Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ «КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО»

Інститут енергозбереження та енергоменеджменту

Реферат

на тему: «Ядерна енергетика для досягнення цілей сталого розвитку суспільства: переваги та ризики використання»

з дисципліни «Основи інженерії та технології сталого розвитку»

Виконав: студент Галушко Г.О.

Перевірила: Чернецька Ю.В.

ас. кафедри електропостачання

Київ 2019

Зміст

Вступ

Сучасний стан ядерної енергетики та цілі сталого розвитку

Внесок ядерної енергетики в досягнення глобальних цілей сталого розвитку

Систематизація основних проблем інноваційного розвитку підприємства атомної енергетики

Основні проблеми ДП НАЕК «Енергоатом» та проекти забезпечення інноваційного розвитку

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

На зламі тисячоліть людство дедалі глибше усвідомлює необхідність нової економічної моделі розвитку, яка б враховувала світову екодинаміку і соціально-економічний прогрес. Практика переконує у неможливості досягнення економічних і соціоекологічних цілей за рахунок одна одної.

Зростаючі глобалізація та інтеграція у світовому господарстві об'єднують не лише країни, але й їх проблеми, серед яких однією з найбільш злободенних є екологічна. Регіональні національні екологічні і тісно зв'язані з ними соціально-економічні проблеми об'єктивно стають міждержавними, глобальними. З метою розробки можливих шляхів зміни стилю, способу життя і соціальних пріоритетів, подолання стереотипу суспільства споживання світовим співтовариством прийнято “Порядок денний на XXI століття”, яким проголошено принципово нову парадигму суспільного розвитку, відому під назвою сталого.

Концепція сталого розвитку схвалена за підсумками доповіді Комісії ООН з навколишнього середовища під керівництвом Г. Брундтланд на Конференції з проблем навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро в червні 1992 р. На цій Конференції зазначалось, що сталий розвиток природи і суспільства передбачає задоволення потреб нинішнього покоління, яке не загрожує інтересам майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби. Йдеться про підтримуваний, самовідтворювальний розвиток, обмежений еколого-ресурсною місткістю екосистем, що ґрунтується на теорії біотичної регуляції навколишнього середовища.

Принципи сталого розвитку передбачають паритетність навколишнього середовища, економіки і соціуму в їх нерозривному взаємозв'язку та взаємодії. “Формування справді сталого способу життя, - зазначалось на Йоганнесбурзькому саміті з питань сталого розвитку 2002 р., - потребує зосередження зусиль на трьох ключових областях: забезпеченні економічного росту і справедливості, збереженні природних ресурсів і навколишнього середовища та соціальному розвитку”. Збалансованому вирішенню цих завдань мають сприяти територіальне планування, управління і певні обмеження кількісного зростання елементів тріади “природа-економіка-соціум”. Проблема -відсутності сталого розвитку в умовах зростаючого антропогенного тиску і погіршення якості життя населення є актуальною і злободенною на всіх територіальних рівнях - від планетарного до регіонального.

Особливого значення набула ця проблема у країнах з екстенсивним типом розвитку продуктивних сил, глибинними диспропорціями загальнодержавних і регіональних інтересів, невідповідністю між розміщенням природно-ресурсного та соціально- економічного потенціалів, науково-технічною і технологічною відсталістю, що неминуче призводить до нераціонального природокористування. Саме до таких країн належить Україна, яка, ставши на шлях незалежного розвитку і ринкових перетворень, досі не має чіткої національної трансформаційної моделі та стратегії переходу на принципи сталого розвитку.

Несприятлива макроекономічна ситуація, дефіцит інвестицій та інновацій, стагнація виробництва і загострення на її фоні проблем екологічної безпеки, зниження життєвого рівня та соціального добробуту народу диктують необхідність створення ефективної, соціально орієнтованої і екологобезпечної моделі суспільного розвитку. Така модель повинна грунтуватись на прогресивних економічних і науково-технічних зрушеннях, соціально орієнтованих ринкових перетвореннях, оздоровленні навколишнього середовища та екологізації суспільного життя на засадах сталого розвитку, використанні конкурентних переваг країни та її регіонів у міжнародному поділі та інтеграції праці.

