Вдосконалення нормативно-правового забезпечення розвитку відновлювальної енергетики України у контексті приєднання до енергетичного співтовариства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вдосконалення нормативно-правового забезпечення розвитку відновлювальної енергетики України у контексті приєднання до енергетичного співтовариства

О.Ю. Стоян,

докторант Чорноморського державного університету ім. Петра Могили

Проаналізовано та систематизовано перелік та зміст законодавчих змін та реформ в енергетичному секторі, зокрема у сфері відновлювальної енергетики, що передбачені для здійснення в Україні згідно з умовами Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Проведено огляд та аналіз законодавчих норм "доробку спільноти ", які стосуються Договору, критеріїв відповідності законодавства України цим вимогам, та критеріїв відповідності енергетичної політики України в галузі сприяння розвитку відновлюваних джерел енергії вимогам Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Досліджено стан впровадження європейських норм, стандартів та виконання зобов'язань України щодо адаптації до європейського законодавства в галузі сприяння розвитку відновлюваних джерел енергії. Запропоновано та обгрунтовано основні кроки та підходи по сприянню ефективному впровадженню європейських норм, стандартів та виконання зобов'язань України щодо адаптації до європейського законодавства в галузі сприяння розвитку відновлюваних джерел енергії з боку органів державної влади в Україні, методи вдосконалення нормативно-правового забезпечення механізмів державного регулювання у сфері відновлювальної енергетики у контексті приєднання України до Енергетичного Співтовариства.

Більш детального дослідження потребує саме питання механізмів державного регулювання розвитку ВДЕ в контексті європейської інтеграції та приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Враховуючи актуальність цієї сфери енергетики, значення вступу України до Енергетичного Співтовариства та необхідності стрімкого впровадження європейських норм, стандартів та виконання зобов'язань України щодо адаптації до європейського законодавства в галузі сприяння розвитку відновлюваних джерел енергії та необхідність подальшого вдосконалення державної політики та державного регулювання України в сфері відновлювальної енергетики та її розвитку в контексті європейської інтеграції, вважаємо за необхідне більш детально дослідити стан впровадження вищезазначених європейських норм, стандартів та виконання зобов'язань України в галузі сприяння розвитку відновлюваних джерел енергії. Нами також буде запропоновано та обгрунтовано основні кроки та підходи по сприянню ефективному впровадженню європейських норм, стандартів та виконання зобов'язань України щодо адаптації до європейського законодавства в галузі сприяння розвитку відновлюваних джерел енергії з боку органів державної влади в Україні, методи вдосконалення нормативно-правового забезпечення механізмів державного регулювання у сфері відновлювальної енергетики у контексті приєднання України до Енергетичного Співтовариства.

РЕЗУЛЬТАТИ

У рамках підвищення енергетичної безпеки регіону, Європейською комісією у березні 2002 року було ініційовано Афінський процес [1], у ході якого сторони домовилися про створення регіонального енергетичного ринку Південно-Східної Європи (South East Europe regional energy market -- SEE REM) -- Енергетичного співтовариства.

Енергетичне співтовариство являє собою міжнародно-правову організацію, яка практично повністю фінансується ЄС. Відповідно до Бюджетного меморандуму Енергетичного Співтовариства 2014--2015 років, затвердженого 4 червня 2013 року, головні витрати стосуватимуться зв'язків з громадськістю (54%), навчання, досліджень та консультацій (33%), поїздок (7%) та офісу (6%).

Внесок України та інших сторін до бюджету Енергетичного Співтовариства у 2014--2015 роках наведено у таблиці 1 [2].

Як бачимо, загальний бюджет Енергетичного Співтовариства у 2014 році становитиме 3,45 млн євро, в 2015 році -- 3,52 млн євро. Бюджет на 2014--2015 роки, передбачає фінансування Євросоюзом на 95%. Відповідно до затвердженого бюджету Енергетичного Співтовариства, витрати України в 2014--2015 роках становитимуть близько 265 тис. євро. Так, у 2014 році витрати України становитимуть 131 тис. євро, а в 2015 році -- 134 тис. євро.

Відповідно енергетична спільнота фактично підконтрольна ЄС, внаслідок чого, його діяльність спрямована виключно на захист і просування інтересів зовнішньої енергетичної політики Євросоюзу в регіоні, в першу чергу, забезпечення енергетичної безпеки самого Євросоюзу [3].

