Рис. 23

Основне електрообладнання розподільних пунктів

Вимикачі навантаження призначені для включення і відключення електричних кіл під навантаженням у межах номінального струму. Ці електричні апарати не можуть виключати струми короткого замикання, а тому вони, як правило, працюють разом із високовольтними запобіжниками.

Вимикачі навантаження вибираються за такими основними параметрами: номінальна напруга (<7_Н), струми відключення: номінальний (І_н) та максимальний (І_тах); граничний наскрізний струм (І_грам ~ амплітудне значення, І_грд - діюче значення); струм термічної стійкості (І_тс). Значення цих параметрів для вимикачів навантаження наведені в табл. 2.

Вимикачі призначені для включення та відключення електричних кіл під навантаження, а також забезпечують автоматичне відключення струмів короткого замикання. Для цих електричних апаратів наявність пристрою дугогасіння є обов'язковою. Залежно від середовища та способу гасіння дуги вимикачі бувають масляними, вакуумними, газовими (повітряні, елегазові) та з електромагнітним гашенням дуги.

Масляні вимикачі. У цих електричних апаратах гасіння елеіктричної дуги відбувається в середовищі трансформаторного масла. їх електричні контакти розміщуються або в одному баку, або кожний полюс окремо знаходиться в невеликому баку, який часто називають горщиком. Прикладом такого електричного апарата можуть бути масляні вимикачі горщковоготипуВМГ-133 (рис. 25). У цих електричних апаратах контактна система та пристрій дугогасіння для кожного полюсу знаходиться в окремому баку 5, що заповнений маслом.

Рис 25 - Масляний вимикач типу ВМГ-132: 1 - вал; 2 - рама; 3- тяга; 4 - прохідний ізолятор; 5 - бак полюса

Вакуумні вимикачі порівняно з масляними мають низку суттєвих переваг, основними з яких є:

* високий механічний та комутаційний ресурс;

* мале власне електроспоживання;

* малі габарити та вага;

* низька трудомісткість виробництва і помірні ціни.

* метал контактів розпиляється за час горіння дуги, і питання зносостійкості є одним із головних для цих електричних і

Рис 26 - Вакуумний вимикач типу ВВ/ТЕІд-10-12_;5/630-У2: 1- вакуумна дугогасильна камера; 2 - основа; 3 - вал; 4 - допоміжні контакти; 5 - тяга блокування; 6 - привод; 7 - торцевий вузол

Для включення, надійного утримання у включеному положенні та відключення вимикачів використовуються приводи. Залежно від принципу дії приводи вимикачів класифікують на ручні, пружинні, електромагнітні і пневматичні.

У ручному приводі при включенні і відключенні використовується фізична сила оператора. Цей вид привода є найпростішим, але його швидкодія значною мірою залежить від сили та правильності дій оператора. Такий вид привода найчастіше використовують для вимикачів невеликої потужності.

У пружинному приводі для виконання роботи, що пов'язана з включенням/відключенням, використовується потенціальна енергія заведеної пружини. Швидкодія електричних апаратів з таким приводом в основному залежить від накопленої потенціальної енергії пружини та кінематичної схеми привода. Такий вид привода використовується в масляних, вакуумних та електромагнітних вимикачах.

В електромагнітних приводах енергію, необхідну для виконання операцій включення/відключення, створюють низьковольтні електромагніти, як правило, постійного струму. Недоліком такого виду привода є необхідність мати потужну акумуляторну батарею або випрямляч.

У пневматичних приводах зусилля для включення/відключення створюють з допомогою пневмоциліндра, що живиться від компресора. Такі приводи, як правило, використовуються для вимикачів з номінальною напругою 110 кВ і вище, а для вимикачів, що використовуються в електропостачальних системах міських і сільських районів, не є характерними.

Роз'єднувачі. Призначенні для розмикання та замикання електричних кіл, що знаходяться під напругою але без навантаження і створення видимого розриву між контактами. Вони забезпечують необхідні переключення для отримання потрібних схем з'єднання або ж відключення певних ділянок, ліній чи окремого електрообладнання для їх огляду чи ремонту та заземлення.

Прикладом такого електричного апарата є триполюсний роз'єднувач для внутрішньої установки типу РВ на напругу 10 кВ і струм 400 А (рис. 27). Керування роботою такого роз'єднувача здійснюється за допомогою ручного привода, наприклад, типуПР-2.

Роз'єднувачі є одним із простих і найбільш поширені електричних апаратів. Від надійності їх роботи значною мірою залежить

Рис. 27- Роз'єднувач типу РВ: 1-рама-рукоятка привода, З-опорні ізолятори - нерухомі контакти; - рухомі контакти

Рис. 28. Трансформатор струму типу ТПОЛ-10: 1 - струмопровідна шин; 2 - ізолятор; 3 - панель кріплення

Трансформатори струму. Призначені для розширення межі виміру таких вимірювальних приладів, як амперметри та ватметри, живлення обмоток струму лічильників електричної енергії та котушок електричних апаратів захисту і контролю по струму та ін.

