Категорія часу в етносвідомості українців на мовному матеріалі роману "Орда" Р. Іваничука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Категорія часу в етносвідомості українців на мовному матеріалі роману "Орда" Р. Іваничука

Павликівська Наталія Михайлівна доктор філологічних наук, професор, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Анотація

У статті здійснено аналіз категорії темпоральності на матеріалі роману «Орда» Р. Іваничука. Розмежовано категорійні поняття «темпоральність» і «час», зокрема з'ясовано, що категорія темпоральності є лінгвістичним вираженням загальної категорії часу. Визначено, що темпоральність зароджується у свідомості реципієнта, який сприймає час і продукує його у словесний вимір. У такий спосіб виникає темпоральна свідомість, яка поділяється на різні види: індивідуальний, художній, історичний, циклічний, екзистенційний, сакральний час. За ступенем конкретизації темпоральної номінації час класифіковано на означений (якщо вказано конкретний часопроміжок) і неозначений (якщо темпоральна номінація не називає конкретного часу, а лише дає приблизну його характеристику), а за ступенем тривалості дії'/процесу - на довготривалий і швидкоплинний. Виявлено, що та сама номінація може виражати і довготривалий, і швидкоплинний час залежно від контексту надфразної єдності.

Проаналізовано ідіостиль Р. Іваничука і з'ясовано, що твір «Орда» написаний у стилі хронопису, що особливо цінне для аналізу означеного часу. Установлено, що неозначений час є більш поширеним на сторінках роману, що, по-перше, утворює ефект непевності історичного часу, а, по-друге, дозволяє читачеві брати участь у творенні подій, які відбувалися понад 300 років тому, відчувати нерозривний зв'язок із ними, бути за них відповідальними сьогодні перед майбутніми поколіннями.

Визначено, що час у буденному спілкуванні здебільшого не є предметом розмови, тому сприймається в комплексі з іншими аспектами словесного повідомлення, проте в контексті мовно- національної ментальної характеристики українства посідає чільне місце, адже саме асоціативні реакції на темпоральні номінації утворюють індивідуальну й колективну темпоральну свідомість, об'єднуючи окремі групи в єдине суспільство.

Задля встановлення особливостей сприймання категорії часу проведено асоціативний експеримент із групою студентів першого року навчання. У відповідь на запропонований асоціат вони називали асоціації, які в них виникали. На основі експерименту можемо спостерегти появу так званого «покоління війни», яке живе «сьогодні», у якого «час» = «життя».

Ключові слова: час, асоціація, ідіостиль, мовна ментальність, національна культура.

Pavlykivska Natalia Mykhailivna Doctor of Science in Philology, Professor, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University

THE CATEGORY «TIME» IN THE ETHNOCONSCIOUSNESS OF UKRAINIANS IN THE LANGUAGE MATERIAL OF THE NOVEL «HORDE» BY R. IVANYCHUK

Abstract. The article analyzes the category of temporality based on the material of the novel «Horde» by R. Ivanychuk. The categorical concepts of "temporality" and «time» are distinguished, in particular, it is found that the category of temporality is a linguistic expression of the general category of time. It was determined that temporality originates in the mind of the recipient, who perceives time and produces it in a verbal dimension. Thus, temporal consciousness arises, which is divided into different types: individual, artistic, historical, cyclical, existential, sacred time. Also, according to the degree of concretization of the temporal nomination, time is classified into defined (if a specific time period is indicated) and indefinite (if the temporal nomination does not name a specific time, but only gives an approximate description of it), and according to the degree of duration of the action/process - into long-term and fleeting. It was found that the same nomination can express both long-lasting and fleeting time, depending on the context of the supraphrase unity.

The idiostyle of R. Ivanychuk was analyzed and it was found out that his artistic work was written in the style of chronology, which is especially valuable for the analysis of the given time. However, indefinite time is much more common on the pages of the novel «Horde», which, firstly, creates the effect of the uncertainty of historical time, and, secondly, allows the reader to participate in the creation of events that passed more than 300 years ago, and to feel inseparable connection with them, to be responsible for them today to future generations.

