Ноосферно-ментальні і ноо-праксіологічні сили в номонології їх розвитку та гносеометриці онтодіяльнісної креативної реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Криворізького національного університету

Ноосферно-ментальні і ноо-праксіологічні сили в номонології їх розвитку та гносеометриці онтодіяльнісної креативної реалізації

В.Ф. Капіца

доктор філософських наук, професор, професор кафедри професійної та соціально-гуманітарної освіти

Анотація

Капіца В. Ф. Ноосферно-ментальні і ноо-праксіо- логічні сили в номонології їх розвитку та гносеометри- ці онтодіяльнісної креативної реалізації. - Стаття.

На філософсько-методологічних засадах ноосферного світорозуміння і ноо-наукового пізнання розкривається проблема розвитку ноосферних сил в їх но- о-ментальній та ноо-праксеологічній дії. Виявляється сутність, характер, зміст і структура ноосферних сил у відповідній номонології їх прояву та гносеометриці представлення у напрямі онтодіяльнісної креативної реалізації.

У статті доводиться, що ноосферні сили відкривають можливість їх практичної реалізації вже в сучасних умовах та їх активного задіяння для розвитку ноосферного виробництва і ноосферного прогресу людської культури. Репрезентована структура ноосфер- но-ментальних і ноо-пізнавальних сил в детермінантах їх творчо-діяльнісної самореалізації креативними суб'єктами, в номонології законопокладеного розвитку та перетворення в інноваційно-ноосферне знання як епістесферно-конструктивну силу. Розкривається творчо-ментальний і праксіологічно-діяльнісний механізм розгортання і предметної дії ноосферних сил, динаміка зростання їх синергопотенціалу і здатності до креативного синтезу в суб'єкт-об'єктній єдності буття і мислення. Представлений механізм відкриває можливість виявлення та задіяння ноосферних сил, а також їх перетворення на епістесферно-конструктивну силу ноосферного знання і пізнання.

Встановлюються провідні ноосферні якості і здібності креативних суб'єктів до творчо-діяльнісної са- мореалізації способами операційної самоорганізації, технологічної самораціоналізації, професійного саморозвитку, автентичної самоідентифікації, інформаційного самопрограмування і ноосферно-номонологічного конструювання в ноо-реальнісній гносеометриці суспільних праксісів як ноосоціосферних сил. Головною характеристикою ноосферно-ментальної сили є духовно-творча здібність до створення суб'єкт-об'єктної реальності. Представленні основні рівні зростання продуктивних можливостей ноосферних сил як головної антропогенної складової духовно-творчого прогресу людства, що здійснюється в онтодіяльнісних екзістен- ціалах ноосферного буття і ноосферно-номонологічного регулюванняя всіх сфер суспільної життєдіяльності.

Ключові слова: ноосферне пізнання, ноо-наука, ноо-ментальні сили, ноосферні здібності, творчо- діяльнісна самореалізація, ноосферна номонологія, но- о-праксіологічні сили, ноо-соціосфера, ноосферні технології, ноосферні сили, ноо-знання.

Summary

Kapitsa V. F. Noosphere-mental and noo-praxiological forces in the nomonology of their development and gnoseometriya of ontoactivity creative realization. - Article.

The problem of development of noosphere forces in their noo-mental and noo-praxeological action is revealed on the philosophical and methodological bases of noosphere worldview and noo-scientific knowledge. The essence, character, content and structure of noosphere forces in the corresponding nomonology of their manifestation and epistemology of representation in the direction of on-activity creative realization are revealed.

The article proves that noosphere forces open the possibility of their practical implementation in modern conditions and their active involvement in the development of noosphere production and noosphere progress of human culture. The structure of noospheremental and noo-cognitive forces is represented in the determinants of their creative and self-realization by creative subjects, in the nomonology of law-based development and transformation into innovative- noosphere knowledge as an epistepical-constructive force. The creative-mental and praxiological-activity mechanism of development and objective action of noosphere forces, dynamics of growth of their synergetic potential and ability to creative synthesis in the subject-object unity of being and thinking are revealed. The presented mechanism opens the possibility of detection and involvement of noosphere forces, as well as their transformation into epistesphere-constructive force of noosphere knowledge and cognition.

