"Віртуальна електростанція": загальна модель агрегації в електроенергетиці: науково-дослідна група

Размещено на http://www.allbest.ru

«Віртуальна електростанція»: загальна модель агрегації в електроенергетиці: науково-дослідна група

Сотник Микола Іванович

доктор техн. наук, професор, завідувач кафедри прикладної гідроаеромеханіки

Сумський державний університет, Україна

Теліженко Олександр Михайлович

доктор екон. наук, професор, старший науковий співробітник науково-дослідного інституту енергоефективних технологій Сумський державний університет, Україна

Анотація

Досліджуються умови та обмеження реалізації функції агрегації на вітчизняному ринку електроенергії на основі колабораційних альянсів. Враховуючи, що інтереси учасників альянсів в системі «генерація - мережі - споживання» об'єктивно є протилежними, «відкритий режим» узгодження інтересів може забезпечити реальні економічні ефекти для кожного члена агрегованої групи. Запропонована структура та функції «віртуальної електростанції», як нової концепції' гнучкої' інтеграції розподілених енергетичних ресурсів у розумну мережу. Обґрунтовано, що основну роль в системі локальної агрегації на основі «віртуальної електростанції» має відігравати розрахунково-аналітичний центр агрегатора, який, на основі моніторингу ринку електроенергії, прогнозів обсягу генерації, накопичення і споживання електроенергії об'єктами агрегованої групи, узгодження оптимальних графіків постачання електроенергії споживачам, забезпечує балансування локальної електричної мережі та формує стабільні відносини з об'єднаною енергетичною системою.

Ключові слова: електроенергетика, агрегація, колабораційні альянси, модель, «віртуальна електростанція». Публікація підготовлена у рамках виконання наукового проекту «Розробка програмного комплексу точного прогнозування генерації електроенергії сонячними електростанціями для мінімізації зелено-вугільного парадоксу» (№ РН/05-2023).

Постановка проблеми. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та «зеленої» трансформації енергетичної системи України» [1] були внесені доповнення до Закону України «Про ринок електричної енергії» [2]. Зокрема, статтею 302 «Агрегація» вводяться в дію європейські механізми регулювання ринку електроенергії які, в основному, відповідають умовам Директиви ЄС 2019/944 [3] та передбачають створення локальних агрегованих груп.

До агрегованих груп можуть входити об'єкти генерації (встановлена потужність яких перевищує 20 МВт), споживачі, об'єкти передачі та акумулювання електроенергії. При цьому, агрегатор «є стороною, відповідальною за баланс усіх електроустановок, що входять до складу його одиниці агрегації» (пункт 2, ст. 302) та зобов'язаний «надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними своїх функцій на ринку електричної енергії, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії» (підпункт 8, пункту 6, ст. 302).

Вказані положення, з практичної точки зору, спрямовані на вирішення трьох взаємопов'язаних задач. По-перше, виходячи із назви Закону [1] та обмеження встановленої потужності генерації, яка може входити до агрегованих груп, пріоритетною є задача стабілізації процесу імплементації відновлюваних джерел електроенергії в об'єднану енергетичну систему країни, оскільки «Агрегатор є стороною, відповідальною за баланс усіх електроустановок, що входять до складу його одиниці агрегації ...» (пункт 2, ст. 302). Як наслідок, передбачається мінімізація негативних наслідків зелено- вугільного парадоксу збільшення частки відновлюваної енергетики в загальному енергетичному балансі України. По-друге, задача балансування усіх електроустановок, що входять до складу одиниці агрегації, актуалізує як розробку інструментарію прогнозування генерації електроенергії відновлюваними джерелами енергії, так і прогнозування попиту на електроенергію в межах агрегованої групи. По-третє, формування агрегованих груп відповідає загальним принципам теорії колабораційних альянсів, що, об'єктивно обумовлює, дослідження та впровадження найбільш ефективних форм таких альянсів, розробку та впровадження безконфліктних організаційно- економічних механізмів взаємодії учасників альянсів.