It was determined that time, as a rule, in everyday communication is not a subject of conversation, therefore it is perceived in a complex with other aspects of verbal communication, however, in the context of the linguistic and national mental characteristics of Ukrainians, it occupies a prominent place, because it is the associative reactions to temporal nominations that form the temporal consciousness of an individual and collective, uniting separate groups into a single society.

An associative experiment was conducted with a group of students of the first year of study in order to establish the peculiarities of the perception of the time category. In response to the proposed associate, they named the associations they had. Based on the experiment, we can observe the emergence of the so-called «war generation», which lives «today», in which «time» = «life».

Keywords: time, association, idiostyle, language mentality, national culture.

Постановка проблеми

Після повномасштабного вторгнення російської федерації на нашу землю питання українського національного державотворення, історії майже тисячолітньої національно-визвольної боротьби й московитської окупації України спричинили зміну суспільної свідомості з курсом звернення до минулого. Найбільш риторичне питання «чому?» має безліч відповідей в етносвідомості нашого народу, яку тривалий час намагалися спотворити підміною значень. Як би не спростовували нам інформацію про закономірність війни, у свідомості окупанта-імперіаліста в будь-якій формі - монархічній, капіталістичній, комуністичній, демократичній - є лише одна сутність: знищення інших націй, так звана «денацифікація». Мовна свідомість народу в такому разі є першим виразником, який свідчить про найтонші зміни в суспільному житті, тому вибір матеріалу дослідження продиктований потребою відповісти на риторичне питання «чому?», аргументувавши найбільш яскравою ілюстрацією Батуринської трагедії 1708 року, описаної в романі Р. Іваничука «Орда».

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Звернення до історії вказує на прямий зв'язок теперішнього й минулого, тому проблему варто розглядати в контексті лінгвософії часу, що виносить власне поняття часу на передній план. Природу темпоральних (часових) відношень розглядали В. Барчук [1], А. Бондаренко [2], О. Петрушенко [9], Л. Кобилецька [6] С. Курбатов [7], В. Куценко [8], І. Завальнюк [4], Л. Захарова, Ю. Шніп [5]. Час як філософську категорію традиційно поділяють на міфологічний, епічний та історичний [7], а також на космологічний, онтологічний, антропологічний і гносеологічний [8] залежно від об'єкта досліджень.

Попри традиційний погляд на категорію часу, мовознавець І. Вихованець наголошує на суб'єктивності інтерпретації сенсу, оскільки «людина членує час на окремі відрізки, пов'язуючи їх із поняттям тривалості й нетривалості, повільності й швидкості, початку й кінця, одночасності й різночасності, співвіднесеності з моментом мовлення тощо» [3, С. 628].

Мета статті - дослідження лінгво-історіософської категорії часу на мовному матеріалі роману «Орда» Р. Іваничука.

Виклад основного матеріалу

Час - це найбільш загальна лінгво- історіософська категорія, яка охоплює вираження конкретне й загальне. Час не може існувати окремо від людської свідомості, адже «рух подій у часі зумовлює, з одного боку, тілесність, а з іншого - свідомість людини, й остання породжує час. Суб'єкт, сприймаючи його, перебуває в нерозривному колі минулого та майбутнього» [2, С. 50]. Отже, час «відображає всезагальну властивість матеріальних процесів протікати послідовно один за одним, мати тривалість, розвиватися за етапами, стадіями» [6, С. 24]. Передусім варто розрізняти поняття «темпоральність» і «час». В. Барчук зазначає, що «вершинна граматична семантика мовного знака, через яку реалізується система мови, - предикативність, має в структурі єдиний онтологічний змістовий компонент - темпоральність», а «специфіка категорії темпоральності полягає в тому, що вона лінгвістично інтерпретує фундаментальну онтологічну і світоглядну категорію часу» [1, С. 64]. Отже, час - поняття загальне, а темпоральність - його лінгвістичне вираження. Час нічого не виражає самостійно, а тому сприймається лише у вербальному чи візуальному вираженні.

