Гідравліка в сучасному житті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

гідравліка водопостачання водовідведення трубопровід

Вступ

1. Загальні положення

2. Методологія оцінки надійності водозабезпечення систем водопостачання

3. Застосування гідравліки

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Гідравліка - одна з найдавніших технічних наук. Ще за 250 років до н.е. в стародавній Греції з'явилися перші трактати про механіку рідини, а закон Архімеда - діє і сьогодні.

Неможливо уявити собі сучасний світ без гідротехнічних споруд, таких як дамби, нафтопроводи, газоводи, водопроводи, ГЕС і т.д. Технічна гідравліка як окремий напрям механіки рідини сформувалося приблизно в 1850 р.

Гідравліка - наука, що вивчає закони спокою і руху рідин і розробляє методи застосування цих законів у практичних цілях. Найбільш важливою областю застосування законів і методів розрахунку технічної гідравліки є гідротехніка і меліорація, водопостачання і каналізація, гідроенергетика та водний транспорт. Без гідравліки практично неможливо було б проектування та будівництво гідротехнічних споруд.

Поняття «гідравліка» походить від поєднання грецьких слів хюдор (вода) і аулос (труба), що означає вчення про рух води по трубах, зараз, звичайно, це означає набагато більше. Гідравліка - досить легка наука, вивчити і зрозуміти яку зможе інженер будь-якого технічного напрямку.

1. Загальні положення

Водопровідно-каналізаційне господарство належить до однієї з найбільш значущих галузей народного господарства країни, спрямоване на вирішення однієї з найважливіших соціальних проблем - забезпечення споживачів послугами водопостачання та водовідведення в достатній кількості і з високою якістю. Постачання населення чистою, доброякісної водою в достатній кількості має важливе санітарно-гігієнічне значення, охороняє людей від усіляких епідемічних захворювань, які розповсюджуються через воду.

Системи водопостачання та водовідведення є складні інженерні споруди, пристрої й устаткування, в значній мірі визначають рівень благоустрою будівель, об'єктів і населених пунктів, рентабельність і економічність промислових підприємств. Проектування систем водопостачання - це відповідальний і дуже важливий пункт в комплексі благоустрою населеного пункту, і тому до проектування слід приступати тільки після детального розгляду всіх факторів, що впливають на якісне та безперебійне забезпечення споживачів водою.

Уявіть собі, що у вашій квартирі несподівано припинилася подача води через аварію водопровідної мережі. Хоча у кого-то, ймовірно, цієї секунди подібне відбулося насправді. Ми звикли до того, що, відкривши кран, з нього тече вода, і часом навіть не замислюємося, зусилля скількох людей, безперебійна робота машин і споруд за цим стоять. Але варто нам на кілька днів відключити воду, і ми відразу відчуємо, як почнуться збої в організмі міста.

З увеличивающимися потребами у воді населення, комунально-побутових і промислових підприємств, а також подорожчання будівництва та експлуатації систем водопостачання забезпечення безперебійного постачання питної води у великих містах з кожним роком ускладнюється. Виявлена тенденція збільшення питомої водоспоживання з ростом числа жителів міста, що пов'язано з більш високим ступенем благоустрою житлових будинків і більше розвинутою сферою обслуговування. За останні 10 - 15 років середній щорічний ріст питомої водоспоживання становить 3 - 4%.

З цієї причини проблеми водопровідно-каналізаційного господарства на житті і розвитку сучасного суспільства з кожним днем позначаються сильніше.

Проблеми підвищення стійкості та надійності функціонування трубопроводів водопостачання стають в даний час актуальними як ніколи. Актуальність постійно зростає, так як від їх рішення на стадії проектування, будівництва та експлуатації залежать ефективність використання громадських фондів, економія матеріальних і сировинних ресурсів, а також скорочення непродуктивних витрат на обслуговування і ремонт водопроводів.

Існуюче на сьогодні стан водопровідних і каналізаційних систем складалося протягом тривалого часу, і в найближчі роки неможливо вирішити всі проблеми, що стоять перед галуззю, так як вона відноситься до найбільш капіталомістким в господарському комплексі.

