Інклюзія, демократія і влада в контексті політичної суб’єктивації
Розкриття політики як конфліктної сфери людського буття. Виявлення евристичного потенціалу дистинкції "друг-ворог" для розуміння політичного та характерних для нього атрибутів: публічність, конфліктність і надзвичайність. Логіка політичної суб’єктивації.
| Рубрика | Политология |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.01.2024 |
| Размер файла | 41,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Для сучасних досліджень засад формування суспільної єдності тим, що їх об'єднує, є розуміння безперспективності дилеми зовнішнього і внутрішнього, одиничного і загального, індивідуалізму і колективізму як апріорних моделей світосприйняття. Дійсна спільність не може вибудовуватися у відповідності з наперед заданими шаблонами. Причому, дана позиція має не нормативний характер, а виводиться, спираючись на усвідомлення неможливості помислити людське існування поза буттям разом з іншими. Людське існування завжди сумісне як «ззовні», так і «всередині». «Я» з'являється у зверненні до іншого, зверненні до «ти», яке оточує його зовні і зсередини. Індивідуальне не передує сумісному, а визріває всередині нього. Творча, перетворююча енергія сумісного буття реалізується не в окремому індивіді або в інституалізованих соціальних формах та не зв'язується апріорними моделями бажаного суспільства або ідентичності. Спільне буття розгортається у інтерсуб'єктивній дії і спілкуванні, що реалізується на основі здатності не сприймати наявний режим існування як даність. В основі індивідуалізму і колективізму у перетвореній формі міститься людська спроможність розпочинати світ вперше. Але розпочинається він завжди разом з іншими, як «буття-між-іншими». Політика і є простором переосмислення і перезбирання основ спільного.
Спровокований глобалізацією вибух різноманітності (diversity), що розгортається в умовах відсутності всезагальної (універсальної) основи та встановлення стандартизованих (загальних) взірців індивідуального існування, загострює запит на інклюзивні форми співіснування в «розколотому світі». Відтак звернення до інклюзії виступає спробою відновити засади демократичної політики у плинному світі. «У партисипативних моделях демократії і окремих їх версіях, представлених прибічниками делі- беративної і дискурсивної моделей, соціальна інклюзія є одночасно і передумовою, і результатом успішного функціонування демократії» [17, с. 132]. На нашу думку, глобальний запит на інклюзію є симптомом проблематичності утвердження єдності у політичній формі в наш час.
Експансія абстрактно-загальної глобалізованої системи у життєвий світ людини посилює нездатність окремих індивідів та цілих груп інтегруватися у небайдужу соціальну єдність. Система управління демосом формалізує ностальгію людини за минулою традиційною єдністю і на різних рівнях мобілізує інтеграційні процеси. Інтеграція людей у глобальну або локальну спільноту дуже часто відбувається незалежно від їх бажання і можливостей, а отже цей процес набуває знеособленого характеру з точки зору якого навіть інклюзія завжди виступає наративом одних за мовчазної і пасивної участі інших. Одні індивіди і групи відкривають допуск, знімають бар'єри, а інші повинні радісно увійти до підготовленого соціального середовища і зайняти своє місце. Інтеграція до існуючої соціальної гегемонії здійснюється як асиметричний процес, що не передбачає актуалізації суб'єктності виключених і через це, під виглядом інклюзії, він лише посилює приховану «внутрішню ексклюзію». У цих умовах «новонавернені» члени суспільства завжди повинні пам'ятати, кому вони зобов'язані і від кого залежить їх доля. Незмінним залишається те, що їх доля залежить не від них самих. Вони залишаються тою частиною, яка не має права панувати, не має права розподіляти з іншими відповідальність за визначення всезагального блага. Інтегровані змушені пристосовуватися для переважаючого їх соціального цілого, приймати запропоновані ідентичності, статуси і ролі. Подібна ситуація ґрунтується на уявленні, що одні (ті, що займають домінуючі позиції в соціальній ієрархії) вже залучені до соціальної системи, причому це включення нібито було предметом їх вибору та їх зусиль. Інші (пригноблені) повинні тільки долучитися до можливості обирати, за умови, що результат їх вибору вже наперед заданий і відповідає висунутим домінуючими верствами умовам.