Аналіз досліджень і публікацій. Інтенсивний розвиток систем управління на основі колабораційних альянсів Колаборація - це спільна діяльність у певній сфері двох або більше компаній чи організацій, для досягнення спільної мети. В процесі колаборації, організації обмінюються своїми знаннями, досвідом, корисною інформацією, навчаються, щоб у підсумку досягти згоди (консенсусу). припадає на 80-і роки минулого століття. Зокрема, в роботі [4] досліджується внесок і обмеження існуючих теорій для пояснення співпраці, а також уточняється та розширюється розуміння цього явища. В роботі [5], на системному рівні, для пояснення переваг співпраці в рамках спільних альянсів було проведено аналіз основних теоретичних концептів: теорія залежності від ресурсів; корпоративна соціальна ефективність/теорія інституційної економіки; стратегічний менеджмент/теорія соціальної екології; теорія макроекономіки; теорія інституційного/договірного порядку; і політичної теорії. Автори довели, що жодна окрема теорія не забезпечує адекватної основи для загальної теорії співпраці, але є основою для побудови теорії, яка ґрунтується на колаборації.

Узагальнивши 137 прикладів спільного управління в різних секторах, автори роботи [6] визначили критичні змінні, які впливають на успішну співпрацю в рамках альянсів, зокрема: попередню історію конфлікту або співпраці; стимули для зацікавлених сторін; дисбаланс влади та ресурсів; лідерство та інституційний дизайн. А в роботі [7], на основі огляду літератури про співпрацю, автори обґрунтували перелік початкових умов, що впливають на формування процесу співпраці, структурних і управлінських компонентів, обмежень і непередбачуваних обставин, результатів і питань підзвітності.

В роботі [8] автори стверджують, що менеджери повинні дивитися всередину «чорної скриньки» процесів співпраці. Всередині вони знайдуть складну структуру з п'яти змінних вимірів - управління, адміністрування, організаційна автономія, взаємність і норми. Менеджери повинні знати ці п'ять вимірів і ними керувати, щоб ефективно співпрацювати.

В подальшому наукові дослідження були зосереджені на узагальненні досвіду створення альянсів, розробці методичних підходів до оцінювання ефективності співпраці в рамках альянсів, ризиків та перешкод співпраці. Зокрема, в роботі [9] досліджуються три основні теоретичні конструкти формування альянсів: теорія транзакційних витрат; ресурсний підхід; підхід на основі економіки знань (knowledge-based economy). Формування альянсів на основі вказаних теоретичних конструктів спрямоване на мінімізацію сукупних витрат учасників на ресурсне забезпечення, виробництво, обмін та впровадження інновацій.

Важливі результати щодо розробки та впровадження методичних підходів до попереднього оцінювання ефектів від створення стратегічних альянсів на основі The Strategic Alliance Formative Assessment Rubric (SAFAR) - рубрика формального оцінювання стратегічного альянсу наведені в роботі [10]. Запропонований інструмент може бути використаний при оцінюванні ініціатив щодо створення колабораційних альянсів, які прагнуть отримати вигоду від синергії «спільних зусиль» (collaborative effort).

В роботі [11] на теоретико-методологічному рівні досліджуються труднощі/ризики створення колабораційних альянсів. Автори вказують, що переважна частина труднощів/ризиків пов'язана із багаторівневою природою альянсів, а також виходячи з того факту, що передумови та наслідки створення альянсів можуть проявлятися на кількох рівнях одночасно.

