Багатошарові мікроструктури для керування дисперсією в лазерах ультракоротких імпульсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П.Л. ШУПИКА

УДК 616.831 - 005.4 - 053.9 - 08:[615.847.8 +615.217.32

ВПЛИВ МАГНІТОЛАЗЕРНОЇ ТА МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ ТЕРАПІЇ НА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ЦНС У ХВОРИХ ПОХИЛОГО ВІКУ, ЩО ПЕРЕНЕСЛИ ІШЕМІЧНИЙ ІНСУЛЬТ

14.01.15 - Нервові хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ДАЦЕНКО Ірина Василівна

Київ-2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДУ „Інститут геронтології АМН України”

Науковий керівник: доктор медичних наук Кузнєцов Віктор Валерійович,

ДУ „Інститут геронтології АМН України”,

відділ судинної патології головного мозку,

старший науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Самосюк Іван Захарович, Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології, завідувач кафедри;

доктор медичних наук Мяловицька Олена Анатоліївна, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра нервових хвороб, доцент кафедри.

Захист відбудеться "26"_березня 2009 р. о11годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.01 при Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (04112, м.Київ, вул. Дорогожицька, 9, ауд. № 3).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька,9).

Автореферат розісланий "_20"_лютого 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.М. Каліщук-Слободін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інсульти є однією з найважливіших медико-соціальних проблем. Захворюваність інсультом складає 2.5-3 випадки на 1000 населення в рік. Постінсультна інвалідизація займає перше місце серед усіх причин інвалідності та складає 3.2 на 10 000 населення. До праці повертається 20% осіб, що перенесли інсульт (Гусев Е.И., 2007). Інсульт залишає після себе серйозні наслідки, які часто призводять до обмеження таких життєво важливих функцій, як самостійне пересування, самообслуговування, можливість комунікації та соціального функціонування (Міщенко Т.С., 2008, Кузнецова С.М., 2006). Найбільш значне покращення в стані хворих під дією реабілітаційних програм відмічається в перший рік від початку інсульту, деяке функціональне покращення продовжується і до 2 років (Зозуля И.С., Боброва В.И., 2000).

Зворотній розвиток неврологічного дефіциту у хворих, що перенесли інсульт, можливий завдяки відновленню функціональної активності морфологічно неушкоджених, але тимчасово дезорганізованих нейронів, що знаходяться перифокально по відношенню до вогнища ураження. Реорганізація нормальних фізіологічних співвідношень між різними мозковими структурами можлива завдяки певній поліфункціональності нейронів головного мозку (Гехт Б.М., 2003, Головченко Ю.И., Калищук-Слободин Т.Н., 2007). У більш пізньому періоді відновлення функції забезпечується нейропластичістю з формуванням раніше неактивних шляхів і утворенням нових синоптичних зв'язків (Скворцова В.И., 2006).

Одним з шляхів стимуляції цих механізмів є магнітолазерна терапія (МЛТ), її розробка та впровадження в медичну практику становить одне з досягнень фізіотерапії останніх років. Це сполучений фізіотерапевтичний метод, в основі котрого лежить одночасна дія з лікувально-профілактичною і реабілітаційною метою магнітним полем та низькоінтенсивним лазерним випроміненням різних параметрів (Самосюк І.З., 2006). При МЛТ покращується енергетичний статус клітин шляхом підвищення вмісту високоенергетичних сполук (АТФ, АДФ), змінюється співвідношення вільного і фосфорилюючого окислення в дихальному ланцюзі, збільшується захоплення і дифузія кисню в тканинах. Відзначений позитивний вплив МЛТ на реологічні властивості крові (Улащик В.С., 2003). Встановлено ефективність МЛТ при використанні його в гострий період ішемічного інсульту (Самосюк Н.І., 2004), при хворобі Паркінсона (Карабань І.Н., Буренок Ю.А., 2004), черепномозковій травмі (Зубкова Е.В., Самосюк И.З. Педаченко Е.Г., 2007), патології периферичної нервової системи (Гимранов Р.Ф., 1999), дисциркуляторній енцефалопатії (Мачерет Є.Л., Паламарчук І.С., 2005).

Система комплексної медичної реабілітації включає поряд з фізіотерапевтичними методами застосування препаратів вазоактивної, ноотропної, метаболічної дії та антиоксидантів (Кузнецова С.М., 2006). Важливим аспектом відновної терапії після інсульту є корекція рухових та когнітивних порушень. Саме рівень рухового та когнітивного дефіциту визначає прогноз соціальної та трудової реабілітації хворих, що робить доцільним та необхідним застосування антихолінестеразних препаратів. Особливої уваги заслуговує препарат іпідакрин (нейромідин), що впливає на всі ланки процесу проведення збудження, та є одним з найбільш ефективних для відновлення рухової активності (Евтушенко С.К., 2003). Іпідакрин блокує калієві канали мембрани та інгібує холінестеразу, стимулює збільшення пресинаптичного викиду нейромедіатора в синаптичну щілину, зменшує його руйнування, підвищує активність постсинаптичної клітини, що сприяє проведенню імпульсу в нервово-м'язовому синапсі та в нейронах центральної нервової системи (Дзяк Л.А., 2007). Крім того, продовження фази поляризації нейронів центральної нервової системи (ЦНС) пояснює позитивний вплив цього препарату на мнестичні процеси (Ткаченко О.В., Цьоха І.О., 2005). Незважаючи на те, що значна частина фармакологічних ефектів препарату пояснюється вказаними механізмами дії, до теперішнього часу відсутні дані про вікові аспекти його впливу.

Отже, аналіз механізмів дії МЛТ та іпідакрину свідчить про багатофакторний їх вплив на різноманітні ланки нейрометаболізму, церебральну гемодинаміку, біоелектричну активність головного мозку (БАГМ), що дає підстави для вивчення впливу МЛТ та іпідакрину на медичну реабілітацію хворих похилого віку, що перенесли ішемічного інсульту (ІІ).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт ДУ „Інститут геронтології АМН України”, є фрагментом комплексної теми відділу судинної патології головного мозку: "Розробка патогенетично обґрунтованих реабілітаційних комплексів для хворих похилого віку, які перенесли ішемічний інсульт, з врахуванням статі та локалізації вогнища ураження" (шифр теми 003506, державний реєстраційний номер: 0106U001526).

Мета дослідження - удосконалити систему медичної реабілітації хворих похилого віку в ранній відновний період ІІ шляхом включення в комплексну терапію МЛТ та блокатора холінестерази іпідакрину на основі обґрунтування доцільності методами клініко-функціональної діагностики.

