Варіанти взаємодії громадянського суспільства і держави

В Україні сьогодні діє близько 38 тис. громадських організацій [23], понад сто політичних партій; значна кількість недержавних (потенційно незалежних) засобів масової інформації; зростаюча кількість приватних дослідницьких та освітніх установ і т.д. Проте, поки що в рамках громадянського суспільства відбувається те ж саме, що і в межах суспільної та політичної систем у цілому: формально створені інститути істотно не вплинули на практику повсякденних суспільних взаємодій і тим більше не перейшли на рівень культури. Звідси -- песимізм і розчарування; намагання пов'язати невдачі у творенні громадянського суспільства з менталітетом “середнього” українця, якого, проте, ніхто не вивчає [24]. Це зручне (саме через свою розпливчатість) слово “менталітет” дає змогу прикрити нашу необізнаність щодо складних механізмів соціокультурної трансформації, щодо того, як, за яких умов і чому відбуваються або не відбуваються зміни у тій чи іншій країні в бажаному напрямі.

Відсутність ефективних громадянських неполітичних структур і асоціацій, які перебувають у зародковому стані, можна пояснити тим, що отримавши політичні свободи і альтернативний вибір, більшість громадян поки ще погано уявляють, що з цим робити. Доля громадянського суспільства в нашій державі нині багато у чому залежить від правової складової - розвитку законодавчої бази функціонування громадянських інститутів суспільства. Певну позитивну стабілізаційну роль відіграли прийняття нової Конституції, введення національної валюти, розумне зближення з країнами західної демократії та «близького зарубіжжя». Але цього недостатньо для формування системи громадянсько суспільства.

Протягом 2004-2005 рр. Центром політико-правових реформ була розроблена концепція взаємодії держави та громадянського суспільства (А. Кірмач, Д. Український), Доктрина громадянського суспільства (М. Лациба, Т. Бойко) та Національна концепція розвитку громадянського суспільства в Україні (В. Рубцов). На підставі перерахованих громадських проектів у 2006 р. Центром правової реформи і законопроектних робіт при Мін'юсті була розроблена Концепція взаємодії держави і громадянського суспільства в Україні. А вже 21 листопада 2007 року Кабінет Міністрів України ухвалив Концепцію сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства.

Отже, поява концепції - це спроба держави запровадити нову політику, спрямовану на створення сприятливих умов для розвитку громадянського суспільства та зміцнення демократії в Україні. Концепція встановлює такі головні завдання державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства:

? удосконалити нормативно-правову базу з питань розвитку громадянського суспільства, діяльності інститутів громадянського суспільства, доступу громадян до інформації;

? розробити та впровадити ефективний механізм налагодження комунікації між органами виконавчої влади та зазначеними інститутами;

? створити належні умови розвитку інститутів громадянського суспільства, під якими розуміються громадські організації, професійні та творчі спілки, організації роботодавців, благодійні та релігійні організації, недержавні засоби масової інформації та інші непідприємницькі товариства і установи;

? сформувати громадянську культуру суспільства - виявити активну громадянську позицію, зокрема щодо участі у процесах формування та реалізації державної політики, усвідомлення громадськістю принципів співробітництва між органами виконавчої влади та інститутами;

? сприяти розвитку волонтерського руху, благодійництва та меценатства.

Документ визначає принципи та форми взаємодії органів виконавчої влади й організацій громадянського суспільства, а також напрями вдосконалення актів законодавства з питань діяльності організацій громадянського суспільства, серед яких:

? спрощення процедури легалізації та реєстрації зазначених інститутів;

? урегулювання підприємницької діяльності інститутів;

? створення умов для розвитку благодійництва та меценатства;

? запровадження механізму державного замовлення на надання інститутами окремих послуг на конкурсних засадах;

? підтримку суб'єктів господарювання та громадян, які надають фінансову допомогу чи здійснюють добровільні пожертвування інститутам для розв'язання проблем, що мають важливе суспільне значення;

? розвиток волонтерського руху;

? спрощення вимог до установчих документів та ліцензування їх діяльності з надання соціальних послуг.

