Суспільний ідеал: пошук змістоутворюючих структур

Размещено на http://www.allbest.ru/

Суспільний ідеал: пошук змістоутворюючих структур

Боришполь Ганна Іванівна, аспірантка 2-го року навчання; Садовенко Світлана Миколаївна, доктор культурології, професор, заслужений діяч мистецтв України, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв

суспільний ідеал соціокультурний цінність

Теоретичне підґрунтя дослідження становлять праці науковців, які досліджували і продовжують свої наукові пошуки щодо системи цінностей особистості, призначення суспільного ідеалу та його впливу на формування соціокультурного простору суспільства. Зокрема, дослідники О. Дзьобань, В. Калітинський, А. Кислий, Л. Корецька, П. Лісовський, С. Максимов, П. Новгородцев, В. Тимошенко, Л. Чорна, досліджуючи проблематику суспільного ідеалу, здебільшого акцентували на філософському осмисленні цього поняття. Представники сучасної української філософської думки (С. Бистрицький, І. Бичко, В. Горський, В. Малахов, С. Пролєєв, В. Шинкарук) різнобічно досліджують феномен української культури. Вагомий внесок у розроблення теорії цінностей, їх класифікації здійснили В. Андрущенко, С. Анісімов, О. Дробницький, А. Здравомислова, М. Каган та ін. Аналізу національних духовних цінностей українського народу присвячено наукові праці М. Боришевського, В. Васютинського, С. Кримського, Л. Мисіва, С. Садовенко, Г. Ситніка, Ю. Сурміна та ін.

Потреба подальшого вивчення філософських проблем соціокультурного життя українського суспільства в контексті глобалізації світового співтовариства викликає необхідність проведення наукового аналізу, без якого неможливо знайти відповіді на актуальні питання сучасного й прийдешнього культурного буття, з'ясувати особливості формування системи цінностей сучасного українського суспільства, визначити пріоритетні ціннісні основи соціокультурного простору Української держави, що і становить мету дослідження.

У той час, коли соціальна філософія, як наука, шукає відповідь на доволі стале питання, що є суспільство і яке місце займає в ньому людина, створюючи теорії, концепції, доктрини, думки щодо вдосконалення майбутнього, перспектив розвитку суспільства, сучасний світ переживає фундаментальну екзистенційну трансформацію. «Ми десятиліттями не бачили нічого подібного. Ми не знаємо, куди це нас приведе. Ми не уявляємо наскільки все серйозно». Ці слова, які найбільш точно відображають розгубленість, що панує серед дослідників соціокультурних процесів у світі, належать Л. Даймонду (Стенфордський університет, США) [7]. Обнадійлива новина полягає у тому, що кризові явища дають цікавий контент для переосмислення багатьох установок, ідей, концепцій, що сприймалися раніше як непохитні чи беззаперечні постулати для трансформації пануючих концепцій та виникненню нових.

У дослідженні будемо виходити з того, що, по-перше, базове ставлення людини до оточуючої реальності зумовлене її природною здатністю ціннісно структурувати світ навколо у певну соціокультурну систему за законом цінностей. Для дослідження важливим також є те, що природа цінностей має антропологічний характер, оскільки кожна будь-яка частина реальності може викликати інтерес, отже стати для неї цінністю. Однак, цінним є не предмет чи явище дійсності, а саме значущість для людини певних цінностей. Адже, ціннісні орієнтації особистості на певний період часу формують мотиваційну структуру індивідуальної свідомості і потребують від неї (особистості) робити вибір між цінностями в середовищі існування у відповідності до власної ієрархії в системі цінностей, вершиною якої є «життєвий ідеал» як образ бажаного майбутнього для особистості.

Відтак, панівна система цінностей полягає в ієрархії, де цінності виступають результатом успадкованого соціокультурного досвіду, історії суспільства, світоглядних принципів, уявлень та розуміння людини, що являється еталоном, ідеалом. Як наголошує С. Садовенко, необхідна побудова «комплексної ієрархічної структурної моделі архетипів, де особисте вкладається в локально-групове, локальне - у регіональне, регіональне - в етнічне, етнічне - у національне, а національне - у цивілізаційне» [4, с. 137].

Зрозуміло, що усвідомлення соціальних цінностей кожною людиною може бути різним, залежно від рівня свідомості, культури, знань, свободи волі, мислення, вміння оцінювати, аналізувати.

Отже, феномен поняття «цінності» характеризується як соціальною, так і особистісною основою.

По-друге, зазначена актуальність дослідження зумовлює необхідність проведення експлікації та культурологічної концептуалізації змісту поняття «система цінностей». Цінності особистості та суспільства є взаємообумовлені, оскільки рівень розвитку аксіосфери суспільства узагальнює індивідуальні цінності.

С. Садовенко, досліджуючи розвиток та форми існування української народної художньої культури пропонує розглядати як взаємопов'язані концепти «хронотоп», «аксіосфера» та «архетип» [3, с. 94]. На її слушну думку, актуалізація архетипів в контексті окремого хронотопу призводить до концентрації системи цінностей. «Архетипи у процесі формування духовності етносу суттєво вплинули на становлення внутрішнього світу індивідів, їх суб'єктивного начала та співвідношення з об'єктним світом, відбилися на розвитку первинних соціальних структур, позначилися на регулюванні соціальних відносин унаслідок апеляції до культурного авторитету в особі «культурного героя» як патерну соціально значущої поведінки; відобразилися у формуванні найдавніших світоглядних сприймань і уявлень», - справедливо зауважує С. Садовенко [4, с. 137].

