Ідеологічна основа українсько-російських інформаційних воєн

У праці «Українська справа зі становища політичної географії» вчений розглядає Україну як частинку Європи, невідому для інших її держав. Автор висловлює політично-географічні аргументи, які б якнайкраще описали самобутній народ та його територію на Південному Сході Європи. Аналізуючи історичний розвиток українських земель та вплив на них географічного середовища, С. Рудницький стверджує, що позитивна розв?язка українського питання, тобто утворення української національної держави в етнографічних межах, є розв?язанням останнього великого національного питання в Європі. «Коли поляки, чехи, югослав?яни дістали свої національні держави, то є справою елементарного почуття справедливості... Велике слово «самовизначення всіх народів» мусить відноситися також і до українців... Українці чисельніші , як усі ті народи разом узяті, мають більшу від тамтих усіх разом територію, й культурою ніяк не нижчі, тож повинні мати свою національну державність» [17, с. 142].

Як аргументації на користь української самобутності й незалежності учений наводить висловлювання шведського автора Р.Челленга, котрий визначав три типи несправедливості проти національного принципу:

Тип А -- нація має єдність, та не має свободи. Вона об?єднана в одній державі, яка однак не є її національною державою (наприклад чехи в Австрії).

Тип Б -- нація має часткову свободу, та не має єдності. Частина її має свою національну державу, а інша підлягає владі інших держав, наприклад італійці та румуни в Австро-Угорщині.

Тип В -- нація не має ні єдності, ні свободи. Вона розділена між різними державами. Цей стан Челленг назвав найбільшим гріхом проти національного принципу. «У такому стані в Європі є тільки одна, четверта за величиною нація - українська, і завдяки тому, що українці як етнографічна маса не дали себе знищити, чи асимілювати, в умовах, коли розвинулася українська національна ідея, жодне знищення неможливе», - вважав С. Рудницький [28, с. 141].

Підсумком пошуків вирішення проблеми українського державотворення є його книга «До основ нашого націоналізму». Автор вважає, що саме націоналізм є світоглядною та організаційно-практичною основою розвитку народу не лише українського. «Націоналізм - це спрямування думок, слів чи діл одиниці або гурту в той напрямок, у якому йде надійний, корисний розвиток нації, до котрої дана одиниця чи гурт належить» [19, с. 276].

Здоровий націоналізм, так званий «націоналізм модерного культурного народу» він протиставляє міщанському націоналізму, (шароварному) шовінізму та «універсалізму», до яких відносить марксистський фундаменталізм.

Суттєво важливим для розуміння природи націоналізму (та інтернаціоналізму) у трактуванні С. Рудницького є такі слова: «Всі українці повинні собі з?ясувати, що дійсний новітній націоналізм - це не партійна справа, зрозуміти, що національно повинні думати й стреміти всі українці без ріжниці партій: від анархістів і комуністів до крайніх правих» [17, с. 345]. Цілком очевидно, що вчений мав на увазі націоналізм як культурну національну ідентичність та самосвідомість того чи іншого народу. «Навіть правдивий космополітизм, інтернаціоналізм, без націоналізму неможливий. Майбутнє загальне об?єднання людства в одну одностайну громаду з природописної конечності не може ніколи відбутись поза народами, а при народах, при доцільнім розвитку новітнього націоналізму. Космополітизм будуччини - це могутній акорд величного хору народів, у котрому кожний нарід співає свій голос... » [17, с. 346].

Серцем Українського Світу, його неймовірною національною емоціє(за Є. Маланюком) безперечно є. Т. Г. Шевченко. «Наш селянин, двигаючи на собі почесний тягар вікових національних обовязків, і будучи фактично спадкоємцем періодично відумираючої шляхти,-є може найбільшим аристократом селянства Європи» [16, с. 53].

Потужність генія Шевченка відчувалась настільки яскраво, що викликала ненависть навіть у тих, хто називав себе російськими лібералами, а саме В.Г. Белінського та його соратників. Безперечно, що геніальний поет прийшов до свого народу як пророк. За словами В. Горського, «Шевченко... перебирає на себе функцію репрезентанта духовних цінностей народу, носієм яких було передусім селянство. З іншого боку своєю творчістю він звертається до вищих кіл суспільства, але сам не стає часткою їх» [3, с. 164]. Це стало можливим завдяки ототожненню себе з Україною, як про це говорив П. Куліш: «Широко обняв він Україну з її могилами кривавими... з її страшною силою...» [15, с. 505]. Т. Шевченко дав українському народові повне розуміння нації як духовно-ідейної спільноти «живих, мертвих і ненароджених» - минулого, сучасного і майбутнього однієї великої родини. Геніальний поет наголошував, що потрібна національна гідність та єдність для того, щоб вибороти омріяну Волю. Тому як гасло прозвучали слова: «Розкуйтеся, братайтеся!» Це вже не прохання співати, танцювати, чи говорити українською мовою. Це чітко висловлене бажання бути повноправним господарем у власному домі. «В своїй хаті - своя правда, І сила, і воля» [29, с. 268]. Так в процесі його духовного росту селянсько-кріпацька свідомість переродилася в свідомість національно-державну.Таким чином доробок Т. Шевченка і сьогодні є стратегічним дороговказом для українців які мають намір побудувати свою успішну державу та свій щасливий «Український світ».

