Законодавчі аспекти метрології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

«Законодавчі аспекти метрології»



Зміст

1. Законодавчі аспекти метрології

· Структура Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність"

· Науково-практичний коментар до Закону

· Останні зміни

2. Державний стандарт України. ДСТУ 2681-94

· Структура ДСТУ 2681-94

· Державна система забезпечення єдності вимірювань

3. СІ

· Міжнародна система одиниць

· Основні одиниці СІ

· Похідні одиниці СІ

· Кратні та частинні одиниці

4. Еталон фізичних велечин

· Класифікація

5. Історичні та територіальні системи вимірювання

· Розвиток мір та перших систем мір

· Особливості розвитку метрології у стародавньому світі

1. Законодавчі аспекти метрології

Структура Закону

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основні терміни та визначення

Наведено визначення таких понять як метрологія, вимірювання, одиниця вимірювання, єдність вимірювань, метрологічна діяльність, інспекційна повірка засобів вимірювальної техніки, засоби вимірювальної техніки, еталон (державний, первинний, вторинний), нормативний документ з метрології, державна метрологічна система, метрологічна атестація, повірочна, вимірювальна та калібрувальна лабораторія.

Стаття 2. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі забезпечення єдності вимірювань та здійснення метрологічної діяльності, і поширюється на центральні органи виконавчої влади та суб'єктів господарювання.

Стаття 3. Законодавство про метрологію та метрологічну діяльність

Стаття 4. Сфери законодавчо регульованої метрології

З метою забезпечення єдності вимірювань та простежуваності державне регулювання стосовно вимірювань, одиниць вимірювань та засобів вимірювальної техніки поширюється на такі сфери діяльності (далі - сфери законодавчо регульованої метрології):

1) забезпечення захисту життя та охорони здоров'я громадян;

2) контроль якості та безпечності харчових продуктів і лікарських засобів;

3) контроль стану навколишнього природного середовища;

4) контроль безпеки умов праці;

5) контроль за безпекою дорожнього руху та технічним станом транспортних засобів;

6) топографо-геодезичні, картографічні та гідрометеорологічні роботи, роботи із землеустрою;

7) торговельно-комерційні операції та розрахунки між покупцем (споживачем) і продавцем (постачальником, виробником, виконавцем), у тому числі при наданні транспортних, побутових, комунальних, телекомунікаційних послуг, послуг поштового зв'язку, при постачанні та/або споживанні енергетичних і матеріальних ресурсів (електричної і теплової енергії, газу, води, нафтопродуктів тощо);

8) митні операції;

9) роботи, пов'язані з визначенням параметрів будівель, споруд і території забудови;

10) роботи із забезпечення технічного захисту інформації, необхідність якого визначена законодавством;

11) роботи, що виконуються за дорученням органів прокуратури та правосуддя;

12) реєстрація національних і міжнародних спортивних рекордів.

Стаття 5. Метрологічна система України

1. Метрологічна система України створює необхідні засади для забезпечення єдності вимірювань у державі.

Основними завданнями цієї системи є:

1) реалізація єдиної технічної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності;

2) захист громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань;

3) здійснення фундаментальних і прикладних досліджень та наукових розробок у сфері метрології;

4) економія всіх видів енергетичних і матеріальних ресурсів;

5) забезпечення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

6) створення нормативно-правових, нормативних, науково-технічних та організаційних основ забезпечення єдності вимірювань у державі.

2. Метрологічна система України включає:

1) національну метрологічну службу;

2) нормативно-правову базу, у тому числі законодавчі акти, технічні регламенти та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері метрології та метрологічної діяльності;

3) національну еталонну базу та систему передачі розмірів одиниць вимірювань;

4) добровільну акредитацію калібрувальних лабораторій, акредитацію у випадках, визначених цим та іншими законами України, випробувальних лабораторій, органів з оцінки відповідності;

5) навчальні заклади, науково-дослідні установи організації, що розповсюджують знання та поширюють досвід у сфері метрології та метрологічної діяльності.

3. Діяльність, пов'язану із забезпеченням функціонування та розвитку метрологічної системи України, координує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності (далі - ЦОВМ).

Розділ ІІ. ОДИНИЦІ ВИМІРЮВАНЬ. НАЦІОНАЛЬНІ ЕТАЛОНИ. ВИМІРЮВАННЯ. ЗАСОБИ ВИМІРЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ.

Стаття 6. Одиниці вимірювань

1. Одиницею вимірювання вважається величина, визначена і прийнята за угодою, з якою може бути порівняна будь-яка інша величина того ж роду для вираження співвідношення двох величин у вигляді числа.

2. В Україні застосовуються одиниці вимірювань Міжнародної системи одиниць, прийнятої Генеральною конференцією з мір та ваг і рекомендованої Міжнародною організацією законодавчої метрології (далі - SI), а саме:

1) основні одиниці SI:

2) похідні одиниці SI;

3) десяткові кратні та частинні від одиниць SI.

В Україні застосовуються також:

одиниці, що не входять до SI, але дозволені ЦОВМ (далі - дозволені позасистемні одиниці);

комбінації одиниць SI та дозволених позасистемних одиниць.

Стаття 7. Національні еталони

Національним еталоном вважається еталон, визнаний ЦОВМ як основа для передачі значень величини іншим еталонам відповідної одиниці величини, що є у державі.

Стаття 8. Вимірювання

Вимірюванням вважається процес експериментального визначення одного або декількох значень величини, які можуть бути обґрунтовано приписані величині.

Стаття 9. Засоби вимірювальної техніки

Засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися у сферах законодавчо регульованої метрології, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для цих засобів, у встановлених умовах їхньої експлуатації.

