Політичні проблеми глобального тероризму

- підготовку і випуск циклу публіцистичних програм і художніх творів, сприяючих становленню толерантної свідомості, зниженню соціальної напруженості в суспільстві. [13]

Освітньо-методичне, таке, що включає:

- створення і впровадження освітніх програм по толерантності, віротерпимості і між культурному діалогу в освітніх установах загальної, вищої і додаткової освіти, системах підготовки і перепідготовки викладачів

- розробку і впровадження спеціальних тренінгів в системах підготовки і перепідготовки фахівців у сфері масової комунікації, державних службовців, зокрема, працівників органів правопорядку, інших міністерств і відомств.

Нормативно-методичне і організаційне, таке, що включає:

- розробку документів і формування суспільно-державних структур, що забезпечують соціально-психологічну експертизу публікацій і передач в ЗМІ, нових освітніх матеріалів, включаючи інтерактивні засоби навчання і гри

- підготовку нормативних і законодавчих актів, які сприяють впровадженню толерантної поведінки в соціальну практику, і які забезпечують дієву можливість боротьби з проявами екстремізму, національної і релігійної нетерпимості

- розвиток форм і механізмів допомоги жертвам національного екстремізму, агресії, біженцям і вимушеним переселенцям. [13]

У свою чергу Концепція національної безпеки РФ свідчить: “ У внутрішньополітичній сфері національні інтереси Росії полягають в збереженні стабільності конституційного ладу, інститутів державної влади, в забезпеченні цивільного миру і національної згоди, територіальної цілісності, єдності правового простору, правопорядку і в завершенні процесу становлення демократичного суспільства, а також в нейтралізації причин і умов, сприяючих виникненню політичного і релігійного екстремізму, етносепаратизма і їх наслідків - соціальних, міжетнічних і релігійних конфліктів, тероризму”. [41]

При всім тім необхідно мати на увазі, що:

- всі військові конфлікти на пострадянському просторі мають ісламську складову, хоча міра ісламського в них різна;

- основна лінія зіткнення ісламської цивілізації з іншими цивілізаціями проходить через пострадянський простір;

- часто ісламське забарвлення мають такі антисоціальні явища, як тероризм, екстремізм, радикалізм, сепаратизм;

- починаючи з 1979 року і до теперішнього часу Росія випробовує військову силу ісламських (і ісламоорієнтованих) політичних і державних суб'єктів;

- не можна заперечувати бажання західних держав, і в першу чергу США, направити на РФ "ісламську хвилю";

- РФ має сильну внутрішню ісламську складову. За даними соціологічного опиту, ісламський фундаменталізм зайняв серед "недругів Росії" друге місце з 10%, поступившись першістю США (41%) і випередивши Ізраїль (3%). [41]

Ефективно протидіяти проявам тероризму, ісламського екстремізму Росії поодинці украй важко, а деколи просто неможливо. Важливими передумовами до виникнення такої ситуації стали, по-перше, відсутність на території Співдружності єдиного правового простору, по-друге, "прозорість" меж, по-третє, активізація ісламського екстремізму, найважливішим інструментом діяльності якого став тероризм.

Ідея об'єднання зусиль країн Співдружності в боротьбі проти загального супротивника - міжнародного тероризму знаходить все більше розуміння серед держав-членів СНД. Серед керівників спеціальних служб держав Співдружності знайшла підтримку ідея створення єдиного для всіх країн СНД Антитерористичного центру. Прагнення держав СНД консолідувати свої зусилля виглядають цілком природними і обгрунтованими і при відповідній організації може бути вельми продуктивним. Для створення умов переходу на багатобічну основу співпраці в 1995 р. ФСБ Росії виступила з ініціативою організації спільної діяльності на багатобічній основі і створення при Раді розділів держав необхідної організаційної структури по питаннях, що входять в компетенцію спецслужб. Проте пройшов немало часу, щоб з'явилася можливість зробити перші практичні кроки в цьому напрямі. [5]

