Інтенсифікація інноваційного-інвестиційних процесів енергозбереження на підприємствах централізованого теплопостачання

Державний, місцевий

довготривала процедура узгодження тарифів

Державний, місцевий

невідповідність встановленої норми водоспоживання для населення на потреби гарячого водоспоживання та фактичного споживання

Місцевий, підприємства

недосконале методичне забезпечення щодо розрахунку економічного ефекту від реконструкції теплових мереж

Державний, місцевий, підприємства

Відсутні податкові пільги щодо впровадження інноваційних проектів та новітніх технологій в виробничу діяльність та дієві програми їх реалізації

неврегульованість інноваційної політики та політики енергозбереження на державному рівні

Державний

відсутня концепція управління енергозбереженням системи теплопостачання

Місцевий, підприємства

Неврегульований процес стягнення платежів з боржників комунальних підприємств

відсутність економічних важелів впливу на неплатників (населення)

Державний, місцевий, підприємства

відсутня можливість відключення боржників від системи теплопостачання

Державний, місцевий, підприємства

Застаріле обладнання з низькою енергоефективністю

нераціональна система теплопостачання (наявність малоефективних котелень)

Підприємства

високий рівень зношеності основних фондів

Підприємства

низький рівень впровадження енергозберігаючих технологій на підприємствах

Підприємства

незначні обсяги фінансування модернізації системи теплопостачання місцевою владою

Місцевий, підприємства

Саме ця сукупність проблем (табл.2.3) була запропонована експертам для визначення взаємозв'язку між ними та побудови проблемного поля.

Таблиця 2.3 - Перелік проблем, сформованих експертами для побудови проблемного поля

Номер проблеми	Проблеми
1	2
1	низький рівень вітчизняних розробок та їх застосування щодо альтернативних джерел теплової енергії;
2	низький рівень диверсифікації джерел інвестування;
3	низька частка впровадження інноваційних енергозберігаючих рішень в загальній величини енергозберігаючих рішень ;
4	обмеженість власних інвестиційних ресурсів;
5	недостатність інвестиційної складової тарифу для накопичення інвестиційних коштів у підприємств теплопостачання;
6	низький рівень інноваційних рішень на підприємствах теплопостачання;
7	відсутність у нормативній базі можливості формування прибутку для розвитку соціальної сфери;
8	несвоєчасне покриття збитків, які виникають з причини невідповідності тарифу, з коштів Державного бюджету України;
9	невідповідність встановленої норми водоспоживання для населення на потреби гарячого водоспоживання та фактичного споживання;
10	відсутність концепція управління енергозбереженням системи теплопостачання;
11	відсутність економічних важелів впливу на неплатників (населення);
12	відсутня можливість відключення боржників від системи теплопостачання;
13	нераціональна система теплопостачання (наявність малоефективних котелень);
14	високий рівень зношеності основних фондів;
15	низький рівень впровадження енергозберігаючих технологій на підприємствах.

Для цього застосовується метод визначення проблем на основі встановлення причинно-наслідкових зв'язків, після формулювання яких будується проблемне поле підприємства. Даний метод детально описано в роботі А.І. Пригожина [135]. Важливо відмітити, що необхідно визначити кореневі проблеми, які викликають або загострюють інші. Інакше кажучи, якщо ми зможемо вирішити головну проблему, то гострота інших проблем понизиться або їх буде легше вирішити [135]. Для побудови проблемного поля доцільно було б всі проблеми класифікувати не лише за рівнем виникнення, але й за змістом, спрямованістю, але сьогоденна ситуація в країні та галузі досить неоднозначна, тому деякі проблеми мають змішану природу - політично-економічну або рівень вирішення варіюється від підприємства до державного рівня регулювання.

Після складання проблемного поля, де визначено залежність однієї проблеми від іншої за допомогою програми «ProblemAnalyst», яка розроблена командою під керівництвом Пригожина О.І., будується граф кожним із експертів.

Граф демонструє залежність одних проблем від інших. В вершинах графа стоять проблеми, дуги - залежності. Червоним кольором позначено проблеми, які необхідно розв'язати в першу чергу. Далі, визначені як кореневі, проблеми групуються в табл. 2.4.

Таблиця 2.4 - Кореневі проблеми підприємств теплопостачання

Експерт	Визначені проблеми
А	1,3,4,5,8,10,15
Б	1,3,4,5,8,10,15
В	1,3,4,5,8,10,15
Г	1,3,4,5,8,9,10,15
Д	4,5,8,10,15
Е	4, 10,15
Є	4, 10,15
Ж	3,4,5, 10,15
Кореневі проблеми	3,4,5,8,10,15

На основі табл. 2.4. можемо сказати, що всі, без виключення, експерти визначили у якості кореневих проблем 4, 10, 15; шість експертів вказало на проблему 5; і п'ять експертів визначили проблеми 3 та 8.

Проблеми 4,5 та 8 пов'язанні з недостатнім фінансуванням та рівнем коштів для проведення інноваційно-інвестиційних проектів через неповернення різниці в тарифах, недостатнє включення інвестиційної складової в тариф. Їх вирішення повинно спиратися на місцеву та державну влади, які б забезпечили перегляд структури тарифу.

Проблеми ж 3, 10 та 15 пов'язані зі слабким впровадженням енергозберігаючого обладнання та технологій в діяльність підприємств теплопостачання, особливо інноваційних енергозберігаючих проектів. Таким чином, перед дисертанткою постає завдання у розробці методичних та практичних рекомендацій щодо активізації інноваційно-інвестиційної діяльності на підприємстві КП «Харківські теплові мережі», а також концептуальних основ розвитку підприємств даного профілю, виділяючи у якості пріоритетного напряму енергозбереження на основі інновацій. При цьому постає проблема в ефективному і коректному розподілі обмежених ресурсів різного виду для модернізації системи теплопостачання м. Харкова, яку можна вирішити за допомогою оптимізаційних задач в умовах обмеженості ресурсів.

Очевидно, що вирішення вказаних проблем спрямоване на інтенсифікацію інноваційно-інвестиційного розвитку і діяльності та повинно базуватися на резервах, можливостях, тому необхідно оцінити потенціал та активність підприємства в цій сфері.

