Описання наукової творчості через метафори як феномен культури та історії науки

Размещено на http://www.allbest.ru

Національний університет «Одеська політехніка»

Описання наукової творчості через метафори як феномен культури та історії науки

Прокопович Лада Валеріївна доктор філософських наук, професор, професор кафедри культурології та філософії культури

Анотація

Незважаючи на велику кількість досліджень щодо сутності та механізмів наукової творчості, а також існування спеціальної наукової галузі (евристики), деякі моменти наукового мислення та творчості досі не мають точного описання та об'єктивного пояснення. Це зумовлює ситуацію, коли для описання натхнення та осяяння науковці вдаються до метафор. Деякі з цих метафор згодом перетворюються на легенди-символи. Зважаючи на те, що такі легенди широко побутують в масовій культурі та актуалізуються у науково-популярній літературі, дослідження їх як феномену культури та історії науки є актуальною науковою проблемою. Мета дослідження - вивчення практики описання наукового творчого процесу через метафори як культурного феномену в контексті історії науки (на прикладі легенди-метафори про яблуко, завдяки якому Ньютон відкрив закон всесвітнього тяжіння). В дослідженні застосовувалися методи аналізу та синтезу, історико- хронологічний, біографічний, а також семантичний аналіз текстів. Результати вивчення виявлених фактів описання наукового творчого процесу через метафори показують, що до цієї практики вдавалися різні вчені в різних історичних епохах. Пояснюється це тим, що метафора, як художньо-образна аналогія, дозволяє описати складні, не до кінця вивчені явища або процеси через більш звичну візуалізацію та зрозумілу семантику. Найбільш виразні, ефектні, влучні з таких метафор іноді перетворюються на легенди-символи, стаючи невід'ємною частиною історії науки. Прикладом такої метафори-символу є легенда про яблуко, що впало з дерева до ніг Ньютона, завдяки чому він відкрив закон всесвітнього тяжіння. Вкоренившись в масовій свідомості, ця легенда призвела до наслідків подвійного характеру: з одного боку, вона сприяє популяризації науки, з іншого - затьмарює справжній стан тогочасної наукової думки, перешкоджає розумінню послідовного шляху до відкриття (від гіпотези, що формується доробками різних вчених, до теорії, яка згодом доводиться математично, експериментально). Втім, це не знижує важливості легенд-символів для історії науки, адже вони не лише є спрощеними літературно-художніми моделями певних явищ та процесів, а й надають уявлення про особливості мислення різних вчених, що дозволяє отримати більш повну картину розвитку наукової думки.

Ключові слова: евристика, гіпотеза, відкриття, легенда, Ньютон, яблуко.

Prokopovych Lada Valeriivna Doctor of Philosophy Sciences, Professor, Professor of Department of Cultural Studies and Philosophy of Culture, Odessa Polytechnic National University

DESCRIPTION OF SCIENTIFIC CREATIVITY THROUGH METAPHORS AS A PHENOMENON OF CULTURE AND HISTORY OF SCIENCE

Abstract

Despite the large number of studies on the essence and mechanisms of scientific creativity, as well as the existence of a special scientific field (heuristics), some aspects of scientific thinking and creativity still do not have an accurate description and objective explanation. This leads to a situation where scientists resort to metaphors to describe inspiration and enlightenment. Some of these metaphors later turn into legend-symbols. Considering the fact that such legends are widely used in mass culture and actualized in popular science literature, researching them as a phenomenon of culture and history of science is an urgent scientific problem. The purpose of the research is to study the practice of describing the scientific creative process through metaphors as a cultural phenomenon in the context of the history of science (using the example of the legend-metaphor about the apple, thanks to which Newton discovered the law of universal gravitation). The research used methods of analysis and synthesis, historical-chronological, biographical and semantic analysis of texts. The results of the study of the discovered facts of the description of the scientific creative process through metaphors show that this practice was resorted to by different scientists in different historical eras. This is explained by the fact that a metaphor, as an artistic analogy, allows describing complex, not fully studied phenomena or processes through more familiar visualization and understandable semantics. The most expressive, effective, and apt of such metaphors sometimes turn into legends-symbols, becoming an integral part of the history of science. An example of such a symbolic metaphor is the legend of an apple that fell from a tree to Newton's feet, thanks to which he discovered the law of universal gravitation. Having taken root in the mass consciousness, this legend led to the consequences of a double character: 1) it promotes the popularization of science; 2) obscures the true state of scientific thought at that time, hinders the understanding of a consistent path to discovery (from a hypothesis formed by the work of various scientists to a theory that is later proved mathematically and experimentally). However, this does not reduce the importance of legends- symbols for the history of science, because they are not only simplified literary and artistic models of certain phenomena and processes, but also provide insight into the peculiarities of the thinking of various scientists, which allows us to obtain a more complete picture of the development of scientific thought.

