Актинометричні та градієнтні спостереження за атмосферою

4

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фізики атмосфери та кліматології

Звіт

з навчальної практики:

Загальна метеорологія

Виконала:

Студентка гр.Е-29

Ущаповська О.В.

Керівник:

Сущенко А.І.

Одеса 2011Зміст

Вступ

1. Актинометричні спостереження

1.1 Призначення спостережень. Формули для розрахунків

1.2 Актинометричні прилади

1.2.1 Актинометр

1.2.2 Піранометр, він же альбедометр

1.2.3 Балансомір

1.3 Порядок проведення спостережень

1.4 Обробка спостережень

2. Градієнтні спостереження

2.1 Призначення спостережень і формули для розрахунків

2.2 Проведення вимірювань, їх запис та обробка

Висновок

Література

Вступ

Практика з загальної метеорології проходила на базі морської геофізичної лабораторії ОДЕКУ з 5 по 11 липня 2011 року. Метою практики є закріплення теоретичних знань, отриманих під час вивчення дисципліни «Фізика атмосфери». Практика складається з двох частин:

1. Актинометричні спостереження, під час яких проводиться вимірювання основних потоків радіації в атмосфері за різних погодних умов та при різних висотах Сонця.

2. Градієнтні спостереження, на основі яких студенти вчаться аналізувати ситуацію, з точку зору забруднення повітряного середовища.

Інструктаж з техніки безпеки провів зав. лабораторії метеорологічних досліджень Сущенко А.І.

1. Актинометричні спостереження

1.1 Призначення спостережень. Формули для розрахунків

актинометричний градієнтний актинометр піранометр балансомір атмосфера

Знання радіаційних характеристик є дуже важливим для правильної оцінки різних кліматоутворювальних складових. Для їх визначення проводять актинометричні спостереження, які дозволяють виміряти пряму радіацію S, сумарну Q, розсіяну D, відбиту від земної поверхні R_k, повний радіаційний баланс B. Тут радіаційні потоки позначені буквами, які не співпадають з позначеннями в теорії, але прийняті у книжці для запису актинометричних спостережень КМ-12 (Додаток Ф 5). За результатами виміряних величин розраховують інші радіаційні характеристики - пряму радіацію на горизонтальну поверхню S^' , сумарну радіацію Q, альбедо поверхні А, радіаційний баланс В і довгохвильовий баланс В_д . (Beличини сумарної радіації Q і повного балансу В хоча і вимірюють, але при розрахунках потоків виміряні величини не використовують. Більш точно їх визначають за формулами. Вимірювання цих двох потоків потрібні лише для робочої повірки перевідних множників відповідних приладів, яка програмою цієї практики не передбачена).

1.2 Актинометричні прилади

1.2.1 Актинометр

Для вимірювання прямої сонячної радіації застосовують термоелектричний актинометр який працює на принципі термоелектричного струму. Приймальна частина актинометра складається з тонкого диску, зробленого з сріблястої фольги; вона розташована на дні трубки, яка під час роботи націлюється на Сонце. Сторона сріблястого диску, повернута до Сонця, зачорнена. До другої сторони приклеєні внутрішні непарні спаї термоелектричної батареї, яка має вигляд зірочки. Зовнішні парні спаї приклеєні до мідного кільця, покладеного на зірочку. Термобатарея ізольована від диску і від корпусу. Актинометр встановлюється з урахуванням широти місця, його трубка може бути орієнтованою за допомогою гвинтів по висоті і азимуту Сонця. Для точної наводки у зовнішній діафрагмі на верхньому кінці трубки зроблений невеликий круглий отвір. Навпроти цього отвору в нижній частині трубки на білому екрані є темна точка, в якій за правильної установки приладу, сонячний промінь, що пройшов через отвір має дати світлу пляму (зайчик).

Для вимірювання термоструму, який виникає між парними, нагрітими Сонцем, і непарними спаями, підключають гальванометр. Інтенсивність сонячної радіації S визначається за формулою

S=б₁ N ,

де

N - відлік по гальванометру;

б₁ - перевідний множник приладу, який наведено у його Сертифікаті;

S - пряма сонячна радіація на перпендикулярну до променів поверхню.

1.2.2 Піранометр (альбедометр)

Для вимірювання сумарної, розсіяної і відбитої короткохвильової радіації використовують термоелектричний піранометр, якщо його перевернути вниз приймальною частиною, він працює як альбедометр.