Leading noosphere qualities and abilities of creative subjects to creative-activity self-realization are established by means of operational self-organization, technological selfrationalization, professional self-development, authentic self-identification, information self-programming and noosphere-nomonological construction in socio-realities. The main characteristic of the noosphere-mental force is the spiritual and creative ability to create a subject-object reality. The main levels of growth of productive capabilities of noosphere forces as the main anthropogenic component of spiritual and creative progress of mankind, carried out in the ontological existentials of noosphere life and noosphere- nomonological regulation of all spheres of social life.

Key words: noosphere knowledge, noo-science, noo- mental forces, noosphere abilities, creative-activity selfrealization, noosphere nomonology, noo-praxiological forces, noo-sociosphere, noosphere technologies, noosphere forces, noo-knowledge.

Постановка проблеми

Виявлення ноосферних сил в їх загальнофілософському значенні, а також в конкретній гносеометриці структурного і змістовного представлення потребувало проведення відповідних ноосферно-наукових досліджень у сфері онтології, гносеології, методології та епістемології науки. Результати дослідження показали виключну важливість проблеми. Її актуальність, насамперед, виявляється в наданні нових та сильних стимулів для прискорюючого розвитку науки і суспільства, здійснення загального ноосферогенезісу всіх сфер життєдіяльності, приоритетного розвитку ноосфер- них сил в якості творчо-продуктивних, що суттєво підніме духовно-творчий та антропогенно-ціннісний потенціал людської культури. В подібному контексті розвитку ноосферних соціоантропних сил Тейяр де Шарден і розумів «феномен людини». Її «ноосферна сила» виявляється в здібності до прояву «радіально-вітальної сили» (в горизонтальній площині) через їх «підняття до рівня організації», самоорганізації та «універсального принпипа розвитку» [9, с. 28-29]. Друге виявлення - це «тангенціально-психічна сила» (що діє у вертикальній площині), котра представлена як «Самодух», «універсальний принцип розвитку» і «метасинтез в тангенціальному» шляхом «підйому свідомості» до рівня «гармонізованої спільності свідомості» і «понадсвідомості» в її «колективній і духовній формах» та в планетарно-космічному масштабі [9, с. 194, 199, 218].

Аналіз останніх джерел і публікацій

В.І. Вер- надський під ноосферою і ноосферними силами також розумів планетарно-космічні сили та їх проявлення як «сфери розуму» і «сил науки», що самоорганізуються та впорядковуються в процесах «зросту науки і наукового розуміння» та її здатності до «налагодження планетарного обміну речовиною та енергією на Землі» [1, с. 31, 250]. В сучасній філософській думці ноосфера і ноос- ферні сили розглядаються з позицій «Онтологічної Творчості» (В.П. Казначеєв), досліджується методами «креативної онтології» (А.І. Субетто) зі ствердженням, що сучасна людська цивілізація переживає епоху «ноосферизма» [8, с. 30]. На цій основі розробляються концепції «ноосферної модернізації економіки і політики» сучасного суспільства, створення «методології ноосферного розвитку» у напрямі «становлення ноосферної цивілізації» (В.Н. Василенко, С.І. Григор'єва та ін.) [10, с. 111, 336, 363, 453]. В авторському підході ноосферні сили виникають в процесі розвитку креативних здібностей суб'єктів до рівня науково-пізнавальних дій, їх предметної реалізації на вищих ступенях творчо-діяльнісного самоствердження. Тобто, коли креативні суб'єкти стають здатними до самопрограмування власної життєдіяльності, професійного саморозвитку і креативної самореалізації. Основні положення з цього приводу викладенні в авторських монографіях з представлення онтогносеологічних, методологічних та епістемологічних засад ноосферного мислення і ноо-пізнання [2], що втілюються в програмах но- осферних досліджень, при розробці ноо-техноло- гій, інноваційних НТ-праксісів і ноо-проектів [3].