2.2 Оцінка інноваційно-інвестиційного розвитку КП «Харківські теплові мережі» (КП «ХТМ»)

Пріоритетність інноваційно-інвестиційного шляху розвитку економіки сьогодні визнана на державному рівні та затверджена багатьма законодавчими і нормативними актами. Але широка проблематика переходу на інноваційно-інвестиційний шлях розвитку підприємств теплопостачання свідчить про недостатність наукових та практичних розробок у цій галузі. Адже важливість даного сектору очевидна, бо розвиток комунальної теплоенергетики обумовлює енергетичну безпеку держави, ефективність та інноваційність функціонування сфер народного господарства, впливає на якість життя населення, гармонійний його розвиток.

Інноваційно-інвестиційний розвиток є процесом інтенсивно розширеного відтворення виробничого, людського, банківського та земельного капіталу через впровадження нових технологій, продукції або послуг, організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного і комерційного характеру [11].

Він полягає в позитивній зміні якості інноваційних рішень на основі їх інвестування з метою досягнення ефекту від здійснення таких інвестицій. Здійснення інновацій та вкладання в цей процес коштів (інвестування) передбачає позитивну зміну основних показників діяльності виробництва в кожній із сфер, тобто забезпечує ефективну діяльність та розвиток підприємства.

Зауважимо, що самі по собі інновації не створюють розвитку, бо їх реалізація, перехід від дослідного зразку (ідеї, відкриття) до основи виробництва потребує значного часу та коштів (інвестицій), тому забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку базується на поєднанні інтересів інвесторів та інноваторів з метою отримання ефекту (соціального, економічного, екологічного, тощо).

Інвестування не в інновації дозволяє отримати ефект від проекту значно обмеженіше в порівнянні з інноваційним проектом. При інвестуванні виробництва, яке не передбачає використання будь-яких інновацій, проект буде ефективним за певними критеріями, але використання інноваційного підходу забезпечить підвищення економічного ефекту в поєднанні з іншими видами ефектів, тобто синергію.

На думку [130], існує наявна тісна залежність між інвестиціями та інноваціями, яка виражається в тому, що перші, будучи ресурсом відтворення капіталу як цінності, генерують потік доходу, здатні виконувати це своє призначення лише через матеріалізацію в інноваціях, інакше матиме місце ефект, так званого, віртуального капіталовідтворення.

Тому, в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, є сенс їх вкладати саме в інноваційні розробки з метою забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства, який гарантує максимально можливий обсяг ефекту.

Аналіз розвитку, як процесу, передбачає вивчення: стану та можливостей підприємства (потенціалу) щодо здійснення інноваційної та інвестиційної діяльності, яка характеризує розвиток; інтенсивності (активності) здійснення інвестицій в інновації, як впливу на внутрішнє і/або зовнішнє оточення; результатів цього впливу у вигляді зміни стану та потенціалу підприємства.

Будь-який аналіз характеризується рядом показників, перелік яких визначається у відповідності з характером об'єкту, що аналізується. Досліджуючи питання аналізу інноваційно-інвестиційного розвитку, відмічаємо відсутність однозначності в поглядах щодо методики та показників оцінки. Крім того, через високу спорідненість і ототожнюваність поняття «інноваційно-інвестиційного розвитку» з іншими (інноваційний розвиток, інноваційно-інвестиційна привабливість, інвестиційна привабливість, інноваційна активність) велика кількість однакових показників використовуються для оцінки різних об'єктів. Саме тому вважається необхідним визначити показники, які характеризують не лише інноваційно-інвестиційний розвиток підприємства, а й спорідненні поняття.

Необхідно відмітити, що найчастіше аналізують інноваційний розвиток підприємства [16, 33, 6, 71, 77, 80, 90, 131, 141], але, на наш погляд, це не досить коректно, адже інноваційний розвиток не можна розглядати відірвано від інвестиційного, бо наявність інвестицій в інновації є необхідною умовою інноваційно-інвестиційного розвитку (IIР).

Узагальнюючи, відзначимо, що найчастіше, в основу аналізу інноваційного розвитку покладено потенціал (інноваційний потенціал) підприємства, який оцінюється, переважно, комплексним показником. Для оцінки ІІР доцільно використовувати інноваційно-інвестиційний потенціал, що підтверджується моделлю, яка наведена в роботі [131], де оцінка ІІР базується на чотирьох комплексних показниках: рівень інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства (КІІП); рівень використання ресурсів (КВР); динаміка економічного розвитку (КЕР), рентабельності виробничої та інвестиційної діяльності (КРД).

Ми повністю погоджуємося з [131], що потенціал є важливим аспектом аналізу, але показники економічного розвитку не підходять для підприємства природної монополії в силу відсутності ринкових важелів (конкуренції). Комплексний показник же використання ресурсів доцільно модифікувати таким чином, щоб він характеризував не лише використання основних, трудових ресурсів, а й інвестиційних, при чому, використання ресурсів повинно аналізуватися в аспекті їх використання на інноваційні розробки.

Останній же комплексний показник характеризує ефективність розвитку і базується на показниках рентабельності від здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності, що обумовлює підвищення ефективності загальної діяльності підприємства.

Особливу увагу необхідно звернути на показники інноваційного розвитку (активності), які визначаються законодавчо, адже підприємство має тісну залежність від органів влади різних рівнів, де визначається частка витрат на інновації в загальній сумі інвестицій, тощо [176]. Тому, за базу оцінки інноваційно-інвестиційного розвитку ми приймаємо показники інноваційно-інвестиційного потенціалу.

Поняття інноваційної активності розглядається як сукупність параметрів діяльності, яка відображає впровадження нових чи вдосконалення вже вироблених продуктів, нових чи вдосконалених технологічних процесів, участь в інших видах інноваційної діяльності шляхом виконання досліджень і розробок, придбання патентів і безпатентних ліцензій, проведення маркетингових досліджень. Тобто під інноваційною активністю можна розуміти інтенсивність здійснення економічними суб'єктами діяльності по розробці та впровадженню в господарський обіг нових технологій, продуктів, методів або їх вдосконалення, результатом чого стає покращення кінцевих показників діяльності.