Як зазначає С. Романюк, «мові властива темпоральна багатовекторність, тому вона може виражати всі часові сфери буття - минуле, теперішнє, майбутнє» [10, С. 10], які нерідко корелюють між собою в словесному вираженні. Категорія темпоральності в буденному мовленні здебільшого не є об'єктом спілкування, тому сприймається переважно комплексно з іншими поняттями, вираженими в тому чи тому мовленнєвому відтинку.

Задля виявлення особливостей сприймання темпоральності проведено лінгвістичний експеримент із групою студентів-першокурсників нефілологічних спеціальностей денної форми навчання (32 особи). Респондентам запропоновано слово «час» для висловлення асоціацій, які в них викликає це абстрактне поняття. 80% опитаних виголошували прислівники «сьогодні», «завтра», «післязавтра», «вчора», «позавчора». У цьому є певний психологічний феномен, який беззаперечно вказує на те, що сучасна молодь у стані війни живе критеріями сьогодення, і саме «сьогодні» є для неї на першому місці. Потім в асоціації цієї групи респондентів - майбутнє, а минуле - на останньому місці. Така світоглядна особливість зовсім не вказує на ігнорування історії, а лише говорить про пріоритет - жити сьогодні заради майбутнього на основі минулого. 15% респондентів називали місяці, 3 % - події недавньої історії «Майдан», «Революція Гідності», «АТО», які ще не встигли «остигнути» в національній пам'яті; 1 % - «Голодомор», «ХХ століття», приказки у значенні «дуже давно»: «за царя Тимка», «за царя Гороха», 1 % - «годинник», «життя», «відлік». З цього дослідження випливає, що на сучасному етапі суспільної свідомості ХХ століття з усіма його трагічними й героїчними сторінками не постає у свідомості людей, народжених у ХХІ столітті, як те, що якимось чином може їх стосуватися на сучасному етапі. З опитаної групи лише один респондент асоціює час із предметом, який його показує, однак переважна більшість називає поняття, пов'язані з конкретним часовим проміжком. На окрему увагу заслуговують асоціативні реакції «життя» й «відлік», оскільки вони не належать до асоціативного поля «час» безпосередньо, а перейшли в нього із суміжних полів. Варто наголосити, що саме воєнний час змушує юнаків сприймати час як життя, тобто час, відведений для нього. Така конотація спричинена утворенням екзистенційного часу у свідомості респондента.

Аналізуючи категорію часу, висвітлену на сторінках роману Р. Іваничука «Орда», написаного в момент політичного, національного, етнокультурного піднесення української національно свідомої спільноти, яка описує події 300-літньої давнини, що тісно переплітаються із сучасними, помічаємо істотну відмінність між часом індивідуальним і художнім. За асоціаціями респондентів, індивідуальний час містить конкретно окреслені часові межі, і навіть поняття «дуже давно» відтворене здебільшого приказками задля максимальної конкретизації. Натомість художній час виражений абстрактними категоріями, додатковими характеристиками, які надають мовленнєвому відтинку не лише естетичного значення, але й суспільно- культурної національної ваги. Оскільки саме «момент мовлення, точно не окреслений ні у фізичному плані, ні у психологічному, у мові залишається єдиним орієнтиром, єдиною точкою на часовій осі, стосовно якої окреслюють часове значення» [10, С. 10], точкою відліку вважатимемо час написання тексту (початок незалежності України). Проте до художнього часу в цьому аспекті, ураховуючи тематику художнього тексту, додається ще й поняття історичного часу. Як зазначає В. Куценко, «в історичному часі вбачаємо натяк на певний інтерсуб'єктивний час, тобто як переусвідомлення часу життя, спільного для всього людства, що виявляється в історичних моделях циклічності, лінійності, спіральності» [8, С. 9].

Художній час у досліджуваному творі містить темпоральні номінації, які виражають неозначений час. У такому разі час сприймається індивідуально, тобто той самий часопроміжок може викликати в одного реципієнта асоціації «дуже швидко», в іншого - «дуже довго». Тому І. Завальнюк поділяє індивідуальне часосприйняття на два види: 1) часові відрізки сприймаються занадто довготривалими - час у такому разі корелює з асоціативним полем «очікування», яке контекстуально має злегка негативне емоційне забарвлення; 2) часові відрізки спливають надто швидко [4, С. 422].

