Касове виконання бюджету

2

1. Касове виконання бюджету

Касове обслуговування бюджету держави є самостійною сферою процесу виконання бюджету.

Під касовим обслуговуванням бюджету розуміють:

- організацію і порядок здійснення операцій з бюджетними коштами;

- розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів (прийом, збереження та видача бюджетних коштів);

- облік і контроль за виконанням бюджету відповідного рівня.

Відомі три системи касового виконання бюджету в залежності від схеми узагальнення та обліку доходів Державного бюджету (рис. 1.1):

- банківська;

- казначейська;

- змішана.

При банківській системі рахунки з виконання бюджету відкриваються в установах банків, вся інформація про рух бюджетних коштів централізується безпосередньо банківською системою.

При казначейській системі рахунки з виконання бюджету відкриваються в органах казначейства.

Рисунок 1.1 - Системи виконання бюджету

Змішана система передбачає можливість відкриття і ведення рахунків для виконання бюджету, як в установах банківської системи, так і в органах казначейства. Це громіздка система, що передбачає дублювання функцій, використовується в період переходу від банківської до казначейської системи обслуговування бюджету.

Банківська система виконання бюджету діяла в Росії з 1918 року. Ця система за допомогою Державного банку СРСР забезпечувала касове виконання бюджетів щодо:

збору та обліку доходів бюджету;

міжбюджетного перерозподілу доходів;

відкриття і ведення рахунків отримувачів бюджетних коштів;

організації обліку і звітності за всіма операціями з бюджетними коштами.

З ліквідацією Державного банку СРСР касове виконання Державного бюджету, тобто управління державними коштами, стали здійснювати численні комерційні банки.

При банківській системі обслуговування бюджету установи банків:

- приймають доходи і зараховують їх на рахунки відповідних бюджетів;

- розподіляють доходи між рівнями бюджетів відповідно до Закону України про Державний бюджет;

- видають бюджетні кошти міністерствам, відомствам, установам, організаціям;

- проводять розрахунково-касове обслуговування бюджетних установ і організацій;

- ведуть облік доходів і видатків відповідних бюджетів та складають звіт про касове виконання бюджету;

- звіряють облікові дані про видатки зі звітними даними розпорядників коштів.

Система проходження державних коштів через банківську систему мала низку суттєвих недоліків.

Недоліки банківської системи виконання бюджету:

а) наявність безлічі рахунків не давало можливості здійснювати попередній контроль за використанням коштів;

б) розосередження коштів на поточних рахунках міністерств, відомств, установах, комерційних банків призвело до несвоєчасного їхнього надходження до адресату;

в) в умовах гострого дефіциту Державного бюджету України на поточних рахунках бюджетних установ щодня зберігалися значні залишки бюджетних коштів. Наприклад, на 1 грудня 1996 року вони становили по Україні 919 млн. гривень, на 1 січня 1997 року - 942 млн. гривень, на 1 березня 1998 року - 1004 млн. гривень;

г) банківське обслуговування не мало чіткої системи використання коштів, управління доходами й видатками, контролю за проходженням коштів через банківську систему.

Така система виконання бюджету існувала в Україні до 1993 року. Указом Президента України від 18 червня 1993 року № 219/93 «Про порядок виконання Державного бюджету України» і тимчасовими методичними вказівками «Про порядок касового виконання Державного бюджету України за доходами та видатками» з 1 липня 1993 року касове виконання бюджету став здійснювати Національний Банк України через свої регіональні управління та уповноважені комерційні банки. Відповідно до Положення НБУ № 39 від 12 червня 1993 року були створені регіональні управління Національного банку України, на які була покладена функція організації ведення операцій щодо касового виконання державного бюджету.

Новий порядок касового обслуговування означав, що Міністерство фінансів України здійснювало фінансування видатків у межах доходів, що реально надійшли до Державного бюджету, а також отриманих в НБУ кредитів.

У разі нестачі коштів, внаслідок виникнення тимчасових касових розривів, Міністерство фінансів України в межах бюджетного періоду мало змогу брати в НБУ короткотермінові кредити в розмірі до 10% від обсягу видатків Державного бюджету.

Бюджетним організаціям було заборонено відкривати в установах банків розрахункові рахунки для здійснення операцій з бюджетними коштами. Касове виконання дохідної частини здійснювалося шляхом перерахування коштів з рахунку платників податків на рахунок «Кошти Державного бюджету України» відповідно до розділів бюджетної класифікації та символів звітності НБУ. Через банківську систему здійснювався облік доходів Державного бюджету України. Комерційні банки повинні були надавати Міністерству фінансів України щомісячні та річні звіти про доходи Державного бюджету згідно з підрозділами бюджетної класифікації, а також щоденну інформацію про залишки коштів на єдиному рахунку «Кошти Державного бюджету України». Цей порядок касового виконання бюджету мав посилити контроль за надходженням, цільовим та економним використанням державних коштів, але як показала практика ця система мала низку недоліків:

а) значні кошти знаходилися «в дорозі» і взаємно зараховувалися;

б) комерційні банки порушували терміни перерахування коштів;

в) щомісячна звітність НБУ про доходи та щоденна інформація про залишки коштів на єдиному рахунку «Кошти Державного бюджету України», надана міністерству фінансів, була єдиним джерелом даних для контролю за процесом виконання бюджету.

