Філософсько-методологічні основи теоретичного аналізу мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, м. Умань, Україна

Кафедра соціальних і правових дисциплін

Філософсько-методологічні основи теоретичного аналізу мистецтва

Володимир Фуркало

кандидат філософських наук, доцент

Вікторія Фуркало

кандидат філософських наук, доцент

Анотація

естетика філософія мистецтво

У статті розкрито філософсько-методологічні основи теоретичного аналізу мистецтва.

З'ясовано, що у XX-XXI ст. історія і теорія мистецтва були поставлені перед тим, щоб надати інтерпретацію нових явищ і напрямів мистецької практики загалом, та для знаходження нових форм вираження митця, а також актуальних засобів для створення нової естетики світобачення і світовідчуття. Усталені постулати теоретичного характеру стали нездатними надати інтерпретацію, і загалом не відставати за практикою художніх експериментів стосовно відмічання в мистецтві істини. Тому за цих обставин, значно очевидним став тип зв'язку мистецтвознавства з філософською естетикою, насамперед, включення до естетики не характерних дисциплін, які забезпечують покращенню знань про мистецтво у різноманітних сферах діяльності.

Обґрунтовано, що естетичний і філософський методи щодо аналізу мистецтва уподібнюються, але власне їх предмети мають специфіку. В даному аспекті може бути прийнята з застереженнями наявна в наукових джерелах думка про те, що естетика розглядається як філософія мистецтва чи художньої творчості. Це пов'язано з тим, що виникає особливий підхід до мистецтва, що описує філософську ідею, істину та значення.

Однак філософічність характерна не лише словесному мистецтву, нею охоплена музика, пластичні мистецтва, які використовують матеріали, які художник може модифікувати для створення власного твору мистецтва.

Крім того, зроблені висновки, що філософія мистецтва виступає як методологія. А мистецтво є вищою формою естетичного опанування дійсності, і естетика розглядає та аналізує загальні закони мистецтва, його предмет, основні структурні.

Ключові слова: мистецтво, естетика, поетика, філософсько-методологічні основи, художня творчість.

Volodymyr Furkalo, Candidate of Philosophical Sciences, Associate Professor of the Department of Social and Legal Disciplines of the Uman State Pedagogical University named after Pavlo Tychyna

Victoria Furkalo, Candidate of Philosophical Sciences, Associate Professor of the Department of Social and Legal Disciplines of the Uman State Pedagogical University named after Pavlo Tychyna

Philosophical and methodological basis of theoretical analysis of art

Abstract

The article reveals the philosophical and methodological foundations of the theoretical analysis of art.

It was found that in the 20th - 21st centuries the history and theory of art were set before providing an interpretation of new phenomena and directions of artistic practice in general, and for finding new forms of expression of the artist, as well as actual means for creating a new aesthetic worldview and worldview. Established postulates of a theoretical nature have become unable to provide an interpretation, and in general to keep up with the practice of artistic experiments in terms of noting the truth in art. Therefore, under these circumstances, the type of connection between art history and philosophical aesthetics became quite obvious, first of all, the inclusion of non-characteristic disciplines in aesthetics, which ensure the improvement of knowledge about art in various spheres of activity.

It is substantiated that aesthetic and philosophical methods of art analysis are similar, but their subjects are specific. In this aspect, the opinion found in scientific sources that aesthetics is considered as a philosophy of art or artistic creativity can be accepted with reservations. This is due to the fact that there is a special approach to art that describes a philosophical idea, truth and meaning.

However, philosophizing is not only characteristic of verbal art, it encompasses music, plastic arts that use materials that the artist can modify to create his own work of art.

In addition, it was concluded that the philosophy of art acts as a methodology. And art is the highest form of aesthetic mastery of reality, and aesthetics examines and analyzes the general laws of art, its subject, the main structural laws.

Keywords: art, aesthetics, poetics, philosophical and methodological foundations, artistic creativity.

Постановка проблеми

Важливою складовою людського життя і культури є мистецтво. У всі історичні періоди в житті людського суспільства проблема місця мистецтва цікавила філософію. З XIX по ХХ ст. зарубіжні філософи постійно акцентували свою увагу на класичному і сучасному мистецтві, конструюючи власні моделі. Але мистецтво виникло не одночасно з самою філософією, а є породженням Нового часу, а початок був встановлений епохою Відродження.