Розділ III. НАЦІОНАЛЬНА МЕТРОЛОГІЧНА СЛУЖБА

Стаття 10. Структура національної метрологічної служби

До національної метрологічної служби належать:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності;

2) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрологічного нагляду;

3) наукові метрологічні центри;

4) державні метрологічні центри, що належать до сфери управління ЦОВМ, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного значення (далі - метрологічні центри);

5) Українська служба єдиного часу і еталонних частот, Українська служба стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів, Українська служба стандартних довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів (далі - українські служби);

6) метрологічні служби центральних органів виконавчої влади, підприємств та організацій;

7) органи з оцінки відповідності засобів вимірювальної техніки та повірочні лабораторії.

Стаття 11. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності

1. ЦОВМ здійснює державне управління забезпеченням єдності вимірювань в Україні.

2. До повноважень ЦОВМ належить проведення єдиної в державі технічної політики щодо забезпечення єдності вимірювань.

Стаття 12. Наукові метрологічні центри

Науковими метрологічними центрами є підприємства та організації ЦОВМ, які створюють, удосконалюють, зберігають і застосовують національні еталони.

Статус наукових метрологічних центрів надається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13. Українські служби

1. Українська служба єдиного часу і еталонних частот здійснює міжрегіональну і міжгалузеву координацію та виконання робіт, спрямованих на забезпечення єдності вимірювань часу і частоти та визначення параметрів обертання Землі та надання часо-частотної інформації споживачам в економіці, у сфері науки та обороні, а також населенню країни, у тому числі надання інформації для забезпечення застосування єдиного обліково-звітного часу.

2. Українська служба стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів здійснює міжрегіональну і міжгалузеву координацію та забезпечує виконання робіт, пов'язаних з розробленням і впровадженням стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів.

3. Українська служба стандартних довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів здійснює міжрегіональну і міжгалузеву координацію та забезпечує виконання робіт, пов'язаних з розробленням і впровадженням стандартних довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів.

4. Положення про Українську службу єдиного часу і еталонних частот, Українську службу стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів, Українську службу стандартних довідкових даних про фізичні сталі та властивості речовин і матеріалів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14. Метрологічні служби центральних органів виконавчої влади, підприємств та організацій

У центральних органах виконавчої влади (у тому числі в їхніх центральних апаратах), крім ЦОВМ, в органах управління об'єднань підприємств, на підприємствах та в організаціях можуть утворюватися метрологічні служби для проведення (надання) робіт (послуг), пов'язаних із забезпеченням єдності вимірювань у визначених сферах діяльності.

Розділ ІV. ОЦІНКА ВІДПОВІДНОСТІ ТА ПОВІРКА ЗАСОБІВ ВИМІРЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

Стаття 15. Оцінка відповідності засобів вимірювальної техніки

Оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводиться у разі, коли її здійснення передбачено відповідними технічними регламентами.

Стаття 16. Повірка засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації

Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Стаття 17. Уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації

Органом з уповноваження на проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, є ЦОВМ.

Стаття 18. Обов'язки уповноважених організацій

Уповноважені організації повинні:

1) додержуватися критеріїв, відповідно до яких вони були уповноважені;

2) посилатися на уповноваження тільки стосовно тих категорій засобів вимірювальної техніки, на проведення повірки яких їх уповноважено;

3) припинити діяльність, на здійснення якої вони були уповноважені, а також посилання на уповноваження у своїй документації та рекламі у разі анулювання свідоцтва про уповноваження.

Розділ V. МЕТРОЛОГІЧНИЙ НАГЛЯД

Стаття 19. Метрологічний нагляд та його види

1. Метрологічним наглядом є діяльність, яка здійснюється у сферах законодавчо регульованої метрології з метою перевірки додержання суб'єктами господарювання вимог цього Закону, технічних регламентів та інших нормативно-правових актів у сфері метрології та метрологічної діяльності.

2. Видами метрологічного нагляду є:

1) державний ринковий нагляд за відповідністю законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів;

2) метрологічний нагляд за законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації;

3) метрологічний нагляд за кількістю фасованого товару в упаковках.

Стаття 20. Державний ринковий нагляд за відповідністю законодавчо-регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів

Державний ринковий нагляд за відповідністю законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів здійснюється відповідно до Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції”.

Стаття 21. Метрологічний нагляд за законодавчо регульованими засобами вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації

Стаття 22. Метрологічний нагляд за кількістю фасованого товару в упаковках

Стаття 23. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрологічного нагляду

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрологічного нагляду:

1) перевіряє діяльність суб'єктів господарювання (далі - суб'єкти, що перевіряються) щодо додержання ними вимог цього Закону, технічних регламентів та інших нормативно-правових актів у сфері метрології та метрологічної діяльності (далі - метрологічні вимоги);

2) направляє законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на інспекційну повірку у випадках, передбачених законодавством;

3) перевіряє кількість фасованого товару в упаковках під час його фасування та продажу відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України;

Стаття 24. Права та обов'язки державних інспекторів з метрологічного нагляду

Стаття 25. Відносини державних інспекторів з правоохоронними органами

Працівники правоохоронних органів повинні надавати допомогу державним інспекторам у виконанні ними службових обов'язків та припиняти незаконні дії осіб, які перешкоджають виконанню обов'язків, покладених на державних інспекторів.

Розділ VI. КАЛІБРУВАННЯ ЗАСОБІВ ВИМІРЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

Стаття 26. Калібрування засобів вимірювальної техніки

Калібруванню у добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сферах та/або поза сферами законодавчо регульованої метрології.

Розділ VIІ. ОСОБЛИВОСТІ МЕТРОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Стаття 27. Особливості метрологічної діяльності у сфері оборони України

Особливості метрологічної діяльності у сфері оборони України регулюються окремим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України і ЦОВМ.

