Соціологічний аналіз соціальної матерії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціологічний аналіз соціальної матерії

Балановський Ярослав Михайлович кандидат політичних наук, доцент кафедри соціальних і правових дисциплін, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, м. Умань,

Анотація

У статті обґрунтовано методологічну доцільність інтерпретації соціального як особливого різновиду матерії, а також показано значний евристичний потенціал цієї методологічної стратегії.

Досліджено соціальний механізм творення соціальної матерії. Доведено, що елементами структури процесу генерування цієї енергії є соціальні суб'єкти (окремі індивіди, соціальні групи, соціальні інституції, цілісний соціум), ідеальний образ певної сукупності властивостей, рух ідеального образу в об'єктивну матеріальну форму, системна єдність ідеального змісту та об'єктивної матеріальної форми, яка символізує зміст цього образу, рух об'єктивованої у матеріальній формі інформації у суб'єктивний ідеальний образ.

Визначено зміст понять «соціальне», «соціальна матерія», «соціальний простір», «локація соціальної матерії». Розкрито взаємо- зв'язки змісту понять «соціальна матерія», «соціальне», «соціальний простір», «локація соціальної матерії», обґрунтовано соціальну сутність цих взаємозв'язків.

Встановлено, що сутнісними властивостями соціальної матерії є системна єдність суб'єктивного ідеального значення та об'єктивної форми, яка це значення символізує або, іншими словами, розкриває зміст цього значення.

Проаналізовано процес соціальної взаємодії. На підґрунті здійсненого аналізу виокремлено специфічну якісну визначеність, якою є системна єдність об'єктивної форми, що символізує деяке ідеальне значення та ідеального змісту, який через об'єктивацію у цій формі стає доступним, відкривається для зчитування свідомістю того соціального суб'єкта, якому цей континуум комунікувався.

Звернено увагу на значний евристичний потенціал концепції соціальної матерії. У цій методологічній стратегії розкриваються нові, надзвичайно важливі для суспільства, яке знаходиться у стані національно-визвольної війни від переважаючих сил загарбників, його якісні характеристики.

Ключові слова: матерія, соціальна матерія, континуум, ідеальне значення, матеріальна форма, локація соціальної матерії, соціальний простір, об'єктивація, суб'єктивація. соціальна матерія континуум

Balanovsky Yaroslav Mykhailovych Candidate of Political Sciences, Associate Professor of the Department of Social and Legal Disciplines, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman

SOCIOLOGICAL ANALYSIS OF SOCIAL MATTER

Abstract. The article substantiates the methodological expediency of interpreting the social with a special type of matter, as well as the significant heuristic potential of this methodological strategy.

The social mechanism of creation of social matter is studied. It has been proven that the elements of the structure of the process of generating this energy are social subjects (individuals, social groups, social institutions, a whole society), an ideal image of a certain set of properties, the movement of an ideal image into an objective material form, a systemic unity of an ideal content and object objective material form that symbolizes the content of this image, the movement of information objectified in material form into a subjective ideal image.

The content of the concepts «social», «social matter», «social space»,

«location of social matter» is determined. The interrelationships of the content of the concepts «social matter», «social», «social space", "location of social matter" are revealed, the social nature of these interrelationships is substantiated.

It has been established that the essential properties of social matter are the systemic unity of the subjective ideal value and the objective form that this value symbolizes, or, in other words, reveals the content of the given value, therefore, objectifies it.

The process of social interaction is analyzed. On the basis of the performed analysis, a specific qualitative determination was singled out, which is the systemic unity of the objective form, which symbolizes some ideal meaning and ideal content, which through objectification in this form becomes accessible, opens for reading by the consciousness of the social subject to whom this continuum was communicated.

Attention is drawn to the significant heuristic potential of the concept of social matter. In this methodological strategy, new qualitative characteristics are revealed that are extremely important for a society that is in a state of national liberation war from the prevailing forces of invaders.

Keywords: matter, social matter, continuum, ideal value, material form, location of social matter, social space, objectification, subjectivation.

