Філософські підходи до інтерпретації сучасних парадигм освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Філософські підходи до інтерпретації сучасних парадигм освіти

Виокремлено класифікацію класичних видів парадигм освіти, які використовуються у закладах вищої освіти і вказано на те, що вони не є взаємовиключними, а застосовується шляхом поєднання їх різних комбінацій.

Обгрунтовано основні парадигми сучасної української освіти, які відображають новітні тенденції розвитку вітчизняної освітньої системи та спрямовані на підготовку молодого покоління до життя у сучасному соціумі.

Показано основні чинники становлення нових парадигм освіти як системи об'єктивних передумов, що виявляють вплив на їх формування і спрямовані на підготовку компетентних та адаптивних громадян.

Звернуто увагу на необхідності творення нових парадигм освіти, які визначатимуть перспективи для модернізації освітнього процесу. Напрямами таких трансформацій можуть бути персоналізоване навчання, використання технологій для підвищення доступності та якості освіти, розвиток навичок майбутньої професійної діяльності, впровадження інтерактивних методів навчання і зростання ролі здобувачів як активних творців власних знань.

Ключові слова: освіта, парадигма освіти, філософський підхід, теорія освіти, освітній процес, освітня діяльність, освітня система, педагогічна діяльність.

Abstract

Berzhanir Anatolii Leonidovych Candidate of Sociological Sciences, Associate Professor of the Department of Social and Legal Disciplines, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman

Zaporozhets Mykola Oleksiyovych Candidate of Philosophical Sciences, Associate Professor of the Department of Social and Legal Disciplines, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman

PHILOSOPHICAL APPROACHES TO THE INTERPRETATION OF MODERN EDUCATIONAL PARADIGMS

The article investigates the essence of philosophical approaches to the interpretation of modern paradigms of education as a methodological basis for its theoretical understanding and practical use during educational activity. The modern level of social development determines its influence on the essence of education, formation of mechanisms and models of functioning of the educational process.

It is established that the philosophical analysis of education is the basis for understanding the processes of dialectical relationship between the socio-cultural phenomena that occur in the modern era and the formation of the latest trends in the education system. The emergence of new philosophical concepts in the sphere of educational activity is conditioned by both the essential characteristics of education and innovations in social development.

The relevance of theoretical substantiation of new paradigms aimed at the realisation of concepts of application of methods and ways of pedagogical activity is stated. In the theory of education there is an interdependence of fundamental principles on the basis of which educational paradigms are formed.

The essence of the educational paradigm is defined as a set of fundamental methodological approaches and ideas that determine the basic principles and directions of teaching and learning processes.

The classification of classical types of educational paradigms that are used in higher education institutions is highlighted and it is pointed out that they are not mutually exclusive, but are applied by combining their various combinations.

The main paradigms of modern Ukrainian education, which reflect the latest trends in the development of the domestic educational system and are aimed at preparing the young generation for life in modern society, are substantiated.

The main factors of formation of new paradigms of education as a system of objective prerequisites influencing their formation and aimed at training competent and adaptive citizens are shown.

Attention is drawn to the need to create new paradigms of education, which will determine the prospects for the modernisation of the educational process. The directions of such transformations can be personalised learning, the use of technology to improve the accessibility and quality of education, the development of skills for future professional activities, the introduction of interactive learning methods and the growing role of applicants as active creators of their own knowledge.

Keywords: education, educational paradigm, philosophical approach, educational theory, educational process, educational activity, educational system, pedagogical activity.

Постановка проблеми

Сучасні системні трансформації та інноваційні процеси, які відбуваються у суспільному житті дотичні і до системи освіти. Суспільство чекає від освіти, що вона забезпечуватиме молоде покоління не тільки знаннями, але й сприятиме формуванню навичок, необхідних для його успішної соціальної адаптації, розвиватиме критичне мислення, креативність, соціокультурні компетентності, а також формуватиме громадян з високим рівнем моральних цінностей та етичних стандартів.

За таких умов зростає актуальність теоретичного осмислення проблем педагогіки, філософії освіти, соціології освіти тощо. Необхідні комплексні дослідження теперішньої соціальної ситуації, адже вона є значущим чинником впливу на сутність освіти, визначення моделей і механізмів функціонування і розвитку освітнього процесу.

