Державна політика енергозбереження країн Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

Державна політика енергозбереження країн Європейського Союзу

План

Державна політика енергозбереження країн Європейського Союзу

Дотримання системних підходів

Наявність загальної стратегії енергозбереження

Фінансування заходів з енергозбереження

Добровільні угоди у сфері енергозбереження

Стимулювання енергозбереження через ціну на енергію

Проведення енергетичних обстежень та створення служби енергоменеджерів

Енергоефективне маркування та сертифікація

Сприяння розвитку когенерації

Висновки

Приклади європейських країн

Данія

Енергозбереження у Норвегії

Енергетична політика Німеччини

Великобританія

Список використаної літератури

Державна політика енергозбереження країн Європейського Союзу

Світові інтеграційні процеси, що торкнулись сьогодні і України, поширюють свій вплив на всі сторони господарського життя держави.

Останнім часом особливо гостро постають питания енергозбереження та енергозберігаючої політики для країн, які значною мірою залежать від імпорту енергоресурсів. В сереньому країни ЄС залежать від імпортерів енергоресурсів на 51%. Близькою до цього показника є енергозалежність таких розвинутих країн Європи, як ФРН (61,4%), Франція (50%), Австрія (64,7%). Багато країн світу мають значно нижчі показники забезпечення власними первинними паливно-енергетичними ресурсами, зокрема в Японії їх частка становить не перевищує 7%, в Італії - близько 18%.

Рівень енергозалежності України є середньоєвропейським. При цьому він має тенденцію до зменшення (з 60,7% у 2004 р. до 54,8% у 2005 р.), однак характеризується відсутністю диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, насамперед нафти, природного газу та ядерного палива.

3 початку 70-х років XX століття внаслідок нафтової кризи та зростання цін на нафту у 4 рази країни ЄС розпочали активну енергозберігаючу політику. Вже протягом 80-х років завдяки реалізації програм підвищення ефективності використання енергоресурсів у промисловості, посиленні жорсткості вимог до енергоефективності в будівництві, підвищенні цін на енергоносії, активній популяризації енергозбереження вдалося значно скоротити споживання енергоресурсів у країнах ЄС. В більшості цих країн, при практично незмінних показниках споживання енергоресурсів, вдалося збільшити ВВП у 1,5 - 2 рази. Реалізація активної енергозберігаючої політики на державному рівні дала змогу розірвати пропорційну залежність між економічним розвитком європейських держав, підвищенням добробуту їх громадян та збільшенням споживання енергоресурсів. Фактично, цим було забезпечено системний перехід від ресурсної до інноваційної моделі економічного розвитку.

На даний час в країнах ЄС досягнуто значних результатів в політиці енергозбереження, вона стала раціональною, суспільно-орієнтованою та прогресивною. Впровадження численних інноваційних проектів у сфері енергозбереження та перехід до використання відновлювальної енергетики відбулися, голов ним чином, завдяки наступним принципам:

Дотримання системних підходів

Варто відзначити, що політика енергозбереження є окремою важливою функціональною складовою державної економічної, промислової і соціальної політики. Енергозберігаючі заходи мають системно-взаємодіючий характер (інформаційно-пропагандистські компанії, фінансові механізми реалізації енергозберігаючих проектів, регуляторні і нормативні акти та державні стандарти з енергозбереження, добровільні угоди між державним, приватним і громадським секторами).

Головний документ, який встановлює правила з енергозбереження - це Закон України "Про енергозбереження". Його перша редакція була прийнята 15 років назад. Сучасні реалії вимагають вносити зміни до цього документу. Передбачається включения правових норм стимулюючого характеру з урахуванням практичного досвіду державного управління сферою енергозбереження країн Європейського Союзу. Потрібно ввести правові норми діяльності у сфері енергоменеджменту та енергообстежень, запровадження системи управління енергоспоживанням споживачів.

Введення запропонованих вимог до нормативно-правового поля України дозволить забезпечити ефективне функціонування ринкових механізмів, які орієнтовані на ринок ціноутворення і більш повно відображають екологічні витрати та вигоди енергозбереження, стимулювання інвестицій у сферу енергозбереження, впровадження механізмів фінансування заходів підвищення енергетичної ефективності (введення податкових пільг, перфоманс-контрактних операцій), створення системи енергоефективного маркування енергоємного обладнання, запровадження посади енергоменеджера на підприємствах.

Головне, що пропонується запровадження не просто окремих актів та статей законодавства ЄС у сфері енергозбереження, а механізми, що можуть бути легко адаптовані до українських економічних та правових умов, і, уже мають розуміння суб'єктів господарювання та отримали попередню підтримку органів державної влади.

Наявність загальної стратегії енергозбереження

Більшість країн ЄС мають детально розроблені програми реалізації політики з енергозбереження, в яких визначені конкретні цілі та методи їх досягнення. Деякі європейські держави здійснюють функціональний огляд і систематично переглядають свої енергозберігаючі програми. Причому в багатьох з них діють спеціальні рамкові законодавчі акти, що врегульовують питания енергозбереження. Однак в більшості країн Центральної Європи такі програми лише розробляються, хоча тут вже сформувалося усвідомлення необхідності проведения ефективної енергозберігаючої політики.

Головним критерієм стимулювання розвитку відновлюваної енергетики в країнах Євросоюзу є програма під назвою «White paper» і ряд прийнятих Директив ЄС з приводу:

подвоєння частини відновлюваної енергії в загальному енергоспоживанні країн ЄС (з 5,4% в 1997 році до 12,0% в 2010 році);

сприяння зростанню частини виробництва електроенергії за рахунок відновлюваних джерел енергії від 14% в 1997 році до 21% в 2010 році (для 25 країн ЄС (Директива 2001/77/ЕС);

сприяння збільшенню частини використання біопалива для транспорту до 5,75% до 2010 року і 20% до 2020 року шляхом заміщення мінерального дизеля і газоліну (Директива 2003/30/ЕС) через звільнення від оподаткування виробників біопалива (змінена директива по оподаткуванню у галузі енергетики і виробництва електроенергії (Директива 2003/96/ЕС)).

Фінансування заходів з енергозбереження

В умовах обмеженості обігових коштів підприємств, залучення інвестицій у сферу енергозбереження, на впровадження енергозберігаючої техніки та технологій є основною проблемою сьогодення в економіці України.

