Трансформація філософії бізнесу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Трансформація філософії бізнесу в Україні

Ушно Ірина Михайлівна

канд. філос. наук, старший викладач кафедри менеджменту культури та соціальних технологій

Харківська державна академія культури, Україна

Анотація

Стаття присвячена осмисленню трагічних подій в Україні та їхнього впливу на філософію бізнесу. Українські реалії провокують фундаментальні трансформації підприємницького етосу у його ціннісному контексті. Волонтерський рух стає новим форматом морально-етичного вираження сучасної філософії бізнесу в Україні. Система ціннісних регуляторів, обумовлених війною, стає життєво необхідною. Унікальність такої трансформації' стане новою парадигмою у світовому діловому співтоваристві. філософія бізнесу волонтерський рух

Ключові слова: філософія бізнесу, підприємництво, волонтерський рух, цінності, етика, організаційна культура.

Рік війни в Україні є достатнім часом, щоб спробувати проаналізувати глибину не тільки соціально-економічних змін, а й морально-етичних. Трансформації відбуваються на всіх рівнях українського суспільства, в тому числі й в бізнес-середовищі. Шок перших місяців минув, час усвідомлювати внутрішні зміни на рівні філософії бізнесу. Що сталося з ціннісним сприйняттям підприємця за цей час? Сьогоднішня ситуація є безпрецедентною, немає жодних теоретичних чи практичних напрацювань для бізнесу, які могли б реально відповідати дійсності. Іншими словами, українській бізнес-спільноті немає де взяти ціннісні орієнтири для формування адекватної реакції. Українські підприємства впродовж року стикаються з такими проблемами, які не описані у науково-практичній літературі. Немає жодного досвіду попередників, на який можна спиратися, немає змоги аналізувати чужі помилки, щоб зробити певні висновки. У даній статті актуалізуються саме особливості сучасної української дійсності, які не можуть не накладати певні обмеження, але разом з тим створюють умови для формування нової філософії бізнесу.

В історико-феноменологічному контексті філософія бізнесу має досі широкі межі, залежно від куту зору поділяється на внутрішні або зовнішні. Науково - теоретичних праць на цю тему достатньо як в Україні, так і у світі. Ми будемо спиратися на розуміння філософії бізнесу як комплексу духовно-практичних цінностей. До війни філософія бізнесу обов'язково була раціонально обумовленою, спрямованою на розвиток підприємства та його прибуток. Чи може так статися, що філософія бізнесу змінить свою природу? На жаль, ми не маємо вагомих досліджень бізнес-середовища під час Другої світової війни, щоб зробити припущення. Так, окремі приклади ірраціональної поведінки під час масштабної агресії можна навести, але ХХІ століття не має такого досвіду.

Філософія бізнесу - багатошарова концепція духовно-практичних орієнтирів, які виступають своєрідним каркасом для підприємницької діяльності. Наскільки він міцний та працездатний, не можливо відповісти однозначно, поки немає кризового стану. Оскільки в філософію бізнесу вплетені такі поняття, як ідеологія, культура, місія, ідея, мета та інші, треба підкреслити, з чого починати.

По-перше, щоб сформувати філософію бізнесу, потрібно актуалізувати цінності, які притаманні або мають стати такими. Духовно-практична природа цінностей дає змогу філософії бізнесу бути дієспроможною. Перевагою такого підходу стає адаптивність філософії бізнесу до кризових ситуацій, в яких система цінностей змінюється згідно з обставинами. Так, брак досвіду або інструкцій не стає завадою на шляху реалізації підприємницької діяльності, якщо в її основі є «робоча» ціннісна парадигма. Війна в Україні стала маркером, що підкреслив червоним кольором хибні цінності, а зеленим -- справжні.

Сьогодення обумовлює створення нового формату філософії бізнесу, де ціннісна парадигма презентує незвичні форми. Важко уявити собі зараз усі ці мотиваційні програми, які працювали до війни. Змінюються не тільки умови, змінюються цінності, під які було створено безліч корпоративних заходів. Прибуток як прерогатива може змінитися на безпеку життя, ефективність -- на емпатичність, продуктивність -- на підтримку. Зараз потрібно знайти внутрішню опору, щоб бізнес зміг працювати настільки, наскільки це можливо.

Саме філософія бізнесу стає тим стрижнем, який спроможний цю задачу вирішити.

Аналізуючи перші під час війни статті з управління персоналом, можна не тільки констатувати ці зміни, а й формувати нову стратегію розвитку підприємства. Наприклад, українські компанії відмічають ріст запитів на прозору та своєчасну комунікацію зі співробітниками. Спілкування всередині команди також стає відвертішим, з'являється щира потреба в неробочій комунікації з колегами. Також продовжує зростати тренд на гнучкість у роботі, і хоча це явище може бути тимчасовим, не слід ним нехтувати.

Багато управлінців відмічають, що працювали тяжко й виснажливо впродовж перших місяців, бо проблеми, з якими вони стикалися, не були визначені раніше. Більшість із них підкреслює, що опанування дистанційної роботи під час епідемії ковіду дало деякі практичні переваги. Можливість продовжити роботу навіть з різних країн, безумовно, допомагає сконцентруватися на інших важливих питання щодо управління персоналом.

«... Культура під час війни дуже змінилася. І вона тепер не на папері, а в серцях людей. Наші співробітники самостійно підхоплюють ініціативи, всюди чутно:

«Чим я ще можу допомогти?» без жодних нарікань, що це не передбачено функціоналом або не входить у посадові інструкції. Війна дуже допомогла зрозуміти, хто ми, і переосмислити по-новому наші принципи, про які ми говорили -- відкритість, партнерство. Не просто декларувати, а розділяти їх. Я впевнена, що це згуртувало нас, і, незважаючи на кордони та на те, що наші співробітники все ще знаходяться у 29 країнах світу і 198 містах, наші технології допомагають нам залишатись на зв'язку і не відчувати віддаленості» [1].