Головна мета данної статті - це виявлення но- осферних сил в конструктивній гносеометриці їх суб'єктно-нооментального представлення, системоутворюючій структурі та за характером «об'єктної онтологізації» в творчо-діяльнісних праксі- сах, а також в якості ноо-праксіологічних сил, здатних до креативного синтезу в операційних програмах зі створення ноосферних технологій та ноо-інновацій. До основних методів відносяться як загальні філософсько-наукові і ноосферно-сві- торозумові способи мислення і пізнання, так і гносеометричні методи розробки та реалізації ноосферних програм, застосування пізнавально-предметних дій та методів епістемологічного конструктивізму. Це також методи номонологіч- ного прогнозіса інновацій, інноваційного форсайта і креативного синтезу, методи бінарно-ціннісних опозицій, ноосферно-технологічного НТ-моделю- вання, інформаційно-семантичного і НТ-програ- мування та інші.

Виклад основного матеріалу

Головна характеристика ноосферно-ментальної сили - це духовно- творча здібність до створення суб'єкт-об'єктної реальності у креативному синтезі внутрішньої психо-ментальної рефлексії і зовнішніх онтодіяль- нісних практик у їх інноваційному випередженні (аференції). Суб'єктна гносеометрика цього процесу - це творчо-ментальна діяльність креативних суб'єктів, котрі розвивають менталопсихічну здібність до високорівневих свідомісно-абстрактних переходів (від логіко-абстрактного рівня до інформаційного, трансцедентального і ноосферного), а з цим - ноосферну здатність (якість) до багато- мірного мислення з випереджально-аферентив- ним відображенням дійсності та її рефлексії в інноваційній перспективі. Об'єктна гносеометрика включає творчо-діяльнісну самореалізацію креа- тивних суб'єктів з трансформацією - опредмечен- ням їх нооментальних сил в онто-праксіологічну дійсність, що стала конструктивним втіленням їх ноо-праксіологічних сил. Соціальна гносеоме- трика - це суб'єкт-об'єктна реалізація нософер- них сил в якості ноосферно-продуктивних сил суспільства та його соціоантропних ноосферних сил. Наукова гносеометрика представлена в якості гносеосфери та епістесфери наукової реальності, де пізнавальні акти інтенсифікуються і набувають характеру випереджаючих пізнавальних дій (енактивності), інноваційно-епістемологічного підсилення (форсайта) в наукових знаннях, їх безперервного зросту, генерації та акумуляції в значний інформаційний ресурс і перетворенням на ноо-знання. Структурна гносеометрика репрезентована всіма складовими ноосферних сил та їх зведенням в єдину номонологічну систему, в котрій відбуваються відповідні процеси їх креативного і ноосферно-синергетичного синтезу з необхідною детермінацією і направленості. Сукупний результат - це утворення вищевимірної ноосферної реальності (R = 4-5), котра предстає у відповідних ноосферних конструктах (онтогнозісах), ноо-тех- нологіях (ноометричних реалогнозісах), що описується в інноваційних поняттях (імпрінтах і паттернах), інформаційних семантограмах, семіотиці багатозначної логіки, ноосферному знанні в його безпосередньому значенні «знання-сила». Але для того, щоб ноосферне знання реалізовувалось як дійсна «ноосферна сила», набуло необхідної реальної предметності за принципом суб'єкт-об'єк- тної «S-O єдності» буття і мислення креативним суб'єктам треба пройти відповідні етапи розвитку і зросту подібної креативної здібності, починаючи з первинної ноосферно-ментальної сили як стійкої «ноосферної якості». Вона виникає з первинних творчих інтенцій і зростає до екстенцій на особи- стісну ноо-ментальну і ноо-праксіологічну само- реалізацію на основі власних зусиль і талантів, духовно-ментальних напружень («тенсів») і первинних інтенцій на розвиток власного ноо-потен- ціалу та ноо-ментальної сили. Подібні менталь- но-інтенційні імпульси до особистого творчого самовираження, самоздійснення, творчо-діяль- нісної самодентифікації в креативних здібностях відбуваються в розширених «креативно-синерге- тичних предікатах» і в детермінантах зростання ноосферно-творчих сил при їх цілеспрямованої са- мореалізації, смислоціннісного самовизначення і трансформативної реконструкції дійсності способами особистої і соціальної ноосферно-проектив- ної екстерналізації [4, с. 227, 238,2-48]. Подібне фіксується як прояв ноосферно-ментальної сили в її 4-х первинних творчих синергодіях на відповідних рівнях творчо-діяльнісної самореалізації. Надалі вони набувають яскраво виражених ноосферних значень на ще двох, більш високих рівнях креативно-синер- гетичного синтез [3, с. 854, 880, 90-4]. Це відбувається в наступній впорядкованій номонології поступового зросту ноо-ментальної сили креативних суб'єктів.