Keywords: heuristics, hypothesis, discovery, legend, Newton, apple.

Постановка проблеми. В науковій діяльності стан натхнення та момент відкриття нового (момент осяяння) є найбільш хвилюючими та незбагненними складовими процесу пізнання. Незважаючи на велику кількість досліджень щодо природи та механізмів наукової творчості, а також існування спеціальної наукової галузі - евристики, - деякі моменти наукового мислення та творчості досі не мають точного описання та об'єктивного пояснення. Цим, мабуть, і зумовлений той факт, що для описання натхнення та осяяння науковці часто вдаються до метафор. Деякі з цих метафор згодом перетворюються на легенди- символи, без яких історія науки вже й не мислиться.

Одним з таких феноменів є легенда про яблуко, що впало на Ньютона, завдяки чому він відкрив закон всесвітнього тяжіння. Зважаючи на те, що ця легенда досі побутує в масовій культурі та актуалізується у науково-популярній літературі, дослідження її як феномену культури та історії науки є актуальною науковою проблемою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Застосування метафор в науці є давньою практикою. Наприклад, коли був винайдений механічний годинник, вчені почали вдаватися до «годинникових» метафор» [1]. За допомогою таких метафор вони намагалися пояснити не лише сутність часу як філософської категорії [2], а й інші складні явища, процеси та структури. Григорій Сковорода, наприклад, порівнював із годинником суспільство, що складається із різних особистостей [3], а Ляйбніц гармонію між тілом та душею людини пояснював через синхронну роботу декількох годинників [4]. Паралельно із такими метафорами набували поширення й метафори, пов'язані із дзеркалом. Згідно концепції Ернста Каппа, в культурі модерну склалася органічна проекція, в якій поєднуються дві фундаментальні схеми: механічна (годинник) та катоптрична (дзеркало). Аналізуючи цю концепцію, Володимир Нікітаєв дістає висновку, що механічний годинник «імітує вічний рух, а також демонструє круговий рух «небесних сфер» як такий - перш за все primum mobile Птолемея, що виражає себе у добовому обертанні зоряного неба. Це дозволяло схемі працювати в обидва боки: небо та його створення Богом уподібнювати виготовленню годинника людиною та, навпаки, сприймати годинник як представника Неба на землі» [5, с. 118-119].

За класифікацією Дж. Лакоффа та М. Джонсона [6] ці метафори відносяться до першого типу - структурні метафори, в яких одне поняття структурно впорядковується в термінах іншого.

Другий тип складають орієнтаційні метафори, які утворюють концепти через просторові поняття та відношення. Наприклад, «картина світу» [7], «хаос» [8], «сніжинка Коха», «поле» (електромагнітне, інформаційне, дискурсивне) тощо. До цього типу слід віднести й метафору, яка порівнює науку (як суспільну систему організованого знання) із деревом. Адже тут, насамперед, йдеться про розгалуженість (як гілки у дерева) наукового знання на різні напрями, окремі дисципліни, теорії, концепції та інші форми пізнання [9].

Третій тип метафор - онтологічні, які розкривають події, дії, емоції або ідеї як якусь істоту чи субстанцію. Наприклад, проблема співвідношення детермінації, необхідності ти випадковості осмислюється не лише через теоретичні конструкції та історико- хронологічний аналіз [10], а й через образ-ефект «Чорного лебедя», запропонований Нассімом Талебом [11]. Завдяки таким метафорам створюються концептуальні персонажі, на кшталт «Надлюдини» Фрідріха Ніцше, Кота Шредінгера або «Трансцендентного Режисера» [12]. Наявність таких концептуальних метафор-персонажів в наукових текстах сприяє візуалізації та театралізації відповідних теорій та гіпотез, що робить їх більш прийнятними та зрозумілими не лише для колег- науковців, а й для представників інших наукових галузей і навіть для масового читача. Це створює умови для міждисциплінарної наукової дискусії і сприяє популяризації науки [13].