Перший практичний досвід діяльності Українських енергозберігаючих компаній (УкрЕСКО), яка на практиці впроваджує у життя популярний в промислово розвинених країнах механізм енергозбереження на основі повернення коштів у результаті економічного ефекту, який досягається у замовника проекту, свідчить, що в Україні, попри недосконалість законодавчої бази щодо залучення іноземних інвестицій, є значний ринок для розгортання діяльності енергозберігаючих сервісних компаній. Діяльність УкрЕСКО, свого роду український варіант класичної енергозберігаючої компанії (ЕСКО), базується на принципі фінансування енергозберігаючих заходів третьою стороною - механізмі загального забезпечення послуг з енергетичних обстежень, установки, експлуатації, технічного та фінансового обслуговування за рахунок інвестицій у підвищення ефективності використання енергії, при відшкодування витрат на ці послуги повністю чи частково за рахунок отриманої економії паливно-енергетичних ресурсів. [Директива Ради 93/76/ЄЕС від 13 вересня 1993 року, спрямована на обмеження викидів вуглекислого газу шляхом підвищення ефективності використання енергії (SAVE), Резолюція Ради від 7 грудня 1998 року стосовно ефективності використання енергії в країнах Європейського Співтовариства].

Використовуючи цей механізм власне підприємства не витрачають власних коштів на модернізація виробництва і, як наслідок, зменшують споживання енергоресурсів.

На жаль, поширення такого виду діяльності і успішної роботи подібного механізму в Україні ускладнюється не тільки недосконалістю законодавства у цій сфері, але й відсутністю механізмів стимулювання та підтримки держави діяльності цього способу фінансування енергозберігаючих проектів.

В Закон України "Про енергозбереження" необхідно внести додаткову статтю яка б визначила механізм стимулювання державою створення ЕСКО компаній та забезпечення сприятливих умов поширення механізму фінансування енергозберігаючих заходів третьою стороною, в тому числі через спрощення процедур отримання кредитів для ЕСКО компаній та оподаткування залучених коштів на основі особливих умов залучення інвестицій у сферу енергозбереження згідно законодавства.

Добровільні угоди у сфері енергозбереження

В країнах ЄС широкого поширення набули добровільні угоди у сфері енергозбереження, яка заключається в добровільній діяльність галузей, об'єднань чи окремих підприємств та громадських організацій, підтримана з боку держави, щодо реалізації енергозберігаючих заходів, популяризації енергозбереження, вдосконалення системи енергетичного менеджменту. [Директива Ради 93/76/ЄЕС від 13 вересня 1993 року, спрямована на обмеження викидів вуглекислого газу шляхом підвищення ефективності використання енергії (SAVE), 77/713/ЄЕС: Рекомендація Ради від 25 жовтня стосовно раціонального використання енергії на промислових підприємствах, Резолюція Ради від 7 грудня 1998 року стосовно ефективності використання енергії в країнах Європейського Співтовариства].

Стимулювання енергозбереження через ціну на енергію

Правильне, направлене на стимулювання енергозбереження встановленням цін на енергію є особливо важливим з точки зору використання енергоресурсів і повинно здійснюватись з належним врахуванням ринку та реальних затрат. [Директива Ради 93/76/ЄЕС від 13 вересня 1993 року, спрямована на обмеження викидів вуглекислого газу шляхом підвищення ефективності використання енергії (SAVE), 77/713/ЄЕС: Рекомендація Ради від 25 жовтня стосовно раціонального використання енергії на промислових підприємствах, 82/604/ЄЕС: Рекомендація Ради від 28 липня стосовно заохочення інвестицій в раціональне використання енергії].

Загалом весь механізм ціноутворення у ЄС спрямовано на підвищення ефективності використання енергоресурсів. Широко використовується механізм управління енерговикористанням споживачів, який є частиною більш широкого механізму планування розвитку енергетики регіону та включає в себе розгляд потреб як споживачів так і виробників енергії. Постачальники енергії поряд з продажем енергії пропонують також енергозберігаючі послуги, таким чином створюючи умови для виведення споживачів з пікових зон енергетичних навантажень та знижуючи необхідність у побудові нових генеруючих потужностях. Інколи, через політичні, соціальні чи економічні умови, для постачальників набагато простіше разом із споживачами скоротити споживання енергії ніж побудувати нові генеруючі потужності.

Нам необхідно створити законодавчі підстави для запровадження такого порядку утворення споживчих цін на паливно-енергетичні ресурси, який би базувався на принципах: встановлення цін на паливно-енергетичні ресурси на основі їх реальної вартості, що будуть стимулювати максимальне скорочення витрат паливно-енергетичних ресурсів та їх нераціональне споживання; заохочення постачальників наливно-енергетичних ресурсів до встановлення та застосування структури тарифів, що буде стимулювати зниження скорочення їх споживання; врахування у споживчих цінах енергозберігаючої складової ціни на паливно-енергетичні ресурси; коригування споживчих цін в залежності від якості паливно-енергетичних ресурсів.

Проведення енергетичних обстежень та створення служби енергоменеджерів

Досвід діяльності у сфері енергозбереження в країнах Європейського Союзу свідчить про необхідність запровадження посади енерегоменеджера на промислових підприємствах [77/713/ЄЕС: Рекомендація Ради від 25 жовтня стосовно раціонального використання енергії на промислових підприємствах] та проведення регулярного обстеження енергоємних підприємств та обладнання понад визначену величину [Директива Ради 93/76/ЄЕС від 13 вересня 1993 року, спрямована на обмеження викидів вуглекислого газу шляхом підвищення ефективності використання енергії (SAVE), Резолюція Ради від 15 вересня 1986 року стосовно підвищення енергоефективності промислових фірм держав-членів].

В Україні уже сформовано мережу спеціалізованих енергообстежуючих організацій, діє Державна інспекція з енергозбереження і необхідно завершити формування замкненої структури контролю, обстеження, надання рекомендацій щодо ефективності використання енергоресурсів та формування механізму фінансування енергозберігаючих заходів на законодавчому рівні.