Серед вітчизняних наукових досліджень необхідно виділити роботи в яких розвиваються теоретико-методичні підходи до формування систем управління на основі колабораційних альянсів [12] та коопетиційної Коопетиція - система взаємовідносин між двома і більше суб'єктами економічної діяльності, заснована на одночасному поєднанні стратегій суперництва та партнерства для отримання взаємних вигід та конкурентних переваг над іншими учасниками ринку. моделі [13]. В роботі

[14] досліджуються переваги використання механізму кооперативної взаємодії на основі колабораційних альянсів. Авторка вказує, що «Суттєвою відмінністю між стратегічними та колабораційними альянсами є: по-перше, розуміння спільної кінцевої мети співпраці; по-друге, форма кооперації між учасниками колаборації та стратегічними альянсами. За колабораційних відносин інтереси учасників можуть бути протилежними, однак їх співпраця спрямована на досягнення поставлених спільних завдань». Цей висновок є надзвичайно важливим з точки зору формування локальних агрегованих груп в електроенергетиці. Адже інтереси учасників в системі «генерація - мережі - споживання» об'єктивно є протилежними, але «відкритий режим» врахування інтересів учасників може забезпечити реальні економічні ефекти. Разом з тим, при формуванні колабораційних альянсів слід акцентувати увагу на негативних наслідках узгодження інтересів учасників альянсу та, відповідно, формування та впровадження стратегії мінімізації ризиків [15].

Постановка завдання. Метою статті є обґрунтування загальної моделі агрегації в електроенергетиці на основі теорії колабораційних альянсів, визначення функцій основних структурних блоків «віртуальної електростанції» як нової концепції гнучкої інтеграції розподілених енергетичних ресурсів у розумну мережу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Слід зазначити, що Глобальний енергетичний альянс для людей і планети - The Global Energy Alliance for People and Planet (GEAPP) був запущений у листопаді 2021 року, щоб вирішити проблему боротьби з енергетичною бідністю, одночасно забезпечуючи справедливий енергетичний перехід [16].

Разом з тим, GEAPP визначив лише рамкові умови формування альянсів на макрорівні для вирішення глобальних задач енергетичної безпеки. Умови і обмеження створення локальних колабораційних альянсів потребують додаткових досліджень.

Закордонний досвід свідчить, що локальні колабораційні альянси набувають поширення в енергетичному секторі. Тут вони мають певну специфіку, яка визначається технологічними умовами генерації та споживання електроенергії. Так в роботі [17] досліджуються принципи, умови та обмеження створення віртуальних електростанцій (VPP) як нової концепції гнучкої інтеграції розподілених енергетичних ресурсів у розумну мережу. VPP об'єднують різнорідні системи, які співпрацюють для забезпечення оптимального виробництва, розподілу, зберігання та продажу енергії на енергетичному ринку, дозволяють подолати стохастичний характер розподілених енергетичних ресурсів. За своїм складом VPP утворює, як правило, свого роду спільну бізнес-екосистему з високим ступенем взаємодії та взаємозалежності між зацікавленими сторонами. Автори наголошують, що в рамках VPP формуються різноманітні стратегічні та динамічні спільні альянси. Форми цих альянсів схожі на різні організаційні структури, які включають цільові мережі, мережі, що керуються можливостями «генерація - попит», і мережі, що керуються безперервним виробництвом. Крім того, було виявлено, що різні базові функціональні принципи VPP також схожі на принципи, які включають: створення, функціонування та ліквідація віртуальної організації, переговори, брокерські послуги, послуги адміністратора, послуги планування, послуги координатора, а також пошук партнерів і процеси відбору.

Перелічені базові функціональні принципи практично відповідають функціям агрегації на ринку електроенергії, які визначені Законом України «Про ринок електричної енергії».

Збільшення частки відновлюваних джерел енергії в енергетичних системах об'єктивно обумовлює формування нових підходів до співпраці та регулювання енергетичного ринку. Зокрема, в роботі [18] зазначається, що «... перехід на чисту енергію, досягнення високої частки відновлюваної енергії (VRE) в енергетичному балансі вимагає переосмислення енергетичних ринків у різних аспектах». Очевидно, що адаптація дизайну ринку до високих часток VRE має відбуватися на основі підвищення гнучкості енергосистем. є важливим фактором. Ринки електроенергії мають бути змінені, щоб інтегрувати всі наявні ресурси, стимулювати гнучкість і сприяти довгостроковим інвестиціям.