Філософський аналіз освіти допомагає зрозуміти процеси діалектичного взаємозв'язку між соціокультурними явищами, які відбуваються у сучасну епоху і формуванням у системі освіти новітніх тенденцій та закономірностей. Виникнення нових філософських ідей у царині освітньої діяльності обумовлються як імманентними проблемами освіти, так і, можливо, більшою мірою, новими нормами і орієнтирами суспільного розвитку.

Теоретичне осмислення особливостей функціонування освітньої системи в умовах індустріального суспільства, особливо вивчення значного впливу інформаційних технологій на механізми процесів навчання сприяють філософському обгрунтуванню теоретико-методологічних і методичних аспектів підвищення рівня освітньої діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий теоретичний внесок у розвиток освітньої сфери зробили вітчизняні учені С. Гончаренко, О.Дніпров, М. Згуровський, І. Каленюк, В. Кудін, М. Култаєва, К. Левківський, М. Лукашевич, Н. Ничкало, С. Ніколаєнко, А. Погрібний, М. Степко, О. Сухомлинська, В. Табачковський, П. Таланчук, О. Удод, Г. Філіпчук, В. Шинкарук, В. Шубін, О. Якуба та інші. Темами їх фундаментальних наукових праць є теоретико-методологічні засади, закономірності та тенденції функціонування сучасної системи освіти в умовах соціальних змін.

Розуміння освіти у парадимигмальному вимірі, здійснення аналізу її складових, дослідження освітньої сфери у контексті її впливу на соціокуль- турний рівень суспільства досліджували В. Андрущенко, Г. Балл, М. Батечко, О. Войтовська, І. Зязюн, С. Клепко, К. Корсак, В. Кремень, В. Луговий, Лутай, В. Мадзігон, М. Михайличенко, В. Нікітін, В. Огнев'юк, Г. Сагач, Толочко, А. Фурман та інші науковці.

Потребують подальших наукових розвідок питання філософського аналізу освітніх сутностей під впливом сучасних цивілізаційних та технологічних змін. Повсюдне застосування в освітньому процесі інформаційно-комунікативних технологій викликає необхідність обгрунтування методологічних принципів для їх ефективного використання у процесі педагогічної діяльності.

Метою статті є дослідження філософських підходів до інтерпретації сучасних парадигм освіти як методологічної основи для її теоретичного розуміння і практичного використання під час освітньої діяльності.

Виклад основного матеріалу

Суспільство очікує, що освіта буде забезпечувати молоде покоління не лише знаннями, а й навичками, необхідними для успішної адаптації до змінного світу, розвивати критичне мислення, творчість, соціальну та культурну компетентності, а також формувати громадян з високим рівнем моральних цінностей та етичних стандартів.

Важливим для організації освітнього процесу є визначення принципових засад його функціонування. Системи освіти ХХ ст. характеризується парадигмальним плюралізмом, а тому актуальною потребою стає забезпечення співіснування переважної більшості педагогічних систем з альтернативними практиками, які прагнуть бути адекватними змінам і динамічному розвитку суспільства.

Український філософ В. Андрущенко вказує на значущість філософії для теоретичного осмислення освіти: «Філософія постає у якості теорії освіти.

Оскільки ж філософське засвоєння світу розгортається як осягнення всезагального, вона (філософія) виконує в освіті методологічну функцію, визначення способу здійснення якої складає предметне поле такого напряму філософствування як філософії освіти» [1, c. 354].

У сучасній теорії освіти відбувається процес теоретичного обгрунтування створення нових парадигм, що спрямовані на реалізацію ідей, концептів, принципів щодо методів, прийомів, навичок, способів педагогічної діяльності. Зауважимо, що не зважаючи на багатоманітність об'єктивних і суб'єктивних передумов, існує взаємозалежність різних основоположних принципів і підходів, які стають фундаментом для виокремлення освітніх парадигм.

Академік В. Огнев'юк вважає, що в українській філософській думці питання єдиної філософської парадигми освіти не ставиться, навпаки пропонується враховувати наявність міжпарадигмального освітнього простору, як явища характерного не тільки для трансформаційних, а й суспільств у яких домінують ліберальні цінності [2, с. 38].

