, на який покупець звертає увагу у першу чергу?», «Яка послідовність читання сторінок газети?» (коли йдеться про вибір найбільш вдалого місця реклами у газеті.) Додамо, що у названих випадках, як і у багатьох інших, спостереження проводиться з використанням спеціального обладнання. [3.86].
Основною його перевагою є те, що дослідник спостерігає за поведінкою респондентів і не залежить від їх здібностей давати оцінку своїй поведінці. Це запобігає помилкам, пов'язаним з нерозумінням запитань, факторами відмов. Таким чином з'являється можливість збирати більш неупереджену, достовірну інформацію.
Проте метод спостереження має і слабкі сторони, що обмежують його використання. За допомогою спостереження, наприклад, неможливо дістати інформацію відносно поглядів, мотивів і намірів споживачів, що часто є об'єктом дослідження. Це пов'язано з тим, що мотивації споживачів не завжди безпосередньо відображаються у поведінці, яку можливо спостерігати.
При використанні методу спостереження часто виникає проблема, яка пов'язана з фактором часу. Виникають ситуації, пов'язані з необхідністю спостерігати за поведінкою споживачів тривалий період часу. Що призводить до марних витрат часу. Наприклад, спостерігач має очікувати, коли споживач запитуватиме ту марку товару, що є об'єктом дослідження. В деяких випадках спостереження практично неможливе. Наприклад, збір інформації щодо того, як сім'я проводить своє дозвілля або частоти відвідування магазину окремими споживачами, способу чищення зубів тощо. Таку інформацію можливо отримати лише методом опитування.
Достовірність інформації, отриманої в ході спостереження, залежить від об'єктивності інтерв'юера, від того, наскільки він, з одного боку, особисто не є зацікавленим в результатах збору інформації і, з іншого боку, від того, чи знає респондент про те, що він є об'єктом спостереження. Наслідком цих недоліків спостереження є його висока ціна, яка частіше дорожче опитування, значні непродуктивні витрати часу.
В практиці спостереження використовуються різноманітні методи. Одним з найпоширеніших методів є безпосереднє, анонімне спостереження, тобто спостереження у реальній ситуації. Найбільш прийнятим об'єктом спостереження за таким методом є збір інформації про асортимент товарів, ціни, методи обслуговування покупців тощо. Частіше застосовується структуроване безпосереднє спостереження. [9.109-110].
Різні способи проведення спостережень визначається чотирма підходами до їх здійснення: пряме чи непряме спостереження, відкрите чи приховане, структуроване чи неструктуроване, діюче за допомогою людини чи механічних засобів.
Пряме спостереження пропонує безпосереднє спостереження за поведінкою, скажімо, покупців у магазині (наприклад, в якій послідовності вони вивчають товари, виставлені на вітрині). При застосуванні непрямого спостереженні вивчають результати конкретної поведінки а не саму поведінку. В даному випадку часто використовують архівні дані, фізичні докази деяких осіб.
Відкрите спостереження передбачає, що люди знають про те, що за ними спостерігають, наприклад, під наглядом деяких експертів. Проте присутність спостерігачів впливає на поведінку споживачів. Тому потрібно намагатися звести його до мінімуму. Ці потреби задовольняє приховане спостереження, коли досліджуючи не передбачає, що за ним слідкують. Наприклад, в магазинах можуть приховано спостерігати за тим, наскільки продавець чемно поводиться з покупцями і допомагає їм зробити покупку.
Структуроване спостереження застосовується для перевірки результатів, отриманих іншими методами, уточнення їх. Воно може також використовуватися як основний метод збору інформації для точного опису поведінки об'єкта дослідження і перевірки конкретних гіпотез. Коли проводиться спостереження, дослідник фіксує у вивчаючому епізоді всі види поведінки. Такий тип поведінки часто використовується при проведенні розвідувального дослідження. Наприклад, компанія, що випускає будівельний інструмент, може послати своїх службовців для вивчення напрямків і частоти застосування даного інструменту при будівництві будинків. Результати використовують для удосконалення даного інструменту. [5.154-155].
