Соціально-політичні орієнтації молоді у контексті трансформаційних змін в Україні на початку ХХІ століття

Донбас, як регіон, все більше стає частиною України у свідомості молодого покоління. Народжується почуття національної гордості: 32% молоді пишаються своїм громадянством і 21% молоді надто пишаються своїм громадянством. Однак майже такий відсоток (21%) тих, кому було важко відповісти на це питання. Також варто зазначити, що 46% молодих людей не пишаються своїм громадянством.

Серед молодих людей Донеччини, які визначилися зі своєю партійною ідентифікацією, Партії регіонів України віддали перевагу 22,83% респондентів, НСНУ - 4,11%, КПУ-2,28%, СДПУ(о) - 1,82%, БЮТ -1,82%, СПУ- 0,91%, Партії Зелених України - 0,91%, “Батьківщині” - 0,45%. Тільки 22,3% молоді у 2005 році довіряло В. Януковичу, (до подій помаранчевої революції це показник складав 69,4%). Більше 60% молодих людей зовсім не довіряє конкретним політикам. Також спостерігається різке зростання недовіри до будь-якої політичної сили. Якщо в 2004 році таких було 20,4%, то в 2005 році 64,4% молоді не довіряють нікому.

Тенденції десекуляризації суспільства та збільшення ролі церкви у формуванні ціннісних орієнтацій молоді Донеччини порівняно з 2000 р, заслуговують пильної уваги, через надто строкату картину релігійних уподобань донеччан.

Відсутність з боку державної влади чіткої стратегії інтеграції Сходу України, зокрема Донбасу, у державотворчі процеси, концепції подолання існуючого у суспільстві протистояння “Схід-Захід” на сучасному етапі гальмує процеси розбудови громадянського суспільства в Україні, підштовхує процеси загострення регіонального дисбалансу соціально-економічного та культурного розвитку, ускладнює проведення єдиної політики соціально-економічних перетворень у країні. Особлива роль молоді у процесах консолідації суспільства очевидна й молодь Донбасу не є винятком хоча б через те, що Донецька область посідає перше місце в Україні за кількістю молодого населення, близько 10% української молоді - донеччани.

У висновках підбиті основні підсумки дослідження соціально-політичної орієнтації молоді у контексті трансформаційних змін в Україні на поч. ХХІ століття (регіональний аспект), які зводяться до наступного:

Багатовимірність трансформації українського суспільства та спадщина радянських часів обумовлюють суттєві труднощі й непослідовності, які мусить переживати Україна на шляху трансформаційних змін. Нагальною залишається проблема визначення моделі розвитку країни, реалістичної й прийнятної для жителів усіх регіонів, і стратегії, яка б враховувала інтереси та цілі усіх соціально-демографічних груп, у тому числі й молоді. Особливої актуальності також набувають питання подальших демократичних перетворень політичних інститутів та розширення громадянської участі у політичному житті, доручення до цих процесів нових суспільних верств

Політична участь переважної більшості сучасної молоді України головним чином локалізується поза сферою їх основних повсякденних інтересів. За цих умов, загальнозрозумілою є необхідність виваженої державної політики, яка реально змогла б активізувати діалог молоді з владою щодо відтворення молодіжної політики руками молодих, які б були готові до виконання своєї політичної ролі.

Наявність суттєвого регіонального дисбалансу соціально-економічного та культурного розвитку ускладнює проведення єдиної політики соціально-економічних перетворень, збільшує загрозу регіональних криз, дезінтеграцію національної економіки. Відзначено, що неврівноважена система державних дотацій, відрахування до бюджету, використання ресурсного потенціалу, принципова розбіжність щільності населення та його зайнятості призвели до ряду тенденцій, які вже затвердилися соціально-економічною трансформацією, й обумовлюють суттєву розбіжність між такими регіональними соціально-економічними показниками, як ресурсний потенціал, індекс людського розвитку (ІЛР), внаслідок чого спостерігаються суттєві розбіжності у темпах реформувань від регіону до регіону в Україні.

Щодо аналізу тенденцій та динаміки процесів демократизації в Україні, спираючись на оцінку молоддю рівня дотримання прав і свобод, власної політичної ефективності та політичної залученності, рівня довіри з боку молоді до владних інституцій, політичних лідерів, політичних партій та громадських рухів можна констатувати наступне: попри певні демократичні здобутки, подальший рух країни на шляху демократичних перетворень гальмує слабкість, нерозвиненість структур громадянського суспільства.

