Тенденції процесу політичної соціалізації молоді в сучасній Україні

У дисертації відмічається, що поява нових інфокомунікаційних технологій дала підстави деяким дослідникам говорити про нову інформаційну революцію. Її сутністю стала заміна однобічного зв'язку між відправником інформації та її адресатом багатофункціональним і діалоговим зв'язком з новими високими можливостями інформаційного обміну. Нова технологія дозволяє здійснювати моніторинг громадської думки, проводити референдуми з підбиттям підсумків ще до їх завершення. Є необхідним забезпечення прав громадян на вільний доступ до інформації, в її структуруванні. За дотриманням цих умов та при використанні сучасних інформаційних технологій (локальні і глобальні комп'ютерні мережі, системи віртуальної реальності тощо) кожна молода людина одержить можливість переконатися в доцільності пропонованих заходів чи не погодитися з ними, і вільно висловити свою думку. Останнє істотно розширює можливості впливу на прийняття політичних рішень та забезпечення дієвості зворотнього зв'язку в політичній системі суспільства.

Таким чином, стає можливим черговий крок на шляху до демократизації, інформатизації суспільства, його інтелектуалізації, що сприятиме його стійкому розвитку, підвищенню політичної культури.

У висновках доводиться, що в результаті здійсненого теоретичного аналізу мета дисертаційного дослідження досягнута, а поставлені завдання вирішені. Висновки містять у собі узагальнюючі положення, що підсумовують результати дослідження, а також рекомендації політичним інститутам.

У роботі поглиблено теоретичні уявлення щодо визначення сутності політичної соціалізації молоді в сучасному політичному житті. Вироблено певні підходи концептуальних засад функціональної моделі політичної соціалізації молоді в сучасній Україні. У ході проведеного дослідження проаналізовано особливості політичної соціалізації молоді через попереднє висвітлення теоретико-методологічних засад даного процесу. Виявлено, що основні теоретичні підходи розглядають процес входження молоді у політику відповідно до її дій, тобто як інкультурацію, особистісний контроль, міжособистісне спілкування, ролеве тренування, когнітивний розвиток тощо. На відміну від визначення багатьма вченими соціалізації як соціальної природи людини, було здійснено спробу щодо комплексного визначення даного поняття. Автор вважає, що політична соціалізація молоді - це процес інтеріоризації та екстеріоризації політичних знань, навичок і умінь, що становить собою сукупність стихійних і цілеспрямованих дій, суб'єктом яких виступають політичні інститути та молодь, як важлива рушійна сила суспільства.

Дослідження показало суттєву зміну моделі політичної соціалізації молоді, змінився рівень її взаємозв'язку з політичною системою, політичним режимом, тобто мова йде про партнерство, про більшу активність молоді в політичному та громадському житті. Велику роль у даному процесі мають відігравати засоби масової інформації, державна молодіжна політика, політична освіта і виховання. Входження молоді у політичне життя відбувається на двох рінях: суспільному та індивідуальному. З одного боку держава активізує свою законодавчу та організаційну діяльність щодо політичного розвитку молоді (Концепція громадянського виховання, робота з обдарованою молоддю, посилення соціальної роботи тощо). З іншого - молодь бере активну участь у молодіжних громадських організаціях, самоврядуванні на всіх рівнях, зокрема, й у студентському самоврядуванні.

Також встановлено, що пріоритетними чинниками, які впливають на формування свідомості молоді є власне політичні важелі, а також і неполітичні. Причому змінилося їх змістовне наповнення відповідно до сучасних політичних процесів і явищ (прийняття Конституції України у 1996 році, впровадження пропорційної виборчої системи, "помаранчева" революція тощо).

Характерним для української держави є відсутність єдиної ієрархічної системи агентів політичної соціалізації молоді, що підвищує автономію молодої особи по відношенню до кожного з них, слідством чого є або політична апатія, абсентеїзм, або політичний екстремізм, тобто відчуження молоді. Політичне відчуження зумовило необхідність формування патріотичного, всебічно розвинутого та політично вихованого типу громадянина; ставлення демократичного активістського типу політичної культури; необхідність ефективного, раціонального функціонування політичної системи держави, тобто збільшилась суспільна потреба в активній участі молоді, а також потреба в активізації механізмів її політичної соціалізації.

Проведений аналіз наукової розробленості дисертаційної проблеми свідчить, що питання входження в політичне життя ще не дістали належного висвітлення в науковій літературі, відсутній єдиний підхід до визначення сутності політичної соціалізації. Поряд з тим у політичній науці, зокрема, в теорії державної молодіжної політики, в сфері реального становлення багатопартійності, багатоманітності громадських молодіжних організацій формуються передумови сприйняття й розуміння процесів зміни моделі політичної соціалізації. Зазначене актуалізувало розробку певного підходу до визначення функціональної моделі політичної соціалізації молоді в сучасній Україні.

Крім того доводиться та обґрунтовується, що широке й активне вивчення досвіду західних країн, адаптування його до українських реалій допоможе формуванню нової демократичної концепції політичної соціалізації.

Одним із аспектів вирішення проблеми політичної соціалізації є створення системи демократичної політичної освіти та виховання молоді з метою закріплення в політичній свідомості і культурі демократичних цінностей, норм політичної поведінки, прозорої діяльності державних інститутів щодо поліпшення стану молоді в Україні.

Авторка констатує, що використання результатів наукового дослідження та задіяння досвіду фахівців - політологів сприятимуть демократичному процесу входження молоді в політичне життя.

Головні праці автора

1. Пробийголова Н.В. Особливості розвитку теорії політичної соціалізації // Політичний менеджмент - 2004. - № 6 (9). - С. 88-96.

2. Пробийголова Н.В. Деякі тенденції процесу політичної соціалізації молоді // Політичний менеджмент - 2005. - № 4 (13). - С. 70-82.

3. Пробийголова Н.В. Роль ЗМІ у процесі адаптації молодої людини в політичному просторі // Віче. - 2006. - № 7-8. - С. 57-60.

4. Пробийголова Н.В. Історіографія та джерелознавчі засади феномена політичної соціалізації молоді // Наукові записки / Курасівські читання - 2005. - К.: ІПіЕНД, 2006. - Вип. 30, кн.2. - С. 178-194.

5. Пробийголова Н.В. Політична соціалізація як складова духовного розвитку особистості //ХІ науково-практична конференція з проблем вищої освіти "Університет і регіон", 19-20 жовтня 2005 року. - Зб. наук. праць СНУ ім. В. Даля. - Луганськ, 2006. - С. 129-131.

6. Пробийголова Н.В. Роль чинників у процесі політичної соціалізації молоді в умовах модернізації суспільства // І Международная научно-практическая конференция "Наука и технологии: шаг в будущее - 2006". - Белгород: Руснаучкнига, 2006. - Т. 24. - С. 9-11.

7. Пробийголова Н.В. Партійна ідентифікація та електоральна поведінка // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Дні науки - 2006". - Політологія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - Т. 24. - Політологія. - С. 5-9.

Размещено на Allbest.ru