Прикладом такого електричного апарату може бути трансформатор струму типу ТПОЛ-10 (рис. 28). Даний трансформатор струму є прохідним одновитковим. Функцію первинної обмотки в ньому виконує струмопровідна шина 1. Витки вторинної обмотки знаходяться всередині литого ізолятора 2.

Трансформатори струму вибираються за такими параметрами: номінальна напруга (U_H)_y номінальні струми первинної (І_1н) та вторинної (І_2н) обмоток, струм (*кратність) електродинамічної (4зс)> струм (*кратність) термічної стійкості (І_тер)₉ час термічної стійкості t_mep, клас точності к_точ, номінальне навантаження вторинної обмотки S_H0M. Технічні характеристики деяких трансформаторів струму наведені в табл. 4.

Трансформатори напруги. Призначені для розширення межі виміру таких вимірювальних приладів, як вольтметри та ватметри, живлення обмоток напруги лічильників електричної енергії та котушок електричних апаратів захисту і контролю по напрузі та ін. Прикладом даного приладу може бути трифазний трансформатор типу НОМ-10 (рис. 29). Цей трансформатор напруги є однофазним. Його осердя 5 з первиною та вторинною обмотками 6 розміщуються в середині бака 1, який заповнюється оливою.

Рис. 29. Вимірювальний трансформатор напруги типуНОМ-10: а) у зібраному стані, б) без бака: 1 - бак; 2 - вводи високої напруги; 3 - ізолятори вводів високої напруги; 4 - вводи низької напруги; 5 - осердя; 6 - обмотки

Трансформатори напруги вибираються за такими параметрами: номінальні напруги обмоток: U_Hl - первинної, U_h2och - основної вторинної, и_н2дод- додаткової вторинної; потужності: S_HOM - номінальна, S_max - максимальна. Технічні характеристики деяких трансформаторів напруги наведені в табл. 5.

1.14 Техніко-економічні показники використання енергоресурсів. Заходи щодо економії електричної енергії та їх ефективність

Значні резерви економії енергетичних ресурсів наявні в електромережах. В нашій країні втрати в електричних мережах сягають 12-14% а за іншими статистичними даними до 18%. Перш за все, це обумовлено величезними обсягами крадіжок електричної енергії з мереж, відсутністю систем обліку, що дозволяє використовувати її майже без обмежень, застарілим обладнанням електромереж, крадіжками обладнання.

Проте існують і значні технологічні втрати, і не слід забувати, що на початку 1990-х років втрати у вітчизняних електромережах були на рівні 6-8%, такі ж втрати і в електричних мережах розвинутих країн.

Основні технологічні втрати електроенергії в мережах це:

- навантажувальні втрати в проводах ліній електропередачі (ЛЕП) та обмотках силових трансформаторів підстанцій;

- втрати в залізі осердь трансформаторів при неробочому ході;

- втрати на корону проводів ЛЕП;

- втрати на власні потреби;

- втрати в компенсаційних пристроях (конденсаторні батареї, синхронні компенсатори, статичні тиристорні компенсатори та ін.);

Заходи по зниженню втрат в мережах слід вибирати виходячи з принципу досягнення мінімуму приведених затрат при виконанні умов по надійності електропостачанню і якості електроенергії.

Проведені оціночні розрахунки вказують, що найбільш ефективними заходами є заходи групи 2 і в першу чергу технічні заходи по компенсації реактивної потужності. Питоме зниження втрат при встановленні БСК в мережах споживачів, що отримують живлення від трансформаторів 220/6-10 кВ, вкладає 70 тис. кВт. г в рік на 1 Мват реактивної потужності батареї; від трансформаторів 110/6-10 кВ - 200 тис. кВт. г в рік; від трансформаторів 35/6-10 кВ - 300 тис. кВт. г в рік. Таким чином, проведення комплексних заходів - є ефективним способом зниження втрат електроенергії в системах електропостачання промислових підприємств.

Визначення втрат в лініях і мережах

Величина втрат в лініях і мережах визначається їх технічними параметрами і струмом навантаження, кВт,

,

де 1,1 - коефіцієнт, що враховує опір перехідних контактів, скручення жил і способів прокладки ліній; - число фаз ліній; - довжина ліній, м; - поперечний розріз проводу, мм²; - питомий опір матеріалу проводу при 20 ⁰С (Ом*мм²/м); І - середнє значення струму навантаження, А.



Втрати електричної енергії, кВт. г:

.

