Духовна самореалізація на різних етапах життєвого шляху особистості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України

Духовна самореалізація на різних етапах життєвого шляху особистості

Помиткін Е.О.

Вступ

Самореалізація особистості є, безумовно, результатом її природного, соціального та духовного розвитку. Так само у природі рослина приносить плоди лише після того, як проросте, зміцніє та розквітне.

Подібним чином у маленької дитини, яка ще не стала особистістю і тільки наслідує дорослих, потреба в самореалізації виражена мінімально. Однак з часом підліток все частіше проявляє акти непокори дорослим, висловлює власну думку, а юнак, засліплений і озброєний власним максималізмом, стає здатним відстоювати свої переконання наперекір усьому світу.

Більш зріла людина знаходить соціально прийнятні шляхи і форми самореалізації, доповнюючи досвід людства власними надбаннями. Її самореалізація може відбуватися в різноманітних сферах життєтворчості: у навчанні, у мистецтві, спорті, професійній, політичній чи громадській діяльності.

Спрямованість самореалізації буває різною. Так злодій може самореалізовуватися, вдосконалюючи власну злочинну діяльність, а гідна людина - віддаючи своє життя служінню іншим. Саме цей аспект пов'язаний з духовністю як здатністю присвячувати своє життя Красі, Добру, Істині, пізнанню світу і самопізнанню, самовдосконаленню та втіленню свого духовного потенціалу задля покращення життя на землі. Як саме відбувається цей процес у часі?

Виклад основного матеріалу

Розглянемо віковий вимір життєвого шляху особистості в єдиній перспективі. Погляди на людське життя як на процес, що складається з певних періодів існували з давніх часів у різних народів.

Перші періодизації життєвого шляху, складені у Стародавній Індії та Греції, вже передбачали відповідність життєвих періодів певним цілям і завданням. Зокрема, Піфагор розподіляв життя на весну (дитинство), літо (юність), осінь (зрілі роки) та зиму (старість). Однак тривалість життя сучасної людини з кожним роком зростає, отже вікові межі періодів також можуть змінюватися, а життєві завдання - доповнюватися.

За поданою авторською періодизацією (рис.1) життєвий шлях особистості розподіляється на 4 великі періоди чи етапи - до 24 років, 24-48 років, 48-72 роки та 7296 років. Розглянемо ці періоди детальніше. На першому етапі (приблизно до 24 років) дитина вивчає себе саму та ідентифікується з батьками, батьківською сім'єю. Провідними видами діяльності для неї стають ігрова та навчальна. Надалі підлітки та юнаки апробовують батьківське виховання та освіту і набувають власного досвіду. Самореалізація знаходить прояв у вияві інтересів, нахилів і здібностей молодої людини до процесу навчання.

Надалі, на другому етапі (24-48 років), молода людина вирішує завдання вибору професії, оволодіває професійними знаннями, будує та утримує власну сім'ю, отримує досвід соціальної взаємодії. Провідною для неї стає професійна діяльність. При цьому попередні види діяльності не зникають, коли вона грає з власними дітьми, оволодіває корисними навичками соціальної взаємодії. Процес самореалізації відбувається як у професійному колі, так і у створеній сім'ї.

На третьому етапі (48-72 роки) людина може стати майстром своєї справи. Її знання та досвід стають безцінним здобутком. У літньому віці в неї виникає особлива потреба ділитися мудрістю та досвідом з наступними поколіннями. Самореалізація знаходить прояв в усвідомленні досвіду та наставництві, генерації знань.

Рис. 1. Вікова періодизація життєвого шляху особистості.

Близько 72-74 років зазвичай посилюється почуття відповідальності за майбутнє - як своє, так і людства в цілому. Людина потребує уваги та спілкування з дітьми, онуками і правнуками, намагається встановити й підтримувати єдність між поколіннями та нерідко виступає миротворцем завдяки своєму авторитету. Вона може розглядати життєвий шлях як витвір мистецтва і прагнути до свідомої самореалізації у життєтворчості.

