Дизайн як творче руйнування в контексті театральності буття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Одеська політехніка»

Дизайн як творче руйнування в контексті театральності буття

Прокопович Лада Валеріївна доктор філософських наук, професор, професор кафедри культурології та філософії культури

Одеса

Анотація

Філософія творчості, як процесу і результату створення людьми чогось нового, передбачає розуміння пограничного стану цього явища - між пізнаним і трансцендентним, між правилами та їх порушенням, між створенням та руйнуванням. Діалектичне поєднання цих протилежностей виявляється при вивченні дизайнерської діяльності як царини найбільш виразного прояву креативності. Тому необхідність вивчення сутності дизайну як творчого процесу є актуальною науковою проблемою, яка доповнюється запитанням про роль дизайну в «театрі» буття (його сценографії, драматургії, тощо). Пошук відповіді на це запитання може ґрунтуватися на гіпотезі про дизайн як творче руйнування. Мета дослідження ? вивчення сутності дизайну як творчого руйнування та виявлення його функцій у «театрі» буття. В результаті аналізу й узагальнення теоретичного та фактичного матеріалу, встановлено що є підстави для формування гіпотези про дизайн як творче руйнування. Провідною ідеєю цієї гіпотези є усвідомлення того, що йдеться не так про фізичне руйнування чогось, як про руйнування стереотипів, шаблонів мислення. І це стосується як власних стереотипів дизайнерів, які вони долають в процесі своєї творчості, так і стереотипів, що побутують у суспільстві (у масовій свідомості) і які руйнуються завдяки результатам (продуктам) творчості дизайнерів. Ця гіпотеза, яка ґрунтується на уявленнях про діалектичні протиріччя як внутрішню рушійну силу розвитку буття (культури, соціуму, інтелекту, творчості), дозволила виявити функції дизайну в театралізації життя людей (індивідів та суспільства). Зокрема, встановлено, що у «театрі» життя дизайн є точкою перетину створення і руйнування, правил та їх порушення, оновлення та його ілюзії. Цей аспект дозволяє розглядати дизайн як невід'ємну частину «театру» життя, яка не лише відповідає за «костюми» та «декорації», а й реагує на соціальні запити і впливає на формування культурних смислів.

Ключові слова: творчість, креативність, мода, «театр» життя, стереотипи мислення та масової свідомості, порушення соціокультурних норм, діалектика.

Abstract

Prokopovych Lada Valeriivna Doctor of Philosophy Sciences, Professor, Professor of Department of Cultural Studies and Philosophy of Culture, Odessa Polytechnic National University, Odesa,

DESIGN AS CREATIVE DESTRUCTION IN THE CONTEXT OF THEATRICAL BEING

The philosophy of creativity, as a process and result of creating something new by people, involves understanding the borderline state of this phenomenon - between the known and the transcendent, between rules and their violation, between creation and destruction. The dialectical combination of these opposites is revealed when studying design activity as the field of the most expressive manifestation of creativity. Therefore, the need to study the essence of design as a creative process is an actual scientific problem, which is complemented by the question of the role of design in the "theatre" of life (its scenography, dramaturgy, etc.). The search for an answer to this question can be based on the hypothesis of understanding design as creative destruction. The purpose of the research is to study the essence of design as a creative destruction and to identify its functions in the "theatre" of existence. As a result of the analysis and generalization of theoretical and factual material, it was established that there are grounds for forming a hypothesis about design as creative destruction. The leading idea of this hypothesis is the realization that it is not so much about the physical destruction of something as about the destruction of stereotypes, patterns of thinking. And this applies both to the designers' own stereotypes, which they overcome in the process of their creativity, and to the stereotypes that exist in society (in the mass consciousness) and which are destroyed thanks to the results (products) of the designers' creativity. This hypothesis, which is based on ideas about dialectical contradictions as an internal driving force for the development of being (culture, society, intellect, creativity), allowed us to reveal the functions of design in the theatricalization of people's lives (individuals and society). In particular, it was established that in the "theatre" of life, design is the intersection of creation and destruction, rules and their violation, renewal and its illusion. This aspect allows us to consider design as an integral part of the "theatre" of life, which not only creates "costumes" and "scenery", but also responds to social demands and influences the formation of cultural meanings.