Саме інноваційна активність, на думку авторів [118], повинна виступати основним критерієм оцінки ефективності розвитку та використання інноваційного потенціалу. Адже потенціал може бути великим з кількісної точки зору, тобто включати в себе значні матеріально-технічні, інформаційні та трудові ресурси, але при цьому мати низький якісний рівень і, в силу цього, не здійснювати суттєвого позитивного впливу на економічний розвиток. З іншого боку, потенціал може бути великий в якісному відношенні, але в силу своєї малої кількісної величини також не буде здійснювати вплив на темпи і масштаби економічного росту. Крім того, інноваційна активність є характеристикою інноваційного розвитку і визначає частоту і масштабність впровадження інновацій в діяльність підприємства. Саме поєднання потенціалу з активністю забезпечує розвиток та ефективну діяльність підприємства, а приріст (збільшення) цих складових і визначає ІРР.

Тому, пропонується оцінку інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства здійснювати на основі інноваційно-інвестиційного потенціалу в поєднанні з активністю, що забезпечує ефективний розвиток підприємства. Зауважимо, що саме ефективний загальний розвиток підприємства, бо метою і суттю інновацій є загальне підвищення ефективності. Привабливість же - інноваційна або інвестиційна - є набутою якістю розвитку, і її оцінка не є метою даного розділу, тому й не здійснюється.

При визначенні показників оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу виявлено безліч неузгодженостей щодо складу, характеристик та методів оцінки ІІП.

Очевидно, що всі підходи, які використовуються для оцінки потенціалу, в залежності від способу оцінки можна розділити на експертні [143, 98] та розрахункові (або аналітичні) [98, 140, 41]. Можна констатувати, що всі показники змішані й не існує узгодженості щодо складових інноваційного потенціалу, а, відповідно, й до їх характеристик. Виходячи з різномаїття підходів до оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства, пропонуємо використовувати такий (рис.2.5), де враховано експертний та аналітичний підходи, а також значущість кожної складової, що дозволяє визначити комплексний показник кожної складової інноваційно-інвестиційного потенціалу та оцінити його рівень. Запропонований підхід є удосконаленим на основі джерел [130, 124] та адаптований із врахуванням потреб та особливостей підприємств теплопостачання.



Рисунок 2.5 - Підхід до оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємств теплопостачання

На першому етапі відбувається визначення складових інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства, яке проводиться авторкою за допомогою аналізу існуючих можливих поділів потенціалу на окремі частини і, базуючись на методі логічного узагальнення, визначається певна сукупність окремих частин інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства теплопостачання.

На другому етапі, у відповідності з виділеними складовими на основі методу логічного узагальнення визначаються їх характеристики, які мають різнопланову оцінку: експертну або розрахунково-аналітичну. Авторка вважає за необхідне ввести безрозмірну оцінку кожного з обраних показників шляхом введення відносних оцінок (коефіцієнтів) незалежно від способу їх розрахунку, базуючись на методиці, що запропонована [124].

На основі аналізу із врахуванням особливостей діяльності підприємств теплопостачання пропонується виділяти такі складові інноваційно-інвестиційного потенціалу (Р - ресурсна складова потенціалу; О - організаційна складова потенціалу; У - управлінська складова потенціалу; В - виробнича складова потенціалу; НТ - науково-технічна ( інноваційна) складова потенціалу) і показники їх оцінки. При цьому врахована можливість їх оцінки - аналітично (розрахункова) чи експертна, що будуть мати відповідні позначення «А» та «Е». Саме в такому виді було надано експертам вихідні дані для оцінки ІІП.

Так як потенціал представляє собою сукупність набутих якісних та кількісних можливостей, то його загальне значення, як і значення кожної складової, повинно змінюватися в позитивному напрямку. При допущенні, що краще значення кожного з визначених показників - це його максимальне значення, то загальний показник оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу повинен максимізуватися.

Оцінку показників пропонується здійснювати за п'ятибальною шкалою із врахуванням віднесення даної характеристики до слабкої чи сильної сторони, як це рекомендовано в [130,131]. Таким чином зміст оцінок може мати такий вигляд:

5 - дуже гарний стан, що повністю задовольняє нормативній моделі досягнення інноваційно-інвестиційної мети - класифікується як дуже сильна сторона потенціалу;

4 - гарний стан, що задовольняє нормативній моделі, не вимагає зміни - сильна сторона;

3 - середній стан, що вимагає деяких обмежених змін, щоб довести до вимог нормативної моделі;

2 - поганий стан, що вимагає серйозних змін - класифікується як слабка сторона потенціалу;

1 - дуже поганий стан, що вимагає радикальних перетворень - дуже слабка сторона.

Завдяки методу математичного моделювання, було формалізовано і описано процедуру визначення оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу, яка виражається формулами оцінки комплексного показника кожної -ої складової:

, (2.1)

де - комплексний показник оцінки -ої складової інноваційно-інвестиційного потенціалу;

- сума балів за експертними та розрахунковими оцінками, що виставлена, балів;

- максимальна сума балів за відповідною складовою по п'ятибальній шкалі.

Використання експертної оцінки за допомогою виставлення відповідних балів дозволяє уникнути ситуації, коли краще значення показників має різну направленість, бо експерти максимально оцінюють краще значення, незалежно від того, прямує воно до максимуму чи до мінімуму. Саме тому цей метод є оптимальним, на наш погляд, і компенсує його суб'єктивність. Сукупна кількість балів за всіма експертами за однією із складових усереднюється методом середньої арифметичної і набуває відносного значення.

Також, було проведено узгодженість думок експертів за кожною складовою ІІП шляхом розрахунку коефіцієнту конкордації (коефіцієнт Кенделла).

Загальновідомо, що значення коефіцієнту конкордації К< 0,2 - 0,4 свідчить про слабку узгодженість експертів. Результати проведених розрахунків подані за групами оцінки ІІП, що доводить обґрунтованість проведеного експертного опитування та, отримані на його основі, значення ІІП. Коефіцієнт Кенделла перевищує 0,5-0,6 за всіма групами, що свідчить про досить високу узгодженість думок експертів.

Оцінивши кожну складову ІІП, переходимо до визначення вагомості (значущості) () цих складових в сукупній оцінці потенціалу. Це необхідно тому, що складові є нерівноважними в структурі інноваційно-інвестиційного потенціалу. Для визначення значимості кожної із складових використаємо метод переваг (рангів), сутність якого полягає в оцінці експертами кожної складової потенціалу та наданні йому певної ваги. Цей метод дозволяє визначити найбільш пріоритетні характеристики та рейтинг кожного окремого показника в загальній системі [166].