Що саме літні люди мають передати молоді? У загальному розумінні - мистецтво правильно побудувати життя, взяти на себе відповідальність за себе і світ, у якому ми живемо.

Що спонукає літню людину здійснювати наставництво? Якими є ефективні сучасні форми самореалізації'? Ці питання досліджувалися у рамках реалізації проєкту «Психологічна підтримка літніх осіб у період карантину» (реєстраційний номер проєкту: 2020.01/0221), що фінансувався за підтримки Національного фонду досліджень України. Зазначимо, що зміст статті, може не співпадати з поглядами Національного фонду досліджень України і є виключно відповідальністю автора статті.

Метою проєкту «Психологічна підтримка літніх осіб у період карантину», який виконували співробітники Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, було визначено сприяння розвитку особистості літнього віку, яка перебуває у складних життєвих обставинах, пов'язаних з обмеженнями, зумовленими карантином. Це передбачало допомогу літнім людям у подоланні труднощів через залучення до процесу життєтворчості та свідому організацію власного життя. Під час реалізації проєкту проводилися семінари-практикуми та консультації з соціальними працівниками та психологами, було надруковано методичні рекомендації з психологічними порадами для літніх людей тощо.

Перед виконавцями постало також важливе питання: як поєднати потреби духовної самореалізації молоді та людей літнього віку? Досвід показує, що особливо ефективним є створення та впровадження спеціальних духовно спрямованих проектів, які мають соціальну значущість.

Слід зазначити, що метод проектів дедалі активніше входить у простір сучасної освіти, адже він особливим чином поєднує психолого-педагогічну теорію і практику, розкриває перспективи для творчої, конструктивної діяльності. Серед сучасних дослідників цього методу можна назвати таких вчених, як Л. М. Ващенко, С. Б. Кримський, І. Г. Єрмаков, О. В. Онопрієнко, В. В. Рибалка, Г. С. Сазоненко, С. О. Сисоєва, Л. В. Сохань, В. М. Ямницький та ін. Для прикладу наведемо творчий проект духовного спрямування за назвою “Зустріч поколінь”. До участі в ньому залучалася учнівська молодь, зокрема, учні 11-х класів київської гімназії №153 ім. О.С.Пушкіна та студенти IV-V курсів Національного авіаційного університету (загалом 175 осіб) та мешканці Будинку ветеранів сцени ім. Н.Ужвій. Надалі наведемо короткий опис проведених заходів.

Творчий духовно спрямований проект «Зустріч поколінь»

Мета проекту: створення психолого-педагогічних умов для обміну життєвим досвідом, поглядами та цінностями між ветеранами сцени та гімназистами. З боку учнів і студентів передбачалася активізація інтересу, потреби в мудрості, у здійсненні посильної допомоги старшому поколінню, у духовній самореалізації.

З боку ветеранів сцени активну участь у проекті брали 12 осіб, серед яких солісти оперних театрів і балету, викладачі Інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого та інші діячі культури і мистецтв.

Етапи здійснєння проекту

Потребово-мотиваційний. На даному етапі здійснювалась активізація у молоді таких потреб, бажань і прагнень, як:

потреба в сприйнятті та передачі духовного досвіду під час спілкування;

бажання відновити втрачені зв'язки між поколіннями;

прагнення самовдосконалення;

бажання знайти в соціумі власне місцє для принесення максимальної користі, для виконання життєво важливої місії.

Інформаційно-пізнавальний. На цьому етапі учням була повідомлена інформація про існування Будинку ветеранів сцени та про умови проживання пенсіонерів, які присвятили своє життя служінню мистецтву. Адміністрація Будинку висловила прохання навести лад на присадибній ділянці навколо будинку. Необхідно було скопати землю, обрізати садові дерева, прибрати сміття тощо. Ця робота була непосильною для пенсіонерів.