Втрати потужності на корону

Втрати потужності і енергії, що супроводжується коронним розрядом, досягає в лініях 330 кВ та вище декількох сотень кіловат на один кілометр лінії (в лініях 220- 110 кВ і нижче втрати на корону незначні), тобто в цих умовах втрати на корону не тільки спів розмірні, але й інколи перевищують втрати на нагрівання проводів. Явище корони викликає додатковий нагрів проводів, підвищує інтенсивність корозії проводів і арматури повітряних ліній.

Для розрахунку втрат на корону було запропоновано декілька емпіричних формул. Однак ці формули не витримували перевірки практикою, що призвело до розвитку експериментального визначення втрат на корону. На основі проведених дослідів запропоновано аналітичний вираз для оцінки втрат потужності на корону, кВт/км, у всіх трьох проводах трьохфазної лінії змінного струму при частоті 50 Гц:

де Dcp - середньо геометрична відстань між проводами, см;

r - радіус ординарного проводу, см;

U - середньорічна лінійна напруга, кВ;

U0 - критична напруга, кВ; якщо фактична напруга не перевищує критичну, то корона відсутня;

д - відносна середньорічна густина повітря,



д=0,368р/(273+t),

p - середньорічний барометричний тиск повітря, мм. рт. ст.;

t - річна температура повітря, ?С.

Істотно впливає на покращення техніко-економічних характеристик режимів роботи розподільчої мережі раціональне планування потокорозподілу реактивної потужності в основних мережах та мережах споживачів. Правильний вибір ступені компенсації реактивних навантажень на приймальних підстанціях системи впливає на потокорозподіл реактивної потужності, що призводить до зміни сумарних втрат активної потужності і енергії в цілій системі. Оптимізація режимів роботи основних мереж за реактивною потужністю знижує ТРЕ на 4-10%.

Основними типами компенсаційних пристроїв (КП) при експлуатації електричних мереж є батареї статичних конденсаторів (БСК) і синхронних компенсаторів (СК), які мають наступні переваги: можливість працювати в індуктивно-емнісних режимах, широкий регулювальний діапазон, високу надійність і якість електропостачання споживачів. В останній час використовуються регульовані статичні джерела реактивної потужності.

Розміщувати КП в електричних мережах рекомендується таким чином, щоб 70-80% потужності КП встановлювались безпосередньо в мережах споживачів. Вибір того чи іншого засобу компенсації здійснюється на основі техніко-економічних розрахунків. При цьому порівнюються затрати засобів на виробляємий 1 кВАт.г

електропостачання приймач рентабельність енергоресурс



2. Індивідуальне завдання із загальної і спеціальної частин дипломного проекту (роботи)

Види застосовуваних у системі електропостачання релейних захистів, пристроїв автоматики і телемеханіки

До основного електрообладнання РУ з боку низької напруги ТП належать низьковольтні електричні апарати та вимірювальні прилади: рубильники, автоматичні вимикачі, перемикачі, магнітні пускачі, запобіжники, розрядники, трансформатори струму та напруги, лічильники тощо.

В збірних та стаціонарних ТП електрообладнання РУ з боку-низької напруги, як правило, розміщується в комплектних розподільних установках, які виготовляються у вигляді окремих панелей (комірок), і з них на місці встановлення РУ комплектуються щити керування. У КТП електрообладнання РУ з боку низької напруги розміщується в окремих металевих шафах (рис. 30).

Рис. 30 - Електрообладнання РУ з боку низької напруги КТП-250/10/0,4-У1: 1 - рубильник; 2 - кінцевий вимикач; 3 - трансформатори струму; 4 - шини; 5- лампа освітлення; 6 - запобіжники; 7, 8 - автоматичні вимикачі; 9 - реле проміжне; 10 - фотореле; 11 - магнітний пускач; 12 - пакетні перемикачі; 13 - реле струму; 14 - лічильник; 15 - резистори

Puc. 31 - Реле проміжне типу Р9К73/3 з модульним рознімом типу РРМ73/3: а) зовнішній вигляд; б) схема підключень

Реле проміжні - це двопозиційні електричні апарати, що призначені для частих комутацій електричних кіл з малими струмами. Вони призначені для передачі команд керування виконавчим елементам шляхом комутації їхніх електричних кіл своїми контактами. Ці реле також часто використовуються для забезпечення електричних блокувань.

В електроустановках використовують реле проміжні - як постійного, так і змінного струмів. Реле постійного струму більш надійні в експлуатації та більш економічні, ніж реле змінного струму. Основна перевага реле змінного струму полягає в тому, що вони не потребують окремого джерела постійного струму, оскільки переважна більшість електроустановок працює в електричних колах змінного струму.

Прикладом такого електричного апарата є реле проміжне серії РЗК, які є аналогом реле проміжного старого зразка РП21. Ці реле з'єднуються з розетковими модульними рознімами серії РРМ (рис. 31).