На сучасному етапі мистецтво виступає яскравим соціокультурним феноменом, що наявний у буденному житті кожного регіону та міста в найбільш різних проявах. Сучасне суспільство поетапно витісняє надмірну зайнятість та навчається сприймати мистецтво, що представлене у соціальному просторі.

Сприятливі передумови для розвитку мистецтва забезпечила динаміка останніх років, а саме: важлива частина ідентифікації себе як місцевого жителя регіону, прояву локального патріотизму, громадянської солідарності та культурного бренду певного міста. Необхідно зазначити, що у ХХІ ст. мистецтво стало претендувати на роль філософії. Крім того, у різні історичні періоди поняття «мистецтво» значна кількість філософів трактували по-різному. Так, у ХУШ ст. один із найвидатніших філософів та письменників епохи Просвітництва Ж.Ж. Руссо аналізуючи мистецтво розглядав його як прояв особистістю почуттів та емоцій [4, C. 68]. Інший філософ Й. Гете зазначав, що основною метою мистецтва є зображення внутрішнього світу особистості [5, C. 96].

Мистецтво на сучасному етапі розглядається як вміння виражати свою особистість у певному матеріалі за категоріями естетичних цінностей. Так, наприклад, специфіка художньої творчості полягає в тому, що художник створює твори мистецтва через сприйняття світу, глибина своїх думок. У зв'язку з цим, від філософських поглядів художника залежить сама цінність мистецтва. Тому, розгляд філософсько-методологічних основ теоретичного аналізу мистецтва обумовлює необхідність застосування відповідних пізнавальних засобів, які на рівні спеціальних знань сприяли б забезпеченню ціннісної картини досліджуваної проблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз сутності мистецтва різними філософами та науковцями характеризується неоднозначністю, що обумовило виникнення різних теоретичних підходів до його трактування. Так, німецький філософ О. Баумгартен розглядав мистецтво як найвищу форму почуттєвого пізнання, Л. Фейєрбах - як відображення істинності почуттєвого, Ф. Ніцше - як метафізичну діяльність особистості, що обумовлена існуванням світу як естетичного феномену.

Видатний вчений у галузі професійної педагогіки, філософії освіти, І. Зязюн зазначав, що мистецтво виступає як чинник соціального відтворення людства; а доктор філософських наук, професор В. Малахов суть мистецтва вбачав у культурній феноменології загальнолюдського, що підтримує постійне світоглядне тло конкретно-історичного соціуму.

Дослідження теоретико-методологічних проблем представлено у наукових працях таких філософів, як В. Бичкової, М. Вейца, А. Данто, В. Кенніка, Дж. Кошута, О. Роготченка, Е. Уорхола тощо. Водночас, незважаючи на значну кількість наукових досліджень, залишається досить велика кількість відкритих питань, передусім не достатньо висвітлені філософсько-методологічні основи теоретичного аналізу мистецтва, що й обумовило актуальність дослідження.

Мета статті - розкрити філософсько-методологічні основи теоретичного аналізу мистецтва.

Виклад основного матеріалу

У процесі теоретичного аналізу мистецтва як явища в його незліченних вимірах і формах пізнання можна його розглядати у двох аспектах, перш за все, про мистецтво у його власному трактування, по-друге, про той пізнавальний досвід на теоретичному рівні, який супроводжував художню практику протягом тривалого часу. Освоєння та проведення оцінки мистецтва здійснюється не лише за допомогою науково-теоретичного способу, а також пізнається на рівні буденної суспільної свідомості. Особливий демократизм доступності всього народу до мистецтва і одночасно його прозорість для оцінювання суб'єктами, визначення ступеня свого розуміння, роблять мистецтво беззахисним від довільного представлення, включаючи компонент пристрастей поза естетичних принципів, а іноді жахливих обставин. У більшості випадків до митця визнання приходить запізно. Як відомо, не лише власне мистецтво, а і відношення до нього крізь різні думки, оцінки, трактування, переосмислювання, у покаянні повертають талановитого митця і його твори із забуття, а це все формує відповідне поле напруження на духовному рівні, а сама теорія набуває онтологічного статусу як форма і прояв удосконалення трактування мистецтва в наукових, об'єктивованих категоріях у поєднанні з процесом художнього життя.