Треба, нарешті, визначити за необхідне наявність служби енергоменеджерів на енергоємних підприємствах, що мають забезпечити впровадження енергозберігаючих заходів на підприємствах; реалізацію економічних механізмів енергозбереження у виробничій діяльності суб'єктів господарювання;заохочення керівництва до реалізації енергозберігаючих заходів, та підвищення ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів; участь у поширенні передового досвіду у сфері енергозбереження. Необхідно встановити обов'язковість енергетичних обстеженнь підприємств з річним споживання паливно-енергетичних ресурсів понад визначену величину, що поставить служби енергоменеджерів на якісно новий рівень та безумовно вплине на роботу підприємства щодо підвищення ефективності використання енергоресурсів.

Висновки обов'язкових енергетичних обстежень приймаються підприємствами до обов'язкового виконання та контролюються органом державного контролю у сфері енергозбереження. За невиконання висновків обов'язкових енергетичних обстежень на підприємства накладаються економічні санкції, що будуть стягуватись у встановленому законом порядку.

Енергоефективне маркування та сертифікація

Енергозбереження не в силі бути самодостатнім інструментом зацікавленості споживачів енергоресурсів до економії енергоресурсів. Побутові споживачі та промисловість часто мають свої специфічні цілі та завдання, що дуже часто не пов'язані з проблемою економного витрачання енергоресурсів, споживачі часто не мають достатньої інформації стосовно товарів, що їм пропонуються. Необхідно подолати непоінформованість споживачів енергоресурсів стосовно енергозберігаючої політики держави, переваг ощадливого використання енергоресурсів, наявності механізмів зацікавленості споживачів енергоресурсів у енергозбереженні та переваг енергозберігаючої поведінки. Дослідження показують, що третина споживачів віддає перевагу тій чи іншій моделі обладнання саме через поінформованість стосовно її енергоефективності.

Одним із таких механізмів поширення інформації про переваги енергозбереження є система енергоефективного маркування побутових товарів за величиною енергоспоживання. 3 цією метою ЄС прийняв Директиву 92/75/ЕЕС, обов'язкову для виконання всіма країнами членами ЄС. Система маркування не тільки інформує населення про об'єми споживання енергоресурсів але й стимулює виробника до виробництва більш енергоефективної продукції. Система маркування зараз охоплює основні побутові енергоспоживаючі товари та обладнання. Директивою введено обов'язкове маркування холодильників, пральних машин, сушилок, посудомийок, електродуховок, кондиціонерів, систем освітлення та водяних обігрівачів. [Директива Ради 92/75/ЄЕС від 22 вересня 1992 року про вказування за допомогою маркування та зазначення стандартної інформації про товар обсягів споживання енергії та інших ресурсів побутовими електроприладами].

Держкоменергозбереження планує і в Україні, запровадити систему інформування споживачів стосовно енергетичної ефективності товарів, що пропонуються для продажі на основі енергоефективного маркування. Враховуючи досвід країн, що уже реалізовують вказану систему розробляється механізм визначення енергоефективності обладнання, впровадження та поширення енергоефективних етикеток.

У цьому році буде розроблено стандарт України "Енергозбереження. Енергетичне маркування енергоємного обладнання. Загальні вимоги", який врахує рекомендації та директиви ЄС щодо впровадження даної системи. Таким чином буде реалізовуватись напрям енергозберігаючої політики в Україні для повної його адаптації до вимог ЄС.

Для створення повної вертикалі законодавчого забезпечення цієї діяльності в Україні необхідно внести до Закону України "Про енергозбереження" додаткову статтю яка б врегулювала питання порядку здійснення маркування, встановлення переліку обладнання, технологій, матеріалів та будівель, що підлягають обов'язковому маркуванню та сертифікації, та механізм поширення інформації. Передбачити, що у випадку порушення порядку визначення показників енергоефективності та механізму поширення інформації порушники встановленого порядку маркування несуть відповідальність відповідно до законодавства.

Сприяння розвитку когенерації

Доцільність децентралізації, при визначених умовах, виробництва тепло- та електроенергії, доведена всім спеціалістам у цій галузі в Україні. Такого ж висновку країни ЄС дійшли кілька десятиріч тому і продовжують стимулювати розвиток спільного вироблення тепла та електроенергії. [Резолюція Ради від 7 грудня 1998 року стосовно ефективності використання енергії в країнах Європейського Співтовариства, Рішення № 647/2000/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 28 лютого 2000 року, яким приймається багаторічна програма сприяння підвищенню ефективності використання енергії (SAVE) (1998-2002 роки].

Висновки

Аналіз здійснення політики енергозбереження в країнах Європейського Союзу вказує на розуміння ними важливості зниження споживання енергоресурсів та необхідність використання всіх можливих важелів впливу на цей процес. Хоча різні країни знаходяться на різних стадіях реалізації енергозберігаючих програм, відмічається чітка та послідовна тенденція стимулювання європейськими країнами підвищення ефективності використання енергоресурсів.

Набутий досвід роботи в цьому напрямку дозволив винайти та налагодити чітку роботу ряду алгоритмів, що дають можливість залучати до активної діяльності у сфері енергозбереження різні економічні, фінансові, та законодавчі механізми держави.

Впровадження енергозберігаючої політики в країнах ЄС протягом 70-90 років XX століття дало можливість знизити темпи зростання споживання енергоресурсів та суттєво зменшити енергоємність ВВП європейських держав. Цього було досягнуто завдяки використанню переважно ринкових механізмів, ефективній ціновій політиці, модернізації базових енергозатратних технологи і обладнання.

Спираючись на результати дослідження енергозберігаючої політики країн Європейського Союзу, доцільно сформулювати основні рекомендації в даному напрямку і для України. 3 прийняттям Енергетичної стратегії України до 2030 р. наша країна визначила для себе:

основні шляхи для безпечного, надійного та сталого функціонування енергетики та ЇЇ максимально ефективного розвитку;

способи зниження питомих витрат у виробництві та використанні енергопродуктів за рахунок раціонального їх споживання, впровадження енергозберігаючих технологи та обладнання, раціоналізації структури суспільного виробництва і зниження питомої ваги енергоємних технологій;

можливості інтеграції Об'єднаної енергосистеми України до європейської енергосистеми з послідовним збільшенням експорту електроенергії, зміцнення позицій України як транзитної держави нафти і газу тощо.

Головними напрямами реалізації державної політики енергозбереження,

які доцільно адаптувати до національних умов України, на наш погляд повинні стати наступні:

Розвиток та державна підтримка інноваційних проектів в сфері енергозберігаючих технологи.