Розділ VIІІ. ФІНАНСУВАННЯ МЕТРОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 28. Фінансування діяльності національної метрологічної служби

1. Фінансування діяльності національної метрологічної служби здійснюється за рахунок:

1) коштів державного бюджету;

2) надходжень від виконання робіт (послуг), зазначених у розділах IV і VI цього Закону, та інших метрологічних робіт (послуг);

3) коштів від виконання науково-дослідних робіт (послуг);

4) інших надходжень, не заборонених законом.

При цьому фінансування діяльності ЦОВМ та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрологічного нагляду, здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету.

Стаття 29. Оплата метрологічних робіт та використання коштів, отриманих за виконання цих робіт

Розділ ІХ. ВИЗНАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ МЕТРОЛОГІЧНИХ РОБІТ, ПРОВЕДЕНИХ В ІНШИХ ДЕРЖАВАХ

Стаття 30. Визнання результатів метрологічних робіт, проведених в інших державах

За наявності відповідних міжнародних договорів України визнаються результати оцінки відповідності, повірки та калібрування засобів вимірювальної техніки, проведених в інших державах.

Розділ Х. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО МЕТРОЛОГІЮ ТА МЕТРОЛОГІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Стаття 31. Відповідальність за порушення законодавства про метрологію та метрологічну діяльність

Особи, винні в порушенні законодавства про метрологію та метрологічну діяльність, відповідно до закону притягуються до дисциплінарної, цивільної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Стаття 32. Розгляд скарг

Розділ XІ. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2014 року, крім пункту 9 розділу ХІ, який набирає чинності з дня опублікування цього Закону.

2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 37, ст. 449 із змінами).

3. До приведення нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

4. Державні еталони, яким такий статус надано в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, вважаються національними еталонами з дня набрання чинності цим Законом.

5. Свідоцтва про уповноваження на проведення повірки засобів вимірювальної техніки, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність у частині права проводити повірку законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, протягом визначеного в цих свідоцтвах строку дії.

6. Сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність протягом визначеного в них строку дії.

7. Свідоцтва про атестацію на проведення вимірювань у сфері поширення державного метрологічного нагляду, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, зберігають чинність протягом визначеного в них строку дії або до прийняття протягом строку дії таких свідоцтв згідно із законами України та відповідно до частини четвертої статті 8 цього Закону рішень центральних органів виконавчої влади про уповноваження відповідних підприємств та організацій, що не належать до сфери управління відповідних центральних органів виконавчої влади,їх відокремлених підрозділів на проведення певних видів вимірювань, що не пов'язані з оцінкою відповідності продукції, процесів та послуг, в окремих сферах законодавчо регульованої метрології, але не більш як три роки з дня набрання чинності цим Законом.

8. Кабінету Міністрів України протягом одного року з дня опублікування цього Закону:

· забезпечити обов'язкове застосування Технічного регламенту щодо суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки з 1 січня 2014 року;

· забезпечити прийняття інших технічних регламентів, вимогам яких відповідно до цього Закону повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, та їх обов'язкове застосування не пізніше 1 січня 2014 року;

· забезпечити призначення органів з оцінки відповідності для проведення оцінки відповідності засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів;

· внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;

· забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом;

· забезпечити приведення своїх нормативно-правових актів, а також нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у відповідність із нормами цього Закону.

Науково-практичний коментар до Закону

Законодавча метрологія - частина метрології, що що містить законодавчі акти, правила, вимоги та норми, які регламентуються і контролюються державою для забезпечення єдності вимірювань.

Розвиток законодавчої метрології в Україні почався, практично, з часу проголошення її сувернітету.

Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення єдності вимірювань в Україні та регулює відносини у сфері метрологічної діяльності та спрямований на захист громадян і національної економікисвід наслідків недостовірних результатів вимірювань.

Останні зміни

Верховна Рада України ухвалила Закон "Про стандартизацію" та "Про метрологію та метрологічну діяльність" 1 січня 2014 року .

Законом "Про метрологію та метрологічну діяльність" врегульовано відносини, що виникають у процесі провадження метрологічної діяльності.

Зокрема, розмежовано регуляторні, наглядові та господарські функції у сфері метрології; розширено застосування механізмів акредитації; гармонізовано законодавчі акти у повному обсязі з документами Міжнародної організації законодавчої метрології, актами законодавства ЄС; створено державну метрологічну інспекцію. Також запроваджено адміністративну відповідальність за порушення умов і правил проведення повірки засобів вимірювальної техніки та виконання вимірювань, уточнено визначення терміну "сертифікат відповідності" та назви документів дозвільного характеру.

Як зазначається у пояснювальній записці до документа, "прийняття нової редакції закону "Про метрологію та метрологічну діяльність" сприятиме створенню умов для розвитку вітчизняного виробництва шляхом підвищення його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках; розвитку підприємств-виробників засобів вимірювальної техніки в Україні, а також є одним із кроків України до європейської інтеграції".

2. Державний стандарт України

ДСТУ 2681-94. Структура

1. Галузь використання

Цей стандарт установлює терміни та визначення понять у галузі метрології та метролгічного забезпечення.

2. Основні положення

3. Фізична величина та її одиниці

Властивість, спільна в якісному відношенні у багатьох матеріальних об'єктів та індувідуальна в кількісному відношенні у кожного з них.

4. Вимірювання

Відображення вимірюваних величин їх значеннями шляхом експерименту та обчислень за допомогою спеціальних технічних засобів.

5. Характеристики вимірювань

6. Засоби вимірювальної техніки та методи вимірювань

7. Характеристики засобів вимірювальної техніки

Характеристики засобів вимірювальної техніки, які нормуються для визначення результату вимірювання та його похиок.

8. Еталони одиниць фізичних величин

Засіб вимірювальної техніки, що забезпечує відтворення та (або) зберігання одиниці фізичної величини та передавання її розміру відповідним засобам, що стоять нижче за повірочною схемою, офіційно затвердженний як еталон.