Співпраця між учасниками, проактивне регулювання та нові ринкові правила необхідні, щоб зробити структуру енергосистеми придатною для системи відновлюваної енергетики. Правильне поєднання співпраці, регулювання та правил ринку залежить від конкретного контексту, але можна очікувати, що всі три компоненти відіграватимуть відповідну роль у перебудові структур національної енергосистеми.

Вирішення проблеми підвищення стійкості функціонування об'єднаної енергетичної системи України залежить від значної кількості факторів, які можуть створювати певні ризики та негативно впливати на стабільність роботи у т. ч. об'єктів критичної інфраструктури. Основними напрямками вирішення цієї проблеми вважаються пооб'єктна локалізація джерел аварійного електроживлення, створення об'єктів «малої» генерації електроенергії на промислових підприємствах та у територіальних громадах. Однак, наявні наразі резервні джерела електроживлення в основному базуються на використанні дизель-генераторів, функціонування яких протягом певного періоду часу через високу вартість та велику витрату первинного енергоресурсу (дизпалива) є високовартісними. Крім того, такі системи не розраховані на значний ресурс безперервної роботи, що обмежує можливості їх впровадження та використання. Проблемними залишаються і питання узгодження якісних і кількісних показників згенерованої ними електроенергії, графіків її постачання до загальної мережі та розподілення. Тобто, наразі актуальною є задача об'єднання за територіальним принципом об'єктів «малої» енергетики з об'єктами електроспоживання шляхом створення віртуальних електростанцій та підприємств-агрегаторів, які, крім іншого, можуть оптимізувати ринок збуту такої електроенергії. Поєднання у таких системах об'єктів аварійного електрозабезпечення, зокрема використання можливостей мережевих та гібридних сонячних електростанцій та дизель-генераторів, вбачається як перспективний напрямок їх розвитку. віртуальна електростанція агрегація

Сонячні електростанції в штатних умовах експлуатації струмоприймачів певних об'єктів можуть працювати паралельно з джерелами централізованого (мережевого) електрозабезпечення, а за певних умов (наприклад аварії, воєнні дії) повністю або частково заміщати споживання від них. Техніко-економічний

International scientific journal «Grail of Science» | № 34 (December, 2023)

аналіз пропонованих наразі технічних рішень щодо побудови сонячних гібридних електростанцій показує доцільність їх паралельного використання як у системах резервного так і поточного електрозабезпечення одночасно. Зважаючи на величину поточних тарифів за електроенергію, розрахунки показують, що простий термін окупності впровадження зазначених систем може становити 4...6 років. Окрім того, не слід нехтувати супутніми ефектами: зменшення «вуглецевого сліду» енергетики, зменшення теплового забруднення, зниження рівня інших забруднювачів навколишнього середовища у місцях генерації електроенергії. Однак, проблемним наразі залишається питання точного прогнозування обсягів генерації електроенергії, яка виробляється на таких станціях. Причому ця проблема лежить не лише в площині розробки відповідних математичних моделей та аналітичних комплексів, а й у площині оптимізації техніко-економічних параметрів системи «генерація - акумулювання - передача - споживання».

Одним із практичних заходів, який необхідно, на наш погляд, запроваджувати в комплексі з точним прогнозуванням обсягу генерації для сталого розвитку сонячної енергетики та її ефективної інтеграції до об'єднаної енергетичної системи України є включення «малих» сонячних електростанцій до системи агрегації як це передбачається статтею 302 Закону України «Про ринок електричної енергії» [2]. Агрегатор може об'єднувати декілька електростанцій у «віртуальну електростанцію» з формуванням відкритих вертикально-інтегрованих зв'язків на енергетичному ринку країни. Крім того, в такій організаційній системі виникають передумови розвитку паралельних інтеграційних зв'язків зі споживачами електроенергії як у межах держави, так і окремих її регіонів.