Стимулювання економічного розвитку в державі та підтримка ефективної ринкової інфраструктури.

Мотивування споживачів до енергозбереження в усіх сферах суспільного життя.

Зацікавлення суб'єктів господарювання у впровадженні енергозберігаючих технологи, використанні відновлювальних джерел енергії для потреб виробництва.

Запровадження певних гарантій для учасників енергетичного ринку та інвесторів в енергетичну сферу.

Приклади європейських країн

Данія

На кожного жителя Данії припадає 0,6 кВт встановленої потужності електростанцій. Іншими словами, країна посідає перше місце у світі за цим показником. Водночас у Данії розповсюджені технологи з використанням екологічно чистих джерел енергії, які відновлюються у сільськогосподарському секторі. Інформація про їх розвиток міститься на веб-сайті Фолькецентру - першого в Данії демонстраційного центру відновлюваної енергетики.

Нинішня ситуація з енергозабезпеченням в Україні дуже подібна до тієї, яка існувала в Данії до 1976 року, коли вона була надзвичайно бідною європейською країною, бо більшість коштів, зароблених риболовством, суднобудуванням та сільським господарством, витрачала переважно на придбання енергоресусів. 3 1976 року уряд Данії взяв курс на інтенсивний розвиток ПЕК. Масштабно впроваджуючи вітро- і геліоенергетику, технологи використання біомаси, біогазу та енергозбереження у виробництві, Данія за 12-15 років перетворилась із бідної країни на багату, населення її має високий рівень соціальної захищеності, а уряд здійснює на світовій арені незалежну політику. Досвід Данії щодо модернізації ПЕК нині активно використовують численні країни -- члени ЄС на підставі відповідної директиви ЄС, а також США, Індія, Китай.

Малі електростанції.

Невеликими проектами в галузі поновлюваної енергетики (ПЕ) у сільськогосподарському секторі Данії вважаються такі, які передбачають використання біологічного газу та енергії вітру. Нині в країні також дуже актуальними є технологи зі спалювання соломи, дерев'яних стружок і тріски для виробництва теплової енергії.

Біологічний газ. Установлена потужність енергетичних генераторів, здебільшого, коливається в межах від 200 до 500 кВт. Щоб агрегат працював, треба спалити близько 1500-2000 м біогазу щодня. На установках змонтовані великі цистерни обсягами від 600 до 1000 м . За останні роки з'явилося дуже багато нових біогазових установок. Нині в Данії працюють близько 50 біогазових станцій.

Олія. її виробництво для одержання палива посідає друге місце. Це нова для Данії галузь. У фермерів є спеціальні преси, за допомогою яких вони виготовляють концентрати cakes - корм для тварин. Спочатку з ріпаку одержують олію, а потім з відходів роблять концентрати. Таким чином, фермери вирощують рапс, переробляючи його, отримують концентрований корм і екологічно чисте паливо, яке використовують у системах опалення, а також для заправлення тракторів і автомобілів, що експлуатуються у фермерських господарствах.

Треба зауважити, що з ріпаку одержують не біодизельне паливо, а натуральну олію (НО). А для використання НО треба модифікувати дизельний двигун. Щоправда, відповідно до нових директив ЄС, застосування натурального палива біологічного походження вітається і широко пропагується.

Деревні гранули. Це комерційний продукт. Їх використовують у багатьох країнах. Гранули до Данії імпортують з Канади, Естонії, Білорусі. Також сировину постачають і з деяких датських заводів.

Деревна тріска. Спалюють її у великих печах (з таким матеріалом важче працювати на міні-агрегатах). Тепло використовується переважно для систем центрального опалення. Обігрівається не одна ферма чи будинок, а кілька. Гранули також роблять із деревного пилу, що утворюється при розпилюванні деревини на меблевих фабриках. Пил - дешевше паливо.

Використання приватної електроенергії.

Лише деякі власники вітроелектростанцій (ВЕС), встановлених 10 і більше років тому, користуються власною електроенергією. Більшість електроенергії, виробленої на цих ВЕС, надходить до загальної енергомережі.

Власники вітростанцій нового покоління роблять по-іншому. Спочатку використовують вироблену енергію для власних потреб. І тільки надлишки електроенергії передають до загальної мережі. Це дуже важливо з погляду економіки. Бо - різні речі: чи спочатку залишати собі частину електроенергії, а надлишки передавати в мережу, чи, навпаки, повністю її передавати, а потім уже купувати електроенергію на загальних підставах.

Приміром, власник одержує від продажу 1 кВт. год. електроенергії, виробленої на новій ВЕС, 10 євроцентів і 3,5 євроцентів за 1 кВт. год., виробленої на старій ВЕС, звідки вся енергія передається в мережу. Купуючи електроенергію в енергокомпанії, він сплачує 25 євроцентів за 1 кВт. год. електроенергії.

Таким чином, спочатку власник покриває свої витрати. Наприклад, він використовує для власник потреб 30 000 кВт. год. Помножимо на 25 євроцентів - одержимо 7500 евро. А якщо продати 100 000 кВт. год. за 10 євроцентів, одержимо 10 000 евро відповідно. Загальний прибуток становитиме 17 500 евро. Отже, власник може одержати набагато більше, якщо буде здавати тільки надлишок в енергомережу.

Така ж схема і з установками зі спалювання біогазу. Однак важливим для власників залишається питания про приєднання електроустановок до загальної енергомережі.

Кредити під поновлювані джерела енергії.

Нині в Данії одержати кредит на будівництво вітроагрегату доволі важко через ціноутворення, що існує на енергоринку. Доки в країні були стабільні ціни за кВт. год., вироблену ВЕС, узяти кредит було просто, оскільки під час їх експлуатації господарі отримували постійний стабільний прибуток, який і забезпечував виплату кредиту. Зараз ситуація змінилася -кредит видається під 5-8% річних. Повернення кредиту можливе протягом 10 років. Якщо бажаючий хоче узяти кредит, йому потрібно внести під заставу, наприклад, свій будинок за вільною ринковою ціною. Тоді банк видає довгостроковий кредит на ВЕС або біогазову установку терміном на 30 років з 5% виплатами. Таким чином, кожен може взяти в банку кредит, природно, під гарантії. Але якщо немає жодної нерухомості і джерела доходів, а бажаючий - студент чи безробітний, то про кредит можна забути. Банк не дасть.