Приймальна частина приладу являє собою термоелектричну батарею з манганінових і константа нових смуг. Всі парні спаї термобатареї побілені магнезією, а непарні - зачорнені сажею. Для захисту від довгохвильової радіації і від вітру приймальна поверхня, яка закріплюється на металічній підставці, покрита скляним ковпаком.

Розсіяну радіацію вимірюють використовуючи тіньовий екран, який захищає приймальну поверхню приладу від попадання прямих сонячних променів. Короткохвильова радіація поглинається зачорненими спаями, а білі спаї її відбивають. Утворювана різниця температур пропорційна величині радіації, яка надходить до приймача. Термострум , який з'являється внаслідок різниці температур, також вимірюється гальванометром. Розсіяна радіація D в розраховується за формулою

D=б₂ N ,

де

N - кількість поділок гальванометра;

б₂ - перевідний множник, який надано у сертифікаті приладу.

Вимірювання сумарної радіації піранометром виконується лише за певних умов.

Відбита від земної поверхні короткохвильова радіація може бути виміряна цим приладом, якщо його приймальна частина буде повернута до земної поверхні.

1.2.3 Балансомір

Термоелектричний балансомір призначений для вимірювання результуючої величини всіх потоків радіації як короткохвильової, так і довгохвильової, які надходять до земної поверхні і які відходять від неї, тобто для вимірювання радіаційного балансу.

Приймачем балансоміру є дві мідні тонкі пластинки, зовнішні поверхні яких зачорнені. Зачорнені сторони пластинок повернуті до зовнішньої сторони: одна - догори, друга - вниз. Термострум у приладі визначається різницею температур верхньої і нижньої пластинок, які нагріваються відповідно потокам радіації, які надходять до земної поверхні і відходять від неї. Балансомір встановлюють горизонтально і також підключають до гальванометру. За допомогою цього приладу визначають баланс без прямої радіації (В - S'), для чого його приймальну частину затіняють екраном. За певних умов, вимірюють повний радіаційний баланс В. оскільки приймальна частина приладу не захищена від вітру, а вітер впливає на температуру обох поверхонь, паралельно з відліком гальванометра по балансоміру вимірюють по вітроміру швидкість вітру на висоті 2 м. при обробці спостережень до результатів вимірювань по балансоміру вводять поправку на вітер. Усі актинометричні прилади встановлюються на метеорологічному майданчику на спеціальній актинометричній стойці, на якій передбачено перевертання альбедометра вниз приймальної поверхнею, установка тіньового екрану, переміщення приладів зі зміною азимута Сонця, підключення їх до гальванометрів.

Гальванометри (їх два) встановлюються біля актинометричної стойки у ящику, де вони захищені від вітру і опадів. У одиниці кВт/м² переводять лише баланс без прямої радіації

В - S=б₃ N.

1.3 Порядок проведення спостережень

Об'єм вимірювань і порядок спостережень залежить від стану атмосфери, і в першу чергу від хмарності і стану диску Сонця, правильно оцінити яке при актинометричних вимірюваннях дуже важливо. Для відмітки стану диска Сонця використовуються наступні позначки:

-- на сонячному диску і в зоні навколо нього нема слідів хмар, туману або клубів диму, пилу;

О -- Сонце просвічує крізь хмари, туман або дим і тіні наземних предметів добре розпізнаються (Сонце помірне);

-- Сонце ледве просвічує крізь шар хмар, тіні не розпізнаються, націлити актинометр неможливо (Сонце слабке);

П -- сонячного диска не видно крізь щільні хмари (похмуро).

При актинометричних спостереженнях вимірюють деякі метеорологічні величини. У першу чергу форму і кількість хмар - загальну і нижнього ярусу. Вид і різновид їх не вказують. При загальній хмарності не більше 3 балів визначають колір небесного склепіння.

Температуру повітря визначають по сухому термометру в психрометричній будці, поправку не вводять.

Температуру підстильної поверхні відраховують по закінченні спостереження по строковому термометру на поверхні ґрунту. Поправка не вводиться.

Стан підстильної поверхні визначають візуально. Можливий стан поверхні:

- без снігу і без рослинності: суха, волога, мокра, замерзла;

- з рослинністю - спочатку відмічається стан вологості, а потім характеризується рослинність: рідка, з просвітами, суцільна.