Визначення ваги кожної складової проводиться в декілька етапів [166]:

a. обирається шкала рангових оцінок (кількість балів повинна бути рівною або кратною кількості показників). В нашому випадку - це п'ятибальна шкала оцінки. Кожним експертом проводиться ранжування значущості складових в порядку їх переваги. Найменш значущому надається мінімальний ранг - 1, а найбільш значущому максимальний - 5. Кожному з експертів було надано визначення інноваційно-інвестиційного потенціалу та визначені складові ІІП та запропоновано за 5-ти бальною шкалою провести ранжування. Узагальнені результати ранжування наведено в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 - Результати ранжування складових ІІП експертами

Експерти Складові ІІП	А	Б	В	Г	Д	Е	Є	Ж
Ресурсна	3	3	4	4	4	5	5	4
Організаційна	3	3	2	2	4	3	4	3
Управлінська	3	3	2	2	4	3	4	4
Виробнича	4	4	3	3	4	5	5	5
Науково-технічна	5	5	5	5	5	5	5	5
Сума балів	18	18	16	16	21	21	23	21

b. визначається вага та коефіцієнт вагомості кожної складової ІІП. При таких даних рангової оцінки показник ваги () кожної і-ої складової, яка була визначена k-им експертом, розраховується за формулою

, (2.2)

де - показник ваги складової ІІП;

- номер і-ої ваги складової ІІП, що був визначений k-им експертом;

N - кількість складових ІІП, що оцінюються в ході дослідження.

Коефіцієнт вагомості представляє собою середньозважене значення ваги за даними всієї вибірки експертів (N), що беруть участь у дослідженні. Розраховується коефіцієнт вагомості за формулою

, (2.3)

де - коефіцієнт вагомості і-ої складової ІІП;

- чисельна величина вагомості і-ої складової ІІП, яка була дана k - м експертом;

N - кількість експертів, які брали участь у експертизі.

Результати оцінки згруповано в табл. 2.6.

Таблиця 2.6 - Результати експертної оцінки респондентами складових ІІП

Респондент	Складова ІІП	Сума набраних балів
	1 (Р)	2 (О)	3 (У)	4 (В)	5 (НТ)
1	2	3	4	5	6	7
А	0,167	0,167	0,167	0,222	0,277	1,0
Б	0,167	0,167	0,167	0,222	0,277	1,0,
В	0,250	0,125	0,125	0,1875	0,3125	1,0,
Г	0,1875	0,125	0,125	0,250	0,3125	1,0,
Д	0,190	0,190	0,190	0,190	0,238	1,0,
Е	0,238	0,143	0,143	0,238	0,238	1,0,
Є	0,217	0,174	0,174	0,217	0,217	1,0,
Ж	0,190	0,143	0,190	0,238	0,238	1,0,
	0,2	0,15	0,16	0,22	0,27	1,0,
	0,154	0,16	0,164	0,1615	0,137	-

Таким чином, на основі використання методу переваг було розраховано коефіцієнти вагомості для кожної складової ІІП.

c. на наступному етапі необхідно оцінити ступінь узгодженості думок респондентів, яка визначається за допомогою коефіцієнтів конкордації або варіації [166].

, (2.4)

де - коефіцієнт варіації.

Існує загальноприйнята система рівня узгодженості думок респондентів [166]:

= 0,26+0,35 - узгодженість думок експертів відносно ваги і-го показника нижча за середню;

= 0,16+0,25 - узгодженість середня;

= 0,11+0,15 - узгодженість вища за середню;

= 0,1 - узгодженість думок експертів висока.

Проведені розрахунки узгодженості думок експертів представлено в табл. 2.6, з яких видно, що узгодженість за всіма показниками вища за середню, тобто визначені коефіцієнти вагомості за всіма складовими є коректними і узагальнюючий показник ІІП має такий вид

КІІП = 0,2ЧР + 0,15ЧО + 0,16ЧУ + 0,22ЧВ + 0,27ЧН-Т (2.5)

або, якщо узагальнити вид запису, отримаємо, що інноваційно-інвестиційний потенціал підприємств теплопостачання - це сума добутку значення комплексного показника та його ваги і визначається за такою формулою:

, (2.6)

де - комплексний показник оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу.

- вага відповідної -ої складової інноваційно-інвестиційного потенціалу.

За розробленим підходом було оцінено інноваційно-інвестиційного потенціал КП «Харківські теплові мережі», результати якої наведено на рисунку 2.6. та в табл. 2.7.

Таблиця 2.7 - Динаміка складових ІІП за 2002-2009р.р.

Складові ІІП	Роки
	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
	0,089	0,091	0,092	0,097	0,105	0,099	0,099	0,106
	0,071	0,071	0,071	0,071	0,076	0,083	0,095	0,111
	0,066	0,066	0,066	0,071	0,098	0,110	0,100	0,115
	0,089	0,092	0,092	0,098	0,098	0,088	0,098	0,09
	0,099	0,099	0,099	0,099	0,109	0,104	0,099	0,108
	0,412	0,418	0,419	0,436	0,487	0,483	0,490	0,530

Проведений аналіз, на основі розробленого підходу до оцінки інноваційно-інвестиційного потенціалу, дозволяє виявити становище підприємства в даному аспекті, виявити слабкі складові, яким керівництву необхідно приділити першочергову увагу, на основі чого розробляти заходи щодо покращення ІІП підприємства.



Рисунок 2.6 - Динаміка показників інноваційно-інвестиційного потенціалу КП «ХТМ»

Досягти це можливо шляхом активізації інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства. Але першочерговим етапом є виявлення поточного стану активності, тобто наскільки активним було підприємство щодо реалізації інноваційно-інвестиційної діяльності, проектів.

При визначенні показників, які характеризують інноваційно-інвестиційну активність підприємства, так як різноплановість та різноманітність характеристик інноваційної активності не дають можливості однозначно систематизувати існуючі характеристики, тому на основі методу узагальнення авторка пропонує виділяти такі характеристики інноваційно-інвестиційної активності, оцінку яких також доцільно здійснювати на основі опитувань експертів (рис. 2.7).



Рисунок 2.7 - Характеристика інноваційно-інвестиційної активності підприємств теплопостачання

Їх вибір був обумовлений особливостями діяльності підприємств теплопостачання (відсутність конкуренції, маркетингової політики, тощо) на основі запропонованих складових [134].

При визначенні рівня інноваційно-інвестиційної активності будемо базуватися на підході, який запропоновано в [90], але він скоригований відповідно до потреб оцінки інноваційно-інвестиційної активності підприємств теплопостачання та його етапи представлені на рис. 2.8.



