Минуле та сучасне російського фашизму: спроба політологічного аналізу

Радикальний російський націоналізм притаманний, здебільшого, всім сучасним фашистським організаціям. Головною метою російських фашистів є створення етнічної російської держави. «Ми виступаємо за побудову в Росії російської національної держави, під якою розуміємо державу, що ставить на перше місце права й інтереси російського народу. Використовуємо слово «нація» в примордіальному значенні... Наша мета -- відновлення російської національної державності у формах і з інститутами, які обере сам народ після набрання ним справжньої незалежності», -- проголошує «Етнополітичне об'єднання «Русские»»⁶¹. Водночас, фашистські організації виступали за надання росіянам виключних преференцій титульної російської нації. Заборонений в РФ «Слов'янський Союз СС» заявленою метою вважає створення Росії на чолі з титульною російською нацією та з правом національного самовизначення російського народу⁶².

Разом з тим, в ідеології сучасного російського фашизму спостерігаються своєрідні інтернаціоналістські тенденції переважно панславістського змісту на основі монархічного трактування триєдиного російського народу й пріоритетності соціодуховних констант титульної нації для інших народів РФ. У програмі Російської Національної Єдності (РНЄ) вказано, що РНЄ «розглядає Росію як єдину державу «Русских» (Великоросів, Малоросів і Білорусів), а також Росіян -- інших неросійських корінних народів, для яких творення й захист Росії стали історичною традицією, а Росія є єдиною Вітчизною»⁶³.

Націонал-соціалістичну ідеологію проголошено світоглядною основою у відверто екстремістських організаціях, які в РФ заборонені. Наприклад, ультраправе неонацистське громадське об'єднання «Націоналсоціалістичне товариство» позиціонує себе як єдина націонал-соціалістична організація в Росії, готова боротися за політичну владу в країні. Товариство проголошувало своїм завданням створення в Росії націонал-соціалістичної партії для створення російської національної держави на основі націонал-соціалістичної ідеології⁶⁴. На тотожних світоглядних позиціях ґрунтується політична діяльність організації «Російська Національна Єдність -- Російська Революційна Армія»⁶⁵.

Водночас расистські постулати нацизму притаманні й легальним політичним спільнотам. Ось, наприклад, формулювання «боротьби за чистоту раси» в програмі останньої згаданої вище організації: «РНЄ вважає одним з найважливіших завдань відновлення біологічної якості й охорону генетичної чистоти Російської Нації. Примуси будь-якої форми до вступу в змішаний шлюб або зв'язок, що завдають шкоди генофонду Російської Нації та ведуть до її розмивання, повинні припинятися»⁶⁶.

Православна ортодоксія у фашистських організаціях, зазвичай, дублює світоглядні константи монархічної тріади «Православ'я--Самодержавство-- Народність»⁶⁷. Ідеалізованою формою державного устрою православні фашисти вважають Російську імперію. Найстаріше об'єднання російських націоналістів (з 1972 р.) Російський Фронт Визволення «Пам'ять» -- організація російських православних націонал-революціонерів світоглядною ідеологією проголошує релігійний націонал-монархізм⁶⁸. Інше політичне об'єднання -- «Гвардія Христа» -- позиціонує себе як патріотичний рух: «Ми Монархісти, Фашисти, ми -- це нове дихання Російської нації, ми -- Гвардійці Сина Божого Ісуса Христа». Метою «гвардійців» є «відродження на Русі Істинно Російського Православного порядку»⁶⁹ у формі теократичної держави. «Союз Православних Корогвоносців» головним завданням уважає «зміцнення та поширення Православної Віри, відновлення Самодержавної Монархії, відродження Російської Національної Самосвідомості й Імперського Російського Патріотизму на всій території Російської Імперії»⁷⁰.