Цілеутворювальний етап. На цьому етапі необхідно було об'єднати учнів навколо ідеї допомоги ветеранам сцени, структурувати висловлені учнями думки та пропозиції щодо цієї теми. Було вирішено, що під час зустрічі будуть обговорюватися найактуальніші проблеми людського життя: життєві смисли, цінності, перемоги та помилки. Головне - приділити увагу пристарілим, надати пенсіонерам можливість висловитися й бути вислуханими.

Для отримання згоди на проведення зустрічі спільно з активом класу було здійснено окрему поїздку до Будинку ветеранів сцени. Пенсіонери радо відгукнулися на пропозицію, активно включилися в обговорення умов її проведення.

Результативний етап. На цьому етапі здійснювався активний розвиток у старшокласників таких компонентів духовно орієнтованої діяльності:

здатність до надання духовної допомоги потребуючим у різних формах спілкування;

здатність створювати й підтримувати в колективі атмосферу поваги, порозуміння, творчої співпраці;

сердечність, великодушність, доброта;

здатність контролювати свої думки, емоційні стани, слова, дії;

готовність виносити самостійні моральні судження, здатність бачити ситуацію із зовні, з позиції мудрості, любові;

здатність свідомого керування увагою тощо.

Зустріч із мешканцями Будинку ветеранів сцени розпочалася з творчої праці гімназистів на присадибній ділянці. Важливо було те, що діти принесли з собою власні садові інструменти, оскільки у розпорядженні Будинку їх не вистачало. Пенсіонери виходили на подвір'я, вітали дітей, дякували їм.

Старшокласники, не відчуваючи примусу, працювали з особливим натхненням. Деякі з них признавалися, що вдома батьки не можуть їх примусити працювати на дачі, а тут... Тут все по-іншому. Пам'ятне фотографування учнів з ветеранами посилювало ефект святковості.

Після активної фізичної праці учасники зібралися у невеличкому актовому залі. Учні почали поволі ставити запитання. Ветерани сцени розповідали про свій життєвий шлях, показували старенькі афіші, співали та декламували вірші. Всі присутні неначе стали учасниками єдиної мистецької дії, опинившись одночасно перед театральною сценою та за її кулісами, оскільки артисти розкривали перед слухачами маловідомі секрети театрального мистецтва.

По дорозі додому старшокласники обговорювали епізоди зустрічі, згадували найбільш пам'ятні моменти. За результатами зустрічі школярами було створено стінгазету, прикрашену пам'ятними фотознімками. Дві учениці домовилися з ветеранами про наступну зустріч і запропонували однокласникам узяти в ній участь.

У цілому під час здійснення проекту старшокласники отримали можливість реалізувати власний духовний потенціал у суспільно корисній діяльності, а мешканці Будинку ветеранів сцени відчули свою потрібність як носії мудрості та досвіду, необхідного прийдешнім поколінням.

Анкетування, проведене серед ветеранів сцени, включало такі запитання: життя відповідальність творчий

Що найбільш цінне, на Ваш погляд, відбулося під час зустрічі?

Ваша головна порада школярам.

Від яких життєвих помилок Вам хотілося б застерегти молоде покоління?

Ваше побажання школярам.

Чи необхідно проводити подібні зустрічі надалі?

У відповідях на перше запитання ветерани повідомили, що найціннішою була сама зустріч поколінь, прояви уваги й зацікавленості. За висловом однієї з актрис “Крапля добра-допомоги, яку принесли школярі людям похилого віку, може змінити світ на краще, а ще зустріч примушує замислитися як вижити в цьому світі, де безперервно йде боротьба добра і зла? І як сказав А. Ейнштейн, “Щоб вижити, нам потрібен інший спосіб мислення...”.