Рисунок 2.8 - Етапи оцінки інноваційно-інвестиційної активності

Формула, запропонована для оцінки інноваційно-інвестиційної активності, ґрунтується на визначенні співвідношення між сумою балів, що виставлена експертами як оцінка кожної характеристики, та максимально можливою сумою балів.

, (2.7)

де - сума балів за всіма характеристиками, що виставлена -им експертом;

- максимально можлива сума балів за всіма характеристиками.

Узагальнений коефіцієнт інноваційно-інвестиційної активності визначається за формулою

, (2.8)

де - сума коефіцієнтів інноваційно-інвестиційної активності за рік кожного експерта;

- кількість експертів.

Значення розрахованого коефіцієнту інноваційно-інвестиційної активності наведено на рис. 2.9.

Рисунок 2.9 - Динаміка показників оцінки інноваційно-інвестиційної активності КП «ХТМ»

Як видно, активність поступово зростає і набуває свого максимального значення в 2008р., який характеризується значним обсягом інвестування за рахунок різноманітних джерел в різні види техніки та технології, але, в силу фінансової кризи, яка охопила Україну та весь світ, показник інноваційно-інвестиційної активності скорочується в 2009р.

Нами теоретично доведено, що ефективний розвиток підприємства залежить від інноваційно-інвестиційного потенціалу та його активності, які є інтегральними або комплексними характеристиками.

Припустимо, що підприємство має певний рівень розвитку інноваційно-інвестиційного потенціалу, збільшення якого можливе при наявності активності, тобто дій, що сприяють його нарощенню. При цьому, темпи зростання активності та потенціалу не пов'язані прямо. Підвищення інноваційно-інвестиційної активності в даному році сприятиме нарощенню потенціалу та підвищенню ефективності діяльності підприємства в наступних роках.

Доведемо цю залежність, використовуючи методи кореляційно-регресійного аналізу. Для цього використовуються дані за період 2002-2009р.р. У якості вихідних даних приймаємо розраховані нами показники активності та потенціалу - фактори, що впливають на результат діяльності, який ми на даному етапі можемо описати через рентабельність діяльності всього підприємства.

Для визначення тісноти взаємозв'язку між показниками, що вивчаються, були побудовані матриці парних коефіцієнтів кореляції по просторовій вибірці за період 8 років (даний період обумовлений кількістю років існування підприємства).

Дані одержаних кореляційних матриць аналізувалися з погляду виявлення можливих взаємозв'язків між показниками, що вивчаються, результативної і факторної ознак. Аналіз взаємозв'язків між факторними ознаками дозволив зробити наступні висновки.

Всі чинники, що характеризують фінансові результати діяльності (Х1 -Х2), мають помітний зв'язок з показниками ефективності діяльності підприємства (рівень рентабельності діяльності), про що свідчать значення коефіцієнтів кореляції.

Для всієї вибірки найістотніший зв'язок з результуючою ознакою має чинник x1 - КІІП. Решта ознак мають не високі значення парних коефіцієнтів кореляції, і, отже, можна зробити висновок про те, що вони не можуть зробити істотний вплив на ефективність.

Результати виявлених зв'язків для всієї вибірки наведено нижче. У результаті покрокової регресії була побудована модель, яка характеризує залежність ефективності підприємства від рівня інноваційно-інвестиційного потенціалу та інноваційно-інвестиційної активності.

, (2.9)

при цьому: Ryx1 = 0,64, Ryx2 = 0,66.

Множинний коефіцієнт детермінації R2=0,684 свідчить про те, що 68,4 % варіації коефіцієнта ефективності обумовлено показниками, що увійшли до моделі. Інша частина варіації зумовлена дією неврахованих факторів. Аналізуючи модель, можна зробити висновок, що на ефективність найбільший вплив має КІІП.

У результаті покрокової регресії була одержана модель, яка характеризує залежність показника ефективності від інших ознак. Отримані коефіцієнти детермінації свідчать про те, що побудована модель є адекватною для об'єктів цієї вибірки. Можливо на ефективність ще мають вплив фактори, що не включені у модель.

Дана модель свідчить про тісний зв'язок між показниками інноваційно-інвестиційного потенціалу, інноваційно-інвестиційної активності та ефективним розвитком підприємства, що забезпечує інноваційно-інвестиційний розвиток.

При підстановці максимальних значень інноваційно-інвестиційного потенціалу та активності (100% або 1), рівень ефективності також максимізується і сягає 100%.

У якості доповнення до зростання показників ефективності діяльності підприємства для оцінки розвитку можна використовувати приріст інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства за рахунок росту активності. Відповідно можна вивести таку залежність (рис. 2.10).

Ефективний розвиток підприємства забезпечується зростанням його інноваційно-інвестиційного потенціалу при інтенсифікації (зростанні) інноваційно-інвестиційної активності.

Інноваційно-інвестиційний розвиток підприємства забезпечується максимізацією всіх трьох складових, оцінку яких було наведено. Таким чином, на основі аналізу інноваційно-інвестиційного розвитку встановлено, що КП «Харківські теплові мережі» протягом восьми років існування мало низький рівень інноваційно-інвестиційного розвитку і лише в 2008-2009 рр. відбулося покращення, тобто відбувся приріст активності до 0,692 та 60,56 в 2008-2009 рр., що обумовило приріст інноваційно-інвестиційного потенціалу до 0,530 та ефективності до +10,7%.



Риссунок 2.10 - Модель інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства

В результаті проведених досліджень можна запропонувати такий підхід до оцінки інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства (рис. 2.11), який полягає в урахуванні впливу інноваційно-інвестиційного потенціалу та активності на ефективність діяльності підприємства.

Отже, встановлено, щоб досягнути зростання ефективності розвитку підприємства, необхідно нарощувати інноваційно-інвестиційний потенціал, збільшувати інноваційно-інвестиційну активність, а це і є ті заходи, які будуть сприяти інноваційно-інвестиційному розвитку підприємств теплопостачання. Реалізація цих заходів можлива за умови інтенсифікації впровадження інноваційно-інвестиційних проектів та рішень, особливо в сфері енергозбереження. При цьому важливим етапом їх здійснення є оцінка ефективності інноваційно-інвестиційних проектів як гаранта інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства.

