Історико-естетичні погляди Леона Хвістека в культурному просторі його творчості

Размещено на http://www.allbest.ru

Історико-естетичні погляди Леона Хвістека в культурному просторі його творчості

Личковах Володимир Анатолійович

Лапідарно мислив і творив «формізм», Експресивно з рухом дав «симультанізм». Оглядав картини в Кракові і Львові,

Надав їм сенсовності філософським словом. Хотів бути першим, хто знайшов «стрефізм» В галузі живопису як «універсалізм».

І писались жваво сценки і портрети, Суперечки викликав в екс-авторитетів... Татлін і Малевич, Пайпер й Делоне Емоційно зсунули розум деінде:

Критика логічна стала відступать,

естетичні погляди вільно виражать!

Леон Хвістек (1884-1944) - знаний польський філософ, математик, логік, культуролог, мистецтвознавець і художник, представник Львівсько-Варшавської філософської школи, краківського і львівського авангардизму в живописі. Як філософ, поєднував у теоретичній рефлексії протилежні позиції «критичного раціоналізму» і «семантичної естетики», тобто виступав одночасно як логік і як естетик. Його художньо- естетичні погляди формувалися з дитинства і студентської молодості під впливом матері, яка була піаністкою і художницею, та теоретика мистецтва й художника-авангардиста С. І. Віткевича. Під час навчання і роботи в Ягелонському університеті (Краків) спілкувався з художниками «Краківської групи», об'єднаних навколо журналу «Zwrotnica», який редагував теоретик польського авангарду Я. Т. Пайпер [2].

У логіко-філософському мисленні притримувався ідей антиірра- ціоналізму й антиметафізицизму, синтезуючи номіналістичні погляди з позитивізмом і неопозитивізмом. Під впливом К. Твардовського та його учнів розробляє концепцію «строгого мислення», що шукає «прості і ясні істини», спираючись на досвід і точне міркування» (див. [2]).

Естетичні погляди Леона Хвістека розпорошені серед його філософських і логічних праць, зокрема у нарисі логіки і методології точних наук «Межі науки» [5], а також у культурологічній праці «Засади духовної культури в Польщі» [4] тощо. Як філософ-культуролог і естетик, автор відзначає неймовірний упадок і вихолощення духовної культури у зв'язку з розростанням ірраціоналізму, доходячи висновку: «де культура почуттів не підноситься досить високо, діє гальмо» [3, с. 37]. Чуттєве пересичення нашої епохи, на його думку, може бути подоланим через строге мислення в науці, в т. ч. в естетиці.

Свою історико-естетичну концепцію Л. Хвістек розбудовує через співставлення двох типів дискурсу, двох методологічних парадигм естетики: раціоналістичної та ірраціоналістичної. Прокладання межі поміж точними науками та «ірраціональним безумством» філософ починає з Давньої Греції, стверджуючи, що «коли наука відступала, на поверхню випливав Платон» [3, с. 34], маючи на увазі міфопоетику його філософії та естетики.

Протиставлення раціоналізму та ірраціоналізму в естетиці Л. Хвістек розпочинає з філософії Давньої Греції. Хоча грецька наука, на його погляд, не мала критеріїв точного мислення, раціональний критицизм народився саме там. Його зародження у роботі «Межі науки» автор пов'язує із скептицизмом Зенона, Геракліта, Протагора, софістів, які дійшли до радикальної форми заперечення «здорового глузду», здатного до «культивування абсурдів» [3, с. 34]. Однак в їхній філософській парадигмі з'являються ідеї гуманізму (вчення про людину), закладаються основи естетичного мислення, що виходить з міри людини як міри не тільки всіх речей, але й міри краси (Протагор). Поступово вибудовується новий ґатунок метафізики та естетики, що спирається на принципи раціонального мислення.

З цієї точки зору критичний пафос Л. Хвістека спрямований проти філософії Платона, котрий, хоч і був «творчою індивідуальністю вищої міри», проте саме його діалектика стала властивим джерелом філософської міфології (див. [3, с. 35]). На думку Л. Хвістека, згубний вплив мі- фопоетики Платона згодом позначився на філософії Плотіна, Гегеля, Ніцше, Бергсона, навіть прагматистів В. Джеймса і Ф. С. Шиллера. Він начебто надав у їхнє філософування «наркотик провидіння та мрії», що з позицій раціонального критицизму викликає абсолютний осуд їх діяльності як «розумування, яке ґрунтується на почутті і пристрасті» [там само, с. 43]. Натомість, для естетики як філософії чуттєвості й мистецтва такі метафізичні засновки зіграли визначальну роль, на що з часом указав ще один представник Львівсько-Варшавської школи Вл. Татаркевич в «Історії давньогрецької естетики» і в «Шести поняттях естетики».

Перший крок на шляху побудови системи основ строгого мислення зробив Аристотель. Високо оцінюючи запровадження ним у філософію, етику і поетику принципу логічної послідовності, Л. Хвістек відзначає в його особі «тріумф раціонального мислення» античної доби. І справді, не лише «перша філософія» і логіка, а й естетичні погляди Аристотеля дістали строгу систематизацію і категоріальний порядок. Адже будь-яка наука, резюмує Хвістек, є залежною від філософії, але не метафізичного, а логіко-критичного характеру, яка будується на принципах строгого мислення, розроблених Аристотелем і наповнених методологічних змістом у європейському позитивізмі та неопозитивізмі.

Отже, починаючи з філософії та естетики Давньої Греції, Л. Хвістек здійснює дискурсивну атаку проти ірраціоналізму (від Платона до Плотіна), обґрунтовуючи критичний раціоналізм в усіх філософських науках, в т. ч. в естетиці. Збудована на послідовній логіко- понятійній системі, естетична наука, що відповідає принципам раціонального критицизму не приведе «до занепаду уяви і чуттєвого життя», а, навпаки, викличе «життя буйне і творче» [там само, с. 48].

Використані джерела

хвістек естетичний раціоналістичний

Вєрніков М. М. Леон Хвістек // Львівсько-Варшавська школа: хрестоматія: у 2-х тт. Ч. 2. Одеса: Астропринт, 2010. С. 27-28.

Личковах В. Львівсько-Варшавська філософська школа і семіотика українського та польського авангарду // Dydaktyka Literatury i Konteksty. XXXV. Zary, 2016. S. 91-98.

Хвістек Л. Межі науки: нарис логіки і методології точних наук // Львівсько- Варшавська школа: хрестоматія: у 2-х тт. Ч. 2. Одеса: Астропринт, 2010. С. 29-48.

Chwistek L. Granice nauki nauki: zarys logiki i metodologii nauk scislych. Lwow- Warszawa: Ksi^znica-Atlas, 1935. XXIV, 264 s.

Chwistek L. Zagadnienia Kultury duchowej w Polsce. Warszawa, 1933. 206 s.

Размещено на Allbest.ru