Ноосферно-ментальна сила у її висхідних творчих синергодіях. Вона виявляється як стійка і постійно репрезентуєма «креативна якість» до підвищення розумової активності, інноваційної творчості і міжсуб'єктної інтерактивно-творчої взаємодії. Це такого роду «ментальна ебімітивність» (ebility - здібність), в котрій виявляються первинні духовно-творчі інтенції (наміри, ідеї, прагнення і «тенси» ментальних напружень), що надалі розгортаються в динаміці «одиничне ^ загальне», «інтенція ^ екстенція ^ екстерналізація». Ментально-інтелектуальне напруження («тенси», «тенсивність») виникає в разі наявності певного діалектичного протиріччя, в котрому об'єднуються («єдність протирічь») два протилежних бінарно-ціннісних підхода до розв'язання проблеми (індуктивно-дедуктивно, аналітично-синтетично тощо). І. Лакатос розглядав подібну проблемну ситуацію як «бінарно-ціннісну опозицію» в дослідних програмах, в межах якої досягається безперервність у зрості знань без їх «розривів» і «парадигм», а на основі «діалектики позитивної» і «негативної еврістики» в єдності і «конкуренції дослідних програм» [7, с. 73-74, 148]. В нашому аспекті напружуючі «ментальні тен- си-інтенції» виникають в наступній бінарності мисленево-інтелектуальних процесів, що зобумов- люють появу первинних ноо-ментальних актів. ноосферний гносеометрика ментальний креативний

«ментальна інтроспективність - комунікативна інтерактивність»: це бінарне психоментальне напруження-«тенс» зорієнтоване на ментально-інтелектуальну самоорганізацію, організаційну творчо-діяльнісну самореалізацію (О-ТДСР); вона носить операційно-функціональний харакер і розвиває функціонально-операційну ноомен- тальну силу (ФО НМС), що фіксується у відповідному креативно-синергетичному ефекті, (підвищена психоментальна реактивність і здібність до кластерізації знань); (2) «ціннісна самодермі- нація - смислоціннісне самовизначення»: психо- ментальне напруження в бінарності цього типу (тенсивності) орієнтоване на самораціоналізацію і раціонально-технологічну творчо-діяльнісну са- мореалізацію (РТ ТДСР) креативного суб'єкта; вочевидь, вона носить інструментально-технологічний характер і розвиває інструментально-технологічну нооментальну силу (ІТ НМС), має відповідний креативно-синергетичний ефект, наприклад, у здібності до розробки інтелектуальних технологій і формування із набутих знань інтелектуальних активів; (3) «когнітивно-професійна інтенцій- ність - екстенція професійного саморозвитку»; при подібній бінарності тенсивність психоментального напруження має характер когнітивної означеності первинних інтенцій у їх спрямуванні на професійний саморозвиток креативних суб'єктів через екстенційні практики; на цій основі відбувається професійно-розвиваюча творчо-діяль- нісна самореалізація (ПР ТДСР), що зорієнтована на формування нооментальної сили професійного зростання і вдосконалення; це професійно-розвит- кова сила ПР НМС, котра виявляє себе в динамиці професійного саморозвитку, самовдосконалення і «перфектності» з досягненням відповідного синергоефекту; наприклад, при створенні ког- нітивних технологій практичного призначення та їх втілення в когнітивних праксісах в синер- годинамиці креативних синтезів; (4) «критична веріфікація - трансформативна реконструкція»: в цій бінарності представлене психоментальне напруження «автентичної самореалізації», яке відповідає необхідним критеріям (показникам, стандартам раціональності) професійної самоіден- тифікації за встановленою «планкою досягнень», що зобумовлює ідентифіковано-автентичну твор- чо-діяльнісну самореалізацію (ІА ТДСР); тому і нооментальна сила приймає той же харакетр (ІА НМС) та в якості творчо-конструктивної ТК НМС забезпечує автентично-конструктивну самореалізацію (АК ТДСР) в інтеграції всіх попередніх нооментальних сил: ФО НМС + ІТ НМС + ПР НМС + ІА НМС = ТК НМС (ІА ТДСР); зведена синергодія ТК НМС інтегрує всі попередні «рівневі синергоефекти» та забезпечує їх креативно-си- нергетичний синтез на вищих рівнях інформацій- но-програмованого та ноосферно-номонологічного проявлення нооментальних сил в їх реальнісній суб'єкт-об'єктній «S-O єдності» буття і мислення.