Постановка проблеми

В українській соціології пізнавальна стратегія, з позицій якої соціальне інтерпретується особливим видом матерії, а саме - матерії соціальної, практично відсутня. Ця обставина породжує певну соціальну проблему. Полягає вона у тому, що суспільство потребує таких знань, розуміння самого себе в окресленій площині. Описана вище соціальна проблема, тобто потреба у повнішій, глибинній інформації, відображенні у теоретичних концепціях сукупності властивостей систем соціальної взаємодії набуває характеру наукової проблеми, яка вимагає свого вирішення. Моделлю розв'язання цього завдання, вирішення описаної проблеми і є дана розвідка.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Основними публікаціями, які стосуються дослідження різноманітних аспектів соціальної реальності, зокрема, і тих, які роблять можливим пояснення цієї якісної визначеності формою буття соціальної матерії, є праці класиків соціологічної науки Е. Дюркгейма, М. Вебера, П. Сорокіна.

Серед вітчизняних соціологів дослідження різних аспектів цієї проблеми знаходимо у розвідках В. Тарасенка, С. Макеєва, І. Рущенка, С. Катаєва, Н. Черниш, В. Паніотто, В. Танчера, В. Пилипенка.

Метою статті є обґрунтування доцільності теоретичної концепції інтерпретації соціальної реальності особливою формою матерії, а саме матерії соціальної. Таке тлумачення відкриває нові евристичні можливості дослідження цієї якісної визначеності, зокрема пояснення соціального простору середовищем руху локацій соціальної матерії. Ця методологічна стратегія забезпечує також можливість вивчення особливостей руху локацій соціальної матерії тощо.

Виклад основного матеріалу

Соціологічна інтерпретація соціального особливою формою матерії необхідно передбачає чітке визначення соціального. Пояснюється це тим, що термін «соціальна матерія» вимагає відповіді на запитання, по-перше, чи має соціальне такі якісні виміри, на підґрунті яких його можна віднести до форм матерії? По-друге, за якими характеристиками соціальна матерія відрізняється від інших форм матерії?

Перераховані вище методологічні імперативи вказують на обґрунтованість пошуку властивостей соціальної матерії у структурі соціальної дії - тієї дії, у якій твориться уся безкінечність соціальних форм, явищ, процесів тощо.

Інтерпретацію явища «соціальне» знаходимо у працях Е. Дюркгейма. Соціальне він позначає термінами «соціальні факти», «сукупність явищ sui generis», «соціальна реальність». На переконання французького науковця, хоча соціальне й твориться людьми, однак ця якісна визначеність існує не у кожній окремій людині, а у їх спільнотах. Свою тезу він підкріплює описом деяких властивостей, універсальних для явищ об'єктивної дійсності. «Кожного разу, коли якісь елементи шляхом комбінування, утворюють фактом своєї комбінації нові явища, потрібно усвідомлювати, - ці явища знаходяться уже не в елементах, а у цілісності, утвореній їх поєднанням» [3, с. 12].

Виявивши в об'єктивних явищах описану вище кореляцію, Е. Дюркгейм використовує її для пояснення явищ соціальних.

«Застосуємо цей принцип у соціології. Якщо вказаний синтез sui generis, шляхом утворення будь-яких спільностей, породжує у них нові явища, що відрізняються від тих, які трапляються в окремих свідомостях, то потрібно також погодитися, що ці специфічні факти знаходяться у тій самій спільності, де вони утворилися, а не у її частинах, тобто у її членах» [3, с. 13].

Це твердження він повторює в іншому місці: «Однак, щоб існував соціальний факт, потрібно, щоб, принаймні, кілька індивідів поєднали свої дії і щоб ця комбінація породила якийсь новий результат» [3, с. 20]. Нарешті, визначальну рису описаної ним специфічної якісної визначеності він пояснює так: «Нам залишається сказати кілька слів про визначеннясоціальнихфактівНанашпогляд,вонизакоріненіу способах дій або мислення, їх можна розпізнати за тією властивістю, що вони здатні справляти на окремі свідомості примусовий вплив» [3, с. 17].

Оригінальну, у певному аспекті полярну до сформульованої Е. Дюркгеймом інтерпретацію соціальної реальності розробив М. Вебер. Для нього ця якісна визначеність існує у соціальній дії. Дії людей німецький соціолог поділяє на чотири типи. Не всі з них він трактує соціальними. Із його точки зору, до категорії соціальних неможливо віднести традиційні та афективні дії. Тільки цілераціональні та цінніснораціональні дії він вважає соціальними. «Дією» ж (включно з цілеспрямованою бездіяльністю або нейтральністю) ми завжди називаємо зрозуміле ставлення до «об'єктів», тобто таке, яке специфічно характеризується тим, що це ставлення «мало» або передбачало наявність певного (суб'єктивного) смислу, безвідносно від рівня його виявлення» [4, с. 497].