Якщо інклюзія здійснюється в умовах створення спільного світу, то інтеграція передбачає існування готової гегемоністської універсальності, згідно з якою контури і межі «спільного світу» вважаються вже визначеними. Відповідно до цієї логіки передбачається, що існуюча соціальна система готова приєднати до пануючого консенсусу усіх охочих. Але необхідно зважати на те, що існування виключених і пригнічених саме по собі вже свідчить про відчуженість і недемократичність системи. У цій оптиці ексклюзія постає не завнішнім або випадковим ефектом соціальної системи, а необхідною умовою наявної соціальної єдності. Існуючий тип соціальних відносин нормально і ефективно функціонує не всупереч, а саме завдяки механізму виключення. Адже будь-який соціум конституює нормальність на фоні «ненормальності» ізольованих.
Висновки
Отже, процес інклюзії потребує перезбирання соціального механізму, основ структур влади, яке кожного разу здійснюється під час реалізації незгоди щодо принципів визначення, організації і здійснення солідарності спільноти. Логіка інклюзії вимагає встановлення політики як спільноти рівних. Рівність можна вважати критичним імперативом практичного розуму інклюзії. Необхідно виходити з положення, що інклюзія не може здійснюватися в ексклюзивному суспільстві. Вона не може бути результатом вибору тих, хто вже знаходиться «всередині» спільноти, не може бути нав'язаною пригніченим і маргіналізованим групам людей як вишукана форма ще більшого, хоч і прихованого, їх приниження.
Політика як спосіб оприявлення людського у людині, спосіб її другого народження передбачає таку форму політичної субєктивації, коли частковий індивід набуває здатності бути персоналізованою всезагальністю, а частина перебирає на себе відповідальність за універсальне. Інклюзія як спроба реалізації єдності різноманітного передбачає розгортання політики як публічного простору відкритого для слова і вчинку, слухання і уважного ставлення до іншого. Інклюзія і політика культивують таку універсальну здібність людини як здатність бути Іншою. Саме демократія, як одна з сутнісних характеристик сучасності, розчищає застиглі місця влади для розгортання політичної події в якій людина набуває шанс оприявнити спільне як своє, а своє як спільне.
Список посилань
1. Baubock R. Democratic Inclusion: Rainer Baubock in Dialogue. Manchester: Manchester University Press, 2018. 307 р.
2. Lefort C. Democracy and Political Theory; tr. by D. Macey. Cambridge: Polity Press, 1988. 295 р.
3. Dobson A. Democracy and nature: Speaking and listening. Political Studies. 2010. Т. 58. №. 4. Р. 752-768.
4. Арістотель. Політика; пер. з давньогр. та передм. О. Кислюк. Київ: «Основи», 2000. 239 с.
5. Арендт X. Між минулим і майбутнім; пер. з англ. В. Черняк. Київ: Дух і літера, 2002. 321 с.
6. Arendt H. The Human Condition; introduction by M. Canovan. 2nd ed. Chicago: University of Chicago press, 2013. 370 p.
7. Schmitt C. The Concept of the Political: Expanded ed. tr., introd., and notes by G. Schwab, M Konzen and John P. McCormick; with L. Strauss' notes on Schmitt's essay, tr. by J. Harvey Lomax; foreword by T. B. Strong. Chicago-London: University of Chicago Press, 2008. 126 р.
8. Mouffe Ch. On the Political. London-New York: Routledge, 2006. 168 p.
9. Zizek S. The Ticklish Subject: The Absent Centre of Political Ontology. London-New York: Verso, 2000. 409 p.
10. Ranciere J. Disagreement: Politics and Philosophy; tr. by J. Rose. Mlnneapollis-London: Unlversity of Minnesota Press, 1999. 145 p.