Також в Концепції зазначено, що в органах виконавчої влади функції із забезпечення реалізації становлення взаємозв'язку із громадянськими організаціями виконують відповідні підрозділи, серед яких Департамент комунікації влади та громадськості Секретаріату Кабінету міністрів України [25].

Тож, для сучасного українського суспільства вкрай необхідним є адекватне врахування уроків минулого - своїх і чужих. А досвід минулого свідчить, що будувати громадянське суспільство без участі держави або за її надмірним втручанням, а тим більш у конфронтації є справою безперспективною. Держава має виступати «співтворцем» громадянського суспільства, бути рівноправним учасником діалогу щодо проблем і суперечностей, ресурсів і перспектив, першочергових і стратегічних напрямів суспільного розвитку.

Надзвичайно важливим є розуміння суперечливості процесу побудови громадянського суспільства:

? неможливість і навіть небезпечність формування громадянського суспільства «згори» за бажанням або за планом представницької влади;

? перед владою стоїть завдання - формувати державу як максимально сприятливий інститут для розвитку структур громадянського суспільства. В цьому аспекті потрібна наявність діалогу рівних, тобто партнерських стосунків між державою і суспільством. Тим не менш, таке партнерство передбачає жорстке «опонування владі» з боку громадянських інституцій;

? громадянське суспільство здатне рекрутувати інтелектуальний потенціал, технічні кадри і моделі співробітництва із державною владою [26].

Таким чином, формування громадянського суспільства в Україні знаходиться в стадії активного становлення. Йде процес формування, утворення окремих елементів, налагодження взаємодії між ними. Цей процес є тривалим і нелегким, а швидкість і повнота його здійснення залежать від цілого ряду чинників: позиції державної політики, готовність влади поділитися своїми повноваженнями із суспільством, здатність влади йти на компроміси.

В Україні вже сформувались певні сили, що зацікавлені у діалозі із суспільством та усвідомлюють необхідність створення потужної держави за умов розвитку сильних демократичних інститутів суспільства. Протидію їм може скласти лише корумпований чиновницький апарат, який не погодиться на встановлення суспільного контролю. Але й ця проблема є вирішуваною, потрібен лише час.

Розділ 4. Розвиток громадянського суспільства на Донбасі

Успіх економічного, соціального та культурного розвитку нації у сучасному світі визначається рівнем її людського потенціалу та ефективністю його реалізації. У європейській системі цінностей, цільових орієнтирів та критеріїв суспільного прогресу людський потенціал визнається головною складовою національного багатства та основною рушійною силою соціально-економічного розвитку.

Сучасна Україна і Донбас, як основа економічного розвитку країни, відкрита світові, який дедалі стає складнішим, різноманітним та глобалізованим. Реалії постіндустріальної доби зумовили суттєві зміни в оцінці ролі людини в житті країн, що стали на шлях модернізації. Лідерами сучасного світу спроможні бути лише ті держави, які здійснюють цілісну політику громадянського розвитку, адекватну модернізаційним викликам.

Україна започатковує процес змін, поділяючи основні ідеї і принципи Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини та Європейської соціальної хартії, та покладає в основу подальшого розвитку держави і суспільства інтереси людини, її прагнення жити і творити в гармонії з природою. За таких обставин особливої уваги потребують процеси розбудови громадянського суспільства і культури, особливо в Донбасі - мультинаціональному регіоні з відсутністю сталих політичних, економічних, соціальних і національних цінностей [27].

Фактично, в Донбасі немає громадянського суспільства, а є жорстко керовані керівництвом виробничі організації. Це різко дисонує з ситуацією в Центральній Україні, де сила громадянського об'єднання, на відміну від Донбасу, значно сильніша і за владу адмінресурсу, і за владу телевізійного бомбування [28].

Донбас - Луганська і Донецька області - за політичною культурою суттєво відрізняються від решти України. Ці відмінності коріняться в об'єктивних історичних умовах розвитку, специфікою геополітичного положення і політичними вподобаннями. Саме тому розвиток громадянського суспільства на Донбасі має низку специфічних особливостей.

Донбас виступає досить проблемним регіоном з точки зору розвитку організацій громадянського суспільства через цілу низку чинників:

? особливо виражені патерналістські настрої;

? вплив місцевої влади на громади;

? соціальне розшарування;

? орієнтування громад на російську (а не західну) суспільно-політичну модель;

? керованість людей адміністративними методами.