У випадку, коли у дослідника відсутня чітка гіпотеза для відповідей на пошукові запитання, що робить неможливим структуроване спостереження, проводиться неструктуроване спостереження. Наприклад, дослідник вивчає шляхи покращення обслуговування покупців, реакцію споживачів і фіксує ситуації, які породжують проблеми в обслуговуванні. За таких обставин метод спостереження дає більш плідні результати, ніж опитування, але може мати елементи суб'єктивізму, пов'язані з особистістю спостерігача.
При прямому спостереженні, як було зазначено вище, є проблема зайвих витрат часу. Для вирішення цієї проблеми можна запланувати ситуацію, яку дослідник хоче вивчити. Спостерігач в цьому випадку видає себе за покупця і моделює ситуацію.
В світовій практиці спостереження широко використовуються механічні засоби спостереження. Найбільш відомим є рудимент, за допомогою якого фіксується час просування чи споглядання тієї чи іншої радіо- або телестанції.
Наступним, досить поширеним механічним засобом спостереження є психогальванометр. Він дозволяє фіксувати емоційну реакцію респондентів на рекламу тих чи інших товарів. З такою ж метою використовується і камера для очей, пристрій для замірів зміни тону голосу тощо. [9.110].
Експеримент є одним із потужних методів збору маркетингової інформації, що використовується в ході проведення маркетингових досліджень при-чинно-наслідкового типу. Це є дослідження впливу одного фактору на інший. Наприклад, вивчають, як упаковка впливає на збут (”червоні хвостики” цукерок кондитерського концерну А.В.К., трикутна упаковка шоколадних цукерок “Успіх” цієї ж фірми або назва цукерок “Сало в шоколаді”). [3.86]. Широке розповсюдження експерименти отримали у практиці вивчення реакції споживачів на новий товар, ефективності рекламних оголошень, стратегії стимулювання збуту.
При проведенні експериментів слід враховувати і по можливості застерігати вплив зовнішніх факторів, здатних зіпсувати уяву про вивчаюче явище. Так, події, що мають місце між замірами в процесі експерименту, наприклад, інформація в пресі чи зміна складу учасників, можуть суттєво вплинути на результати. Сама процедура часто також змінює думку досліджуваних. Вони можуть отримати нові знання про об'єкт дослідження, на кінець, просто втомитися. Результати експерименту є недостовірними і у випадку, якщо учасники експериментальної і контрольної груп помітно відрізняються по їх відношенню до досліджуваного фактора. Взагалі, коректність експерименту у вирішальній степені визначається підбором його учасників. В даному випадку не повинно бути суб'єктивного підходу.[2.59].
Виділяють два типа експериментів: лабораторні та польові. До перших відносяться експерименти, при проведенні яких дотримуються конкретні штучні умови з ціллю виключити вплив побічних факторів. Наприклад, при оцінці реакції покупців на різні види реклами можна запросити таких покупців, щоб вони були репрезентативними з точки зору статі, віку, соціального становища і т.д. За виключенням контролю над побічними факторами, лабораторні експерименти є також більш дешевими і потребують менше часу для своєї реалізації.
За останні роки при проведенні лабораторних експериментів все більше використовується комп'ютерна техніка. Існують комп'ютеризовані програми-опитувальники, які дозволяють споживачам “бродити” по супермаркету і вибирати товари для купівлі. Комп'ютер регіструє їх покупки і змінює їх реакцію на застосування конкретних елементів комплексу маркетингу (ціну, колір і форму упаковки, внутрішньо магазинні методи просування товару).
До недоліків лабораторних експериментів перш за все необхідно віднести:
– небезпека створення надто штучної і абстрактної експериментальної ситуації;
– безпосередня присутність експериментатора може в суттєвій мірі збільшити чи загальмувати експериментальний ефект;
– розміщення досліджуваних у лабораторні умови може створити великий вплив на результати дослідження;
– перенесення результатів дослідження на поведінку людей в реальних умовах може представляти деяку проблему.
Польові експерименти проводяться в реальних умовах: в магазинах, в домах у споживачів і т.д. Хоча результати таких експериментів можуть заслуговувати більшої довіри, чим лабораторних, при їх проведені тяжко точно врахувати вплив побічних факторів, вони потребують більше часу для своєї реакції і пов'язані з великими витратами.