Первинна співпраця здійснювалося у формі Наради керівників органів безпеки і спецслужб держав-учасників СНД (всього було проведено чотири засідання). На другому засіданні до Тбілісі належало початок формуванню нормативно-правової бази багатобічної співпраці, конкретизовані напрями діяльності. Зокрема, був поміщений договір про співпрацю в боротьбі з організованою злочинністю, а також ряд протоколів, що передбачають створення механізму по реалізації його положень. Найбільш важливі з них: "Про співпрацю в області боротьби з тероризмом", "Про створення об'єднаного банку даних", "Про співпрацю в області запобігання в'їзду на територію держав СНД осіб, що не мають на те законних підстав", "Про співпрацю в області забезпечення безпеки стратегічних об'єктів". Сторони домовилися вести сумісну боротьбу з актами тероризму, незаконним оборотом наркотичних засобів і психотропних речовин, контрабандою ядерних матеріалів, радіоактивних вибухових і отруйливих речовин, зброї, боєприпасів, створенням незаконних озброєних формувань, переслідуючих мету насильницької зміни конституційного ладу або насильницького захоплення влади, незаконною міграцією і так далі. Даний нормативно-правовий акт розвивав на рівні СНД положення базових документів ООН, що стосуються боротьби із злочинністю, - декларації Каракаса, прийнятої Шостим конгресом ООН, і Міланського плану дій, прийнятого Сьомим конгресом ООН. [35]

28 березня 1997 р. вирішенням Ради розділів держав була створена Рада керівників органів безпеки і спеціальних служб (СОРБ) з ширшим, ніж у Наради повноваженнями. Членами СОРБ стали керівники спецслужб десяти держав, розділи яких підписали Вирішення про створення Ради. Воно не було підписане президентами Туркменії і Узбекистану. Керівники спецслужб цих республік беруть участь в роботі СОРБ як спостерігачі.[1]

Після установи СОРБ спецслужби Співдружності дістали правові і організаційні можливості для ефективної співпраці в рамках своїх повноважень. Основною формою діяльності Ради є засідання, які проводяться в міру необхідності, але не рідше за два рази на рік по черзі в кожній з держав СНД. Робочими органами СОРБ, як задумано, є виконавче бюро і комісії керівників відповідних підрозділів органів безпеки і спеціальних служб держав - учасників СНД по окремих напрямах роботи. Виконавче бюро як робочий міждержавний орган все ще не створено, хоча практична потреба в його установі стає все більш актуальною. Функції виконавчого бюро поки покладені на один з відділів Служби міжнародних зв'язків ФСБ Росії. Органами безпеки і спеціальними службами держав Співдружності в рамках СОРБ прийнятий ряд важливих документів, що стосуються боротьби з тероризмом, зокрема Протокол про порядок обміну інформацією про канали в'їзду, виїзду і переміщення встановлених членів терористичних формувань в державах СНД, а також ввезення зброї, вибухових речовин і інших засобів терористичних акцій (квітень 1998 р.), протокол про співпрацю в області боротьби з найманством (червень 1999 р.).

На засіданні Ради в С.-Петербурзі на початку жовтня 1999 р. його учасники прийшли до розуміння необхідності консолідації зусиль органів безпеки і спецслужб держав СНД в боротьбі з міжнародним тероризмом і накреслили конкретні заходи. У їх числі проведення сумісних заходів щодо перекриття каналів надходження фінансової, матеріальної і військової допомоги терористам, ліквідації баз, таборів і центрів підготовки, виявлення комерційних організацій і фондів, що їх субсидують. Тоді ж був розроблений механізм взаємодії слідчих підрозділів при розслідуванні кримінальних справ про тероризм, контрабанду, незаконну міграцію і інші злочини. [3]

Міжнародна координація антитерористичних зусиль стала однією з найважливіших зовнішньополітичних цілей країни. Росія вже бере участь в семи з десяти міжнародних діючих конвенцій по боротьбі з різними проявами тероризму.

Підсумовуючи вище сказане ми бачимо, що терористичні групи традиційно містять сильний прошарок релігійних фанатичних елементів, оскільки лише тотальна віра виправдовує позбавлення людини життя. Фанатики-мусульмани вважають вбивство ворогів аллаха релігійним подвигом і вважають, що безбожники в їх країнах або в Ізраїлі повинні бути знищені по його волі. На ншу думку проблема тероризму не може бути подолана найближчим часом через недостатній рівень вивчення досвіду антитерористичного врегулювання конфесійних і етнічних конфліктів в країнах.