Але визначальною характеристикою є те, що активність громадянських інститутів і організацій спостерігається переважно під час політичної боротьби або виборів. Розвиток громадянських інститутів в Донбасі ініційований «зверху» - провладними й бізнесовими елітами - з метою протистояння наступу західних цінностей. Тобто, фактичною крапкою відліку розвитку громадянських інститутів на Донбасі можна вважати події Помаранчевої революції 2004 року.

Всі ці перелічені чинники значно ускладнюють розвиток в цьому регіоні громадянського суспільства і його інститутів за їхньою класичною західною моделлю. Більше того, функції громадянських організацій спотворюються до реалізації перманентних цілей під час політичної боротьби.

Можливість політичної активності громадян у рамках громадських організацій, звісно ж, гарантуються Конституцією України. Громадські організації мають можливість брати участь у передвиборчій кампанії загалом двома шляхами. Перший і найбільш розповсюджений у передвиборчий період - це відкрита чи прихована підтримка тієї чи іншої політичної партії чи виборчого блоку. Другий напрямок - сприяння прозорості і законності виборчого процесу політично нейтральними організаціями. Всі ці напрямки в тій чи інший мірі громадські організації Донбасу реалізують, і з різним рівнем активності залучаються до виборчої кампанії.

З огляду на необхідність підвищення політичної культури населення для розбудови демократичного громадянського суспільства, вельми цінним видається досвід громадян, отриманий на відкритих публічних обговореннях, ініційованих громадськими структурами. Передусім це стосується молоді, в якої ціннісні орієнтації знаходяться у стадії формування. Здійснення громадського контролю за прозорістю і законністю виборчого процесу є необхідним елементом для розбудови демократичної держави.

Статистика засвідчує зростання кількості діючих в Донецькій та Луганській областях громадських організацій. Так, на початок 2004 року в Донецькій області було зареєстровано понад 600 громадських об'єднань, а за рік ця цифра зросла до 775 організацій, з них понад 300 діють в обласному центрі. На початок 2005 року на території Луганської області діє 577 громадських організацій, з них близько 250 функціонує в обласному центрі. Отже, старт було взято, але важкість досягнення результатів, обмеженість у фінансуванні призводить до стагнаційних процесів [29].

Слід зазначити, що громадянське суспільство має своїм ядром інститути - добровільні асоціації поза межами держави й економіки, так званий третій сектор, об'єднання громадян для відстоювання своїх інтересів, що не лежать в площині виключно економіки.

На вiдмiну від державного та економічного секторів суспільства, "третім сектором" прийнято називати всю суму недержавних неприбуткових органiзацiй (ННО). В iдеалi це - консолідований громадський рух, який складається з окремих, взаємно не підпорядкованих, але взаємодіючих громадських органiзацiй. Ці організації спрямовують енергію громадян на творчу дiяльнiсть, тим самим знімають або знижують соціальну напругу в суспiльствi. Роль громадських організацій в громадянському суспільстві - це, в першу чергу, захист конституційних прав і свобод, корпоративних чи особистих інтересів людей, що до цих організацій належать. ННО створюють основу громадянського суспільства, вони - вирішальний стабілізуючий фактор, гарант демократичного шляху розвитку.

Тільки на Донеччині існує понад 2000 ННО. Найбільша кількість українських ННО припадає на такі сфери: культура та освіта, здоров'я, інваліди та ветерани, економіка та наука, жінки і діти. Суттєвою і навіть знаковою особливістю сучасних українських ННО є їх фінансова залежність від закордонних організацій-донорів. Сукупна підтримка третього сектору від українських меценатів і держави - у 2-3 рази менша. Тобто в Україні домінував і домінує до сьогодні вплив закордонних донорів на формування ННО.

Президент Ліги ділових та професійних жінок Людмила Горова акцентувала увагу на тому, що їх організація постійно працює у напрямку розбудови третього сектору, тобто підтримує громадські організації, надаючи їм безкоштовні юридичні консультації.