Більшість видів експериментування в маркетингу, що носять характер польових експериментів, відомі під назвою «пробний маркетинг» (test marketing). Компанії можуть проводити такі експерименти в одному чи декількох містах. Проведення експериментів зазвичай переслідує дві цілі: визначити потенційний об'єм продаж нового продукту та визначити ефективність застосування окремих елементів комплексу маркетингу при реалізації нового продукту (як по відношенню споживачів, так і посередників). Об'єктом вивчення при проведенні пробного маркетингу є різні ринки, тому таку експериментальну діяльність часто називають тестуванням ринку.
Тестування ринку класифікується на стандартне, контролююче, електронне і імітаційне.
При застосуванні стандартного тестування ринку фірма випробує продукти та інші змінні комплексу маркетингу через звичайні канали збуту товарів, що використовуються конкретною фірмою. Даний метод є достатньо дорогим і потребує для своєї реалізації массу часу. Крім того, він не є конфіденційним.
Контролююче тестування ринку проводиться спеціалізованими дослідницькими фірмами, які здійснюють реалізацію товарів через конкретних дистриб'юторів, винагороджуючи за участь в проведенні експерименту. Недоліком даного методу є те, що збутові канали дистриб'юторів можуть не відповідати вимогам каналів, що використовуються фірмою в практичній роботі.
Якщо вести розмову про контролюючі експерименти вцілому, тобто експерименти, при проведенні яких намагаються отримати відносно чистий ефект впливу експериментальної змінної шляхом зрівняння інших умов проведення експерименту, то можна виділити наступні два найпростіших варіанта експериментування. [5.125-128].
Експеримент типу “тільки після”. Він прогнозує спостереження чи зміни тільки після експериментального впливу (зміни вивчаючих факторів) і описується схемою ХО, де Х--експериментальний вплив, О--наслідкове спостереження чи зміна. Це проста і недоступна процедура. Головним недоліком таких експериментів є відсутність даних, що відносяться до періоду часу до експериментального впливу. Наприклад, в кінотеатрі перед початком демонстрації художнього фільму був показаний ролік, рекламуючий нову продукцію парфумерної фірми. Після сеансу представники фірми організували у фойє продаж цієї продукції. Із п'ятисот кінозірок триста зробили покупки. Однак це не є мірою ефективності реклами, оскільки незрозуміло, яким була б кількість покупців, якщо б попередня реклама була відсутня.
Експеримент типу “до-після”. Він виражається схемою О1ХО2, де О1, О2-спостереження чи переміна параметрів, відповідно, до експериментального впливу і після нього. Ефект експериментального впливу визначається різницею параметрів, зарегестрірованих в процедурах О1, О2. Так як даний метод не передбачає формування контрольної групи, вплив побічних факторів залишається за кадром. Наприклад, після проведення рекламної кампанії парфюмерної фірми об'єми продажу її продукції виросли. Проте, не зважаючи на це, пояснити цей результат лише якістю реклами не є можливим, беручи до
уваги відсутність інформації про вплив інших факторів, зокрема, співпавшого за часом скорочення імпорту парфюмерних виробів.
Експеримент типу “тільки після” із контрольною групою. Схематично цей метод може бути виражений наступним чином: експериментна група: ХО1, контрольна група: О2, де О1 ,О 2--зміни параметрів по завершенню експерименту, відповідно, в експериментній і контрольній групі; знак “-“ означає, що група формується не по принципу статистичної випадковості.
При розробці експериментів такого типу найбільші складнощі визиває формування контрольної групи. Так, проводячи експеримент по визначенню впливу музикальних програм, що прослуховуються водіями, на розвиваючу ними швидкість і кількість порушень правил дорожнього руху, в контрольну групу потрібно підібрати людей із тим же типом особистості, що і в учасників основної групи. [2.60-61].
Електронне тестування ринку заклечається в тому, що учасники споживацької панелі отримують спеціальні ідентифікаційні карточки, які вони пред'являють при покупці товару. При покупці тестируючих товарів чи її відсутності автоматично фіксуються демографічні характеристики покупця. Такі випробовування проводяться тільки в таких містах, в яких підприємства роздрібної торгівлі погодилися прийняти участь в експерименті.