Реле проміжні вибираються за такими параметрами: рід («пост.» - постійний, «змін.» - змінний) та величина номінальної напруги котушки (U_H0M) i контактів (U_K0H); номінальний струм контактів (І_кон); тип та кількість контактів (п_кон). Технічні характеристики деяких типів реле проміжних наведені в табл. 4.

На електричних схемах реле проміжні зображуються умовним графічним та літерним позначенням.

Реле часу призначені для забезпечення необхідної затримки в часі від моменту появи сигналу на вмикання/вимикання до моменту замикання/розмикання контактів. Таке їх призначення зумовлене тим, що під час роботи електроустановок необхідна затримка між спрацюванням двох або більше електричних апаратів, а також необхідністю проводити операції вмикання/ вимикання в певній часовій послідовності.

У схемах електропостачання використовують різні види реле часу: пневматичні, маятникові, моторні, електромеханічні, з годинниковим механізмом, електронні, з електромагнітним сповільненням та ін.

Прикладом такого електричного апарата є реле часу типу РЗВ-813 (рис. 32). Такі реле забезпечують затримку в часі до 5 с. Це забезпечується як наявністю у їх конструкції короткозамкненої гільзи 3, так і масивної литої основи 4, виготовленої з алюмінію. Конструкція реле часу цього типу дає можливість регулювати час спрацювання кількома способами:

Puc. 32 - Реле часу типу РЗВ-813: 1 - контакти; 2 - пружина зворотна; 3 - гільза; 4 - основа; 5 - котушка; 6 - ярмо; 7 - якір; 8 - пружина регулювальна 1) зміна початкового стиснення зворотної пружини 2; 2) зміна початкового стиснення пружини регулювальної 8; 3) зміна немагнітних прокладок, що розміщуються між якорем та ярмом; 4) зміна електричного опору гільзи 3 (матеріал, геометричні розміри).



Реле часу вибираються за такими параметрами: номінальна на-пруга котушки, тривалість і діапазон регулювання часу затримки спрацювання, кількість, вид і комутаційна спроможність контактів.

На електричних схемах реле часу зображуються умовними графічними та літерними позначеннями.

Запобіжники плавкі - це електричні апарати захисту від струмів короткого замикання та тривалих перевантажень по струму.

Найбільш поширеними серіями запобіжників, що використовуються в електроустановках до 1000 В, є:

* ПР 2 - закритий, патрон розбірний, без наповнювача;

* НПН-2 - закритий, патрон нерозбірний скляний, з наповнювачем, вставка з міді з напайкою з олова;

* ПН-2 - закритий, патрон розбірний з фарфору, з наповнювачем, вставка з міді з напайкою з олова;

* ППН - закритий, патрон розбірний з фарфору, з наповнювачем, вставка з міді з напайкою з олова (рис. 2.38). Даний тип запобіжника розроблений для заміни застарілих запобіжників ПН-2, що мають більш низькі експлуатаційні показники.

Рис. 33 - Запобіжник плавкий типу ППН-33: 1 - ніж; 2 - пластина з захватами; 3 - порцеляновий корпус; 4 - основа; 5 - шина з пружним контактом та елементами кріплення



Характерною особливістю також є те, що плавкі вставки деяких типів запобіжників даної серії можуть використовуватись у діючих електроустановках замість плавких вставок запобіжни-ківсеріїПН-2;

* ПП-31 - розроблений для заміни запобіжників типу ПН-2, закритий, патрон розбірний, з наповнювачем, вставка з алюмінію;

* ПП-41, ПП-57, ПП-71, ПП-59 - швидкодійні запобіжники, закриті, з наповнювачем, вставка зі срібної фольги.

До переваг запобіжників плавких перед іншими електричними апаратами захисту можна віднести простоту їх конструкції та обслуговування, малі розміри, надійність, невелику вартість.

Технічні характеристики деяких запобіжників плавких наведені в табл. 5.

На електричних схемах запобіжники зображуються умовним графічним та літерним позначенням.

Реле струму - це електричні апарати захисту від недопустимих значень струмів в електричних колах. Ці електричні апарати спрацьовують майже миттєво при досягненні струмом деякого критичного значення - струму спрацювання реле.

Найчастіше такі реле в електроустановках виконують функцію реле максимального струму, але можуть виконувати й функцію реле мінімального струму. Ці електричні апарати бувають як постійного, так і змінного струму.

Рис. 34 - Реле струму типу РТ-40: 1 - ярмо; 2 - якір; 3 - контакти; 4 - обмотка

В електроустановках до 1000 В широко використовуються реле струму серій РЗВ та ЗТ. Для заміни реле серії ЗТ розроблена нова серія РТ (рис. 34). Складові частини та принцип дії реле серії РТ аналогічні до реле серії ЗТ, але завдяки Г- подібній формі якоря 2, використанню більш досконалих матеріалів та новітніх технологій вони мають кращі характеристики, менші габарити та масу.