В свою чергу, експерт з юридичних питань Ліги ділових та професійних жінок Наталія Савченко повідомила журналістам наступне: наприкінці квітня у співпраці з проектом „Мережа громадянської дії в Україні” (UCAN), що здійснюється Інститутом сталих спільнот (Монпельє, штат Вермонт, США) за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку, розпочало роботу „Бюро невідкладної допомоги третьому сектору” (Бюро). За перші два місяці роботи в Бюро надійшло 48 запитів від громадських організацій Донецької, Сумської, Київської, Рівненської та Кіровоградської областей. Найбільш актуальними для НУО (Неурядових організацій) були запити такої тематики:

1) реєстрація НУО, підготовка установчих документів;

2) оподаткування НУО: пільги встановлені законодавством;

3) бухгалтерський та податковий облік в НУО;

4) захист інтересів членів НУО;

5) пошук ресурсів для діяльності НУО.

Зосереджується на завданнях пошуку шляхів оптимальної розбудови вітчизняного третього сектору і Донецький міський благодійний фонд “Доброта”. Про роботу Фонду представникам ЗМІ розповів його директор Яків Рогалін: “З метою підготовки сприятливого “ґрунту” для розвитку громадянських ініціатив Фонд “Доброта” проводить систематичну роботу щодо цивілізованої доброчинності. Саме вона є основою для реалізації соціально вагомих програм і проектів. Фонд надає громадським організаціям інформаційно-консультативну підтримку, проводить тренінги, семінари та круглі столи з питань ефективного функціонування третього сектору. З метою покращення життєздатності організацій громадянського суспільства Фонд “Доброта” у червні 2004 р. розпочав проект з розвитку соціального підприємництва в Донецькому регіоні”. Ключовим моментом у посиленні ролі НДО в процесах демократичних реформувань Яків Рогалін вважає створення коаліційного руху організацій для захисту інтересів різних груп громадян. Почати цей рух треба на основі доступної, відкритої, інтерактивної соціальної інформації [30].

Восени 2005 року і взимку 2006 року громадські організації Донеччини та Луганщини провели низку заходів, які мали на меті підвищення спроможності громадських структур сприяти прозорості та законності передвиборчого процесу. Це - здійснення моніторингу передвиборчого процесу та інформування виборців про хід виборчої кампанії, реалізація просвітницьких кампаній щодо прав і обов'язків виборців, проведення тренінгів з підготовки офіційних спостерігачів, обговорення і розробка документів для реалізації прав територіальної громади на самоврядування, дослідження партійної передвиборчої активності та передвиборчих програм, а також соціологічні дослідження, обговорення актуальних проблем державної політики і суспільного розвитку [29].

Сфера діяльності громадянських організацій і інститутів в країнах Заходу охоплює практично всі галузі життя людини - економіку, політику, науку, культуру, освіту. Як свідчить досвід західних країн, співпрацюючи з органами влади, державними структурами та впливаючи на громадську думку, НДО здатні добитися незалежних політичних рішень, відповідної соціальної політики і матеріальної підтримки від держави. Вони впливають на законодавство, на розвиток суспільства, прискорюють демократичні процеси, роблячи їх незворотними.

Від кількісного і якісного зростання "третього сектору", значною мірою залежать розвиток не тільки такого регіону як Донбас, але й шляхи та тенденції розвитку всього українського суспільства в ХХІ ст.

Висновки

Історія свідчить, що неодмінною умовою становлення демократичних держав і формування націй є розгортання системи суспільних інститутів, котрі утворюють громадянське суспільство. При всій різноманітності інтерпретацій громадянського суспільства, переважна більшість дослідників сходяться на тому, що поняття громадянського суспільства застосовується для вивчення неполітичної частини суспільної системи і має певне аналітичне навантаження лише у випадку розмежування суспільства і держави.

Концепція громадянського суспільства, що почала формуватися на зорі нового часу, розвивалась і змінювала свій зміст паралельно з розвитком суспільної реальності, яку вона позначала. Потім, з другої половини ХІХ ст. і до другої половини ХХ ст. про неї майже забули. А коли у 80-х роках ХХ ст. це поняття знову перетворилось на "ключове слово інтелектуальних дискусій" [1], виявилось, що не всі вкладають у нього однаковий зміст.