Послідовність проведення вимірювань:

1. Підключити прилади до гальванометрів; впевнитись, що прилади працюють.

2. Записати в книжку КМ-12 дату, хмарність, видимість, колір неба, стан діяльної поверхні, показання сухого термометра.

3. Визначити і записати місце нуля приладів, закритих кришками. Для балансоміра це виконується за умови розімкненого ланцюга.

4. Зняти кришки приладів, перевірити націлювання актинометра на Сонце і затінення піранометра (альбедометра).

5. Записати час початку спостереження з точністю до хвилини за середнім сонячним місцевим часом. Для Одеси влітку цей час визначається так: час на годинниках мінус 1 година декретного часу (через те, що годинники переведено на літній час) плюс 3 хвилини (поправка на різницю довготи центрального меридіана годинного пояса і місцевого меридіана).

6. Відліки показань гальванометрів проводиться у тій же послідовності, яка відповідає порядку спостережень при даному стані диска Сонця і передбачена строками в КМ-12.

7. Оскільки піранометр і балансомір працюють з одним гальванометром - не забувати при переключенні приладів вичекати час інерції. Інерцію приладів треба враховувати і при переході від вимірювання одного потоку до другого, наприклад, від роботи затіненого піранометра до відкритого або перевернутого вниз приймальною частиною тощо.

При вимірюванні всіх видів радіації відліки по приладах виконуються з точністю до 0,1 поділки гальванометра.

При відмітці диска Сонця і висоті Сонця не менше 30? вимірюються всі потоки радіації, позначені в книжці КМ-12, в тому числі повний радіаційний баланс В та сумарна радіація Q.

8. При вимірюванні кожного потоку по балансоміру і альбедометру (піранометру) проводиться 3 повторних відліки. В інтервалах цих відліків беруться два відліки по актинометру.

9. При відліках по незатіненому балансоміру В і затіненому (В - S') необхідно надати знак, яким вилка, через яку підключають прилад до гальванометра, обернена вгору (знаки + або -). Водночас з відліками по балансоміру виконують відлік швидкості вітру. Швидкість вітру відраховується з точністю до 1 м/с.

10. Після останнього відліку слід записати час закінчення спостереження за середнім сонячним місцевим часом, а також вимірити температуру поверхні ґрунту і температуру гальванометра при актинометрі.

11. Кожне актинометричне спостереження має бути виконано за однакових умов стану диска Сонця. Якщо під час спостереження змінюється хмарність і закритість Сонця хмарами, дозволяється перечекати деякий час, щоб виміряти радіаційні потоки при можливо більш стійких умовах хмарності і одній і тій же відмітці диска Сонця, яка записується при вимірюванні кожного потоку радіації і відповідній графі.

12. Схематично порядок спостережень при різних станах сонячного диска такий:

1). на сонячному диску і в радіусі 5? нема хмар, відмітка :

;

Паралельно з кожним потоком вимірюється пряма радіація S.

2). на сонячному диску хмари, відмітки , , П:

.

У нічні строки спостереження проводяться лише по балансоміру.

Розсіяна радіація , вимірюються затіненим піранометром, сумарна Q - відкритим, а відбита перевернутою приймальною частиною до земної поверхні.

Повний радіаційний баланс В вимірюється відкритим балансоміром, а () - баланс без прямої радіації - затіненим.

Пряма радіація на перпендикулярну до променів поверхню - актинометром. Актинометр працює лише при відмітках Сонця і . Водночас з вимірюванням кожного потоку в книжці спостережень відмічається стан диска Сонця.

1.4 Обробка спостережень

Обробка вимірювань, проведених піранометром.

Кожне актинометричне спостереження, крім нічних, починається з вимірювань розсіяної радіації D₁ і закінчується вимірюванням розсіяної радіації D₂. Крім розсіяної, піранометром вимірюється сумарна радіація Q у склад якої входять розсіяна і пряма радіація на горизонтальну поверхню, а також вимірюється відбита від поверхні землі R_к.