Keywords: creativity, fashion, "theatre" of life, stereotypes of thinking and mass consciousness, violation of socio-cultural norms, dialectics.

Постановка проблеми

Філософія творчості, як процесу і результату створення людьми чогось нового, передбачає розуміння пограничного стану цього явища - між пізнаним і трансцендентним, між правилами та їх порушенням, між створенням та руйнуванням. Діалектичне поєднання цих протилежностей найбільш виразно проявляється при вивченні такого явища, як креативність.

Визначення креативності як властивості мислення, що сприяє генерації принципового нових ідей, дозволяє розглядати цей феномен не лише в контексті психології, а й в міждисциплінарному дискурсі філософії культури та соціальної філософії. дизайнерський креативність культурний

Те ж саме стосується і дизайну як однієї з найбільш яскравих царин прояву креативності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В соціальній філософії тематика креативності виникає при дослідженні та осмисленні соціальних процесів та явищ, що мають риси театральності. Зокрема, встановлено, що театралізація життя, як соціокультурна константа, що іманентно притаманна людству, ґрунтується не лише на публічності та артистизмі, а ще й на креативності [1].

Яскравим прикладом поєднання цих складових є історія про те, як з'явилася і увійшла у моду краватка-метелик. Ця історія пов'язана з оперою Дж. Пучіні «Мадам Батерфляй», точніше - з гучним провалом її прем'єри в Мілані 17 лютого 1904 року. Замість того, щоб журитися та засмучуватися, оркестранти, навпаки, вирішили посилити ефект від невдачі. Підхопивши грайливий настрій публіки, музиканти задля жарту зав'язали свої традиційні краватки у формі метелика. Публіка високо оцінила не лише сам жарт і винахідливість музикантів, їх творчий дух, а й новий аксесуар. «Як би то був не Мілан, вже в ті часи законодавець європейської моди, а будь-яке інше місто! - зауважив Валерій Панасюк. - А так, вже наступного дня в краватках-метеликах вийшли всі, включно із Пучіні, котрий, за легендою, оцінив елегантність нової моди, поставився до неї, як до вдалої ідей для наступної рекламної кампанії своєї опери» [2].

Тобто порушення соціокультурної норми, в даному випадку - традиційного театрального дрес-коду, викликало не обурення та засудження, а схвалення. «Краса» цього порушення, його дотепність, тонка самоіронія, змусили публіку сприйняти і його, і сам провал опери, як акти однієї п'єси. П'єси, яку захотілося продовжити вже за межами театру, у повсякденному житті [3, с. 92].

Власне, найбільш цікава драматургія «театру» життя завжди містить в собі таке парадоксальне поєднання творчості та руйнування. Це дає підстави для розрізнення понять «творчість» та «креативність». Якщо під креативністю розуміти властивість мислення, здатність людини породжувати незвичайні ідеї, відхиляючись від традиційних схем мислення, руйнуючи стереотипи, знаходячи нестандартні рішення проблем (за Джо Гілфордом [4]), то виходить, що завдяки креативності ми можемо як створювати щось нове, так і руйнувати щось старе. Адже новий спосіб руйнування - це теж креативність, це теж прояв нестандартного мислення [1].

В цьому плані дуже показовою є діяльність дизайнерів, які беруть активну участь у театралізації життя, створюючи певну «сценографію». В цьому процесі задіяні дизайнери різних спеціалізацій: fashion- дизайнери шиють для «акторів» костюми та розробляють аксесуари [5], архітектори та дизайнери інтер'єрів оформлюють «декорації», створюючи інтер'єри житлових осель [6; 7], формуючи простори для праці, відпочинку [8; 9] та соціокультурної комунікації [10].

Разом з тим, сутність цієї творчої діяльності досі залишається не до кінця поясненою. Зокрема, серед експертів не один рік точиться дискусія про те, чи є дизайн мистецтвом. Наприклад, протиставляючи мистецтво і дизайн, Ольга Балашова стверджує, що «мистецтво - це територія більшої свободи, там художник обмежується тільки власним інтересом. Дизайнер обмежений вирішенням завдання. Глобальна функція дизайну - зробити життя людини кращим. Якщо завдання мистецтва - ставити запитання, завдання дизайну - відповідати на нього» [11].