Та чи завжди така популяризація є корисною з точки зору історії науки?

Розглянемо це питання на прикладі легенди-метафори про яблуко, що впало на Ньютона.

Мета статті - вивчення практики описання наукового творчого процесу через метафори як культурного феномену в контексті історії науки (на прикладі легенди-метафори про яблуко, завдяки якому Ньютон відкрив закон всесвітнього тяжіння).

В дослідженні застосовувалися методи аналізу та синтезу (для аналізу та узагальнення виявленого фактичного матеріалу), історико- хронологічний (при дослідженні передісторії відкриття закону всесвітнього тяжіння), а також біографічний та метод семантичного аналізу текстів (поєднання яких дозволило виявити факти з життя та творчості різних вчених в контексті теми, що досліджується).

Виклад основного матеріалу. Порівняння результатів наукової діяльності із плодом Дерева пізнання трапляється в працях різних вчених та мислителів. Наприклад, у Спінози, в післямові до «Короткого трактату про Бога, людину та її щастя» читаємо: «Якщо ж у вас під час читання виникнуть сумніви щодо моїх тверджень, то я прошу вас не квапитись із своїми запереченнями, доки ви не витратите достатньо часу на роздуми. При такому ставленні до діла, я впевнений, вам вдасться насолодитися бажаними плодами цього дерева» [14].

У XVII столітті про насолоду від плодів науки говорив і англійський поет Джон Мілтон, порівнюючи плоди філософії із нектаром, який ніколи не набридне [15, с. 30].

А у XVIII столітті в цю метафору закралась й частка скепсису, завдяки німецькому вченому Георгу Ліхтенбергу, який вважав, що «вченість також може родити лише листя, не даючи плодів» [15, с. 249].

Європейська традиція використання метафор, пов'язаних із деревами та плодами різних рослин, проявилася і у візуальній формі, коли видавничій дім Elsevier, заснований у 1880 році, обрав своєю емблемою дерево, оплетене плодючими лозами винограду (рис. 1). Як вказано на сайті видавництва, ця емблема ілюструє вислів Еразма про класичну метафору дерева і виноградної лози: “Lake the vine which, though the most distinguished of all trees, yet needs the support of canes or stake or other trees which bear no fruit, the powerful and the learned need the help of lesser men” [16].

Рис. 1. Оригінальна емблема Non Solus Ісаака Ельзевіра вперше була використана у Лейдені в 1620 році

науковий метафора феномен ньютон

Трапляються й метафори, в яких під плодом міфічно-символічного Древа пізнання мається на увазі яблуко. Яблуко як символ пізнання є культурним феноменом, що міцно вкоренився у масовій свідомості і постійно актуалізується в творах живопису, карикатурах, в художній літературі, кінематографі, рекламі, архітектурних об'єктах тощо. Тому не дивно, що не лише популяризатори науки, а й самі вчені часто до нього звертаються, намагаючись пояснити певні моменти своєї діяльності.

Наприклад, у 1696 році Йоганн Бернуллі сформулював задачу, яку адресував «математикам з найгострішим розумом». Задача полягала у запитанні: за якою траєкторією має рухатися у вертикальній площині під дією сили тяжіння матеріальна точка, щоб шлях від заданої точки A до заданої точки B подолати за найкоротший час? В історії математики ця задача отримала назву задача про брахістохрону (від грец. Рра/што^ - найкоротший та /povo^ - час). Цю задачу у 1726 році розв'язав Леонард Ейлер (потрібною траєкторією виявилася циклоїда), поклавши початок варіативному численню. До вирішення проблеми брахістохрони, яка представляла собою абсолютно нову постановку задач, долучилися й Якоб Бернуллі, Ляйбніц, Лагранж. Ляйбніц у листі до Йоганна Бернуллі зізнавався: «Мене привабила ця задача своєю красою так само, як колись яблуко привабило Єву» [17, с. 23].

Втім, всі ці метафоричні порівняння є прикладами саморефлексії вчених, які через виразні художні образи намагалися пояснити власні поштовхи до наукового пізнання. Інша ситуація - коли навколо відкриття формується певне інформаційне поле (у вигляді легенд, анекдотів, мемів тощо) без участі самих вчених.