З подібним креативним синтезом виникає нова «креативна якість» у сумісній дії попередніх нооментальних сил, що надає їм первинні «ноосфер- ні ознаки» у відповідному «первинному комплексі НМС» за способами (типами) їх самореалізації креа- тивними суб'єктами. А саме: (1) креативна якість функціональної операційності нооментальної сили (ФО НМС), що набуває відповідної ноосферної ознаки суб'єкт-об'єктної самоорганізації при організаційній творчо-діяльнісній самореалізації (О-ТДСР) в певному «функціональному сімплексі» (ФС) в його «самоорганізаційному функціоналі» (СОФ); імпрінтний запис: ФО НМС ^ О-ТДСР ^ ФС(СОФ).

інструментальна технологічність ІТ НМС, що має ноосферну ознаку суб'єкт-об'єктної самораці- оналізації і нооментально зорієнтована на раціо- налізовано-технологічну самореалізацію (РТ-ТД- СР) у відповідному структурному комплексі (СК) з функціоналом структурно-технологічної само- раціоналізації (СТСР); імпрінтний запис направленості дії: ІТ НМС ^ РТ-ТДСР ^ СК (СТСР);

професійно-розвиткова активованість ноо- ментальної сили (ПРА НМС), що виявляє себе в ноосферній ознаці розвиткової динамічності (РД НМС) в процесах суб'єкт-об'єктного професійного саморозвитку і відповідної професійно-роз- виткової самореалізації (ПР-ТДСР); при такому втіленні нооментальної сили формується «комплекс розвиткової системи» (КРС) з функціоналом професійного саморозвитку (ПСР); імпрінт силової дії: ПРА НМС ^ ПР-ТДСР ^ КРС(ПСР); (4) ідентифікована автентичність нооментальної сили (ІА НМС), креативна якість котрої представлена ноосферною ознакою суб'єкт-об'єктним професійно-автентичним самовтіленням і відповідною автентично-конструктивною самореалізацією (АК-ТДСР) з формуванням автентичного комплекса професійної системи (АКПС), що розвивається в професійну креа- тосферу (ПК) первинну креативну реальність (ПКР) в синерго-креативному синтезі (СКС), а надалі - в ноосферну реальність: ІА НМС ^ АТ-ТДСР ^ АКПС^ ПК(ПКР/СКС); тут діють нооментальні сили вищих рівнів: це інформаційно-програмуюча ІП НМС п'ятого рівня і ноосферно-номонологіч- на НН НМС шостого рівня. У цій послідовності інформаційно-програмуюча нооментальна сила (ІП НМС) 5-го рівня предстає в бінарності її двох головних ноосферних ознак, взятих в їх динамічній розгортці «одиничне ^ загальне» та в діалектичному «протиріччі - єдності». А саме: «інформаційний креативний синтез ^ інноваційно-афе- рентивний прогнозіс» майбутніх станів реальності, в разі чого дія ІП НМС переходить у 4-й і 5-й онтогносеологічні виміри свого виявлення в мета- системі інформаційно-синергетичної реальності (К = 4-5). В ній стають можливими нооментальні дії на «аферентивне випередження» (з аферентив- но-випереджаючим відображенням і сприйняттям дійсності - П.К. Анохін) на основі здійснення нооментального «інноваційного форсайта» з його ІТ-програмуванням і досягненням «футуроско- пічної екстерналізації» суб'єктивних конструкцій в інформаційні реальнісні об'єкти. Подібне відбувається у відповідних нооментальних актах інформаційного креативного синтезу за інфор- маційно-креативним стандартом раціональності (СІКР) та інформаційно-ресурсних комплексах з продукування ноосферних технологій і ноо-про- ектів [5, с. 675].