Відповідно до ст. 97 Договору, Енергетичне Співтовариство було створено на 10 років (до липня 2016 року). Строк чинності Договору може бути продовжений одностайним рішенням Ради Міністрів. Якщо такого рішення не буде прийнято, Договір може продовжити свою чинність для тих країн, які проголосували за його продовження, за умови, що число таких країн складатиме щонайменше дві третини від загальної кількості Сторін Енергетичного Співтовариства [4].

Протягом здійснюваного дослідження ми розглядатимемо Енергетичне Співтовариство не як статичне явище, а як динамічний процес, до якого країни приєднуються добровільно для розширення внутрішнього енергетичного ринку Європейського Союзу в напрямі Південно-Східної Європи та за її межі, для створення стабільної бази регулювання ринку, здатної залучати інвестиції для забезпечення стабільного й безперервного постачання енергії; формування єдиного регуляторного простору для торгівлі енергією в мережах; зміцнення надійності енергопостачання; підвищення енергоефективності та поліпшення екологічної ситуації навколо енергетичних мереж і розвитку відновлюваних джерел енергії; розвитку конкуренції на ринках електроенергії та газу в ширшому територіальному вимірі.

Варто зазначити, що вступ України до Енергетичного Співтовариства надає великі можливості та необхідні інструменти для проведення послідовної структурної реформи в енергетичній сфері. Ухвалення та впровадження в Україні європейських норм, стандартів у сфері енергетики в цілому та відновлювальної, зокрема осучаснить законодавчу базу України та дозволить перейти на шлях сталого розвитку та в перспективі стати повноправним членом ЄС.

Розділ ІІ Договору визначає особливості поширення дії нормативно-правової бази Євросоюзу на договірні сторони, зокрема у сфері відновлювальної енергії.

Відповідно до статті 20 Договору, в галузі сприяння розвитку ВДЕ Україна зобов'язана забезпечити імплементацію:

-- Директиви 2001 /77/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 27 вересня 2001 року "Про створення сприятливих умов продажу електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел на внутрішньому ринку електричної енергії" до 1 липня 2011 року [5];

-- Директиви 2003/30/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 8 травня 2003 року "Про сприяння використанню біопалива та інших відновлюваних видів пального для транспорту" до 1 липня 2011 року [6];

-- Директиви 2009/28/EC "Про стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел, внесення змін та подальшої заміни директив 2001 /77/EC та 2003/ 30/EC" до 1 січня 2014 року [7].

Крім того, українська сторона має:

— забезпечити розробку заходів та методології стосовно застосування загальноприйнятих стандартів ЄС відповідно до вимог статті 22 договору про заснування Енергетичного Співтовариства;

— підготувати звіт про безпеку постачання енергоносіїв відповідно до вимог статті 22 ДЕС тощо.

Зауважимо, що серед групи актів, у рамках енергетики, що підлягають імплементації в рамках Енергетичного Співтовариства, можна виділити групу, присвячену регулюванню ВЕ. До ціє групи можна віднести як окремі директиви, присвячені відновлюваній енергетиці -- 2001 / 7 7/ ЕС або біопаливу -- 2003/ 30/ еС та Директива 2009/28/EC "Про стимулювання використання енергії з відновлюваних джерел, внесення змін та подальшої заміни директив 2001 /77/EC та 2003/30/EC"., так і директиви, присвячені загальним питанням енергетичного та газового ринку -- 2003/ 54/ ЕС та 2003/ 55/ ЕС і деякі інші.

З метою більш детального та всебічного вивчення зазначеного питання та враховуючи, необхідність обгрунтування подальших основних кроків та механізмів державного регулювання та сприяння ефективному впровадженню європейських норм, стандартів та виконання зобов'язань України в галузі сприяння розвитку відновлюваних джерел енергії, розглянемо основні з ви- щенаведених Директив у сфері ВЕ, а також проаналізуємо стан впровадження європейських норм, стандартів та виконання зобов'язань України щодо адаптації до європейського законодавства в галузі сприяння розвитку відновлюваних джерел енергії, зокрема стан виконання за основними заходами, передбаченими зазначеними документами. Результати дослідження та пропозиції систематизовано у таблиці 2 за даними [4; 5; 6; 7].