Хай там як, а необхідність вивчення сутності дизайну як творчого процесу залишається актуальною науковою проблемою, яка доповнюється запитанням про роль дизайну в «театрі» буття (його сценографії, драматургії, тощо).

Пошук відповіді на це запитання може ґрунтуватися на гіпотезі про дизайн як творче руйнування.

Мета статті ? вивчення сутності дизайну як творчого руйнування та виявлення його функцій у «театрі» буття.

В дослідженні застосовувалися методи аналізу та синтезу (для аналізу та узагальнення виявленого фактичного матеріалу), діалектичний (при виявленні протиріч як рушійної сили дизайну в контексті театральності буття).

Теоретичною базою дослідження є концепція театральності соціокомунікативних проявів культури [1], а також праці Джорджа Нельсона, Джоанни Гейнс, Фріди Рамстедт, Аарона Валтера та інших практиків й теоретиків дизайну.

Виклад основного матеріалу

Один з лідерів практичного дизайну - Джордж Нельсон - писав, що дизайнер - це людина, яка не може залишати речі у спокої; це людина, якій треба все переробляти і змінювати. І головною рушійною силою тут є «емоційна здатність до здійснення руйнівного акту» [12]. Тобто дизайнер творить лише на місці зруйнованого, творення він розуміє як творче руйнування.

Звісно ж, під руйнуванням тут розуміється, насамперед, руйнування стереотипів мислення, подолання шаблонів сприйняття. Фізичне руйнування тут також присутнє, але воно завжди поєднується з одночасним створенням нового.

Це дуже ефектно показано у кінофільмі «Круелла» (Cruella, реж Крейг Гіллеслі, 2021), в епізоді з вітриною, в яку Круелла вдерлася заради того, щоб переробити на свій смак сукню, яка була на манекені (рис. 1).

а)

б)

Рис. 1. Кадри з фільму «Круелла»: вітрина крамниці до втручання Круелли (а) і після (б)

Як бачимо, до втручання Круелли з вітриною було все гаразд. Вона не була поганою. Вона нормально виконувала свою функцію - демонструвала сукню, яка, так само, не була поганою. Все було гаразд, все працювало, як треба. Все всіх влаштовувало, окрім неспокійного творчого розуму Круелли, яка «зруйнувала» нецікаву, на її погляд, сукню, створивши замість неї нову. А разом із сукнею змінила позу манекена та декорації. І вийшла зовсім інша інсталяція. Чи є ця інсталяція кращою за попередню? Не факт. Тут можна сперечатися (як, власне, й у випадку з будь-яким твором мистецтва, сприйняття якого завжди є суб'єктивним). Але один момент тут є беззаперечним: глядачам було представлено щось інше, інакше. Вітрина, яку створила Круелла, привернула увагу не тому, що вона гарна або погана, а тому, що вона не така, якою люди звикли бачити вітрини елітних, респектабельних крамниць.

Тобто дизайнер руйнує не естетику як таку, а естетичні стереотипи, які склалися в масовій свідомості. І тут проявляється діалектика протиріч людських прагнень та очікувань: з одного боку, наша свідомість легко формує стереотипи, до яких міцно прив'язується, з іншого боку, вона охоче реагує на руйнування цих стереотипів, прагнучі чогось принципово нового.

В цьому сенсі дизайнери задовольняють суспільний запит на зміни, переробку, оновлення, завдяки яким люди підтримують власну ілюзію розвитку, прогресу.

Дизайнери це розуміють, і професійно підіграють цим прагненням. Про це писав і Джордж Нельсон, зізнаючись, що коли дизайнери не можуть зробити такого внеску в очікування суспільства, тобто об'єкт, який вони проєктують, не потребує новацій, то єдиний вихід - створити для споживачів ілюзію змін [12].

Зараз на таких ілюзіях тримається весь ринок споживчих товарів, зокрема, мобільних телефонів, смартфонів, планшетів тощо, дизайн яких постійно оновлюється. Це, у купі з іншими маркетинговими технологіями [13], дозволяє тримати споживацьку напругу на максимально можливому рівні.