На електричних схемах реле струму зображуються умовними графічними та літерними позначеннями.

Реле напруги - це електричні апарати захисту від недопустимого підвищення/зниження напруги в електроустановках до 1000 В.

Реле напруги мають такі самі складові частини, що й реле струму. Суттєвою відмінністю їх є те, що обмотки котушок у них підключаються паралельно до мережі, від недопустимої зміни напруги в якій вони повинні захищати. Тому обмотка їх виготовляється з ізольованого проводу зі значно меншим перерізом, ніж у реле струму, і має значний електричний опір.

Такі реле можуть виконувати функцію як реле максимальної, так і реле мінімальної напруги.

Прикладом такого електричного апарату може бути реле напруги серії ЗН (рис. 35).

На електричних схемах реле напруги зображуються умовними графічними та літерними позначеннями.

Рис. 35 - Реле напруги серії ЗН: 1 - котушка; 2 - ярмо; 3 - якір; 4 - пружина; 5 - важіль; 6 - контакти

Puc. 36 - Шляховий вимикач типу ВПК2 (кришка знята): 1 - шток; 2 - рухомі контакти; 3 - нерухомі контакти

Цї електричні апарати мають ручний привод з центральною

або боковою рукояткою, виготовляються з пристроєм дугогасіння або без нього. Прикладом такого електричного апарата може бути рубильник з боковою рукояткою (рис. 37), в якого функції пристрою дугогасіння виконують дугогасильні решітки 5. Рухомі контакти 4 приводяться в рух від зусилля руки оператора, що передається через рукоятку 2.

Рис. 37 - Рубильник триполюсний з боковою рукояткою: 1 - нерухомі контакти; 2 - рукоятка; 3 - основа; 4 - рухомі контакти; 5 - дугогасильні решітки

Перевагою рубильників порівняно з іншими комутаційними апаратами, наприклад, автоматичними вимикачами, є їх простота і менша вартість. Основним недоліком є те, що вони дозволяють виконувати комутацію електричних кіл або без навантаження, або з відносно невеликими струмами.

В РУ ТП використовуються рубильники типів Р, РБ, РС на номінальні струми до 630А. Вони вибираються за такими параметрами: номінальна напруга, номінальний струм, кількість полюсів, конструктивне та кліматичне виконання.

Перемикачі - це багатопозиційні електричні апарати з ручним приводом, які призначені для нечастих комутацій як у силових, так і в допоміжних електричних колах електроустановок до 1000 В. їх використовують як комутаційні апарати на щитах електроустановок для зміни режиму керування (наприклад, ручного або автоматичного), включення освітлення, електропідігрівання, звукової або світлової сигналізації та ін.

Прикладом такого електричного апарату може бути пакетний перемикач серії ВПМ (рис. 38).

Пакетні перемикачі серії ВПМ набираються з пакетів 3, кожний з яких складається із нерухомих контактів 6, рухомого контакту 5 і пластин 4 із фібри.



3. Індивідуальне завдання з економічної частини дипломного проекту

3.1 Резерви і фактори зниження витрат на виробництво продукції

Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Головний внутрішній і зовнішній чинники підвищення ефективності діяльності підприємства.

1. Технологія. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють най статичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості.

Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки користі товару недостатньо.

Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники - керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

7. Методи роботи. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності підприємства

9. Державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є:

а) практична діяльність владних структур;

б) різноманітні види законодавства;

в) фінансові інструменти (заходи, стимули);

г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

д) ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури;

е) макроекономічні структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств;

ж) комерціалізація організаційних структур виробничої сфери.

10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів - організацій. Їхню діяльність треба зосередити на:

1) розв'язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем;

2) практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління.

11. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків. бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.

12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рінях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:

а) склад та технічний рівень основних фондів;

б) масштабів виробництва та діяльності;

в) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва.

При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

3.2 Рентабельність підприємства і шляхи її підвищення

Показники рентабельності і прибутковості мають загальну економічну характеристику, вони відображають кінцеву ефективність роботи підприємства і продукції, що випускається їм.

Головним з показників рівня рентабельності є відношення загальної суми прибутку до виробничих фондів.

Існує багато чинників, що визначають величину прибутку і рівень рентабельності. Ці чинники можна підрозділити на внутрішні і зовнішні. Зовнішні - це чинники не залежні від зусиль даного колективу, наприклад зміна цін на матеріали продукцію, тарифів перевезення, норм амортизації і т.д. Такі заходи проводяться в загальному масштабі і сильно впливають на узагальнювальні показники виробничий - господарської діяльності підприємств. Структурні зрушення в асортименті продукції істотно впливають на величину реалізованої продукції, собівартість і рентабельність виробництва.