У 1686 році було опубліковано головну працю Ісаака Ньютона «Математичні начала натуральної філософії» (рис. 2). В ній вчений сформулював закон всесвітнього тяжіння: сила притягання між двома тілами (матеріальними точками) прямо пропорційна добутку їхніх мас, і обернено пропорційна квадрату відстані між ними.

Рис. 2. Титульна сторінка першого видання «Математичних начал» Ньютона, 1686

Вольтер стверджував, що на цю думку Ньютона навело яблуко, що впало з дерева до його ніг. Однак сам Ньютон ніде про це яблуко не згадує. Можливо, Вольтер - видатний насмішник - цю історію просто вигадав. Хай там як, але даний сюжет, набувши статусу легенди, почав поширюватися у масовій культурі як один із образів-символів моменту наукового відкриття (рис. 3).

Рис. 3. Одна з перших карикатур на Ньютона: «Відкриття Ісааком Ньютоном законів тяжіння». Автор - Джон Ліч (Discovery of the Laws of Gravitation by Isaac Newton, John Leech), 1897

Образ виявився таким яскравим, що затьмарив собою реальний стан речей в науці на момент відкриття закону, та ще й зменшив роль самого Ньютона, звівши його заслугу лише до правильного розуміння причини падіння яблука.

Насправді ж, ідея про те, що сила, яка примушує планети рухатися навколо Сонця та яблуко - падати з дерева, має однакову природу, висловлювалася багатьма вченими та філософами. Ця ідея в той час повторювалася на всі лади [18]. За багато років до Ньютона Іоганн Кеплер намагався довести, що планети рухаються не по прямій, а по еліпсам під дією сили притягання Сонця.

Проте закон всесвітнього тяжіння все одно називають законом Ньютона. Чому так сталося? Для відповіді на це запитання треба звернутися до правил наукового пізнання, де будь-яка загальна ідея набуває цінності, лише тоді, коли вона підтверджена науковими доводами, і честь відкриття належить тим, хто сприяв перетворенню ідеї на доведену істину. Ньютон як раз і був тим вченим, який перетворив загальну ідею всесвітнього тяжіння на фізичну теорію, підтверджену дослідами.

Адже треба було пояснити, чому планети рухаються по еліпсам з фокусом у місці перебування Сонця і чому куби радіусів орбіт пропорційні квадратам періодів обертання. Ці співвідношення - «закони Кеплера» - були виявлені під час астрономічних спостережень і залишались без пояснень багато років поспіль. Ньютон довів, що ці закони зумовлені дією між двома масами сили, пропорційної добутку мас і обернено пропорційної квадрату відстані між тілами. Та й виявлення цієї сили потребувало серйозного математичного апарату для кількісного пояснення руху планет.

В основу теорії Ньютон поклав й припущення, що закони механіки, винайдені Галілеєм для тіл малої маси, що рухаються з малими швидкостями, можна застосувати й для небесних тіл. Ця гіпотеза з великою точністю підтвердилася порівнянням численних передбачувань теорії тяжіння із результатами експериментів.

Отже, в історичному та науковому аспектах легенда про яблуко, що надихнуло Ньютона на відкриття закону всесвітнього тяжіння, дійсно виглядає «наївною», непереконливою.

Однак легенди - це продукт не історії або науки, а масової культури: нею вони створюються, в ній же й актуалізуються в різних формах та контекстах. Наприклад, дослідники історії IT-брендів стверджують, що перша емблема компанії Apple зображала Ньютона, якому на голову впало яблуко. На цей варіант емблеми Стіва Джобса та Рональда Уейка надихнула фраза Вільяма Вордсворта: «Ньютон... розум вічно блукає поодинці крізь дивні океани думки». Адже, на думку дослідників, у підсвідомості багатьох людей поряд з іменем Ньютона міцно закріпилося слово «яблуко» [19].

Як вдалі PR-образи або меми, такі легенди-метафори глибоко вкорінюються у людській підсвідомості та транслюються як знаково- символьні конструкції. І, разом з тим, вони дозволяють науковим відкриттям виходити далеко за межі суто наукового дискурсу, стаючи здобутком масової культури. І нехай в цій ситуації профанації більше, ніж власне науки, проте це дозволяє широким масам долучатися до науки, а науці - не ізолюватися, не закриватися в самій собі.

