Усамітнення як умова щастя людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

УСАМІТНЕННЯ ЯК УМОВА ЩАСТЯ ЛЮДИНИ

Малімон В.І., кандидат наук з державного

управління, доцент, доцент кафедри

публічного управління та адміністрування

Семантично слово «самотність» походить від слова «сам». Але бути самотнім не обов'язково означає бути самому. Можна бути самому і не бути при цьому самотнім і можна бути самотнім у натовпі [6, с. 7].

Однією з причин виникнення самотності багато дослідників вважають фізичну ізольованість, однак вона не відображає, а часто і не є причиною виникнення стану самотності, швидше мова йде про порушення зв'язку внутрішнього світу людини та її соціального оточення [3]. Одним з різновидів самотності є усамітнення.

Вже послідовник З. Фрейда Г. Зілбург у своїх працях розрізняє самотність і усамітнення. Усамітнення, згідно з його вченням, «нормальний» і «минущий умонастрій», що виникає в результаті відсутності конкретної людини [5].

Вчені Л. Пепло і Д. Рассел до найбільш поширених реакцій на стан самотності відносять рефлексивне усамітнення: роздуми наодинці із собою, самотні прогулянки [7]. Науковці відзначають, що чим вищий інтелектуальний рівень людини, тим легше вона переносить стан самотності і тим більше потребує усамітнення. Адже такі люди живуть насиченим внутрішнім життям. Навпаки ж, бояться побути наодинці з собою здебільшого люди нерозвинені, інфантильні, духовно незрілі. Колеги Л. Пепло дослідники самотності М. Міцелі, Б. Мораш вважають, що усамітнення не обов'язковий стан, але безперечно пов'язаний із самотністю як з обтяжливим емоційним станом. Вони вважають, що люди можуть бути суб'єктивно щасливі як у релігійному, так і в світському усамітненні [4].

На думку сучасного дослідника В. Лебедєва усамітнення передбачає добровільний відхід від контактів з оточуючими людьми і поряд із ситуацією «добровільного відходу» є необхідною умовою нормального розвитку та існування особистості. Вони стверджують, що усамітнення не завжди пов'язане з негативними емоційними переживаннями [3].

С. Корчагіна визначає усамітнення як єдиний варіант суб'єктивно- позитивного прояву стану самотності в житті людини. Його умовою є психологічна стійкість особистості, механізмами якої виступають здатність до саморегуляції і рефлексія. Це нормальний стан нормальної самотності [2].

Зарубіжний дослідник В. Дойл Гентрі [8] виокремлює наступні позитивні сторони усамітнення:

1. Усамітнення дозволяє вашому тілу наздогнати ваш розум. Лише коли ви зупинитеся і вийдете з каруселі повсякденного життя, ваш розум і тіло зможуть знову синхронізуватися.

2. Усамітнення дає вашому мозку відпочити. У світі надмірної стимуляції наш розум постійно перебуває в надактивному режимі. Усамітнення дозволяє вашому розуму відокремитися від усієї нескінченної балаканини з навколишнього середовища - радіо, Інтернету, розмов, вуличного шуму, гавкання собак - і відпочити.

3. Усамітнення запускає парасимпатичну нервову систему (гілка вегетативної нервової системи, яка заспокоює вас). Коли ви можете приділяти собі час, ваші м'язи розслабляються, кров'яний тиск знижується, а серцебиття сповільнюється.

4. Усамітнення запобігає емоційному вигорянню.

5. Усамітнення сприяє творчості. Усамітнення звільняє розум від усіх відволікаючих факторів повсякденного життя і дозволяє йому повніше зосередитися на чомусь одному. Це дозволяє вашому мозку мислити нестандартно і знаходити унікальні, екстраординарні рішення звичайних проблем.

6. Усамітнення може стати часом самопізнання. Усамітнення - це ваш шанс дізнатися щось про себе. Самопізнання - це процес, який включає в себе запитання й відповіді на чотири основні запитання: Хто я? Що робить мене унікальним? Куди я йду в житті? Чи комфортно мені з собою?

7. Усамітнення дає можливість побачити перспективу. Якщо ви хочете побачити і оцінити загальну картину вашого життя, вам доведеться відступити і подивитися з висоти пташиного польоту - і це саме те, що дозволяє вам зробити усамітнення.

Цікавим також видається експеримент, проведений в Америці в середині 40-х рр. ХХ століття Генрі Девід Торо, що відомий сучасникам завдяки низці полемічних творів, присвячених критиці соціального життя індустріальної цивілізації. Постать Г. Торо відносять до клубу американських трансценденталістів (як вони самі себе називали), одним із головних ідейних провідників яких був Ральф У. Емерсон. Експеримент, проведений Г. Торо, полягав у добровільному усамітненні на березі Уолденського озера, яке тривало два роки і два місяці. Вчинок Г. Торо так би і залишився прикладом юнацької «робінзонади», якби не книга, яку він написав згодом, «Уолден, або життя в лісі», в якій він оповідає причини свого експерименту, а також нотує продуману критику тогочасного американського суспільства, стверджуючи тезу про неможливість повноцінного життя для людини в умовах індустріальної цивілізації [1]. самотність усамітнення дойл гентрі

Отже, аналіз думок різних науковців дозволяє прийти до висновку, що усамітнення - це благо, яке дозволяє людині глибше пізнати себе, свої потенційні ресурси і можливості, наділяє її даром творчості, розширяє лабіринти самоусвідомлення. Усамітнення виступає передумовою наближення людини до реальної сутності речей, а це дозволяє їй будувати здорові стосунки з іншими та відчувати себе більш щасливою. Щастя як суб'єктивне відчуття людини постає не як щось недосяжно-примарне, а як результат творчої самореалізації та віднаходження сутнісних смислів буття.

Список використаних джерел

1. Ігнатенко І. Філософсько-антропологічні контури феномену усамітнення. URL: https://jrnl.nau.edu.ua/index.php/VisnikPK/issue/view/424

2. Корчагина С. Г. Генезис, виды и проявления одиночества. М.: Московский психолого-социальный институт, 2005. 196 с.

3. Лебедев В. И. Личность в экстремальных условиях. М.: Политиздат, 1989. 304 с.

4. Пепло Л., Мицелли М., Мораш Б. Одиночество и самооценка. Лабиринты одиночества: сб. ст. / сост., общ. ред. и предисл. Н. Е. Покровского / пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. С. 277-285.

5. Перлман Д., Пепло Л. Э. Теоретические подходы к одиночеству. Лабиринты одиночества: сб. ст. / сост., общ. ред. и предисл. Н. Е. Покровского / пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. С. 152-168.

6. Професійна самотність та її корекція у рятувальників ДСНС України: монографія / Довбій Т. Ю., Лєбєдєва С. Ю., Попов В. М., Тімченко О. В., Христенко В. Є. Харків: НУЦЗУ, 2015. 164 с.

7. Рассел Д. Измерение одиночества. Лабиринты одиночества: сб. ст. / сост., общ. ред. и предисл. Н. Е. Покровского / пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. С. 213-221.

8. The Importance of Solitude for Happiness. URL: https://www.dummies.com/article/body-mind-spirit/emotional-health-psychology/ emotional-health/happiness/the-importance-of-solitude-for-happiness-163862

Размещено на Allbest.ru