Але необхідно зазначати, що це не свідчить про те, що теорія мистецтва в усіх її проявах залишається поза суб'єктивованим сприйняттям.

Як і власне історичний процес художнього суспільного буття теорія мистецтва завжди є концептуальною. Крім того, вихід хоча б одного великого твору додає щось нове в трактуванні всього досвіду на культурному та естетичному рівнях. Незважаючи на всю різноманітність того, що входить в безперервний рух отриманого народом значного художнього масиву, аргументовано як актуальність, так і дійсна реалізованість формування відповідних теоретичних моделей знання щодо законів, які функціонують у мистецтві (наприклад, канони для відповідних історичних періодів і напрямів в художній творчості), обґрунтовані категоріальні значення, які характерні для кожної мистецтвознавчої дисципліни.

Проаналізувавши науково-філософські джерела [3; 6; 8], можемо констатувати, що в найбільш загальних ознаках всю теорію мистецтва можна класифікувати на такі головні сфери, з однієї сторони - вивчення мистецтва у вигляді внутрішньої цілком незалежної системи, а з іншої - дослідження включення мистецтва у зовнішній світ, тобто мова йде про мікро- та макроструктури мистецтва.

Теоретичні методи аналізу мистецтва мають складність у таких його формах: історико-функціональній та генетичній, мовознавчій, чи семіотично-образній, а також у знаходженні соціально-психологічних, соціологічних, ціннісних значень еквівалентності, яке ґрунтується на тому, що завжди виникає потреба розділення цілого, ризик пояснювальної заданості, схеми чи повернення до попереднього стану, це пов'язано з тим, що перероблений в окремі частини твір або функція мистецтва перестають існувати в тому вигляді, які вони були в безпосередньому сприйнятті. Основне покликання теоретика і критика мистецтва, імператив зближення змісту мистецтва персоніфікується в його свободі практичної самореалізації і філософських трактувань - за частиною помічати ціле, за загальним - не губити живе.

Крім того, важливо зазначити, що предметом різних наук є пізнання мистецтва, до яких може входити семіотика, яка має зв'язок з ними, у зв'язку з тим, що поза своїм естетичним аналізом реалізує інтегративне завдання, що полягає у збільшенні знання синтетичного характеру про мистецтво.

Ця зазначена здатність філософсько-методологічного характеру виступає особливою метатеорією мистецтва, що створювалася поетапно і процесом, що на даний час не завершений. Крім того, важливо зазначити, що філософська естетика не замінює собою теоретичних дисциплін, які відносяться до мистецтвознавчого циклу, але включає в себе їхні надбання, уподібнюючи в узагальненнях набуті знання на понятійно-філософському рівні.

Визначено, що естетика акцентує увагу на кожному з методологічних підходів, відповідно до того, які завдання були поставлені, забезпечуючи при цьому, кожну з навчальних дисциплін про мистецтво найбільш загальними теоретичними здобутками. Разом з тим, естетика, як філософська дисципліна продовжує бути цілісною і не позбавляє наявність самостійно визначених галузей знань, і не тільки тих, які виникають від естетичних фундаментальних вчень, але і подібні з іншими науками. Вважається, що процес диференціації та разом з тим конвергенція наук про мистецтво є давнім і знаходиться в безперервному русі та самостійній визначеності до предмету.

У пізнанні мистецтва, саме предмет та метод взаємопов'язані і взаємообумовлені. З усієї різносторонності та комплексності мистецтва як цілого може прийматися до уваги його певне значення ознаки, що виступає предметом розуміння для відповідної навчальної дисципліни мистецтвознавчого циклу. На основі цього, мистецтво можна інтерпретувати з однієї сторони, як психологічне явище, а з іншої як етнографічний фактор з характерним для нього фольклорними та етнічними властивостями, а з іншої сторони - як елемент вивчення історії, творчої діяльності (евристика), аксіології. У будь-якій ситуації пізнається будь-яка межа мистецтва.