Показники рентабельності ( прибутковості ) є загальноекономічними. Вони відображають кінцевий фінансовий результат і відображаються в бухгалтерському балансі і звітності про прибутки і збитках, про реалізацію, про дохід і рентабельність.

Рентабельність можна розглядати як результат дії техніко - економічних чинників, а значить як об'єкти техніко-економічного аналізу, основна мета якого виявити кількісну залежність кінцевих фінансових результатів виробничо-господарської діяльності від основних техніко - економічних чинників.

Рентабельність є результатом виробничого процесу: вона формується під впливом чинників, пов'язаних з підвищенням ефективності оборотних коштів, зниженням собівартості і підвищенням рентабельності продукції і окремих виробів.

Резерви підвищення рівня рентабельності, як правило, групуються по трьох напрямах: - зниження собівартості окремих видів продукції за рахунок зменшення матеріаломісткості, трудомісткості, скорочення адміністративно-управлінських працівників, збільшення фондовіддачі

- збільшення прибутковості (прибутку від реалізації продукції) промислового підприємства за рахунок зростання об'ємів виробництва і реалізації, поліпшення структури і якості продукції.

- збільшення кінцевого балансового прибутку в результаті зниження собівартості реалізованої продукції і усунення втрат від іншої реалізації і не реалізаційних заходів.

Резерви зростання прибутку і рентабельності практично невичерпні, оскільки не зупиняється розвиток науки і техніки, постійно удосконалюються форми і методи організації виробництва і праці. У завдання аналітиків входить розширення і вдосконалення методів пошуку резервів, особливо резервів зростання прибутку за рахунок інтенсифікації виробництва.

Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продажів є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів може бути використана наступна формула:

де Р^R - резерв росту рентабельності;

R_в - рентабельність можлива;

Rф - рентабельність фактична;

R^П - резерв зростання прибутку від реалізації продукції;

VРП_вi - можливий обсяг реалізації продукції з урахуванням виявлених резервів його росту;



4. Індивідуальне завдання з охорони праці та безпеки життєдіяльності

Охрана труда при эксплуатации подстанций

4.1 Анализ вредных и опасных производственных факторов

Вредные производственные факторы - это неблагоприятные факторы трудового процесса или условий окружающей среды, которые могут оказать вредное воздействие на здоровье и работоспособность человека. Длительное воздействие на человека вредного производственного фактора приводит к заболеванию.

При обслуживании подстанции могут иметь место следующие опасные и вредные факторы:

наличие опасного напряжения на токоведущих частях электрооборудования;

наличие опасного напряжения (шагового) в зоне растекания электрического тока при замыкании токоведущих частей на землю;

- возможность наличия опасного напряжения на корпусах оборудования при его повреждении;

- повышенный уровень шума на рабочем месте;

- недостаточная освещенность рабочей зоны при работах в помещении в темное время суток, а также в аварийных ситуациях при отсутствии напряжения в сети освещения;

- повышенная или пониженная температура воздуха рабочей зоны;

- опасность получения ожогов лица и глаз при коротком замыкании, при замене предохранителей;

- загазованность воздуха рабочей зоны при пожаре.



4.2 Защитные меры безопасности

Для обеспечения безопасности работ по обслуживанию действующих электроустановок ПУЭ, ПТЭ и ПТБ предусматривают применение защитных мер. В соответствии с Правилами устройства электроустановок применяются одна или более из ниже перечисленных мер:

- защитное заземление;

- зануление;

- защитное отключение;

- пониженные напряжения;

- разделяющие трансформаторы;

- выравнивание потенциалов;

- двойная изоляция;

Защитное заземление предусматривает электрическое соединение с землей или ее эквивалентом металлических нетоковедущих частей, которые могут оказаться под напряжением. Это является эффективной мерой защиты при питании электрооборудования от электрических сетей напряжением до 1000В с изолированной нейтралью и при питании напряжением выше 1000 В с любым устройством нейтрали источника питания.

Согласно ПУЭ, при эксплуатации электроустановок потребителей необходимо применять заземление в помещениях без повышенной опасности при напряжении выше 500 В, в помещениях с повышенной опасностью, в особо опасных помещениях и в наружных электроустановках - при напряжении переменного тока 36 В и при напряжении постоянного тока 110В.

Защитное действие заземления основано на снижении напряжения прикосновения, что достигается путем уменьшения потенциала на корпусе оборудования относительно поверхности земли и выравнивание потенциала на поверхности земли или пола.