Підписавши документи Конференції з проблем навколишнього середовища і розвитку у 1992 р., Україна недостатньо уваги приділила розробці національної моделі сталого розвитку. У виступі на 19-й спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН, яка відбулася у червні 1997 р. у Нью-Йорку з метою оцінки ходу реалізації “Порядку денного на XXI століття”, Президент України Л.Д. Кучма зазначив: “Сьогодні у нас є всі підстави стверджувати, що в Україні закладено базові основи (структурні, науково-методологічні, правові, економічні) нової державної політики, яка грунтується на принципах сталого розвитку і підтримана країнами з ринковою економікою”

Однак незважаючи на те, що лише через п'ять років після підписання нашою державою документів у Ріо-де-Жанейро було розроблено проект національної Концепції сталого розвитку, до цього часу вона не схвалена Верховною Радою і, до того ж, відсутня стратегія її реалізації. У виступі Президента України Л.Д. Кучми на пленарному засіданні Всесвітнього саміту з питань сталого розвитку у Йоганнесбурзі зазначалось: “В Україні глибоко усвідомлюють необхідність створення передумов для збалансування інтересів суспільства і можливостей природи, соціально-економічного розвитку й безпеки довкілля. Саме на цих постулатах базується вже підтримана урядом Концепція переходу України до сталого розвитку, на основі якої невдовзі буде розроблено відповідну Національну стратегію”.

Глобальний характер екологічних проблем і відсутність глобального суспільного механізму регулювання національних екологічних дій диктують необхідність врахування їх специфіки на рівні регіонів і підвищення ролі територіальної ланки управління у подоланні цих проблем. Тому у перехідний до сталого період цілям соціально-економічного розвитку України найбільшою мірою відповідає регіональний принцип організації суспільно-економічної і виробничо-екологічної діяльності (взаємодії). Враховуючи об'єктивну диференціацію території країни за рівнем розвитку продуктивних сил, забезпеченістю природно-ресурсним потенціалом, ступенем трансформації природних геоекосистем, не може бути єдиного, універсального механізму реалізації національної моделі сталого розвитку. Крім того, кожний регіон має свої специфічні передумови та пріоритети переходу' на засади сталого розвитку. Тому в основу розробки національної стратегії сталого розвитку необхідно покласти принцип регіональної індивідуальності, взаємозалежності і взаємозумовленості елементів системи “природа-економіка-соціум” на територіальному рівні.

Дослідження ключової ролі регіону і регіональної політики у забезпеченні сталого розвитку є основним методологічним принципом даного дослідження. У контексті сталого розвитку регіон розглядається як цілісна еколого-економічна система, що здатна оптимізувати співвідношення між економічним зростанням, задоволенням матеріальних і духовних потреб людей та якістю навколишнього середовища. Саме регіон є ядром економічного, соціального й екологічного облаштування простору, мобілізації для цієї мети матеріальних, трудових, фінансових та інтелектуальних ресурсів.

Розпочнемо наше розслідування даної ситуації сталого розвитку з невід'ємної складової-ядерної енергетики.

Перелік умовних позначень

Сучасний стан ядерної енергетики та цілі сталого розвитку

В Києві 3 та 4 липня 2019 року відбулася Міжнародна конференція «Український Ядерний Форум-2019: Ядерна енергетика - стан та тенденції розвитку» з нагоди 10-річчя створення Асоціації «Український ядерний форум» Організаторами заходу виступили Асоціація «Український Ядерний Форум» та громадська організація «Українське ядерне товариство». Участь у конференції взяли близько 170 осіб, зокрема, керівники підприємств ядерно-енергетичної галузі України, представники Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Міністерства екології та природних ресурсів України, МАГАТЕ, Форатома (FORATOM), ВАО АЕС (WANO), Всесвітньої ядерної асоціації (WNA), закордонних компаній - партнерів Енергоатома, серед яких Westinghouse Electric, Holtec International, UJV Rez a.s., Urenco, Fortum, представники іноземних посольств в Україні, експрети галузі, науковці, представники ЗМІ.

Відкриваючи конференцію, Президент Асоціації «Український ядерний форум», президент ДП «НАЕК «Енергоатом» - Юрій Недашковський наголосив, що за цей період Асоціація «УЯФ» стала вагомим інструментом комунікацій з державними структурами, відповідальними за прийняття рішень в енергетичній сфері, з метою донесення позицій та інтересів підприємств-учасників; стала помітною в інформаційному просторі та користується авторитетом серед експертів у галузі енергетики та профільних журналістів. Сьогодні перед ядерно-енергетичною галуззю повстали нові серйозні виклики, попереду багато роботи для реалізації Енергетичної стратегії України-2035, тому актуальна консолідація зусиль підприємств-учасників на майданчику Асоціації УЯФ. «Завдання нашої галузі - стабільно забезпечувати потреби вітчизняної економіки електроенергією, що виробляється безпечно, розвивати та зміцнювати існуючу інфраструктуру, яка б сприяла будівництву нових сучасних АЕС та інших об'єктів ядерної енергетики, реалізації масштабних проектів з локалізації виробництва обладнання, створення нових високооплачуваних робочих місць, передачі технологій і знань, та багато іншого