11. Ranciere J. On the Shores of Politics. tr. by L. Heron. London-New York: Verso, 1995.128 p.
12. Chambers S.A. The Lessons of Ranciere. Oxford University Press, 2014. 240 p.
13. Strauss L. Notes on Carl Schmitt, The Concept of the Politicol. In Meier, H. Carl Schmitt and Leo Strauss: the Hidden Dialogue. / tr. by J. H. Lomax; foreword by Joseph Cropsey. Chicago-London: University of Chicago Press 2006. P. 90-119.
14. Meier H. Carl Schmitt and Leo Strauss: the Hidden Dialogue. / tr. by J.H. Lomax; foreword by Joseph Cropsey. Chicago-London: University of Chicago Press 2006. 136 p.
15. Young I.M. Inclusion and Democracy. Oxford: Oxford University press. 2002. 304 p.
16. Taylor C. Democracy and its Exclusions Can modern states cultivate a shared identity space? Charles Taylor Posted 5 Nov, 2018, updated 6 Aug 2020.
17. Calder G. Democracy and Listening. In Problems of Democracy: Language and Speaking / M.-A. Crumplin (ed. ). Oxford: InterDisciplinary Press, 2011. P. 125-135.
18. Лімонченко В. Трагізм політики як особливого образу дії: перечитуючи Ранс'єра. Людинознавчі студії: збірник наукових праць. Серія «Філософія». 2022. №. 45. С. 89-111.
19. Dobson A. Listening for Democracy: Recognition, Representation, Reconciliation by Andrew Dobson. Oxford: Oxford University Press, 2014. 224pp.
20. Lyotard J. F. The Postmodern Condition: A Report on Knowledge. Tr. from the French by G. Bennington and B. Massumi Foreword by F. Jameson. Manchester: University Press, 1984. 144 р.
21. Lipovetsky G. La era del vaclo: ensayo sobre el individualismo contemporaneo; Tr. de J. Vinyoli y M. Pendanx [The era of emptiness: essay on contemporary individualism]. Barcelona: Anagrama. 2000. 221 с.
22. Castells M. Communication Power. Oxford: Oxford University Press, 2011. 592p.
23. Castells M. End of Millennium. Second ed. With a New Preface. Oxford: John Wiley & Sons, 2010. 456 р.
24. Bauman Z. The individualized society. Cambridge: Polity Press, 2003. 272 р.
25. Франкл В. Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі; пер. з англ. О. Замойська. Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. 160 с.
26. Робертсон Р. Глокалізація: часопростір і гомогенність- гетерогенність. Глобальні модерності / за ред. М. Фезерстоун, С. Леш, Р. Робертсона. Пер з англ. Т. Цимбал. Київ: Ніка-Центр, 2013. С. 48-72.
27. Nancy J.-L., Engelmann P. Democracy and Community; Trans. W. Hoban. Cambridge: Polity Press. 2019. 120 р.
28. Laclau E. Democracy and the Question of Power. Constellations. 2001. Vol. 8. № l. P. 3-14.
29. Woznicki K., Nancy J.L. Wer hat Angst vor Gemeinschaft?: ein Dialog mit Jean-Luc Nancy. Berlin: Diamondpaper, 2009. 222 с.
30. Вопрос общего и ответственность за универсальное / Ж.-Л. Нанси, А. Магун, О. Тимофеева.