При выравнивании потенциалов, кроме того, уменьшаются и напряжения шага. В электроустановках напряжением выше 1000 В с большими токами замыкания на землю пробой фазы на корпус и последующее замыкание на землю является однофазным коротким замыканием на землю, от тока которогосрабатывает максимальная токовая защита, отключая поврежденный участок.

В заземляющее устройство входит заземлитель (металлический проводник или группа проводников, находящихся в непосредственном соприкосновении с грунтом) и заземляющие проводники, соединяющие заземляемые части электроустановки с заземлителем.

В зависимости от расположения заземлителей по отношению к заземля - емому оборудованию заземления бывают выносные (сосредоточенные) и контурные (распределенные). Заземлители выносных заземлений располагаются на расстоянии свыше 20 м от заземляемого оборудования, т. е. вне зоны растекания тока замыкания на землю.

Заземлители контурного заземления располагаются по периметру и внутри площадки, на которой установлено заземляемое оборудование. Все эти заземлители электрически соединены друг с другом.

На каждое находящееся в эксплуатации заземляющее устройство составляется паспорт, включающий схему заземления, его технические данные, данные о результатах проверки его состояния, о характере проведенных ремонтов и изменениях, внесенных в устройство заземления. Техническое состояние заземляющего устройства определяется путем внешнего осмотра видимой части устройства, осмотра с проверкой наличия цепи между заземлителем и заземляемыми элементами (отсутствие обрывов и неудовлетворительных контактов в проводниках, соединяющих установку с заземляющим устройством), измерения сопротивления заземляющего устройства, проверки надежности соединений естественных заземлителей, выборочного вскрытия грунта для осмотра элементов заземляющего устройства, находящихся в грунте, измерения удельного сопротивления грунта для опор линий электропередачи напряжением выше 1000 В.

Заземление закладывается по всему периметру подстанции не менее, чем на 0,5 м. Сопротивление заземления подстанции не должно превышать 4 Ом.

Зануление - преднамеренное электрическое соединение металлических нетоковедущих частей, которые могут оказаться под напряжением, с нулевым защитным проводником в сетях с глухозаземленнойнейтралью.

При наличии соединения металлических нетоковедущих частей электроустановок с нулевым проводом питающей сети замыкание фазы на корпус превращается в однофазное короткое замыкание. Возникающий ток однофазного короткого замыкания должен обеспечить срабатывание устройства максимальной токовой защиты и автоматически отключить то питающей сети поврежденную установку.

Выравнивание потенциала применяется на площадках ПС путем устройства сетки из проводников, соединенной с корпусами электрооборудования и заземляющим устройством. Метод служит для снижения напряжения прикосновения и шага между точками электрической цепи, к которым возможно одновременное прикосновение или на которых может одновременно стоять человек двумя ногами.

Защитное отключение - это быстродействующая защита, обеспечивающая автоматическое отключение электроустановки при возникновении в ней опасности поражения человека электрическим током.

Для обеспечения безопасности, устройства защитного отключения (УЗО) должны осуществлять отдельно или в совокупности следующие функции: защиту при глухих или неполных замыканиях на землю или корпус, защиту при появлении опасных токов утечки, защиту при переходе напряжения с высшей стороны на низшую, предварительный контроль сопротивления изоляции, автоматический контроль цепи защитного заземления или зануления. К УЗО предъявляются следующие требования: высокая чувствительность, малое время отключения, селективность работы, самоконтроль и надежность. Это единственное средство защиты от поражения электрическим током при прикосновении к фазному проводу защищаемой сети. Устройство является двухполюсным автоматическим выключателем с встроенной защитой от сверхтоков, управляемым дифференциальным током.

УЗО предназначено для защиты от поражения электрическим током при случайном прикосновении к токоведущим, а также к открытым проводящим нетоковедущим частям электрооборудования, оказавшимся под напряжением вследствие повреждения изоляции; для предотвращения возникновения пожаров, вызванных воспламенением изоляции проводов из-за больших токов утечки на землю или коротких замыканий; для защиты сетей переменного тока напряжением 0,4 кВ, частотой 50 Гц от перегрузок и коротких замыканий.

При недостаточной освещенности рабочей зоны следует применять дополнительное местное освещение. Рабочее место и оборудование в зоне обслуживания должны быть хорошо освещены. В темное время суток работать и перемещаться можно только в освещенных местах при отсутствии слепящего действия осветительных устройств или с фонарем. Переключения можно проводить при освещенности не менее 10 лк.

Осветительные установки подстанций состоят из рабочего, аварийного и эвакуационного освещения. Рабочее освещение является основным видом освещения и выполняется во всех помещениях подстанций, а также на открытых участках территорий, где производится работа в темное время суток или происходит движение транспорта и людей. Основным источником света на подстанциях являются газоразрядные лампы. Однако применяется и лампы накаливания. Люминесцентные лампы низкого давления имеют больший срок службы и большую светоотдачу, чем лампы накаливания. Несмотря на сложность пускорегулирующей аппаратуры, чувствительность к температуре окружающей среды и к напряжению сети они используются чаще. Но необходимо учитывать, что зажигание люминесцентных ламп не гарантируется при окружающей температуре ниже 5°С и понижении напряжения на 10%.