Ольга Кошарна виокремила три головні чинники - політичні, інформаційні та соціально-психологічні, які впливають на адекватність сприйняття атомної енергетики з боку держави та суспільства. «Зокрема, це - неконсолідовані чи суперечливі заяви представників влади щодо вибору провідного типу генерації, які врешті призводить до дезорієнтації суспільства та блокування її інтересу до теми; системні маніпуляції та спекуляції на темі атомної енергетики з боку різних політичних сил, часто свідоме дезінформування з боку не завжди нечистоплотних конкурентів від інших видів генерації. атомний енергетика екологічний україна

Медіа-директор Асоціації «УЯФ» наголосила, що на сьогодні у діалозі атомників з владою не вистачає ключового елементу діалогу: «З року в рік ми спостерігаємо як веде себе влада по відношенню до атомників - як класична японська нецкі з трьома мавпами: нічого не бачу, нічого не чую, щоправда замість мавпи «нікому нічого не скажу», влада говорить, коментує і навіть приймає рішення щодо атомної енергетики, без урахування інтересів навіть не самої галузі, але й власне держави»! Так відбувалося із прийняттям усіх крім першої редакцій постанов про спецобов'язки, покладені на Енергоатом в рамках нового ринку електроенергії, які щопостанови зростали з 60% до нереальних 90%. Так відбувалося і з прийняттям рішення про об'єднання двох міністерств - екології та енергетики, внаслідок чого функції нового Мінекоенерго стали просто суперечити одні іншим. Так відбувалося із року в рік при захисті Енергоатомом тарифу у НКРЕКП - жодного разу Міністерство енергетики, яке є органом управління всієї атомної галузі, не підтримало позицію Компанії перед економічним регулятором. Як наслідок - вартість атомного кіловатту сьогодні не забезпечує навіть собівартості. «Діалог атомників зі стейкхолдерами від влади має ґрунтуватися на таких засадах, як довіра, відкритість, прозорість, конструктивність та оперативність. Але такі засади мають бути обопільні для всіх учасників діалогу, що спостерігається не завжди. Без інклюзивного діалогу жодних успіхів у побудові довіри бути не може. Монологами довіру не побудуєш. Монологами не створити нову систему суспільних відносин», - наголосила медіа-директор Українського ядерного форуму. «І за цих умов, не усвідомивши специфіки галузі, всього обсягу зобов'язань - соціальних, економічних та найголовніше - забезпечення безпеки АЕС, новий міністр звинувачує Компанію в неефективності. Компанію, яка отримала один з найвищих кредитних рейтингів у світі у рейтингового агентства Moody's, що на той момент було вище за суверенний рейтинг України», - наголосила Ольга Кошарна.

Більш того, саме про можливості підвищення позиції України в глобальному рейтингу досягнення цілей сталого розвитку ООН, де ми посідаємо лише 41 місце, за рахунок саме атомної енергетики, розповів учасникам виконавчий секретар ГО «УкрЯТ» Данило Лавренов. Він нагадав, що 30 вересня президент України Володимир Зеленський підписав Указ про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року, в якому наголошується на необхідності забезпечення дотримання Цілей та запровадження дієвої системи їх моніторингу. «Атомна енергетика є визначальною у досягненні двох з 17 цілей сталого розвитку - №7, Доступна та чиста енергія та №13, Пом'якшення наслідків зміни клімату. Крім того, вагомий економічний та соціальний вплив атомної енергетики, який було зафіксовано у презентованому цього року дослідженні, є також визначальним для досягнення Україною таких трьох цілей як №8 Гідна праця та економічне зростання, №9 Промисловість, інновації та інфраструктура, №11 Сталий розвиток міст та громад», - зазначив Данило Лавренов.

За словами виконавчого секретаря УкрЯТ, швидке та якісне досягнення цих цілей можливо за рахунок збереження існуючих та створення нових ядерних потужностей, впровадження перспективних технологій та інновацій, стимулювання власних наукових розробок в атомній галузі та масштабних інвестиційних проектів, які створять велику кількість нових робочих місць та забезпечать вагомий соціально-економічний ефект та енергонезалежність України. «В той же час, це є неможливим без чіткої державної позиції щодо підтримки поточних та перспективних проектів розвитку атомної галузі», - наголосив Данило Лавренов.

Внесок ядерної енергетики в досягнення глобальних цілей сталого розвитку

Атомна енергетика, на відміну від багатьох інших галузей промисловості, вже за специфікою свого функціонування робить значний внесок у досягнення Цілей сталого розвитку та цілей Ражової когвенц'ї ООН про зміну клімату.

Відповідність цілей АЕ та ЦСР наведено матрицею.

Систематизація основних проблем інноваційного розвитку підприємства атомної енергетики

Основні проблеми Дп НАЕК «Енергоатом» та проекти забезпечення інноваційного розвитку