Квінтесенцією тлумачення соціологією розуміння соціальної реальності є така теза М. Вебера: «Специфічно важливою для соціології розуміння є найперше поведінка, яка, по-перше, за суб'єктивно прогнозованим особою, що діє смислом, віднесена до поведінки інших людей, по-друге, визначена також цим його осмисленим віднесенням і, по-третє, може бути на підґрунті цього (суб'єктивно) прогнозованого смислу зрозуміло пояснена» [4, с. 497].

Дослідження соціального здійснював П. Сорокін, який стверджував, що соціальне: «є, найперше, взаємодією, яка має специфічні ознаки» [1, с. 32]. Тобто, американський соціолог пояснює соціальне результатом особливої взаємодії людей. Його інтерпретації передує констатація: «соціальне явище є соціальним зв'язком, який має психічну природу й реалізується у свідомості індивідів, водночас за змістом і тривалістю цей зв'язок виходить за межі свідомості» [1, с. 39].

Такий підхід відображає дві найважливіші характеристики соціальної реальності. Перша з них полягає у ствердженні її процесуальності, «соціальне явище є соціальним зв'язком», а він можливий тільки як певний процес. Друга зводиться до ствердження дуальної природи структури соціальної реальності. Одним із елементів її внутрішньої будови називаються суб'єктивні ідеальні образи. Адже

«соціальний зв'язок має психічну природу й реалізується у свідомості індивідів», а тому у якійсь іншій формі у цьому ракурсі його буття неможливе. Іншим елементом структури соціальної реальності названо об'єктивні матеріальні форми. «За змістом і тривалістю цей зв'язок виходить за межі свідомості», а це означає, що він стає предметом буття об'єктивного матеріального світу, тобто світу матеріальних форм.

В іншому місці П. Сорокін поглиблює це пояснення: «Процес обміну психічними переживаннями або психічна взаємодія необхідно набуває експсихічної - «символічної форми». Об'єктивувати психічне переживання у його безпосередньому вигляді немає жодної можливості. Будь-яка думка, будь-яке психічне переживання не можуть бути виявлені у їх суто психічному бутті й можуть об'єктивуватися тільки через ті або інші «непсихічні» посередники або провідники. Кажучи простіше, екстеріоризування психіки вимагає її втілення у

«матеріальних речах». Вони з цієї причини виконують функцію символів психіки» [1, с. 42].

Проаналізуємо ці пояснення американського соціолога детальніше. Соціальне явище або, іншими словами, соціальна реальність, на переконання П. Сорокіна, твориться специфічною взаємодією. Особливість, унікальність соціальної взаємодії «дана одночасно - і у властивостях одиниць, які взаємодіють, і у властивостях самого процесу взаємодії» [1, с. 28]. Іншими словами, особливість цієї взаємодії закорінена, по-перше, в унікальних властивостях суб'єктів, що взаємодіють, по-друге, унікальні властивості учасників взаємодії, у свою чергу, надають неповторності самому перебігові процесу взаємодії.

До унікальних властивостей учасників цієї взаємодії потрібно віднести, по-перше, їх здатність творити ідеальні образи. Кора головного мозку людей творить суб'єктивні ідеальні відображення, ідеальні образи явищ, процесів тощо, які існують за межами свідомості і незалежно від неї, отже, об'єктивно. Такі образи є латентними для інших людей, адже вони (інші) не здатні зчитувати зміст цих образів безпосередньо зі свідомості своїх vis a vis. По-друге, ще одна унікальна здатність людей, вона також є передумовою їх особливої взаємодії, полягає у тому, що вони спроможні зміст суб'єктивних ідеальних образів в особливий спосіб «діставати» зі свідомості та інкорпорувати (переносити, вкладати) його у матеріальні форми, «відкриті дії», жести, міміку тощо.

Отже мова, тілесність суб'єктів соціальної взаємодії, поведінка тощо стають знаками особливих значень. Або, іншими словами, йдеться про форми об'єктивації суб'єктивних ідеальних значень, отже, деякого смислу, змісту, певної інформації. Такого типу «взаємодія людей продукує соціокультурне явище, реальне суспільство або соціокуль-турну систему, їх властивості не зводяться до характеристик усіх індиві- дуальних членів, взятих ізольовано. Структурні і динамічні властивості будь-якої тривалої у часі системи міжособистісних або міжгрупових дій радикально відрізняються від властивостей арифметичної суми цих індивідів. Взаємодія продукує соціокультурну реальність, відмінну від біологічної або психологічної реальності» [1, с. 185].