У результаті дослідження визначено загальнодержавні тенденції, специфічні особливості та зрушення соціально-політичних орієнтацій молоді за умов існуючої динаміки соціально-економічних та політичних перетворень. “Постпомаранчевий” період у країні відзначився новою хвилею зрушень соціально-політичних орієнтацій серед усіх вікових категорій населення більшості регіонів України. Молодь не стала винятком, але на жаль громадянська активність, збуджена помаранчевою революцією, не трансформувалася у дієві механізми і форми впливу на владу різних рівнів, що спричинило нові ризики для розвитку української демократії.

Виявлена розбіжність між статистичними показниками соціально-економічного розвитку регіонів України, що зростали системно (повільно чи швидко залежно від регіону), і сприйняттям молоддю цих позитивних інновацій. Визначальна частина молоді по всіх регіонах України констатувала погіршення власного становища, стану регіону й ситуації у країні в цілому. Зміни соціально-економічного характеру, хоч і з певним запізненням, більш болісно сприймаються молоддю у всіх регіонах порівняно з трансформаціями політичного характеру. Реакція молодого населення країни на трансформації має прояв ціннісних зрушень. Зміст цієї реакції обумовлений характером змін, регіональною приналежність носіїв та їх віковим коефіцієнтом. Серед багатьох мотивацій чіткий пріоритет мають соціально-економічні.

Сформовані в останні п'ять років соціальні фобії молоді, що обумовлені надто тривалим періодом транзитного стану суспільства, становлять основу для соціально-політичних та інших орієнтацій молоді України.

Одна з основних соціально-політичних проблем сучасної України полягає в тому, що постійно збільшується частка молоді, яка б хотіла виїхати за кордон із різних причин. До того ж, якщо такий відсоток з віком зменшується у більшості регіонів, то в Чернівецькій та Львівській областях, які завжди позиціонували себе як національно горді й ментально сталі регіони, цей показник найвищий.

Молодіжний електорат усіх регіонів очікує від місцевих органів самоврядування та політичних сил пропозицій щодо держзамовлень на перше робоче місце, прозорості процесу отримання вищої освіти та конкурентоспроможності українських дипломів, можливості соціального житла та пільгових кредитів.

Головним завданням для політичних партій в Україні має бути якісне зростання, яке неможливе без нових прогресивних, енергійних сил. Тому партії не повинні бути закриті для молоді, яка заслуговує стати активним учасником партійного будівництва. У свою чергу молодь повинна активно заявляти про свою позицію, об`єднуватися та залучатися до співпраці з політичними партіями.

Пріоритетами в реалізації молодіжної політики в Україні повинні стати: науково-методичне й інформаційне забезпечення молодіжної політики та її моніторинг, сприяння зайнятості молоді, збереження здоров'я молоді, формування національної самосвідомості та патріотичне виховання, розвиток громадської активності молоді, підтримка творчих ініціатив, розвиток інтелектуального потенціалу, профілактика негативних явищ у дитячому та молодіжному середовищі, забезпечення соціального і правового захисту неповнолітніх, підтримка студентської молоді, сприяння становленню сільської молоді, соціальна робота з молодими людьми.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Мазіна Н. Молодь України: політологічний вимір (тенденції допомаранчової епохи) // Трибуна. - 2005. - №1-2. - С.28-29.(0,26 д.а)

2. Мазіна Н. Молодь України і вибори Президента-2004: політологічний вимір // Трибуна. - 2005. - №3 - 4. - С. 33-35.(0,28 д.а)

3. Мазіна Н. Соціально-політичні орієнтації молоді України (регіональний аспект) // Вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 3 / Міністерство освіти і науки України; Ужгородський національний університет; Редкол.: М. Вегеш (гол. ред.), В.Андрушенко, М. Блецкан та ін. -Ужгород: СМП “Вісник Карпат”,2006.- С. 134 - 145. (1,12 д.а.)

4. Мазіна Н. Партійна ідентифікація української молоді (регіональні тенденції) // Трибуна. - 2006. - №1-2. - С.29-31.(0,5 д.а)

5. Мазіна Н. Соціально-психологічні особливості як чинник електоральної поведінки студентської молоді (на прикладі Донецької області) // Схід. - 2006. - №1(73). - С.101-103. (0,33 д.а)

6. Мазіна Н. Проблеми зайнятості та професійного самовизначення молоді у контексті трансформації соціальної сфери в Україні // Схід. - 2006. - №3(75). - С.104 - 108. (0,57 д.а)

Размещено на Allbest.ru