Електронне тестування ринку забезпечує швидкість і низьку вартість проведення експериментів, конфіденційність отриманих результатів. Однак тестируючий ринок може не відповідати реальному ринку. Новим направленням маркетингових досліджень є використання електронного тестування ринку разом із кабельним телебаченням.
До кількості недоліків даного методу слід віднести наступне.
По-перше, він є відносно дорогим. Вартість проведення самого тестування складає не менше 100 000$, а із урахуванням всього спектру витрат (платня послуг рекламного агентства, забезпечення функціонування технічних засобів і т.д.) ця цифра може бути в декілька разів вищою.
– По-друге, довготривалість проведення експериментів -- від півроку до декількох років. Тому завжди існує небезпека, що зміняться умови проведення експерименту.
– По-третє, можливе сильне зарегулювання експерименту. Так ефективна реклама, яку також можуть спостерігати співробітники магазину, може вплинути на асортимент товарів, що представлені у магазині; на їх дії також може вплинути поведінка споживачів, що беруть участь в експерименті.
Імітаційне тестування ринку передбачає використання обмеженої кількості даних про реакцію споживачів на новий продукт, які вводяться у модель, вміщаючи деякі пропозиції щодо плануючої маркетингової діяльності. Виходом моделі є найбільш ймовірний об'єм продажу досліджуючого продукту.
Переваги даного методу тестування ринку в порівнянні із стандартним заключається в тому, що для його реалізації потрібно лише 18-24 тижнів, в той час як для іншого -- від 12 до 18 місяців. Вартість імітаційного тестування ринку складає лише 5-10% від вартості стандартного тестування ринку. Перший метод є конфіденційним, з його допомогою можуть бути випробувані різні інструменти комплексу маркетингу. Проте даний метод не є надто повним, як метод повномасштабних випробувань ринків. Крім того, отримані результати в суттєвій мірі залежать від передбачень, заложених в моделі.
Тестування ринку здійснюється як для споживчих товарів, так і для продукції виробничо-технічного призначення. Крім того, для отримання висновків про напрямки маркетингової діяльності на конкретному контингенті використовується тестування ринку «провідної країни», яка є найбільш типовим представником контингенту.
Один із головних недоліків методів тестування ринків заклечається в їх великій вартості, що перевищує іноді декілька сотень тисяч доларів при проведенні тестування всього в декількох містах при надто обмеженій дослідницькій програмі. Крім того, тестуючи продукт стає відомим конкурентам. Останні можуть швидко виробити подібний продукт і опинитися першими на ринку. Далі слід відмітити, що має зміст тимчасова затримка між проведенням експериментів і прийняттям маркетингових рішень, а фактор часу найчастіше є вирішуючи. Експериментатори зіштовхуються з дилемою: з одного боку, отримання достовірних результатів потребує проведення достатньо довготривалих експериментів. Проте в цьому випадку ростуть затрати, збільшується тимчасовий лаг між початком експерименту та прийняттям маркетингових рішень, можуть змінитися умови проведення експерименту. Ринкові експерименти інколи так добре не контролюються, як лабораторні. Наприклад, дистриб'ютори та роздрібні торговці в експериментальному регіоні, в якому виробник проводить межу на низькі витрати на рекламу, можуть самостійно розпочати проведення інтенсивної рекламної кампанії. Конкуренти можуть свідомо викривити результати експерименту. Змінивши свою рекламну і цінову політику, організувавши кампанію по закупівлі у великих кількостях експериментального товару, щоб викривити результати експерименту і т.д.
Найбільший позитивний ефект отримується, коли в рамках загальної досліджуваної концепції лабораторні і польові експерименти пов'язані один з одним, концептуально і методично узгоджені і доповнюють один одного. [5.130-134].
Досить поширеним методом збору первинної маркетингової інформації є метод моделювання. Особливої популярності він набув з розвитком програмного забезпечення і комп'ютерної техніки. В моделі вводяться різноманітні параметри, які відображають зміни маркетингової системи, стосуються комплексу маркетингу або зовнішніх факторів маркетингового середовища. Під час моделювання вивчається дія незалежних факторів на залежні. Причому моделюються і порівнюються різні варіанти можливого впливу факторів.