Соціальний запит на оновлення задовольняє і fashion-індустрія. Хоча і тут важко одразу зрозуміти що є новаціями, а що - лише їх ілюзією. Адже всі основні види і елементи одягу, взуття та аксесуарів винайдені давно, і дизайнерам залишається «топтатися» навколо їх варіацій, комбінацій та декорування [14; 15]. Але в цьому, треба визнати, вони є невичерпними. Тому творчість fashion-дизайнерів є невід'ємною складовою «театру» життя, бо вони не лише для нього «шиють костюми», а й підтримують нескінченну гру в оновлення та різноманіття.

Отже, виходить, що дизайн є точкою перетину не лише створення і руйнування, правил та їх порушення, а ще й оновлення та його ілюзії. В цьому сенсі він є важливою складовою «театру» буття, який є втіленням всіх цих діалектичних протиріч.

Висновки

В результаті аналізу й узагальнення теоретичного та фактичного матеріалу, який дозволяє осмислити дизайн як форму творчої діяльності, встановлено що є підстави для формування гіпотези про дизайн як творче руйнування. Провідною ідеєю цієї гіпотези є усвідомлення того, що йдеться не так про фізичне руйнування чогось, як про руйнування стереотипів, шаблонів мислення. І це стосується як власних стереотипів дизайнерів, які вони долають в процесі своєї творчості, так і стереотипів, що побутують у суспільстві (у масовій свідомості) і які руйнуються завдяки результатам (продуктам) творчості дизайнерів.

Ця гіпотеза, яка ґрунтується на уявленнях про діалектичні протиріччя як внутрішню рушійну силу розвитку буття (культури, соціуму, інтелекту, творчості), дозволила виявити функції дизайну в театралізації життя людей (індивідів та суспільства). Зокрема, встановлено, що у «театрі» життя дизайн є точкою перетину створення і руйнування, правил та їх порушення, оновлення та його ілюзії. Цей аспект дозволяє розглядати дизайн як невід'ємну частину «театру» життя, яка не лише відповідає за «костюми» та «декорації», а й реагує на соціальні запити і впливає на формування культурних смислів.

Література

1. Прокопович Л.В. Театральність в соціокомунікативних проявах культури: соціально-філософське дослідження: Монографія. Одеса: Екологія, 2019. 336 с.

2. Панасюк В. Сценические приоритеты и мода в контексте взаимодействия художественной и нехудожественной сфер. Аркадія: мистецтвознавчий та культурологічний журнал, 2010, № 1(27). С. 13-16.

3. Прокопович Л.В. Порушення норм і правил як складова артистизму в «театрі» життя. Наукове пізнання: методологія та технологія, 2018, № 2(41). С. 89-95.

4. Guilford, Joy Paul. Creativity. American Psychologist, 1950, Iss. 15. P. 444-454.

5. Прокопович Л.В. Соціально-філософський аналіз візуалізації культурної ідентичності в «театрі» повсякдення. Науково-теоретичний альманах «Грані», 2019, Т. 22, № 1. С. 57?67.

6. Гейнс Джоанна. Своя оселя. Дизайн простору, у якому хочеться жити. Київ: ArtHuss, 2019. 352 с.

7. Бурчак І.Н., Шмельов В.М. Сучасні тенденції в дизайні житлових інтер'єрів. Теорія та практика дизайну. Культура і мистецтво, 2022, Вип. 26. С. 133-139.

8. Абизов В.А., Євтушик Х.О. Сучасні клуби: типологія та дизайн інтер'єру. Art and Design, 2022, № 4(20). С. 19-30. DOI: 10.30857/2617-0272.2022.4.2.

9. Walter, A. Designing for emotion. New York: A book apart, 2011.

10. Прокопович Л.В. Вплив інтерактивних арт-об'єктів на театралізацію сучасного міста: соціально-філософський аналіз. Scientific Journal “Virtus”, 2018, № 29. P. 15-18.

11. Бліндюк Марія. Мистецтво VS Дизайн. У чому різниця та подібність.

12. Telegraf, 7 вересня, 2020.

13. Nelson, George. Problems of design. New York: Whitney Publications, 1957. 204 p.

14. Прокопович Л.В., Прокопович П.І., Гратій Д.Р. Культ технологій як соціокультурний феномен. The scientific heritage, 2022, № 93(93), С. 18-21.