Крім того, на даному етапі утворились методологічні відмінності, а саме: специфічні (науки та методи аналізу, які сформовані за необхідністю проведення досліджень у сфері художньої культури, наприклад, історія і теорія мистецтва, поетика, естетика тощо) та неспецифічні (предмети, що організовувались на межі різних методологій, а саме: історії, семіотики, психології, фольклористики, тобто які відносяться до гуманітарного профілю).

Крім того, для детального вивчення змістовного наповнення і впливу мистецтва приєднуються такі навчальні дисципліни, як астрономія, медицина, формоутворення та конструювання, які відносяться до природничо-технічного або біологічного напряму. В межах своєї компетенції, для кожного із можливих наукових підходів властиві свої цілі, можливості і предметний зміст. Так відбувається поетапне доповнення цілісної картини уявлень щодо мистецтва, його генезису, особливостей форми буття, і крім того, яка роль належить йому в світі індивіда на духовному та практичному рівнях. Як відомо, художнім буттям людини об'єктивно обумовлене будь-яке наукове спостереження.

Крім того, естетика не є винятком, яка на початку внутрішньо, а пізніше, у власному термінологічному формулюванні розвивалася до системної та творчої філософської дисципліни, яка спроможна зосереджувати різні методи та підходи в аналізі різних проявів, що визначають сутність мистецтва. Виходячи з практичного досвіду художньої творчості і визначеності знань щодо відповідних аспектів у деталізації мистецтва, естетика приймає на себе ідеалізований, узагальнений їхній інваріант у категоріях, законах і певній проблемі. Механізм зазначеного поєднання є ускладненим, часто розбіжний і з вираженою тенденцію до методологічної вибірковості.

Крім того, необхідно підкреслити, за межами знань загальних законів мистецтва, його змістовного наповнення, смислових змін, що властиві мистецтву у своєму еволюційному розвитку, нереально надати роз'яснити частковості, відповідно до тієї суми правил і художніх засобів, що формувались у особливу поетику, яка відрізняється своїми ознаками у будь-якому виді мистецтва.

В перекладі з грецької термін «поетика» розглядається як майстерність творення або техніка творчості. Особливе поєднання даного терміну полягає в тому, як воно було роз'яснено у праці грецького філософа Арістотеля «Поетика» та давньоримського поета К. Горація «Про поетичне мистецтво», де відповідно до художніх та поетичних правил, насамперед у жанрах літературних, виразно відмічалося спрямованість до філософських узагальнень. Поетапно поетика отримувала нормативний характер щодо художньої форми [1].

Так, як відомо, за історичний період, що тривав після доби античності й до початку Нового часу було створено значний обсяг подібних з літературною поетикою матеріалів, в яких представлена інформація, якою саме має бути архітектура, живопис, образотворче мистецтво, ремісництво; при цьому музику включали до математичних наук. Крім того, окремі правила отримували право закону та обов'язковості. Насамперед, це було характерно для музики, що пов'язана з релігійним культом, переписуванню за допомогою графіки богословських книг, хронологічно послідовному записі історичних подій.

До загальної структури мистецтвознавства належить поетика, відповідно до окремих видів художньої творчості, збагачуючи терміни змістовним контекстом професійного спрямування (наприклад, часовість та звучання, висота звуку; співмірність, забарвлення, виразність мови візуалів, живописність; театральніть, акторське мистецтво, бачення режисером задуманої ідеї тощо [2, С. 78]. Аналізуючи категорії «поетика кіно та роману», можемо констатувати, що вони включають в себе всю гаму засобів, які відображають специфіку відповідного напряму, стильові ознаки твору, і, насамперед відзначають природу художності. У зв'язку з цим, в поетиці не потрібно відмічати тільки технологізм форми, який ґрунтується на теоретичних, відірваних від практики і досвіду міркуваннях: найбільш досконаліше її знання не може підмінити особливий талант індивіда, модель поведінки його у процесі самореалізації.