Висновки

Аналіз виявлених фактів описання наукового творчого процесу через метафори показує, що до цієї практики вдавалися різні вчені в різних історичних епохах. Пояснюється це тим, що метафора, як художньо-образна аналогія, дозволяє описати складні, не до кінця вивчені явища або процеси через більш звичну візуалізацію та зрозумілу семантику. Найбільш виразні, ефектні, влучні з таких метафор іноді перетворюються на легенди-символи, стаючи невід'ємною частиною історії науки.

Прикладом такої метафори-символу є легенда про яблуко, що впало з дерева до ніг Ньютона, завдяки чому він відкрив закон всесвітнього тяжіння. Вкоренившись в масовій свідомості, ця легенда призвела до наслідків подвійного характеру: з одного боку, вона сприяє популяризації науки, з іншого - затьмарює справжній стан наукової думки того часу, перешкоджає розумінню послідовного шляху до відкриття - від гіпотези, що формується доробками різних вчених, до теорії, яка згодом доводиться математично, експериментально.

Стримати поширення в масовій культурі таких яскравих, але спрощених легенд неможливо. Протиставить цьому можна лише активну популяризацію історії наукових відкриттів з викладом всього контексту (наукового, культурно-історичного), в якому це відкриття зароджувалося та формувалося.

При цьому треба зберігати розуміння важливої ролі метафор та легенд-символів в історії науки. Адже вони не лише є спрощеними літературно-художніми моделями певних явищ та процесів, а й надають уявлення про особливості мислення різних вчених, що дозволяє отримати більш повну картину розвитку наукової думки.

Література

Прокопович Л.В. Годинник як феномен технокультури та філософська метафора. Наукове пізнання: методологія та технологія, 2022, № 1(49), С. 43-48. DOI: 10.24195/sk1561-1264/2022-1-7.

Кадикало А.М. Реновація парменідівського концепту часу та сучасна фундаментальна наука. Наукове пізнання: методологія та технологія, 2021, 1(47). С. 4-9. DOI: 10.24195/sk1561-1264/2021-1-1.

Сковорода Г. Байка «Годинникові колеса». UkrBooks.com: українська та світова література. URL: http://ukrbooks.com/ua/Bajka_Godynnykovi_kolesa/

Гололобова К.О. Час як фундаментальна категорія: від міфології до квантової фізики. Гілея: науковий вісник, 2018, Вип. 130. С. 255-260.

Никитаев В. Зеркало, часы и философия (техники). Логос, 2014, № 3(99). С. 95-143.

Lakoff, G. & Johnson, M. Metaphors We Live Be. Chicago; London: University Press, 1980, 242 p.

Wittgenstein, L. Tractatus Logico-Philosophicus. New York, 1921, 75 p.

Kauffman S. Antichaos and Adaptation. Scientific American. 1991, August. P. 64-70.

Семенюк Е.П. Дерево знання як символ наукової методології та його соціокультурна роль. Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України, 2006, Вип. 16(4). С. 130-134.

Заглада В.М. Випадковість як доповнення необхідності у науці. Актуальні проблеми сучасної філософії та науки: виклики сьогодення: зб. наук. праць. Київ: КВІЦ, 2020, С. 27-29.

Taleb, N.N. The Black Swan: The Impact of the Highly Improbable. New York: Random House, 2007.

Бувалець О.О. Театральність і театралізація в сучасному культурологічному дискурсі. Культура України, 2013, № 43, С. 20-23.

Прокопович Л. Концептуальні персонажі-метафори як прояв театральності філософських рефлексій. Науково-теоретичний альманах «Грані», 2022, Том 25, № 1, С. 77-83. DOI: 10.15421/172211.

Спіноза Бенедикт. Короткий трактат про Бога, людину та її щастя. 1660.

Слово о науке. Афоризмы. Изречения. Литературные цитаты / Ред., сост., авт. предисловия Е.С. Лихтенштейн. Москва: Знание, 1978.

Non Solus: The story behind the Elsevier tree. Elsevier. URL: http://elsevier.com/ en-gb/about/our-business/history (дата звернення: 04.04.2023).

Rooney, Anne. The Story of Mathematics. Arcturus, 2008.

Тиле Р. Леонард Эйлер / Пер. с нем. Киев: Вища школа, 1983. 192 с.

Діденко М., Мазур Ю. Логотипи IT-компаній у дзеркалі психоаналізу. Травневі студії, 2021. С. 395-397.