15. Михайлюк О.Ю., Колосніченко М.В., Остапенко Н.В., Гайова І.Л, Антонюженко А.Ю. Узагальнена систематизація різновидів фактур матеріалів для дизайн-проектування одягу. Art and Design, 2018, № 1. С. 103-112.

16. Абрамова О.В., Єжова О.В., Чистякова Л.О., Кудревич І.О. Дизайн- проєктування авторської колекції одягу з використанням техніки печворк. Art and Design, 2020, № 1. С. 28-40.

References

1. Prokopovych, L.V. (2019). Teatralnist v sotsiokomunikatyvnykh proiavakh kultury: sotsialno-filosofske doslidzhennia: Monohrafiia [Theatricality in socio-communicative manifestations of culture: a socio-philosophical study: Monograph.]. Odesa: Ecology, 336.

2. Panasiuk, V. (2010). Stsenycheskye pryorytetы y moda v kontekste vzaymodeistvyia khudozhestvennoi y nekhudozhestvennoi sfer [Scenic priorities and fashion in the context of the interaction of artistic and non-artistic spheres] Arcadia: art history and culture journal, 1(27), 13-16. [in Russian].

3. Prokopovych, L.V. (2018). Porushennia norm i pravyl yak skladova artystyzmu v «teatri» zhyttia. [Violation of norms and rules as a component of artistry in the “theater” of life]. Scientific Knowledge: Methodology and Technology, 2(41), 89-95. [in Ukrainian].

4. Guilford, Joy Paul (1950). Creativity. American Psychologist, 1950, 15, 444-454.

5. Prokopovych, L.V. (2019). Sotsialno-filosofskyi analiz vizualizatsii kulturnoi identychnosti v «teatri» povsiakdennia [Socio-philosophical analysis of the visualization of cultural identity in the “theater” of everyday life]. Scientific and theoretical almanac “Grani”, 22, 1, 57?67.

6. Gaines, Joanna (2019). Svoya oselya. Dyzayn prostoru, u yakomu khochetsya zhyty [Homebody: A Guide to Creating Spaces. You Never Want to Leave]. Kyiv: ArtHuss, 352.

7. Burchak, I. & Shmelov, V. (2022). Suchasni tendentsii v dyzaini zhytlovykh interieriv [Modern trends in residential interior design]. Theory and practice of design. Culture and art, 2(26), 133-139.

8. Abyzov, V.A. & Yevtushyk, H.O. (2022). Suchasni kluby: typolohiia ta dyzain interieru [Modern clubs: typology and interior design]. Art and Design, 4(20), 19-30.

9. Walter, A. (2011). Designing for emotion. New York: A book apart. Prokopovych L.V. (2018). Vplyv interaktyvnykh art-obiektiv na teatralizatsiiu suchasnoho mista: sotsialno-filosofskyi analiz [The impact of interactive art-objects on the theatricalization of the modern city: a socio-philosophical analysis]. Scientific Journal “Virtus”, 29, 15?18. [in Ukrainian].

10. Blindiuk, Mariia (7 September, 2020). Mystetstvo VS Dyzain. U chomu riznytsia ta podibnist [Art VS Design. What are the differences and similarities]. Telegraf.

11. Nelson, George (1957). Problems of design. New York: Whitney Publications, 204.

12. Prokopovych, L., Prokopovych, P. & Gratii, D. (2022). Kult tekhnolohii yak sotsiokulturnyi fenomen [The cult of technology as a socio-cultural phenomenon]. The scientific heritage, 2022, № 93(93), 18-21.

13. Mikhaluk, O., Kolosnichenko, M., Ostapenko, N., Haiva, I., Antonujenko, A. (2018). Uzahalnena systematyzatsiia riznovydiv faktur materialiv dlia dyzain-proektuvannia odiahu [Generalized system ratings of surface of the materials for design of clothes]. Art and Design, 1, 103-112.

14. Abramova, O.V., Yezhova, O.V., Chystiakova, L.O., Kudrevych, I.O. (2020). Dyzain-proiektuvannia avtorskoi kolektsii odiahu z vykorystanniam tekhniky pechvork [Designing of the author's fashion collection using patchwork technique]. Art and Design, 2020, № 1. С. 28-40.

Размещено на Allbest.ru