Наприклад, хтось має будинок ціною близько 1 млн. датських крон ($145 000). Крім того, він уже мае кредит, що становить, наприклад, половину мільйона крон. У такій ситуації він може сміливо йти до банку і одержувати новий кредит у розмірі 400 000 крон. У цьому випадку кредитування базується на вільній ціні. Але якщо виплачуваний кредит уже дорівнює 900 000 крон - новий не дадуть.

Під час інфляції ціни підвищуються. Скажімо, через 10 років згаданий будинок буде вже оцінено у 2 млн. крон. І хоча є кредит у 900 000 датських крон, можна одержати новий кредит ще в 900 000 крон. Розмір кредитування зростає пропорційно збільшенню вартості нерухомості.

Фінансова підтримка держави.

Нині вітроенергетика Данії є конкурентоспроможною порівняно з традиційної. Тому допомогу держави на її розвиток, що практикувалося раніше, було припинено в січні 2002 року. До того часу також надавалася фінансова підтримка різним програмам з виробництва біогазу, для розвитку сонячних технологи гарячого водопостачання і фотоелектричних систем. Іноді підприємцям не треба було виплачувати відсотки за кредитами, а часом це була конкретна фінансова підтримка, залежно від новостворюваного проекту. Якщо ідея була абсолютно новаторською, потенційний електровиробник міг одержати навіть до 100 відсотків фінансування. Але, у середньому, фінансова підтримка покривала від 15 до 25 відсотків витрат. До того ж це, найімовірніше, були не кредити, а гранти, тому що кошти не треба було повертати.

Вартість.

Ціна електроенергії, виробленої за рахунок відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), реально залежить від виплачуваного відсотка за кредитом. Коли беруть кредит терміном на 5 років, то виплачують вищий відсоток; коли на 20 років - його видають під нижчі відсотки.

Візьмемо для порівняння два майданчики з ВЕС. Вартість 1 кВт. год. залежати від того, скільки кВт.год енергії виробляє кожна установка. Іноді на практиці за однакових обсягів інвестування одна виробляє вдвічі менше електроенергії, ніж інша. Усе залежить від того, наскільки правильно було обрано майданчик під будівництво. Це позначається, природно, на ціні.

Важливішим за ціну є питания фінансування, тобто, наскільки швидко повертаються інвестовані гроші. Це залежить від того, як швидко власник хоче окупити установку: що швидше, то вищою буде ціна за 1 кВт. год. енергії. Річ у тім, за якою ціною можна продати електроенергію і яка її вартість. Звідси й встановлюється сума, необхідна для інвестиції.

У Данії люди вкладатимуть гроші в нові вітроустановки, причому значні суми, якщо вартість електроенергії становитиме 8 євроцентів за 1 кВт. год. і буде незмінною протягом 10 років. Якщо ж ціна на електроенергію становитиме 5 євроцентів за 1 кВт. год., населения інвестицій не вкладатиме, тому що термін окупності буде набагато довшим. Для великих муніципальних компаній - це не проблема, оскільки вони можуть вийти на міжнародний ринок і одержати кредити під низькі відсотки.

Три роки тому в Європі досягнуто політичного компромісу щодо ціни на електроенергію, виробленої на біогазовій установці. Тепер 1 кВт. год. коштує 8 євроцентів. Це фіксований тариф на період десятирічної експлуатації для біогазу: біомаса тут не враховується.

Перспективи.

Датський уряд вважає, що знань і досвіду в застосуванні відновлюваних джерел енергії в країні накопичено досить і жодна подальша протекційна політика у цій сфері не потрібна. Скасовані всі програми з розробки технологій і застосування ВДЕ: уряд не вважає потрібним і далі займатися цим питанням. Причина дуже проста: він хоче реанімувати стару промисловість і зробити її лідером у виробництві енергії. Успіх же від застосування ВДЕ величезний і очевидний - половина потреби країни в електроенергії покривається якраз за рахунок їхньої роботи. Це означає, що незалежні виробники постачають нині половину всієї необхідної для країни електроенергії. У цьому і полягає проблема.

Крім того, успіх Данії в інших країнах може мати негативний ефект. Нові оператори, кооперативи й компанії, що виробляють електроенергію за рахунок ВДЕ, автоматично стають конкурентами компаній-монополістів. Останні втрачають половину своїх доходів та замовників, тому, природно, вони намагаються втримати свою частку на ринку будь-якими чином.

У деяких країнах, наприклад, Німеччині, Данії, зараз на енергоринку працює багато нових виробників електроенергії. 10 років тому таке уявити було неможливо. Але уряд вирішив уповільнити цю тенденцію.

Розуміючи політику уряду Данії, однак, потрібно чітко обґрунтувати потребу розвитку децентралізованих установок з виробництва електроенергії. Це важливо, оскільки багато країн повинні виконувати міжнародні зобов'язання зі зниження викидів СО2.

Енергозбереження у Норвегії

Україна і в цьому і напевне в наступному році і далі буде залишатись одним з найбільших споживачів газу у Європі і це при тому, що валовий національний продукт держави не тягне навіть на середню європейську державу. Газ для України постійно дорожчає, комунальні тарифи від цього постійно зростають, зростання тарифів обурює громадян, які не хочуть сплачувати завеликі кошти за комунальні послуги, місцеві та державний бюджет щороку намагається вишукати чергові дотації на компенсацію зростання цін на газ. I так щороку. На цьому тлі дуже цікавим для України може стати досвід енергозбереження Норвегії.

Кілька цифр.

Для теплозабезпечення стаціонарних об'єктів (промислові об'єкти та житло) у Норвегії використовується : електроенергія -- 69%, біомаса -- 19%, різні види мазуту -- 9%, централізоване місцеве теплопостачання -- 3%, решта -- енергія вітру, сонця, землі.

У столиці Норвегії Осло, енергоспоживання стаціонарних об'єктів у 2005 році за джерелами енергії розподілялось таким чином: електроенергія -- 74%, біоенергія та спалювання сміття -- 11%; мазут та ДП -- 11%; деревина -- 3%; теплові насоси -- 1%. Загальне споживання енергії 11906 ГігаВт за годину.

99% електроенергії, що виробляється у Норвегії -- це гідроенергетика.

Перший парадокс: держава, яка найбільше в Європі видобуває енергетичних корисних копалин (газу та нафти) для внутрішнього споживання їх практично не використовує.