2.3 Обґрунтування напрямів енергозбереження для підприємств централізованого теплопостачання

Ефективний розвиток та діяльність підприємства, як нами визначено, базується на поєднанні інноваційного потенціалу та інноваційної активності, максимізація та інтенсифікація яких забезпечують інноваційно-інвестиційний розвиток підприємства.

Важливим моментом при реалізації програм інноваційно-інвестиційного розвитку, ми вважаємо, є спрямування обмежених інвестиційних ресурсів в інноваційні розробки, які спрямовані на енергозбереження. Тому постає проблема визначення проектів з енергозбереження, які найбільш привабливі з точки зору інноваційності. Для цього необхідно розглянути можливі енергозберігаючі рішення та класифікувати їх.

Рисунок 2.11 - Підхід до оцінки інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства теплопостачання -

174

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комплексною програмою енергозбереження України [83] передбачено у теплоенергетиці такі заходи: заміна морально застарілих котлів на нові з більшим к. к. д., впровадження нових методів антикорозійного захисту теплових мереж, ефективного теплоізоляційного покриття трубопроводів, автоматики та регулюючого обладнання, пластинчатих теплообмінників, автоматизованих систем керування технологічними процесами вироблення та подавання споживачам теплоенергії, розробка та впровадження нових типових проектів з оптимальним поєднанням помірно централізованих та децентралізованих систем теплопостачання, використання нетрадиційних і альтернативних видів палива та джерел тепла (енергії сонця, вітру, біогазу, геотермальних вод, відходів виробництва).

В енергетичній стратегії України на період до 2030 року та дальшу перспективу (проект) [56] визначено напрями державної політики в розвитку систем теплозабезпечення:

- реконструкція ТЕЦ, впровадження нових технологій з комбінованим виробництвом тепла та електроенергії, введення в експлуатацію водогрійних котлів.

- використання при будівництві та реконструкції теплових мереж попередньоізольованих пінополіуретаном теплопроводів (ПІТ).

- впровадження пристроїв силової електроніки для регулювання продуктивності електричних механізмів для власних потреб.

- впровадження в теплових мережах діагностичних приладів і систем.

- створення облікової інфраструктури централізованих систем теплозабезпечення, впровадження засобів зв'язку та обладнання для оперативно-диспетчерського управління режимами теплопостачання.

- енергетичний аудит і розробка науково обґрунтованих схем теплопостачання міст.

- удосконалення обліку спожитого тепла та збору платежів.

Зауважимо, що у теплопостачанні виділяють три етапи (три сфери), де відбуваються втрати теплової енергії, і де можливо впровадити заходи щодо зниження цих втрат, тобто, заходи з енергозбереження [160] (рис 2.12).

174

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.12 - Місця виникнення втрат та потенціал енергоефективності

Розглянемо докладніше дані напрями впровадження енергозберігаючих рішень. Як ми бачимо, найбільш ефективним напрямком є скорочення втрат енергії на місці споживання. Його реалізація можлива таким чином [57] (табл. 2.8).

Таблиця 2.8 - Впровадження енергозберігаючих заходів на місцях споживання теплоенергії

Найменування заходу	Можливість реалізації підприємства теплопостачання
1	2
1 У зв'язку з тим, що на збільшення теплопродуктивності водопідігрівачів значний вплив робить середній температурний напір, перевагу слід надавати проточній схемі організації руху теплоносія і води, що нагрівається.	-
2. Для ефективної роботи калориферів повітряного опалювання слід періодично очищати теплопередавальну поверхню (парою, стислим повітрям і т.ін.). Коефіцієнт теплопередачі залежить від чистоти поверхонь теплообміну.	-
3. Для опалювання виробничих, адміністративних і побутових приміщень слід застосовувати водяне, а також повітряне опалювання.	-
4. У приміщеннях із зниженою температурою повітря, що визначається умовами виробництва, при малій кількості працівників слід застосовувати автономне повітряне опалювання з подачею повітря тільки в робочу зону.	-
5. При виборі системи опалювання слід мати на увазі, що парова система опалювання характеризується простотою виконання, а також малою металоємністю.	-
6. Серйозним недоліком парового опалювання є перевитрата теплоти, що досягає 20%, унаслідок складності регулювання температур, а також виникнення гідравлічних ударів, які створюють шум в опалювальному приміщенні.	-
7. При паровому опалюванні як теплоносій слід використовувати пар з тиском до 0,15-0,17 МПа.	-
8. Необхідно здійснювати постійний контроль за утепленням вікон і дверей. Нещільність і відсутність утеплення приводять до збільшення витрати теплоти на опалювання до 60%.	-
9. Установка тепловідбивної плівки (теплового екрану) в міжрамний простір вікна дозволить економити до 10% теплоенергії на опалювання будівлі.	-
10. Переведення системи опалювання на черговий режим в неробочий час, святкові і вихідні дні дозволить заощадити 10-15% тепловитрат по відношенню до теплопостачання будівлі.	+
11. Впровадження пофасадного регулювання системи опалювання дозволить заощадити 2-3% тепловитратпо відношенню до теплопостачання будівлі.	+
12. Зниження внутрішньої температури в житлових будинках в нічний час дозволить заощадити 2-3% по відношенню до теплопостачання будівлі.	+
13. Видалення відкладень (накипу) із стінок котлоагрегатів і теплообмінників дозволить понизити витрату тепла на 30% і більше.	+
14. Відновлення теплоізоляції на трубопроводах систем опалювання і системи ГВП дозволить понизити теплові втрати на 7-9% від загального теплоспоживання.	+
15. Застосування регуляторів температури в системах ГВП дозволить заощадити близько 50% теплової енергії, а при установці регуляторів температури теплоносія в системі опалювання передбачувана економія складе близько 15%.	+
16. Установка відбивача, що є теплоізоляційною прокладкою з тепловідбивним шаром між опалювальним приладом і стіною, дозволить заощадити 2-3% від загального споживання.	-
17. Установка ефективної водорозбірної арматури дозволить економити до 15-20% гарячої води.	+
18. Установка конденсатовідвідників збільшує ККД паровикористовуючого устаткування за рахунок зменшення частки пролітної пари на 5-10%.	+
19. Переведення системи з теплоносія «пар» на теплоносій «гаряча вода» дозволить економити 20-30% тепла.	+
20. Застосування закритих схем збору і повернення конденсату економить до 15% теплової енергії.	+
21. Наявність інфільтрації холодного повітря в опалювальних приміщеннях приводить до необхідності додаткової витрати 10-15 ккал на кожен кубометр холодного повітря.	-
22. Тепло вторинних енергоресурсів, в т.ч. безперервного продування котлів і випару з деаератора, можна використовувати для потреб низькопотенціальних теплових процесів: опалювання, вентиляції, гарячого водопостачання, отримання холоду.	+
23. Заміна трубчастих теплообмінників на пластинчасті і використання енергоефективних опалювальних приладів дозволить економити 10-20% тепла.	+

Як видно з даної таблиці, лише на певний перелік заходів щодо енергозберігання підприємство тепломережі має вплив. Це свідчить, що за даним напрямком підприємства теплопостачання не можуть повністю контролювати ситуацію та забезпечити виконання даних заходів. Відповідно, це вимагає комплексного підходу до вирішення проблем енергозбереження із участю декількох партнерів.

