Інклюзія, демократія і влада в контексті політичної суб'єктивації

На нашу думку, глобальний запит на інклюзію є симптомом проблематичності утвердження єдності у політичній формі в наш час.

Експансія абстрактно-загальної глобалізованої системи у життєвий світ людини посилює нездатність окремих індивідів та цілих груп інтегруватися у небайдужу соціальну єдність. Система управління демосом формалізує ностальгію людини за минулою традиційною єдністю і на різних рівнях мобілізує інтеграційні процеси. Інтеграція людей у глобальну або локальну спільноту дуже часто відбувається незалежно від їх бажання і можливостей, а отже цей процес набуває знеособленого характеру з точки зору якого навіть інклюзія завжди виступає наративом одних за мовчазної і пасивної участі інших. Одні індивіди і групи відкривають допуск, знімають бар'єри, а інші повинні радісно увійти до підготовленого соціального середовища і зайняти своє місце.

Інтеграція до існуючої соціальної гегемонії здійснюється як асиметричний процес, що не передбачає актуалізації суб'єктності виключених і через це, під виглядом інклюзії, він лише посилює приховану «внутрішню ексклюзію». У цих умовах «новонавернені» члени суспільства завжди повинні пам'ятати, кому вони зобов'язані і від кого залежить їх доля. Незмінним залишається те, що їх доля залежить не від них самих. Вони залишаються тою частиною, яка не має права панувати, не має права розподіляти з іншими відповідальність за визначення всезагального блага. Інтегровані змушені пристосовуватися для переважаючого їх соціального цілого, приймати запропоновані ідентичності, статуси і ролі. Подібна ситуація ґрунтується на уявленні, що одні (ті, що займають домінуючі позиції в соціальній ієрархії) вже залучені до соціальної системи, причому це включення нібито було предметом їх вибору та їх зусиль. Інші (пригноблені) повинні тільки долучитися до можливості обирати, за умови, що результат їх вибору вже наперед заданий і відповідає висунутим домінуючими верствами умовам.

Якщо інклюзія здійснюється в умовах створення спільного світу, то інтеграція передбачає існування готової гегемоністської універсальності, згідно з якою контури і межі «спільного світу» вважаються вже визначеними. Відповідно до цієї логіки передбачається, що існуюча соціальна система готова приєднати до пануючого консенсусу усіх охочих. Але необхідно зважати на те, що існування виключених і пригнічених саме по собі вже свідчить про відчуженість і недемократичність системи. У цій оптиці ексклюзія постає не завнішнім або випадковим ефектом соціальної системи, а необхідною умовою наявної соціальної єдності. Існуючий тип соціальних відносин нормально і ефективно функціонує не всупереч, а саме завдяки механізму виключення. Адже будь-який соціум конституює нормальність на фоні «ненормальності» ізольованих.

Висновки

Отже, процес інклюзії потребує перезбирання соціального механізму, основ структур влади, яке кожного разу здійснюється під час реалізації незгоди щодо принципів визначення, організації і здійснення солідарності спільноти. Логіка інклюзії вимагає встановлення політики як спільноти рівних. Рівність можна вважати критичним імперативом практичного розуму інклюзії. Необхідно виходити з положення, що інклюзія не може здійснюватися в ексклюзивному суспільстві. Вона не може бути результатом вибору тих, хто вже знаходиться «всередині» спільноти, не може бути нав'язаною пригніченим і маргіналізованим групам людей як вишукана форма ще більшого, хоч і прихованого, їх приниження.

Політика як спосіб оприявлення людського у людині, спосіб її другого народження передбачає таку форму політичної субєктивації, коли частковий індивід набуває здатності бути персоналізованою всезагальністю, а частина перебирає на себе відповідальність за універсальне. Інклюзія як спроба реалізації єдності різноманітного передбачає розгортання політики як публічного простору відкритого для слова і вчинку, слухання і уважного ставлення до іншого. Інклюзія і політика культивують таку універсальну здібність людини як здатність бути Іншою. Саме демократія, як одна з сутнісних характеристик сучасності, розчищає застиглі місця влади для розгортання політичної події в якій людина набуває шанс оприявнити спільне як своє, а своє як спільне.

