Культурний фактор європейської інтеграції

Інтенсивність впливу культурного фактору на розвиток європейської інтеграції. Роль і місце співробітництва в культурній сфері євроінтеграційних процесів. Особливості формування європейської ідентичності в умовах полікультурності та культурного плюралізму.

Рубрика Политология
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 26.08.2015
Размер файла 43,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Особливість формування європейської ідентичності полягає у прагненні поєднати національну і наднаціональну ідентичність громадян ЄС, виокремлюючи важливі об'єднуючі елементи обох ідентичностей. Володіючи унікальними соціальними умовами, Європа має можливість об'єднання, оскільки інтеграційні процеси передбачають комплекс загальних цінностей для соціальних спільнот, що беруть у них участь. Тому є важливим не усувати розходження і відмінності, а поєднувати розмаїття. Основну роль у розвитку європейської ідентичності відіграє культурна спадщина й історичні традиції, тому Європа все більше буде усвідомлюватись як ідейно-єдина сутність. Європейська ідентичність не замінює, а доповнює існуючі рівні регіонального та національного самоусвідомлення народів Європи. Розрізняють дві форми європейської самоідентифікації: колективне усвідомлення своєї приналежності до європейської цивілізації, тобто приналежність до Європи як до історичної та культурної спільності, та прагнення належати до європейського інституційно-політичного простору, що передбачає часткове делегування національних повноважень на рівень ЄС. У конструюванні нового європейського бачення, що супроводжується відродженням старих і виникненням нових тенденцій, викликаних прагненням зміцнити почуття націоналізму, є важливим зберегти баланс між національною і європейською ідентичністю, знайти певний компроміс і порозуміння. Формування європейської ідентичності не ставить за мету нівелювати національні ідентичності. Європейська ідентичність являє собою особливий феномен, що заснований на історико-культурній спільності європейських народів, яка передбачає наявність мультикультуралізму або культурного плюралізму. Саме існування цих загальноєвропейських історико-культурних традицій та цінностей стали головним орієнтиром для європейців, спрямованим на формування почуття належності до єдиної Європи та почуття громадянської єдності, тієї самої європейської ідентичності, формування якої стає найважливішою проблемою об'єднаної Європи.

Регіональний вимір співробітництва Європейського Союзу зумовлений характером впливу культурного чинника на поглиблення співпраці ЄС у сфері культури. Культурне зближення України й Західної Європи відбувається зараз стихійно, без розробленої стратегії держави. Існує наявність проблеми у сфері реалізації культурних обмінів не лише в рамках ЄС, а й в самій Україні. Можна констатувати відсутність в Україні не лише державної політики культурних обмінів з ЄС, - її взагалі немає. В умовах перманентної політичної кризи та наявності різнокультурної орієнтації окремих частин України, в державі не вироблено фундаментальних концепцій і універсальних програм культурних обмінів. Однак Україна має настільки потужний культурний потенціал, що цілком могла б брати участь у програмах європейської культурної інтеграції поряд із державами-членами ЄС. Місце України у формуванні єврокультурних стратегій зумовлено, перш за все, тим, що вона є органічною частиною європейського соціокультурного середовища, що дає їй можливість влитися в культурні та духовні процеси, які сьогодні розвиваються на теренах об'єднаної Європи. Культурний фактор для України на сьогодні є надзвичайно важливим механізмом співробітництва з ЄС. Зберігаючи певну пасивність культурного виміру європейської інтеграції, Україні надалі буде все складніше стати частиною вже сформованої європейської культурної спільноти. Незважаючи на євроінтеграційні прагнення, Україна для європейців втілює образ “чужинця”, який буде надзвичайно важко подолати, коли процес формування європейської ідентичності перейде на якісний рівень. Формування спільної європейської ідентичності може стати могутнім роздільним фактором щодо зовнішніх для ЄС народів. Дихотомія створення кордонів спільноти “ми - вони” буде перенесена з національного (ми німці - вони французи) на наднаціональний (ми європейці - вони не європейці, наприклад, українці) рівень. Посилення внутрішньої інтеграції ЄС може призвести до чергового розлому Європи на ЄС-простір та не ЄС-простір, щодо якого здійснюватиметься зовнішня політика ЄС. З іншого боку, оскільки євроінтеграційні процеси підтримують ті громадяни, які мають почуття європейської ідентичності, відсутність її у громадян України означатиме відсутність підтримки і, відповідно, складнощі у процесі реалізації євроінтеграційних прагнень нашої держави. Беручи до уваги той факт, що на території України механізми створення європейської ідентичності практично не працюють, такий варіант розвитку подій видається ймовірним. Однак Україна є європейською державою, тому для неї є особливо важливим всіляко розширювати українську присутність в Європі і зробити це складовою національної політики в культурній і гуманітарній сферах.

Росія і ЄС розвивають структурований підхід до взаємного культурного співробітництва, яке сприяє розвитку культури і мистецтва, укріпленню міжкультурного діалогу, поглибленню знань про спільну культурну спадщину народів Європи, укріпленню й посиленню європейської ідентичності на основі спільних цінностей. Особливості взаємовідносин Росії і ЄС полягають, перш за все, у багатовікових історичних зв'язках, які передбачали тривалий процес взаємозбагачення національних культур. Важливим кроком щодо поглиблення співпраці став 15-й саміт Росія-ЄС, що відбувся у травні 2005 р., на якому були прийняті “дорожні карти” щодо створення чотирьох спільних просторів, зокрема спільного простору наукових досліджень і освіти, включаючи культурні аспекти. Для Росії є особливо важливим інтенсифікувати зближення з ЄС не лише через призму економіки і політики, але й шляхом посилення культурно-ментальної парадигми, яка, більшою мірою, ніж будь-яка інша сфера спільної діяльності визначатиме ступінь культурної єдності росіян і європейців. З огляду на це необхідно поширювати інформаційні зв'язки, культурні обміни з Європою, щоб культурні інтереси пересічного росіянина і пересічного громадянина держави-члена ЄС багато у чому співпадали, що стане запорукою формування спільного культурного простору Росії-ЄС на основі культурно-менталітетного зближення людей.

Культурний вимір Середземноморської політики ЄС полягає у виробленні ефективних заходів щодо розвитку відносин у сфері культурного процвітання регіону. Загалом пріоритетами співпраці ЄС у Середземноморському регіоні є політичні та економічні цілі, однак дедалі гострим стає неможливість ігнорування ролі культурного фактору, зокрема й у відносинах з державами Середземномор'я. Слабкою стороною євросередземноморської стратегії є саме культурна сфера. Їй приділялось недостатньо уваги, і вона практично не розвивалась. Однак надзвичайно важливим є не просто поширювати культурний простір на сусідні арабо-мусульманські держави й всіляко підтримувати і допомагати у спільних культурних і аудіовізуальних проектах, але й експортувати європейські цінності до цих держав для заохочення взаємного діалогу між культурами і цивілізаціями.

Пріоритети співпраці ЄС з міжнародними організаціями у сфері культури, зокрема з Радою Європи та ЮНЕСКО, зумовлені наявністю спільної стратегічної мети, яка полягає у прискоренні розвитку єдиного європейського суспільства за умови збереження багатокультурності і національної самобутності. Стратегії й орієнтири культурної співпраці з цими організаціями свідчать про посилення культурного чинника в процесах не лише суспільно-інтеграційних, але й світових. Організації мають спільну платформу для співпраці, яка полягає у поглибленні міжкультурного діалогу, розвитку спільних цінностей та підтримці культурного розмаїття. Рада Європи, ЮНЕСКО і ЄС через призму своєї співпраці у культурній сфері сприяють розвитку почуття культурної спільності в Європі і формуванню простору міжкультурного діалогу. З метою сприяння розвитку Європи без розподільчих ліній, організації проводять спільну роботу щодо стимулювання міжкультурного діалогу, підтримки культурного розмаїття і спадщини. Значення пріоритетів співробітництва ЄС з Радою Європи і ЮНЕСКО у сфері культури полягає у тому, що організації є взаємопов'язаними одна з одною, адже основу для них складають одні й ті самі країни. Співпраця ЄС, Ради Європи і ЮНЕСКО є надзвичайно важливою в умовах посилення ролі і значення культури як генератора багатьох економічних та суспільно-інтеграційних процесів сьогодення. Вона сприяє утвердженню демократичних цінностей відповідно до загального культурного підходу, допомагає розвити почуття культурної спільності Європи у багатстві її розмаїття.

культурний плюралізм європейський інтеграція

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Ковальчук Т. І. Спільна культурна політика Європейського Союзу як фактор європейської інтеграції / Т. І. Ковальчук // Науковий вісник Дипломатичної академії України при МЗС України. - К. : , 2007. - Вип. 14. - С. 101-114.

2. Ковальчук Т. І. Роль і місце культурної політики Європейського Союзу у процесі європейського будівництва / Т. І. Ковальчук // Віче: журнал Верховної Ради України. - К. : Віче, 2008. - Вип. 1 (214). - С. - 49-50.

3. Ковальчук Т. І. Вибір стратегії й орієнтири культурної співпраці Європейського Союзу з Радою Європи в контексті загальноєвропейської інтеграції / Т. І. Ковальчук // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип. 74 (Частина І). - К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. - С. 109-113.

4. Ковальчук Т. І. Культурна політика Європейського Союзу як інтеграційний фактор та інструмент формування загальноєвропейського культурного простору / Т. І. Ковальчук // Науковий вісник Гілея: Збірник наукових праць. - Вип. 16. - К. : Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, 2008. - С. 55-64.

5. Ковальчук Т. І. Вплив європейської культури на формування ґендерної політики в державах Європейського Союзу / Т. І. Ковальчук // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип.76 (Частина І). - К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. - С. 114-117.

6. Ковальчук Т. І. Міжкультурна співпраця Європейського Союзу та України та місце України у формуванні єврокультурних стратегій / Т. І. Ковальчук // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Вип. 77 (Частина І). - К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2008. - С. 65-71.

7. Ковальчук Т. І. Особливості формування єдиного культурного простору об'єднаної Європи / Т. І. Ковальчук // Віче: журнал Верховної Ради України. - К. : Віче, 2009. - Вип. 3 (240). - С. 14 - 16 с.

8. Ковальчук Т. І. Інституціональний вимір культурної політики Європейського Союзу / Т. І. Ковальчук // Політичний менеджмент. - Вип. 2 (35). - К. : Український центр політичного менеджменту, 2009. - С. 146-154.

9. Kovalchuk T. The economic dimensions of culture and the cultural context of economics in the process of European integration / T. Kovalchuk // Економіка для екології: Матеріали конференції. - Суми. : Вид-во СумДу, 2007. - С. 85-88.

10. Ковальчук Т. І. Культурна політика Європейського Союзу як одна із детермінант європейської інтеграції / Т. І. Ковальчук // Тези доповідей V Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих науковців, (м. Луцьк, 15-16 травня 2008 р.) / [За ред. В.І. Лажніка, С.В. Федонюка] - Луцьк: РВВ “Вежа” Волинський національний університет імені Лесі Українки, 2008. - Т.2. - С. 227- 231.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.