Були започаті кроки щодо усунення порушень комерційними банками операцій, пов'язаних з касовим виконанням бюджету. Указом Президента України від 17 листопада 1994 року № 677/94 «Про посилення контролю за надходженням податків та інших обов'язкових платежів до Державного бюджету України і внесків до державних цільових фондів» у разі порушень строків перерахування коштів до бюджету до комерційних банків органами Державної податкової інспекції застосовувалися фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі недозарахованих або затриманих платежів.

У 1995 році таких санкцій було застосовано на суму 3669 тис. гривень у 2002 випадках. Указом Президента України від 1 травня 1995 року № 343/95 були прийняті наступні заходи щодо фінансової стабілізації та зміцнення фінансової дисципліни при виконанні Державного бюджету України:

1) Національному банку України було рекомендовано встановити плату за користування комерційними банками тимчасово вільними залишками коштів Державного бюджету, місцевих бюджетів та позабюджетних фондів у розмірі 50 відсотків облікової ставки Національного банку, що діяла протягом звітного місяця.

2) Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади та підприємствам бюджетної сфери було заборонено розміщати державні кошти на строкові депозитні рахунки в комерційних банках.

3) Кабінету Міністрів України було доручено в двотижневий строк розглянути рішення щодо надання пільг за податками та іншими обов'язковими платежами до Державного бюджету.

Не зважаючи на чисельні заходи щодо підвищення ефективності формування та використання бюджетних коштів, існуюча система виконання бюджету не могла їх забезпечити.

Для ефективного управління бюджетними коштами та підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів необхідно було створити нову фінансову структуру з налагодженим механізмом виконання бюджету. З цією метою Указом Президента України в квітні 1995 року було створено Державне казначейство України, саме на яке і була покладена функція касового обслуговування Державного бюджету. Відмінність казначейської системи виконання бюджету насамперед у тім, що казначейство концентрує обидва грошових потоки: доходний та видатковий на єдиному казначейському рахунку. Такий порядок повинен істотно прискорити процес фінансування видатків.

З 1996 до 2000 року в Україні діяла змішана система виконання бюджету, яка передбачала паралелізм функцій банківськими установами та органами Державного казначейства. Казначейство в цей час виконувало в більшості випадків роль спостерігача за процесом виконання бюджету, тому що саме банки надавали щоденну інформацію за надходженням доходів відповідно до бюджетної класифікації.

З метою створення умов для ефективного управління коштами Державного бюджету Кабінет Міністрів та Національний банк України затвердили постанови:

- №306 від 12 березня 1996 року «Про заходи щодо забезпечення касового обслуговування коштів Державного бюджету України»;

- №401 від 3 квітня 1996 року «Про касове виконання Державного бюджету України».

Ці документи визначили необхідність організації касового виконання Державного бюджету через органи Державного казначейства України. Але на початку впровадження казначейської системи обслуговування бюджету виконання бюджету здійснювалося через установи Національного банку України, Акціонерно-комерційного агропромислового банку «Україна», Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку «Промінвестбанк» та інших. Усім міністерствам, відомствам, іншим органам державної виконавчої влади, розпорядникам коштів Державного бюджету України, які здійснюють управління цільовими державними фондами, включеними до Державного бюджету України, було дано розпорядження перевести до 15 травня 1996 року поточні бюджетні рахунки коштів Державного бюджету України, відкриті в установах банків, не уповноважених здійснювати касове виконання Державного бюджету України, до установ банків, яким це право було надане.

Перелік уповноважених комерційних банків здійснювати касове обслуговування бюджету змінився з прийняттям постанови КМУ і НБУ № 68 від 21 січня 1998 року замість постанови № 401 від 3 квітня 1996 року, яка втратила чинність. З І 5 лютого 1998 року касове-виконання Державного бюджету України, державних позабюджетних фондів (крім Пенсійного фонду) забезпечують установи Національного банку. Державного експортно-імпортного банку, Акціонерно-комерційного агропромислового банку «Україна», Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку, Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» відповідно до угод, укладених Головним управлінням Державного казначейства з банками.