При обробці спостережень спочатку знаходять середнє з трьох повторних відліків N_cp і записують у сусідній колонці. По середньому відліку на графіку шкалових поправок відповідного гальванометра знаходять поправку ?N і записують її під середнім значенням з відповідним знаком, нижче строкою записують місце нуля приладу N₀ з від'ємним знаком. Алгебраїчна сума цих трьох величин записується до наступної колонки, - це виправлене значення N_випр радіаційного потоку. Здобуті виправлені значення D₁, D₂, R_k, переводять з одиниць гальванометра в одиниці енергії потоку множенням на перевідний множник піранометра б₁, наданий у сертифікаті. Результати записують у останню графу сторінки з точністю до сотих.Q - потік сумарної радіації в не переводиться. Цю величину пізніше розраховують за формулою:

. (1.4)

Перевідний множник б є дійсним лише для даної пари приладів - піранометр і гальванометр, балансомір і гальванометр, актинометр і гальванометр. Якщо один з приладів замінюється, змінюється і значення перевідного множника.

Обробка вимірювань, проведених балансоміром

Вимірювання балансоміром можуть виконуватись за будь-якої погоди, крім дощу,у будь-який час доби, і у нічний час теж. Повний радіаційний баланс В вимірюється незатіненим балансоміром. До його верхньої поверхні надходить короткохвильова сумарна радіація і довгохвильове зустрічне випромінювання атмосфери, а на нижню - короткохвильова відбита радіація і довгохвильове випромінювання землі. Радіаційний баланс - це повний прихід мінус витрати променистої енергії.

При вимірюваннях В і В - S ' (баланс без прямої радіації) водночас з відліками термоструму по гальванометру вимірюється і записується швидкість вітру по вітроміру, який встановлюється біля актинометричної стойки Розрахунки виправлених значень В і ( В - S') проводять так само як і потоків, виміряних піранометром. Потім N_випр виправляють ще на вітер. Для цього виправлене значення зводять до штилю множенням на відповідний множник F і дістають N_шт (N штильове). Величина множники визначається середньою швидкістю вітру. При вимірюваннях цього потоку зведене до штилю значення В - S' множенням на б₃ переводиться в , значення B не переводиться, а розраховується за формулою:

. (1.5)

при наступній обробці спостережень. Якщо при вимірюваннях B - S' змінювалась полярність і вилка переключалась з + на - , знак має бути перенесений у останню колонку записують разом з переведеним у значенням B - S'.

Обробка вимірювань, проведених актинометром

Пряма радіація, яка надходить до перпендикулярної до променів поверхні S, вимірюється паралельно з вимірюваннями всіх потоків, що визначаються піранометром і балансоміром.

Актинометр безперервно підключений до свого гальванометра. Два відліки актинометра, які записані у відповідній колонці КМ - 12 при відмітках диска Сонця О² і О, зазвичай, однакові або відрізняються на декілька десятих часток. Ці відліки також виправляються шкаловою поправкою, місцем нуля, а до виправленого значення ще вводиться поправка на температуру термометра при актинометрі, яка наведена у таблиці А.З. Переводяться у лише значення прямої радіації, виміряні паралельно з вимірюванням перевідний множник .

Розрахунок додаткових характеристик радіаційного балансу

При наступній обробці необхідно визначити величину S' - пряму радіацію на горизонтальну поверхню. Ця величина може бути розрахована за формулою:

,

якщо відомий синус висоти Сонця в період проведення спостереження.

Синус висоти Сонця можна розрахувати за формулою:

, (1.6)

де

ц - широта місця;

д - схилення Сонця у певний день;

ф - істинний сонячний час спостереження у кутових одиницях або годинний кут Сонця.

Висота Сонця і синус висоти можуть бути визначені по номограмі Набокова, яка будується для певного кола широти. По схиленню Сонця і істинному сонячному часу по цій номограмі без розрахунків визначають висоту Сонця і синус висоти.

Істинний сонячний час спостереження визначається так:

1. за часом початку і кінця спостереження знаходять середнє значення ф_m;

2. по таблиці А.1 у Додатку А для даного дня визначають рівняння часу - поправку для переходу від середнього сонячного часу до істинного сонячного часу ?ф, її вводять з відповідним знаком ± до ф_m і дістають ф_О.

З таблиці А.2 для даного дня знаходять схилення Сонця д_О. По д_О і ф_О по номограмі Набокова визначають h і sin h.

Всі ці величини записують у верхній правій частині сторінки КМ-12.