Проблема гармонізації національного законодавства третіх країн, і в тому числі України, з законодавством ЄС у рамках Енергетичного Співтовариства полягає в доволі швидкій мобільності самого законодавства ЄС -- в середньому що п'ять років.

Ключовою зараз директивою в регулюванні виробництва електроенергії з відновлюваних джерел в ЄС є Директиві 2009/28/EC.

Третій енергетичний пакет було прийнято 23 березня 2009 р., і він складається з п'яти документів:

Регламент ЄС № 7 13/2009 Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 р., що засновує Агентство з питань співробітництва регуляторів у сфері енергетики (Agency for the Cooperationof Energy Regulators, ACER);

Регламент ЄС№714/2009 Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 р. про умови доступу до мереж транскордонних обмінів електроенергією, що скасовує Регламент ЄС №1228/200332;

Регламент ЄС№715/2009 Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 р. про умови доступу до мереж транспортування природного газу, що скасовує Регламент ЄС № 1775/200533;

Директива 2009/72/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 р. щодо спільних правил для внутрішнього ринку електроенергії, що скасовує Директиву 2003/54/ЕС34 (далі -- ІІІ електроенергетична директива);

Директива 2009/73/ЕС Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 р. щодо спільних правил для внутрішнього ринку природного газу, що скасовує Директиву 2003/55/ЕС35 (далі -- ІІІ газова директива).

Таким чином, Енергетичне Співтовариство є одним з засобів поширення енергетичного aque ЄС на треті країни. Однією з складових цього енергетичного aque є також ВЕ.

На нашу думку, нашою державою здійснено істотні кроки у розробці суттєвих інституційних основ для стимулювання розвитку ВЕ. Проте не можемо не наголосити, на необхідності їх подальшого доповнення задля виконання всіх вимог Договору щодо сприяння розвитку ВЕ. Зокрема, з нашої точки зору, необхідно в першу чергу відобразити в правовій системі України обов'язкові цілі, встановлені Директивою 2009/28/ЕС разом з іншими вимогами Директиви. Після внесення необхідних поправок до законів про електроенергетику, необхідно також звернути увагу на питання підключення ВДЕ до електричних мереж та їх належного функціонування. Також, існує необхідність, у визначенні установи, яка буде відповідальною за впровадження системних гарантій про проходження енергії з ВДЕ.

ВИСНОВКИ

Як бачимо, в процесі імплементації Україною нормативно-правових актів, передбачених Договором про Енергетичне Співтовариство, відновлювальна енергетика отримає потужні стимули для розвитку, що у майбутньому може стати запорукою забезпечення енергонезалежності та екологічної безпеки України. Головною умовою ефективного державного регулювання розвитку ВЕ України, в контексті приєднання нашої країни до Договору, з нашої точки зору, є посилення координації та співпраці між різними органами виконавчої влади, Верховною Радою, європейськими партнерами України та активне залучення громадськості, неурядових організацій та висококваліфікованих фахівців до процесу адаптації українського законодавства в сфері розвитку відновлювальної енергетики та енергетики в цілому до вимог ЄС.

До першочергових кроків у цьому напрямі, на нашу думку, слід віднести:

— перегляд пріоритетів національної енергетичної політики в напрямку посилення енергоефективності та енергозбереження та ухвалити необхідну нормативно- правову базу у сфері використання паливно-енергетичних ресурсів та експлуатації житлових та громадських будівель;

— ухвалення Національного плану дій з розвитку відновлюваної енергетики до 2020 року та Національного плану дій з енергофективності до 2020 року та узгодження їх з іншими стратегічними документами в галузі енергетики;

— ухвалення необхідних законодавчих змін, спрямовані на демонополізацію та лібералізацію ринку енергетики;

— доопрацювання Енергетичної стратегії України до 2030 року та усунення невідповідностей окремих її пунктів вимогам acquis communautaire та рекомендаціям міжнародних експертів, оскільки закладені в Стратегії показники та цілі ставлять під загрозу реальні перспективи розвитку енергетики України, особливо в частині відновлюваної енергетики, що має значний потенціал із залучення інвестицій, а також призводять до невиконання міжнародних зобов'язань України та забезпечити офіційний англомовний переклад документу тощо.