До заходів із забезпечення енергозбереження в котельнях відносять [4]:

1. Економія теплової енергії за рахунок глибокої утилізація тепла вологих газів.

2. Переведення парових котлів у водогрійний режим.

3. Раціональний розподіл навантаження між декількома котлами, які працюють одночасно.

4. Редукування пари з одночасним виробленням електричної енергії.

5. Використання теплової енергії безперервного продування котлів.

Даний вид заходів повністю підпадає під повноваження підприємств теплопостачання і може бути використаний для розробки відповідних програм енергозбереження підприємствами теплопостачання.

В секторі теплозабезпечення доцільними є також заходи, що стосуються розвитку джерел теплопостачання, а саме [56]:

- застосування сучасних пальників котельних з низькою емісією оксидів сірки та азоту;

- організація випуску та застосування більш ефективної та надійної автоматики регулювання і захисту котлоагрегатів і в цілому котелень;

- впровадження мікроконтролерної системи управління технологічним процесом роботи котлів;

- кільцювання діючих джерел тепла і створення можливості їх паралельної роботи;

- диспетчеризація системи обліку і контролю технологічних процесів розподілу теплової енергії;

- комп'ютеризація, автоматизація систем управління та контролю за процесами виробництва теплової енергії;

- коригування управління процесів горіння газу за вмістом СО у відхідних газах з регулюванням тягодуттєвими машинами за допомогою тиристорних перетворювачів;

- обладнання котельних ефективними утилізаторами тепла відхідних газів з котлів, що дає змогу заощадити природний газ;

- впровадження нових технологій хімічної підготовки води котелень і ТЕЦ;

- впровадження високоефективної технології приготування і спалювання в топках котлів рідкого палива - паливних емульсій та обладнання для її реалізації. Ця технологія дає можливість спалювати високов'язкі та некондиційні мазути;

- впровадження стаціонарних газоаналізаторів оптимізації процесу горіння;

- впровадження електронасосних агрегатів з широким діапазоном робочих характеристик, що дозволяє оптимізувати витрату енергії на привід насосів.

Перелік даних напрямів також конкретно може бути використаний на підприємствах централізованого теплопостачання та стати основою розробки дієвої програми впровадження заходів енергозбереження.

Енергозберігаючі проекти у сфері транспортування теплової енергії полягають, в основному, в заміні зношених труб на нові, попередньо ізольовані, з меншим коефіцієнтом втрат тепла. Такі проекти значно більш затратні, ніж всі інші і відносяться до проектів з дуже тривалим періодом окупності [3].

Аналіз джерел літератури показує, що класифікація заходів щодо енергозбереження може бути різноманітна, так виділяють [5] заходи щодо енергозбереження в системах опалення, які умовно можна поділити на чотири групи:

1. Організація обліку й контролю з використання енергоносіїв;

2. Об'ємно-планувальні, будівельно-конструктивні заходи щодо енергозбереження;

3. Технічні заходи енергозбереження: удосконалювання інженерних систем та їхніх елементів (місцевого й центрального теплопостачання, опалення, гарячого водопостачання (ГВП));

4. Енергозбереження шляхом утилізації природної теплоти й холоду, використання вторинних енергоресурсів, зменшення теплових втрат.

Енергозберігаючі заходи за ознакою «терміну окупності» умовно можна розподілити на[8]:

- довготермінові, які потребують значних капіталовкладень (високозатратні), з терміном окупності більше ніж 5 років (прокладку нових або капітальний ремонт існуючих теплових мереж з використанням труб з пінополіуретанової або іншої теплоізоляції, що забезпечує зниження теплових втрат у 2-3 рази; утеплення зовнішніх стінових огороджень будинків з використанням твердих плит, гнучких матів й інших матеріалів, заміна віконних блоків тощо.);

· середньотермінові (середньо затратні) заходи з терміном окупності від 2 до 5 років (впровадження оптимальних графіків регулювання витрати й температури теплоносія з використанням засобів автоматизації й контролю; заміну найбільш зношених ділянок теплових мереж, що перебувають в аварійному стані, на труби із заводською теплоізоляцією на основі пінополіуретану; ущільнення віконних і дверних прорізів);

- першочергові (низькозатратні) заходи з терміном окупності до 2 років (характеризуються малим терміном впровадження й невеликим терміном окупності (до 2 років - організаційні заходи, що дозволяють зацікавити споживачів теплової енергії в економії палива).

Ці заходи, виходячи з обсягу інвестицій, можуть бути також поділені на високовитратні, низьковитратні й безвитратні.

Крім того, енергозберігаючі заходи можна розподілити: за рівнем: державний; регіональний; підприємства; за сферою: економічні; організаційні; технічні, тощо.

Проведене дослідження свідчить, що напрямів і способів енергозбереження достатньо багато і постає питання щодо вибору найбільш підходящих для підприємств теплопостачання. Тому, базуючись на розглянутих напрямах енергозбереження та можливих класифікаціях пропонується визначити такі напрями енергозбереження враховуючи такі критерії, які визначені експертами на основі попередніх досліджень та практичного досвіду:

- критерій інноваційності (К1) - енергозберігаючі заходи повинні мати інноваційний характер;

- критерій ефективності (К2) - енергозберігаючі заходи повинні приносити економічний ефект, максимальну економію енергоресурсів;

- критерій інвестиційної можливості (К3) - реалізація енергозберігаючого заходу повинна забезпечуватися наявними інвестиційними ресурсами підприємства;

- критерій екологічності (К4) - заходи із енергозбереження повинні мати екологічний ефект і позитивно впливати на оточуюче середовище (наприклад, зменшення викидів СО2);

- критерій доступності ресурсів (К5) - ресурси (матеріальні, технічні, людські) повинні бути доступні для підприємств теплопостачання.