Серед головних порад школярам провідне місце займали моральні настанови: “Завжди залишатися собою, пізнавати й усвідомлювати своє призначення для утвердження життя на землі!”, “Любити Бога, Батьків, Батьківщину”, “Більше знайомитися не з телевізійним, а з реальним мистецтвом театру”.

У більшості відповідей на третє запитання містилося застереження проти вживання наркотиків, алкоголю, тютюну. Пенсіонери радили: “Будьте уважними в інтимних взаєминах. Не інтерес, а тільки любов виправдовує близькість”.

Серед численних побажань, які ветерани адресували школярам, переважали бажання творчої та особистісної самореалізації, поради радіти малому і бути щасливим у житті, “любити життя, а не себе у житті, адже життя - це подарунок, який приносить радість усьому людству!”.

Всі ветерани одностайно висловилися за продовження таких зустрічей: «Такі зустрічі - Радість і Добра Надія».

Висновки

Потреба в самореалізації особистості є результатом її природного, соціального та духовного розвитку. Її задоволення має специфіку на різних вікових етапах. У літньому віці процес самореалізації набуває форми наставництва, яке дозволяє навчити молодь мистецтву правильно будувати життя, брати на себе відповідальність за себе і світ, у якому ми живемо.

Для поєднання та задоволення потреб духовної самореалізації молоді та людей літнього віку ефективним є створення та впровадження спеціальних духовно спрямованих проектів, які мають соціальну значущість.

Список використаних джерел

1. Гегель Г.В. Феноменология духа: собр. соч.: [в 14-ти т.] / Г.В. Гегель: - М.: Соцэкгиз, 1959. - Т. 4. - 440 с.

2. Зязюн І. А. Духовна еліта у суспільстві: інтелігентність і громадянськість / Іван Зязюн // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: зб. наук. пр.: [у 2-х ч.] / за ред. Л. Л. Товажнянського, О. Г. Романовського; НТУ «ХПІ». - X., 2003. - Ч. 1(5). - С. 32-42.

3. Метод проектів: традиції, перспективи, життєві результати: практико зорієнтований зб. - К.: Департамент, 2003. - 500 с.

4. Помиткін Е.О. Духовний потенціал особистості: психологічна діагностика, актуалізація та розвиток: посібник/ Е.О.Помиткін. - Київ: «Внутрішній світ». - 2015. - 144 с.

5. Помиткін Е.О. Психологія духовного розвитку особистості: Монографія. - К.: Наш час, 2005. - 280 с. - Бібліогр.: с.252-278.

6. Едуард Помиткін. Психологічні умови духовної самореалізації української молоді / Горизонт духовності виховання: колективна монографія / The Horizon of Spirituality of Education: collective monograph / Уклали й підготували Йонас Кевішас та Олена М. Отич. Вільнюс: Zuvedra, 2019. - С.388-407.

7. Помиткін Е.О. Духовне зростання та самореалізація особистості в сучасних соціокультурних умовах / Педагогіка і психологія професійної освіти // Науково-методичний журнал. - Львів. - 2007. - №2. - С.155-163.

8. Едуард Помиткін, Любов Помиткіна. Духовне пробудження як вершинна потреба особистості / Духовність особистості: методологія, теорія і практика : збірник наукових праць / Гол. редактор Г. П. Шевченко. - Вип. 2 (101), Ч.1. - Сєвєродонецьк: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2021. - С.137-148.

9. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М.: Прогресс, 1990. - 368 c.

10. Фрейджер, Р., Фейдимен Д Личность. Теории, упражнения, эксперименты / Роберт Фрейджер, Джеймс Фейдимен; [пер. с англ.]. - СПб.: Пройм-ЕВРОЗНАК, 2006. - 704 с.

11. 10 порад літнім людям у період карантину: методичні рекомендації / О.Г. Коваленко, Л.Б. Лук'янова, Е.О. Помиткін. - Тернопіль: ТОВ «Терно-граф», 2020 - 32 с. іл.

Размещено на Allbest.ru