Таким чином, бачимо, що перехід від банківської до казначейської системи не означає повну відмову від послуг комерційних банків. Вони виконують посередницькі функції, виступаючі в якості агентів Національного банку України, тому що НБУ не може мати безліч дрібних відділень у всій країні для обробки операцій з виконання бюджету. Але змішана система касового виконання бюджету через уповноваженні банки не забезпечувала управління бюджетними коштами на якісному рівні і була неефективною. Про це свідчать зростаючі залишки бюджетних коштів, що комерційні банки намагаються використовувати для проведення комерційних операцій, а не для фінансування видатків бюджету.

Указом Президента України від 7 вересня 1998 року за № 982/98 було скасовано штрафні санкції, передбачені Указом Президента від 1 травня 1995 року за № 343/95, що негативно вплинуло на рух бюджетних коштів, збільшивши кількість випадків затримки їх у банківських установах.

Кабінет Міністрів України та Національний банк України прийняли 14 січня 1997 року постанову № 13 «Про впровадження казначейської системи виконання державного бюджету», відповідно до якої з 1 лютого 1997 року запроваджується поетапне касове виконання державного бюджету за видатками через територіальні органи Державного казначейства. З цією метою наказом Головного управління Держказначейства України № 28 від 21 березня 1997 року було затверджене Положення про єдиний казначейський рахунок та Тимчасову інструкцію про порядок касового виконання державного бюджету за видатками.

З 1998 року на казначейське обслуговування були переведені всі міністерства і відомства. У цьому ж році була прийнята нова бюджетна класифікація та План рахунків бухгалтерського обліку виконання бюджету.

З метою забезпечення ефективного управління бюджетними коштами розпорядників, які станом на 24 липня 1998 року не були ще переведені на казначейське виконання кошторисів за видатками, Кабінет Міністрів України Постановою № 1139 зобов'язав:

1) Головних розпорядників:

- перед наданням розрахункових документів до установ банків перевіряти їх в органах Державного казначейства;

- щоденно подавати органам Державного казначейства копії виписок з поточних бюджетних рахунків по коштах Державного бюджету України.

2) Головне управління Державного казначейства забезпечити щоденне отримання органами Державного казначейства від установ банків копій виписок з поточних бюджетних рахунків розпорядників коштів.

Указом Президента України від 15 лютого 1999 року № 173/99 були внесені зміни до Указу Президента України від 27 квітня 1995 року № 335 «Про Державне казначейство України» щодо питань казначейського обслуговування позабюджетних коштів. Кабінет Міністрів України на виконання Указу Президента Прийняв Постанову № 180 від 17 лютого 1999 року «Про деякі питання діяльності Державного казначейства», відповідно до якої обслуговування позабюджетних коштів установ та організацій бюджетної сфери стало здійснюватися виключно органами казначейства. Міністерство фінансів України та Головне управління Державного казначейства України розробили та затвердили наказом № 27 від 25 березня 1999 року «Порядок казначейського обслуговування позабюджетних коштів установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету», який регламентував відкриття спеціальних реєстраційних рахунків розпорядникам позабюджетних коштів, механізм їх обслуговування, обліку та звітності. Усі рахунки розпорядників коштів державного бюджету в банківських установах були закриті до 2000 року згідно з графіком. Переведення позабюджетних коштів на казначейське обслуговування стало основою для зарахування цих коштів у спеціальний фонд Державного бюджету.

Порядок касового виконання державного бюджету за видатками був затверджений наказом Державного казначейства України № 3 від 22 січня 2001 року, який регламентував організаційні взаємовідносини між органами Державного казначейства, розпорядниками, одержувачами бюджетних коштів та іншими клієнтами Державного казначейства України, а також розподіл прав, обов'язків та відповідальності між ними в процесі виконання державного бюджету за видатками. У відповідності до цього документу касове виконання Державного бюджету здійснюється органами Державного казначейства в межах асигнувань, передбачених державним бюджетом для конкретних розпорядників коштів, а також надходжень на єдиний казначейський рахунок.

Казначейська форма виконання бюджету базується на принципі роботи єдиного казначейського рахунка.

Єдиний казначейський рахунок - це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідним балансовим рахунком, на які зараховуються податки, збори, інші обов'язкові платежі Державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи та/або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

Прийняття Бюджетного кодексу легалізувало казначейське обслуговування бюджетів та розпорядників бюджетних коштів.

У зв'язку з набуттям Державним казначейством України з 2001 року статусу учасника системи електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП НБУ) і розгортанням роботи розрахункових палат Державного казначейства була розроблена нова система бухгалтерського обліку та звітності, прийнята нова бюджетна класифікація та план рахунків щодо виконання бюджетів.

СЕП НБУ - це загальнодержавна платіжна система, що забезпечує розрахунки між банками й органами Державного казначейства з застосуванням електронних способів прийняття, обробки і передачі інформації.