“Громадянське суспільство” - одна з основоположних суспільно-політичних концепцій, біля витоків якої стоять такі видатні мислителі як Монтеск'є, Фергюсcон, Гегель, Токвіль, Патнем, Габермас. Зростання інтересу до неї в останні 2-3 десятиліття пов'язане як з пошуками нових форм соціальної взаємодії і соціального захисту в стабільних, “старих” демократіях, так і з переходом до демократії все нових країн.

Громадянське суспільство, зазвичай, розуміється як сфера спілкування, взаємодії, спонтанної самоорганізації і самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих асоціацій, яка захищена необхідними законами від прямого втручання і регламентації з боку держави, і в яких переважають громадянські цінності.

Представнику структурно-функціонального підходу Джеффрі Александеру належить найкоротше за кількістю слів і водночас найширше за значенням визначення даного феномена: “громадянське суспільство -- це сфера людської солідарності”; йому ж належить розробка трьох моделей взаємодії громадянського суспільства із державою. Близьким до нього є погляд іншого американця -- Майкла Уольцера, котрий описує громадянське суспільство як “простір не примусової людської асоціації”[17].

Здобувши незалежність, Україна обрала демократичну форму державного правління. Сучасне розуміння демократії як системи представницького правління, за якого уряди обираються народом і є відповідальними перед ним, пов'язане з уявленнями про багатоманітність соціальних інтересів і політичних поглядів та їх представництвом на державному рівні через різні, але рівні у своїх правах громадські та політичні організації. Плюралістична демократія заснована на прагненнях людей і їхньому виборі, а не на “спущених” згори цілях. Умовою її консолідації та успішного функціонування є наявність розвиненої мережі інститутів громадянського суспільства.

Громадянське суспільство є незамінною ланкою у комунікативному полі «суспільство - влада». Проте, особливість його становлення для української реальності полягає у тому, що одночасно вирішуються дві фундаментальні проблеми:

відродження і зміцнення власної державності, забезпечення реального суверенітету і гідного місця України і світовому співтоваристві;

перехід до якісно нової форми соціально-політичної, економічної організації суспільства, модернізації його основ.

В Україні діє Концепція сприяння розвитку громадянського суспільства, що розроблена Урядом, триває процес усталення інституту громадянського суспільства на законодавчому рівні.

З метою адаптації світового досвіду до конкретних регіональних умов на цьому рівні діє Концепція сприяння розвитку громадянського суспільства органами місцевого самоврядування. Тож, можна говорити про громадянське суспільство на Донбасі (культурно-історичному регіоні), як автономне цілісне утворення в межах загальнодержавних тенденцій, що має низку певних особливостей:

? особливо виражені патерналістські настрої;

? вплив місцевої влади на громади;

? соціальне розшарування;

? орієнтування громад на російську (а не західну) суспільно-політичну модель;

? керованість людей адміністративними методами.

Загалом, Україна має добрі вкорінені традиції громадянства, що позначилось на загальному розвитку громадянського суспільства. Сучасна Україна і Донбас, як основа економічного розвитку країни, відкрита світові, який дедалі стає складнішим, різноманітним та глобалізованим. Реалії постіндустріальної доби зумовили суттєві зміни в оцінці ролі людини в житті країн, що стали на шлях модернізації. Лідерами сучасного світу спроможні бути лише ті держави, які здійснюють цілісну політику громадянського розвитку, адекватну модернізаційним викликам.

Формування громадянського суспільства в Україні знаходиться в стадії активного становлення. Йде процес становлення, утворення окремих елементів, налагодження взаємодії між ними. Цей процес є тривалим і нелегким, а швидкість і повнота його здійснення залежать від цілого ряду чинників: позиції державної політики, готовність влади поділитися своїми повноваженнями із суспільством, здатність влади йти на компроміси.

Список викорастаних джерел і література

1. Society and the State. New European Perspectives / Ed. by John Keane. -- London - New York: Verso, 1988. -- P. 13.

2. Alexander, Jeffry C. “Civil Society I, II, III: Constructing an Empirical Concept from Normative Controversies and Historical Transformations” / In the book: Real Civil societies. Dilemmas of Institualization. Ed. by Jeffrey C. Alexander. -- London etc.: Sage, 1998. -- P. 1-19.