Розглянемо механізм цієї взаємодії детальніше. Соціальні суб'єкти, умовно назвемо одного з них Адресант, для того, щоб справити вплив, вчинити дію, спрямовану на іншого соціального суб'єкта (наявність такої дії засвідчує зміна психологічного стану і поведінки іншого соціального суб'єкта - Адресата), має донести до його свідомості деяку інформацію, значення, смисли. Ця інформація знаходиться у свідомості Адресанта в ідеальній формі, є суб'єктивним ідеальним образом. Із названої причини вона латентна, закрита, безпосередньо недоступна для свідомості Адресата, а, отже, жодного впливу на його свідомість, а також дії, вчинки, поведінку справляти нездатна.

Ідеальні образи зі свідомості Адресанта спричиняють уплив на свідомість Адресата, отже, діють на нього, позначаються на його психологічному стані і поведінці не безпосередньо (одна людина не здатна читати думки іншої), а опосередковано. Іншими словами, для того, щоб ідеальні образи, які є у свідомості Адресанта, змогли справити вплив на психологічний стан і поведінку Адресата, потрібно, щоб ці образи знаходилися у його свідомості. Адже коли вони знаходяться у свідомості Адресанта, то є латентними для свідомості Адресата. Для здійснення впливу потрібно, щоб ідеальні значення були особливим чином донесені до свідомості Адресата. Для цього необхідно, по-перше, щоб суб'єктивне ідеальне значення було об'єктивоване у певній матеріальній формі, отримало об'єктивне буття символічним значенням даної форми. По-друге, щоб об'єктивна матеріальна форма символізувала для Адресата те ж саме значення, яке у цю форму «вклав» Адресант.

Така можливість з'являється саме у межах процедури особливої взаємодії. За словами П. Сорокіна, ця взаємодія стає можливою завдяки двом унікальним характеристикам людей: «будь-яке соціальне явище може бути розчленоване на два елементи, які потрібно відмежовувати один від одного:

1) певне психічне переживання або чиста психіка;

2) непсихічні знаки, через які ця психіка об'єктивується і символі- зується» [1, с. 46].

Тобто, першою особливою рисою людей, яка забезпечує можливість їх унікальної взаємодії, є здатність творити суб'єктивні абстрактні ідеальні образи. Другою є не менш унікальна властивість. Вона виявляється у спроможності людей інкорпорувати абстрактні суб'єктивні ідеальні значення в об'єктивну матеріальну форму.

Під абстракцією тут мається на увазі або сукупність найзагаль- ніших властивостей деякої множини предметів (класу, роду предметів). Сама по собі така сукупність не має об'єктивного буття, вона може існувати тільки у свідомості індивіда. Абстракцією є також тільки частина з властивостей певного предмета, яка також відособлено від решти властивостей може існувати лише у свідомості індивіда як ідеальний образ цієї частини властивостей певного предмета.

Український соціолог В. Тарасенко пояснює соціальне як «соціальну реальність суспільства, соціум, одним зі способів вираження й оформ- лення якого виступає конкретне суспільство» [2, с. 21]. На переконання українського соціолога, соціальна реальність є соціальністю конкрет- ного суспільства.

Адресант ті значення, отже, суб'єктивні ідеальні образи, якими він має намір уплинути на поведінку Адресата, по-перше, «виводить» зі своєї свідомості. По-друге, «винесені» зі свідомості суб'єктивні ідеальні образи Адресант «привносить», «інкорпорує» у деяку матеріальну форму, отже, об'єктивує їх, надає суб'єктивному об'єктивного, але символічного буття. Тобто суб'єктивне ідеальне значення об'єкти- вується, набуває об'єктивного буття як символ матеріальної форми. Тут важливо підкреслити: суб'єктивне ідеальне значення має не безпосе- реднє об'єктивне буття (таке буття неможливе за визначенням), а опосередковане об'єктивною матеріальною формою, отже, як символ цієї форми. Іншими словами, суб'єктивне ідеальне значення має символічне буття, є умовним чи конвенційним значенням об'єктивної форми.

Отже, тільки у межах взаємодії людей матеріальні форми стають носіями, знаками ідеальних значень тих характеристик, яких вони не мають, тієї інформації, яку вони тільки символізують. Такі об'єктивні матеріальні форми знаходяться у нерозривному зв'язку зі значеннями, що їх вони символізують, значеннями, які через ці форми об'єктивуються. Іншими словами, фіксується унікальний континуум об'єктивного й суб'єктивного, матеріального й ідеального. Наприклад, тільки у межах взаємодії людей особливим чином оброблена брила мармуру набуває значення «Венера Мілоська», еталону краси жіночого тіла. За межами взаємодії людей Венера Мілоська залишається звичайною брилою мармуру.

Діалектична єдність суб'єктивного ідеального образу, отже, деякого значення, смислу та матеріальної форми його об'єктивації є специфічною якісною визначеністю, яка не знайшла відповідного позначення поняттєвим арсеналом соціології. Іншими словами, маємо констатувати; термін, який своїм змістом мав би відображати названий вище континуум, цілісну сукупність, системну єдність специфічних властивостей, відсутній. На переконання автора, цю функцію, тобто адекватне позначення названої системної цілісності властивостей найкраще виконає термін «соціальна матерія». Ним вдало «схоплюється» діалектична єдність матеріального й ідеального, суб'єктивного й об'єктивного, суб'єктивованого й об'єктивованого.

Отже, соціальна матерія - це континуум суб'єктивного й об'єктивного, об'єктивованого і суб'єктивованого, матеріального й ідеального. Континуум, який твориться соціальною взаємодією людей та існує тільки у межах цієї взаємодії. Соціальна матерія твориться там і тоді, де і коли одна сторона, суб'єкт соціальної дії, умовно він позначається терміном «Адресант», діє на іншого соціального суб'єкта, позначеного терміном «Адресат». Цією дією є вплив Адресанта на психологічний стан, поведінку Адресата i vice versa Адресанта на Адресата.

За канонами методології наукових досліджень, потребує пояснення взаємозв'язок змісту поняття «соціальна матерія» з іншими поняттями, зміст яких також відображає інші аспекти тієї якісної визначеності, якою є соціальне. Отже, у цій статті під соціальним розуміється сукупність найзагальніших властивостей специфічної якісної визначеності, усього того, що твориться тією взаємодією людей, у якій один суб'єкт упливає на психологічний стан і поведінку іншого тим, що доносить до його свідомості ідеальні значення у формах, які ці значення символізують. Іншими словами, соціальним є усе те, що є формою об'єктивації суб'єктивного ідеального значення. Таким чином, соціального значення набувають суб'єкти, явища, процеси тощо.

Поняття «соціальна матерія» корелюється також із поняттям «соціальний простір». Його зміст відображає діалектичну єдність двох специфічних аспектів соціального. По-перше, соціальна матерія має буття у формі соціального простору. Тобто соціальний простір є простором буття соціальної матерії. Або, іншими словами, соціальна матерія сам цей простір, у якому вона має буття, робить простором соціальним. Тобто простір і соціальна матерія не протиставляються одне одному, а навпаки знаходяться у нерозривній єдності, простір є простором соціального, а соціальне має буття як певний простір. Соціальний простір і соціальна матерія - це якісні аспекти буття соціального. Соціальний простір - середовище соціальних явищ, процесів, дій соціальних суб'єктів тощо. Соціальний простір безмежний у незліченній множині соціальних вимірів, взаємодій, взаємозв'язків, взаємозалежностей, суб'єктів соціальної взаємодії, явищ і процесів соціальної реальності. Будь-яка точка, будь-яке місце у соціальному просторі є місцем соціальної матерії, своєрідною локацією соціальної матерії. Соціальний простір однорідний у своїй універсальній якісній визначеності, тобто соціальності, у своїй соціальній природі.

Другим специфічним аспектом є те, що за критерієм інтенсивності соціальної взаємодії, взаємозв'язків, взаємозалежностей соціальний простір має буття і своєрідними ущільненнями, вузлами, концентраціями соціальної матерії, і менш щільними середовищами. Такі своєрідні агломерації соціальної матерії за своїми конкретними кількісними і якісними властивостями є відносно локальними утвореннями. За названими вимірами вони відрізняються від інших, аналогічних їм утворень, як різні види одного роду. А це означає: кожне таке утворення займає тільки певну частину соціального простору, атрибутом «вузлів», «ущільнень» соціальної матерії постають деякі локальні межі, за якими соціальне має буття у дещо інших кількісних і якісних властивостях. Тобто, інші обшири соціального простору, соціальної матерії займають інші її локальні утворення. Вони, тобто обмежені якісними і кількісними властивостями ущільнення соціальних взаємодій, взаємозв'язків, взаємозалежностей, отже, специфічні утворення соціальної матерії будуть позначені терміном «локації соціальної матерії».

Отже, локація соціальної матерії - це форма горизонтальної диференціації та ієрархічного ранжування, організації, впорядкування, розміщення, розподілу соціальних утворень, що розрізняються за своїми кількісними і якісними властивостями. Поняття «локація соціальної матерії» відображає, по-перше, безмежність соціального простору, як простору безконечної кількості соціальних явищ і процесів, взаємодій, взаємозв'язків, взаємозалежностей соціальних суб'єктів, по-друге, особливу організацію соціального простору, яка виявляється через горизонтальну диференціацію та вертикальну ієрархізацію розподілу, розміщення, структурування локальних утворень соціальної матерії, які за своїми якісними і кількісними вимірами відрізняються одне від одного.

Отже, поняття «локація соціальної матерії» відображає єдність, цілісність, однорідність соціального простору і водночас його вертикальну і горизонтальну впорядкованість, власну якісну специфіку. Соціальний простір - особливий простір. Його буття неможливе за межами простору фізичного, але виміри соціального простору не зводяться до вимірів простору фізичного. Фізичний простір тримірний, соціальний - багатомірний. Якщо властивості фізичного простору фіксуються органами чуття людини, то виміри соціального «схоплюються» корою головного мозку його здатністю творити абстрактні ідеальні образи.

Висновки

Інтерпретація специфічної якісної визначеності «соціальне» у значенні «соціальної матерії», по-перше, має потужний евристичний потенціал. Методологічна цінність такого підходу визначається тим, що у його межах відкривається певна сукупність характеристик, які за інших візій, дослідницьких стратегій стають недосяжними для їх соціологічного аналізу, осмислення, вивчення. Ця методологічна стратегія забезпечує можливість рефлексії вимірів соціальної реальності, соціального простору, єдиного і цілісного у своїй якісній визначеності, як простору соціальної матерії.

По-друге, соціальна матерія у просторі свого буття знаходиться у стані якісних і кількісних локацій, атрибутом яких є специфічна форма руху. Отже, обраний напрямок досліджень відкриває можливість вивчення особливостей руху локацій соціальної матерії, наприклад, руху на різних рівнях упорядкування локації, його темпу і векторів тощо.

По-третє, названу методологічну стратегію характеризує також велика практична цінність. Пропоноване тлумачення локацій соціальної матерії, систем соціальної взаємодії забезпечує можливість розробки технологій меліорації локацій соціальної матерії, зміни векторів і темпів їх руху тощо.

Обґрунтований у розвідці напрямок потребує продовження досліджень, появи нових як монографічних, так і колективних робіт, спрямованих на соціологічне пізнання, і універсальних вимірів соціальної матерії, і власної якісної специфіки тих або тих її конкретних локацій.

Література:

1. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество / общ. ред., сост. и предисл. Ю.А. Согомонов: пер. с англ. М. : Политиздат, 1992, 543 с.

2. Тарасенко В. Г. Дивовижна «ненаука» соціологія. Соціологія; теорія, методи, маркетинг. 2004. №2. С. 5-23.

3. Дюркгейм Э. Социология: ее предмет, метод, предназначение / пер. с фр., составление, послесловие и примечания А. Б. Гофмана. М. : Канон, 1995. 352 с.

4. Вебер М. Избранные произведения / пер. с нем. ; сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова. М. : Прогресс, 1990. 808 с.

References:

1. Sorokyn, P. (1992) Chelovek. Tsyvylyzatsyia. Obshchestvo [Human. Civilization.

Society]. М. : Polytyzdat [in Russian].

2. Tarasenko. V. H. (2004) Dyvovyzhna «nenauka» sotsiolohiia [Amazing «non- science» sociology]. Sotsiolohiia; teoriia, metody, marketynh - Sociology; theory, methods, marketing, 2, 5-23 [in Ukrainian].

3. Diurkheim, Е. (1995) Sotsyolohyia: ee predmet, metod, prednaznachenye [Sociology: its subject, method, purpose]. М. : Каnоn [in Russian].

4. Veber, M. (1990) Yzbrannыe proyzvedenyia [Selected works]. М. : Prohress [in Russian].

Размещено на Allbest.ru