Висновки. Концепція «Русского мира» яка стала основою ідеологічного інформаційного протистояння з «Українським світом» відтворює світоглядну відмінність як у поглядах політичних еліт, так і в більшості населення даних країн.Потрібно констатувати, що вони взаємно виключають одна одну. Росія звикла існувати у форматі імперії. Відповідно експансіонізм як органічний складник російської політики(не лише інформаційної) випробуваний сторіччями, зберігається й нині; дещо змінилися тільки інструменти його реалізації.- стверджують науковці НІСД України [24]. Нинішня російська агресія проти України(як інформаційна так і загалом гібридна війна) полягає передусім у неприхованому зневажанні російською владою чітко вираженого прагнення українського народу стати повноправним членом європейської спільноти. Російська влада, незважаючи на те, що переважна більшість російськомовних громадян України послідовно висловлюється на підтримку єдності України, європейської інтеграції, розв'язала неоголошену війну проти України, вдаючи чи щиро не розуміючи необхідності рахуватися з думкою десятків мільйонів громадян іншої держави, підважує основи європейського суспільно-політичного устрою, одним із фундаментальних принципів якого є саме повага до індивідуального та колективного вибору, тим більше - вибору цілого народу.

Джерела і література

1. Белинский, В.Г. Избранные педагогические сочинения / В.Г. Белинский. - М.: Педагогика, 1982. - 287 с.

0. Большая советская энциклопедия: в 30 т.// Гл. ред. A.M. Прохоров М., 1975. - Т.19. - 548 с.

1. Горський В. Історія української філософії. /В. Горський - Вид. 3-є. - К.: Наук. думка, 1997. - 286 с.

2. Грушевський М. Історія України- Руси: В 10 т./М. Грушевський - 12 кн. - Т.1.- К.: Наукова думка, 1991. - 648 с.

3. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть?/М. Грушевський - К.: Знання, 1991. - 240 с

4. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / В.И. Даль. - М.: Русский язык, 1989. - 693 с.

5. Дугин А. Г. Проблема суверенной Украины / А .Дугин // Основы геополитики. -- М. : Арктогея-центр, 2000. -- 928 с.

6. Дугин А., Тамплиери пролетариата./ А. Дугин М.: Арктогея-центр, 1997

7. Зернов Л. В., Российское государство в геополитической концепции евразийцев (1921--1929)/ Л. Зернов -- Нижн. Новгород, 2002.

8. Камінський Є. Є. Євразійство // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін.-- К: Знання України, 2004-- Т.1 -- 760с.

9. Кравцев, И.Е. Пролетарский интернационализм, отечество и патриотизм / И.Е. Кравцев. -Киев, 1965. - 392 с.

10. Куліш П. Твори: В 2 т./П. Куліш - Т. 2. - К.: Дніпро, 1989. - 586 с.

11. Кравчук М. Політична пропаганда як засіб становлення і трансформації політичних режимів. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 - політичні інститути та процеси, Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка.- 2006

12. Левенець Ю. Теоретико-методологічні засади українсько-суспільно-політичної думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина ХІХ- поч.. ХХ ст.)/Ю. Левенець - К.: Стилос, 2001. - 585 с.

13. Манойло А. Государственная информационнаяполитика в особенных условиях./А. Манойло.-M.: МИФИ, 2006. -276 с.

14. Маланюк Є. Книга спостережень: Статті про літературу./Є.Маланюк - К.: Дніпро, 1997. - 430 с.

15. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. 1941-1961 / Ред. кол. A.M. Арсеньев и др. - М.: Педагогика, 1988. - 270 с.

16. Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України?/С. Рудницький - Львів.: Світ, 1994. - 416 с.

17. Советская историческая энциклопедия: в 15 т. // Гл. ред. Е.М. Жуков. - М., 1967. - Т. 10. - 1040 столб.

18. Сухомлинский, В.А. Воспитание советского патриотизма у школьников / В.А. Сухомлин-ский. - М.: Учпедгиз, 1959. - 148 с.

19. Україна та проект «Русского мира»./ С.Здіорук та ін.- К.: НІСД, 2014.- 80 с.

20. Украинский вопрос в русской патриотической мысли. //Составление, предисловие, послесловие и примечания: д-р ист. наук, проф. Минаков А.Ю. - М.: Книжный мир, 2016.- 800 с.

21. Умланд А. «Евразийские» проекты Путина и Дугина - сходства и различия / Андреас Умланд // «Geopolitika» -Литва, 2012. - 22 июня

22. Философская энциклопедия: В 5 т. - Т. 4 / Гл. ред. Ф.Ф. Константинов. - М.: Изд-во “Советская энциклопедия”, 1967. - 591 с.