Система цінностей переходить з однієї сфери суспільного життя в іншу як дієвий бік суспільної свідомості, що привертає увагу суспільної думки до найбільш важливого з точки зору конкретного моменту життя. Криза системи цінностей виникає через розрив зв'язків між інтересами та цінностями [там само]. В такому разі, соціокультурна діяльність, мистецька, наукова чи політична, не відповідає реальним потребам та інтересам суспільства і відбувається заміна справжнього мистецтва на суррогат, істинної науки на суму практичних рекомендацій, а в системі політичної влади - активне маніпулювання інтересами особистості. Отже, гармонія системи цінностей окремого хронотопу набуває ознак необхідного фактору суспільного прогресу.

По-третє, глобалізація світової спільноти і, відповідно, світових проблем, закликають інтелектуальну еліту ставити питання про майбутнє, його соціальні орієнтири, ідеали.

О. Дзьобань пропонує розглядати суспільний ідеал як феномен певної соціокультурної традиції «у двох діалектично взаємопов'язаних контекстах: ідеал як структура свідомості суспільства (когнітивний контекст); і ідеал як функція суспільного розвитку (соціокультурний аспект)» [1].

Суспільний ідеал структурує суспільну свідомість, окреслює спосіб соціокультурної діяльності в бажаному майбутньому як окремої особистості, так і соціальної групи. У складі суспільного ідеалу можна виділити такі поняття, присутність яких притаманна будь-яким суспільним ідеалам: блага, справедливості, рівності, свободи. Суспільний ідеал виражає сприйняття та творення людиною гармонії власного буття в оточуючому природному та соціокультурному просторі.

Суттєва відмінність понять «система цінностей» та «ідеал» полягає в тому, що друге є абсолютним, тоді як система цінностей носить трансситуативний характер і може не відповідати ідеалові.

Л. Чорна проводить паралель між розумінням ідеалу людиною та усвідомленням ідеалу на рівні суспільства і наголошує на потребі їх гармонійного розвитку [5].

Зауважимо, що переважна більшість науковців наголошують на перетворювальній здатності суспільного ідеалу та його впливі на одухотворення життєдіяльності людини та суспільної дійсності, взаємозв'язку соціальної активності та внутрішнього перетворення людини. Усвідомлюючи неможливість повного втілення ідеалу, не можна від нього відмовлятися як від чогось нездійсненного. Жодна з цінностей не реалізується абсолютно, але кожна людина бажає і прагне їх досягти щодо себе. Тому суспільні ідеали через невдалий досвід втілення (наприклад, утопічні практики «просвітницького» абсолютизма в Європі XVIII ст.) не можуть бути заперечуваними: «втілене не може бути абсолютне добро, а лише максимальне» [7].

І. Кант у своєму творі «Критика чистого розуму», зазначав: «...ідеали, хоча за ними й не можна визнати об'єктивної реальності (існування), не мають усе-таки через те розглядатись як химери; вони правлять за необхідне мірило розумові, який потребує поняття того, що у своєму роді є цілком досконалим, аби за ним оцінювати й вимірювати ступінь та вади Недосконалого. Але бажання здійснити ідеал на прикладі, себто в явищі.. .нездійсненним...» [2].

А. Барак відзначає демократичне суспільство «як делікатний баланс між правлінням більшості та фундаментальними цінностями суспільства, якими ця більшість підпорядковується» [6]. Тільки цінності дають змогу отримати відповіді на смислові питання буття. Саме зміни системи цінностей створюють новий образ соціокультурного простору і сприяють виникненню нових рис суспільства.

Отже, пошук ідеалу сучасного українського суспільства, який може бути створений на основі системи суспільних цінностей як онтологічної основи культури, має базуватися на думці, що об'єднуючий державу чіткий суспільний ідеал відіграє ключову роль в її еволюції.

Таким чином, суспільний ідеал має проєктивну функцію для соціокультурного простору і через орієнтацію на систему фундаментальні цінності детермінує його благодатний розвиток. Коректне визначення суспільного ідеалу сприяє гармонійному існуванню людей. Часткове і неповне втілення ідеалу завжди вимагає від особистості та суспільства зосередження на шляху до нього.

В межах досліджуваної проблематики актуальним вбачається продовження досліджень щодо культорологічної рефлексії феномену особистості в соціокультурному просторі України початку ХХІ століття; розуміння суспільного ідеалу та культурного-мистецького проєктування в сучасній Україні.

Використані джерела

1. Дзьобань О.П. До питання про сутність суспільного // Гілея: наук. вісн. Київ, 2016. Вип. 111. С. 155-160.

2. Кант І. Критика чистого розуму // Пер. з нім. та приміт. І. Бурковського. Київ: Юніверс, 2000. 504 с. (Серія «Філософська думка). C.337.

3. Садовенко С.М. Осмислення української народної художньої культури на основі синтезу модерну та постмодерну // Культура і мистецтво: сучасний науковий вимір: матеріали IV міжнар. наук. конф. Молодих вчених, аспірантів та магістрів, 3-4 лист. 2020 р. М-во культ. України; Нац. акад. кер. кадрів культ. і мистец. Київ: НАКККіМ, 2020. 166 с. С. 93-95.

4. Садовенко С.М. Хронотопи аксіосфери української народної художньої культури: Монографія. Київ: НАКККіМ, 2019. 356 с.

5. Чорна Л.В. Феномен ідеалу в суспільному розвитку. Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. 2015. № 2. С. 93-97.

6. Barak A. Foreword: A Judge on Judging: The Role of Supreme Court in a Democracy // Harvard Law Review. 2002. Vol. 116. P. 49-50.

7. Heaven D. The uncertain future of democracy / Douglas Heaven.

Размещено на Allbest.ru