Система електронних платежів НБУ дозволяє:

- одержувати інформацію про здійснення операції в будь-який час;

- здійснювати міжбанківські платежі протягом 10-15 хвилин;

негайно відобразити у бухгалтерському обліку проведені операції;

складати щоденний баланс бюджету, використовуючи єдину інформаційну базу Державного казначейства.

Проведення фінансових операцій та ефективне управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України забезпечує функціонування єдиного казначейського рахунку.

Наказом Державного казначейства України від 26 червня 2002 року №122 було затверджено Положення про єдиний казначейський рахунок, яке регламентує функціонування єдиного казначейського рахунку. Положення №28 від 21 березня 1997 року втратило чинність.

Єдиний казначейський рахунок - основний рахунок держави, що відкритий Державному казначейству України в Національному банку України, для обліку коштів та здійснення розрахунків у Системі електронних платежів Національного банку України.

Структура єдиного казначейського рахунку об'єднує: - субрахунок, який відкритий у Державному казначействі України (центральний рівень);

- субрахунки, що відкриті управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Безпосереднім учасником СЕП НБУ є тільки Державне казначейство України, тому на його балансі відкритий відповідний єдиний казначейський рахунок. Територіальним управлінням Державного казначейства рахунки в НБУ не відкриваються.

Для відображення операцій, що проводяться через СЕП протягом дня, Державному казначейству України та територіальним управлінням відкриваються технічні рахунки. Державне казначейство щодня формує оборотно-сальдовий баланс рахунків, що і є основою для одержання інформації про фактичні надходження доходів в бюджет.

У період з 1 січня 2002 року по 1 січня 2004 року завершився процес переведення місцевих бюджетів на казначейське обслуговування за доходами та міжбюджетними трансфертами.

2. Облік видатків бюджету

Документообіг з фінансування видатків бюджету. При діючому в Україні з 1 липня 1993 р. методі фінансування з Державного і місцевих бюджетів - фінансування видатків у межах наявних фінансових ресурсів (залишків коштів на рахунку), основним первинним документом є платіжне доручення за формою 0410001, підготовлене власником рахунків, та документи, які підтверджують цільове направлення коштів (рахунки, рахунки-фактури, накладні, товаротранспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт, звіти про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти тощо). Порядок оформлення і подання цих документів органам Державного казначейства регламентується вимогами щодо обліку зобов'язань, згідно з якими розпорядник коштів бюджету, як споживач, повинен сплатити належну суму виконавцеві за умови реалізації цих зобов'язань.

Документи приймаються органами Державного казначейства від розпорядників бюджетних коштів:

за загальним фондом та іншими доходами спеціального фонду - відповідно до зареєстрованих в органах Державного казначейства зобов'язань, згідно з кошторисними призначеннями та помісячними планами асигнувань, у межах залишку коштів на рахунку за певним кодом економічної класифікації видатків;

за спеціальним фондом (крім інших доходів спеціального фонду) - відповідно до кошторисних призначень та у межах загального залишку коштів на спеціальному реєстраційному рахунку за всіма кодами економічної класифікації видатків.

Фінансування розпорядників коштів з Державного бюджету здійснюється зарахуванням коштів на їх рахунки, відкриті в органах Державного казначейства для наступної оплати видатків.

Фінансування видатків із загального фонду Державного бюджету здійснюється через органи Державного казначейства за такими стадіями:

перша (головна) стадія - виділення, зарахування, розподіл і перерахування бюджетних асигнувань головними розпорядниками коштів розпорядникам коштів II ступеня. Вона складається з першого етапу «Виділення і зарахування асигнувань» та другого етапу «Розподіл асигнувань і переказування коштів»;

друга стадія - зарахування, розподіл і переказування бюджетних асигнувань розпорядниками коштів II ступеня розпорядникам коштів III ступеня. Вона складається з двох етапів - третього етапу «Зарахування коштів» і четвертого етапу «Розподіл асигнувань і переказування коштів»;

третя стадія - зарахування, розподіл бюджетних асигнувань і переказування коштів розпорядниками коштів III ступеня підвідомчим установам та одержувачам коштів. Вона відбувається аналогічно другій стадії і складається з одного (п'ятого) етапу «Зарахування, розподіл асигнувань і переказування коштів»;

четверта стадія - безготівкова оплата рахунків розпорядниками й одержувачами бюджетних коштів;

п'ята стадія - виплати готівкою розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів.

Фінансування видатків із Державного бюджету (здійснення асигнувань та оплата видатків) проводяться органами Державного казначейства за наявності даних про територіальне розташування мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, розпису асигнувань державного бюджету, розподілу показників зведених кошторисів доходів і видатків та розподілу показників зведених планів асигнувань із загального фонду бюджету в розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів за територіями, а також на підставі затверджених індивідуальних кошторисів доходів і видатків з планами асигнувань із загального фонду бюджету.