Основною вимогою для моделювання є якомога більша відповідність моделі до реальної ринкової ситуації, тобто повинна бути проведена складна аналітична робота по розробці концепції моделі. Формою поведінки одиниць, що досліджуються під впливом змінних факторів маркетингової системи є підрахунок кількісних показників,--частки ринку, обсягів продажу, прибутку тощо. Розробка моделі передбачає залучення до цього процесу спеціалістів по моделюванні і менеджерів-маркетологів.
Моделювання--це досить складний процес, в ході якого потрібно забезпечити відповідність моделі реальній ситуації. Основними вимогами до ефективно працюючої моделі є простота розуміння і використання для користувача.
Модель повинна:
v Відтворювати ситуацію, яка реально існує в маркетинговій системі;
v Включати достатню кількість факторів, що відтворюють ситуацію.
Моделі в маркетингових дослідженнях частіше класифікуються за критерієм управлінських цілей, котрі мають бути досягнуті. За цим критерієм моделі поділяються на дискрептивні, прогнозні та інструктивні.
Дискрептивні моделі використовують для опису існуючої маркетингової системи. Ці моделі легше конструювати, але важче використовувати. Вони дають картину ситуації, але їх не можна використовувати для інших випадків.
Дискрептивні моделі використовуються для того. Щоб відчути ситуацію і для подальшої розробки інших моделей.
Прогнозні моделі використовуються для прогнозування стану маркетингової системи при зміні факторів. Так, наприклад, при моделюванні системи розподілу для продукту треба передбачити можливі зниження обсягів збуту і торгових місць у випадку перебоїв з постачанням тощо. Цей тип корисний при досліджені ситуації тоді, коли змінні фактори маркетингового середовища можуть набувати різних рівнів. Але за його допомогою не можливо розробити альтернативні варіанти управлінських рішень.
Інструктивні моделі створюються для того, щоб проаналізувати зміни в маркетинговій системі і наслідки різних маркетингових стратегій.
Специфіка моделювання, як методу збору маркетингової інформації, полягає в тому, що в результаті вдається отримати конкретні цифрові показники розмірів збуту, рівня прибутку тощо. Цей тип дослідження менш вартісний, ніж збір маркетингової інформації шляхом опитування, а також потребує значно меншого часу. Крім того цей метод повністю забезпечує конфіденційність інформації.
Моделювання дає можливість перевірити різні маркетингові стратегії і проаналізувати їх переваги і недоліки. Моделювання можна ефективно використовувати і як метод тренування персоналу підприємства чи організації. Основним, але суттєвим, недоліком цього методу є складність розробки життєздатної моделі і внесення постійних змін в умовах маркетингового середовища. [9.110-112].
У маркетинговій практиці західних підприємств усе частіше використовують маркетингові інформаційні системи--сукупність планових і систематизованих методів і процесів збирання, аналізу і обробки маркетингової інформації, необхідної для прийняття відповідних рішень.
Її основні завдання:
– постійний пошук, збирання і збереження маркетингової інформації;
– обробка, інтерпретація і аналіз даних, вироблення відповідних гіпотез;
– вирішення математичних задач (обрахування процентів, співвідношень тощо);
– створення, збереження, обробка і пред'явлення рядів динаміки;
– стиснення інформації, її фільтрація, виявлення корисних даних;
– самооцінка.
Маркетингова інформаційна система має чотири ключових елемента:
- бланки даних: інформація щодо збуту товарів у асортиментному розрізі, ринків, споживачів, цін, результатів рекламних заходів, господарської діяльності фірми та ін.;
- підсистема досліджень: засоби зв'язку з ринком і внутрішнім середовищем підприємства, які дозволяють маркетинговим менеджерам оперативно ставити запитання і отримувати на них відповіді;
- інтелектуальна підсистема і набір процедур для аналізу ситуації на ринку, моделей і методик досліджень, які дозволяють визначити зв'язок між окремими факторами, колективами відповідних фахівців;
- підсистема зв'язку: засіб об'єднання банку даних, підсистем досліджень та інтелектуальної підсистеми в одне ціле.[1. 49-50].