Отже, поетика є основою мистецтва, а естетика виступає його метатеорією. Між ними є значна подібність, це підтверджується тим, що у цих двох випадку на різних рівнях узагальненості акцентується увага на тому, що стало відповідним принципом, законом і нормою, доведеним художнім досвідом.

В чітко окресленому аналітичному, інформативному інтерпретаційному значенні мистецтвознавство повернене до явищ художнього суспільного життя і використовує отриманий досвід поетики та методології естетичного характеру. Крім того,особливою азбукою знань усіх допустимих засобів художньої мови, відкритих впродовж поколінь і тисячоліть є поетика.

Таким чином, поетика нагромаджує в собі різні теорії: драми, композиції, літератури, стилів, тощо. Але, важливо зазначити, що утворилося мистецтво з характерною для нього внутрішньою універсальністю (всезагальність).

Відомі філософи Альберті, Арістотель, Бєлінський, Гегель, Горацій, Лессінг у своїх працях проводили порівняння всіх існуючих того часу видів мистецтва, визначали його на роди і види, і на основі цього, систематизували, що дану проблему, можна вирішуватися на філософському рівні в цілому [7]. Фактично поєднання вишуканих мистецтв до одного принципу виступило ідеєю всезагальності ключових аспектів розуміння мистецтва, пошуками і підняттям з'єднувального над розділеним теоретизуванням.

Доведено, що замкнули коло філософія мистецтва та всезагальна теорія. У зв'язку з цим, так оригінально і натурально канонізувала себе як метатеорія мистецтва естетика. Виникають сумніви, щодо заперечення того, що мистецтвознавство тільки за тих обставин зможе реалізувати власне призначення, якщо відповідно у кожній галузі знань стосовно специфіки художнього як такого, починаючи від найнижчої ланки (поетики і критичного художнього розгляду твору мистецтва) та закінчуючи систематизованими дослідженнями художнього процесу певного історичного періоду, переважатиме професіоналізм на високому рівні.

У XX-XXI ст. історія і теорія мистецтва були поставлені перед тим, щоб надати інтерпретацію нових явищ і напрямів мистецької практики загалом, але насамперед, віддалення від античних традицій з метою знаходження нових форм вираження митця, а також актуальних засобів для створення нової естетики світобачення і світовідчуття. Усталені постулати теоретичного характеру стали нездатними надати інтерпретацію, і загалом не відставати за практикою художніх експериментів стосовно відмічання в мистецтві істини. Тому за цих обставин, значно очевидним став тип зв'язку мистецтво з світоглядністю філософської естетики, насамперед, включення до естетики не характерних дисциплін, які забезпечують покращенню знань про мистецтво у різноманітних сферах діяльності.

У наукових джерелах зазначено [9; 10], що в найбільш ширшому значенні функція естетики у мистецтвознавстві розподіляється на такі частини:

спроможність естетики бути метатеорією мистецтва, поєднанням і методологічним орієнтиром у трактуванні найбільш глобальних проблем походження та змісту мистецтва;

відповідні питання щодо теорії мистецтва, які розкривають його як естетичну цінність і досконалість. У розкритті сутності мистецтва, саме естетична компетентність має власний предмет, який, традиційно, не може бути обмеженим тільки категорією «прекрасного». Насправді в ньому знаходиться ядро розуміння того, чому естетика яка за своєю суттю є філософською теорією не є двома частинами підпорядкованого взаємозв'язку, як це підтверджували М. Дессуар, І. Фолькельт, які були представниками теорії естетики і всезагального мистецтвознавства Об'єкт естетичного аналізу може становити мистецтво, що нагромаджує в собі естетичні цінності та досвід соціуму за своїми вихідними основами, насамперед, зрівноважує світ особистості, окриляє його, сприяє появі творчості. Будь-яка з головних естетичних категорій, таких як «прекрасне», «потворне ««трагічне», «піднесене», «комічне», «гармонія», і «низьке» виступають антиподами цінностей естетики і може належити до загальної теорії мистецтвознавства.