Оплата видатків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів (оплата рахунків і виплати готівкою) проводиться як шляхом безготівкових платежів безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, організацій та установ, що виконали роботи або надали послуги розпорядникам (одержувачам) коштів, так і через надання чеків на отримання готівки в установах банків на цілі, передбачені в кошторисах доходів та видатків розпорядників коштів або планах використання бюджетних коштів одержувачів.

Для обліку доходів і видатків розпорядників та одержувачів коштів на їх ім'я відкриваються реєстраційні рахунки. Реєстраційні рахунки - це рахунки, які відкриваються в органах Державного казначейства розпорядникам і одержувачам коштів державного та місцевих бюджетів для обліку операцій за коштами загального фонду відповідного бюджету.

У зв'язку із включенням до складу бюджету коштів спеціального фонду розпорядникам коштів в органах казначейства відкриваються також спеціальні реєстраційні рахунки. Спеціальні реєстраційні рахунки - це рахунки, які відкриваються розпорядникам коштів усіх ступенів та одержувачам коштів відповідного бюджету для обліку доходів і видатків, передбачених їх кошторисами в частині спеціального фонду. До кожного реєстраційного та спеціальних реєстраційних рахунків в органах Державного казначейства відкриваються особові картки, які містять інформацію про виділені бюджетні кошти на оплату витрат, суми їх використання та залишку.

У міру зарахування коштів на реєстраційні рахунки розпорядників на підставі виписки та реєстрів на виділення бюджетних асигнувань проводяться записи в особових картках. Виписки з реєстраційних рахунків, що підтверджують зарахування коштів, видаються розпорядникам або одержувачам коштів.

Виписки з реєстрів за рахунками складаються в двох примірниках, з обов'язковим зазначенням призначення коштів, які надійшли з Державного бюджету, кодів їх бюджетної класифікації, дати і підпису виконавця. Перший примірник виписки з реєстрів видається розпоряднику коштів, а другий залишається в операційному підрозділі Держказначейства. Одночасно з цим в особових картках розпорядників коштів зазначається сума коштів, виділених на здійснення витрат Після отримання виписки з реєстраційного рахунка розпорядник коштів протягом операційного дня (з 9 до 13 год.) подає до органу Державного казначейства, в якому відкриті його реєстраційні рахунки, необхідні документи для проведення платежів (рахунки-фактури, накладні, товаротранспортні накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт тощо) і платіжні доручення. На підставі цих документів відповідний орган Державного казначейства переказує кошти за надані послуги, виконані роботи безпосередньо суб'єктам господарської діяльності або відмовляє в оплаті.

Особові картки до спеціальних реєстраційних рахунків ведуться окремо за кожним видом видатків спеціального фонду та за кодами класифікації видатків. Усі інші дії з оплати витрат розпорядників і одержувачів бюджетних коштів по спеціальному фонду здійснюються в тому самому порядку, що й з оплати витрат розпорядників бюджетних коштів по загальному фонду, тільки в межах загального залишку коштів на рахунку.

Для одержання коштів готівкою (на заробітну плату, стипендії, службові відрядження тощо) розпорядник або одержувач коштів подає до Управління обслуговування кошторисів або операційного відділу органу Державного казначейства заявку на видачу готівки. Заявка виписується розпорядником чи одержувачем коштів на уповноважену особу, з якою у нього укладено договір про повну матеріальну відповідальність і яка має право отримувати і видавати кошти.

При отриманні заробітної плати та прирівняних до неї платежів разом з довіреністю подаються платіжні доручення на перерахування сум податку на доходи фізичних осіб, сум нарахувань до фондів соціального страхування та сум страхових внесків до Пенсійного фонду. Чек виписується на ім'я особи, яка вказана в заявці на видачу готівки.

На підставі належно оформленого грошового чека уповноважена особа розпорядника коштів отримує готівку з відкритого в установі банку поточного рахунка органу Державного казначейства. Невикористана готівка повертається на цей самий поточний рахунок за спеціальними документами. У них обов'язково вказується номер відповідного реєстраційного рахунка.

Фінансування видатків з місцевих бюджетів проводиться за:

а) казначейського обслуговування місцевих бюджетів лише в частині доходів та міжбюджетних трансфертів шляхом переказування коштів територіальним органом Державного казначейства з рахунків за надходженнями місцевих бюджетів на поточні видаткові рахунки, відкриті відповідним місцевим бюджетам в установах банків за групою балансових рахунків 254 «Кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з місцевих бюджетів». Зарахування коштів розпорядникам на їх поточні бюджетні рахунки здійснюється на основі розпорядження бюджетного відділу (інспекції) місцевого фінансового органу за допомогою платіжних доручень.