РОЗДІЛ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВНА МОДЕЛЬ ПРОТІДІЇ ГЛОБАЛЬНОМУ ТЕРОРИЗМУ

Однією із знакових подій початку ХХІ сторіччя став перехід тероризму в розряд найбільш гострих глобальних проблем безпеки. Світ усвідомив, що численні прояви тероризму в різних країнах, його експансія далеко за межі основних осередків цивілізації свідчать про все більш загрозливі масштаби цієї небезпеки. Виникло і міцно ввійшло в політичний лексикон поняття міжнародного тероризму. При цьому виявилося, що вся інтелектуальна, технологічна і військова міць світового співтовариства не готова протиставити міжнародному тероризму надійні способи захисту. Навіть така супердержава, як США, опинилася застигнутою зненацька безпрецедентним по масштабах, жорстокості і цинізму терористичним актом, зробленим 11 вересня 2001 року. Існуючий стан речей, вимагає пошуку ефективних форм і способів захисту громадянина, суспільства, держави, його демократичних, матеріальних, духовних і культурних цінностей від зазіхань з боку сил, готових піти на будь-які, самі жорстокі акції для досягнення своїх цілей шляхом залякування окремих країн і світового співтовариства в цілому.

3.1 Оцінка єфективності діяльності антитерористичної коаліції

Очевидно, що народи світу стоять перед довгостроковою перспективою боротьби з тероризмом. У зв'язку з цим організація і здійснення антитерористичної діяльності стали одними із самих актуальних завдань забезпечення безпеки в будь-якому куточку земної кулі.

Слід зазначити, що складність рішення цих завдань посилюється ще й тим, що демократичні основи сучасного суспільства, його величезні технологічні і комунікаційні досягнення стали для міжнародного тероризму опорою, знищити яку було б самогубством для нашої цивілізації. Потрібен поглиблений аналіз міжнародного тероризму як суспільно-політичного явища - його джерел і спрямованості, тенденцій розвитку, можливих засобів і способів здійснення терористичних акцій. Саме на такій основі можуть бути запропоновані конструктивні заходи для запобігання тероризму і залученню для боротьби з ним відповідних державних і міжнародних інститутів.

Основний зміст антитерористичної діяльності складають систематичні і разові заходи в інтересах попередження тероризму як суспільно-політичного явища, запобігання терористичних акцій, ізоляції (знищення) терористів та їхніх угруповань, ліквідації наслідків терористичних нападів. Суттєво, що в умовах глобалізації міжнародних відносин боротьба з цим явищем тільки в національних рамках виявляється якщо не марною взагалі, то малоефективною. Потрібні об'єднані зусилля держав на парламентському, урядовому, відомчому і неформальному рівнях.

Об'єктом даного дослідження є: глобальний тероризм

Предметом дослідження є: терористичні організації, США, Росія, ООН.

Мета: побудувати перспективну модель протидії глобальному тероризму.

Завдання: визначити стратегії учасників; скласти множину всіх можливих реалізацій; отримати результати; знайти оптимальне вирішення проблеми.

Гіпотеза: ми припускаємо, що незважаючи на всі зусилля що прикладає антитерористична коаліція, тероризм найблищим часом не може бути подоланим.

3.2 Модель протидії глобальному тероризму

Для того, щоб знайти найоптимальніше вирішення проблеми ми будуємо модель протидії глобальному тероризму:

Sn - де: S - стратегія; n - учасник

S1 - Терористичні організації

S2 - США

S3 - Росія

S4 - ООН

Xmn - де : n - №учасника; m - № стратегії

S1 Терористичні організації

X11 - здійснення терактів у провідних країнах світу.

X12 - привернення уваги до власних проблем

S2 США

X2 - Створення нового більш могутнішого контртерористичного центру.

X22 - Створити безперервний натиск на держави, що заохочують тероризм.

S3 Росія

X31 - участь в антитерористичній коаліції.

X32 - гостра критика та боротьба з терористичними оргаеізаціями власними зусиллями.

S4 ООН

X41 - попередження терористичних дій.

X42 - обмеження підтримки терористичних угрупувань іншими країнами.

Оцінка стратегій з точки зору кожного з учасників.