Список посилань

1. Baubock R. Democratic Inclusion: Rainer Baubock in Dialogue. Manchester: Manchester University Press, 2018. 307 р.

2. Lefort C. Democracy and Political Theory; tr. by D. Macey. Cambridge: Polity Press, 1988. 295 р.

3. Dobson A. Democracy and nature: Speaking and listening. Political Studies. 2010. Т. 58. №. 4. Р. 752-768.

4. Арістотель. Політика; пер. з давньогр. та передм. О. Кислюк. Київ: «Основи», 2000. 239 с.

5. Арендт X. Між минулим і майбутнім; пер. з англ. В. Черняк. Київ: Дух і літера, 2002. 321 с.

6. Arendt H. The Human Condition; introduction by M. Canovan. 2nd ed. Chicago: University of Chicago press, 2013. 370 p.

7. Schmitt C. The Concept of the Political: Expanded ed. tr., introd., and notes by G. Schwab, M Konzen and John P. McCormick; with L. Strauss' notes on Schmitt's essay, tr. by J. Harvey Lomax; foreword by T. B. Strong. Chicago-London: University of Chicago Press, 2008.126 р.

8. Mouffe Ch. On the Political. London-New York: Routledge, 2006. 168

p.

9. Zizek S. The Ticklish Subject: The Absent Centre of Political Ontology. London-New York: Verso, 2000. 409 p.

10. Ranciere J. Disagreement: Politics and Philosophy; tr. by J. Rose. Mlnneapollis-London: Unlversity of Minnesota Press, 1999. 145 p.

11. Ranciere J. On the Shores of Politics. tr. by L. Heron. London-New York: Verso, 1995.128 p.

12. Chambers S. A. The Lessons of Ranciere. Oxford University Press, 2014. 240 p.

13. Strauss L. Notes on Carl Schmitt, The Concept of the Politicol. In Meier, H. Carl Schmitt and Leo Strauss: the Hidden Dialogue. / tr. by J. H. Lomax; foreword by Joseph Cropsey. Chicago-London: University of Chicago Press 2006. P. 90-119.

14. Meier, H. Carl Schmitt and Leo Strauss: the Hidden Dialogue. / tr. by J. H. Lomax; foreword by Joseph Cropsey. Chicago-London: University of Chicago Press 2006. 136 p.

15. Young I. M. Inclusion and Democracy. Oxford: Oxford University press. 2002. 304 p.

16. Taylor C. Democracy and its Exclusions Can modern states cultivate a shared identity space? Charles Taylor Posted 5 Nov, 2018, updated 6 Aug 2020. URL: https://www. abc. net. au/religion/democracy-andits-exclusions/10467144

17. Calder G. Democracy and Listening. In Problems of Democracy: Language and Speaking / M.-A.Crumplin (ed. ). Oxford: InterDisciplinary Press, 2011. Р. 125-135.

18. Лімонченко В. Трагізм політики як особливого образу дії: перечитуючи Ранс'єра. Людинознавчі студії: збірник наукових праць. Серія «Філософія». 2022. №. 45. С. 89-111.

19. Dobson A. Listening for Democracy: Recognition, Representation, Reconciliation by Andrew Dobson. Oxford: Oxford University Press,2014. 224pp.

20. Lyotard J. F. The Postmodern Condition: A Report on Knowledge. Tr. from the French by G. Bennington and B. Massumi Foreword by F. Jameson. Manchester: University Press, 1984. 144 р.

21. Lipovetsky G. La era del vado: ensayo sobre el individualismo contemporaneo; Tr. de J. Vinyoli y M. Pendanx [The era of emptiness: essay on contemporary individualism]. Barcelona: Anagrama. 2000. 221 с.

22. Castells M. Communication Power. Oxford: Oxford University Press, 2011. 592p.

23. Castells M. End of Millennium. Second ed. With a New Preface. Oxford: John Wiley & Sons, 2010. 456 р.

24. Bauman Z. The individualized society. Cambridge: Polity Press, 2003. 272 р.

25. Франкл В. Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі; пер. з англ. О. Замойська. Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. 160 с.