Радіаційні потоки, які не вимірювались, розраховуються за наступними формулами:

(1.7)

(1.8)

(1.9)

(1.10)

(1.11)

де

B_д - довгохвильовий баланс;

A - альбедо підстильної поверхні.

При відсутності прямої сонячної радіації альбедо поверхні розраховується як відношення

,

Де R_{k, випр} і D_{2, випр} не переведені у .

2. Градієнтні спостереження

2.1 Призначення спостережень і формули для розрахунків

Градієнтні спостереження проводяться з метою дослідження процесів мікромасштабу в приземному шарі атмосфери, (мікромасштаб просторовий - від декількох десятків метрів до декількох сотень метрів, часовий - від декількох хвилин до декількох годин). Результати градієнтних вимірювань дозволяють розрахувати коефіцієнт турбулентності, який залежить від термічної стратифікації, шорсткості поверхні і швидкості вітру або краще вертикального градієнта швидкості вітру.

Якщо визначити коефіцієнт турбулентності k і відомі градієнти температури та вологості, можна розрахувати турбулентний потік тепла, турбулентний потік вологи, а значить і витрати тепла на випаровування:

P= - kсc_p (2.1)

W= - kс(2.2)

Q_w = LW (2.3)

де

P - турбулентний потік тепла;

W - турбулентний потік вологи;

Q_w - витрати тепла на випаровування;

с- густина повітря;

с_р - питома теплоємність повітря за умови сталого тиску;

t - температура повітря;

S - масова частка водяної пари.

Турбулентний потік тепла і витрати тепла на випаровування є важливими складовими теплового балансу.

Коефіцієнт турбулентності в умовах навчальної метеорологічної станції може бути розрахований по значеннях швидкості вітру на висоті їм або різниці швидкостей вітру, виміряних на висотах 0,5 і 2,0 м і значеннях температури на тих же висотах. У приземному шарі коефіцієнт турбулентності збільшується з висотою. Для того, щоб результати визначення коефіцієнта були порівняними, його завжди розраховують для однакової висоти - 1 м над поверхнею землі, позначають і виражають в з точністю до сотих часток.

Розрахункові формули для визначення турбулентних потоків тепля P, вологиW і витрат тепла на випаровування Q мають наступний визляд:

P= 0.94 k₁ Дt(2.4)

W=2.1k₁ Дe(2.5)

Q= 1.47k₁ Дe (2.6)

Якщо швидкість вїгру вимірюється тільки на висоті 1 м для розрахунку коефіцієнта урбулентності використовується формула

k₁ =(2.7)

де

- швидкість в м/с на висоті 1 м;

Дt - різниця температур на висотах 0.5 - 2,0 м;

- шорсткість підстильної поверхні.

Розрахунки k₁ полегшує таблиця його значень для різних Дt і . Знайдений в таблиці результат має бути розділеним на ln . Ця величина також визначається з таблиці по значеннях висоти нерівностей поверхні

Якщо швидкість вітру вимірюється на двох висотах (0,5 і 2,0 м), то формула для розрахунку k₁ інша:

k_{1 =}0.104Дu(2.8)

де

Дu - різниця значень швидкості вітру на висотах 2,0 і 0,5 м

Дu= u_{2 -} u_0,5,

- різниця значень температури по сухому термометру аспіраційного психрометра на висотах 0,5 і 2 м

= -

2.2 Проведення вимірювань, їх запис і первинна обробка

Робота виконується по черзі двома бригадами з чотирьох-п'яти студентів. Одні бригади працюють в першу зміну, інші - в другу. Спостереження проводяться щогодинно з 9 годин ранку до 18 годив вечора. Запис відліків з точністю до 0,1 здійснюється у книжку КМ - 16 (таблиця Б.5).

Спостереження проводяться на градієнтних щоглах, де встановлюються аспіраційні психрометри і ручні чашкові анемометри.

2.2.1 Установка і опис приладів

Градієнтна щогла має таку будову, що приймальна частина приладів, які на ній установлюються, знаходяться на відповідній стандартній висоті, це висоти 2,0 і 0,5 м. У залежності від методу який використовується для розрахунку коефіцієнта турбулентності, швидкість . вітру може вимірюватись на наведених вище висотах або на висоті 1 м.