б) повнофункціонального казначейського обслуговування місцевих бюджетів шляхом зарахування коштів на рахунки розпорядників бюджетних коштів місцевих бюджетів, відкритих в органах Державного казначейства для наступної оплати їх видатків. У процесі повнофункціонального казначейського обслуговування місцевих бюджетів органи Державного казначейства здійснюють такі функції:

- обслуговують місцеві бюджети за доходами, видатками та фінансуванням дефіциту;

- відкривають рахунки розпорядникам коштів місцевих бюджетів у розрізі місцевих бюджетів та кодів бюджетної класифікації видатків;

- здійснюють розрахунки за міжбюджетними трансфертами;

- щоденно перераховують залишки надходжень на рахунки загального та спеціального фондів місцевих бюджетів;

- здійснюють операції на рахунках, відкритих в органах Державного казначейства;

- надають фінансовим органам виписки з рахунків для обліку руху коштів відповідних місцевих бюджетів;

- ведуть бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання місцевих бюджетів;

- здійснюють попередній контроль за цільовим спрямуванням бюджетних коштів;

- здійснюють операції щодо виконання платіжних доручень розпорядників бюджетних коштів на підставі підтвердних документів, зареєстрованих зобов'язань, відповідно до розпису місцевих бюджетів і кошторисів розпорядників бюджетних коштів;

- ведуть облік зобов'язань розпорядників бюджетних коштів місцевих бюджетів;

- здійснюють кредитування місцевих бюджетів для покриття тимчасових касових розривів;

- установлюють порядок складання та складають фінансову звітність про виконання місцевих бюджетів, крім звіту про виконання плану по штатах і контингентах.

Фінансування видатків розпорядників коштів з місцевих бюджетів здійснюється через органи Державного казначейства за такими стадіями:

перша (головна) стадія - виділення, зарахування, розподіл і переказування бюджетних асигнувань головними розпорядниками коштів розпорядникам коштів III ступеня. Вона складається з двох етапів - «Виділення і зарахування асигнувань» та «Розподіл асигнувань і переказування коштів»;

друга стадія - зарахування, розподіл і переказування бюджетних асигнувань розпорядниками коштів III ступеня підвідомчим установам та одержувачам коштів. Вона також складається з двох етапів - «Зарахування коштів» і «Розподіл, переказ і зарахування коштів»;

третя стадія - безготівкова оплата рахунків розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів;

четверта стадія - виплати готівкою розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів.

Виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за такою послідовною процедурою: установлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого розпису місцевого бюджету; затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; взяття бюджетних зобов'язань; отримання товарів, робіт та послуг; здійснення платежів; використання товарів, робіт та послуг на виконання бюджетних програм. Розпорядники бюджетних коштів не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року подають на паперових і електронних носіях до органу Державного казначейства за місцезнаходженням дані про розташування мережі установ та організацій, погоджені з відповідним фінансовим органом. Кошти спеціального фонду місцевого бюджету, зараховані на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки», органи Державного казначейства на підставі розпорядження про виділення коштів спеціального фонду місцевих бюджетів у розрізі головних розпорядників коштів, затвердженого головою місцевого органу виконавчої влади або, за його дорученням, одним з його заступників (керівником фінансового органу), засобами програмного забезпечення направляють на рахунки розпорядників, відкриті за балансовим рахунком 3532 «Особові рахунки розпорядників за коштами, отриманими із спеціального фонду місцевого бюджету».

Оплата видатків розпорядників бюджетних коштів здійснюється органами Державного казначейства України з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства України за групою рахунків балансового обліку 354 «Рахунки розпорядників та одержувачів за коштами місцевих бюджетів», шляхом проведення платежів з цих рахунків. Інформація щодо проведених видатків одночасно відображається на відповідних рахунках, відкритих за рахунками фінансового обліку 7211 «Видатки загального фонду місцевого бюджету» та 7221 «Видатки спеціального фонду місцевого бюджету». Із спеціальних реєстраційних рахунків, на яких обліковуються власні надходження, розпорядники бюджетних коштів можуть здійснювати переказування коштів вищим та підвідомчим установам і організаціям відповідно до чинних законодавчих актів. Переказування таких коштів здійснюється на підставі платіжних доручень, наданих власниками рахунків. Переказ коштів розпорядниками відображається як зменшення доходів, а їх отримання - як збільшення доходів. Власні надходження зараховуються на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства (за місцем обслуговування розпорядника коштів бюджету) за балансовим рахунком 3542 «Реєстраційні рахунки розпорядників за коштами спеціального фонду місцевого бюджету», в розрізі груп власних надходжень. Інформація щодо власних надходжень, які зараховуються на відповідні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3542, одночасно відображається на рахунках фінансового обліку 6124 «Власні кошти розпорядників коштів місцевого бюджету». Органи Державного казначейства щоденно складають виписки з рахунків, відкритих за балансовим рахунком 3542, що разом з реєстром розрахункових документів надаються розпорядникам коштів місцевих бюджетів.