Традиціоналізм в ідеології російських фашистів базується на визнанні міфологізованих уявлень про самобутній історичний шлях російського народу⁷¹. В Статуті «Конгресу Російських Громад» (рос. -- Конгресс Русских Общин) основною метою створення організації проголошено «сприяння зміцненню в Російській Федерації традиційних форм управління і формування громадянського суспільства»⁷². «Відродження національної самосвідомості російського народу й інших корінних народів Росії на основі їхніх історичних, релігійних і культурних традицій» є головним завданням партії «Російський Загальнонародний Союз»⁷³.

У програмних документах традиціоналізм часто ототожнюється з православною ортодоксією. Наприклад, у програмі руху «Російської Національної Єдності» вказано, що «це Всеросійський громадський патріотичний Рух Російської Нації (Російського Народу), заснований на принципах Православної традиції і Російської національної ідеології»⁷⁴.

Ксенофобія в сучасній фашистській ідеології Росії, як правило, поліваріантна. Об'єктами її застосування виступають американці, євреї, нації Кавказу та Центральної Азії, останнім часом -- українці.

Наприклад, «Істинна Російська Національна Єдність -- Російська Революційна Армія» світоглядною константою ідеології проголошує антиамериканізм⁷⁵. «Рух проти нелегальної імміграції» (заборонений в РФ) виступає за припинення неслов'янської імміграції в Росію, за депортацію нелегальних іммігрантів; але насправді бореться з будь-якою нелегальною та легально іншоетнічною імміграцією (за винятком східних слов'ян)⁷⁶.

Слід зазначити, що навіть відносно помірковані політичні об'єднання РФ вкрай радикально ставляться до проблем міграції. У програмі Всеросійської «Національно-Демократичної партії» вказано: «Ми вважаємо за необхідне припинити безконтрольну міграцію. Потрібне негайне введення візового режиму з колишніми радянськими республіками Середньої Азії». Крім того, ксенофобські догмати сучасних російських фашистів обґрунтовано з позицій економічної доцільності. «Ми -- категоричні противники необґрунтованих субсидій республікам Північного Кавказу, які є джерелом нестабільності»⁷⁷.

Антилібералізм принципово заперечує всі універсальні ідеології: демократію, соціалізм, лібералізм -- і єдиною формою державного устрою вважає авторитарну модель. «Істинна Російська Національна Єдність -- Російська Революційна Армія» головною метою вважає побудову теократичної православної християнської держави, яка заперечує будь-які форми ліберальної влади⁷⁸.

Імперіалізм у програмних документах сучасних російських фашистських організацій пов'язаний зазвичай із «захистом російської діаспори» на пострадянському просторі та відновленням «історичної справедливості» об'єднання російського народу, що створює небезпечні умови для повторення сценаріїв Криму та Донбасу.

Уперше цей принцип «захисту співвітчизників» у країнах колишнього СРСР було проголошено в програмі політичного об'єднання імперсько-націоналістичної орієнтації «Конгрес Російських Громад» 1994 р. і натепер наявний майже в усіх програмах партій фашистського спрямування⁷⁹.

У програмі РНЄ імперсько-націоналістичний аспект постулюється таким чином: «Головною метою Руху є забезпечення гідного майбутнього Російської Нації, а на сучасному етапі -- повернення Російській Нації втрачених у ХХ-му столітті геополітичних позицій і визначальної ролі у світовій історії»⁸⁰.

Особливістю організаційно-партійного будівництва більшості політичних об'єднань фашистського спрямування є дотримання мережевого принципу.

Одночасна загроза радикалізації суспільного життя й домінування націоналістичного тренду об'єктивно спровокували проблему пошуку нової моделі ідеологічного наповнення національної ідеї нової Росії, вироблення стратегії геополітичного розвитку на теренах колишнього СРСР, одним із варіантів якої стала концепція «русского мира», що в низці наукових підходів репрезентує константи фашистської ідеології: імперіалізм, націоналізм, месіанізм і релігійно-світоглядну ортодоксію.