Норвегія на державному та місцевому рівнях проводить реальну політику енергозбереження, яка дає свої плоди уже зараз. В Норвегії не використовуються традиційні лампочки розжарювання, не встановлюються у будинках вікна, що не відповідають стандартам енергозбереження, не будуються стіни, дахи та підвали, теплопровідність яких не відповідає новим вимогам до енергозбереження, а головне практично все норвезьке суспільство психологічно орієнтоване на використання максимально можливо відновлювальних енергоресурсів.

Сміття.

Чистота у Норвегії просто вражає. Проте коли уважно подивитись на контейнери, які призначені для викидання сміття, можна побачити, що вони мають як правило 3 різних блоки для різного сміття, що значно полегшує роботу із його сортування та переробки. Те сміття, яке підлягає повторній переробці відразу надходить на підприємства, що займаються переробкою, решта іде на сміттєспалювальний завод, який обладнаний за останнім словом техніки. Спалювання сміття дає змогу подавати тепло для обігріву та гарячу воду по централізованій мережі в Осло та приміській зоні (до 100 км), частина тепла, яку не можна подати трубами перетворюється в електроенергію і знову використовується.

Органічне сміття, яке може досить швидко згнити (наприклад продуктове сміття, фекалії) є джерелом іншого біоресурсу -- газу метану, який є продуктом гниття, але може бути зібраним та використаним для отримання тепла. Весь такий сміттєпереробний цикл є досить чистим екологічно і ефективним енергетично, хоча потребує вартісних капіталовкладень.

Енерголіс.

Деревина є важливим джерелом енергії, особливо у невеликих селищах, які знаходяться далеко від столищ. Норвежці навчились ефективно використовувати дерево для обігріву. Як правило тут є два підходи:

Індивідуальні будинки опалюються дровами у нових металевих пічках, які дозволяють використовувати усі способи теплопередачі від палаючих дров. Інфрачервоне проміння від полум'я відразу починає обігрів об'єктів у кімнаті через великі скляні двері пічки, до цього додається ще й естетика -- споглядання вогню. Конвекційний режим забезпечують спеціальні отвори внизу та на верху пічки, що сприяє швидкому перемішування теплого та холодного повітря у кімнаті. Також пічка передбачає її підключення до водяного контуру і одночасно йде нагрівання води, яка подається і у батареї. Такий собі агрегат "три в одному".

Обігрів більш великих площ, як от лікарня, школа чи промислові площі здійснюється через водяні котли, які нагріваються за допомогою дерев'яної щепи (тирси). Для цього не сортове дерево: обрізки стовбурів, гілки, пеньки, відходи деревообробного промислу подрібнюється за допомогою спеціальних пристроїв і загружається у бункер. З цього бункеру цей матеріал подається у камеру згоряння, де силою струменю повітря регулюється інтенсивність горіння, а відтак температура води для обігріву.

Ще цікавішим тут є новий шлях збільшення можливостей для використання дерева у обігріві через штучне розведення швидкоростучих дерев. Культивується для цього верба, яка в умовах Норвегії за два роки виростає понад 3 метри. її зрізують під корінь через рік і отриману деревину подрібнюють та використовують на опалення. В українських умовах ця верба за два роки виростає до 5 метрів. Принаймні за 2007 рік перша посадка дала зріст близько 3 метрів за літо!

Біодизель.

Біодизель для Європи не є новиною. В Україні що року збільшуються посіви ріпаку. Європа готова прийняти будь-яку кількість ріпаку для виробництва біодизелю. Тепер уже зайшла мова про будівництво в Україні великих заводів для отримання біодизеля на місці. Разом з цими заводами Україна отримає додаткові проблеми із виснаженням ґрунтів під рапсом, транспортними витратами, зберіганням ріпаку та виготовленого біодизелю тощо.

Біодизель виготовляють і в Норвегії. Багато біодизелю виготовляється на фермах. Середня ферма мае близько 40 гектарів землі, частина якої засівається ріпаком. Ріпак у свою чергу іде на виготовлення біодизелю у кількості, достатній для роботи кількох тракторів та автомобілів, що використовуються на фермі. Як пояснюють працівники ферми, виготовлення дизелю для власних потреб із власноруч вирощеного рапсу є досить рентабельною справою на відміну від виготовлення біодизелю на продаж із закупленого по ринковим цінам рапсу.

Другий парадокс: замість концентрації виробництва у сфері енергоносіїв, у Норвегії відбувається деконцентрація!

Теплові насоси.

Останніми роками, енергозберігаючі технологи у Норвегії звернули увагу на використання для обігріву приміщень енергію землі. При чому мова йде зовсім не про термальні джерела чи гейзери. Мова йде про використання законів термодинаміки. Описати принцип дії теплового насосу не так просто, але спробуємо.

В землі бурять свердловину глибиною близько 150 метрів. На такій глибині температура завжди є стабільною і складає близько 15 °С. У цю свердловину накачується повітря, яке там нагрівається до вказаної температури. На поверхні землі в цей час температура інша. За рахунок різниці температур, повітря яке надійшло з під землі віддає енергію, що використовується для обігріву (або навпаки для охолодження). Цікавим тут є те, що на один кіловат енергії, що витрачається на роботу цієї системи, отримується чотири кіловата енергії, яка може використовуватись у потрібних цілях.

Ця технологія не мае жодних викидів, жодного технологічного сміття, хоча знову ж таки не є дешевою для впровадження. Школа на 450 дітей, яка обладнана системою обігріву тепловим насосом вартістю 2,5 млн. гривень (при загальній вартості школи в 90 млн.) функціонує уже рік і показала свою ефективність.

Другий великий об'єкт, що отримує тепло за такою схемою -- міжнародний аеропорт Осло. Зараз в Осло ведеться будівництво великого критого стадіону з паркінгом та великим торговим центром де їх опалення буде побудована на основі теплових насосів та використання теплової енергії людей, які перебуватимуть наприклад на стадіоні чи в торговому центрі. Тепло, що виділятимуть люди буде акумулюватись і підтримувати тепловий баланс у будові у час, коли там людей не буде.

Про фонд енергоефективності.

Ще в далекому 1981 році, коли про енергозбереження у нас взагалі не було мови, а бензин та газ коштували сущі копійки, міська рада Осло розглянула питания щодо можливої нестачі електроенергії у Осло в майбутньому, якщо не займатись енергоефективністю.