Таблиця інтересів учасників

Складання множини всіх можливих реалізацій за формулою:

Множина всіх можливих реалізацій

Мінімальний гарантований результат

Отже, побудувавши перспективну модель протидії глобальному терорізму, та проаналізувавши результати нашого дослідження ми дійшли висновку що: приверненя уваги до власних проблем терористичних організацій; створення нового більш могутнього контртерористичного центру, створення безперервного натиску на держави, що заохочують тероризм, з боку США; участь в антитерористичній коаліції та боротьба з терористичними організаціями власними зусиллями з боку Росії; та попередження терористичних дій і обмеженя підтримки терористичних угрупувань іншими країнами з боку ООН є найоптимальнішими рішеннями проблеми тероризму. Що до нашої гіпотези, то вона підтвердилась. Незважаючи на всі зусилля що прикладає антитерористична коаліція, тероризм не може бути подоланим найблищим часом, через недостатність досвіду в регулюванні міжетнічних конфліктів та розуміння ідеології терористичних організацій.

Висновки

Підсумовуючи все вище сказане ми дійшли висновку, що сутність сучасного тероризму можна тлумачити як насильницьку дію, що дає змогу використовувати інформаційні, фінансові та технологічні ресурси, спрямовується на свідоме нехтування людським життям для досягнення основної мети -- стати впливовим елементом формування нового світового порядку; що тероризм в широкому сенсі даного поняття є кримінальним інструментом вирішення політичних питань. Зокрема в боротьбі за політичну владу, за її утримання; що терористичні групи традиційно містять сильний прошарок релігійних фанатичних елементів, оскільки лише тотальна віра виправдовує позбавлення людини життя. Фанатики-мусульмани вважають вбивство ворогів аллаха релігійним подвигом і вважають, що безбожники в їх країнах або в Ізраїлі повинні бути знищені по його волі. Згідно нашої гіпотези, проблема тероризму не може бути подолана найближчим часом через недостатній рівень вивчення досвіду антитерористичного врегулювання конфесійних і етнічних конфліктів в країнах.

Усвідомлення глобальності проблеми тероризму і необхідності координації зусиль всіх країн по боротьбі з ним - ось що повинне стати лейтмотивом нинішнього сторіччя. Поки кожна держава керується власними критеріями у визначенні тероризму і бореться з ним по-своєму, і хвороба ХХ століття продовжує загрожувати людству і в нинішньому тисячолітті, приречюючи його на тисячі і тисячі можливих жертв від рук терористів. Ми дійшли висновку що сучасний тероризм не має якогось одного джерела. Він не є чимось штучно витвореним. Він -- об'єктивація однієї зі сторін духу нашої доби. Сучасний тероризм - це певним чином усталена ситуація (політична, соціальна, психологічна, технологічна тощо), накладена на певні ідеї та ідеологеми. Сучасний тероризм -- це одна з іпостасей духу нашої доби у формі особливого різновиду насильства. Він - точка перетину ситуації та ідеї. На нашу думку дії коаліції були б ефективнішими, якби вона забезпечила політичне прикриття для її учасників, розподіляючи між ними відповідальність за кожну із зроблених акцій. Проте для того, щоб така структура почала діяти ефективно, а усередині неї був досягнутий високий рівень довіри, необхідний для проведення таємних операцій, знадобляться роки, а може бути, і десятиліття. Терористи ж чекати закінчення організаційних заходів не будуть. Тому і проблема тероризму не може бути подолена в найблищому часі.

Використана література

1. Андрій Дорошенко. Терор і тероризм. - "Політика і час"№ 8-9, 1997 3.

2. Андрій Яцько. Онтологія насильництва: терор і тероризм, як елементи війни (опубліковано в журналі «Українські проблеми» N1, 1998 р.)

3. Антонян Ю. М. Терроризм: Криминологическое и уголовно-правовое исследование. -- М., 1998.

4. А. Змеевский, В. Тарабрин. Терроризм. Нужны скоординированные усилия мирового сообщества. - «Международная жизнь» №4, 1996. ст.12-17.

5. Бердяев Н. А. Философия свободы. - Харьков: Фолио; М.: ООО “Издательство АСТ”, 2002. - 736 с.