На нашу думку, концепція сучасного «русского мира» за основними світоглядними чинниками, характерними рисами та суспільно-політичною практикою може бути розглянута й через призму державно-інструментального підходу як форма боротьби, сукупність спеціальних (політичних, економічних, дипломатичних, технологічних, військових, інформаційно-маніпулятивних та ін.) методів, способів і засобів масового впливу з боку державних, соціальних інститутів та інформаційно-комунікативної інфраструктури держави на суспільну свідомість.

Особливістю застосування концепції «русского мира» у внутрішній політиці РФ є досить нейтральне ставлення до її постулатів у науковому дискурсі. В суспільно-політичній практиці -- свідоме акцентування на інтернаціональному складникові -- російському народі на відміну від «русского». Але в зовнішньополітичному аспекті концепція використовується як інструмент різних форм тиску на країни пострадянського простору. У виступі на першому Всесвітньому конгресі співвітчизників, які проживають за кордоном, 2001 р. Президент РФ В. Путін уперше вжив термін «русский мир», стверджуючи, що це «поняття... споконвіку не визначалося географічними межами Росії чи російського етносу»⁸¹, й зрештою визначило націоналістичну траєкторію функціонування зовнішньої політики РФ і пріоритетні напрямки розвитку світоглядної думки націоналістичного сегменту наукового соціуму сучасної Росії.

Сутність концепції «русского мира» як форми сучасного радикального російського націоналізму з елементами фашистської ідеології під час використання державно-інструментального підходу можна розглядати як:

- ідеологію, політику й соціальну практику протиставлення націй у дихотомії «свій-чужий» на основі абсолютизованої культивації почуття власної унікальності (месіанізму);

- програму політичної мобілізації мас елітою, яка узурпує основоположні цінності й тотально підкоряє інтереси індивіда колективістському служінню нації в умовах формування жорстко авторитарної вертикалі державного управління;

- синтезоване явище суспільного життя, що розкривається через визнання пріоритетними догматизованих цінностей власної нації перед демократією, правами людини і громадянина заради величі держави;

- соціокультурний феномен свідомості людини, його ставлення до нації, як світоглядного ідеалу;

- силу, яка провокує виникнення конфліктів, воєн між націями та державами на основі абсолютизації національних цінностей і державних інтересів⁸².

Слід зазначити, що варіативність наукових підходів у розкритті змісту цього ідеологічного продукту не дозволяє трактувати його як повністю реанімаційний фашистський проект. Наприклад, культурно-цивілізаційний, історико-ментальний, геокультурний підходи⁸³ виключають фашистський складник із цієї геополітичної моделі.

Отже, радикальний «русский» моноетнічний націоналізм розглядає російську націю виключно як «русский» етнос, що сформований або на принципах мовної, історичної та культурної уніфікації, або на основі стратегії сепаратного етноізоляціонізму⁸⁴.

Радикалізація зовнішньої політики й суспільно-політичного життя сучасної РФ об'єктивно створює передумови для розвитку та функціонування як ідеології сучасного фашизму, так і політичних партій і рухів екстремістського спрямування.

Висновки

1. Досліджуючи феномен фашизму, потрібно мати на увазі ту обставину, що в 20-30-х рр. минулого століття це поняття ще не було остаточно осмислене. Соціально-політичне явище, що мало місце в зазначений період в Італії та визначалося терміном «фашизм», істотно відрізняється від змісту, якого набуває цей термін у політичній літературі після досвіду Другої світової війни.

2. Поява російського фашизму стала результатом впливу об'єктивних загальних політичних тенденцій у Європі, пов'язаних з кризою демократичних політичних форм і поширенням тоталітарної течії у вигляді фашизму. Саме загальна криза ідей лібералізму та парламентської демократії в Європі, яка викликала фашизацію й посилення антидемократичних проявів у деяких країнах, вплинула на настрої частини російської еміграції, особливо емігрантської молоді, що врешті призвело до появи російської фашистської організації із запозиченою відповідною ідеологією і теорією будівництва нової постбільшовицької тоталітарної державності в Росії, яка мала прийти на зміну радянській системі, що за своєю сутністю теж була тоталітарною. Російський фашизм як форма й організація структури влади не був зреалізований. Цей рух мав місце поза межами країни, стосовно якої розроблялася модель фашистської держави. Фактично його представники, за своїм глибоким переконанням, не були фашистами в класичному розумінні, не поділяли крайніх форм расизму та терору. Фашизм розглядався більшістю з них лише як засіб боротьби з більшовизмом.