Задачі дослідження:

Розробити методику застосування МЛТ та іпідакрину для медичної реабілітації хворих похилого віку, що перенесли ІІ.

Визначити ступінь впливу МЛТта іпідакрину на діапазон соціально-побутової активності хворих похилого віку, що перенесли півкульний ІІ.

Провести оцінку одноразового та курсового впливу МЛТ та іпідакрину на фоні базисної медикаментозної терапії та курсу базисної терапії окремо на стан церебральної гемодинаміки в каротидному і вертебро-базилярному басейнах (ВББ) у хворих похилого віку, що перенесли інсульт, з урахуванням півкульної локалізації вогнища ішемії.

Вивчити одноразовий та курсовий вплив МЛТ, іпідакрину та базисної медикаментозної терапії на БАГМ у хворих похилого віку в ранній відновний період ІІ методом електроенцефалографії.

Проаналізувати зміни структури міжсистемних взаємозв`язків показників церебральної гемодинаміки і частотно-амплітудних показників електроенцефалографії після одноразового та курсового використання МЛТ, іпідакрину у хворих похилого віку, що перенесли інсульт, з урахуванням півкульної локалізації вогнища ішемії і у осіб контрольної групи відповідного віку (за даними кореляційного аналізу).

На підставі результатів комплексного аналізу динаміки клініко-нейрофізіологічних показників оцінити ефективність впливу та доцільності використання розробленої методики МЛТ і препарату іпідакрин на функціональний стан ЦНС у хворих похилого віку, що перенесли інсульт, у ранній відновний період, з урахуванням півкульної локалізації ішемічного вогнища.

Об`єкт дослідження. Ішемічний інсульт в каротидному басейні у хворих похилого віку.

Предмет дослідження. Показники церебральної гемодинаміки, біоелектричної активності головного мозку, кореляційні зв'язки між показниками церебральної гемодинаміки та частотно-амплітудними показниками ЕЕГ у хворих похилого віку в ранньому відновному періоді ІІ.

Методи дослідження. Клініко-неврологічне обстеження, ультразвукова допплерографія екстра- та інтракраніальних судин головного мозку (УЗДГ), електроенцефалографія (ЕЕГ), магнітно-резонансна томографія головного мозку (МРТ), статистична обробка отриманих даних.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше вивчено особливості впливу МЛТ на БАГМ та церебральну гемодинаміку, їх міжсистемні взаємозв'язки за даним ЕЕГ, УЗДГ у хворих похилого віку, що перенесли ІІ. Встановлено, що МЛТ у хворих в ранній відновний період ІІ, викликає гармонізацію структури БАГМ збільшуючи середню частоту та інтенсивність альфа-ритму, зменшуючи питому вагу повільних ритмів в інтактній та ураженій півкулях. Вперше виявлено півкульні особливості впливу МЛТ на електрогенез мозку та мозкову гемодинаміку. У хворих з локалізацією ішемічного вогнища в лівій півкулі (ЛП) МЛТ справляє більш виражений вплив на БАГМ та церебральну гемодинаміку, ніж у хворих з локалізацією вогнища ураження в правій півкулі (ПП). У хворих з локалізацією вогнища ішемії в ЛП покращення показників церебральної гемодинаміки в інтракраніальних судинах каротидного басейну більш виразні, ніж у хворих з локалізацією вогнища в ПП.

Вперше представлена структура дії іпідакрину на церебральну гемодинаміку, БАГМ та їх взаємозв'язки у хворих похилого віку, що перенесли ІІ. У хворих в ранній відновний період інсульту з локалізацією вогнища ішемій як в ПП так і ЛП покращується церебральна гемодинаміка в судинах екстракраніального та інтракраніального відділах каротидного басейну, інтракраніального відділу ВББ. Встановлено півкульні особливості впливу іпідакрину на частотно-амплітудну характеристику ЕЕГ. У хворих з ІІ в ПП збільшуються частотно-амплітудні параметри альфа-ритму та зменшується інтенсивність повільних ритмів в ураженій та інтактній півкулях, у хворих з ІІ в ЛП ці зміни переважають в ураженій півкулі.

У хворих, що перенесли ІІ в ЛП та ПП під впливом МЛТ та іпідакрину посилюються взаємозв'язки показників інтенсивності альфа-ритму та церебральної гемодинаміки, а спрямованість взаємозв'язків з інтенсивністю інших ритмів (бета-, дельта-, тета-ритмом) визначається півкульною локалізацією ІІ. В результаті комплексного аналізу впливу курсу МЛТ, курсового прийому іпідакрину на функціональний стан ЦНС у хворих похилого віку, що перенесли ІІ, встановлено більш виражений метаболічний та гемодинамічний ефект у хворих з локалізацією вогнища в ЛП.

Практичне значення одержаних результатів. Вперше розроблена методика застосування МЛТ та іпідакрину в комплексному лікуванні хворих похилого віку в ранньому відновному періоді ІІ. Визначені параметри фізичних факторів (частотна модуляція, магнітна індукція, потужність лазерного випромінення, його діапазон, тривалість сеансу) і оптимальне сполучення зон впливу МЛТ у хворих, що перенесли ІІ, у ранній відновний період. Встановлена ефективність МЛТ в лікуванні хворих похилого віку, що перенесли ІІ, в комплексі з загальноприйнятими методами (базисна медикаментозна терапія, масаж, лікувальна фізкультура), що може значно знизити інвалідизацію даної категорії хворих. На основі проведеного аналізу впливу курсового прийому антихолінестеразного препарату іпідакрину на церебральну гемодинаміку, частотно-амплітудну характеристику ЕЕГ у хворих похилого віку, що перенесли інсульт, з урахуванням півкульних особливостей локалізації вогнища обґрунтована доцільність застосування іпідакрину для оптимізації медичної реабілітації даної категорії хворих.

Вперше представлений порівняльний системний аналіз впливу МЛТ, іпідакрину на функціональний стан ЦНС, який свідчить про більш виразний вплив МЛТ на електрогенез мозку, іпідакрину на церебральну гемодинаміку, що може слугувати підставою для застосування даного фізіотерапевтичного метода та блокатора холінестерази в системи комплексної медичної реабілітації хворих похилого віку в ранній відновний період ІІ.

Розроблена методика МЛТ, як метод лікування хворих, що перенесли ІІ, впроваджена у практичну роботу відділення реабілітації хворих, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу, ДУ „Інститут геронтології АМН України”. Результати проведених досліджень впровадженні в навчальний процес на кафедрі терапії та геріатрії Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, на кафедрі нервових хвороб з курсом неврології Кримського державного медичного університету імені С.І. Георгієвського, що підтверджено актами впровадження. Опубліковані методичні рекомендації.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею здобувача. Дисертант спільно з науковим керівником визначив мету та завдання дослідження. Автор самостійно провів аналіз наукової літератури, обґрунтував актуальність та необхідність виконання даного дослідження. Основний внесок дисертанта полягає в проведенні комплексного клініко-неврологічного, інструментального дослідження, процедур МЛТ, кореляційного аналізу і статистичної обробки даних із застосуванням комп'ютерних програм, узагальненні та аналізі отриманих результатів. Автором самостійно написані всі розділи дисертації, сформульовані основні положення та висновки. Оформлення дисертаційної роботи та автореферату проведені дисертантом самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні й практичні положення дисертації були представлені на Установчому з`їзді лікарів швидкої та невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф (2005 р., м.Київ), VIII - X Міжнародних симпозіумах по актуальним питанням неврології (2006-2008 р., м.Судак); наукових конференціях молодих вчених з міжнародною участю присвячених пам'яті академіка В.В. Фролькіса (2006-2007 р., м.Київ); науково-практичній конференції „Вікова поліморбідність і медикаментозна терапія» (2007 р., м.Київ), науково-практичній конференції „Сучасні аспекти діагностики та лікування когнітивних порушень при старінні” (2009 р., м.Київ), а також на засіданнях Наукової Ради сектора клінічної геронтології та геріатрії ДУ „Інституту геронтології АМН України”.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 друкованих робіт, в тому числі 5 одноосібних наукових статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 6 праць - в матеріалах з`їздів та науково-практичних конференцій, 1 методичні рекомендації, отримано патент на корисну модель № 20000 від 15.01.2007 „Спосіб реабілітації хворих, що перенесли півкульний ішемічний інсульт”.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладені на 162 сторінках друкованого тексту, включаючи вступ, огляд літератури, розділ про матеріали та методи дослідження, 4 розділи з результатами власних досліджень, аналіз та узагальнення результатів дослідження, висновки. Матеріали дисертації ілюстровано 98 таблицями, 28 рисунками які розміщені в тексті та у вигляді додатків. Список літературних джерел містить 227 робіт, з яких 189 викладені кирилицею, 38 - латиницею. Загальний об'єм рукопису 250 сторінок.

інсульт реабілітація вік похилий

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Проведене комплексне обстеження 221 хворого похилого віку в ранньому відновному періоді атеротромботичного ІІ в каротидному басейні, що перебували на лікуванні у відділенні реабілітації хворих, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу, ДУ „Інститут геронтології АМН України”. Хворі були розподілені на групи в залежності від отримуваного лікування, яке: I група (20 пацієнтів) - одноразовий сеанс МЛТ;

II група (90 пацієнтів) - курс МЛТ, 15 процедур ; III група (22 пацієнта) - одноразово вводився іпідакрин 0,5 % по 2,0 мл в/м; IV група (49 пацієнтів) - курс іпідакрину, 10 днів; V група (40 пацієнтів) - отримували базисну медикаментозну терапію (лізинопріл в дозі 5-10 мг на добу та аспірин в дозі 75 мг 1 раз на добу). Враховуючи різну ступінь ефективності реабілітаційних заходів у хворих з право- та лівобічною локалізацією вогнища ураження II, IV, V групи додатково були поділені на підгрупи за принципом півкульної локалізації вогнища ураження: 106 хворих з інсультом у ЛП і 73 - в ПП. Середній вік хворих 62,7± 4,8 роки. У дослідження не включалися хворі з декомпенсованою кардіальною, легеневою, нирковою патологією, порушенням ритму серця, цукровим діабетом I типу.

Неврологічне обстеження проводилось за традиційною схемою, рівень повсякденної життєвої активності - за шкалою Бартела (Белова А.Н., Щепетова О.Н., 2002).

Стан мозкового кровообігу вивчали методом екстра- та транскраніальної УЗДГ судин голови та шиї на приладі “Logidop 5” (Kranzbьhler, Німеччина) за допомогою датчиків 8 МГц і 2 МГц. Аналіз включав визначення лінійної систолічної швидкості кровотоку (ЛСШК), індексів циркуляторного опору (RI) та пульсації (PI) в судинах каротидного басейну: ЗСА (загальна сонна артерія), ВСА (внутрішня сонна артерія), СМА (середня мозкова артерія), НБА (надблокова артерія) та ВББ: ХА (хребцева артерія), БА (базилярна артерія), ЗМА (задня мозкова артерія) (Лелюк В.Г., 2004).

ЕЕГ виконувалось на 16-канальному електроенцефалографі «Neurofax EEG - 1100K» («NIHON KOHDEN», Японія) по стандартизованим параметрам (Sensitivity (uV/mm) 7; Time consfornt (s) 0,03; High Cut Filter (Hr) 15), за міжнародною схемою розміщення електродів «10-20». Використовувались відведення F, C1, C2, O1, О2, T1, T2, T3; буквені символи означали основні області мозку (О - потилична, C - центральна, F - лобна, T -скронева). Реєстрація проводилась на магнітний диск для подальшої комп'ютерної обробки ЕЕГ. При цьому враховувалась інтерпретація «сирої» ЕЕГ безпосередньо клініцистом. Тривалість безперервного запису ЕЕГ складала 10 - 15 хвилин. Застосовували проби навантаженням з гіпервентиляцією та фотостимуляцією (Зенков Л.Р., 2004).

Спектральна потужність ЕЕГ вираховувалась методом швидкого Фур'є-перетворення для епох тривалістю 15 секунд з наступним отриманням середніх результатів по всім подібним епохам (не менше 40-45). Потім проводилась побудова індивідуальних та усереднених по групам карт спектральної щільності ЕЕГ. В режимі картіровання аналізували мультиплікацію топографічних карт по діапазонам інтенсивності альфа-1- та альфа-2- , бета-1- та бета-2-, тета-, дельта-риму і медіанній частоті спектру альфа-ритму. Для аналізу використовувались параметри амплітуди спектру частоти в дельта (2 - 4 Гц), тета (4,0 -7,0 Гц), альфа (8,0 - 9,5 Гц; 10,0 -13,0 Гц) и бета (13,5 - 20,5 Гц и 20,5 - 29,5 Гц) діапазонах ЕЕГ.

МРТ головного мозку проводилось на томографі 1,5 Тл Magneton Vision Plus “Siemens”.

Статистична обробка одержаних даних була виконана за допомогою стандартного статистичного пакету "Microsoft ® Excel 97", "Statistica® for Windows 6,0". Вірогідність відмінностей між групами оцінювали за допомогою t-критерію Стъюдента. Наявність зв'язків між показниками церебральної гемодинаміки та частотно-амплітудними показниками ЕЕГ встановлювали шляхом визначення коефіцієнта кореляції (p >0,48).

МЛТ виконувалась за допомогою апарату для фізіотерапії «МІТ-11» (Україна) за схемою розробленою у відділенні реабілітації хворих, які перенесли гостре порушення мозкового кровообігу, ДУ „Інститут геронтології АМН України” (Кузнєцов В.В., 2007). Вплив здійснювався на наступні зони: 1) транскраниально на проекцію ішемічного вогнища магнітним полем до 30 мТл та лазерним випроміненням інфрачервоного діапазону потужністю до 50 мВт; 2) проекцію біфуркації сонної артерії на стороні вогнища, магнітним полем до 30 мТл, лазерним випроміненням червоного діапазону - до 40 мВт; 3) на проекцію С8-Th3 сегментів спинного мозку, магнітним полем - до 30 мТл, лазерним випроміненням інфрачервоного діапазону - до 50 мВт; 4) на паретичну кінцівку, магнітним полем - до 30 мТл, лазерним випроміненням червоного діапазону - до 40мВт. Стимуляція проводилась на першу та другу зони з частотною модуляцією 37,5 Гц; на третю та четверту - 10 Гц. Тривалість всієї процедури 20 хвилин.

Іпідакрин призначався за стандартною схемою: по 1,0 мл 0,5 % розчину в/м 2 рази на день протягом 10 днів (Гехт Б.М., 2003; Евтушенко С.К., 2003; Ткаченко О.В., 2005).

Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз індексу активності повсякденного життя Бартела показав, що у хворих з локалізацією ішемічного вогнища в ПП індекс до курсу МЛТ складав 74,08±4,12, після курсу МЛТ - 83,07±2,82 (p<0,05); у хворих з локалізацією вогнища ураження в ЛП до та після курсу МЛТ відповідно складав 83,31±3,87 і 90,63±2,16 (p<0,05). Відмічається статистично достовірне збільшення значення індексу соціально-побутової активності Бартела також після курсового прийому препарату іпідакрин у хворих з локалізацією ішемічного вогнища в ПП з 76,0±4,88 до 85,00±3,32; у хворих з локалізацією вогнища ураження в ЛП з 85,91±4,26 до 92,73±1,56. Курс базисної медикаментозної терапії не достовірно збільшував значення індексу активності повсякденного життя з 80,1±4,67 до 87,05±3,02, що свідчить лише про тенденцію до покращення рухових функцій, соціальної та побутової адаптації пацієнтів.

Перед дослідженням курсового впливу МЛТ, з метою визначення можливих побічних дій процедури та направленості змін церебральної гемодинаміки, БАГМ, було проведено вивчення однократного магнітолазерного впливу на частотно-амплітудні показники ЕЕГ та ЛСШК, RI, PI судин каротдного та ВББ. Встановлено, що навіть після однократного сеансу покращувались показники церебральної гемодинаміки: статистично достовірно збільшувалась ЛСШК в СМА ураженої та інтактної півкуль (з 68,8±3,0 до 77,6±3,3 см/с; 74,9±2,0 до 84,4±2,6 см/с; відповідно), ХА ураженої сторони (з 33,1±1,8 до 38±1,6 см/с), зменшувався PI ЗСА (з 1,56±0,03 до 1,42±0,1), ЗМА (з 1,1±0,03 до 0,88±0,05) інтактної сторони, ВСА (з 1,25±0,03 до 1,09±0,06) ураженої сторони. Зміни БАГМ під впливом процедури МЛТ, характеризувались статистично достовірним збільшенням в інтактній півкулі середньої частоти альфа-ритму центральної області (С1 з 9,94±0,17 до 10,26±0,14 Гц); в ураженій півкулі збільшенням інтенсивності альфа1- (С2 з 0,82±0,04 до 1,54±0,13 uV), альфа2-ритму центральної області (С1 з 0,74±0,09 до 0,97±0,13 uV; С2 з 0,78±0,07 до 1,01±0,14 uV), та збільшенням бета2-ритму центральної області (С2 з 0,27±0,03 до 0,19±0,04 uV) на фоні зменшення дельта-ритму та тета-ритму центральної (С1 з 0,80±0,07 до 0,59±0,08 uV; С1 з 0,98±0,12 до 0,74±0,11 uV; відповідно), скроневої (Т1 з 0,64±0,05 до 0,43±0,14 uV; Т1 з 0,73±0,05 до 0,50±0,15 uV; відповідно), лобної (з 0,83±0,09 до 0,57±0,13 uV; з 0,90±0,08 до 0,66±0,13 uV; відповідно) областей.

Тип та направленість змін мозкового кровотоку і БАГМ під впливом курсу МЛТ, визначався півкульною локалізацією інсульту. У хворих покращувалась церебральна гемодинаміка за рахунок збільшення ЛСШК та зменшення індексів периферичного опору. При правопівкульній локалізації вогнища ураження у хворих після курсу МЛТ відмічалось статистично достовірне збільшення ЛСШК в ВСА та ХА інтактної сторони, ЗМА ураженої сторони (рис. 1); зниження RI в СМА ураженої півкулі, RI, PI БА (рис. 2). Після курсу МЛТ у хворих з локалізацією вогнища в ЛП статистично достовірно збільшувалась ЛСШК в ЗСА, СМА інтактної сторони, СМА, ХА ураженої сторони (рис. 3); RI, PI знижувались у деяких судинах каротидного та ВББ: СМА, ЗМА ураженої сторони, в інтактних ВСА, ХА (рис.4).

Статистично достовірні зміни БАГМ у хворих з ІІ в ПП під впливом курсу МЛТ характеризувались: в ураженій півкулі збільшенням середньої частоти альфа-ритму центральної та лобної областей, збільшенням інтенсивності в діапазоні альфа1-ритму потиличної та лобної областей, а також збільшенням інтенсивності в діапазоні бета2-ритму потиличній області, зменшенням в діапазоні дельта-ритму лобної, скроневої областей та інтенсивності в діапазоні тета-ритму скроневої області; в інтактній півкулі збільшенням інтенсивності в діапазоні альфа2-ритму скроневої області; в ураженій та інтактній півкулях збільшенням інтенсивності в діапазоні альфа1-ритму центральної області, скроневої області, інтенсивності в діапазоні бета1-ритму скроневої області (табл.1).

Таблиця 1

Динаміка інтенсивності основних ритмів та середньої частоти альфа-ритму під впливом курсу МЛТ у хворих з ІІ в судинах правого каротидного басейну

* - статистично вірогідні відмінності у групах до та після лікування (р<0,05)

Курс МЛТ покращував БАГМ у хворих похилого віку з ІІ в ЛП, що представлено статистично достовірним збільшенням середньої частоти альфа-ритму в інтактній півкулі (центральній, скроневій областях) та в усіх областях ураженої півкулі (лобній, скроневій, потиличній, центральній); збільшенням інтенсивності в діапазоні альфа1-ритму обох потиличних областей, скроневої та лобної області ураженої гемісфери; інтенсивності в діапазоні альфа2-ритму скроневих областей обох півкуль, лобної області ураженої півкулі; збільшенням інтенсивності в діапазонах бета1-, бета2-ритму лобної області ураженої сторони; зниженням інтенсивності дельта-ритму обох лобних областей, скроневої інтактної, центральної ураженої півкулі, тета-ритму скроневої та лобної областей інтактної гемісфери (табл.2).

Таблиця 2

Динаміка інтенсивності основних ритмів та середньої частоти альфа-ритму під впливом курсу МЛТ у хворих з ІІ в судинах лівого каротидного басейну

* - статистично вірогідні відмінності у групах до та після лікування (р<0,05)

Також, під впливом курсу МЛТ зміни церебральної гемодинаміки, БАГМ супроводжувались реорганізацією взаємовідношень між показниками гемодинаміки та частотно-амплітудними характеристиками ЕЕГ, які у хворих з правопівкульним інсультом представлені зменшенням кількості статистично достовірних кореляції між ЛСШК церебральних судин та середньою частотою альфа-ритму (з 9 до 5), інтенсивністю в діапазоні бета1-ритму (з 17 до 4), бета2-ритму (з 12 до 6), дельта-ритму (з 20 до 15), тета-ритму (з 11 до 9), та збільшенням зв'язків з інтенсивністю в діапазоні альфа1-ритму (з 11 до 13), альфа2-ритму (з 6 до 9). У хворих з лівопівкульною локалізацією вогнища курс МЛТ посилював кореляційні взаємозв'язки ЛСШК зі всіма частотно-амплітудними показниками (середньою частотою альфа-ритму (з 9 до 16), інтенсивністю в діапазоні бета1-ритму (з 4 до 5), дельта-ритму (з 5 до 13), тета-ритму (з 9 до 12), альфа1-ритму (з 5 до 16), альфа2-ритму (з 4 до 6)), за виключенням інтенсивності в діапазоні бета2-ритму кількість кореляцій з яким зменшувався (з 6 до 4).

Таким чином отримані результати аналізу взаємозв'язків між церебральною гемодинамікою та БАГМ під впливом МЛТ свідчать про наявність півкульних особливостей цих змін, що вірогідно обумовлено як різноманітним типом функціонально-біохімічних взаємозв'язків півкуль зі стовбуровими структурами, так і особливостями реорганізації метаболізму, церебральної гемодинаміки у хворих з право- і лівопівкульною локалізацією ішемічного вогнища (Кузнєцов В.В., 2006).

Беручи до уваги, що у 81 % хворих в ранній відновний період ІІ зберігається високий ступінь інвалідізації, було проведено вивчення дії антихолінестеразного препарату іпідакрину на діапазон функціональної активності ЦНС. Спочатку провели дослідження впливу однократного введення іпідакрину та отримали статистично достовірне покращення показників церебральної гемодинаміки: збільшення ЛСШК в окремих судинах каротидного басейну (СМА інтактної сторони з 66,8±4,0 до 77,3±5,7см/с), ВББ (ХА інтактної сторони з 35,3±2,0 до 40,2±2,3 см/с) та зменшення індексів периферичного опору судин (ЗСА з 2,13±0,04 до 1,81±0,08 і ЗМА з 1,09±0,02 до 1,00±0,03, ураженої сторони).

Також після однократного введення іпідакрину відмічались статистично достовірні зміни БАГМ: збільшення середньої частоти альфа-ритму лобної (з 8,98±0,15 до 9,79±0,40 Гц), центральної (C1 з 9,01±0,14 до 9,65±0,31uV; C2 з 9,15±0,14 до 9,76±0,30 uV), скроневої (T1 з 8,68±0,15 до 9,71±0,34 uV; Т2 з 9,79±0,43 до 10,79±0,14 uV) областей ураженої гемісфери; збільшення інтенсивності в діапазоні альфа1-ритму потиличної (О2 з 1,71±0,11 до 1,92±0,08 uV), лобної (F з 1,09±0,11 до 1,27±0,06 uV) області інтактної гемісфери; збільшення інтенсивності в діапазонах бета1-ритму, бета2-ритму потиличної (О2 з 0,48±0,01 до 0,51±0,01 uV; О2 з 0,24±0,01 до 0,28±0,02 uV), скроневої (T1 з 0,31±0,01 до 0,34±0,01 uV; T3 з 0,22±0,02 до 0,26±0,01 uV) областей інтактної сторони; зниження інтенсивності в діапазоні дельта-ритму лобної (з 1,99±0,20 до 1,49±0,29 uV), центральної (C1 з 1,70±0,14 до 1,4±0,13 uV) областей інтактної півкулі; зниження тета-ритму скроневої (Т1 з 0,76±0,09 до 0,59±0,06 uV; Т2 з 0,76±0,10 до 0,60±0,05 uV) та потиличної (О1 з 1,33±0,08 до 1,10±0,10 uV; О2 з 1,24±0,08 до 1,02±0,12 uV) областей ураженої гемісфери.

Враховуючи асиметрію розміщення в ЦНС різних нейромедіаторних рецепторів, а також в зв'язку зі змінами нейромедіаторних систем (холінергічної, ГАМК-ергічної, серотонінергічної) у хворих, що перенесли ІІ, доцільне вивчення особливостей впливу іпідакрину на церебральну гемодинаміку та мозаїку БАГМ з врахуванням півкульної локалізації вогнища ураження. У ранній відновний період у хворих похилого віку, що перенесли ІІ в ПП, після курсу іпідакрину відмічено покращення гемодинаміки в церебральних судинах: статистично достовірно збільшувалась ЛСШК в ЗСА ураженої сторони, ВСА ураженої та інтактної півкулі, СМА ураженої та інтактної півкулі (рис. 1), зменшувались RI, PI в ВСА обох басейнів, ЗМА інтактної сторони, БА (рис. 2); у хворих, що перенесли ІІ в ЛП: статистично достовірно збільшувалась ЛСШК в ЗСА, та СМА обох басейнів, ХА інтактної сторони (рис. 3), зменшувався RI у ВСА ураженої сторони (рис. 4).

Зміни БАГМ під впливом курсового прийому іпідакрину також характеризуються півкульним особливостями: у хворих з ІІ в ПП збільшувалась середня частота альфа-ритму в скроневій області ураженої та інтактної півкуль, потиличної ураженої та центральній областях інтактної півкулі, зменшувалась інтенсивність в діапазоні повільних ритмів (дельта-ритму - центральної, потиличної, лобної області інтактної півкулі та скроневої ураженої; тета-ритму - центральної, лобної областей інтактної півкулі, потиличної обох півкуль, скроневої інтактної півкулі) (табл. 3). У хворих з ІІ в ЛП під дією іпідакрину збільшувалась середня частота альфа-ритму в центральній, потиличній та скроневій областях ураженої півкулі, інтенсивність в діапазоні альфа-2-ритму в потиличній області; зменшувалась інтенсивність в діапазоні повільних ритмів (дельта-ритму в центральній і тета-ритму в скроневій областях ураженої півкулі) (табл. 4).

Динаміка кореляційних взаємозв'язків показників церебральної гемодинаміки та БАГМ під впливом іпідакрину відрізняється у хворих з право- та лівопівкульним ІІ. Так, у хворих з ІІ в ПП зменшувалась кількість статистично достовірних кореляційних зв'язків між ЛСШК та середньою частотою альфа-ритму (з 11 до 5), інтенсивністю в діапазоні бета1-ритму (з 11 до 8), бета2-ритму (з 16 до 12), дельта-ритму (з 23 до 8), тета-ритму (з 17 до 11), і тільки з інтенсивністю альфа-1-ритму (з 4 до 10), альфа-2-ритму (з 9 до 16) вираженість взаємозв'язків збільшувалась; а у хворих з ІІ в ЛП навпаки збільшувались статистично достовірні взаємозв'язки між ЛСШК та інтенсивністю в діапазоні практично всіх ритмів (альфа1-ритм з 5 до 10, альфа2-ритм з 12 до 17, бета1-ритм з 9 до 16, дельта-ритм з 1 до 6, тета-ритм з 17 до 26), середньою частотою альфа-ритму (з 10 до 11), крім інтенсивності бета-2-ритму кількість взаємозв'язків з яким зменшувалась (з 20 до 11).

Таблиця 3

Динаміка інтенсивності основних ритмів та середньої частоти альфа-ритму під впливом курсу іпідакрину у хворих з ІІ в судинах правого каротидного басейну

* - статистично вірогідні відмінності у групах до та після лікування (р<0,05)

Курсовий вплив базисної терапії, яка включала аспірин та інгібітори АПФ, у хворих похилого віку, що перенесли півкульний ІІ, свідчить про тенденцію до позитивної дії на БАГМ, церебральну гемодинаміку та більш виражені ці зміни у хворих с лівопівкульною локалізацією вогнища. У хворих з локалізацією ураження в ПП під впливом базисної терапії статистично достовірно збільшувалась тільки ЛСШК в СМА інтактної півкулі (рис. 1), у хворих з лівопівкульним інсультом статистично достовірно збільшувалась ЛСШК в ураженій ВСА та ЗМА (рис. 3).

Під впливом базисної терапії відмічено статистично достовірне зменшення судинного тонусу: у хворих з локалізацією ішемічного вогнища в ПП знижувався індекс РI тільки в інтактних СМА, ЗМА, ХА (рис. 2); у хворих з ІІ в ЛП знижувався індекс РI тільки в інтактній вогнищу ХА (рис. 4).

Таблиця 4

Динаміка інтенсивності основних ритмів та середньої частоти альфа-ритму під впливом курсу іпідакрину у хворих з ІІ в судинах лівого каротидного басейну

* - статистично вірогідні відмінності у групах до та після лікування (р<0,05)

Стандартна базисна терапія викликала позитивну направленість динаміки середньої частоти альфа-ритму та статистично достовірне зменшення інтенсивності повільних ритмів (а саме тета-риму в центральній області ураженої півкулі з 1,31±0,04 до 1,19±0,05 uV) у хворих з лівопівкульною локалізацією вогнища ураження, що в певній мірі свідчить про деяке покращення метаболічних процесів в зоні ураження.

Таким чином, результати порівняльного аналізу впливу МЛТ, іпідакрину на фоні базисної медикаментозної терапії (10 днів) на функціональний стан ЦНС свідчить про незначний вклад базисної терапії в структуру змін БАГМ, церебральної гемодинаміки та індексу активності повсякденного життя у хворих похилого віку в ранній відновний період ІІ.

Співставлення структури реорганізації БАГМ та церебральної гемодинаміки у хворих похилого віку в ранній відновний період ІІ, свідчить про те, що МЛТ переважно гармонізує електрогенез мозку, а іпідакрин покращує церебральну гемодинаміку.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне обґрунтування і нове вирішення актуальної проблеми підвищення ефективності медичної реабілітації хворих похилого віку у ранньому відновному періоді ІІ на основі розробленої методики МЛТ і схеми застосування іпідакрину, а також даних комплексного аналізу впливу МЛТ та іпідакрину на діапазон соціально-побутової активності, церебральну гемодинаміку та структуру БАГМ в залежності від півкульної локалізації ішемічного вогнища.

Курсовий вплив МЛТ та курсовий прийом іпідакрину достовірно збільшував індекс повсякденної життєвої активності Бартела у хворих похилого віку з локалізацією вогнища ураження, як в ПП, так і в ЛП.

Курс МЛТ у хворих з правопівкульним інсультом збільшував ЛСШК в екстракраніальному відділі інтактного каротидного басейну (ВСА) і ВББ (ХА інтактної та ЗМА ураженої півкулі) та зменшував периферичний опір тільки в ураженій СМА і БА. Зміни церебральної гемодинаміки у хворих з лівопівкульною локалізацією вогнища ураження під впливом МЛТ більш виразні і характеризуються збільшенням ЛСШК в ЗСА інтактної сторони в обох СМА та в ХА на стороні ураження, зменшенням периферичного опору в інтактних ВСА та ХА, уражених СМА та ЗМА.

Під впливом курсу МЛТ у хворих похилого віку, що перенесли ІІ в ПП, в загальній структурі ЕЕГ відмічалось зниження інтенсивності в діапазоні повільних ритмів у окремих областях ураженої півкулі (скроневої та лобної), збільшувалась питома вага інтенсивності в діапазоні альфа-ритму в ураженій, інтактній півкулі та підвищувалась середня частота альфа-ритму в ураженій півкулі (лобної та центральної областях). У хворих з локалізацією ішемічного вогнища в ЛП після курсу МЛТ зменшувалась інтенсивність в діапазоні повільних ритмів в ураженій (лобній и центральній областях) та в інтактній (лобній та скроневій областях) півкулях, а також збільшувалась питома вага інтенсивності в діапазоні альфа-ритму переважно в ураженій півкулі, на фоні збільшення середньої частоти цього ритму в усіх областях ураженого та в центральній, скроневій областях інтактної півкулі, що свідчить про вплив МЛТ на функціональний стан основного пейсмекера таламуса, який генерує альфа-ритм, та інші структури, що приймають участь в регуляції цього ритму.

У хворих з локалізацією ІІ в ПП після курсу МЛТ зменшувалась загальна кількість статистично достовірних кореляційних зв'язків між ЛСШК в судинах каротидного, ВББ та інтенсивністю в діапазоні дельта-, тета-, бета-ритму, середньою частотою альфа-ритму та збільшувалась питома вага кореляційних зв'язків між ЛСШК та інтенсивністю альфа-ритму в інтактній та ураженій півкулях; у хворих з локалізацією ІІ в ЛП посилювались кореляційні зв'язки між показниками церебральної гемодинаміки та інтенсивністю в діапазоні дельта-, тета-, альфа-ритму, середньою частотою альфа-ритму в обох пікулях на фоні зменшення загальної кількості кореляцій з інтенсивністю бета-2-ритму.

У хворих, що перенесли ІІ під впливом курсу іпідакрину покращувалась церебральна геодинаміка в судинах каротидного та ВББ: при локалізації вогнища ураження в правій гемісфері збільшувалась ЛСШК в ЗСА, ВСА, СМА ураженої сторони, СМА, ВСА інтактної сторони та зменшувався периферичний опір в обох ВСА, інтакній ЗМА та БА;при локалізації ішемічного вогнища в лівій гемісфері збільшувалась ЛСШК в ЗСА, СМА обох півкуль та в ХА інтактної сторони та зменшувався периферичний опір в ВСА ураженої сторони. Зміни показників церебральної гемодинаміки свідчать про більш виражений вплив іпідакрину на мозковий кровообіг у хворих з локалізацією ішемічного вогнища в ЛП.

У хворих з локалізацією вогнища в ПП іпідакрин збільшував середню частоту альфа-ритму в скроневій області обох півкуль, центральній області інтактної, потиличній області ураженої півкулі; на фоні зменшення інтенсивності в діапазоні дельта-, тета-ритму в лобній, центральній, потиличній областях інтактної півкулі та в скроневій області ураженої півкулі. У хворих з лівопівкульним інсультом після курсу іпідакрину в ураженій півкулі збільшувалась середня частота альфа-ритму (у центральній, потиличній, скроневій областях) та зменшувалась інтенсивність в діапазоні дельта-, тета-ритму в скроневій, центральній областях.

У хворих, що перенесли ІІ, під впливом курсу іпідакрину відбувається реорганізація взаємозв'язків між показниками церебральної геодинаміки та БАГМ. У хворих, що перенесли правопівульний ІІ, після курсового прийому іпідакрину зменшувалась кількість статистично достовірних кореляційних зв'язків між показниками церебральної гемодинаміки та інтенсивністю дельта-, тета-, бета-ритму, середньою частотою альфа-ритму в інтактній та ураженій півкулях, але посилювався взаємозв'язок ЛСШК з інтенсивністю альфа-ритму в обох півкулях. У хворих, що перенесли ІІ в ЛП, під впливом іпідакрину збільшувалась кількість статистично достовірних кореляційних зв'язків між показниками гемодинаміки та інтенсивністю в діапазоні дельта-, тета-, альфа-ритму, середньої частотою альфа-ритму в обох півкулях і зменшувалась кількість зв'язків з інтенсивністю бета-2-ритма.

Результати аналізу та співставлення впливу курсу МЛТ та іпідакрину свідчать про те, що у хворих в ранній відновний період ІІ МЛТ більш активно впливає на БАГМ, іпідакрин на показники церебральної гемодинаміки, що дає підставу рекомендувати застосування МЛТ та іпідакрину в комплексній системі медичної реабілітації хворих похилого віку для активізації процесу відновлення функціонального стану ЦНС.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Доцільно використовувати розроблену методику МЛТ (апарат «МІТ-11»; курс 15 сеансів; тривалість сеансу 20 хвилин; 10 Гц та 37,5 Гц; 2-6 Дж/см2; 0,5 см2 площа зони впливу) для оптимізації реабілітації хворих похилого віку у ранньому відновному періоді ІІ.

Для підвищення ефективності реабілітації хворих, що перенесли ІІ, доцільно враховувати встановлені особливості впливу МЛТ та іпідакрину на діапазон соціально-побутової активності, церебральну гемодинаміку та частотно-амплітудну характеристику ЕЕГ, тому рекомендується обов'язкове проведення всім хворим у відновному періоді ІІ ультразвукової допплерографії та електроенцефалографії для визначення функціонального стану ЦНС.

У системі реабілітації хворих, що перенесли ІІ, доцільно використовувати МЛТ, яка переважно гармонізує БАГМ збільшуючи середню частоту та інтенсивність альфа-ритму, зменшуючи інтенсивність повільних ритмів, та в деякій мірі покращує церебральну гемодинаміку за рахунок зменшення периферичного опору судин, підвищення ЛСШК.

Враховуючи високий процент рухових порушень у хворих в ранній відновний період ІІ необхідно включати в комплексну систему реабілітації даної категорії хворих блокатор холінестерази іпідакрин (1,0 мл 0,5 % розчину в/м двічі на добу, 10 днів) ефективність якого підтверджена отриманими результатами щодо збільшення індексу повсякденної життєвої активності Бартела, покращення церебральної гемодинаміки.

Доцільність застосування МЛТ та іпідакрину в системі реабілітації постінсультних хворих у ранній відновний період обґрунтована змінами БАГМ, які свідчать про гармонізацію коркових та підкоркових структур більш виражених в ураженій півкулі під впливом МЛТ, а в здоровій - під дією іпідакрину; а також змінами церебральної гемодинаміки, що характеризуються переважним впливом іпідакрину на швидкісні показники мозкового кровотоку, а МЛТ на показники циркуляторного опору судин головного мозку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Кузнєцов В.В. Програма реабілітації хворих на інсульт: методичні рекомендації / В.В.Кузнєцов, І.В. Даценко, Д.В. Шульженко- Київ, 2007. - 23с.

Даценко И.В. Влияние магнитолазерной терапии на функциональное состояние ЦНС в реабилитации больных пожилого возраста, перенесших полушарный ишемический инсульт / И.В.Даценко // Сборник научных работ сотрудников КМАПО имени П.Л.Шупика. Книга1. Выпуск 15. - Киев, 2006. - С.506- 512.

Даценко И.В. Оценка эффективности применения магнитолазерной терапии в реабилитации больных, перенесших полушарный ишемический инсульт / И.В. Даценко // Сборник научных работ сотрудников КМАПО имени П.Л.Шупика. Книга2. Выпуск 15. - Киев, 2006. - С.338-342.

Даценко И.В. Влияние магнитолазерной терапии на функциональное состояние ЦНС в реабилитации больных, перенесших полушарный ишемический инсульт / И.В. Даценко // Врачебное дело. - 2006. - №3. - С.51-54.

Даценко И.В. Влияние нейромидина на церебральную гемодинамику и биоэлектрическую активность головного мозга у больных пожилого возраста, перенесших ишемический инсульт / И.В. Даценко // Старение и долголетие. - 2007. - №1 (том 16). - С.55-61.

Даценко И.В. Оценка влияния одноразового введения нейромидина на функциональное состояние ЦНС у больных пожилого возраста, перенесших полушарный ишемический инсульт / И.В. Даценко // Старение и долголетие. - 2007. - №3 (том 16). - С.291-297.

Патент 20000 Україна; МПК: А 61Н 23/00 (2007.01) Спосіб реабілітації хворих, що перенесли півкульний ішемічний інсульт / Кузнєцов В.В., Даценко І.В.; заявник та патентовласник Інститут геронтології АМН України. - №U200606013; заявл. 31.05.2005; опубл. 15.01.2007, Бюл. №1. - 4с.

Даценко И.В. Методы лечения и обоснование применения частотно-модулированной магнитолазерной терапии ишемического инсульта в реабилитационный период / И.В. Даценко, Н.П. Думина, О.И. Марач // Медицинская реабилитация, курортология, физиотерапия. - 2008. - №2(54). - С.31-32.

Даценко И.В. Влияние магнитолазерной терапии на функциональное состояние ЦНС у больных пожилого возраста, перенесших полушарный ишемический инсульт / И.В. Даценко // Актуальні проблеми геронтології та геріатрії: научная конференция молодых ученых с международным участием посвященная памяти академика В.В. Фролькиса , г. Киев, 27 января 2006 г.: тезисы докл. - I., 2006. - С. 46.

Даценко И.В. Изменения частотных параметров ЭЭГ под влиянием курсового лечения нейромидином у больных, перенесших ишемический инсульт / И.В.Даценко, Д.В.Шульженко // Біологічні основи розвитку патології пізнього віку: научная конференция молодых ученых с международным участием посвященная памяти академика В.В. Фролькиса, г. Киев, 29 января 2007 г.: тезисы докл. - I., 2007. - С. 32-33.

Даценко И.В. Нейромидин в системе реабилитации больных пожилого возраста, перенесших полушарный ишемический инсульт / И.В. Даценко //Актуальні питання діагностики, лікування та профілактики мозкових інсультів : всеукраїнська науково-практична конф., м. Запоріжжя 23-24 листопада 2006р.: тези доповіді. -- IX., 2006. - С. 142.

Даценко И.В. Оценка влияния одноразового введения нейромидина на функциональное состояние ЦНС у больных пожилого возраста, перенесших полушарный ишемический инсульт / И.В. Даценко // Вікова поліморбідність і медикаментозна терапія: науково-практична конференція, м. Київ, 11-12 жовтня 2007 р.: тези доповіді -- X., 2007. - С.12-13.

Кузнецов В.В. Оценка влияния одноразового введения нейромидина на функциональное состояние ЦНС и взаимоотношение между церебральной гемодинамикой и биоэлектричаской активностью головного мозга у больных пожилого возраста, перенесших полушарный ишемический инсульт / В.В.Кузнецов, И.В.Даценко // Актуальні питання неврології: X Міжнародна конференція, м. Судак, 23-26 квітня 2008 р.: тези доповіді - III.,2008. - С.54-55.

Кузнецов В.В. Влияние курсового приёма нейромидина на структуру взаимосвязей между церебральной гемодинамикой и биоэлектрической активностью головного мозга у больных пожилого возраста, перенесших инсульт, с учётом полушарной локализации ишемического очага / Кузнецов В.В., Даценко И.В., Шульженко Д.В., Титаренко Л.А. // Современные аспекты диагностики и лечения когнитивных нарушений при старении: научно-практическая конференция, г. Киев, 28-29 январь 2009 г.: тезисы доклада - I., 2009. - С. 100-101.

 АНОТАЦІЯ

Даценко І.В. Вплив магнітолазерної та медикаментозної терапії на функціональний стан ЦНС у хворих похилого віку, що перенесли ішемічний інсульт. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.15 - нервові хвороби. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена комплексному вивченню церебральної гемодинаміки, біоелектричної активності головного мозку та їх взаємовідносин у хворих похилого віку в ранньому відновному періоді атеротромботичного інсульту в каротидному басейні. У хворих на інсульт з урахуванням півкульної локалізації ішемічного вогнища встановлені особливості компенсаторних механізмів в системі постінсультної реорганізації мозку під впливом магнітолазерної терапії, іпідакрину. У хворих з локалізацією інсульту в лівій гемісфері більш виражені зміни мозкового кровотоку та електрогенезу мозку під впливом магнітолазерної терапії, іпідакрину, ніж у хворих з локалізацією вогнища в правій гемісфері, а також зберігається більш виражена зміна показників церебральної гемодинаміки та електроенцефалографії порівняно з контрольною групою. Стандартне медикаментозне лікування в комбінації з іпідакрином, магнітолазерною терапією більш ефективне і важливе для медичної реабілітації хворих похилого віку, що перенесли ішемічний інсульт, оскільки сприяє відновленню функціональної активності морфологічно збережених, але тимчасово дезорганізованих нейронів (згідно даним електроенцефалографії) і підвищує ефективність реабілітації. Ефективність такої комплексної медичної реабілітації ґрунтується на застосуванні методів з різними механізмами дії: магнітолазерна терапія більше впливе на біоелектричну активність головного мозку, іпідакрин - на показники церебральної гемодинаміки.