3. Кін Джон, Громадянське суспільство. Старі образи, нове бачення: - Київ: "АНОД", 2000.

4. Словари и энциклопедии на Академике

5. Charles Taylor. Invoking Civil Society. -- In: Contemporary Political Philosophy. An Anthology. Ed. by R.E. Goodin and Ph. Pettit. - Oxford: Blackwell Publishers, 1997. -- P.73

6. Г.В.Ф. Гегель, Философия права. М.: Мысль, 1990.

7. Рябчук М. Гримаси етатизму, або чому в нас нічого не виходить? // Сучасність. -- 2000. -- №12. -- С.54.

8. Токвіль, Алексіс Д. Про демократію в Америці. -- К.: Всесвіт, 1999. -- С. 412-418.

9. Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения. Изд. 2-е. -- Т. 3. -- С. 34-37.

10. Keane John, ed. Civil Society and the State. New European Perspectives. -- London - New York: Verso, 1988. - P. 22.

11. Арато Э., Коген Дж.. Возрождение, упадок и реконструкция концепции гражданского общества // Политическая мысль. -- 1996. -- №1. -- С. 25.

12. С.П. Перегудов. Гражданское общество: "трехчленная" или одночленная модель -- ПОЛИС. -- 1995. -- №3.-- С. 60.

13. Патнэм Р. Чтобы демократия сработала: Гражданские традиции в современной Италии // Пер. с англ. - М.: Аd Marginem, 1996.

14. Дж.С. Александер, После неофункционализма: Деятельность, культура и гражданское общество / Пер. с англ. Т.В. Дорофеевой // Социология на пороге XXI века. -- М.: Интеллект, 1998. -- C. 231--249.

15. О. Кресін, Громадянське суспільство і держава: шлях до порозуміння і співпраці // Право України, 2004, №3, ст. 18-21.

16. Громадянське суспільство як здійснення свободи: центрально-східноєвропейський досвід/за редакцією А. Карася / А. Колодій, Концепція громадянського суспільства і проблема узгодженості теоретичних підходів та емпіричних моделей - Львів, 1999.

17. Політологія / За ред. О.І. Семківа. -- Львів: Світ, 1993. -- С. 277.

18. А. Колодій, Перешкоди на шляху інституціоналіазіції громадянського суспільства в Україні// матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю «Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні», Київ: Академія державного управління при Президентові України, 2001, Т.1, с.50-53.

19. Алмонд Г., Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полис.- 1992.- №4.- С.127-128.

20. Н. Розенблюм, громадянські суспільства: лібералізм і моральні впливи плюралізму// Незалежний культурологічний часопис, 2001, №21.

21. Г. Матвієва, Громадянське суспільство як фактор суспільної стійкості// Громадянське суспільство як здійснення свободи: центрально-східноєвропейський досвід/за ред.. А. Карася.-Львів: ЛНУ ім.. Івана Франка, 1999, ст. 149-152.

22. К. Матвієнко, Громадянське суспільство в Україні має добре вкорінені традиції//Громадянське суспільство, 2008, №3, ст. 2-3.

23. Сидоренко О. Чи знаємо ми, що таке насправді український "третій сектор"? // Перехрестя. -- 2000. -- №4. -- С. 4.

24. Полохало В. Середній українець -- соціальна основа негромадянського суспільства // Політична думка. -- 1999. -- №4. -- С. 30-32.

25. М. Лациба, Уряд формує політику сприяння розвитку громадянського суспільства України//Громадянське суспільство, 2008, №1, с.13 - 17.

26. М. Банчук, Громадянське суспільство в Україні: поняття і реальність//Людина і політика, 2003, №1, с. 43-49.

27. Концепція гуманітарного розвитку країни.

28. Олександр Палій, Шанс для Донбасу.

29. Євген Пожидаєв, матеріали конференції "Південь України напередодні виборів - 2006: особливості соціально-політичної диференціації електорату і політичної боротьби".

30. Донецький прес-клуб реформ, «Третій сектор - основа розвитку демократичного громадянського суспільства».

Размещено на Allbest.ru