До першої групи належать семи: 'багатоденною': Оборонці гетьманської столиці, яку будь-яке вороже військо могло взяти хіба що багатоденною облогою, розбігалися, не відаючи, що сталося (1, с. 231); 'до самого надвечір'я': До самого надвечір'я долинав з Гончарівки лемент мордованих людей (1, с. 236), де довготривалість виражено лексемою самого; 'крізь люту зиму, дощову весну й спекотне літо': Крізь люту зиму, дощову весну й спекотне літо, від села до села, від міста до міста пробивався Єпіфаній з Глухова до Полтави, випрошуючи милостиню й переночовуючи там, де його заставала ніч (1, с. 251); 'ціле життя': Бога в мене відбирали ціле життя... (1, с. 255); 'так трагічно довго': Чи не через нашу готовність вибирати між волею і неволею так трагічно довго тримав гетьман Мазепа в таємниці свій намір визволити Україну? (1, с. 267); 'ще відтоді, як...': Лунало в пам 'яті ще відтоді, як на глухівському майдані змусив його цар виголосити анатему Мазепі (1, с. 261).

Репрезентантом довготривалості також може бути номінація мить, проте в цьому значенні вона вживається у сполученні з лексемою кожна, що вказує на постійність: Усе це з кожною миттю відчужувалося від Єпіфанія, стаючи потойбічним (1, с. 234); У кожну мить міг Мазепа віддати Богові душу (1, с. 254); У ту мить гетьман сконав (1, с. 254).

Спостерігаємо ампліфікацію часономенів, яка, крім градації значень, виражає також постійність у реченнях: Щодня, щохвилини втовкмачуймо у свою свідомість ідею першості людської свободи, бо без визнання особистої незалежності гине нація (1, с. 266); Він хотів мати спільника в зраді й розумів, що Єпіфаній ставав тим спільником щосекунди, щохвилини, щогодини... (1, с. 234), яка у першому реченні має спадний характер, а в другому - зростає, проте в обох реченнях відіграє роль нагромадження асоціативних значень. Постійність виражено також у реченні: Ким це - Богом чи сатаною - спіслано на Мотрю ту облудну віру у волю цього тричі проклятого краю, що уже дві сотні літ спливає кров 'ю та слізьми і все марно, марно... (1, с. 237).

Циклічний час має тісний ментальний та етнокультурний зв'язок із поняттям вічність, що вказує на постійну регулярну повторюваність подій і ситуацій, через що люди потрапляють в ті самі обставини після проходження певного часового кола: У негоду, а може, й верем'яної днини - сотні років тому ховали на цій самій землі римського вигнанця Овідія, поезією якого так милувався український вигнанець Мазепа, і все те - колишнє й нинішнє - уже сховалося за горою, діла тут похованих - теж уже історія ... і нащадки підуть без них у своє майбутнє з тією ж книжкою Овідія і дивуватимуться з великої прогалини марно витраченого людського часу, а може, й тієї прогалини не помітять (1, с. 256). Постійність і циклічність часу - основна ознака ідіостилю Р. Іваничука з погляду темпоральності, оскільки в досліджуваних мовленнєвих відрізках наявний не лише час безпосередньо, а ціла філософсько-етноментальна концепція української національної культури, яка в історичному контексті дає відповіді на складні питання сьогодення. орда іваничук темпоральність час