Тому нові завдання, які ставляться перед фахівцями з водопостачання, повинні бути вирішені з урахуванням все зростаючих вимог з використанням усіх досягнень науково-технічного прогресу. Найбільш раціонально і найбільш економічно. Створення більш досконалих систем водопостачання та каналізації направлено на раціональне використання водних ресурсів, індустріалізацію і зниження вартості будівництва, економію металу і електроенергії. При розробці проектів трубопроводів для питного водопостачання інженерам-проектувальникам доводиться враховувати безліч факторів: початкова вартість системи, вимоги щодо її експлуатації, вартість обслуговування, надійність і довговічність, екологічна безпека.

Створення більш досконалих систем водопостачання із застосуванням сучасних методів, створення нових аналітичних методів, методів оцінки може бути здійснено, тільки з використанням досвіду попередніх поколінь, його напрацювань.

У зв'язку з чим, виникає необхідність у вивченні історії розвитку систем водопостачання, вивчення історії наук, які займаються цією тематикою, розглянути їхні історичні етапи, оцінити для себе вклад вчених в ці науки.

Варто відзначити, що базовою наукою для гідравлічних розрахунків при вирішенні питань водопостачання, опалення, вентиляції, водовідведення, інженерної меліорації, фільтрації, гідротехнічних споруд та ін., Є гідравліка. Гідравліка, розглядаючи закони спокою і руху рідин і розробляючи методи застосування цих законів у практичній діяльності, спирається на такі науки, як математика, фізика, теоретична механіка, опір матеріалів.

2. Методологія оцінки надійності водозабезпечення систем водопостачання

Кожна система водопостачання по-своєму унікальна, працює у властивих тільки їй зовнішніх умовах і гідравлічних режимах, тому використання усереднених нормативних вимог до експлуатації конкретної системи, не дозволять знайти взаєморозуміння між споживачами і керуючими експлуатаційними організаціями.

Тому критерії якості роботи систем водопостачання повинні базуватися на теоретичних дослідженнях режимів їх роботи, експлуатації, впливу на природні водні джерела і екологію, які зв'яжуть розрізнені показники сучасних нормативів в єдину систему.

Системи водопостачання віднесені до багатофункціональних системам, так як вони повинні забезпечувати подачу заданих кількостей води і необхідної якості для різних категорій споживачів.

Системи водопостачання, як і всі технічні системи обслуговування, повинні відповідати своєму призначенню - мати здатність успішно виконувати функції, для яких вони призначені; мати міцність - здатністю системи та її окремих елементів витримувати задані навантаження в процесі роботи; повинні бути прості в експлуатації і економічні, тобто мати можливість успішно виконувати задані функції при мінімальній величині витрат на їх спорудження й експлуатацію.

Система, створена в повній відповідності з вказаними вимогами і що володіє перерахованими властивостями, здатна успішно (і економічно) виконувати свої функції.

Всі системи водопостачання є системами тривалої дії. За період експлуатації якість їх функціонування може змінюватися.

У багатьох галузях наукової та виробничої діяльності для принципового розуміння ступеня "корисності" функціонування складних систем усіма зацікавленими сторонами успішно використовується теорія надійності. За визначенням, надійність - це властивість об'єкта виконувати свої функції протягом заданого проміжку часу із збереженням заданих експлуатаційних показників. Для експлуатації систем водопостачання це можна сформулювати як властивість:

забезпечувати споживачів водою в необхідному обсязі і з необхідною якістю;

впливати в допустимих межах на компоненти навколишнього середовища (наприклад, при перекладці ділянок зовнішніх мереж тощо).

Забезпечення необхідної (заданої) надійності будь-якої технічної системи має передбачатися в процесі її проектування і розрахунку, в процесі виготовлення (використання надійних матеріалів і устаткування), в процесі спорудження системи (висока якість будівельно-монтажних робіт) і, нарешті, в процесі експлуатації - шляхом хорошої організації аварійно-відновлювальної служби, планово-попереджувальних робіт і високої кваліфікації обслуговуючого персоналу. Можна сказати, забезпечення надійності системи водопостачання при її проектуванні та експлуатації є однією з основних задач.