Напрями, за якими здійснюватиметься енергозбереження представлені нижче. Їх узагальнення зроблено на основі наведених раніше можливих класифікацій та напрямів.

1. Розвиток систем теплопостачання (Р1).

2. Розвиток інженерних систем централізованого гарячого водопостачання(Р2)

3. Розвиток джерел теплопостачання(Р3)

4. Розвиток економії теплоресурсів у споживачів (Р4)

5. Розвиток систем централізованого опалення (Р5)

Розвиток систем централізованого опалення передбачає:

- ліквідацію малоефективних котелень з підключенням споживачів до централізованого теплопостачання;

- реконструкцію котелень із заміною фізично і морально застарілих котлів на нові високоефективні котли;

- модернізацію внутрішньоквартальних теплових мереж з використанням попередньоізольованих труб у пінополіуретані;

- впровадження когенерації.

Розвиток систем теплопостачання включає:

- модернізацію магістральних теплових мереж з використанням труб в пінополіуретанової ізоляції;

- модернізацію автоматизованої системи диспетчерського управління (АСДУ) централізованого теплопостачання м. Харкова

Розвиток інженерних систем централізованого гарячого водопостачання включає наступні заходи:

- реконструкцію теплорозподільних станцій з влаштуванням індивідуальних теплових пунктів у житлових будинках;

- заміну теплообмінників на теплових розподільних станціях та котельнях;

- установку частотних перетворювачів на гарячеводних насосних установках ТРМ;

- модернізацію внутрішньоквартальних мереж гарячого водопостачання з використанням труб поліпропіленових у ППУ ізоляції.

Розвиток джерел теплопостачання включає:

- реконструкцію та/або заміну котлів;

- підвищення ККД казанів, що використовуються у котельнях.

Розвиток економії теплоресурсів у споживачів включає:

- реконструкцію внтурішньобудинкових тепломереж;

- встановлення вузлів обліку теплоенергії.

Для того, щоб вибрати найбільш привабливі та реальні для практичної реалізації напрями використовуємо метод ієрархій (метод МАІ), запропонований Т.Сааті [129].

Метод аналізу ієрархій представляє собою систематичну процедуру для ієрархічного представлення елементів, що визначають суть проблеми. Сутністю даного методу є декомпозиція проблеми на більш прості складові частини. Потім відбувається подальша обробка послідовності суджень шляхом парних порівнянь. Метод аналізу ієрархій включає процедури синтезу множинних суджень, отримання пріоритетності критеріїв та знаходження альтернативних рішень.

Метою дослідження за даним методом є розробка системи оціночно-аналітичних процедур пошуку найбільш доцільного напряму енергозбереження на підприємстві теплопостачання, який задовольняє загальному критерію - інноваційно-інвестиційному розвитку підприємства на основі ефективної діяльності, інноваційно-інвестиційній активності та інноваційно-інвестиційному потенціалу.

Будується ієрархічна модель вирішення поставленої задачі (рис 2.13), де, на першому рівні - представлено мету, на другому - критерії, яким повинен відповідати напрям впровадження енергозбереження, на третьому - можливі напрями енергозбереження.

174

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 2.13 - Ієрархічна модель вибору оптимального напряму впровадження енергозбереження для підприємства централізованого теплопостачання

Спочатку проводиться ранжування між визначеними критеріями для визначення їх важливості при досягненні кінцевої мети, потім в розрізі кожного критерію порівнюються визначені напрями впровадження енергозбереження, що дозволяє визначити найбільш відповідний, оптимальний напрям енергозбереження для підприємств теплопостачання.

Відповідні розрахунки виконано за допомогою пакету Microsoft Office - Excel, сформовані в табличному вигляді. Результати порівняння наведено в табл. 2.9

За результатами табл. 2.9 бачимо, що найперспективнішим є розвиток систем централізованого опалення (за всіма критеріями він переважає), на другому місці - розвиток інженерних систем централізованого гарячого водопостачання, який є досить привабливим за критерієм ефективності та доступності ресурсів. Третє місце посідає напрям - розвиток систем теплопостачання. Він поступається за критерієм ефективності попереднім двом напрямам, та має досить високе значення за критерієм екологічності

Таблиця 2.9 - Матриця глобальних пріоритетів

Альтернативи	Критерії	Глобальні пріоритети
	Критерій інноваційності (К1)	Критерій ефективності (К2)	Критерій інвестиційної можливості (К3)	Критерій екологічності (К4)	Критерій доступності ресурсів (К5)
	Числове значення вектора пріоритету
	0,051936	0,029755	0,143314	0,270603	0,504392
Розвиток систем теплопостачання (Р1).	0,089354	0,209049	0,118353	0,316577	0,198329	0,213525
Розвиток інженерних систем централізованого гарячого водопостачання(Р2)	0,113964	0,323607	0,125362	0,088796	0,343370	0,230736
Розвиток джерел теплопостачання(Р3)	0,091484	0,081286	0,046398	0,203359	0,077118	0,107746
Розвиток економії теплоресурсів у споживачів (Р4)	0,089354	0,047681	0,070326	0,032280	0,037814	0,043946
Розвиток систем централізованого опалення (Р5)	0,615844	0,338376	0,639561	0,358988	0,343370	0,404047

Таким чином, за допомогою методу ієрархій було визначено три пріоритетні напрями впровадження енергозбереження для підприємств централізованого теплопостачання. На основі цього буде будуватися концепція розвитку підприємств теплопостачання та «Програма розвитку системи теплопостачання» КП «Харківські теплові мережі».

Також виявлено на всіх етапах дослідження, що найбільшу увагу необхідно звернути на інноваційні енергозберігаючі проекти, впровадження та відбір яких надасть найбільший економічний, екологічний та інший ефекти. Дане рішення ґрунтується на теоретичних дослідженнях, державних програмах розвитку теплоенергетики та практичному обґрунтуванні. Крім того, дані проекти матимуть специфічні особливості, які необхідно врахувати при оцінці ефективності такого типу проектів, що викликає необхідність в розробці методичного підходу щодо розрахунку економічної ефективності від реконструкції теплових мереж.