Важливе значення для висвітлення часовості в площині мовної ментальності національної культури українства має також сакральний час, репрезентований у таких реченнях: Він вибере з них того, котрого страх здолає дощенту, і, здоланий ницістю своєю, упевнить царя, що віднині і повік боятиметься гинути, рятуючи скривдженого, думати, мріяти, боятися і, ставши в душі на коліна, перейметься повагою до влади, що не має законів і карає так, як їй заманеться (1, с. 243); Карло ХІІ ще вірив у щасливе призначення козацької нації, що стала на сьогодні ферментом європейської ворохоби, а завтра, керована своїм просвіченим провідцем Пилипом Орликом, посяде місце могутнього гарнізону в центрі Європи (1, с. 270); Вовкулакою ходитимеш по світу і ніколи не настигне тебе смертна година! (1, с. 238); ..і від тебе почнеться в православній церкві новий вірнопідданий ритуал, що протриває віки й поселить у людей віру в царську справедливість і переконає в марності бунтарства (1, с. 249); Знав отець Єпіфаній, що однині замовкне навіки (1, с. 235); Бо ж нерозкаяний у злі станеш навіки у пам 'яті людській убивцею, катом, тираном (1, с. 262); Невже не страшно тобі навіки залишатися потворою? (1, с. 262); І ти весь вік для свого добробуту вбиватимеш? (1, с. 263). Сакральний час полягає в нерозривному зв'язку часу й вічності, у якій він перебуває.

Найпоширенішою темпоральною номінацією другої групи на основі нашого дослідження є мить - дуже короткий відрізок часу [11, С. 722]: Отець Данило глянув на Петра, мить вдивлявся в його балухаті холодні очі, потім підійшов до шибениці і став під нею поруч з опудалом (1, с. 250); Ніс мить мовчав, не дивлячись на отця... (1, с. 234); Однак це видиво тривало лише мить (1, с. 246); Вони якусь мить дивилися виключно один одному в очі (1, с. 255). Значення лексеми мить, що вказує на дуже коротку тривалість дії або процесу, посилюють частки лише, якусь.

Більш фізично окресленою є мить у реченнях: Цар остаточно довірився Меншикову тоді, як Олексашка десять років тому, натхненний особистим царським прикладом, власноручно зарубав сокирою більше сотні стрільців, що збунтувалися у Москві, - і вже ні на мить не відпускав од себе (1, с. 232); Ти і тепер, цієї страшної миті, з ним розмовляєш! (1, с. 236); ..усвідомлював і те, що уособлює в цю мить не Чечеля, про якого цар донині не чував, а гетьмана Мазепу (1, с. 246); Отець Єпіфаній думав у цю мить не про гетьмана, а про очищення своєї душі (1, с. 253), де її часові межі визначає займенник цю, указуючи на виконання дії в момент мовлення.

Прислівник вмить виражає миттєву дію і більше корелює з дією, ніж із часом її виконання: Та полковник вмить перемінився в звіра (1, с. 263); Наблизився до молодих, що стали до шлюбу, і ті вмить розбіглися у протилежні боки (1, с. 242); Вмить стекла з нього сукровиця страху перед життям, він став готовим до спокути (1, с. 269). Синонімічною до лексеми мить є лексема хвилина в реченні: Проте цієї хвилини Єпіфаній не хотів прийняти її слів про дешеву спокуту сповіддю (1, с. 267).

До другої групи відносимо також семи: 'на стиснутому відтинкові часу' (короткому, обмеженому): Його коротке життя, сповнене блискучих перемог і трагічних поразок, замкнулося на стиснутому відтинкові часу (1, с. 270); 'в надміру ущільненому часі': Прагнув-бо Карло здобути славу в надміру ущільненому часі (1, с. 270).

Означений час у романі Р. Іваничука «Орда» репрезентований числовими датами, що чітко вказує на конкретну історичну подію і має ознаки хроніки: Другого дня, 12 листопада 1708 року, на дзвіниці Троїцької церкви забаламкали дзвони, скликаючи глухівський люд на майдан вибирати нового гетьмана (1, с. 249); У липні 1709 року Єпіфаній опинився на Полтавському полі (1, с. 252). Означений час на сторінках досліджуваного роману не є досить поширеним, порівняно з означеним (конкретним), що вказує на непевність історичного часу, описаного в тексті, і на потребу читача бути активним його творцем, відповідальним за нього в сучасних умовах буття перед майбутніми поколіннями українців.