Найкраще, враховувати всі особливості системи, що впливають на підвищення надійності її роботи і відповідно до цього грамотно приймати технічні рішення на стадії проектування. При грамотному проектуванні можна уникнути серйозних проблем у майбутньому, оскільки обсяг витрат саме на початковій стадії у багато разів буде менше, ніж обсяг витрат на виконання заходів з підвищення надійності вже робочої системи. Реальність така, що на сьогоднішній день існує безліч подібних систем, які були запроектовані неефективно і пущені в експлуатацію. Звичайно, може бути, вони в минулому і відповідали пропонованим до них вимогам, але потрібно врахувати, що на сьогоднішній день ці вимоги до подібних систем стали більш жорсткими. Багато існуючі системи не в змозі забезпечити виконання вимог цього часу.

Аналіз існуючих систем водопостачання свідчить, що основними принципами їх незадовільною надійності є недостатньо обгрунтовані рішення при виборі структури та параметрів мереж. Це в свою чергу, пов'язано з відсутністю ефективних методів розрахунку систем. Існуючі методи розрахунку не дозволяють повною мірою забезпечити надійність систем і економічність прийнятих рішень. Більша частина робіт з цього питання базується на детерміністичному підході, який не враховує всього різноманіття. У зв'язку з чим, дуже часто фахівцям даної галузі доводиться розробляти заходи з підвищення надійності існуючих систем. Фактор надійності роботи систем, як водопостачання, так і каналізації завжди вважався навіть більш важливим, ніж якість води і ступінь очистки стоків. Це пов'язано з тим, що людина випиває в добу тільки 3-5 л, а решту воду (150-200л) використовує для господарських цілей. При різкому погіршенні якості води об'єм питного споживання можна забезпечити за рахунок підвозу якісної води, але дуже складно задовольнити за рахунок привізної води залишилися потреби.

Однією з головних причин нерозуміння необхідності управління змінами є парадигма планування: чи не постановка і реалізація місії і цілей підприємства, а всього лише рішення якоїсь поточної, часто у всіх сенсах, завдання. Наприклад, необхідна заміна труби, на якій виникла витік, хоча труба прослужила всього лише половину нормативного терміну. Так, така заміна - це і є необхідна складова вирішення однієї з головних задач підприємства - підвищення надійності водопостачання. Це так. Однак чи часто ми при цьому задаємо питання: чому труба передчасно зносилася? У переважній більшості випадків, усуваючи слідства, причину залишають незайманою. Здавалося б, замінивши трубу, ми повинні підвищити надійність, змінити ситуацію. Однак, як з'ясовується згодом, в дуже швидкому часі все повторюється заново.

Очевидно, що результативність реформи в сфері житлово-комунального господарства багато в чому залежить саме від уміння ефективно управляти змінами. Одним з напрямків забезпечення надійності систем водопостачання є прогноз. При задоволенні питних, санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб населення у воді слід виходити, перш за все, з об'єктивних умов фізіологічної та суспільного життя людини, а також з фактичного їх прояву через свідомість і поведінку. Центральним фактором споживчої поведінки населення на ринку продукції водопостачання та водовідведення є його потреби у водопровідній воді, механізм формування яких, а, отже, і механізм регулювання споживчої поведінки, поки ще не розкритий. В даний час ні водопровідно-каналізаційні підприємства, ні органи місцевої влади не можуть вказати населенню (а головне - не можуть практично реалізувати подібне вказівка??), скільки води слід йому використовувати для своїх домашніх потреб. Водоспоживання в житлових будівлях є випадковим і в даний час некерованим процесом.

Однак розуміння мотивів, що спонукають людину до прийняття того чи іншого рішення, спрямованого на задоволення своїх потреб у воді, може бути використано в якості одного з основних механізмів управління процесом водоспоживання, що становить практичний інтерес для постачальника продукції водопостачання та водовідведення.

Людська потреба є специфічна об'єктивно назріла необхідність, відповідна культурному рівню, ціннісним уявленням і особистості людини, а також засобам і ресурсам, за наявними документами. Суб'єктивне прояв потреби виражається у формі стереотипів поведінки, звичаїв, традицій, устремлінь і бажань забезпечити певні умови життя.

В основі водоспоживання закладено досвід населення, накопичений ним у процесі водокористування відповідно до його вимог, зумовленими або не обумовленими, свідомими чи просто відчуваються. Споживачі води, як правило, не можуть дати обгрунтоване пояснення причин, за якими вони використовують ту чи іншу кількість води, з тією чи іншою температурою.

У відповідності з теорією людської мотивації люди, в основному, не усвідомлюють тих реальних психологічних сил, які формують їхню поведінку. Незважаючи на те, що дії кожного споживача представляють собою випадкова подія по відношенню до системи водопостачання, а потік безлічі подій - випадковий процес, водоспоживання має свої стійкі закономірності.

Аналіз структури господарсько-побутового водоспоживання дає можливість визначити не тільки потреби населення у воді як об'єктивне відображення поведінки людини, але і зрозуміти, чому і скільки водопровідної води він використовує і як співвідносить це зі своїми можливостями і ціннісними уявленнями. Іншими словами можна виразити наступне: основою процесу управління є можливості прогнозування. Маючи прогноз водоспоживання на добу, тиждень, місяць і т.д., можна планувати роботу насосних агрегатів, їх ремонти і т.д.

Внаслідок неточності прогнозування може виникнути істотний розрив між фактичними потребами населення в воді в окремі проміжки часу і можливостями системи, тобто відмова системи. Спроби споживачів відібрати з системи водопроводу більше води, ніж вона може дати (при нормальному функціонуванні), призводить до падіння тиску в системі і до ще більшого погіршення умов водокористування. Подібна відмова систем виникає не в результаті будь-яких несправностей або аварій в системі, а є наслідком лише того, що фактичні потреби у воді в даний період перевищили передбачувані і визначені у результаті прогнозування.

Неточності прогнозування можуть бути при визначенні темпів зростання водоспоживання протягом розрахункового терміну роботи водопроводу (до його розширення) і циклічних змін режиму водоспоживання в окрему добу року і в окремі години доби.

Все це підтверджує, що вимоги до надійності системи водопостачання повинні встановлюватися виходячи з інтересів споживачів. Система повинна бути влаштована так, щоб будь-які випадкові події не спричинили неприпустимих порушень нормального водозабезпечення.

Однак для практичних цілей наявності всіх зазначених властивостей недостатньо. Необхідно отримати впевненість, що система в процесі її експлуатації не тільки зможе, але і буде фактично працювати, зберігаючи зазначені властивості без неприпустимих знижень якості її функціонування. Подібна "впевненість" може бути обгрунтованою, якщо буде зроблена оцінка надійності системи.

Порушення роботи системи, що перешкоджають нормальному виконанню її функцій, обумовлюються різними випадковими подіями. Єдиним шляхом оцінки можливості появи таких подій, закономірностей їх виникнення та повторення є збір, вивчення і обробка статистичних відомостей про роботу діючих систем. Для окремих елементів систем характеристики їх поведінки в роботі визначають звичайно шляхом спеціально поставлених випробувань. Матеріали, отримані в результаті спостережень в натурі або проведення відповідних експериментів, обробляються методами математичної статистики і дозволяють встановити чисельно ймовірність виникнення тих випадкових подій, які можуть привести до порушення нормального функціонування окремих елементів, а, отже, і системи в цілому.

Всі оцінки надійності і входять у це поняття окремих властивостей і чисельних показників мають імовірнісний характер. Тому, базуючись на даних фактичного досвіду роботи аналогічних елементів, ми можемо визначити ймовірність часу (тривалість періоду) їх безвідмовної роботи, ймовірне середнє число відмов в заданий проміжок часу та інші чисельні показники, пов'язані з оцінкою надійності.

Чим більше використовуваного статичного матеріалу (або досліджень), тим точніше (ближче до істини) будуть показники надійності, отримані в результаті обробки цього матеріалу.

Все сказане переконує в необхідності проведення систематичних спостережень за фактичним режимом водоспоживання обробки отриманих статистичних відомостей і встановлення чисельних показників надійності (забезпеченості) (пікових навантажень системи).

Надійність систем визначається не тільки законами розподілу випадкових подій, що викликають порушення нормального (запланованого) процесу їх функціонування, але й самі розрахункові параметри цього процесу також потребують певної ймовірнісної оцінці.

Системи водопостачання відносяться до категорії систем обслуговування, вимоги до їх надійності, виражені чисельними значеннями тих чи інших показників надійності, встановлюються відповідно до вимог споживачів води і нормативами, які враховують потреби споживачів.

Залежно від характеру споживання води вимоги до надійності систем водопостачання можуть бути обгрунтовані економічними міркуваннями, необхідністю забезпечення належного санітарного стану жител, рівня побутового обслуговування. У всіх випадках надійність системи повинна забезпечувати безпеку людей від можливих наслідків порушення функцій водозабезпеченості (пожежі тощо).

Підвищення надійності системи завжди викликає збільшення матеріальних затрат. Тому вимоги до надійності систем водопостачання повинні бути переконливо обгрунтовані. Для деяких об'єктів питання про необхідної надійності їх водозабезпечення може бути вирішене в результаті техніко-економічного аналізу. Необхідна надійність систем водопостачання може бути визначена тільки в результаті комплексного розгляду всієї проектованої ланцюга водопровідних споруд (від джерела до споживача) та обліку їх ролі в спільній роботі.

Слід зазначити, що зазвичай відмова одного елементу системи водопостачання не призводить до відмови відповідних споруд і тим більше системи. Навіть відмова деяких споруд зазвичай призводить до повної відмови системи, тобто до припинення водоподачи, а може викликати лише деяке тимчасове зниження розрахункового рівня водозабезпечення, іноді допустиме, іноді й понад допустимого нормами межі.

Тимчасова діаграма процесу функціонування системи водопостачання.

У часі функціонування системи складається з інтервалів справної роботи і збоїв, обумовлених порушенням водопостачання або експлуатаційних вимог до системи. Методика управління якістю експлуатації складається з наступних етапів:

Визначається ступінь порушення водопостачання, екологічний ризик і енергетичні витрати при виникненні відмови у системі за такими параметрами:

1. величина порушення (відхилення параметрів, рівноваги вплив і т. п.);

2. тривалість відмови;

3. частота повторення подібних відмов на заданому проміжку часу.

Між зазначеними параметрами встановлюється функціональна взаємозв'язок як безпосередня, так і непряма. Наприклад, збільшення частоти виникнення відмов в системі тягне за собою збільшення виробничого навантаження на експлуатаційні підрозділи, що виконують аварійні ремонти. Це в свою чергу призводить до збільшення часу очікування початку відновлювальних робіт і, відповідно, до збільшення тривалості відмови. Кожному параметру відмови ставляться в функціональна відповідність екологічні та економічні показники, наприклад, втрати води, викликані витоками. Одночасно розглядаються альтернативні варіанти організаційного управління відмовами. Зокрема, збільшення потужності аварійного підрозділу призведе до зниження втрат води, але зажадає додаткових витрат на утримання персоналу.

На цьому етапі розробляються можливі стратегії виконання експлуатаційних заходів, визначаються їх регульовані параметри і виконується варіантний розрахунок впливу експлуатаційних заходів у тих чи інших умовах на якість водопостачання, екологічний ризик при експлуатації системи і всі суспільно значущі матеріальні витрати, пов'язані з експлуатацією системи по розглянутій стратегії.наприклад, добре відома система планово-попереджувальних ремонтів (ППР) передбачає ремонти, що усувають фізичний знос обладнання системи, виконувані з певною періодичністю і непередбачені ремонти, що відновлюють працездатність обладнання і ділянок системи без зміни їх фізичного зносу, в разі аварій.

Подібні залежності, розроблені для більшості практично використовуваних стратегій експлуатації систем водопостачання дозволяють, по-перше, оцінити якість експлуатації та матеріальні витрати, пов'язані з його забезпеченням, за існуючої експлуатаційної стратегії і, по-друге, намітити шляхи оптимізації співвідношення якості та пов'язаних з ним витрат.

Оцінивши параметри відмов, а також величину екологічного ризику і непродуктивних втрат в сформованих умовах, можна визначити, за яких стратегіях експлуатації системи водопостачання будуть досягнуті найкращі показники. Але для їх реалізації можуть знадобитися принципові зміни в структурі експлуатаційних підприємств, фінансової діяльності. В сучасних умовах більша частина несправностей устаткування усувається в аварійному порядку. У той же час, як показали дослідження, найкращі показники якості експлуатації та економічної ефективності в більшості випадків забезпечують стратегії з різними варіантами планових ремонтів. Щоб виконати перехід до них, будуть потрібні, хоча б на початковому етапі, додаткові матеріальні кошти.

Процеси надійного водопостачання зручно розглядати за допомогою математичних моделей, які дають можливість виділити, відокремити і проаналізувати зв'язки між елементами системи для кожного конкретного завдання. При оцінці ефективності роботи систем пропонується використовувати моделі, які описують процес експлуатації системи, яка представляє складні інженерні споруди, що складаються з декількох функціонально самостійних підсистем, сотень вузлів та елементів.

Показники надійності визначають порівнянням показників якості функціонування і вихідного ефекту, які відображають ступінь стабільності роботи системи водопостачання при виконанні покладених на неї завдань водозабезпечення.

3. Застосування гідравліки

Гідравлічні машини отримали широке застосування в різних галузях науки і техніки. Без них робота жодного сучасного підприємства і більшості пристроїв, які широко застосовуються в побуті.

Так перекачування нафти по магістральних трубопроводах, переміщення гарячої та холодної води, в системах тепло та водопостачання в побуті та промисловості, роботу автомобільної, автокарной, авіаційної та космічної техніки здійснюють гідравлічні машини й агрегати.

Електрогідравлічні н електропневматичні системи широко використовуються в робототехнічних і автоматичних комплексах машинобудівної, космічної, авіаційної, хімічної, атомній та інших галузях техніки. Близько 85% всіх приводом промислових роботів - гідравлічні та пневматичні. Обсяг виробництва гідропристроїв для гідроприводів подвоюється кожні 5 років.

Гідроприводи одержали широке поширення в верстатах в гнучких виробничих системах, будівельних і дорожніх машин, тепловозах, автомобілі, трактори, суднових установках, літальних апаратах, у машинах гірничорудного, збагачувального, коксохімічного, сталеплавильного і прокатного виробництва. У сільському господарстві гідроприводи використовуються для обслуговування тракторів, навісного обладнання ґрунтообробних і збиральних машин.

Пневмогідравлічні системи є найважливішою складовою частиною рухових установок сучасних ракетоносіїв і космічних апаратів.

Насоси використовуються практично у всіх сферах діяльності людини: від садової ділянки до космічної станції і від комунального господарства до атомної енергетики. Продуктивність насосів змінюється від десятків кубічних сантиметрів на годину в системах біотехнології до десятків кубічних сантиметрів на годину в системах біотехнології до десятків тисяч кубометрів на годину в магістральних трубопроводах. Насоси працюють в широкому діапазоні температур: від десятків Кельвіна в установках кріогенної до тисяч Кельвіна в МГД - генераторах.

В даний час в Україні, так і в інших розвинених країнах світу близько 80 % електричної енергії виробляється на теплових електричних станціях. Мабуть така тенденція буде зберігатися і в найближчі десятиліття. Велика роль тентових електричних станцій і великих районних котелень, у тому числі і атомних в централізованому постачанні міст і промислових підприємств тепловою енергією. Основне обладнання теплових електростанцій і котельних: парогенератори, водогрійні котли та турбогенератори, а також інше теплогидравлическое устаткування доповнюється і об'єднується потужної гідравлічною системою. Це, насамперед унікальне насосне обладнання продуктивністю понад 1500 т/год та розвиваюче тиск понад 30 МПа. Це гідравлічне обладнання і системи охолодження конденсаторів і турбогенераторів.