23. Франко І. Дещо про українсько-польскі відносини/І. Франко // Зібрання творів: у 50 т. - Т. 46. - Кн..2.: Історичні праці (1891-1897). - К.: Наукова думка, 1986. - С. 258-279.

24. Франко І. Одвертий лист до галицької молодежі/ І.Франко // Зібрання творів: у 50 т. - Т. 45: Філософські праці. - К.: Наукова думка, 1986. - С.401-409.

25. Франко І. Поза межами можливого/І.Франко // Зібрання творів: у 50 т. - Т. 45: Філософські праці. - К.: Наукова думка, 1986. - С. 276-285.

26. Шаблій О.І. Передмова /О. Шаблій // Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? - Львів: Світ, 1994. - С. 5-34.

27. Шевченко Т. Кобзар. / Т. Шевченко - К.: Дніпро, 1985. - 640 с.

28. 30.Владимир Путин огласил ежегодное Послание Президента Российской Федерации Федеральному Собранию [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// kremlin.ru/news/17118

29. 31.Всемирный конгресс соотечественников, проживающих за рубежом : вступительное слово президента Российской Федерации Владимира Путина на Всемирном конгрессе соотечественников, проживающих за рубежом. - 2006. - 24 октября [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dxb.ru/project/re/detail

30. 32.Градировский С., Русский Мир как объект геокультурного проектирования / Сергей Градировский, Борис Межуев // Русский архипелаг [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.archipelag.ru/ru_mir/history/ histori2003/gradirovsky-russmir

31. 33.Греко-католики готовят альтернативу «Русскому миру» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://religion.ng.ru/facts/2013-02-20/1_grekokatoliki

32. 34.Гефтер М. Мир миров: российский зачин / М. Гефтер [Електронний ресурс]. -

33. Режим доступу: http://old.russ.ru/antolog/inoe/geft.htm-

34. 35.Дмитренко М. Проблеми інформаційної безпеки України [Електронний ресурс]. /М. Дмитренко - Режим доступу : http://social-science.com.ua/article/807

35. К возобновлению русского // Русский архипелаг [Електронний ресурс]. -

36. Режим доступу: http://www.archipelag.ru/ru_mir/history/history95-97/chernishov- perepiska

37. 37. Навіть дискусія про євроінтеграцію змінює українське суспільство - глава УГКЦ [Електронний ресурс] // Укрінформ, 08.11.2013 - Режим доступу: http://www.ukrinform.ua/ukr/news/navit_diskusiya_pro_e_vrointegratsiyu_zminyue__ukraiinske_suspilstvo___glava_ugkts_1881153

38. 38.Новый интеграционный проект для Евразии - будущее, которое рождается сегодня // Известия. - 2011. - 3 октября [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://izvestia.ru/news/502761

39. 39.Русские - это искусственно сконструированная идентичность под сверхзадачу Госстроя [Електронний ресурс]. -

40. Режим доступу: http://www.archipelag.ru/ ru_mir/history/newidea/russkie

41. 40.Окара А. Руссский Мир . С. Градировский о Рус Мире - на берегу Руського (т.е. Черного) моря: Русские - это искусственно сконструированная идентичность под с верхзадачу Госстроя - Режим доступу: http://www.archipelag.ru/ ru_mir/history/newidea/russkie

42. 41.Основные направления политики Российской Федерации в сфере международного культурно-гуманитарного сострудничества [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mid.ru/bdomp/ns-osndoc.nsf/e2f289bea62097f9c325787a0 034c255/fd3aa5ccb0c5f96b442579ec004ec849

43. 42.Откуда подует ветер? // Русский журнал. - 2003. - 10 апреля [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://old.russ.ru/politics/20030410-tz.html

44. 43. Патриарх Кирилл назвал россиян и украинцев «одним целым» // Кореспондент ЛМЕТ. - 2009. - 23 августа [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tsn. ua/naukait/patriarh-kirilo-nazvav-rosiyan-ta-ukrayintsiv-odnim-tsilim.html

45. 44. Сычёва Лидия. Русский язык, русская культура, русский мир / Лидия Сычёва // РФ сегодня. - 2007. - № 4 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.russia-today.ru/2007/no_14/14_look.htm

46. 45.Цымбурский В. Остров Россия / В. Цымбурский // Русский архипелаг [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.archipelag.ru/ru_mir/ ostrov-rus/cymbur/island_russia/

47. 46.Щедровицкий П. Русский мир и Транснациональное русское / П. Щедровицкий [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://old.russ.ru/politics/ meta/20000302_schedr.html

48. 47. Щедровицкий П. Русский мир / П. Щедровицкий // Независимая газета. - 2000. - 11 февраля [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. ng.ru/ideas/2000-02-11/8_russian_world.html

Размещено на Allbest.ru