Крім того, також були розроблені такі глобальні комп'ютерні телекомунікаційні сітки, як Релком, Сітек, SEDAB, REMAPT, що включали бази даних, які можливо використовувати у цілях маркетингових досліджень. Проте в останні роки частина таких телекомунікаційних комп'ютерних систем припинило існувати, а інші були інтегровані у всесвітньо відому сітку «Internet”.
3. Internet як сучасний метод збору первинної інформації
Internet -- новий і поки що не надто поширений метод. Однак із розширенням послуг Всесвітньої комп'ютерної сітки (World Wide Web) і інтерактивного зв'язку дослідження в діалоговому режимі стають більш доступними та дешевими. Спеціалісти, які використовують цей метод, вияснили, що основна частина населення не користується послугами Web. Користувачі комп'ютерних сіток -- освідченні, багатші і молодші середньостатистичного споживача. Причому більшість з них--чоловіки. Вони є основними клієнтами фірм, що пропонують товари та послуги по сітці. Проте при проведенні дослідження це є найбільш важкодоступна група споживачів. Опитування в діалоговому режимі і в кімнатах біля бесід (чи інтерактивних фокус-групах) часто є успішними при пошуку підходу до “невловимих” людей: підлітків, холостяків, багатої та високоосвіченої аудиторії.[7.367].
Ресурси Internet при проведенні маркетингових досліджень можуть застосовуватися в наступних напрямках: використання пошукових засобів і каталогів Internet, проведення опитувань відвідувачів особистого сервера, дослідження результатів телеконференцій, використання даних опитувань, що проводяться на інших серверах. Також вивчення конкурентів може здійснюватися шляхом відвідування їх серверів, отримання інформації про зв'язки з їх партнерами.
При проведенні маркетингових досліджень через Internet слід мати на увазі, що користувачами є організації, а не окремі приватні особи, що потенційні покупці, перш за все, відносяться до новаторів з доходом вище середнього, що мають високий рівень освіти; що товар неможливо оглянути і примірити. [5.137-138].
На практиці дослідження в діалоговому режимі мають дві суттєвих переваги перед звичайними дослідженнями та фокус-групами: швидкість і
рентабельність. Дослідникам, використовуючи цей метод, на проведення кількісного аналізу і запису відповідей потрібні лічені дні. Організація фокус-груп в діалоговому режимі потребує попереднього планування, проте результати отримується практично відразу. Дослідження за допомогою Internet -- відносно є дешевим методом збору інформації. Учасники можуть приєднатися до фокус-групи із будь-якої точки земної кулі, не витрачаючи коштів та часу на поїздку і мешкання в готелі, знижуючи тим самим витрати на проведення досліджень в кімнатах для дискусій. Цей метод також дозволяє застерегти ся від витрат на поштові переводи, телефонні розмови, оплату праці службовців і друк матеріалів. До того ж розмір вибірки незначно впливає на витрати. Різниця між 10 і 10 000 вибірок на Web невелика. Немає також різниць у швидкості та вартості проведення досліджень в середині і зовні країни.
Разом з тим, використання Internet в маркетингових дослідженнях має свої недоліки. Для цього методу характерна проблема, що має місце і при збиранні інформації по телефону -- незнання опитуваного. Не варто намагатися зробити висновки на основі вибірки, “самовизначившихся” із користувачів, які випадково наштовхнулися на анкету в комп'ютері чи потрапили у аудиторію, де проводиться інтерв'ю. Результати дослідження в діалоговому режимі не характерні для всіх фірм і товарів. Наприклад, для маркетологів, працюючих на масовому ринку і вивчаючих взаємопов'язані групи людей, цей метод не ефективний, так як більшість споживачів цього ринку -- люди з низькими доходами і не маючі доступу до діалогового режиму.