4.3 Расчет заземляющего устройства подстанции

Исходные данные.Подстанция понижающая, имеет два трансформатора6/0,4 кВ с заземленными нейтралями на стороне 0,4 кВ; размещена в пристроенном одноэтажном кирпичном здании, размеры которого 12x6 м. План заземления привден в приложении Г. В качестве естественного заземлителя будет использована металлическая технологическая конструкция, частично погруженная в землю; ее расчетное сопротивление растеканию тока с учетом сезонных изменений R_e=15 Ом.Ток замыкания на землю в сети 6 кВ I₃= 9,7 А. Заземлитель предполагается выполнить из вертикальных стержневых электродов длиной l_в= 5 м, диаметром d=16 мм, верхние концы которых соединяются с помощью горизонтального электрода - стальной полосы сечением 4x40 мм, уложенной в землю на глубине t=0,5 м. Удельное сопротивление земли, полученное в результате измерений на участке, где предполагается сооружение заземлителя= 71,2 Омм. (Приложение Д).

Определение требуемого сопротивления растеканию заземлителя, который принимаем общим для установок 6 и 0,4 кВ согласно требованиям ПУЭ[3]:

R₃ = 125/I₃ = 125/9,7 = 12,9 Ом.

Однако, необходимо также выполнение требований, предъявляемых к заземлению (занулению) электроустановок до 1 кВ, сопротивление которого должно быть не более 4 Ом. Поэтому сопротивление растеканию тока заземлителя принимается R₃=4 Ом.

Требуемое сопротивление искусственного заземлителя:



R_и=R_eR₃/(R_e - R₃)

R_и = 15•4/(15-4) = 6,7Ом.

Тип заземлителя выбираем контурный, размещенный по внешнему периметру здания подстанции. Вертикальные электроды размещаем, по возможности, на расстоянии а = 5м один от другого.

Уточняем параметры заземлителя путем проверочного расчета. Из чертежа видно, что суммарная длина горизонтального электрода L_г= 42 м, количество вертикальных электродов n = 10 шт.

Определяем расчетные сопротивления растеканию электродов - вертикальногоR_в и горизонтального R_гпо следующим формулам [4]:

R_в = Ом

Далее, имея ввиду, что принятый нами заземлитель контурный и что n=10шт, а отношениеа/l_в= 5/5=1 определяем по табл. 3.2 и 3.3. [4] коэффициенты использования электродов заземлителя - вертикальных з_в=0,56, горизонтального з_г=0,34.

Теперь находим сопротивление растеканию принятого нами группового заземлителя:

R =

R = = 2,2 Ом

Это сопротивление меньше требуемого и эта разница повышает условия безопасности



Список літератури

1. Закон України від 4 лютого 1998 р. "Про підприємництва в Україні".

2. А.М. Поддєрьогін, Фінанси підприємства - К.: 2000.

3. С.Ф. Покропивного, Економіка підприємства - К.: 2000.

4. М.Д. Білик, І.А. Золотко, Податкова система України - К.: 2000.

5. А.Г. Савченко, Г.О. Пухтаєвич, Макроекономіка - К.: 1999.

6. Т.А. Агапова, С.Ф. Серегина, Макроекономика - М.: 2001.

7. Л.Н. Чечевицина, Макроекономіка - Р на Д.: 2000.

8. В.М. Опорин, Фінанси - К.: 1999.

9. В.В. Радіонова, Фінанси - М.: 1996.

10. К.А. Доброзична, Общая теория финансов - М.: 1992.

11. Л.И. Прокопенко, Управление производством - М.: 1990.

12. Некрасов, Державне регулювання економіки - К.: 1998.

13. Михайлова, Державне регулювання - Л.: 1999.

14. Німбах, Гроппейм, - Фінанси - К.: 2000.

15. Стоякова, Финансовый менеджмент - М.: 1999.

16. А.А. Богдановская, Г.Г. Виногоров, О.Ф. Мигун, Анализ хозяйственной деятельности предприятия в промышленности - М.: 1996.

17. Шиншила А.К., Вартакан С.С., Микрюнов В.А., Бухгалтерський учт и финансовый анализ на комерческих пердприятиях - М.: 1996.

18. Краюхина Г.А., Экономический анализ - М.: 1998.

19. ПУЕ: розроблено підприємством «ДонОРГРЕС»

20. Електропостачання, університетська книга. Василега П.О.

21. Основи охорони праці. Гандзюк М.П.

Размещено на Allbest.ru