6. Волощук П. Близький Схід //Підтекст- 1997- №23

7. Воробьев И. Нужны выверенные сценарии антитеррористического противодействия //НВО-1999-№48

8. В.Замковой, М.Ильчиков. Терроризм - глобальная проблема современности.// М-1996.

9. Давыдов Е. Терроризм: истоки и эволюцыя цели и средства.//Досье секретных служб.-2000 №1

10. Долгин Н., Малышев В. Терроризм - угроза обществу//Основы безопасности жизнедеятельности.-2000 №3

11. Доповідь Держдепартаменту США про глобальний тероризм / Вашингтонська папка, 12.07.00.

12. Ілюхін В. Лечить нельзя карать!//НВО-1997-№40

13. 1.Івченко В.І. Тероризм// Політика і час/№1.2. 2000

14. Епур Г. В., Коваленко С. В. Терроризм: знать, чтобы предупредить / Сб. статей. -- Луганск, 2000.

15. Енциклопедичний словник. -- М., 1998.

16. Енциклопедичний юридичний словник. -- М., 1999.

17. Економічна та соціальна географія світу. Підручник. - До., 2000.

18. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом, 27 січня 1977 р. -- Страсбург.

19. Ємельянов В. Об'єкт тероризму:його ознаки.//Право України.-1999-№11

20. Ємельянов В. Щодо кримінально-правового визначення тероризму// Право України.-1999-№8

21. Закон України. Про боротьбу з тероризмом // Відомості Верховної Ради. -- 2003. -- № 25. -- Ст.180.

22. Зелинський С. А. Політичний тероризм як соціально-правове явище. // Актуальні проблеми держави та права. -- Вип. 6. -- Ч. ІІ. -- Одеса, 1999. -- С. 40.

23. Змеевский А.,В. Гарабрин. Тероризм. Нужны скоординированые усилия мирового сообщества //Международная жизнь.-1996-№4

24. Комисаров В.С.,Емельянов В.П. Террор, терроризм, «государственный терроризм»: понятие и соотношение // Вестник Московского университета- 1999 №5

25. Косырев Д. Чеченский день в Страсбурге// Независимая газета-2000 №19

26. Краснов А. «Бескровные войны»: реальность или миф//Зарубежное военное обозрение 2000 №1

27. Крот А. Биохимический терроризм// Підтекст-1997№1

28. Марков М.М. Тероризм-1997 Дуель N 14 (36). Date: 15-07-97

29. Матеріали VII регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2001 р. -- Львів, 2001.

30. Международные террористы по-прежнему в цене//Зеркало недели-1998-7 мая

31. Морозов Г.И. Международный терроризм// США экономыка, политика, идеология-1997.№11-12

32. Поляков К., Хасянов А. Арабский восток и проблемы терроризма// Независимая газета-1999

33. Пастернак-Таранущенко Т. Проблема терроризма в свете теории нестабильности// Підтекст-1998-№21

34. Панарин А. С. Искушение глобализмом. -- М.: Рус. нац. фонд, 2000.

35. Резолюции и решения, принятые Генеральной Ассамблеей на 53-й сессии ООН. -- Т. 1. -- Нью-Йорк, 1999.

36. Саїд Е. В. Орієнталізм. - К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”23.Сергій Кара-Мурза. Тези про тероризм//М-1999

37. Словарь по уголовному праву / Отв. ред. А. В. Наумов. -- М., 1997.

38. Стрімська М. Політичний тероризм: проблеми його визначення //

Політологічний часопис. І. -- 1994. -- №2.

39. О.М.Хлобустов. Терроризм в современной Росии//М-1998

40. Терроризм в современной России. - "Диалог" №9, 1996. ст.14-15

41. Токаревський Г. В. Міжнародний тероризм: сучасний стан та перспективи протидії // Стратегічна панорама. -- 2003. -- № 1.

42. Хантінгтон С. Столкновеніє цивілізацій. - М.: ТОВ “Видавництво АСТ”, 2003. - 603 с.

43. Хлібників І. Інформация і терроризм// НВО-1997№42

44. Intelligense Newsietter. -- 1995. -- Nov. 23.-- P. 3.

45. Wardlaw G. Political Terrorism. Theory, Tactics, and Counter-Measures,

46. Cambridge University Press, Cambridge, 1997.

47. World Policy Journal. Summer 1998. -- Vol. 15.