3. На розвиток російського фашизму катастрофічно вплинула відсутність базової творчої ідеї. Він заперечував демократію, лібералізм, комунізм, але не зміг висунути прогресивної продуктивної перспективної ідеї розвитку суспільства. Фактично останньому була запропонована чергова химера відновлення старої великої імперії, котра, на жаль, виявляється й сьогодні у вигляді гібридного військового й ідеологічного конфлікту між Україною та Російської Федерацією. Сучасний російський фашизм -- явище поліваріантне й багатоаспектне. Спектр теоретичних концептів і форм суспільно-політичної практики коливається у досить широкому діапазоні від помірковано фашистського до екстремістсько-нацистського. В реаліях сучасної РФ більшістю фашистських організацій керують радикально екстремістські політичні маргінали, які відверто спекулюють символом нації, зводячи його лише до примітивного расизму, зоологічного шовінізму й тотальної ксенофобії.

4. Концепція «русского мира» на сучасному етапі теоретичного розвитку характеризується виразною еклектикою та світоглядним хаосом. Народившись на уламках суперечливого симбіозу монархічної ідеології й комуністично-месіанської утопії, ця концепція, на нашу думку, реалізувалася на практиці у формах радикального російського націоналізму, в основі яких лежать діаметрально протилежні процеси культурної автаркії й глобалістських геополітичних потуг, утопічно-ідеалістичні погляди на складний спектр політичних симпатій до українського суспільства та ірраціональні ксенофобські уявлення про вороже оточення російського народу, історична міфологія і спроби реалізації квазідержавних проектів на теренах колишнього СРСР. Слід зазначити, що політичному керівництву сучасної РФ вдалося сформувати значний прошарок населення, яке лояльно сприймає постулати концепції «русского мира» у формі ірреальних ідеалізованих почуттів. «Ми маємо справу з ментальною катастрофою -- результатом міфологізації свідомості та систематично насаджуваного невігластва», -- констатовано в аналітичній доповіді Вільного історичного товариства Росії⁸⁵.

5. Як свідчить історичний досвід розвитку сучасних держав, штучно сформовані утопічно-еталонні ідеології не мають перспектив у майбутньому. Тому лише звільнення від догматів радикального націоналізму, формування національної ідентичності в кордонах російської держави, незважаючи на наявність рецидивів постімперської свідомості, дасть можливість російській нації завершити історично об'єктивні процеси трансформації національної свідомості на принципах пріоритетності гуманізму, інтернаціоналізму та толерантності.

Список використаних джерел

1. Manifesto dei Fasci italiani di combattimento, pubblicato su “Il Popolo d'ltalia” del 6 giugno 1919. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https: / it.wikisource.org/wiki/Manifesto_dei_Fasci_italiani_di_combattimento,_ pubblicato_su_%22Il_Popolo_d'Italia%22_del_6_giugno_1919.

2. Муссолини Б. Доктрина фашизма. / Бенито Муссолини // [пер. с итал. В.Н. Новикова]. Париж, 1938. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nationalism.org/wv/library/mussolini-doctrina.htm.

3. Цит. за: Желев Ж. Фашизм (перевод с болгарского) / Желю Желев. М., 1991. 391 с. С. 18.

4. Боттаи Дж. Фашизм и корпоративизм [Електронний ресурс] // Sensus novus. Режим доступу: http://www.sensusnovus.ru/ featured/2015/09/26/21719.html.

5. Муссолини Б. Доктрина фашизма...

6. Там само.

7. Бердяев Н. А. Судьба человека в современном мире. К пониманию нашей эпохи / Николай Александрович Бердяев // Философия свободного духа. М., 1994. С. 337.