References
1. Baubock R. (2018). Democratic Inclusion: Rainer Baubock in Dialogue. Manchester: Manchester University Press, 307 р.
2. Lefort C. (1988). Democracy and Political Theory; tr. by D. Macey. Cambridge: Polity Press, 295 р.
3. Dobson A. (2010). Democracy and nature: Speaking and listening. Political Studies, Т. 58, № 4, 752-768.
4. Aristotel. (2000). Polityka; per. z davnohr. ta peredm. O. Kysliuk. Kyiv: «Osnovy». 239 с. [in Ukrainian].
5. Arendt X. (2002). Mizh mynulym i maibutnim; per. z anhl. V. Cherniak. Kyiv: «Dukh i litera», 321 с. [in Ukrainian].
6. Arendt H. (2013). The Human Condition; introduction by M. Canovan. 2nd ed. Chicago: University of Chicago press, 370 p.
7. Schmitt C. (2008). The Concept of the Political: Expanded ed. tr., introd., and notes by G. Schwab, M Konzen and John P. McCormick; with L. Strauss' notes on Schmitt's essay, tr. by J. Harvey Lomax; foreword by T. B. Strong. Chicago-London: University of Chicago Press, 126 р.
8. Mouffe Ch. (2006). On the Political. London-New York: Routledge, 168 p.
9. Zizek S. (2000). The Ticklish Subject: The Absent Centre of Political Ontology. London-New York: Verso, 409 p.
10. Ranciere J. (i999).Disagreement: Politics and Philosophy; tr. by J. Rose. Mlnneapollis-London: Unlversity of Minnesota Press, 145 p.
11. Ranciere J. (1995). On the Shores of Politics. tr. by L. Heron. London- New York: Verso,128 p.
12. Chambers S.A. (2014). The Lessons of Ranciere. Oxford University Press, 240 p.
13. Strauss L. (2006). Notes on Carl Schmitt, The Concept of the Politicol. In Meier, H. Carl Schmitt and Leo Strauss: the Hidden Dialogue. / tr. by J.H. Lomax; foreword by Joseph Cropsey. Chicago-London: University of Chicago Press, 90-119.
14. Meier H. (2006). Carl Schmitt and Leo Strauss: the Hidden Dialogue. / tr. by J.H. Lomax; foreword by Joseph Cropsey. Chicago-London: University of Chicago Press, 136 p.
15. Young I.M. (2002). Inclusion and Democracy. Oxford: Oxford University press, 304 p.
16. Taylor C. (2018). Democracy and its Exclusions Can modern states cultivate a shared identity space? Charles Taylor Posted.
17. Calder G. (2011). Democracy and Listening. In Problems of Democracy: Language and Speaking / M.-A.Crumplin (ed. ). Oxford: Inter-Disciplinary Press, 125-135.
18. Limonchenko V. (2022). Trahizm polityky yak osoblyvoho obrazu dii: perechytuiuchy Ransiera. Liudynoznavchi studii: zbirnyk naukovykh prats. Seriia «Filosofiia», № 45, 89-111. [in Ukrainian].
19. Dobson A. Listening for Democracy: Recognition, Representation, Reconciliation by Andrew Dobson. Oxford: Oxford University Press, 2014, 224p.
20. Lyotard J.F. (1984). The Postmodern Condition: A Report on Knowledge. Tr. from the French by G. Bennington and B. Massumi Foreword by F. Jameson. Manchester: University Press, 144 p.
21. Lipovetsky G. (2000). La era del vaclo: ensayo sobre el individualismo contemporaneo; Tr. de J. Vinyoli y M. Pendanx. Barcelona: Anagrama, 221 с.
22. Castells M. (2011). Communication Power. Oxford: Oxford University Press, 592p.
23. Castells M. (2010). End of Millennium. Second ed. With a New Preface. Oxford: John Wiley & Sons, 456 p.
24. Bauman Z. (2003). The individualized society. Cambridge: Polity Press, 272 p.
25. Frankl V. (2016). Liudyna v poshukakh spravzhnoho sensu. Psykholoh u kontstabori; per. z anhl. O. Zamoiska. Kharkiv: Knyzhkovyi klub «Klub Simeinoho Dozvillia», 160 с. [in Ukrainian].