Освітня парадигма, на думку В. Мокляка і С. Тарєлка [3], є фундаментальним аспектом освітньої практики, який формує спосіб задумування, структурування та оцінювання навчання. Дослідження показали, що різні парадигми мають значний вплив на результати навчання учнів, підкреслюючи важливість прийняття більш орієнтованого на учня та конструктивістського підходу в освіті. Освітні парадигми, які охоплюють переконання, припущення, цінності та практики, які керують освітніми програмами, можуть бути вбудовані в ці закони для формування та покращення якості освіти.

Варто погодитися з М. Колотило [4], яка пише: «За своїм змістом, освітня парадигма представляє собою модифікацію наукової парадигми, що визначає ціннісно-смислове, ідейне підґрунтя освітнього процесу на певному історичному етапі розвитку освіти, визначаючи при цьому його сутність, призначення та використовувані педагогічні методи».

Можна стверджувати, що парадигма освіти - це сукупність базових ідей, переконань і методологічних підходів, які визначають основні принципи та напрямки навчання і виховання. Вона включає у себе концепції процесу навчання, ролі педагога і учня, цілей освіти, використання ресурсів та технологій тощо. Парадигма освіти може змінюватися з часом відповідно до соціальних, економічних, технологічних та культурних змін у суспільстві.

На основі такого розуміння парадигми освіти можна вирізнити декілька її класичних видів, зокрема, у вищій освіті. Ці парадигми не є взаємовиключними, і в сучасних освітніх системах часто застосовується комбінація різних підходів:

1. Традиційна парадигма - орієнтована на передачу науково-педагогічними працівниками знань здобувачам через лекції та підручники. Здобувачі виконують завдання, щоб продемонструвати засвоєні знання.

2. Прогресивна парадигма - акцентується на студентоцентричному підході, активному залученні здобувачів до процесу навчання, розвитку критичного мислення та навичок вирішення проблем.

3. Конструктивістська парадигма - вважає, що здобувачі будують свої знання на основі власного досвіду та взаємодії з навколишнім середовищем. Педагоги допомагають їм формувати знання, а не просто передають його.

4. Мультикультурна парадигма - зосереджується на визнанні та цінуванні різноманітності культур, досвіду та переконань здобувачів. Цінна за сприяння взаєморозумінню та взаємній повазі.

Філософські засади педагогічної теорії класичної освітньої парадигми зорієнтовані на розгортання її світоглядних принципів у завершені педагогічні системи. У центрі уваги, звичайно - способи розвитку активної, творчої, самостійної особистості. Системність і спроби наукового обґрунтування освітньої практики в цілому стають особливістю класичної освітньої парадигми. Це викликало, у першу чергу, ускладнення освітнього процесу, значне розширенням функцій освіти, зростання кількості її суб'єктів. Значною мірою саме цей процес можна вважати найбільш фундаментальною рисою класичної освітньої парадигми [5, с. 64].

Разом з тим, попередні традиційні освітні парадигми, призначенням яких було формування постаті людини, адаптованої до заданих соціокуль- турних умов суспільного розвитку, мають бути замінені на парадигму, більш відповідну до сучасного стану цивілізаційного поступу. Становлення інформаційного суспільства потребує використання інноваційного підходу до освітнього процесу та функціонування навчально-виховних закладів [4].

Сучасна українська освіта може бути представлена різними парадигмами, включаючи:

- інтерактивну парадигму: акцент робиться на активному залученні учнів до освітнього процесу, сприяння самостійному мисленню і творчому розвитку;

- компетентнісну парадигму: зосередження на розвитку не тільки знань, але й навичок і вмінь, необхідних для успішної адаптації у сучасному світі;

- технологічну парадигму: використання сучасних технологій для покращення освітнього процесу, зокрема, використання комп'ютерів, інтернету, програмного забезпечення тощо.

- інклюзивну парадигму: підтримка різноманітності учнів і забезпечення можливості навчання для всіх, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей та потреб.

Ці парадигми відображають сучасні тенденції у розвитку вітчизняної освітньої системи та спрямовані на підготовку вихованців до життя у сучасному соціумі.