Ноосферно-номонологічна нооментальна сила (НН НМС) 6 -го рівня виявляється в цілепокладе- ній спрямованості ментально-психічних процесів (їх визначальної «інтенційної проективності») на онтогносеологічний результат при «реальніс- ному опредмеченні» (екстенційній реалізації). Це її бінарна «ноосферна розгортка» з висхідної «номонологічної одиничності» («первинного задуму») до «номонологічних загальностей» екзістен- ційно-об'єктного характеру в наявності ноосфер- но-технологічних конструкцій, саморозвиткових активних систем, «розумних реалогнозисів» тощо. А саме: «ноосферно-ментальний локус ^ ноосфер- но-реальнісна онтологізація», котра відбувається в номонології «управляємої реальності». В ній «реалізується» додаткова ступінь «ноосферної свободи» і відносно інформаційно-програмуючої ІП НМС подібне можна представити в імпрінті: ІП НМС + 1(ноос) = НН НмС. «Ноосферна свобода» НН НМС має вищевимірний характер у тому сенсі, що може забезпечувати «свободу буттєіснування» і розвитку одночасно в багатьох реальнісних уні- версумах (мультиверсах) в семіотичних значеннях їх різних «розгорток», направленості, масштабів, онторозмірності і номонологій. З цим нооменталь- на сила ноо-суб'єктів перетворюється на ноосферну силу пізнавальних дій (НСПД) і в якості ноосфер- но-пізнавальної сили (НПС) починає діяти як самостійна сила ноосферного розвитку дійсності. Тобто активує-направляє-детермінує і самореалізує себе у власній «ноосферній якості» конструктивно-предметного самоздійснення на всіх рівнях та онтовимірах афферентивно-випереджаючого втілення в інноваційних праксісах.

Ноосферно-пізнавальна сила (НПС) виявляє себе як енактивна пізнавально-дієва сила (ЕПДС) або сила пізнавальної дії (enact), котра генерується «енактивними суб'єктами». «Енактивність» означає «дієво-пізнавальну активність» (enactment) з конструювання дійсності як «пізнавальної реальності», в котрій можна здійснити «пізнання через дію (enacting) з безпосередньою реалізацією його результатів в «енактивних технологіях» [6, с. 11, 34-35]. Енактивна сила пізнавальних дій (ЕСПД) розвивається у відповідній бінарності інтелектуально-пізнавальних напружень, але за іншою «ціннісною опозицією» в порівнянні з ноомен- тальною силою (НМС). Це «ціннісна бінарність» має динаміку «силового прояву» у співставленні та напрямі «намір ^ дія» і розгортається від первинної активації НМС до її перетворення в актуалізовану ноосфероно-пізнавальну силу (НПС). Вона ціленаправлено діє за вектором створення інноваційно-ноосферного знання (ІНЗ) все більш високих рівнів для його реалізації в творчо-діяль- нісних праксісах (ТДП). Тобто характер, структура та зміст дії НПС виявляється в динамиці: НМС ^ НПС ^ ІНЗ ^ ТДП. Тут мається наступна рівнева послідовність. А саме: (1) Рівень функціональної операційності виявляє ноосферно-піз- навальну силу (НПС) в бінарності «пізнавальна інтенція ^ енактивно-операційна реалізація» у відповідній «Е-діяльності» (операційній); це ді- яльнісні операційно-пізнавальні акти (ОПА) ноос- ферно пізнавальної сили (ОПА НПС); (2) на рівні інструментальної технологічності виявляється НПС в бінарності «варіативна операційність ^ енактивна пізнавальна раціоналізація»; це «Е-діяль- ність» в її пізнавально-раціоналізованих технологічних коваріантах (РТК НПС); (3) на рівні про- фесійно-розвиткової активованості виявляється «розвиткова динаміка» зросту НПС в бінарності «семантична рекурсія ^ енактивний саморозвиток»; це «Е-діяльність», що представлена в пізнавальних діях креативного саморозвитку (КСР) суб'єктів в їх творчо-реалізаційних здібностях до проявлення ноо-пізнавальної сили (КСР НПС);