26. Robertson R. (2013). Hlokalizatsiia: chasoprostir i homohennist- heterohennist. Hlobalni modernosti / za red. M. Fezerstoun, S. Lesh, R. Robertsona. Per z anhl. T. Tsymbal. Kyiv: Nika-Tsentr, 48-72. [in Ukrainian].
27. Nancy J.-L., Engelmann P. (2019).Democracy and Community; Trans. W. Hoban. Cambridge: Polity Press, 120 p.
28. Laclau E. (2001).Democracy and the Question of Power. Constellations, Vol. 8, № l, 3-14.
29. Woznicki K., Nancy J.L. (2009). Wer hat Angst vor Gemeinschaft?: ein Dialog mit Jean-Luc Nancy. Berlin: Diamondpaper, 222 s.
30. Nansy Zh.-L., Mahun A., Tymofeeva O. (2005). Vopros obshcheho y otvetstvennost za unyversalnoe / [in Russian].
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Особистість як об’єкт і суб’єкт політики. Проблеми політичної соціалізації особистості. Особливості політичної соціалізації військовослужбовців. Агенти політичної соціалізації. Основні форми політичної участі. Шляхи підвищення політичної соціалізації.
реферат [52,3 K], добавлен 14.01.2009Політична свідомість як одна з найважливіших форм суспільної свідомості, яка відображає політичне буття людей. Характеристика основних структурних елементів політичної свідомості - політичної психології та ідеології. Рівні політичної свідомості.
презентация [191,8 K], добавлен 03.01.2011Структура і функціонування політичної системи суспільства. Основні напрями діяльності політичної системи. Здійснюване політичною системою керівництво суспільством. Політичні партії. Демократія як система цінностей. Становлення демократії в Україні.
реферат [34,2 K], добавлен 14.01.2009Теоретико-методологічні підвалини політичної науки. Політика і влада. Механізм формування і функціонування політичної влади. Інституціональні основи політики. Політична свідомість і політична ідеологія. Політичні процеси. Політична думка України.
учебное пособие [468,6 K], добавлен 02.01.2009Влада як одна з фундаментальних засад політичного розвитку суспільства. Формування владних структур на основі правових та політичних норм. Сутність влади та механізм її здійснення. Суб'єкти та об'єкти політичної влади. Класифікація ресурсів влади.
реферат [17,5 K], добавлен 29.11.2010Ідеологія як основний елемент політики, основні політичні ідеології сучасності. Способи пізнання та інтерпретації буття з позицій цілей, ідеалів, інтересів певних соціальних груп та суб’єктів політики. Аналіз основних чинників політичної ідеології.
реферат [39,6 K], добавлен 23.10.2011Демократія і народовладдя як нерозривно пов'язані сторони державності. Ознаки демократії, що характеризують її як форму організації і здійснення державної (політичної) влади народу. Демократія як загальнолюдська цінність. Функції і принципи демократії.
реферат [27,6 K], добавлен 21.01.2011Влада як центральна категорія політичної науки. Поняття, пов’язані з нею у політичному лексиконі. Типи і види влади. Ознаки політичної влади. Засоби та форми здійснення влади. Утилітарні, адміністративно-організаційні та універсальні ресурси влади.
реферат [19,4 K], добавлен 06.06.2010Місце та роль політичної еліти у суспільстві. Сутність політичного лідерства. Функції, структура та типи політичної еліти. Політичний ватажок як суб’єкт політичної діяльності яскраво вираженого популістського спрямування. Концепція політичного лідерства.
реферат [31,3 K], добавлен 13.06.2010Аналіз становлення, розвитку та механізмів формування, функцій і ролі політичної еліти в сучасній Україні. Концептуальне вивчення, з'ясування загальних та специфічних функцій і характерних рис української еліти, виявлення основних шляхів її поповнення.
реферат [25,2 K], добавлен 13.05.2015
