Практичне дослідження енергозберігаючих ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

енергозбереження житловий школа утеплення

Енергетика - основа розвитку економіки, рушійна сила виробництва, а надійне енергопостачання - основа економічної безпеки держави, політична і соціальна стабільність суспільства. Розвиток сучасної цивілізації відзначається все більшим використанням енергії. Тому на початку ІІІ тисячоліття людство зіштовхнулося із загрозою енергетичної кризи, адже запаси традиційних джерел енергії обмежені. Науковці вважають, що їх вистачить на 50 - 100 років. Отже, людство змушене шукати нові альтернативні види енергії.

Енергозбереження - дії для зменшення кількості використовуваної енергії. Воно передбачає не відмову від благ цивілізації чи обмеження власних потреб, а шлях раціонального використання енергоресурсів. Проблема енергозбереження виникла не тільки тому, що запаси відновлюваних джерел енергії вичерпуються, а ще й тому, що сучасні способи виробництва енергії завдають непоправної шкоди довкіллю та людині внаслідок шкідливих викидів.

Проблема енергозбереження для України є однією з найважливіших. Це пов'язане з тим, що енергетика України найбільш енерговитратна у світі. А в умовах переходу економіки на ринкові відносини та входження до світового економічного простору, в умовах гострої економічної кризи, яку переживає Україна у зв'язку з нестачею власних енергоносіїв, ця проблема набуває статусу стратегічної і загальнодержавної. Зростання тарифів на всі види енергії і, як наслідок, впровадження енергозберігаючих практик у повсякденному житті обумовило актуальність нашої роботи. Об'єктом дослідження є енергозберігаючі заходи. Предметом - обсяги споживання енергії за певний період до використання енергозберігаючих технологій і після їх застосування.

Метою нашої роботи є дослідження теоретичних і практичних шляхів енергозбереження в навчальному закладі та вдома. Для цього нам необхідно виконати такі завдання:

1. Провести аналіз наукових джерел з питання енергозбереження.

2. Виявити можливості більшого заощадження та економії у споживанні електричної та теплової енергії.

3. Дослідити доцільність використання енергозберігаючих заходів.

4. Розробити поради щодо енергозбереження.

Нами було визначено обсяги споживання енергетичних ресурсів за певний період до використання енергозберігаючих технологій і після їх застосування, проведено розрахунки та обчислено економію енергоресурсів і грошових коштів.

Новизна роботи полягає в проведенні дослідження енергозберігаючих ресурсів та представленні ефективних та економних енергозберігаючих засобів в навчальному закладі та домашніх умовах.

Те, що питання енергозбереження є стратегічно важливим для нашої країни, підтверджує підписаний Президентом України наказ (№462/2011 від 13 квітня 2011 року), згідно з яким енергетика та енергоефективність є пріоритетними напрямками розвитку науки й техніки в державі, а закон України «Про енергозбереження» (1994 р.) визначає правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України та громадян. Особливе місце в державній політиці підвищення ефективності використання енергоресурсів відводиться енергозбереженню в житлово-комунальному господарстві.

1. Теоретичне дослідження енергозбереження в житловому будівництві

1.1 Енергозбереження шляхом утеплення стін

В даний час в нашій країні на опалення будівель щорічно витрачається 70-75 млн. тон умовного палива, що складає 25-30% всього споживання теплової енергії, значні витрати якої пов'язані з системами центрального теплопостачання, де спалюється більша частина палива (додаток 1), що витрачається на опалення, вентиляцію і гаряче водопостачання.

На сучасному рівні розвитку втрати тепла в будівлях можуть бути зменшені більш ніж на третину. Реалізувати ці резерви в повній мірі можливо за двома основними напрямками:

1. Утеплення захисних конструкцій будинків.

2. Модернізація систем теплоспоживання.

Найбільш доцільним є перший напрямок, після реалізації якого можна отримати ефект і для другого. Через захисні конструкції будинку, що опалюється, в атмосферу потрапляє значна кількість теплової енергії. Чим гірші теплоізоляційні якості захищень, тим більша втрата теплової енергії через них. Підвищення теплозахисних властивостей огороджуючих конструкцій будівель є одним із основних напрямків енергозбереження. [6]

Аналіз теплового балансу будівель показує (додаток 2), що тепловтрати складають: через стіни - 44%, через вікна - 30%, через підвальні перекриття - 9%, двері -1% і горища - 16%. Зниження до мінімуму тепловтрат через огородження будівлі дозволяє зменшити витрати тепла на опалення і, відповідно, знизити викиди в атмосферу продуктів спалювання, що є дуже важливо в нинішній непростій екологічній ситуації. Та тільки при комплексному підході до енергозбереження можливо тепловтрати звести до мінімуму.

З наведених даних випливає, що недостатній термічний опір огороджуючих конструкцій найбільш істотно знижує енергоефективність будівель. Таким чином, значна частина в загальному резерві енергозбереження належить заходам щодо удосконалення теплоізоляції огороджуючих конструкцій житлових і громадських споруд.

Підвищення вимог до енергозбереження тепловіддачі будинків і стабільне зростання цін на енергоносії збільшили попит на теплоізоляційні матеріали та технології енергозбереження при утепленні зовнішньої і внутрішньої поверхні стін, утепленні покрівлі, перекриттів. До енергозберігаючих матеріалів відносяться теплоізоляційні матеріали, застосування яких зменшує небажаний теплообмін з навколишнім середовищем будівель, технологічного обладнання, конструкцій, трубопроводів тощо. Ці матеріали створюють опір для теплових потоків, тому вони використовуються для зменшення втрат тепла, а також для запобігання втрат холоду в холодильних камерах.

У техніці теплоізоляційними матеріалами називають матеріали пористої будови, які характеризуються малим коефіцієнтом теплопровідності, а в умовах високих температур мають достатню вогнетривкість. Теплоізоляційні матеріали працюють у широкому діапазоні температур від десятків градусів нижче нуля до близько 1000⁰С вище нуля. Теплова ізоляція широкого вжитку виготовляється з пористих, коміркових чи волокнистих матеріалів. Пористість матеріалів забезпечує їх низьку теплопровідність. Теплоізоляційні матеріали повинні відповідати таким вимогам:

1. Стійкість до екстремальних умов та температур у ході тривалого використання.

2. Фізична міцність матеріалу.

3. Стійкість до механічних навантажень.

4. Стійкість до проникнення водяної пари та до поглинання.

5. Корозійна стійкість. Стійкість до хімічних сполук.

6. Вага і товщина ізоляції.

7. Стійкість до шкідників та грибків. [2]

На сьогодні є декілька варіантів з утеплення стін. Перший - це зовнішнє утеплення стін з застосуванням пінополістирольних або мінераловатних плит. Другий - також зовнішнє утеплення з застосуванням теплоізоляційної штукатурки з добавками полістиролу. Третій варіант - утеплення стін всередині приміщення.

В даний час 90% робіт по утепленню будівель виконується по методу «теплоізоляції, що скріпляє» з використанням пінополістиролу. Цей метод полягає в закріпленні спеціальним клеєм термоізоляційних плит, захисту їх поверхні полімерцементним складом і армованою склосіткою та нанесенні фасадної фарби або шару декоративної штукатурки.

Будівлі, утеплені у такий спосіб, забезпечують високий рівень теплового комфорту в приміщенні, знижують витрати на опалювання будівель до 60%, а фасади набувають нового вигляду. Лише 10% робіт припадає на утеплення мінеральними плитами. Вибір пінополістиролу є наслідком економічних передумов:

— мінеральна плита в 2,5 рази дорожча за пінополістирол;

— дрібні частинки мінеральної вати викликають подразнення шкіри і дихальних шляхів у монтажників;

— застосування мінеральних плит перенавантажує конструкцію стін і приводить до необхідності використання дорогих анкерних кріплень.

За інформацією найбільшого європейського виробника будівельних сумішей Хенкель Баутехнік, протягом останніх 20 років не було відмічено жодного випадку розповсюдження вогню по системах утеплення стін методом «теплоізоляції, що скріпляє» [3].

Рівень теплового комфорту визначається параметрами теплообміну між тілом людини й оточуючим середовищем, на результат якого впливає температура не лише повітря, а й огороджуючих конструкцій. Температуру огороджуючих конструкцій характеризують радіаційною температурою, під якою розуміють середнє її значення для всіх поверхонь приміщення. Комфортність приміщень може підвищуватися шляхом збільшення термічного опору огороджуючих конструкцій. У будинках з низькою теплоізоляцією зовнішніх огороджуючих конструкцій радіаційна температура знижена і не забезпечує комфортні умови для людини. Поліпшення теплотехнічних характеристик зовнішніх огороджуючих конструкцій підвищує радіаційну температуру в приміщенні й значною мірою впливає на комфортність приміщення. Підвищення радіаційної температури приміщення усього на 1°С дозволяє досягти того ж рівня теплового комфорту, що і при підвищенні температури повітря в приміщенні, приблизно, на 2°С. Можливими шляхами збільшення радіаційної складової температури в приміщеннях є не тільки вдосконалювання теплоізоляції зовнішніх огороджуючих конструкцій, але й використання здатності внутрішніх поверхонь огороджуючих конструкцій відбивати теплове випромінювання. Важлива не товщина і конструкція стін, а те, щоб вони були «теплими» і не «викачували» через себе теплову енергію зсередини приміщення.

Частина тепла втрачається через стіни за опалювальними радіаторами. Теплові втрати збільшуються на 3-4% від тепловіддачі приладів, якщо вони стоять у нішах. Аби зменшити ці втрати, між батареєю і стіною можна встановити своєрідний теплозахисний екран з алюмінієвої фольги або з алюмінієвим покриттям. Теплозахисний екран - це плита (наприклад, ДСП), на один бік якої кріпиться шар алюмінієвої фольги, який встановлюється між радіатором і стінкою таким чином, щоб відбиваюча поверхня була розвернута у бік радіатора. Даний екран дозволяє заощадити значно більше тепла, ніж алюмінієва фольга. Найекономнішим є екран, обидва боки якого вкриті фольгою, що не дозволяють теплу тікати назовні, віддзеркалюючи та спрямовуючи його назад у кімнату. Витрати на опалення приміщення зменшуються на 4%, якщо ви маєте індивідуальне опалення або лічильники тепла.

Таким чином, поліпшення теплоізоляції зовнішніх огороджуючих конструкцій і зменшення поглинання тепла внутрішніми поверхнями сприяє ощадливій витраті теплової енергії.

1.2 Застосування віконних конструкцій зі склопакетами

Ще однією важливою проблемою є втрати тепла через вікна. Ці втрати можна розділити на трансмісійні та вентиляційні. Трансмісійні втрати через скло в 4-6 разів вищі, ніж через стіни. Вентиляційні втрати також можуть бути дуже великими, якщо вікна не досить ущільнені. Ці проблеми вирішуються при застосуванні віконних конструкцій зі склопакетами. Склопакет - виріб з двох або більше листів, герметично з'єднаних по периметру, який розташовується в каркасі, що несе механічне навантаження. Теплоізоляційні властивості склопакета визначаються кількістю камер, відстанню між склом, типом скла та їх товщиною. Теплотехнічні властивості навіть найкращої віконної конструкції можуть бути втрачені при неправильному її монтажу. До теплотехнічних характеристик монтажних швів (в місці спряження віконної і будівельної конструкції) висуваються такі вимоги - високий опір теплопередачі, звукоізоляції, вологого переносу, фільтрації повітря, механічна міцність та можливість компенсувати теплові деформації віконної конструкції.

Більшість підприємств в країнах СНД використовують дво - або трикамерні профілі товщиною 58-62 мм. Дуже рідко застосовують чотирьохкамерні і практично відсутні п'ятикамерні профілі. [7]

Для суттєвого покращення тепло- і звукоізолюючих якостей склопакетів досить часто використовується заповнення міжскляного простору інертним газом чи сумішшю газів, що мають більшу щільність, в порівнянні з повітрям. У цьому випадку втрати тепла, що виникають за рахунок конвекції і тепловіддачі всередині склопакета, значно понижуються. Частіше за все для заповнення міжскляного простору застосовують аргон (Аr) і криптон (Кr) - інертні гази, які підвищують тепло- і звукоізолюючу властивість склопакета.

Втрати тепла через скло складаються з теплопровідності, конвекції і теплового випромінювання. Випромінювальна здатність скла є основною характеристикою енергозбереження. Під випромінювальною здатністю скла (емісією) розуміють здатність скляної поверхні відбивати довгохвильове невидиме людському оку теплове випромінювання певної довжини хвилі. Для надання склу енергозберігаючих якостей на його поверхню наноситься низькоемісійне оптичне покриття, яке забезпечує проходження в приміщення короткохвильового сонячного випромінювання, але перешкоджає виходу довгохвильового теплового випромінювання від опалювального приладу.

При встановленні склопластикових вікон теплові втрати з приміщень зменшуються на 25-35%. Вони мають такий опір теплопередачі як цегляна стіна товщиною 50 см. Отже, встановлення склопластикових вікон - це ще один із основних напрямків енергозбереження. [3]

2. Практичне дослідження енергозберігаючих ресурсів

2.1 Способи енергозбереження в школі

Основними параметрами, що характеризують рівень теплового комфорту в приміщеннях є температура повітря, радіаційна температура, вологість повітря й швидкість його руху. Параметром, за яким найпростіше оцінити рівень теплового комфорту, є температура повітря. Чинними нормативними документами регламентуються середні розрахункові температури внутрішнього повітря для громадських будівель та споруд. Згідно з діючими в Україні нормами, у теплий період року температура в приміщенні не повинна підніматися вище 20-25⁰С при відносній вологості 30-60%; у холодний та перехідний періоди року температура в приміщенні не повинна опускатись нижче 18⁰С при вологості 30-45%. [4]

За період червень 2009 року - червень 2012 року у нашій школі було проведено часткову заміну старих дерев'яних вікон на пластикові. Теплоізоляція - одна з основних переваг встановлення пластикових вікон - забезпечується за рахунок герметичності склопакетів і дозволяє підтримувати в приміщенні оптимальну вологість. Температура в класах з пластиковими вікнами збільшилася на 2 -3⁰С, що покращує санітарні норми в школі без додаткових енергетичних витрат.

У 2010 році школа витратила 562,366 Гкал теплової енергії, а в 2011 році - 474,76Гкал. Отже, за рахунок часткової заміни вікон було зекономлено 87,606 Гкал. Враховуючи, що економія теплової енергії складає 30% від витраченої, можна обчислити, що після повної заміни вікон буде витрачатися на Q _екон = 0,3 · 562,366 = 168,71 Гкал менше, що відповідає економії грошових коштів на суму 166,26 тис. гривень за рік.

Якщо провести теплоізоляцію стін, враховуючи, що економія складе 44% від витраченої, можна заощадити: Q = 0,44 · 562,366 = 247,44 Гкал, або

243 848 гривень щорічно.

Ще одним з важливих аспектів енергозбереження є економія електроенергії. Першим кроком в розв'язанні цього питання в школі була часткова заміна ламп розжарювання на енергозберігаючі люмінесцентні. Вони мають такі переваги:

1. Світлова віддача люмінесцентної лампи в середньому в 5 разів більша, ніж у лампи розжарювання. Для прикладу: світловий потік люмінесцентної лампи 20 Вт приблизно дорівнює світловому потоку лампи розжарювання 100 Вт. Відповідно енергозберігаючі лампи дозволяють знизити споживання електроенергії приблизно на 80% без втрати звичного для вас рівня освітленості кімнати.

2. Найчастіше причиною виходу з ладу звичайної лампочки є перегорання нитки розжарювання. Так як будова й принцип роботи люмінесцентної лампи принципово інші, термін її роботи в середному в 6-15 разів вищий, ніж у лампи розжарювання, й становить від 6 до 8 тисяч годин. Зазвичай ресурс роботи енергозберігаючих ламп зазначають на їхній упаковці. Через те, що енергозберігаючі лампи потрібно замінювати значно рідше, їх зручно використовувати в світильниках, розміщених у важкодоступних місцях, наприклад в оселях чи офісах з високою стелею.

3. Крім меншого споживання електроенергії, енергозберігаючі лампи виділяють значно менше тепла, ніж лампи розжарювання. Тому їх можна сміливо застосовувати в світильниках і люстрах з обмеженням рівня температури - в таких світильниках від ламп розжарювання з високою температурою нагріву може плавитися пластмасова частина патрона, провід чи елементи оздоблення.

4. Площа поверхні енергозберігаючих ламп більша, ніж площа поверхні спіралі розжарювання. Завдяки цьому світло розподіляється по приміщенню м'якше й рівномірніше, ніж від лампи розжарювання, а це знижує втомлюваність очей. [3]

Заміна лампочок на енергозберігаючі у нашій школі почалася в квітні 2009 року. Лампи розжарювання мали потужність 100-150 Вт. До вересня 2012 року було замінено 99 ламп розжарювання на енергозберігаючі лампи аналогічної світлової потужності (у 100 Вт), які споживають 20 Вт електроенергії. На майбутнє планується провести заміну всіх ламп розжарювання на енергозберігаючі.

Робота, виконана електричним струмом, обчислюється за формулою:

А = P·t·N,

де P - потужність, t - час проходження струму, N - кількість лампочок. Провівши розрахунки, ми визначили, що за 1 годину 99 ламп розжарювання потужністю 150 Вт споживають:

А_розжар = 150Вт·1 год·99=14850Вт·год = 14,85 кВт·год, а така ж кількість енергозберігаючих потужністю 20 Вт:

А_економ = 20Вт·1 год·99=1980Вт·год = 1,98 кВт·год.

За одну годину економиться: 14,85 кВт·год - 1,98 кВт·год = 12,87 кВт·год енергії, або 14,62 грн.

Термін роботи енергозберігаючих ламп в залежності від фірми - виробника від 6000 годин до 8000 годин. За термін придатності вони дозволяють зекономити 102960кВт·год енергії (116 960 грн).

Витрати на придбання - 99·25 = 2475 грн.

Отже, економія коштів за час експлуатації вже встановлених ламп буде складати 114 485 грн.

2.2 Енергозбереження в житлових приміщеннях

Найбільше електроенергії споживають у побутовому секторі. Потреба в електроенергії постійно збільшується. З початку 2011 року електроенергія для абсолютної більшості споживачів подорожчала на 15% і на 45% на об'єм споживання понад 150 кВт·год в місяць, а також понад 250 кВт·год в місяць для будинків, в яких використовуються кухонні електроплити і електроопалювальні установки. Тому у більшості споживачів виникла потреба не лише заощадити електроенергію, що різко подорожчала, але і вкластися в об'єм споживання з низькою вартістю електроенергії.

Розглянемо способи економії електроенергії, які пов'язані з мінімальним дискомфортом для споживача.

Потрібно, передусім, зосередитися на енергоємних приладах у будинку, щоб економія була раціональною та ефективною. Додаткові витрати енергії на побутові пристрої застарілих конструкцій становлять приблизно 50%. Порівнявши кількість спожитої електроенергії кінескопним телевізором і РК-телевізором (додаток 3), ми прийшли до висновку, що заміна старого телевізора з кінескопом на новий з РК-екраном не лише підвищить зручність перегляду, але і заощадить близько 19 кВт·год в місяць, а при роботі телевізора більше 4 годин в день (усередненого часу) - ще більше. [8]

У 2009 році у нашій квартирі кожну лампу розжарювання потужністю 100Вт було замінено на енергозберігаючі лампи аналогічної світлової потужності (у 100 Вт), які споживають 20 Вт електроенергії. Розраховані

дані лампи на 6000 годин роботи. За час їхньої експлуатації заощадимо:

(100Вт - 20Вт) ·8 ·6000 год. = 3840 кВт·год. (відповідно 1414,656 грн.).

Їх недоліком є те, що вони не розраховані на постійні перепади напруг, вимагають вмикання на тривалий термін і містять ртуть. Їх не можна викидати чи розбивати, а необхідно здавати до спеціального пункту утилізації. При купівлі електротоварів необхідно звертати увагу на їх технічні характеристики в яких вказано на економність споживання електроенергії.

Використавши формулу А = Р · t · N, ми дослідили, скільки електроенергії можна зекономити в Україні за один день, якщо кожна сім'я на 1 годину менше користуватиметься електричною лампочкою потужністю 100 Вт, припустивши, що в Україні приблизно 10 млн. сімей.

А = 100Вт · 3600 с · 10⁷= 3,6 · 10¹² Дж або у кВт · год А = 10⁶ кВт · год.

1 кВт · год коштує 0,368 грн. Вся електроенергія буде коштувати 368 000 гривень.

Отже, в масштабах України можна заощадити 1 млн. кВт·год або

368 000 гривень за одну годину.

Сьогодні питомий показник споживання газу в Україні приблизно у 20 разів перевищує німецький і є найвищим у світі, що катастрофічно погіршує економічне становище країни. Раціональне використання газу - один з найефективніших виходів із даної ситуації. [4] Для контролю за використанням природного газу у 2001 році в нашій квартирі був встановлений газовий лічильник. Це дає можливість зекономити природні ресурси та гроші, не переплачуючи за невикористаний газ.

Проаналізуємо, яка кількість теплоти необхідна для нагрівання однієї склянки води (200 г.) до кипіння, повного чайника (3 л) та скільки газу потрібно затратити для цього в першому і другому випадку.

Кількість теплоти, необхідна для нагрівання, обчислюється за формулою:

Q = cm(t₂ - t₁),

де с - питома теплоємність води, m - маса води, t₁ і t₂ - початкова та кінцева температури води відповідно.

Тоді Q₁ = 4200 Дж/кг · ⁰С · 0,2 кг · (100⁰ С - 20⁰ С) = 67200 Дж.

m₂ = с · V_2,

m₂ = 1000 кг/м³ · 0,003м³ = 3 кг.

Q₂ = 4200Дж/кг · ⁰С · 3 кг (100⁰С - 20⁰С) = 100800 Дж.

Q = qm₁', звідси m₁'₌ Q/q.

m₁'= 67200Дж/44 · 10⁶Дж/кг = 0,0015 кг

m₂' = 1008000 Дж/44 · 10⁶ Дж/кг = 0,0229 кг

Отже, Q₁ = 67200Дж; Q₂=100800Дж;

m₁'=0,0015 кг; m₂'=0,0229 кг.

Визначимо зайві витрати природного газу: m'= m₂' - m₁'

m'=0,0229 кг - 0,0015 кг = 0,0214 кг

Отже, готуючи мінімальну кількість окропу, ми тим самим економимо 0,0214 кг природного газу.

Знаючи густину природного газу с = 0,8 кг/м³ та вартість споживання

1м³-0,7254 гривні за лічильником, визначимо економію палива в грошових одиницях (гривнях) для однієї людини та всього населення України (N_У =47000000).

V' = 0,0214м³/0,8 кг/м³= 0,0268м^3.

Економія =V' · вартість.

Економія₁ = 0,0268м³ · 0, 7254 грн =0,0194 грн.

Економія_У=економія₁ · N_У

Економія_У= 0,0194 грн · 47000000 = 911800 грн.

Таким чином, щоразу при нагріванні мінімальної кількості окропу одна людина економить - 0,0194 грн, а все населення України - 911800 грн.

Проведення енергозберігаючих заходів у житловому фонді населення є необхідним. Підраховано, що витрати палива в секторі теплопостачання можуть бути скорочені майже на 30% просто завдяки поліпшенню обладнання, такого як котли, труби, насоси та клапани. Одним із сучасних енергоощадних приладів, які знайшли масове застосування в системах опаленння, є радіаторні терморегулятори. Вони допомагають створити комфортний мікроклімат у будинку. Завдяки спеціальним датчикам регулюють подачу теплоносія в радіатори з урахуванням погодних умов і температурного режиму, обраного для приміщення, дозволяють використовувати лише необхідну кількість енергії і температура в приміщеннях підтримується на необхідному рівні. Відповідно в кожній кімнаті режим опалення можна вибирати індивідуально. Терморегулятори допомагають заощадити до 20% теплової енергії. Встановлення терморегуляторів завжди окуповує себе, бо сам монтаж є швидким і простим. Радіаторні терморегулятори не потребують ні витрат на утримання, ні підведення електроенергії або якогось іншого виду енергії. Експлуатація сучасних електричних систем опалення стає вигідною і зручною. [7]

Дослідивши і порівнявши витрати газу в приватному житловому будинку до і після високотехнологічного ремонту (теплоізоляція стін, монтаж пластикових вікон, заміна котла) користуючись тарифом, діючим на сьогоднішній день, можна зробити висновок, що економія є відчутною і складає 1078 м³ природного газу, що відповідає 782 гривням (таблиця 2.1.).

Таблиця 2.1

Таким чином, практичними заходами енергозбереження та ефективного використання енергії ми допомагаємо не тільки зекономити власні кошти, а й зберегти природне паливо, що сприятливо позначиться на стані екології. Навіть найпростіші поради допоможуть добитися істотної економії не тільки енергоресурсів, а й сімейного бюджету (додаток 4)

Висновки

В ході виконання наукової роботи було досліджено теоретичні та практичні можливості енергозбереження, визначено обсяги споживання енергетичних ресурсів за певний період до використання енергозберігаючих технологій і після їх застосування, проведено розрахунки та обчислено економію енергоресурсів і грошових коштів. Виявлено можливості більшого заощадження та економії у споживанні електричної та теплової енергії, досліджено доцільність використання енергозберігаючих заходів, розроблено поради щодо енергозбереження.

Результати, які ми отримали під час виконання роботи, можуть використовувати вчителі та учні на факультативах, а також керівники навчальних закладів, підприємств, організацій для заощадження електричної та теплової енергій.

Заощаджувати енергію повинно людство загалом і кожна людина зокрема. Враховуючи, що витрати на одну тону умовного палива, отриманого за рахунок енергозбереження в декілька разів менші від витрат на його видобування чи купівлю, підвищення енергоефективності стає стратегічною лінією розвитку економіки та соціальної сфери.

Список використаних джерел

1. Гудзь В., Долгий В., Заклевський О., Міль М. Основи енергозбереження.7 клас. Тернопіль. Мандрівець, 2006 р.

2. Добрянський П.А., Мазур В.С. Факультатив з фізики «Основи енергозбереження» 10-11 класи. Видання друге, перероблене і доповнене. Ярмолинці 2009 р.-176 с.

3. Дутко В.В., Мазур В.М., Петрук С.В., Мусійчук А.В., Дробишінець М.Я. Методичний посібник перепідготовки енергоменеджерів бюджетних установ. Луцьк 2012 р. - 135 с.

4. Коваленко М.П., Денисюк С.П.; відповідальний ред. Шадловський А.К. - К. Енергозбереження - пріоритетний напрямок державної політики України УЕЗ, 1998 р.

5. Мельникова О.В., Праховник А.В., Даг Арне Хойстад, Іншеков Є.М., Дешко В.І., Конеченков А.Є. Енергозбереження. Посібник з раціонального використання ресурсів та енергії для учнів загальноосвітньої школи. Видання друге виправлене та доповнене. Київ - 2004 р.-104 с.

6. Ратушняк Г.С., Попова Г.С. Енергозбереження та експлуатація систем теплопостачання. Навчальний посібник. - Вінниця: ВДТУ, 2002 р. - 120 с.

7. Соловей О. І., Праховник А.В., Іншеков Є. М. та інші. Від виробництва до ефективного споживання енергії. Посібник для вчителів., Київ-1999 р. (Енергозбереження, Кн. 2).

8. Хацко Ю. «Енергія вашої квартири» Львів, видавництво «СПОЛОМ», 2001 р. - 93 с.

Размещено на Allbest.ru