8. Там само.

9. Там само. С. 339.

10. Камю А. Бунтующий человек / Альбер Камю. М., 1990. С. 255.

11. Там само. С. 310.

12. Там само. С. 304.

13. Философский энциклопедический словарь. М., 1989. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://terme.ru/dictionary/180/ symbol/212.

14. Веронский манифест Национальной фашистской партии. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/ ruwiki/1445692.

15. Іллєнко А. Перспективи нового націоналізму / Андрій Юрійович Іллєнко // Український соціальний націоналізм. Харків, 2007. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ar25.org/article/ perspektyvy-novogo-nacionalizmu.html.

16. Там само.

17. Іллєнко А. Націоналізм і псевдонаціоналізм / Андрій Юрійович Іллєнко. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.svoboda. org.ua/dopysy/dopysy/013214/.

18. Іллєнко А. Перспективи нового націоналізму...

19. Дугин А.Г. Левый национализм / Александр Гельевич Дугин // Арктогея. Философский портал. 18.01.2005 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.arcto.ru/article/1225.

20. Там само.

21. Див. наприклад: Програма ВО «Свобода» -- Програма захисту українців. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://svoboda.org. ua/party/program/.

22. Дугин А. Г. Левый национализм...

23. Дугин А. Г. Геополитика Постмодерна / Александр Гельевич Дугин. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://yanko.lib.ru/ books/politologiya/dugin-geopolitics_postmodern-a.htm.

24. Дугин А. Г. Левый национализм...

25. Griffin R. The Nature of Fascism / R. Griffin. London & NY, 1991. 249 p.

26. Цит по: Griffin R. Fascism (Oxford Readers) / Roger Griffin. Oxford University Press, 1995. 410 p. Pp. 37-38. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.amazon.co.uk/Fascism-Oxford-Readers-Rogerriffin/dp/0192892495.

27. Гриффин Р Революция правых: фашизм / Роджер Гриффин // «Revolutions and the Revolutionary Tradition in the West 156-1991». Routledge, London, 2000. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.fti.dn.ua/~metlov/griffin.html.

28. Там само.

29. Муссолини Б. Доктрина фашизма...

30. Гула Р В., Родзаєвський К. В. Метаморфози «русского фашизма» / Руслан Володимирович Гула // Наукові праці МАУП. Київ, 2016. Випуск 48(1). С. 5-11.

31. Гула Р В. Російський месіанізм та Україна -- від монархізму до «Русского мира» / Руслан Володимирович Гула // Проблеми політичної історії України. Д., 2012. Вип.7. С. 191-200.

32. Див. докладно: Передерій І. Г.. Вячеслав Липинський: етнічний поляк, політичний українець: монографія / Ірина Григоріївна Передерій. Полтава: Видавництво ПолтНТУ, 2012. 622 с. С. 476-477.

33. Див., наприклад: Портнов А. Історії істориків. Обличчя й образи української історіографії ХХ століття / Андрій Володимирович Портнов. К.: Критика, 2011. 239 с. С. 117 -- 118.

34. Див. докладно: Галушко К. Європейський контекст соціально-політичних ідей Вячеслава Липинського / Кирило Юрійович Галушко. [Електронний ресурс] // Союз гетьманців-державників. Режим доступу: http://hetman-ua.org/history/context.html.

35. Русская эмиграция и фашизм: статьи и воспоминания / отв. редактор ред. и составитель В.Ю. Жуков; науч. редактор В. Ю. Черняев. Спб, 2011. 264 с.

36. Аблова Н. Е. КВЖД и российская эмиграция в Китае / Надежда Евгеньевна Аблова. М., 2004. 432 с.; Стефан Д. Русские фашисты: Трагедия и фарс в эмиграции. 1925-1945 [авториз. пер. с англ.... Л. П. Делюсина]. М., 1992. 441 с.

37. Родзаевский К.В. Отчет о моей 20-летней антисоветской деятельности / Родзаевский Константин Владимирович // Кентавр. 1993. №3. С. 97.

38. Аурилене Е. Русская эмиграция в Китае: в поисках будущей России / Елена Аурилене // Вестник Евразии, 2002. №2. С. 11.

39. Базанов П.Н. Издательская деятельность политических организаций русской эмиграции (1917-1988 гг.). / Петр Николаевич Базанов. СПб., 2004. 432 с.

40. Див. докладно: Онегина С.В. Крах расчетов и иллюзий: («Внутрисоюзная работа» Всероссийской фашистской партии в Маньчжурии) / С.В. Онегина // Кентавр. № 5. 1995.С.48-59.

41. Окороков А. В. Фашизм и русская эмиграция (1920-1945) / А.В. Окороков. М.: Русаки, 2002. 593 с. С. 173.

42. Усов В.Н. Советская разведка в Китае. 30-е годы ХХ века / Виктор Николаевич Усов. Москва, 2007. 384 с. С. 170-171.

43. Шамбаров В. Е. Фашистская Европа / Валерий Евгеньевич Шамбаров. М., 2014. 115 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=8275682.

44. Родзаевский К. В. Азбука фашизма. Харбин, 1934. С. 3.

45. Гула Р.В. Російський месіанізм та Україна... С. 191-200.

46. Родзаевский К. В. Завещание Русского фашиста / Константин Владимирович Родзаевский. М., 2001. С. 470.

47. Нация. Орган Рос. фашист. союза -- Рос. нац. фронта / Ред. Г. В. Тараданов; Изд. Л. П. Охотин. Харбин,1939, 1 августа. № 22 (44). С. 1.

48. Родзаевский К. В. Завещание Русского фашиста. С. 462-463.

49. Родзаевский К. В. Азбука фашизма. С. 15.

50. Родзаевский К. В. Азбука фашизма. С. 5.

51. Родзаевский К. В. Завещание Русского фашиста. С. 463-464.

52. Родзаевский К. В. Азбука фашизма. С. 23.

53. Родзаевский К. В. Завещание Русского фашиста. С. 464.

54. Родзаевский К. В. Русский путь. Харбин, 1939. С. 62.

55. Родзаевский К. В. Азбука фашизма. С. 17.

56. Назаров М. В. Русская эмиграция и фашизм: надежды и разочарования / Михаил Викторович Назаров // Наш современник. 1993. № 3. С. 135.

57. Балакшин П. П. Финал в Китае: возникновение, развитие и исчезновение. Белой эмиграции на Дальнем Востоке / Петр Петрович Балакшин. Сан-Франциско; Париж; Нью-Йорк: Т. 2. 1959. С. 122, 124; Родзаевский К.В. Вождю народов, Председателю Совета Народных Комиссаров СССР, Генералиссимусу Красной Армии Иосифу Виссарионовичу Сталину / Константин Владимирович Родзаевский / [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://imperiakommiss. livejournal.com/610034.html.

58. Доклад Вольного исторического общества «Какое прошлое нужно будущему России» 23.01.2017. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://komitetgi.ru/analytics/3076/.

59. Там само.

60. В России действуют 53 фашистские организации -- [Електронний ресурс]. // БрамаBY. Режим доступу: http://bramaby.com/ls/blog/rus/632. Html.

61. Манифест Этнополитического объединения РУССКИЕ-[Електронний ресурс] // Русские. Режим доступу: http://rusnat.com/o-nas.html.

62. Славя'нский союз. [Електронний ресурс]. // Академик. Режим доступу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1231639.

63. Основы социально-политической концепции ВОПД РНЕ. [Електронний ресурс] // Русское Национальное Единство. Режим доступу: http://rusnation.org/org.shtml.

64. Сватов Н. СпецКА22 НСО проводит прием всем желающим / Сватов Н. // Иепортер. 2006, март. № 8. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.reakcia.ru/article/?935.