на рівні ідентифікованої автентичності НПС виявляється в бінарності «проективна екстенція ^ енактивна самореалізація» в Е-діяльності» з трансформації «пізнавальних практик» (ПП) «предметні праксіси» самореалізації (ППС) через прояв ноо-пізнавальної сили (ППС НПС); 5) рівень інформаційного програмування трансформації ноо- ментальних сил в ноо-пізнавальні сили (НМС ^ НПС) виявляє дію НПС в бінарності «інформаційний інноваційний форсайт ^ енактивна футуроскопічна екстерналізація»; це «Е-діяль- ність» з трансформування «програми дії» (ПД) особистої нооментальної сили (ПД НМС) креативного суб'єкта («самопрограмування») на зовнішні «предметні програми дій» (ППС) з їх практичної реалізації (через «праксіс-програмуван- ня») - ППС НПС; (6) рівень ноосферної номо- нологічності в дії нооментальних сил з їх законо- покладеною детермінацією ноопізнавальних сил (НМС ^ НПС); відповідні ноосферні логономоси в їх логічно детермінованій представленості ноо-пізна- вальних сил виявляються в бінарності «ноосферні пізнавальні конструкти ^ ноосферні технології» та складаються в «Е-діяльність» зі здійснення таких пізнавально конструктивних розробок (ПКР НПС), котрі реалізують в релевантних енактивно-футу- роскопічних інноваціях (ЕФІ) з втілення ноопізна- вальних сил, а саме: ПКР(НПС) ^ ЕФІ (НПС).

Однак для того, щоб ноосферно-пізнавальна сила (НПС) у своїх енактивних пізнавально-силових діях ( в якості «ноосферно-енактивної сили» НЕС) трансформувались в праксіологічно-пред- метну силу творчо-діяльнісної реалізації, необхідно її представлення в інноваційно-ноосферному знанні (ІНЗ) в якості епістесферно-конструктив- ної сили (ЕКС). Тут діє історично відомий принцип «знання-сила» (Фр. Бекон), що в класичній науці представлений як принцип «епістемоло- гічного еволюціонізму», а в сучасній постнекла- сичній науці - як принцип «еволюційного конструктивізму» [11, с. 139-140]. В нашому аспекті номонологічно-конструктивної репрезентації ноосферного знання - це принцип конструктивної «S-О єдності» суб'єкта і об'єкта та їх сумісно-но- монологічної «S-О дії» в якості ноосферної сили. Конкретно, - це інноваційно-ноосферне знання як епістесферно-конструктивна сила ІНЗ (ЕКС). Вона може бути представлена за тими ж рівнями її реалізації, що й дві попередні сили, котрі безпосередньо зорієнтовані на об'єкт, «об'єктивізацію суб'єкта» через його творчо-діяльнісну самореалі- зацію. Рівневий зв'язок тут наступний: (1) рівень функціональної операційності: ноо-ментально- операційна самоорганізація ^ енактивно-опе- раційна Е-діяльність ^ операційне ноо-знання (інноваційне) епістесферно-конструктивної сили ІНЗ (ЕКС)-1; це ноо-знання «1-го роду»; (2) рівень інструментальної технологічності: нооментальна самораціоналізація ^ енактивно-раціоналізована Е-діяльність ^ раціоналізоване ноо-занння (інноваційне) як епістесферно-конструктивна сила ІНЗ (ЕКС)-2; це ноо-знання «2-го роду»; (3) рівень професійно-розвиткової активованості-динаміки: нооментальний саморозвиток ^ енактивно-роз- виваюча Е-діяльність ^ розвиваюче ноо-знання (інноваційно-випереджаюче) в якості ІНЗ (ЕКС)- 3; це ноо-зання «3-го роду»; (4) рівень ідентифікованої автентичності: нооментальна самореалі- зація ^ енактивно-реалізаційна Е-діяльність ^ реалізаційне ноо-знання в якості ІНЗ (ЕКС)-4; це «ноо-знання» як ЕК-сила «4-го роду»; (5) рівень інформаційного програмування: нооментально- самопрограмування ^ енактивно-програмована Е-діяльність ^ програмуючо-семантичне ноо-знан- ня в якості ІНЗ(ЕКС)-5 або ноо-знання як ЕК-сила «5-го роду»; (6) рівень ноосферної номонологічності: номонологічна нооментальність ^ енактивно-кон- структивна Е-діяльність ^ номонологічно-кон- структивне ноо-знання як ІНЗ(ЕКС)-6 або ноо-знан- ня як ЕК-сила «6-го роду». В сучасній науці - це «праксіс-знання», що безпосередньо розв'язує дію ноо-праксіологічних сил в «підсилюючому режимі» їх онтодіяльнісної реалізації та управління буттєре- альністю як ноометричним реалогнозісом.