Наразі для України використання значного потенціалу відновлюваних джерел енергії є дуже важливим у подоланні залежності країни від імпорту викопного палива, що підтверджується швидким розвитком ВДЕ в країні за останні роки. В разі успішної реалізації можливостей, що надає Україні участь в Енергетичному Співтоваристві, українська відновлювальна енергетика України може стати на шлях сталого розвитку та перетворитися на фундамент нової ефективної та екологічно безпечної економіки України.

Література

1. Memorandum of Understanding on the Regional Energy Market in South East Europe and itsIntegration into the European Community Internal Energy Market ("The Athens Memorandum -- 2003"), 8 December 2003 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.energy- community.org/pls/portal/docs/36297.PDF

2. UKRАЇНСЬКА ENERGЕТИКА [Електронний ресурс] / В наступні 2 роки Україна витратить на Енергетичне Співтовариство 265 тис. євро від 03.07.2013 р. -- Режим доступу: http://ua-energy.org/post/toprint/33895

3. Євразійський юридичний журнал № 5 (36) 201 1. Енергетичне співтовариство країн Південно-східної Європи як інструмент зовнішньої енергетичної політики ЄС [Електронний ресурс]. -- Режим доступу:http:// www.eurasialegal. info/index. php?option = - com_content&view=article&id=837:201 1-05-31-09-08- 11&catid=1:eurasianintegration&Itemid=1

4. Офіційний сайт Міністерства юстиції України [Електронний ресурс] / Комплексне порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України Acquis Communautaire у сфері застосування положень договору про заснування Енергетичного Співтовариства, 2011. -- Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/

5. Directive 2001/7 7/EC of the European Parliament and of the Council of 27 September 2001 on the promotion of electricity produced from renewable energy sources in the internal electricity market. OJ L 283, 27.10.2001, p. 33 -- 40

6. Directive 2003/30/EC of the European Parliament and Council of 8 May 2003 on the promotion of the use of biofuels or other renewable fuels for transport, Official Journal L 123/42, 17.5.2003

7. Directive 2009/28/EC of the European Parliament and of the Council of 23 April 2009 on the promotion of the use of energy from renewable sources and amending and subsequently repealing Directives 2001/77/EC and 2003/ 30/EC//Official Journal of the European Union L 140/16, 5.6.2009.

References

1. Energy community (2014), Memorandum of Understanding on the Regional Energy Market in South East Europe and itsIntegration into the European Community Internal Energy Market (The Athens Memorandum - 2003), available at: http://www.energy-community.org/pls/ portal/docs/36297.PDF (Accessed 07 August 2014).

2. UKRAYNS'KA ENERGETYKA (2014), "In the next 2 years Ukraine will spend on ECT 265 thousand euro ", available at: http://uwea.com.ua (Accessed 05 August 2014).

3. Eurasialegal.info (2011), "Energy Community of South East Europe as an instrument of foreign energy policy.", Yevrazijs'kyj iurydychnyj zhurnal, vol. 5 (36), available at: http://www.eurasialegal.info/index.php?op- tion=com_content&view=article&id=837:201 1-05-31-09- 08-11&catid=1:eurasianintegration&Itemid=1 (Accessed 07 August 2014).

4. The official site of The Ministry of Justice of Ukraine (2014), "Complex comparative legal study of legislation relevance Ukraine Acquis Communautaire in the field of application of the provisions of the Treaty establishing the Energy Community", available at: http://www.min- just.gov.ua/ (07 August 2014).

5. EC (2001), "Directive 2001/77/eC of the European Parliament and of the Council of 27 September 2001 on the promotion of electricity produced from renewable energy sources in the internal electricity market", vol. 283, pp. 33--40.

6. EC (2003), "Directive 2003/30/EC of the European Parliament and Council of 8 May 2003 on the promotion of the use of biofuels or other renewable fuels for transport", vol. 123, no. 42.

7. EC (2009), "Directive 2009/28/EC of the European Parliament and of the Council of 23 April 2009 on the promotion of the use of energy from renewable sources and amending and subsequently repealing Directives 2001 / 77/EC and 2003/30/EC", vol. 140, no. 16.

Размещено на Allbest.ru