Так було прийняте рішення про створення міського фонду енергоефективності -- ФЕЕ. Ідея виглядає дуже простою. Рішенням ради встановлювалась надбавка до тарифу на електроенергію у розмірі 0,01 норвезької крони за 1 КВт електроенергії для усіх споживачів, терміном на 10 років. За розрахунками, за цих 10 років до ФЕЕ мало надійти 600 млн. крон.

Якщо ці кошти покласти на банківський депозит у 10% річних, то щороку буде формуватись 60 млн. крон доходу, який можна використовувати для впровадження енергозберігаючих технологій не розтринькуючи при цьому фонд. Аби відразу після створення фонд зміг працювати, для початку були взяті кредити, які повертались із зростанням надходжень до ФЕЕ. 3 1991 року відрахування до фонду уже не здійснюються, а він працює.

Порядок використання коштів ФЕЕ досить простий. Якщо у вас є будинок чи підприємство, які побудовані досить давно і їх енергоефективність вас не задовольняє ви звертаєтесь до фонду з проектом на виконання певних робіт -- утепления стін, заміна вікон чи заміна котельні. До проекту додається кошторис цих робіт. Протягом не більше 2-х тижнів ФЕЕ приймає рішення, що така робота справді може мати ефективність і ви отримаєте грант (не кредит!), що складатиме 10-20% вашого кошторису. Ці гроші вам дають безповоротно, як фінансову підтримку робіт.

Таким способом лише у 2005 році було підтримано 1242 проекти на суму 30 млн. крон. Загальна вартість інвестицій за цими проектами склала 427 млн. крон., а економія енергії склала майже 70 ГВт/год. на рік.

В 2001 році було профінансовано встановлення теплового насосу на використання тепла каналізаційного колектора Осло, що дало економію 123 ГВт/год. на рік або близько 10% загального споживання енергії. Загалом за час роботи ФЕЕ економія енергії в Осло склала понад 1200 ГВт/год.

Завдяки тому, що ФЕЕ щорічно надає підтримку у реалізації проектів енергозбереження фізичним та юридичним особам у Осло, які є дуже конкретними та мають результат, який можна побачити відразу після впровадження проекту, тема енергозбереження та енергозберігаючих проектів є дуже суспільно важливою для мешканців міста. Яскравим прикладом тут також був проект по реконструкції системи опалення будинку (гуртожитку) соціального типу, яка дала змогу зменшити споживання енергії від 380 до 180 кВт. год./кв.м./рік!

Енергетична політика Німеччини: ставка на ефективність i збільшення використання відновлювальних джерел енергії

Глобальні зміни клімату, вичерпання запасів викопних ресурсів енергії на планеті змушують цивілізований світ звертати дедалі більше уваги на ефективність використання наявних ресурсів енергії і збільшення частки відновлювальних. Без перебільшення можна сказати, що в цьому сенсі Німеччина на сьогодні, що називається, попереду планети всієї.

Ще до початку головування Німеччини в ЄС у першій половині 2007 року канцлер ФРН Ангела Меркель зробила ставку на політику енергозбереження, ефективного використання енергії, а також збільшення частки відновлювальних джерел енергії. Саме в цей період Європейський Союз прийняв рішення про збільшення частки використання відновлювальних джерел енергії (ВДЕ) усіма членами ЄС до 20% від загального обсягу енергоспоживання. Проте від Німеччини чекали більшого. І вона взяла на себе зобов'язання збільшити частку використання відновлювальних джерел енергії до 2030 року до 21% від загального рівня енергоспоживання. Плани дуже амбіційні, і німці це розуміють. Але цілком здійсненні. Адже вже сьогодні частка відновлювальних джерел енергії у виробництві електроенергії в Німеччині сягає 11,5% (рис. 1).



В Німеччині проблемами енергоефективності і енергозбереження, та й загалом реалізацією федеральної енергетичної політики займається переважно міністерство навколишнього середовища і частково міністерство економіки (зокрема, оцінкою і прогнозами розвитку сегментів енергогалузі країни), а також федеральне міністерство транспорту, будівництва і міського розвитку (який контролює енергозбереження новобудівель, а також санацію і ремонт старих будинків, особливо в Східній Німеччині). Аналогів українського Міністерства палива й енергетики, а також Міністерства вугільної промисловості в Німеччині не існує.

До того ж у ФРН давно існує і чітко підраховується енергобаланс країни, про що у нас наразі тільки мріють. Про енергобаланс України давно й охоче усі говорять, але ніхто його в очі не бачив. Більш того, лише в середині квітня 2007-го було створено спеціальну групу для складання такого енергобалансу. В Україні відсутня продумана і дієва система підтримки і стимулювання впровадження енергозберігаючих проектів і технологій. Так, у бюджеті передбачаються кошти на впровадження енергозберігаючих технологій. Але половину цих коштів буде спрямовано обласній владі. I що з цієї суми піде на реалізацію конкретних енергозберігаючих проектів, можна тільки здогадуватися.

Однак повернімося до енергоефективності Німеччини. У ФРН не існує єдиної енергетичної концепції. У Німеччині існують різні погляди на те, якою має бути енергетична концепція країни.

3 одного боку, «зелені» обстоюють лише розвиток і збільшення частки у виробництві електроенергії відновлювальних, екологічно безпечних видів енергії і категорично проти використання атомної енергії, виступаючи за закриття діючих у Німеччині АЕС. До слова сказати, ще при канцлері Г.Шредері у Федеративній Республіці Німеччині було прийнято закон, відповідно до якого до 2020 року в країні повинні бути зупинені всі діючі атомні блоки. І дотепер цей закон не скасований.

3 іншого боку, уряд, переконує громадян, що у разі зростання енергоспоживання обійтися лише енергією з відновлювальних джерел Німеччина поки що не зможе. А отже, не може собі дозволити однозначно відмовитися від атомної енергії. I хоча рух «зелених» у країні традиційно сильний, частка атомної енергії в загальному енергобалансі Німеччини, за даними за 2006 рік, становила 12,6% (рис. 2).