Як зазначав німецький філософ І. Кант, питання впливу мистецтва на естетичний духовний стан людини, її смак, на розуміння естетичної форми та ідеї гармонійно заглиблюються в естетику як метатеорію мистецтва. Крім того, з'ясовано, що предметом аналізу естетики як науки є художнє і естетичне, що взаємообумовлені у власній онтології духовною та практичною трансформацією і дійсними цінностями життя. Разом з тим, за допомогою аналізу естетичне в мистецтві може переміщувати у соціологічно-психологічний, знаковий, інформативний та філософський еквіваленти, а як відомо, для естетики важливо акцентувати увагу на даному аспекті, оскільки в такий спосіб вона вступає в єдність з іншими існуючими методологіями та науками [2, С. 81].

Отже, естетичний і філософський методи щодо аналізу мистецтва уподібнюються, але власне їх предмети мають специфіку. В даному аспекті може бути прийнята з застереженнями наявна в наукових джерелах думка про те, що естетика розглядається як філософія мистецтва чи художньої творчості. Це пов'язано з тим, що виникає особливий підхід до мистецтва, що описує філософську ідею, істину та значення.

Однак філософічність характерна не лише словесному мистецтву (наприклад, драмі, епосу та поезії), крім того, нею охоплена музика, пластичні мистецтва, які використовують матеріали, які художник може модифікувати для створення власного твору мистецтва, і насамперед, якщо в них реалізовано уявлення світогляду, відношення стильових аспектів, традиції зв'язки на культурному рівні, крім того відкритість до єдиного цілого, в якому нагромаджується свідомість соціуму, теорія пізнання, ціннісний інтерес та ідеал, творча діяльність, що відноситься до змістовного наповнення, суть та істини в мистецтві, які наявні об'єктивно.

Крім того, важливо зазначити, що філософія мистецтва виступає як методологія. Про естетичне змістовне наповнення мистецтва в усіх його вимірах, можна стверджувати, що у філософських узагальненнях методологічне значення принципів аналізу, так і власне філософія мистецтва акцентує увагу на певних властивих їй категоріях. Але важливо зазначити, що є труднощі, насамперед, які відносяться до офіційного розуміння синтезу категорій «філософії» та «естетики».

Так, наприклад, якщо взяти до уваги, філософські діалектичні пари, а саме: об'єкт та суб'єкт; необхідність і випадковість; загальне та окреме; скінченне і нескінченне; частина й ціле; раціональне й ірраціональне тощо, то можемо констатувати, що кожна з зазначених категорій надає значні можливості для аналізу мистецтва, але відповідно до того, як певна категорія отримуватиме виключно естетичний зміст, цілісного розуміння естетичного об'єкта. Але, у випадку, коли все буде зводиться до схеми раціоналістичного завершення і твердження, то повністю буде позбавлено сенсу будь-який пошук естетичної особливості мистецтва. Так, на наш погляд, слушним буде наукова позиція німецького філософа Ф.В. Шеллінга, який зазначав, що у філософії мистецтва творить не мистецтво як мистецтво, а саме він будує всесвіт у вигляді мистецтва, і стверджував, що філософія мистецтва - це наука про всесвіт у формі мистецтва.

Висновки

Сучасну естетику не можна зіставляти з тією, яка існувала у попередніх історичних періодах, оскільки, як відомо, методи аналізу і вивчення художньої діяльності зазнали змін. У посткласичний період естетика була філософською, але до неї безперервно додавалися інші методи дисциплін гуманітарного і природничого профілю. Крім того, відбувається активне втручання в методи аналізу психофізіології і психології. Як зазначали зарубіжні філософи Е. Дюркгейм та В. Фріче, на злитті мистецтвознавства та соціологічної сфери філософії виникла соціологія мистецтва як нова наука, що підтвердила виникнення спеціальних праць.

Мистецтво є найбільш потужна царина естетики, оскільки вона уособлює в собі та концентрує особливість будь-якої соціальної та історичної конкретики. Крім того, мистецтво підтверджує ідею про суто людську властивість неутилітарного, споглядального творчого ставлення особистості до дійсності.

Саме в мистецтві індивід набуває особливий досвід переживання власного існування у духовно-чуттєвому, ейфоричному станах, духовної насолоди.