За чинної законодавчої та нормативної бази, існуючу структуру взаємозв'язків «малої» сонячної генерації з ринком електроенергії держави спрощено можна визначити через організацію-посередника - Гарантованого покупця. Тобто, держава гарантує (у разі оформлення купівлі електроенергії за «зеленим» тарифом) купівлю усього обсягу генерації електроенергії «малими» станціями. При цьому, об'єкти «малої» генерації практично не беруть участі у балансуванні мереж електропостачання. Зважаючи на зростаючі обсяги «малої» сонячної генерації, проблема небалансів систем прогнозовано буде загострюватися. Крім того, законодавство України регламентує застосування «зеленого» тарифу на електроенергію лише до 2030 року. Це суттєво підвищує невизначеність подальшого функціонування «малої» сонячної енергетики. Події останніх років (повномасштабна війна), тенденції та тренди розвитку європейської енергетики, зміщують акценти до розвитку роззосередження великих генераційних потужностей з точки зору їх безпеки та підвищення стійкості.

На нашу думку одним із стимулюючих факторів подальшого розвитку електроенергетики є організація локальних віртуальних електричних мереж до складу яких можуть входити: організація-агрегатор, станції вітрової, сонячної або іншої альтернативної електрогенерації, станції (пристрої) накопичення електричної енергії, установки «швидкої» традиційної електрогенерації, прямі споживачі електроенергії, розрахунково-аналітичний центр агрегатора.

Загальна структурна схема віртуальної електричної мережі наведена на (рис. 1).

Блок «Розрахунково-аналітичний центр (РАЦ)» агрегатора здійснює моніторинг ринку електроенергії, зокрема попит-пропозицію на регіональному ринку, прогнозні обсяги споживання електроенергії (у т. ч. і перспективні проєкти розвитку регіону), спрямовує подальший розвиток віртуальної електромережі, розробляє пакети пропозицій споживачам за прямими договорами, організовує логістику транспортування електроенергії. На РАЦ мають бути покладені функції прогнозування обсягів генерації електроенергії станціями у визначені періоди, прогнозування резервів накопиченої електроенергії пристроями віртуальної електромережі (віртуальної електростанції), формування прогнозних графіків генерації електроенергії (план можливості генерації), узгодження планів постачання електроенергії споживачам за прямими договорами (постійним споживачам, які входять у віртуальну мережу/агрегатну групу), формування пропозицій агрегатору щодо дій на енергоринку (обсягів та періодів продажу електроенергії). РАЦ також має здійснювати диспетчеризацію процесу функціонування віртуальної мережі у реальному часі.

Блок «Станції вітрової, сонячної або іншої альтернативної електрогенерації», приймають участь у процесі генерації електроенергії,

International scientific journal «Grail of Science» | № 34 (December, 2023)

регулюванні обсягів постачання електроенергії у мережу за командою диспетчера, або на основі наперед визначених алгоритмів. За наявності станційних пристроїв накопичення електроенергії, відслідковують рівні та графіки накопичення, організовують їх комутацію з мережею для уникнення небалансів (на рівні станції, або віртуальної мережі).

Рис. 1. Структурна схема побудови віртуальної електричної мережі.

Блок «Станції (пристрої) накопичення електричної енергії». Основною їх функцією є накопичення електричної енергії. Основна вимога до функціонування таких станцій - найкоротший період часу від команди на включення до виходу на штатний (заданий) режим функціонування.