Сучасні теплові мережі міських систем теплопостачання являють собою складні гідравлічні інженерні споруди. Довжина теплових мереж від джерела теплопостачання до крайніх споживачів складає десятки кілометрів, а діаметр трубопроводів магістралей досягає 1400мм. До складу теплових мереж входять теплопроводи, компенсатори, що відключає, що регулює і запобіжний гідравлічне обладнання.

Висновок

Сучасні системи включають в себе результати праць багатьох великих учених. Кожен етап розвитку супроводжувався відкриттям нових законів, відображаючи нові потреби науки і техніки. Гідравліка спирається на такі науки, як математика, фізика, теоретична механіка, опір матеріалів і т.д., а оцінка надійності роботи систем не може обійтися без елементів статистики, теорії ймовірності. Про те, що таке надійність, від чого вона залежить і на чому повинні бути засновані заходи щодо її підвищення, викладено раніше. Однак основні моменти попередніх глав коротко можна підкреслити.

Надійність - це властивість об'єкта виконувати свої функції протягом заданого проміжку часу із збереженням заданих експлуатаційних показників.

Експлуатаційні якості систем водопостачання повинні базуватися на вимогах споживача і охорони навколишнього середовища.

"Впевненість" відповідно необхідної надійності може бути обгрунтована тільки результатами проведеної оцінки надійності роботи системи.

Повинна бути методика управління експлуатуючою організацією, що дозволяє оптимізувати її роботу для досягнення заданої якості експлуатації.

Оцінка надійності водозабезпечення систем водопостачання може вирішуватися різними шляхами, але в корені її рішення завжди лежить єдиний принцип - вивчення досвіду попередніх поколінь, застосування сучасних методів оцінки надійності систем, розроблених фахівцями даної галузі.

Перелік посилань

1. Абрамов Н.Н. Водопостачання.М., Стройиздат, 1982 г.

2. СНиП 2.04.02 - 84. Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди / Держбуд СРСР-М.: Стройиздат, 1985. 136 з.

3. Сомов М.А. Водопровідні системи та споруди: Учеб. для вузов. М.: Стройиздат, 1988. 399 с.

4. Яковлєв С.В., Прозоров І.В., Іванов Є.М., Губій Н.Г. Раціональне використання водних ресурсів. Підручник для ВУЗів. М.: "Вища школа", 1991. 400 с.

5. Колобаев А.Н. Раціональне використання і охорона водних ресурсів: навчальний посібник Мі.: БНТУ, 2005.

6. Чупин В.Р. Теорія графів та її застосування в задачах проектування та експлуатації трубопровідних систем житлово-комунального господарства: навчальний посібник ІГТУ, 2006.

7. Бусленко Н.П. Моделювання складних систем. М. Наука, 1979. 400 с.

8. Меренков А.П., Хасілев В.Я. Теорія гідравлічних ланцюгів. М.Наука. 1985. 278 с.

9. Николадзе Г.І., Сомов М.А. Водопостачання. М.: Стройиздат, 1995. 688 с.

10. Чупин В.Р. Малишевський К.А. Підвищення сейсмостійкості систем подачі і розподілу води // Известия вузів. Будівництво. 2001. № 2. С. 94-101.

11. Абрамов Н.Н. Надійність систем водопостачання. М.: Стройиздат, 1984. 216 с.

12. Ільїн Ю.А. Розрахунок надійності подачі води. М.: Стройиздат, 1987. 318 с.

13. Пушкін В.Г. Проблема надійності (філософський нарис). М.: Наука, 1971, 188 с.

14. навчальна програма підготовки аспірантами і здобувачами кандітатского іспиту з курсу "Історія і філософія науки".

Размещено на Allbest.ru