Візуальний контакт та невербальне спілкування, маюче місце при звичайному груповому інтерв'ю, неможливі при зв'язку по комп'ютерній сітці. Суха інформація, що передається по Internet -- безперервні друковані коментарі і пунктуація, виражаючи емоції (наприклад, «» --усмішка, «:-0» здивування),--значно обмежує передачу реакції опитуючи. Подібним чином і
технологія обмежує можливості демонструвати зразки і служить значною вадою для їх оцінки. Дослідження за допомогою Internet гарантує учасникам анонімність, необхідну для відвертих відповідей на запитання.
Щоб обхватити сегмент і побороти названі проблеми, фірма NPD, як і багато інших компаній, пропонуючи послуги по сітці, створюють групи із кваліфікаційних користувачів сітки для участі в дослідженнях і фокус-групах в діалоговому режимі. Така група компанії NPD складається із 1500 споживачів, підібраних на основі інтерактивного зв'язку і пере провірених по телефону; компанія Greenfield Online вибирає користувачів із особистих баз даних, потім періодично дзвонить їм, щоб переконатися в тому, що вони дійсно ті, за кого себе видають. Дослідницька фірма Research Connections попередньо підбирає учасників по телефону у випадку необхідності допомагає їм у підключенні до Internet.[7.367-368].
Подобные документы
Організована структура, призначена для зберігання інформації. Системи управління базами даних. Зберігання та пошук інформації про можливості використання ресурсів психологічних тестів мережі Internet. Створення об'єктів бази даних та запити до них.
курсовая работа [3,1 M], добавлен 21.10.2012Поняття інформації її властивості. У чому полягає робота брандмауера. Переваги використання брандмауера. Основи роботи антивірусних програм. Методи збору, обробки, перетворення, зберігання і розподілу інформації. Основні методи антивірусного захисту.
реферат [26,8 K], добавлен 29.05.2014Широке використання інформаційних технологій у всіх сферах життя суспільства. Інформація як об’єкт захисту. Основні види загроз безпеки інформації в комп’ютерних мережах. Несанкційований доступ до інформації і його мета. Порушники безпеки інформації.
реферат [253,2 K], добавлен 19.12.2010Захист електронних платежів у мережі Іntегnеt. Побудова захисту електронних банківських документів. Криптографічний захист інформації. Захист інформації та вирішення питань безпеки у СЕП. Роботи програмно-технічних комплексів в інформаційній мережі.
контрольная работа [293,9 K], добавлен 26.07.2009База даних як організована структура, призначена для зберігання інформації. Проектування та реалізація в СУБД MS Access інформаційної системи "База даних Internet-ресурсів тестів з психології". Розробка логічної системи даних, інструкції користувача.
курсовая работа [5,3 M], добавлен 22.10.2012Архітектура Web-баз даних. Загальні відомості про мову SQL. Створення таблиць баз даних. Використання бібліотеки для пошуку інформації. Аутентифікація за допомогою РНР й MySQL. Зберігання паролів в окремому файлі на сервері, використання бази даних.
курсовая работа [913,8 K], добавлен 12.01.2010Розвиток глобальних інформаційних технологій. Мережеві технології Internet. Інтерфейс зв'язку через мережу TCP/IP. Спрощення сприйняття IP-адреси. Зіставлення мережевих адрес. Настроювання інтерфейсів в ОС UNIX. Використання утиліт ifconfig та arp.
реферат [24,6 K], добавлен 18.04.2011Пристрої збереження даних (накопичувачі інформації) відносяться до зовнішньої пам'яті ПК - вони дозволяють зберегти інформацію для наступного її використання незалежно від стану (включений або виключений) комп'ютера. Оптичні і магнітні диски. S.M.A.R.T.
реферат [201,0 K], добавлен 02.04.2008История развития сети Internet. Общая характеристика сети Internet. Протоколы. Услуги предоставляемые сетью. Internet - мировая сеть. Компьютерная зависимость. Internet-2. Нехватка мощностей Internet. Создание Internet-2. Структура Internet-2.
контрольная работа [19,5 K], добавлен 06.10.2006Інформаційна технологія як система методів і способів збору, передачі, нагромадження, збереження, подання й використання інформації на основі застосування технічних засобів, етапи їх розвитку. Розповсюдження та використання інформаційних технологій.
презентация [3,5 M], добавлен 12.06.2014