До основних результатів проведеного дослідження і можна віднести перехід ноосферних сил від їх антропогенного рівня особистої творчо-ді- яльнісної самореалізації креативними суб'єктами до соціосферного рівня суспільних ноосферних сил інноваційно-номонологічної дії. Доведено, що вони стають головними ноосферно-продуктивни- ми силами суспільства, а також ноосферно-нау- ковими силами духовного виробництва сучасного соціуму. Важливим результатом є представлення праксіологічно-діяльнісного механізму виявлення та задіяння ноосферних сил, їх перетворення на епістесферно-конструктивну силу ноосферного знання і пізнання, розвитку ноосферних технологій в гносеометриці наукових і соціальних прак- сисів та в ноосферній номонології регулювання і прогресу всіх сфер людської життєдіяльності.

Головний висновок розглянутої проблеми можна представити у твердженні, що на сучасному етапі історичного розвитку людства йому необхідне оновлення та зміцнення рушійних сил власного прогресу, здійснення переходу на ноос- ферні сили, що дозволить піднятись на ступінь саморегульованого ноосферогенезису і запобігти «сценарію катастроф», опанувати креативно-си- нергетичними силами нософерного розвитку і життєдіяльності. Виявлений характер, зміст і структура ноосферних сил відкриває можливість їх практичної реалізації вже в сучасних умовах, представити «ноосферну парадигму» в якості конкретного завдання з розвитку ноо-антропогенних і соціоноосферних сил, їх активного задіяння для розвитку ноосферного виробництва і ноосферного прогресу людської культури. Обговорення виявило необхідність подальшої розробки дослідженої проблеми, створення відповідних програм для підготовки спеціалістів з необхідними ноосфер- но-креативними якостями, планування розвитку постіндустріальних виробництв на основі дії ноо-праксіологічних сил та їх конструктивного втілення способами творчо-діяльнісної самореалі- зації працівників, активного залучення творчих суб'єктів до створення креативних інновацій, но- о-технологій та ноосферних проектів з прогресування всіх сфер суспільної життєдіяльності.

Література

1. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста. Москва : Наука, 1988. 522 с.

2. Капіца В. Ф. Філософія науки: інноваційна методологія та епістемологія ноосферного зросту знань. Кн. 3. Кривий Ріг : Видавничий центр, 2018. 731 с.

3. Капіца В. Ф. Філософія і методологія ноо-нау- ки: дослідні програми з ноосферних технологій та їх НТ-праксіси в проектних ноо-інноваціях. Кн. 4. Кривий Ріг : Видавничий центр, 2019. 939 с.

4. Капіца В. Ф. Філософія науки та ноосферно-нау- кові інновації в мисленні і пізнанні. Кн. 1. Кривий Ріг : Видавничий центр, 2018. 623 с.

5. Капіца В. Ф. Філософія науки як ноосфера інноваційного мислення і ноо-пізнання. Кн. 2, Кривий Ріг : Видавничий центр, 2018. 787 с.

6. Князева Е. Н. Энактивизм: новая форма конструктивизма в эпистемологии. Москва : Центр гума- нитинарных инициатив, 2014. 352 с.

7. Лакатос И. Методология исследовательских программ. Москва : АСТ, 2003. 380 с.

8. Субетто А. И. Ноосферизм. Том первый. СПб. : КГУ им. Н. А. Некрасова, 2001. 591 с.

9. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. Москва : Наука, 1987. 240 с.

10. Человек и общество: ноосферное развитие . Энциклопедия ноосферных знаний / под ред. В. М. Василенко, С. И. Григорьева и др. Москва ; Белгород : Бел- горская обласная типография, 2011. 485 с.

11. Черникова И. В. Постнеклассическая наука и философия процесса, Томск : Томский гос. униз.. 2007.2.5І2 с.

Размещено на Allbest.ru