Втім, німці визнають, що питания використання атомної енергії -- значною мірою політичне. Якщо ж говорити про роль атомної енергії у виробництві безпосередньо електроенергії, то її частка торік становила 26,3% від загального обсягу виробництва (рис. 1). І хоча в Німеччині здійснюється активна політика з енергозбереження і переходу на максимально можливе використання відновлювальних, екологічно безпечних джерел енергії, населения усе-таки розуміє, що лише у такий спосіб забезпечити зростаючі потреби країни в енергії неможливо.

3 урахуванням вищеописаних тенденцій і на основі аналізу розвитку світового енергоринку Федеральне міністерство економіки і технологи розробляє прогнозні баланси енергорозвитку Німеччини. Залежно від того, наскільки суспільство Німеччини буде готовим прийняти атомну енергію, на період до 2030 року енергобаланс країни може виглядати по-різному. На рис. 3 ви можете побачити, як можуть різнитися прогнози енергобалансу залежно від прийняття чи несприйняття атомної енергетики, а також від збільшення частки використання кам'яного і бурого вугілля і відновлювальних джерел енергії.

Було б неправильно, якби в розмові про енергоефективні технологи і проекти, збільшення частки відновлювальних джерел енергії не було сказано про фінансовий бік питания. Так, і це визнають у Німеччині, енергозбереження і ВДЕ -- дороге задоволення. І поки що далеко не всім країнам воно по кишені. Хоча рано чи пізно до цього прийдуть, принаймні в Європі.

У масштабах держави комплексне енергозбереження і збільшення частки використання відновлювальних джерел енергії щороку виливається у величезну, як для бюджету України (та й не лише України), суму. Як розповів Франк Хайдріх, керівник проекту групи «СО2 - програма реконструкції і модернізації будинків» Міністерства транспорту, будівництва і міського розвитку, федеральна влада Німеччини починаючи з 2001 року вкладала в програми енергозбереження і підвищення частки використання ВДЕ, а також у заходи щодо скорочення викидів вуглекислого газу не менш як 200 млн. евро щороку.

У 2003-2005 роках фінансування таких програм і проектів лише федеральним бюджетом становило 360 млн. евро на рік. У 2006-му був поставлений своєрідний рекорд -- на вищезгадані цілі і проекти було спрямовано 1 млрд. 150 млн. евро! Якщо додати до цього приватні інвестиції, які з кожним роком зростають, то не дивно, що федеральний уряд Німеччини бере такі підвищені зобов'язання перед ЄС (йдеться про збільшення частки використання ВДЕ до 21% від загального обсягу енергії). 2007 року на зазначені цілі було спрямовано 850 млн. евро федеральних коштів, а також по 900 млн. евро -- у 2008 і 2009 роках. Але, як зазначають представники буквально всіх міністерств ФРН, причетних до впровадження ВДЕ, ставка переважно робиться на участь в енергозберігаючих проектах приватного капіталу. Причому така участь не просто заохочується і стимулюється державою, а ще й приносить дивіденди.

Широким спектром енергозберігаючих проектів і програм у ФРН займається Німецьке енергетичне агентство (dena). Зокрема, за останні роки воно залучило майже 85% не держав них коштів для реалізації енергозберігаючих проектів і для розширення використання ВДЕ.

Німецьке енергетичне агентство співпрацює з усіма суспільними силами в політиці та економіці і не уникає публічних дебатів. Наприклад, агентство розробляе в тому числі програму модернізації електростанцій, стратегію про майбутнє вітрової енергетики або застосування гнучких інструментів Кіотського протоколу, таких, як торгівля емісійними квотами, механізм чистого розвитку (clean development) або програми спільної реалізації (joint implementation). Тільки таким чином агентство може сприяти реалізації енергетичної політики у ролі консультанта і помічника, лише так федеральний уряд може і надалі з користю для себе використовувати компетентні висновки агентства в реалізації стратеги довгострокового розвитку.

У Німеччині неодноразово доводилося чути про енергетичний паспорт будівель і об'єктів. Саме Німецьке енергетичне агентство розробило зразок единого федерального енергетичного паспорта будівель і провело його випробування на території всієї федерації. I провело з успіхом: енергетичний паспорт, орієнтований на енергоспоживання згідно з розумними потребами відповідає вимогам ринку і є переконливим інноваційним інструментом для мобілізації потенціалу енергоефективності фонду будівель. До слова, у ФРН його впроваджено ще з 2006 року. А тепер енергопаспорти, принаймні на житлові будинки, видаватимуться всіма країнами ЄС. Більш того, на підставі Директиви ЄС, починаючи з 2006 року, при продажу будинків і квартир або здаванні їх в оренду також обов'язкове пред'явлення посвідчення про загальну енергоефективність будинків.

Рис. 4 Вимоги до енергоефективності будівель в Німеччині

На малюнку 4 показані вимоги законодавства Німеччини до втрат енергії в будівлях. Ми бачимо, що вимоги дуже жорсткі і дуже скоро будівлі мають бути енергопасивними (не мати втрат енергії).Приклад: Реставрація будівлі, Ганновер

До Після

5 поверхів/ 21 квартира 1 магазин	6 поверхів / 32 квартири 2 офіса
Обща площа: 1.709 м2	Обща площа: 2.050 м2
Теплове навантаження: 230 кВтч/м2а	Теплове навантаження: 15 кВтч/м2а
Стара опалювальна система (місцева)*	Сучасні опалювальні технології;
* вугілля, рідке паливо, газ, електрика	35 вентиляційних систем та 2 теплових насоси

Після реконструкції будівлі річна економія складає 38 000€.

3 2002 року Німецьке енергетичне агентство підвищує частку технологій використання відновлювальних джерел енергії в експорті країни. Перед агентством тут стоїть насамперед одне завдання: підтримка німецьких компаній при освоєнні зарубіжних ринків. Це передбачає проведення експортних форумів і спеціалізованих заходів, виставок із презентацією німецьких технологи з використання відновлювальних джерел енергії, маркетингових акцій для презентації німецьких компаній в усьому світі, участь у міжнародних ярмарках, а також індивідуальні ділові поїздки за кордон.

Великобританія

Великобританія займає одне з провідних місць у світі по поширенню концепції енергозбереження. Високий рівень екологічної освіти, а також активність людей і впевненість у впливовості і значущості рішень і поведінки кожного громадянина для поліпшення стану навколишнього середовища, а також турбота про наступні покоління дають стимул і підґрунтя до поширення принципів енергозбереження та «зеленого офісу».