Визначено, що мистецтво як форма суспільної свідомості має естетичну природу, що орієнтоване на погляд стосовно буття людини з позиції прекрасного та потворного. Про необхідність естетично-емоційного відображення світу свідчить вся історія культурного розвитку людини, що вкрай важливе для відображення людського існування.

Література

1. Арістотель. Поетика / Пер. з давньогрецьк. Бориса Тена; Вст. ст. і комент. Й.У. Кобова. Київ: Мистецтво, 1967. 136 с.

2. Мартиненко Л.Б., Гончарова О.В. Естетика мистецтва: навчальний посібник. Умань: ВПЦ «Візаві», 2019. 272 с.

3. Мартиненко Л.Б. Естетика: навчальний посібник. Умань: ФОП Жовтий О.О., 2016. 137 с.

4. Руссо Жан-Жак. Вибрані трактати: пер. з фр., вступ. стаття, комент. і прим. О. Йосипенко, С. Йосипенка, О. Хоми; відповід. ред. О. Хома; худож.-оформлювач О. Гугалова-Мєшкова. Харків: Фоліо, 2018. 604 с.

5. Слівінська А.Ф. Філософія мистецтва. Київ.: КНУКіМ, 2018. 200 с.

6. Tytar O. Ukrainian identity of new public man in philosophy culture of M. Khvylovy / Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Харків, 2014. № 1142. С. 133-138.

7. Aristotle (2002). Metaphysics. Trans. Joe Sachs. 2nd ed. Santa Fe, N.M.: Green Lion-, 2014, Beyond Art, Oxford: Oxford University Press.

8. Brand, Peggy Zeglin, 2000, “Glaring Omissions in Traditional Theories of Art,” in N. Carroll (ed.) 2000, pp. 175-198.

9. Gordon Graham and Richard Eldridge, An introduction to the philosophy of art, New York: Cambridge University Press, 2003. https://ds.amu.edu.et/xmlui/bitstream/handle/123456789/1797/00423.pdf?sequence=1&isAllowed=y.

10. Lopes, D.M., 2008,“Nobody Needs a Theory of Art” Journal of Philosophy, 105: 109-127.

References

1. Aristotel (1967) Poetyka [Poetics]. Kyiv: Mystetstvo. [in Ukrainian].

2. Martynenko L.B., Honcharova O.V. (2019) Estetyka mystetstva [Aesthetics of art]: navchalnyi posibnyk. Uman: VPTs «Vizavi». [in Ukrainian].

3. Martynenko L.B. (2016) Estetyka [Aesthetics]: navchalnyi posibnyk. Uman: FOP Zhovtyi O.O. [in Ukrainian].

4. Russo Zhan-Zhak (2018) Vybrani traktaty [Selected treatises]: per. z fr., vstup. stattia, koment. i prym. O. Yosypenko, S. Yosypenka, O. Khomy; vidpovid. red. O. Khoma; khudozh.-oformliuvach O. Huhalova-Mieshkova. Kharkiv: Folio, 2018. [in Ukrainian].

5. Slivinska A.F. (2018) Filosofiia mystetstva navchalno-metodychnyi kompleks dystsypliny [Philosophy of art is an educational and methodological complex of the discipline]. Kyiv: KNUKiM. [in Ukrainian].

6. Tytar O. (2014) Ukrainian identity of new public man in philosophy culture of M. Khvylovy / Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V.N. Karazina. Kharkiv, 1142, 133-138.

7. Aristotle (2002). Metaphysics. Trans. Joe Sachs. 2nd ed. Santa Fe, N.M.: Green Lion-, 2014, Beyond Art, Oxford: Oxford University Press.

8. Brand Peggy Zeglin (2000) “Glaring Omissions in Traditional Theories of Art,” in N. Carroll (ed.), 175-198.

9. Gordon Graham and Richard Eldridge (2003) An introduction to the philosophy of art, New York: Cambridge University Press, https://ds.amu.edu.et/xmlui/bitstream/handle/123456789/1797/00423.pdf?sequence=1&isAllowed=y.

10. Lopes D.M. (2008) “Nobody Needs a Theory of Art” Journal of Philosophy, 105: 109-127.

Размещено на Allbest.ru