65. Кузьмин А.Г. Раскол в русском национальном единстве (РНЕ): жизнь после смерти? / Апполон Кузьмин // ПОЛИТЭКС-Политическая экспертиза. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.politex. info/content/view/435/30.

66. Основы социально-политической концепции ВОПД РНЕ. [Електронний ресурс] // Русское Национальное Единство. Режим доступу: http://rusnation.org/org.shtml.

67. Гула Р. В. Особливості розвитку та функціонування православ'я у системі монархічної ідеології на українських етнічних землях Російської імперії у 1900-1914 рр. / Руслан Володимирович Гула // Військовонауковий вісник. Львів: АСВ, 2011. Випуск 15. С. 3-10.

68. Русский Фронт Освобождения «ПАМЯТЬ». [Електронний ресурс] // РФО «Память». Режим доступу: http://www.politcenter.org/rfo_ pamyat/.

69. Гвардия Христа. [Електронний ресурс] // VK. Режим доступу: https://vk.com/club22995675.

70. Союз Православных Хоругвеносцев. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт. Режим доступу: http://pycckie.org/info/index.shtml.

71. Гула Р. В., Гула В. Д. Агония Левиафана. Часть І. Пассионарии и юродивые. Политический террор и терроризм в Украине (1900-1914 гг.) / Руслав Володимирович Гула, Володимир Дмитрович Гула. К., 2016. С. 115-118.

72. Устав Конгресса Русских Общин. [Електронний ресурс] // Официальный сайт общероссийской общественной организации «Родина -- Конгресс русских общин». Режим доступу: http://kro-rodina.ru/ustav

73. Устав Политической партии «Российский общенародный союз». [Електронний ресурс] // Официальный сайт партии. Режим доступу: http://izbiraem.ru/party/i/128.

74. Основы социально-политической концепции ВОПД РНЕ. [Електронний ресурс] // Русское Национальное Единство. Режим доступу: http://rusnation.org/org.shtml.

75. Кузьмин А.Г. Раскол в русском национальном единстве...

76. Движение против нелегальной иммиграции (ДПНИ). [Електронний ресурс] // Лукоморье. Режим доступу: http://lurkmore. to/%D0%94 %D0%9F%D0%9D%D0%98.

77. Программа Всероссийской политической партии «НациональноДемократическая партия. [Електронний ресурс] // Официальный сайт партии. Режим доступу: http://rosndp.org/Home/Programя.

78. Кузьмин А. Г. Раскол в русском национальном единстве.

79. Прибыловский В. Конгресс Русских Общин / Владимир Прибыловский. [Електронний ресурс] // Панорама. Режим доступа: http://panorama.ru/works/vybory/party/kro.html.

80. Основы социально-политической концепции ВОПД РНЕ [Електронний ресурс] // Русское Национальное Единство. Режим доступу: http://rusnation.org/org.shtml.

81. Путин В. В. Национальный успех России должен стать нашим общим успехом. (Выступление на конгрессе соотечественников в Москве, 2001) / Владимир Владимирович Путин. [Електронний ресурс] // Русский мфъ. 2001. № 4. Режим доступу: http://www.russkymir.ru/ out.php?cat=15&did=384.

82. Гула Р. В. Патриотизм и национализм. Опыт историософского анализа: монография / Руслан Володимирович Гула. Днепропетровск: Герда, 2014. С. 79-81.

83. Гула Р. В. «Русский мир» -- фантом чи реальність? Аспекти політологічного аналізу / Руслан Володимирович Гула // Наукові праці МАУП. Вип. 50 (3). 2016. С. 7-14.

84. Дорожкин Ю. Н. Русский национализм как социально-политический феномен постсоветского периода / Юрий Николаевич Дорожкин. Уфа, 2008. [Електронний ресурс]. Режим доступу: www/.bagsurd.ru/ tmpoee/detail.phpID=1293.

85. Доклад Вольного исторического общества «Какое прошлое нужно будущему России» 23.01.2017. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://komitetgi.ru/analytics/3076/.

Размещено на Allbest.ru