Війна стала справжнім випробуванням і для організаційної культури, «маркером» та «суддею» для спеціалістів з управління персоналом. Якщо до війни їхня робота була високопрофесійною, то зараз можна спиратися на те морально-етичне середовище, яке допомагає опанувати нові обставини. В позитивних випадках організаційна культура стає компенсатором кризових явищ, простором для пошуку адаптаційних можливостей кожного члена команди. Якщо є довіра, повага та бажання підтримати один одного, тоді спроможність «вистояти» збільшується в геометричній прогресії. В майбутньому філософія бізнесу повинна враховувати ще одну важливу суспільну проблему -- післявоєнну реабілітацію. Багато людей потребуватимуть реабілітації, але вони не зможуть окремо приділити їй достатню кількість часу, оскільки вийдуть на роботу. Тому саме культура в організації стане цим простором. Потрібно зараз уже замислюватися над цим, заздалегідь готуватися до створення цієї морально-етичної атмосфери, що надасть необхідну допомогу; проводити професійну підготовку спеціалістів у напрямку реабілітації та адаптації персоналу після військової служби, трагічних обставин, зміни професійної діяльності та звичайного життя.

Другий важливий аспект, який зараз «бере на себе» філософія бізнесу, -- це волонтерський рух. Безліч українських компаній реалізують різні форми допомоги як державі, так і суспільству. Немає сенсу перераховувати всі приклади волонтерської діяльності, головне відзначити:соціальна відповідальність бізнесу в Україні зараз -- це не формальний параграф філософії компанії, а реальна внутрішня потреба її співробітників. Вважаємо, що феномен «волонтерський рух в Україні» потребує окремого наукового дослідження. Якщо спиратися на довоєнні наукові праці, що актуалізують питання солідарності, справедливості, альтруїзму, моральних почуттів, то ми не зможемо відтворити реальну ситуацію. Інстинктивна природа волонтерства в Україні під час війни обумовлена цілим спектром морально-етичних координат, які поодинці не змогли б дати такого кумулятивного ефекту, який ми спостерігаємо зараз.

Так, наприклад, останні результати соціальних опитувань українського бізнесу показали, що «корпоративне волонтерство: ми бачимо різке зростання кількості волонтерських ініціатив серед колег -- 76% підтвердили, що стали більше волонтерити. Водночас аж 71% зацікавлені у корпоративних можливостях волонтерства (таких, що їх ініціює компанія, і до яких може залучати співробітників). Тож, якщо ви роздумували, чи варто долучатися до КСВ, то так, зараз саме час. Корпоративна благодійність: також промовисті цифри. 91 % команди віддають більше на благодійність у порівнянні з періодом до повномасштабної війни, а 80% відмічають збільшення ваги корпоративних внесків на благодійність. Зараз не час «тихої благодійності»: репутація працедавця цілком може залежати від інформування команди про транші на благодійність і їхні результати. Пріоритети та цінності: 59% наших колег помітили зміни у своїх робочих пріоритетах і цінностях» [2].

Дискусійним стає морально-етичне питання про міру публічності у волонтерському русі. В мирний час можна «грати у сором'язливість», але зараз публічність провокує масштабність, приваблює стихійністю та визначає пріоритетність. Вагомим фактором у цьому напрямку стає міжнародна спільнота, яке не може не враховувати наш досвід волонтерства у своїх планах. Неможливо допомагати тим, хто навіть не може спробувати допомогти собі.

Через рік після початку війни існує безліч волонтерських проектів не тільки в Україні, а й за її межами. Цінності, які вони транслюють, поділяє велика кількість людей. Вже зараз міжнародні організації звертаються до бізнесу та благодійних організацій з питань обміну досвідом. Феномен «українське волонтерство під час війни» досліджують на предмет подальшого застосування. Ця філософія може стати загальною для цивілізованого світу.

Українські компанії стануть новим прикладом для інших країн. Саме їхній досвід потім будуть аналізувати, досліджувати та брати до уваги. Коли вивчаються ризики на папері, не можливо відтворити реальні дії, немає уяви, як співробітники будуть поводитися у надзвичайній ситуації. «Ваші люди щодня виконують свою роботу, як на конвеєрі. Виконують те, за що відповідальні, або навіть більше. У такій парадигмі ми щодня стаємо сильнішими та більш адаптованими. І ми таким чином зберігаємо спільну високу мету та розширюємо власні межі сміливості» [3].

Таким чином, ми маємо можливість спостерігати появу нової парадигми в філософії бізнесу -- української. Досвід роботи в надзвичайних умовах упродовж року створив унікальний простір, який щодня стає продуктивнішим.

Зараз важливість духовно-практичних цінностей не підлягає сумнівам, війна довела, що внутрішня культура може стати тим середовищем, яке допомагає підприємцям робити свою справу.

Список використаних джерел:

[1] Наталія Лукаш. Корпоративна культура під час війни змінилась. І вона тепер не на папері, а в серцях людей. Вилучено із https://metinvest.digital/ua/page/korporativna- kultura-pid-chas-vijni

[2] Богдана Денисюк. Як війна змінює корпоративні культури. Вилучено із https://hrliga.com/index.php?module=news&op=view&id=24157

[3] Стеф Дю Плессі. Корпоративна культура через призму війни. Вилучено із https://budni.rabota.ua/ua/expert-thoughts/korporativna-kultura-cherez-prizmu-viyni

Размещено на Allbest.ru