Аспіраційні психрометри, які виміюють температуру сухого і змоченого термометрів, установлюються у вертикальному положенні. Лівий з двох термометрів - сухий, правий - змочений, його резервуар обгорнутий батистом, Ціна поділки шкали - 0,2°С, точність відліків, як і по стаціонарному психрометру - 0,1°С Змочування виконується дистильованою водою за допомогою піпетки в строк, вказаний у Додатку (табл. Б.1) і завжди перед заводом аспіратора. Аспіратор протягує повітря і таким чином запобігає його застою у захисному кожусі психрометра.

За допомогою чашкових анемометрів визначають середню швидкість вітру за заданий інтервал часу. При градієнтних спостереженнях цей час, зазвичай, становить 10 хвилин. Приймальною частиною приладу є хрестовина з чотирма чашками у вигляді півсфер на її кінцях. Під впливом вітру чашки разом з хрестовиною обертаються і на циферблаті приладу відлічується кількість обертів. Циферблат має три шкали: одна шкала відмічає тисячі обертів, друга - сотні, а третя - велика - десятки і одиниці. Щоб визначити швидкість вітру, перед включенням пускового пристрою приладу записується початковий відлік по всіх трьох шкалах, після виключення (через 10 хвилин) записується кінцевий відлік. Далі знаходять різницю між цими відліками і ділять її на 600 с. По сертифікату приладу кількість обертів за І секунду переводять у швидкість вітру в м/с і вона записується в КМ- 16.

У час, коли анемометр знаходиться у неробочому стані, він має бути закритим від вітру.

2.2.2 Обробка вимірювань

1. Визначити швидкість вітру на висоті 1 м або різницю швидкостей вітру на висоті 2,0 - 0,5м.

2. Розрахувати середні з п'яти відліків значення сухого і змоченого термометрів на двох висотах. Знайти виправлені значення температури і різниці

= - (сухий термометр).

3. Визначити з психрометричних таблиць (з поправками на тиск по аспіраційному психрометру) значення парціального тиску на обох висотах і їхню різницю

Де= е_0,5 - е_2.0

4 Використовуючи Додаток (табл. А.2 і табл. А.1) і формулу (2.7) розрахувати k₁, якщо вітер виміряний на висоті 1м. За допомогою Додатку (табл. А.2), якщо вітер виміряний на двох висотах по визначених Дu і знайти в таблиці значення k₁.

5 За наданими вида формулами (2,4 - 2,6) розрахувати P - турбулентний потік тепла, W- турбулентний потік водяної пари, Q_k - затрати тепла на випаровування.

Висновок

Під час практики з загальної метеорології, яка проходила з 5 по 11 червня на базі морської геофізичної лабораторій ОДЕКУ ,ми проводили два види спостережень: актинометричні та градієнтні. Актинометричні спостереження дозволяють виміряти пряму, сумарну, розсіяну, відбиту від земної поверхні радіацію та повний радіаційний баланс. Вимірювання проводили за допомогою спеціальних приладів: актинометр, піранометр (альбедометр), балансомір. Градієнтні спостереження дозволяють дослідити процеси мікромасштабу в приземному шарі атмосфери. Під час цих спостережень ми користувались аспіраційними психрометрами і ручними чашковими анемометрами. Ними вимірювали температуру сухого та змоченого термометрів та середню швидкість вітру за даний інтервал часу. За результатами виміряних величин проводили розрахунок характеристик турбулентності: турбулентний потік тепла, турбулентний потік вологи і витрати тепла на випаровування. На третій день градієнтних спостережень побудували графіки денного ходу температури і вологості повітря на двох висотах, різниці швидкостей вітру, турбулентних потоків тепла, вологи і витрати тепла на випаровування. Провели аналіз отриманих результатів і графіків.

Література

1. Методичні вказівки до навчальної практики з дисципліни «Метеорологія і кліматологія» розділ «Загальна метеорологія» для студентів ІІ курсу,

Одеса 2007. Укладвчі: к.г.н., доц.. Борисова С.В., к.г.н., доц.. Катеруша Г.П.

2. Руководство по теплобалансовым наблюдениям. Гидрометеоиздат Ленинград, 1977г. Редактор Л.В. Ковель

3. Руководство гидрометеорологическим станциям по актинометрическим наблюдениям. Гидрометеоиздат, Ленинград, 1973г.

Размещено на Allbest.ru