26. Робертсон Р. Глокалізація: часопростір і гомогенність-гетерогенність. Глобальні модерності / за ред. М. Фезерстоун, С. Леш, Р. Робертсона. Пер з англ. Т. Цимбал. Київ: Ніка-Центр, 2013. С. 48-72.

27. Nancy J.-L., Engelmann P. Democracy and Community; Trans. W. Hoban. Cambridge: Polity Press. 2019. 120 р.

28. Laclau E. Democracy and the Question of Power. Constellations. 2001. Vol. 8. № l. P. 3-14.

29. Woznicki K., Nancy J. L. Wer hat Angst vor Gemeinschaft?: ein Dialog mit Jean-Luc Nancy. Berlin: Diamondpaper, 2009. 222 с.

30. Вопрос общего и ответственность за универсальное / Ж.-Л. Нанси, А. Магун, О. Тимофеева. URL: https://chtodelat.org/b8newspapers/12-66/as-subjects-we-always-come-in-last

References

1. Baubock, R. (2018). Democratic Inclusion: Rainer Baubock in Dialogue. Manchester: Manchester University Press, 307 р.

2. Lefort, C. (1988). Democracy and Political Theory; tr. by D. Macey. Cambridge: Polity Press, 295 р.

3. Dobson, A. (2010). Democracy and nature: Speaking and listening. Political Studies, Т. 58, no. 4, 752-768.

4. Aristotel. (2000). Polityka; per. z davnohr. ta peredm. O. Kysliuk. Kyiv: «Osnovy». 239 с. [in Ukrainian].

5. Arendt, X. (2002). Mizh mynulym i maibutnim; per. z anhl. V. Cherniak. Kyiv: «Dukh i litera», 321 с. [in Ukrainian].

6. Arendt, H. (2013). The Human Condition; introduction by M. Canovan. 2nd ed. Chicago: University of Chicago press, 370 p.

7. Schmitt, C. (2008). The Concept of the Political: Expanded ed. tr., introd., and notes by G. Schwab, M Konzen and John P. McCormick; with L. Strauss' notes on Schmitt's essay, tr. by J. Harvey Lomax; foreword by T. B. Strong. Chicago-London: University of Chicago Press, 126 р.

8. Mouffe, Ch. (2006). On the Political. London-New York: Routledge, 168 p.

9. Zizek, S. (2000). The Ticklish Subject: The Absent Centre of Political Ontology. London-New York: Verso, 409 p.

10. Ranciere, J. (i999).Disagreement: Politics and Philosophy; tr. by J. Rose. Mlnneapollis-London: Unlversity of Minnesota Press, 145 p.

11. Ranciere, J. (1995). On the Shores of Politics. tr. by L. Heron. LondonNew York: Verso,128 p.

12. Chambers, S.A. (2014). The Lessons of Ranciere. Oxford University Press, 240 p.

13. Strauss, L. (2006). Notes on Carl Schmitt, The Concept of the Politicol. In Meier, H. Carl Schmitt and Leo Strauss: the Hidden Dialogue. / tr. by J. H. Lomax; foreword by Joseph Cropsey. Chicago-London: University of Chicago Press, 90-119.

14. Meier, H. (2006). Carl Schmitt and Leo Strauss: the Hidden Dialogue. / tr. by J. H. Lomax; foreword by Joseph Cropsey. Chicago-London: University of Chicago Press, 136 p.

15. Young, I. M. (2002). Inclusion and Democracy. Oxford: Oxford University press, 304 p.

16. Taylor, C. (2018). Democracy and its Exclusions Can modern states cultivate a shared identity space? Charles Taylor Posted. URL: https:// www. abc. net. au/religion/democracy-and-its-exclusions/10467144

17. Calder, G. (2011). Democracy and Listening. In Problems of Democracy: Language and Speaking / M.-A.Crumplin (ed. ). Oxford: Inter-Disciplinary Press, 125-135.

18. Limonchenko, V. (2022). Trahizm polityky yak osoblyvoho obrazu dii: perechytuiuchy Ransiera. Liudynoznavchi studii: zbirnyk naukovykh prats. Seriia «Filosofiia», no 45, 89-111. [in Ukrainian].