Блок «Установки «швидкої» традиційної електрогенерації». До них можна віднести електрогенераційні установки, що використовують у якості первинного енергоресурсу природний газ, дизельне пальне. У якості приводного двигуна використовують газові турбіни, дизельні двигуни. Наявність таких установок у складі віртуальної електростанції має знижувати ризики небалансів, запобігати аварійним ситуаціям у мережі при різкому зниженні обсягів генерації електроенергії, або проходити періоди пікових навантажень струмоприймачами мережі. Авторами названі такі установки як «швидкі» через їх здатність протягом короткого часу виходити на номінальний режим генерації за потужністю, включатися у мережу електропостачання.

Блок «Споживачі електроенергії». Споживачами електроенергії в рамках агрегованих груп можуть бути струмоприймачі, які отримують електроенергію через енергоринок, або за укладеними прямими договорами. Особливу увагу слід приділяти роботі зі споживачами, які територіально розташовані у зоні дії сформованих агрегованих груп та ще не увійшли до її складу. їх першочергова зацікавленість полягає у здешевленні електроенергії та постачанні її за прийнятним для них графіком, унормуванні окремих умов щодо підключення до мереж, їх модернізації/збільшенні потужності. Співпраця з такими споживачами за прямими договорами постачання, організаційне залучення до цього процесу органів місцевої влади дає перспективи подальшого розвитку інфраструктури територій за рахунок додаткових фінансових можливостей агрегатора та учасників віртуальної електростанції і мережі, підвищення стійкості енергосистеми територій, запровадження прийнятних для членів громади графіків роботи підприємств регіону, громадського транспорту та інфраструктурних об'єктів і, як наслідок, підвищення комфортності проживання мешканців.

На загальнодержавному ринку електроенергії у цьому випадку з'являється агрегатор, - гравець з передбачуваною поведінкою, який, знижуючи ризики небалансів, підвищує стійкість об'єднаної енергетичної системи України.

Висновки

Закордонна практика свідчить, що задача агрегації на вітчизняному ринку електроенергії може бути вирішена на основі колабораційних відносин. Хоча інтереси учасників альянсів в системі «генерація - мережі - споживання» об'єктивно є протилежними, «відкритий режим» врахування інтересів може забезпечити реальні економічні ефекти для кожного члена агрегованої групи.

Принципи, умови та обмеження створення «віртуальних електростанцій», як нової концепції гнучкої інтеграції розподілених енергетичних ресурсів у розумну мережу, відповідають основним положенням теорії колабораційних альянсів. Такі альянси утворюють, свого роду, спільну бізнес-екосистему з високим ступенем взаємодії та взаємозалежності між зацікавленими сторонами, що входять до агрегованої групи.

Основну роль в системі локальної агрегації має відігравати розрахунково- аналітичний центр агрегатора який, на основі моніторингу ринку електроенергії, прогнозів обсягу генерації, накопичення і споживання електроенергії об'єктами агрегованої групи, узгодження оптимальних графіків постачання електроенергії споживачам, забезпечує балансування локальної електричної мережі та формує стабільні відносини з об'єднаною енергетичною системою.

Список використаних джерел

Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та «зеленої» трансформації енергетичної системи України (Закон України). 3220-IX. (2023). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3220-20#n282.

Про ринок електричної енергії (Закон України). 2019-VIII. (2023). Вилучено з https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2019-19#Text.

Про спільні правила внутрішнього ринку електроенергії та внесення змін до

Директиви 2012/27/ЄС (нова редакція) (Директива 2019/944 Європейського Парламенту і Ради). (2019). Вилучено з

https://energysecurityua.org/ua/brify/dyrektyva-yes-2019-944-yevropeyskoho- parlamentu-i-rady-vid-05-chervnia-2019-roku/

Graham, A. W. (1984). Toward an Appreciation of Collective Strategy. The Academy of

Management Review, (Vol. 9, Is. 3), 526-535. Вилучено з

https://www.jstor.org/stable/258292.

Gray, B. & Wood, D. J. (1991). Collaborative alliances: Moving from practice to theory. Journal of Applied Behavioral Science, (Vol. 27, Is. 1), 3-22. Вилучено з https://doi.org/10.1177/0021886391271001.

Ansell, C. & Gash, A. (2008). Collaborative Governance in Theory and Practice. Journal of Public Administration Research and Theory, (Vol. 18, Is. 4), 543-571. Вилучено з https://doi.org/10.1093/jopart/mum032.

Bryson, J., Crosby, B., & Stone, M. (2006). The Design and Implementation of Cross-Sector

Collaborations: Propositions from the Literature. Public Administration Review, (Vol. 66, Special Issue: Collaborative Public Management), 44-55. Вилучено з

https://www.j stor.org/stabl e/4096569.

Thomson, A., & Perry, J. (2006). Collaboration Processes: Inside the Black Box, Public Administration Review, (Vol. 66, Is. 1), 20-32. Вилучено з https://doi.org/10.1111 /j.1540- 6210.2006.00663.x.

Lammi, I. (2012). Strategic alliances and three theoretical perspectives. A review of literature

on alliances. Malardalen: School of Sustainable development of society and technology, Malardalen University. Вилучено з https://www.diva-

portal.org/smash/get/diva2:604397/FULLTEXT01.pdf.

Gajda, R. (2023). Utilizing Collaboration Theory to Evaluate Strategic Alliances. The

American Journal of Evaluation, (Vol. 25, Is. 1), 65-77. Вилучено з

https://doi.org/10.1016/j.ameval.2003.11.002.

Foss, N. J. & Nielsen, B. B. (2012). Researching Multilevel Phenomena: The Case of Collaborative Advantage in Strategic Management. Journal of CENTRUM Cathedra: The Business and Economics Research Journal, (Vol. 5, Is. 1), 11-23. Вилучено з https://ssrn.com/abstract=2018450.

International scientific journal «Grail of Science» | № 34 (December, 2023)

Галинська, Ю.В. (2018) Державне регулювання розподілу природної ренти в національній економіці на основі теорії колабораційних альянсів (автореф. дис. ... доктора. екон. наук). Сумський державний університет. Суми. Україна.

Швіндіна, Г.О. (2019) Методологічні засади формування коопетиційної моделі організаційного розвитку підприємств (автореф. дис. ... доктора. екон. наук). Сумський державний університет. Суми. Україна.

Педченко, Н. С. (2018). Поняття та відмінності колабораційних альянсів від інших форм кооперації в Україні. Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі, (2 (87)), 49-54. Вилучено з https://core.ac.uk/download/pdf/300243571 .pdf

Telizhenko, A. & Halynska, Y. (2016). Risk in the formation of collaboration

alliance of the redistribution natural rental income. Problems and Perspectives in Management, (Vol. 14, Is. 4), 181-185. Вилучено з

file:///C:/Users/user/Downloads/PPM_2016_04cont_Telizhenko.pdf.

The Global Energy Alliance for People and Planet (GEAPP). (2021). Вилучено з https://www.energyalliance.org/the-alliance/.

Adu-Kankam, K. O. & Camarinha-Matos, L. M. (2018). Towards collaborative Virtual Power Plants: Trends and convergence. Sustainable Energy, Grids and Networks, (Vol. 16), 217230. Вилучено з https://doi.org/10.1016/j.segan.2018.08.003.

18 Collaborative Framework on Enhancing Dialogue on High Shares of Renewables in

Energy Systems: Energy Markets and Regulations. (2022). Вилучено з

https://www.irena.org/events/2022/Oct/Collaborative-Framework-on-Enhancing- Dialogue-on-High-Shares.

Денисюк, С.П., Стржелецьки, Р., Богойко, І.І. & Стржелецька, Н. (2023). Аналіз особливостей ефективного впровадження сонячних електростанцій в локальних системах енергозабезпечення. Енергетика: економіка, технології, екологія, (2), 7-25. Вилучено з https://ela.kpi.ua/bitstream/123456789/57913/1 /279536-645857-1 -10- 20230524.pdf.

Размещено на Allbest.ru