Висновки

На підставі аналізу наукової літератури зроблено спробу розмежування термінів «темпоральність» і «час». Виявлено, що темпоральність є лінгвістичним виявом категорії часу, яка продукується у свідомості реципієнта й у контексті надфразної єдності відображається в темпоральній номінації. З'ясовано, що темпоральною номінацією може слугувати не лише лексема, а й словосполучення, речення, надфразні єдності.

Задля аналізу особливостей сприймання темпоральності проведено лінгвістичний експеримент, на якому респондентам запропонували слово «час» для висловлення асоціацій, які в них викликає це абстрактне поняття. За результатами експерименту 80 % опитаних назвали вияви індивідуального конкретного (означеного) часу, а порядок названих темпоральних номінацій засвідчує важливість і перевагу сьогодення над майбутнім і минулим. 15% респондентів називали місяці, 3 % - події недавньої історії «Майдан», «Революція Гідності», «АТО», які ще не встигли «остигнути» в національній пам'яті; 1 % - «Голодомор», «ХХ століття», приказки у значенні «дуже давно»: «за царя Тимка», «за царя Гороха», 1 % - «годинник», «життя», «відлік». На окрему увагу заслуговують асоціативні реакції «життя» й «відлік», оскільки вони не належать до асоціативного поля «час» безпосередньо, а перейшли в нього із суміжних полів. Варто наголосити, що саме воєнний час змушує юнаків сприймати час як життя, тобто час, відведений для нього. Така конотація спричинена утворенням екзистенційного часу у свідомості респондента.

Мовний матеріал роману «Орда» Р. Іваничука засвідчує, що та сама темпоральна номінація може виражати і довготривалість, і швидкоплинність часу залежно від мовленнєвого контексту. У досліджуваному тексті переважають правильні реченнєві конструкції, насичені прямим значенням, допускається незначна образність темпоральних номінацій, виражена епітетами: верем 'яної днини, смертна година, страшної миті, люту зиму, трагічно довго; градацією: щодня, щохвилини; щосекунди, щохвилини, щогодини. Наявність числових темпоральних номінацій спонукає сприймати роман як хронопис.

Визначено види темпоральної свідомості на основі роману «Орда»: індивідуальний, історичний, художній, циклічний, екзистенційний, сакральний час, які впливають на загальне сприймання твору й на формування поняття про авторський ідіостиль Р. Іваничука.

Література:

1. Барчук В. Граматична категорія темпоральності: семантико-структурний аспект. Мовознавство. 2011. № 6. С.64-76.

2. Бондаренко А. І. Образна семантика темпоральності українських поетичних текстів ХХ століття: монографія. Ніжин: Видавець 1И1 Лисенко М. М., 2017. 392 с.

3. Вихованець І. Р Темпоральність. Українська мова. Енциклопедія. Київ: Укр. енцикл., 2000. С. 628-629.

4. Завальнюк І. Лексико-семантичне поле «час» із погляду народної творчості (на матеріалі прози письменників Вінниччини ХХ століття). The 7th International scientific and practical conference “Perspectives of world science and education” (March 25-27, 2020) CPN Publishing Group, Osaka, Japan. 2020. P 421-426.

5. Захарова Л. М., Шніп Ю. В. Функціонально-семантична варіантність фразеологізмів з компонентом «час» в англійській мові. Journal of the National Technical University of Ukraine “KPI”: Philology and Educational Studies. Том 5, 2015. С. 37-43.

6. Кобилецька Л. В. Часові та просторові відношення у сучасній чеській фразеології : дис. ... канд. філол. наук: 10.02.03. Львів, 2020. 245 с.

7. Курбатов С. В. Історичний час як детермінанта творчого процесу. Київ: Інформ. системи, 2008. 172 с.

8. Куценко В. Час як філософська категорія: у пошуках екзистенційної темпоральності. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. 2012. Вип. 110. С. 9-12. URL: http://surl.li/jspgg

9. Петрушенко О. О. Лексико-семантичне поле «час» в українській поезії другої половини ХХ століття: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Вінниця, 2010. 258 с.

10. Романюк С. Структура категорії темпоральності в українській мові. Warszawa: Sowa Sp. z o.o., 2012. 235 с.