19. Dobson, A. Listening for Democracy: Recognition, Representation, Reconciliation by Andrew Dobson. Oxford: Oxford University Press, 2014, 224p.

20. Lyotard, J.F. (1984). The Postmodern Condition: A Report on Knowledge. Tr. from the French by G. Bennington and B. Massumi Foreword by F. Jameson. Manchester: University Press, 144 p.

21. Lipovetsky, G. (2000). La era del vado: ensayo sobre el individualismo contemporaneo; Tr. de J. Vinyoli y M. Pendanx. Barcelona: Anagrama, 221 с.

22. Castells, M. (2011). Communication Power. Oxford: Oxford University Press, 592p.

23. Castells, M. (2010). End of Millennium. Second ed. With a New Preface. Oxford: John Wiley & Sons, 456 p.

24. Bauman, Z. (2003). The individualized society. Cambridge: Polity Press, 272 p.

25. Frankl, V. (2016). Liudyna v poshukakh spravzhnoho sensu. Psykholoh u kontstabori; per. z anhl. O. Zamoiska. Kharkiv: Knyzhkovyi klub «Klub Simeinoho Dozvillia», 160 с. [in Ukrainian].

26. Robertson, R. (2013). Hlokalizatsiia: chasoprostir i homohennistheterohennist. Hlobalni modernosti / za red. M. Fezerstoun, S. Lesh, R. Robertsona. Per z anhl. T. Tsymbal. Kyiv: Nika-Tsentr, 48-72. [in Ukrainian].

27. Nancy, J.-L., Engelmann, P. (20i9).Democracy and Community; Trans. W. Hoban. Cambridge: Polity Press, 120 p.

28. Laclau, E. (2001).Democracy and the Question of Power. Constellations, Vol. 8, no l, 3-14.

29. Woznicki, K. & Nancy, J. L. (2009). Wer hat Angst vor Gemeinschaft?: ein Dialog mit Jean-Luc Nancy. Berlin: Diamondpaper, 222 s.

30. Nansy, Zh.-L., Mahun, A. & Tymofeeva, O. (2005). Vopros obshcheho y otvetstvennost za unyversalnoe /. URL:URL: https://chtodelat. org/b8-newspapers/12-66/as-subjects-we-always-come-in-last/ [in Russian].

Abstract

Inclusion, democracy and power in the context of political subjectivation

Mykola Karaschuk

Taras Shevchenko National University of Kyiv (Kyiv, Ukraine) Mykola Lipin

State University of Trade and Economics (Kyiv, Ukraine) The essence of politics as a conflict sphere of human existence is revealed. On the example of the concept of the political, K. Schmitt demonstrated the importance of the dilemma of inclusion/exclusion as fundamental to political life. The heuristic potential of the «friend-enemy» distinction for understanding the political and its characteristic attributes: publicity, conflict, and emergency are revealed. In the article, politics is defined as a revolutionary, groundless and distributed space for the joint realization of the human in man. It appears as a way of cultivating a free person. The anthropological dimension of politics allows us to reveal the logic of political subjectivation as an individualization of the universal.

The purpose of the article is to study politics as a space of inclusion, in which political subjectivation is carried out through the individualization of the universal.

The works of domestic and foreign authors were used to consider the problem raised in the article. The research is based on the principles of such methodological approaches as critical, interdisciplinary, systemic and comparative analysis, as well as on general scientific principles of objectivity and historicism.

The potential of distinguishing between politics and the police as two forms of social existence is analyzed. If politics has as its consequence and result inclusion, the manifestation in public space of the presence and voice of the marginalized, then the police unfolds in a consensus-structured environment of power, identities, places and statuses. Inclusion is characterized as the essence of a political process, the task of which is to revise the foundations of beingamong-others and involve more people in the debate about the common good. A distinction is drawn between inclusion and integration. If the first is carried out as a political process, then the second is a consequence of depoliticization. Political inclusion is presented as a process of formation of a distributed unity, the configuration of distribution and the whole of which is the subject of a dispute, the conditions of which are ensured by democracy.

Keywords: politics, political, inclusion, exclusion, integration, democracy, human, political subjectivation, globalization, universal.

Размещено на Allbest.ru