9. Метрологічна служба та її діяльність

Мережа організацій, окрема організація, або окремий підрозділ, на які покладена відповідальність за забезпечення єдності вимірювань в закріпленій сфері діяльності.



Державна система забезпечення єдності вимірювань

Предмет, методи та засоби метрології можна сформулювати так: предметом метрології є отримання кількісної та якісної інформації про властивість фізичних об'єктів та процесів, встановлення та застосування наукових і організаційних основ, правил та норм, необхідних для досягнення єдності та необхідної точності.

Державний стандарт України ДСТУ 2681-94 "Метрологія. Терміни та визначення" лаконічно визначає метрологію як науку про вимірювання. Деталізуючи це визначення, можна сказати, що метрологія - це наука про вимірювання, методи і засоби забезпечення єдності вимірювань та способи досягнення потрібної точності. Під єдністю вимірювань розуміють такий їх стан, при якому результати вимірювань виражаються в узаконених одиницях, а їх похибки відомі з заданою ймовірністю.

Вирішення важливих науково-технічних та народногосподарських завдань з випуску якісної продукції значною мірою залежить від єдності та достовірності вимірювань у державі.

Одним із головних завдань державної метрологічної служби є забезпечення єдності й точності вимірювань, підтримання одноманітності засобів вимірювальної техніки. Під єдністю вимірювань слід розуміти такий стан вимірювальної справи, при якій результати вимірювань виражаються у законодавчо визначених одиницях і їх точність забезпечується з гарантованою достовірністю. Незалежно від методів, засобів вимірювання, часу і місця проведення результати вимірювань повинні бути однаковими. Сьогодні в Україні перебувають в експлуатації десятки мільйонів засобів вимірювальної техніки, щоденно проводяться мільярди вимірювань, тому забезпечення єдності й достовірності вимірювань є надто важливою, клопіткою і повсякденною роботою.

Аналіз порівняно простих методів вимірювань показує, що похибки результатів вимірювань залежать значною мірою від засобів вимірювань, їх стану, класу точності, кваліфікації і підготовки персоналу тощо. Досягнути високої точності вимірювань неможливо без забезпечення одноманітності засобів вимірювальної техніки, тобто такого їх стану, коли вони відградуйовані у прийнятих одиницях, а їх метрологічні характеристики відповідають нормам. Засоби вимірювань мають бути своєчасно відремонтовані, повірені у метрологічних установах і мати належне обслуговування. Крім того, на точність вимірювань значною мірою впливають методи вимірювань, зовнішні чинники, фізіологічний стан спостерігача та багато інших факторів.

При використанні сучасних складних методів вимірювання засоби вимірювань не завжди визначають сумарну похибку вимірювань, оскільки на похибку більше впливають недосконалість методу вимірювання, помилки експериментатора та зміна умов проведення вимірювання. Тому важливо забезпечити одноманітність засобів вимірювань, єдність вимірювань, умови проведення експерименту, а також чітко визначити мету та послідовність опрацювання результатів експерименту за допомогою ЕОМ.

Розроблений комплекс правил регламентує порядок підготовки, проведення і опрацювання результатів вимірювань (правила законодавчої метрології). Встановлені еталонна база і комплекс зразкових засобів вимірювань для передачі розміру одиниць фізичних величин від еталонів зразковим і робочим засобам вимірювань (повірочні схеми), а також контроль за виконанням правил і норм законодавчої метрології та своєчасною повіркою і атестацією всіх засобів вимірювальної техніки в державі.

Таким чином, забезпечення єдності вимірювань як діяльності, спрямованої на досягнення і підтримку єдності вимірювань в Україні є досить складним і відповідальним завданням, яке й визначає головний зміст метрології і метрологічних служб держави. Виходячи з цього, метрологічне забезпечення -- це встановлення і застосування метрологічних норм і правил, а також розроблення, виготовлення та застосування технічних засобів, необхідних для досягнення єдності і потрібної точності вимірювань.

Науковою основою метрологічного забезпечення є метрологія -- наука про вимірювання, про методи та засоби забезпечення єдності вимірювань і способи досягнення потрібної точності.

Технічними основами метрологічного забезпечення є: система державних одиниць фізичних величин, система передачі розмірів одиниць фізичних величин від еталонів усім засобам вимірювань, система розробки, постановки на виробництво і випуску в обіг робочих засобів вимірювань необхідної точності для промисловості, система обов'язкових державних і відомчих повірок або метрологічної атестації засобів вимірювань, система стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів, система стандартних довідкових даних про фізичні константи та властивості речовин і матеріалів тощо.

Організаційною основою метрологічного забезпечення є Державна метрологічна та відомча служба, метрологічні служби центральних органів виконавчої влади, підприємств та організацій.

Загальні правила і норми метрологічного забезпечення встановлюються стандартами державної системи забезпечення єдності вимірювань. Остання є комплекс установлених стандартами взаємопов'язаних правил, положень, вимог і норм, які визначають організацію і методику проведення робіт для оцінки та забезпечення єдності і точності вимірювань.

Основними об'єктами стандартизації метрологічного забезпечення єдності вимірювань є:

• одиниці фізичних величин;

• державні еталони і повірочні схеми;

• методи і засоби повірки засобів вимірювань;

• нормовані метрологічні характеристики;

• норми точності вимірювань;

• способи вираження і форми представлення результатів вимірювань та показників точності вимірювань;

• методики проведення вимірювань;

• методики оцінки достовірності й форми представлення даних про властивості речовин і матеріалів;

• вимоги до зразків складу і властивостей речовин та матеріалів;

• організація і порядок проведення держави At випробувань, повірки, метрологічної атестації засобів виЯірювань, метрологічної експертизи, нормативно-технічної, проектної, конструкторської і технологічної документації.