11. Словник української мови в 11 т Т.4. 1973. С. 722.

Джерела:

1. Іваничук Р. І. Мальви; Орда: романи. Харків: Фоліо, 2012. 415 с.

References:

1. Barchuk V. (2011). Hramatychna katehoriya temporal'nosti: semantyko- strukturnyy aspekt [Grammatical category of temporality: semantic-structural aspect]. Movoznavstvo - Linguistics, 6. 64-76 [in Ukrainian].

2. Bondarenko A. I. (2017). Obrazna semantyka temporal'nosti ukrayins'kykh poetychnykh tekstiv KHKH stolittya: Monohrafiya [Figurative semantics of temporality of Ukrainian poetic texts of the 20th century: Monograph]. Nizhyn: Vydavets' PP Lysenko M. M. - Nizhin: Publisher PP Lysenko M.M., 392. [in Ukrainian].

3. Vykhovanets' I. R. (2007). Temporal'nist'. [Temporality]. Ukrayins'ka mova: [entsyklopediya] - Ukrainian language: [encyclopedia]. Kyiv: Ukrainian Encyclopedia, 706.

4. Zaval'nyuk I. (2020). Leksyko-semantychne pole «chas» iz pohlyadu narodnoyi tvorchosti (na materiali prozy pys'mennykiv Vinnychchyny KHKH stolittya) [Lexical- semantic field "time" from the point of view of folk art (based on the prose material of writers of Vinnytsia region of the 20th century)]. The 7th International scientific and practical conference “Perspectives of world science and education” (March 25-27, 2020) CPN Publishing Group, Osaka, Japan, 421-426. [in Ukrainian].

5. Zakharova L. M., Shnip YU. V. (2015). Funktsional'no-semantychna variantnist' frazeolohizmiv z komponentom «chas» v anhliys'kiy movi [Functional- semantic variation of phraseological units with the component "time" in the English language]. Journal of the National Technical University of Ukraine “KPI”: Philology and Educational Studies. Vol. 5, 37-43. [in Ukrainian].

6. Kobylets'ka L. V. (2020). Chasovi ta prostorovi vidnoshennya u suchasniy ches'kiy frazeolohiyi [Temporal and spatial relations in modern Czech phraseology] : dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.03 - dissertation. ... candidate Philol. Sciences: 10.02.03. Lviv, 245. [in Ukrainian].

7. Kurbatov S. V. (2008). Istorychnyy chas yak determinanta tvorchoho protsesu [Historical time as a determinant of the creative process]. Kyiv: Inform. systems, 172. [in Ukrainian].

8. Kutsenko V. (2012). Chas yak filosofs'ka katehoriya: u poshukakh ekzystentsiynoyi temporal'nosti [Time as a philosophical category: in search of existential temporality]. Visnyk Kyyivs'koho natsional'noho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Filosofiya. Politolohiya - Bulletin of Taras Shevchenko Kyiv National University. Philosophy. Politology. Issue 110, 9-12. Retrieved from http://surl.li/jspgg [in Ukrainian].

9. Petrushenko O. O. (2010). Leksyko-semantychne pole «chas» v ukrayins'kiy poeziyi druhoyi polovyny XX stolittya [The lexical-semantic field "time" in Ukrainian poetry of the second half of the 20th century]: dys. ... kand. filol. nauk: 10.02.01 - diss. ... candidate Philol. Sciences: 10.02.01. Vinnytsia, 258. [in Ukrainian].

10. Romanyuk S. (2012). Struktura katehoriyi temporal'nosti v ukrayins'kiy movi [The structure of the category of temporality in the Ukrainian language]. Warszawa: Sowa Sp. z o.o. - Warsaw: Sowa Sp. z o.o., 235. [in Ukrainian].

11. (1973). Slovnyk ukrayins'koyi movy v 11 t. [Dictionary of the Ukrainian language in 11 volumes]. T.4. Vol. 4, 722. [in Ukrainian].

Sources:

1. Ivanychuk R. I. (2012). Mal'vy; Orda: romany [Malvy; Horde: novels]. Kharkiv: Folio. 415. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru