"Теологія слави" та "теологія хреста" в німецькій протестантській культурі і музиці

Размещено на http://www.allbest.ru

«Теологія слави» та «теологія хреста» в німецькій протестантській культурі і музиці

Татарнікова Анжеліка Анатоліївна

Однією з найдавніших функцій музики, пов'язаних з її духовною місією, є славослів'я, хвала Богу, вбрані в жанрову форму гімну, гімноспі- ву. Останні є суттєвими саме в християнській духовно-літургійній та культурно-історичній традиції у всій різноманітності її конфесійних проявів. Хвала-гімн Творцю як найважливіший смислоутворюючий вектор духовного буття людини є символічно співвідносним з найдавнішими культовими музичними жанрами Gloria, славослів'я, а також з Te Deum, що увійшли в різноманітних формах як у православну богослужбову традицію, так і в християнську обрядовість західноєвропейського світу, зокрема у німецьку протестантську. Названа жанрова сфера, широко представлена у творчості німецьких авторів XVII - XIX ст., репрезентує духовно-інтонаційний «звукосвіт» християнської культури Європи, в тому числі в спадщині Й. С. Баха, його сучасників та послідовників, чиї твори є широко затребуваними в виконавській практиці нашого часу.

Німецька протестантська богослужбово-співацька традиція, а також її репрезентанти вже давно стали предметом музикознавчих та історико-культурознавчих розвідок. Серед останніх суттєве місце належить роботам А. Швейцера, М. Друскіна, Я. Друскіна, Б. Яворського, що зосереджені не тільки на творчості Й. С. Баха, але й на духовних настановах його творчого спадку, безпосередньо пов'язаних з протестантським «образом світу» та його культурою. їх узагальнення доповнюються дослідженнями останніх десятиліть, що безпосередньо орієнтовані на виявлення жанрово-стильової та духовно-гомілетичної специфіки духовних кантат композитора (К. Бердєннікова), а також їх вписаність в лютеранську культову практику (О. Рудик, Г. Домбраускене). Водночас вони репрезентують аксіологічну природу та специфіку релігійної символіки німецького протестантського хоралу. Однак названі автори все ж частіше віддають перевагу узагальненому розгляду позначеної проблематики, в той час як багатогранна образно-смислова та риторична специфіка німецького церковно-співацького обиходу, зокрема, його славословно- глоріозна складова, безпосередньо пов'язана з «теологією слави», поки що лишається поза увагою сучасних дослідників.

Різноманітна текстова основа християнського славословно- глоріозного обиходу, представлена у Gloria, Te Deum та подібних до них, орієнтована на такі найважливіші поняття християнського віровчення, як «слава», «славослів'я», «хвала», «подяка», «величання», «поклоніння». Кожне з них, маючи самостійний сенс, разом з тим тісно пов'язане між собою єдиним змістом, що одухотворює життєвий шлях людини. Крім цього, всі вони складають смислову основу окремих вельми значущих розділів християнського богослужіння, будучи представленими самостійними текстами і богослужбовими співами. теологія слава хрест співацька

Славословно-глоріозна тематика займає одне з суттєвих місць у німецькій протестантській церковній практиці, визначаючи вектори її духовно-смислової спрямованості. Генетично висхідна до візантійської східно-християнської традиції та до духовних настанов раннього Середньовіччя епохи Неподіленої церкви, названа конфесійна практика у відтворенні образів хваління-славослів'я формувалася на перетині протестантських доктрин «теології слави» та «теології хреста», що визначили найбільш суттєві сторони її світобачення.

Перша з них була домінуючою релігійною ідеєю кальвінізму, що вбачав сутність людського буття у прославленні Бога, у славі Всевишньому у відповідності з принципами життя-діяльності «in majorem gloriam Dei». Концепція «теології хреста» є домінуючою у вченні М. Лютера, що сформулював її на Гейдельберзькому диспуті ще у 1518 р., вважаючи головною складовою життя людини духовне зростання через пізнання Бога в «приниженні і безчесті хреста». Позначені ідеї, що демонструють різноманітність релігійних позицій базових напрямків протестантизму, з одного боку, виявляють розбіжність вчень лідерів Реформації. З іншого боку, «антиномія» «слави» та «хреста» є досить умовною, оскільки, за святими отцями, «сам хрест є знаменням слави». Ці настанови, закладені у біблейських джерелах, на рівні взаємодоповнення, фактично складають підґрунтя протестантської теології, поєднуючи її найбільш відомих репрезентантів. Певні розбіжності їх світобачення, визначені духовно-історичними реаліями свого часу, тем не менш не виключають розуміння єдності та обумовленості ідей «теології слави» та «теології хреста».

Інтонаційно-семантична специфіка лютеранських хоралів, пов'язаних з позначеною образно-смисловою сферою та її роллю у протестантському богослужінні («Herr Gott dich loben wir», «Fur Volk und Vaterland», «Nun danket alle Gott», «Allein Gott in der Hoh' sei Ehr» та ін.), водночас, демонструє контактність з різноманітними конфесійними християнськими традиціями - католицькою (звертання до інтонаційного матеріалу григоріаніки), східно-християнською (апелювання до духовних текстів раннього Середньовіччя), виявляючи тим самим духовно- стильову специфіку творчості німецьких композиторів XVIII - XIX ст.

Размещено на Allbest.ru