Оплата рахунків розпорядників бюджетних коштів здійснюється лише за наявності в обліку органів Державного казначейства їх зобов'язань та залишків коштів на рахунках розпорядників коштів за відповідними кодами економічної класифікації видатків. Підставою для здійснення видатків є платіжні доручення з розрахунковими документами розпорядників коштів і зареєстровані в органах Державного казначейства зобов'язання та фінансові зобов'язання, які підтверджують цільове спрямування коштів.

Для контролю цільового спрямування бюджетних коштів при виконанні місцевих бюджетів за видатками органи Державного казначейства здійснюють:

попередній контроль - на етапі реєстрації зобов'язань розпорядників бюджетних коштів, у тому числі фінансових. При цьому перевіряється підстава для здійснення платежів, відповідність платежів вимогам обліку і контролю за зобов'язаннями, а також правильність оформлення розрахункових документів;

поточний контроль - у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів. Перевірка документів на оплату рахунків розпорядників коштів місцевих бюджетів здійснюється в органах Державного казначейства України за наявності:

- залишків коштів на відповідних рахунках у розрізі кодів економічної класифікації видатків за коштами загального та/або спеціального фонду місцевих бюджетів;

- зареєстрованих зобов'язань;

- відповідності змісту операцій, наведених у документах, кодам економічної класифікації видатків, зазначених у призначенні платежу.

Відмови в оплаті рахунків розпорядників бюджетних коштів можуть надаватися:

- у разі відсутності затверджених кошторисів та помісячних планів асигнувань;

- за відсутності або недостатності бюджетних і кошторисних призначень;

- за відсутності або недостатності коштів на відповідних рахунках;

- у разі неподання необхідних документів для підтвердження оплати рахунків (рахунків, рахунків-фактур, накладних, товаро-транспортних накладних, трудових угод, договорів на виконання робіт, актів виконаних робіт, звітів про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти тощо);

- у разі недотримання або порушення встановленого порядку
використання коштів загального та/або спеціального фондів бюджету;

- за відсутності в бухгалтерському обліку виконання місцевих бюджетів прийнятих розпорядниками бюджетних коштів зобов'язань;

- якщо документи на оплату видатків оформлені неправильно та/або не підтверджують цільового направлення коштів;

- у разі неподання розпорядниками бюджетних коштів фінансової звітності.

У разі невиконання однієї з цих вимог органи Державного казначейства України відмовляють в оплаті та повертають документи для усунення причин, через які було відмовлено в оплаті. Усі операції органів Державного казначейства України мають оформлятися відповідними документами, які містять інформацію про характер операції та є підставою для відображення в обліку. Відповідно до Бюджетного кодексу України Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради АРК чи відповідної ради можуть отримувати:

- короткострокові позички на покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевих бюджетів. Вони зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3252 «Рахунок для зарахування до загального фонду місцевих бюджетів інших кредитів». Потім на підставі меморіальних документів у регламентований час засобами програмного забезпечення ці кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3142 «Кошти загального фонду місцевих бюджетів». Повернення позичок за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету здійснюється управлінням Державного казначейства України з окремого рахунка, відкритого за балансовим рахунком 3252;

- запозичення до бюджету розвитку місцевих бюджетів, що зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3254 «Рахунок для зарахування до спеціального фонду місцевих бюджетів інших кредитів». У регламентований час засобами програмного забезпечення на підставі меморіальних документів кошти перераховуються (списуються) на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3152 «Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки». Повернення запозичень до бюджету розвитку місцевих бюджетів здійснюється управлінням Державного казначейства України з окремого рахунка, відкритого за балансовим рахунком 3254, за рахунок коштів спеціального фонду місцевого бюджету.

Облік фінансування і видатків бюджету ведеться на різних рахунках. Перерахування грошових коштів на рахунки по фінансуванню капітальних вкладень і розпорядникам коштів по державному і місцевим бюджетам характеризує рух грошових коштів і тому облік цих операцій ведеться на рахунках, по обліку грошових коштів (перший клас рахунків). Використання перерахованих коштів характеризує видатки бюджету. Для їх обліку використовуються активні рахунки 61 «Видатки загального фонду бюджету», - 62 «Видатки спеціального фонду бюджету», 63 «Видатки, проведені за рахунок інших коштів”, 64 «Видатки майбутніх періодів». Рахунок 61 має наступні рахунки 3 порядку:

611 - «Поточні видатки»;

612 - «Капітальні видатки»;

613 - «Нерозподілені видатки»;

614 - «Кредитування з вирахуванням погашення».

Рахунок 62 має наступні рахунки III порядку:

621 - «Видатки, проведені за рахунок спеціальних коштів»;

622 - «Видатки, проведені за рахунок сум за дорученнями»;

624 - «Видатки, проведені за рахунок інших власних коштів»;

625 - «Видатки, проведені за рахунок інших доходів спеціального фонду»;

626 - «Видатки, проведені за рахунок коштів, отриманих бюджетними установами з бюджетів інших рівнів».