Основними завданнями метрологічного забезпечення є:

• підвищення якості продукції, ефективності управління виробництвом і рівня автоматизації виробничих процесів;

• забезпечення взаємозамінності деталей, вузлів та агрегатів, створення необхідних умов для кооперування виробництва і розвитку спеціалізації;

• підвищення ефективності науково-дослідних експериментально-конструкторських робіт та випробувань;

• забезпечення достовірності обліку і підвищення ефективності матеріальних цінностей і енергетичних ресурсів;

• підвищення рівня автоматизації управління транспортом і безпеки його руху;

• забезпечення високої якості і надійності зв'язку. Держстандарт України відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", проводить технічну політику по забезпеченню єдності вимірювань шляхом реалізації таких основних заходів:

• організація і проведення фундаментальних досліджень у галузі метрології;

• організація еталонної бази України;

• координація діяльності метрологічної служби;

• визначення загальних метрологічних вимог до засобів вимірювальної техніки та методів вимірювання;

• організація і проведення державного метрологічного контролю і нагляду;

• участь у діяльності міжнародних метрологічних організацій;

• організація навчання та підготовки кадрів з метрології, стандартизації та сертифікації тощо.



3. СІ

Міжнародна система одиниць

Наявність численних систем одиниць фізичних величин, а також значної кількості позасистемних одиниць спричинило багато незручностей при переході від однієї системи одиниць в іншу, а отже, потрібно було якнайшвидше уніфікувати одиниці вимірювання. Необхідна була єдина система одиниць фізичних величин, яка була б зручною для практичних вимірювань у різних галузях вимірювань та зберігала б принцип когерентності.

Так, система МКГСС успішно використовувалася у механіці та прикладних науках, але не узгоджувалась з практичними електричними одиницями. Розміри одиниць системи СГС широко використовувалися у фізиці, але були занадто незручні для використання у техніці.

У 1954 році X Генеральна конференція з мір і ваги встановила шість основних одиниць (метр, кілограм, секунда, ампер, градус Кельвіна, свічка) практичної системи одиниць для міжнародних відносин. На цей час членами Метричної конференції стали близько 40 найрозвинутіших держав. Одночасно Міжнародний комітет з мір і ваги створив комісію щодо розробки єдиної Міжнародної системи одиниць. Система одержала назву Міжнародної системи одиниць, скорочено СІ (SI -- початкові букви французької назви Systeme International).

Ухвалення Міжнародної системи у 1960 році IX Генеральною конференцією з мір і ваги було важливим прогресивним актом, який закріпив велику багаторічну роботу з цього питання і узагальнив досвід роботи наукових організацій з метрології, стандартизації, фізики й електротехніки.

Міжнародна система одиниць прийнята Міжнародним союзом фізиків, Міжнародною електротехнічною комісією та іншими міжнародними організаціями. Організація об'єднаних націй з освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) закликала усі країни ухвалити Міжнародну систему одиниць. Сьогодні 115 держав приєдналися до Метричної конвенції, і в більшості країв система СІ визнана чинною законодавчо.

У 1981 році в СРСР уведено в дію стандарт ГОСТ 8.417--81 "Одиниці фізичних величин", у якому за основу взято Міжнародну систему одиниць, і затверджено до обов'язкового виконання.

У 1997 році Держстандарт України ухвалив постанову про введення у державі Міжнародної системи одиниць ДСТУ 3651.097 "Метрологія. Одиниці фізичних величин. Основні одиниці фізичних величин Міжнародної системи одиниць. Основні назви, положення та позначення".

Перевагами Міжнародної системи одиниць СІ слід визначити такі:

• універсальність, що забезпечує її використання в науці, техніці і господарстві;

• уніфікованість одиниць для всіх видів вимірювання. Так, замість кількох одиниць тиску (атм., мм. рт. ст., мм. вод. ст., бар та інші) у СІ визнана едина одиниця тиску -- паскаль (Па); замість кількох одиниць роботи й енергії ухвалена одиниця -- джоуль (Дж);

• когерентність (узгодженість) системи: коефіцієнти пропорційності у фізичних рівняннях для визначення похідних величин дорівнюють одиниці;

• використання зручних для практичних вимірювань основних та похідних одиниць;

• чітке розмежування одиниць маси (кілограм) і сили (ньютон);

• спрощений запис рівнянь і формул завдяки відсутності перехідних коефіцієнтів переведення з однієї системи в іншу;

• позбавлення необхідності визначати всі системи одиниць;

• сприяння розвитку міждержавних науково-технічних та економічних зв'язків.



Основні одиниці СІ

У 1954 році X Генеральна конференція з мір і ваги затвердила основні одиниці Міжнародної системи одиниць, які мають охоплювати всі галузі науки і техніки, бути основою для утворення похідних одиниць, забезпечувати зручність для практичних вимірювань і відтворюватися за допомогою установок і еталонів з найбільшою точністю.

У 1971 році XIV Генеральна конференція з мір і ваги затвердила сьому основну одиницю кількості речовини -- моль.

Основні одиниці системи СІ зі скороченими позначеннями українськими та латинськими буквами наведені у табл. 1.

Таблиця 1. Основні одиниці системи СІ

Величина	Одиниця вимірювання	Скорочені позначення одиниць
		Українські	Латинські
Довжина	метр	м	m
Маса	кілограм	кг	kg
Час	секунда	с	s
Сила електричного струму	ампер	А	А
Термодинамічна температура	кельвін	К	К
Сила світла	кандела	кд	kd
Кількість речовини	моль	моль	mol

Визначення основних одиниць відповідно до рішення Генеральної конференції з мір і ваги:

· метр -- довжина шляху, який проходить світло у вакуумі за 1/29979245 частину секунди;

· кілограм -- одиниця маси, що дорівнює масі Міжнародного прототипу кілограма;

· секунда -- 9 192 631 770 періодів випромінювання переходу між двома надтонкими рівнями основного стану атома цезію-133;

· ампер -- сила незмінного струму, який, проходячи через два паралельних прямолінійних провідники нескінченної довжини і занадто малого круглого перерізу, що розміщені на відстані метра один від одного у вакуумі, утворив би між провідниками силу в 2*10-7Н на кожний метр довжини;

· кельвін -- одиниця термодинамічної температури -- 1/273,16 частини термодинамічної температури потрійної точки води;

· кандела -- сила світла, що випромінюється з площі у 1/600 000 м2 перерізу повного випромінювача у перпендикулярному до цього перерізу напрямку при температурі затвердіння платини та тиску 101325 Па;

· моль -- кількість речовини, яка вміщує стільки ж молекул (атомів, частинок), скільки вміщується атомів у нукліді вуглецю-12 масою в 0,012 кг.

Похідні одиниці СІ

Крім основних одиниць СІ є велика група похідних одиниць, які визначаються за законами взаємозв'язків між фізичними величинами або ж на основі визначення фізичних величин. Відповідні похідні одиниці СІ виводяться із рівнянь зв'язку між величинами. Залежно від наукового напрямку утворені похідні одиниці для простору, часу, механічних, теплових, електричних, магнітних, акустичних, світлових величин та величин іонізуючого випромінювання (додаток 1).

Поряд з основними та похідними одиницями Міжнародної системи СІ є ще позасистемні одиниці (додаток 2). Вони широко застосовуються у повсякденному житті. Крім названих, є ще позасистемні одиниці тимчасового використання (морська миля, яка дорівнює -- 1852 м, гектар -- 10 000 м2, ар -- 100 м2, бар -- 105 Па та ін.), а також відносні та логарифмічні величини.



Кратні та частинні одиниці

Найпрогресивнішим способом утворення кратних та частинних одиниць є прийнята у метричній системі мір десяткова кратність між великими і малими одиницями. Десяткові кратні та частинні одиниці від одиниць СІ утворюються шляхом використання множників та приставок від до

Множник	Приставка
	Назва	Позначення
		Українське	Міжнародне
1000000000000000000 =	екса	Е	Е
1000000000000000 =	пета	п	р
1000000000000 =	тера	Т	Т
1000000000 -	гіга	Г	G
1000000 =	мега	М	М
1000 =	кіло	к	k
100 =	гекто	г	h
10 =	дека	да	da
0,1 =	деци	д	d
0,01 =	санти	с	с
0,001 =	мілі	м	m
0,000001 =	мікро	мк	м
0,000000001 =	нано	н	n
0,000000000001 =	піко	п	p
0,000000000000001 =	фемто	ф	f
0,000000000000000001 =	атто	а	a
	зенто	зп	z
	йокто	й	y



4. Еталон фізичних величин

Для забезпечення єдності вимірювань необхідна чітка тотожність одиниць, в яких були б проградуйовані усі засоби технічних вимірювань однієї й тієї самої фізичної величини. Це досягається шляхом точного відтворення та збереження прийнятих на Міжнародній конференції з мір і ваги одиниць фізичних величин і передачі їх розмірів засобам вимірювань.

Відтворення, збереження та передача розмірів одиниць проводиться за допомогою еталонів та зразкових засобів вимірювань. Вищою ланкою у метрологічному колі передачі розмірів одиниць вимірювання фізичних величин є еталони.

Еталон одиниці фізичної величини -- це засіб вимірювальної техніки, який забезпечує відтворення та зберігання одиниці фізичної величини та передавання її розміру відповідним засобам, що стоять нижче за повірочною схемою, офіційно затверджений як еталон.

Всі основні одиниці фізичних величин відтворюються з найвищою точністю за допомогою міжнародних еталонів відповідних одиниць і зберігаються у Міжнародному бюро мір та ваги у спеціальних лабораторіях у м. Севра поблизу Парижа. Програмою діяльності Міжнародного бюро мір та ваги передбачені систематичні міжнародні зіставлення національних еталонів великих метрологічних лабораторій різних держав з міжнародними еталонами та між собою.

Еталони метра та кілограма звіряються раз на 25 років, електричні та світлові еталони (ампера, вольта, ома, кандели та ін.) -- раз на 3 роки. Проводяться також епізодичні міжнародні звіряння еталонів джерел іонізаційного випромінювання, платинових термометрів опору, температурних ламп та ін.

Основне призначення еталонів -- бути матеріальною базою для відтворення та збереження одиниць фізичних величин.

Еталон одиниці довжини -- метр

Еталон одиниці маси -- кілограм

Еталон одиниці часу -- секунда

Еталон одиниці сили електричного струму -- ампер

Еталон одиниці температури -- кельвін

Еталон одиниці сили світла -- кандела

Класифікація

Еталони одиниць фізичних величин можна класифікувати зарядом ознак.

1. Відповідно до поділу одиниць розрізняють еталони основнихі похідних одиниць.

2. За точністю відтворення розмірів одиниць і службовим призначенням еталони поділяють на первинні, вторинні, спеціальні, державні, еталони-свідки, еталони-копії, еталони порівняння і робочіеталони.

Первинним називається еталон, який забезпечує відтворення розміру одиниці фізичної величини з найвищою в країні точністю (порівняно з іншими еталонами тієї ж одиниці). Еталон, який відтворює розмір одиниці, встановлений по первинному еталону, є вторинним. Спеціальний еталон забезпечує відтворення розміру одиниці в особливих умовах і замінює в цьому випадку первинний, наприклад спеціальний еталон одиниці магнітної індукції змінного поля частотою-- 1-103 Гц.

Державним еталоном є первинний або спеціальний еталон, затверджений офіційно як вихідний для країни. Еталон-свідок -- вторинний еталон, призначений для перевірки збереження невідтворювального державного еталона і для його заміни у випадку псування або втрати.

Еталон-копія являє собою вторинний еталон, призначений для передачі розміру одиниці робочим еталоном·, він не завжди є фізичною копією державного еталона. Еталон-порівняння -- вторинний еталон, що застосовується для звіряння еталонів, які не можуть бути звірені один з одним безпосередньо.

Робочий еталон застосовується для передачі розміру одиниці зразковим засобам вимірювань вищої точності, а в окремих випадках -- найбільш точним робочим засобам вимірювань. Передача розмірів одиниць від первинних еталонів до робочих засобів вимірювань здійснюється за схемою (рис. 19).

За своїм складом еталони можуть мати вигляд: комплексу засобів вимірювань, одиночних еталонів, групових еталонів, еталонних наборів. Державні еталони завжди реалізуються у вигляді комплексу засобів вимірювань, який забезпечує зберігання, відтворення і передачу розмірів одиниць вторинним еталонам.

Одиночний еталон являє собою одну міру, один вимірювальний прилад чи вимірювальну установку, а груповий еталон (для підвищення надійності) складається із однотипних мір чи вимірювальних пристроїв і відтворює розмір одиниці як середнє арифметичне результатів відтворення кожним із елементів цієї сукупності. Елементи із складу групового еталона можуть використовуватися як одиночні робочі еталони.

Еталонним набором називається набір мір або вимірювальних приладів, які дозволяють зберігати чи відтворювати розмір одиниці або вимірювати величину в певному діапазоні її розмірів.

Групові еталони і еталонні набори можуть бути постійного і змінного (з періодичною заміною елементів) складів.

Для забезпечення єдності вимірювань у міжнародному масштабі державні еталони окремих країн періодично звіряються поміж собою і з міжнародними еталонами, що зберігаються у Міжнародному бюро мір і Ваг.

1. 

5. Історичні та територіальні системи вимірювання

Розвиток мір та перших систем мір

стандарт вимірювання система одиниця

Потреба у вимірюваннях стала особливо важливою з розвитком торгівлі, однак вимірювання були дуже примітивними, приблизними, і стосувалися, в основному, лише довжини, об'єму, ваги. Точні міри з'явились лише із розвитком і ускладненням господарського життя, подальшим розвитком торгівлі, в тому числі і між народами. З часом створюються одиниці вимірювання і відповідні міри, які встановлюються у більш-менш точному математичному відношенні одна до іншої, з'являються дроблення значень мір, вони поділяються на частини в певній правильній домірності. З'являються речовинні міри (лінійки, гирі тощо), що дало можливість відтворення великої кількості однакових мір і відкрило шлях до використання математичних дій і створювало необхідні передумови для виділення метрології з наявної сукупності знань, зародження її як науки, як певної системи знань про міри та ваги.

Початковий чи свого роду доісторичний етап становлення метрології характеризується використанням практично у всіх народів світу кількісно невизначених сурогатів мір. Можливо, першими з'явилися примітивні одиниці та міри довжини, якими слугували різні частини людського тіла (стадія, літра, аршин, контар, фут, дюйм, сажень, лікоть, п'ядь, ступня, долоня, палець тощо) чи відрізки шляху, подолані людиною за визначені інтервали часу (день, суботній перехід тощо). Як міри довжини здавна застосовували також ширину зерна (особливо ячмінного), товщину волосся верблюда чи мула тощо. В арабському світі у VІІІ-ІХ ст. ячмінне зерно прирівнювалося до 6 верблюжих волосин. Актом англійського короля Едуарда І (1272-1307 рр.) дюйм визначався як «три сухих круглих ячмінних зерна».

Природне походження мали також і міри об'єму та ваги, в основі яких лежали вага зерен визначених злаків (гран), кількості, що людина може захопити чи віднести своїми руками (жменя, ноша, оберемок). Вага зерна ячменя чи пшениці, а іноді деяких плодів дерев, використовували як міру ваги. Первісні вагові та грошові одиниці (монети), як правило, збігалися. Назви старовинних грошових одиниць не можна розглядати у відриві від їхнього вагового значення і цей пояснюється тим, що тоді вагові одиниці застосовувалися винятково для зважування коштовних металів (золота, срібла). Найчастіше зважували срібло, яке також використовувалося і як засіб грошового обігу.

У метрологічному відношенні монети можна вивчати тоді, коли встановлена їхня вага, проба, тобто кількість дорогоцінного металу у визначеній монетній одиниці. З появою карбованої монети грошові розрахунки стали вестись на основі так званої монетної стопи, під якою розуміється відношення між вагою монетного металу і кількістю монет, що карбували зі зливка визначеної ваги. Це пояснюється тим, що монетну стопу можна чи поліпшити (карбувати з тієї ж кількості металу менше грошей), чи погіршити (карбувати більше число грошей з тієї ж кількості металу).

Особливості розвитку метрології у стародавньому світі

Вимірювання мають дуже давнє походження і спочатку були примітивні. Першими вимірюваннями були: вимірювання, вірніше визначення, часу для організації сільськогосподарських робіт; вимірювання відстаней і площ при обробленні землі, місць полювання тощо; вимірювання об'єму та ваги при торгівлі; вимірювання кутів різних геометричних тіл і фігур при будівництві тощо.

Перші цивілізації виникли в різних куточках світу і їх налічують п'ять: це Месопотамська в межиріччі Тигру та Євфрату, Єгипетська в долині Нілу, Індійська в долині Гангу та Китайська в долинах Хуанхе та Янцзи. Кожна із зазначених цивілізацій своєрідна і зробила свій внесок як в історію людства, так і історію метрології, зокрема.

Поява і розвиток різних видів мір зумовлена зростом продуктивних сил та станом виробничих відносин у суспільстві, тому дослідження метрологічних засобів має важливе значення для глибшого пізнання історії як держави, так і світу в цілому, стану розвитку суспільних відносин, науки і техніки. Метрологічні терміни означають поняття, які тісно пов'язані, в першу чергу, З господарством і економікою суспільства. Однак, вони мають певну специфіку свого аналізу, наприклад, необхідність встановлення відповідності давніх мір з сучасною метричною системою. У різні історичні періоди стан мір і вимірювальних засобів знаходився у залежності від господарських, громадських, релігійних та інших факторів життя суспільства. Не можна уявити собі розвинуту торгівлю без вимірювання ваги, розмірів, об'єму тощо, тобто без практичних мір ваги, довжини, об'єму, і відповідних пристроїв для проведення вимірювань. Для зважування, наприклад, потрібні ваги, для вимірювання довжини - міри довжини, для вимірювання об'єму - міри об'єму.

Визнання того, що чесне ведення справ має бути предметом суспільної уваги і що кожний уряд, гідний своєї назви, повинен переслідувати фальшування мір і ваг як карний злочин, привело до винайдення грошей. Але реалізувати це можна було лише певними виваженими та послідовними кроками, і на ділі необхідна сукупність заходів лишалася недосягненою аж до VII ст. до н. е., хоча такі види суспільства, як цивілізації, на той час існували вже чи не 3000 років.

У пов'язаних між собою торговельними стосунками єгипетському, вавилонському, сирійському та еллінському суспільствах використ коштовними металами як мірами вартості, у зручних за вагою зливках, практикувалося вже сотні, а то і тисячі років, перше ніж уряди певних еллінських міст на азіатському узбережжі Егейського моря пішли далі від цієї усталеної практики і узаконили металеві засоби обміну нарівні з іншими товарами, підігнавши їх таким чином під загальне правило, згідно з яким уживання сфальшованих мір і ваг вважалося за переступ закону. Далі ці передові міста-держави вжили ще двох революційних заходів: зробили випуск таких металевих одиниць державною монополією і почали карбувати цю монопольну валюту з чітким офіційним зображенням.

При подальшому розвитку торговельних зв'язків як усередині країни, так і між іншими державами виникає нагальна потреба в уніфікації мір. Предметом суспільної уваги стає чесне ведення справ, і кожний діючий уряд переслідував фальсифікацію мір як карний злочин. Природно, що в ряді країн стали з'являтися пропозиції щодо упорядкування мір і введення єдиних регіональних і міжнародних мір і одиниць.

Система мір і одиниць тісно пов'язана з суспільними і міжсуспільними матеріальними відносинами. Принципи побудови вавилонської системи мір були розповсюджені в давніх країнах світу, чому значно сприяла інтенсивна торгівля, яку вавилоняни вели у той час і з сусідами (Сирія та Фінікія), і з підпаленими (Індія, Греція) країнами. Вавилонянам належить ідея використання кратних і частинних похідних однорідних одиниць вимірювання, завдяки чому ці одиниці приводяться до стрункої сукупності мір. Єгиптяни при вимірюваннях користувалися «царськими», тобто встановленими законом мірами, ідея створення яких була висунута ними вперше. Їм належить також ідея побудови на основі лінійних мір похідних неоднорідних одиниць (наприклад, одиниця площі агура була квадратом зі стороною у 100 «царських» ліктів).

Відкриття шумерами переваг числа дванадцять було видатним досягненням і вони пішли на справді революційну перебудову своєї системи мір і ваг на дванадцятковій основі. Однак, вони не врахували того, що без подальшого кроку - без запроваджених дванадцяткової системи в усі сфери життя свого народу - зручність цієї системи буде переважена незручністю існування поряд двох несумісних одиниць вимірювання.

Шумерська дванадцяткова система поширилася в усіх кінцях світу. Вона виявилася «колискою приречених починань» і це починання, поза всяким сумнівом, ще не зазнало остаточної поразки (англійці ще досі числять 12 дюймів у футі та 12 пенні в шилінгу). Числення 24 годин у добі та 60 хвилин у годині також шумерського походження і має кращі шанси на неозначене виживання у часі.

Відкриття шумерами переваг числа дванадцять має неперевершене значення, яке зрівнюють зі значенням алфавіту, оскільки обидва винаходи замінюють складну символіку методом, легко доступним широкому загалу людей. Є підстави думати, що як індійці, так і греки познайомилися з дванадцятковою системою на караванних шляхах, що вели через Вавилон. Відомо також, що араби говорили про неї як про індійський винахід, однак вавилонська традиція могла повпливати на все пізніше поширення такої системи.

З-поміж усіх одиниць вимірювань одиниці часу передусім привертають до себе увагу. Оскільки у Давньому світі наука про годинники - гномоніка - розвивалася як невід'ємна частина астрономії, то періодизація історії розвитку методів і засобів вимірювання часу за цей період охоплює більше 3000 років і співпадає в основному з періодизацією історії, астрономії. Відповідно можна виділити такі два основних етапи послідовного розвитку давньої гномоніки, конструювання сонячних і водяних годинників: давньосхідний, який охоплює розвиток останніх у давніх Вавилоні, Єгипті, Китаї та інших країнах давнього Сходу, з досягненнями, що стали джерелами наступного, більш прогресивного їх розвитку в Давній Греції; античний, який охоплює розвиток годинників не тільки у Давній Греції, але і у період елліністичної і олександрійсько-римської культури.

Перші сонячні годинники в Єгипті, Вавилоні, Індії, Китаї використовувалися вже біля 3000 років потому. Такі годинники не вимагали заводу, вони не зупинялися і навіть «йшли» точніше, ніж деякі сучасні годинники, але з двома істотними застереженнями: тільки у денний час і в безхмарну погоду. Тому виникли водяні годинники, які у Греції, наприклад, називали «клепсидрами» («злодій води»). Перші такі годинники були посудинами з отворами, з яких вода витікала за певний проміжок часу. У Африці, наприклад, де є недолік води, людина, яка відала за її розповсюдження («укиль-зль-ма»), пускала воду на поле землероба, одночасно заповнюючи і судину. При витіканні води з судини припинялась подача води на поле землероба, її пускали на поле іншого землероба.