Вплив "Політики" Арістотеля на становлення і розвиток європейської політичної думки

5. Економічна структура не розглядається як складова державного устрою, але часто саме вона справляє вирішальний вплив на визначення конкретного політичного устрою. Метод, згідно з яким здійснюється правління, залежить частково від комбінації економічних факторів, а також від того, яким чином ці фактори взаємодіють один з одним. Нарешті, деякі економічні фактори породжують переважно неправову державу, деякі -- правову державу.

6. Він вперше чітко виділяє три гілки влади, які існують у певній формі за будь-якого правління. Перша -- це ради, що приймають остаточні рішення держави в таких питаннях, як оголошення війни і миру, укладання угод, контроль рахунків міського уряду, законодавча діяльність. Друга -- це різноманітні урядові й адміністративні посади, і третя -- система правосуддя. Кожна з цих гілок може бути організована демократично чи олігархічно або більшою чи меншою мірою демократично чи олігархічно.

7. Принцип ідеальної держави. Принципом держави середнього класу є збалансованість, рівновага між двома факторами, що обов'язково мають значення у будь-якій політичній системі. Він їх називає якістю і кількістю влади. Перший фактор -- політичний вплив, який виникає із престижу багатства, походження, становища й освіти; другий -- це переваги, що їх гарантує більшість. Якщо домінує перший, то правління стає олігархією, а якщо другий -- то демократією. Для того, щоб встановити стабільність, необхідно, аби держава містила в собі обидва фактори і взаємно регулювала їх. Держава, яка здатна поєднати ці два фактори, може бути певна, що вона вирішила основні проблеми стабільного і постійного правління.

8. Першим досвідом практичного застосування теорії Арістотеля стала спроба Полібія надати ідеї змішаного врядування вигляду системи пересторог і рівноваг -- вигляду, в якому вона дійшла до Ш.Монтеск'є та фундаторів американської конституції.

9. Діяльність Фоми Аквінського, Данте Алігері і Марсилія Падуанського полягала у відродженні політичної концепції Арістотеля на тлі нового середньовічного комплексу і особливо вписування ідей церкви, та її місця у суспільному розвитку.

10. Услід за Арістотелем Н.Макіавеллі пов'язує участь у політиці різних верств суспільства з їх майновим положенням та інтересами. Досліджуючи громадянські чвари і незгоди в середині країни між нобілями, пополанами і плебсом, Н.Макіавеллі, як і Стагірит, у свій час, переконаний, що вони породжуються крайнім майновим розмежуванням. Тому Н.Макіавеллі приходить до арістотелівського визначення, що найкраща форма власності -- "власність середньої величини", і взагалі "помірне і середнє є найкраще".

11. У добу спочатку Ж.-Ж.Руссо, а потім Г.Гегеля йшло усвідомлення природного права людини, як громадянина на рівність у спілкуванні. Це також було розвитком політичної теорії Арістотеля. Однак, у поглядах Стагірита проявляється і консерватизм по відношенню до розвитку сучасної йому політичної історії у відстоюванні ним полісного типу держави та у неприйнятності філософом нової територіальної держави, що впроваджувалась в життя руками його учня, яка вивела еллінський світ на більш масштабний етап історичного розвитку (еллінізм).

Своє практичне втілення політичні ідеї Арістотеля знайшли місце у законодавчих актах демократичного характеру багатьох країн світу і зокрема України. Його ідеї залишаються актуальними, поки існує створений людьми політичний інститут -- держава.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

Петрінко В.С. “Політика” Арістотеля та розвиток політичної думки італійського Відродження // Людина і політика. -- 2001. -- №5 (17). -- С. 96-104.

Петрінко В.С. Арістотель, Локк, Монтеск'є: теорія розподілу влади // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. -- Чернівці: Рута, 2001. -- Т.8. -- С. 293-296.

Петрінко В.С. Право, закон і влада у політичній концепції Арістотеля // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 123-124. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. -- Чернівці: Рута, 2002. -- С. 333-340.

Петрінко В.С. "Політика" Арістотеля й античність // Науковий Вісник УжДУ. Серія "Історія".-- 1998.-- №2. -- С.149-152.

Петрінко В.С. Арістотелізм і арабо-мусульманський світ (VIII-XII ст.) // Науковий Вісник УжДУ. Серія "Історія".-- 1999.-- №3.-- С.80-84.

Петрінко В.С. Поліс як державне утворення у "Політиці" Арістотеля // Науковий Вісник УжДУ. Серія "Історія". -- 2000.-- №4. -- С.183-188.

Петрінко В.С. Політична морфологія Арістотеля // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології: Збірник наукових праць. -- Чернівці: Рута, 2001. -- Т.8. -- С. 293-296.

Размещено на Allbest.ru