По рахунках цього класу деталізація не передбачається.

Для обліку видатків бюджету використовуються активні рахунки:

71 «Видатки Державного бюджету»,

72 «Видатки місцевого бюджету»,

79 «Контррахунок за операціями за видатками бюджету».

Рахунок 71 містить такі рахунки III порядку:

- «Видатки загального фонду Державного бюджету»;

- «Видатки спеціального фонду Державного бюджету»;

-«Кредитування Державного бюджету за вирахуванням погашення».

Рахунок 72 містить такий рахунок III порядку:

721 - «Видатки загального фонду місцевого бюджету»;

Рахунок 79 містить такі рахунки третього порядку:

- «Контррахунок за видатковими операціями»;

- «Контррахунок за операціями з кредитування за вирахуванням погашення».

Проведення, якими оформляють операції щодо видатків та їх оплати за рахунок коштів спеціального фонду бюджету, здійснюють із використанням відповідних рахунків за подвійною системою бухгалтерського обліку.

У 9-му класі плану рахунків «Позабалансовий облік» передбачені такі рахунки другого порядку: 90 «Тимчасові планові показники, пропозиції та інші планові показники», 91 «Кошторисні призначення», 92 «Асигнування», 93 «Планові показники за доходами бюджету», 94 «Зобов'язання розпорядників бюджетних коштів», 95 «Розрахункові документи, не оплачені в строк», 96 «Нараховані доходи і витрати», 98 «Зобов'язання і вимоги за кредитуванням, усіма видами гарантій та цінними паперами, емітованими державою», 99 «Контррахунки до рахунків 90-98 розділів».

Аналітичний облік фінансування і видатків бюджету ведеться у розрізі головних розпорядників коштів окремо за видатками безпосередньо головного розпорядника коштів, розпорядників коштів другого і третього ступеня та на централізовані заходи.

Аналітичний облік фінансування і видатків за Державним і місцевими бюджетами у фінансових органах ведеться в «Книзі поточних/реєстраційних рахунків розпорядників коштів і касових видатків» - форма № 3-ф і картці обліку асигнувань. У цих облікових реєстрах відображають кошти на фінансування капітальних вкладень і асигнування, затверджені по бюджету, кошти на поточних/ реєстраційних рахунках розпорядників коштів (рахунки 11301, 11303) і на поточних/реєстраційних рахунках для фінансування капітальних вкладень (рахунки 11302, 11303), а також суми касових видатків за бюджетами (рахунки 611, 612). Записи в книзі роблять протягом місяця в процесі здійснення операцій. В кінці місяця виводять залишки. У цій книзі також відображають залишок фінансування і асигнувань, не покритих бюджетними коштами, в межах яких може здійснюватися перерахування коштів на поточні бюджетні рахунки розпорядників коштів у даному кварталі. Залишок визначають як різницю між сумою фінансування і встановлених асигнувань з початку року для даного кварталу і перерахуванням коштів (обороти по дебету рахунків 11301, 11302, 11303). Відкликані кошти (обороти по кредиту рахунків 11301, 11302, 11303) додають до суми фінансування і встановлених асигнувань. Для кожного розпорядника коштів виділяють окремі аркуші в книзі № 3-ф.

Для визначення результатів виконання бюджету в плані рахунків передбачено 5-й клас рахунків «Результат виконання бюджету». Він містить два рахунки другого порядку - 51 «Результат виконання бюджету» і 59 «Контррахунок за результатом виконання бюджету».

Рахунок 51 має такі рахунки третього порядку: 511 «Результат виконання Державного бюджету»; 532 «Результат виконання місцевого бюджету». Ці рахунки мають рахунки четвертого порядку - результат виконання загального фонду і результат виконання спеціального фонду Державного чи місцевого бюджету відповідно.

Контррахунок 5911 призначений для забезпечення подвійного запису при віднесенні на результат виконання бюджетів контррахунків 6911, 7911,7921.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бюджетний кодекс України.

2. С.О. Булгакова, Л.І. Василенко, Л.В. Єрмоленко, В.Т. Александров, С.М. Недбаєва. Державні фінанси: Фінанси. Бюджетна система України. У 5-ти томах. - Том 1. - Київ: НВП «АВТ лтд.», 2004. - 400 с. (Інтегрований навчально-атестаційний комплекс).

3. Клець Л.Є. Бюджетний менеджмент. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 640 с.

4. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України: Навч. посіб. - К.: Знання - Прес, 2006. - 607 с. - (Вища освіта XXI століття).

5. Бюджетний менеджмент: Підручник / В. Федосов, В.Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. - К.: КНЕУ, 2004. - 864 с.