References

Prokopovych, L. (2022). Hodynnyk yak fenomen tekhnokultury ta filosofska metafora [Clock as a phenomenon of technoculture and philosophical metaphor]. Naukove piznannia: metodolohiia ta tekhnolohiia - Scientific knowledge: methodology and technology, 1(49), 43-48. DOI: 10.24195/sk1561-1264/2022-1-7. [in Ukrainian].

Kadykalo, A.M. (2021). Renovatsiia parmenidivskoho kontseptu chasu ta suchasna fundamentalna nauka [Renovation of Parmenida's conceptions of time and modern science]. Naukovepiznannia: metodolohiia ta tekhnolohiia - Scientific knowledge: methodology and technology, 1(47), 4-9. DOI: 10.24195/sk1561-1264/2021-1-1 [in Ukrainian].

Skovoroda, H. Baika «Hodynnykovi kolesa» [The fable "Clock Wheels"]. UkrBooks.com: Ukrainian and world literature. Retrieved from http://ukrbooks.com/ua/ Bajka_Godynnykovi_kolesa/ [in Ukrainian].

Hololobova, K.O. (2018). Chas yak fundamentalna katehoriia: vid mifolohii do kvantovoi fizyky [Time as fundamental category: from mythology to quantum physics]. Hileia: naukovyi visnyk - Hileya: scientific bulletin, 130, 255-260 [in Ukrainian].

Nikitaev, V. (2014). Zerkalo, chasyi i filosofiya (tehniki) [The mirror, the clock and philosophy (of technology)]. Logos, 3(99), 95-143 [in Russian].

Lakoff, G. & Johnson, M. (1980). Metaphors We Live Be. Chicago; London: University Press, 242.

Wittgenstein, L. (1921). Tractatus Logico-Philosophicus. New York, 75.

Kauffman, S. (1991). Antichaos and Adaptation. Scientific American, August, 64-70.

Semenyuk, E.P. (2006). Derevo znannia yak symvol naukovoi metodolohii ta yoho sotsiokulturna rol [The tree of knowledge as a symbol of scientific methodology and its sociocultural role]. Naukovyi visnyk Natsionalnoho lisotekhnichnoho universytetu Ukrainy - Scientific bulletin of the National Forestry University of Ukraine, 16(4), 130-134. [in Ukrainian].

Zahlada, V.M. (2020). Vypadkovist yak dopovnennia neobkhidnosti u nautsi [Chance as a supplement to necessity in science]. Aktualni problemy suchasnoi filosofii ta nauky: vyklyky sohodennia - Actual problems of modern philosophy and science: the challenges of today. Kyiv, 27-29. [in Ukrainian].

Taleb, N.N. (2007). The Black Swan: The Impact of the Highly Improbable. New York: Random House.

Buvalets, O.O. (2013). Teatralnist i teatralizatsiia v suchasnomu kulturolohichnomu dyskursi [Theatricality and dramatization in modern culturological discourse]. Kultura Ukrainy - Culture of Ukraine, 43, 20-23. [in Ukrainian].

Prokopovych, L. (2022). Kontseptualni personazhi-metafory yak proiav teatralnosti filosofskykh refleksii [Conceptual characters-metaphors as a manifestation of theatricality of philosophical reflections]. Naukovo-teoretychnyi almanakh «Hrani» - Scientific and Theoretical Almanac "Grani", 25, 1, 77-83. DOI: 10.15421/172211. [in Ukrainian].

Spinoza, Benedict (1660). A short treatise on God, man and his happiness.

Liechtenstein, E.S. (Eds.). (1978). Slovo o nauke. Aforizmy. Izrecheniya. Literaturnye citaty [A word about science. Aphorisms. Sayings. Literary quotations]. Moscow: Znanie. [in Russian].

Non Solus: The story behind the Elsevier tree (n.d). Elsevier. Retrieved from http://elsevier. com/en-gb/about/our-business/hi story

Rooney, Anne. (2008). The Story of Mathematics. Arcturus.

Thiele, R. (1983). Leonard Eiler [Leonard Euler]. Kyiv: Vyshcha shkola, 192 [in Russian].

Didenko, M. & Mazur, Yu. (2021). Lohotypy IT-kompanii u dzerkali psykhoanalizu [Logos of IT companies in the mirror of psychoanalysis]. Travnevi studii - May studios, 395-397 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru