Міжнародне співробітництво у сфері інформаційної безпеки: концептуальний та регулятивний аспекти

Політологічний аналіз концептуальних засад проблеми міжнародної інформаційної безпеки в умовах глобалізації. Проблема геополітичного виміру міжнародного співробітництва в сфері інформаційної безпеки. Типологія інформаційних загроз для міжнародного миру.

Рубрика Политология
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 27.08.2015
Размер файла 39,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Особливостями європейської політики інформаційної безпеки визначено стратегію протидії інформаційним загрозам в контексті співробітництва з Радою Безпеки ООН; зміцнення стратегічного партнерства щодо протидії інформаційним загрозам з такими країнами, як США, Росія, Японія, Китай, Канада та Індія; вдосконалення нормативної бази ЄС з інформаційної безпеки, зокрема, прийняття конвенцій, директив, рекомендацій та резолюцій про європейську інформаційну безпеку та конфіденційність електронних комунікацій; визначення та оцінку інформаційних загроз для критично важливих сфер життєдіяльності європейського співтовариства; розробку засад європейської та національної політики інформаційної безпеки і підвищення ролі ЄС у забезпеченні регіональної інформаційної безпеки. Сутнісні характеристики політики інформаційної безпеки регіональних організацій Азійсько-Тихоокеанського регіону виявляють пріоритети співпраці на політичному рівні між всіма державами АТР з метою вироблення комплексної стратегії протидії інформаційним загрозам і розвитку регіональної системи інформаційної безпеки, а також удосконалення законодавства відповідно до міжнародних норм і принципів. Зазначено, що позиція регіональної організації ОАД щодо співробітництва в сфері інформаційної безпеки полягає у підтримці американської стратегії створення глобальної культури кібербезпеки і спрямована на практичні заходи, що стосуються попередження і реагування на кібератаки незалежно від їхніх джерел, боротьбу з кіберзагрозами і кіберзлочинністю, захист критично важливих інфраструктур і мережевих систем. Оцінюючи стан і загрозу інформаційного тероризму, держави-учасниці СНД підтримують важливість міжурядового співробітництва у боротьбі з цим явищем як на рівні національних інституцій, правоохоронних органів, інших установ і організацій, на які покладено загальні завдання боротьби з тероризмом, так і на рівні координації політики й співпраці держав на дво- та багатосторонній основі, зокрема, в рамках міжнародних організацій, альянсів і форумів, що виробляють загальні підходи до цієї проблеми.

5. На основі результатів аналізу практики застосування чинної міжнародної політико-правової бази у сфері міжнародної інформаційної безпеки та її достатності для регулювання, дано оцінку перспективності продовження консультативного і переговорного процесів з цієї проблематики на двосторонньому, регіональному і міжнародному рівнях; визначено перспективні шляхи і засоби подальшого зміцнення міжнародної інформаційної безпеки, при цьому виявлено пріоритетність питань, з яких можливе досягнення міжнародних домовленостей. Стосовно міжнародно-правового регулювання сфери міжнародної інформаційної безпеки, то результати дослідження свідчать, що існуюча міжнародно-правова база не охоплює цілої низки аспектів зазначеної проблематики. Документи, які так чи інакше, стосуються питань міжнародної інформаційної безпеки, виявляються або неприпустимо звуженими за своїм предметом (наприклад, кіберзлочинність у відриві від інших важливих аспектів міжнародної інформаційної безпеки), або допускають множинність трактувань ключових моментів різними країнами.

Питання регулювання інформаційного протиборства повною мірою не підпадають під дію жодного з існуючих на сьогодні міжнародних політико-правових документів, оскільки уявлення про військову діяльність і про війну пов'язані перш за все з діями, що здійснюються державами за допомогою традиційної зброї, при фізичному перетинанні державних кордонів військами й військовою технікою, та мають своїм результатом загибель населення або руйнування фізичних об'єктів. Радикально відмінний характер військового застосування інформаційних технологій і засобів від параметрів традиційно бойових дій у багатьох випадках ускладнює проведення відповідних юридичних аналогій і ставить перед міжнародним співтовариством політико-правові питання, що потребують оперативного пошуку адекватних відповідей.

Відтак, нормотворча практика ООН внаслідок трансформацій сучасного світу та досягнень нових технологій здійснюється шляхом розробки нових угод та рекомендацій з питань міжнародної інформаційної безпеки. Норми таких угод та резолюцій складають вторинний відносно Статуту ООН конкретний шар міжнародного правопорядку, який базується на цілях і принципах Статуту ООН і є регуляторною основою міжнародних відносин, зокрема, у сфері інформаційної безпеки. Усвідомлення необхідності суворого дотримання принципів незастосування сили, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення фундаментальних прав і свобод, невикористання інформаційних технологій з протиправною метою зумовило потребу міжнародно-правового регулювання інформаційної безпеки і встановлення міжнародного контролю за інформаційними озброєннями. Конструктивне обговорення проблеми визначило пріоритети ООН щодо інформаційної безпеки, зокрема, було підкреслено, що в інформаційній сфері необхідна кодифікація спеціальних принципів і норм, що склалися на основі Статуту ООН, і досягнення нових угод, щоб упорядкувати і стабілізувати відносини держав, пов'язаних з проблемою інформаційної безпеки.

6. Враховуючи аргументацію міжнародних дослідників щодо розробки і ухвалення принципів міжнародної конвенції про інформаційну безпеку, а також виходячи з прагматичних інтересів української держави, зроблено висновки про необхідність впровадження програмно-інституціональних засад інформаційної безпеки за стандартами ООН, оскільки Україна зацікавлена у подоланні деструктивної дихотомії в управлінні глобальною безпековою політикою в рамках суперечностей між інтересами власне США і РФ. Концепт інформаційної безпеки для України розкривається через стратегії її існування як суверенної та стабільної держави, а також через розробку та впровадження цілеспрямованої системної політики захисту національних інтересів від зовнішніх та внутрішніх інформаційних загроз.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Романчук Ю.В. / Ю.В.Романчук // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - К.: «ІНТАС», 2008. - Вип.33. - С

2. Романчук Ю.В. / Ю.В.Романчук // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - К.: «ІНТАС», 2008. - Вип.35. - С

3. Романчук Ю.В. Інформаційна безпека і регіональні організації/ Ю.В.Романчук // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - К.: «ІНТАС», 2009. - Вип.42. - С.249-260.

4. Романчук Ю.В. Міжнародно-правові аспекти інформаційної безпеки/ Ю.В.Романчук // Політологічний вісник. Збірник наукових праць. - К.: «ІНТАС», 2009. - Вип.43. - С.337-345.

5. Романчук Ю.В. Позиціонування стратегій ООН у сфері міжнародної інформаційної безпеки / Ю.В.Романчук // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). - К., 2009. - Випуск 84. Частина І. - С. 207-215.

6. Романчук Ю.В. Політика європейських регіональних організацій у сфері інформаційної безпеки / Ю.В.Романчук // Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). - К., 2009. - Випуск 85. Частина І. - С. 308-316.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.