Сучасні напрямки соціально-правових досліджень штучного інтелекту

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУЧАСНІ НАПРЯМКИ СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Баронський Владислав Олексійович, кандидат політичних наук,

доцент кафедри філософії,

Національний університет «Одеська морська академія»

Анотація

Взаємозв'язки людини та штучного інтелекту (ШІ) у сучасному світі вийшли на новий рівень та актуалізували питання формування законодавчої бази та керівних соціально-етичних принципів управління ШІ. У зв'язку з цим постає потреба аналізу соціально-правової взаємодії людини і ШІ: у яких напрямках та конструктивних вимірах вона здійснюється; які параметри важливі для забезпечення безпечних умов існування для кожної сторони.

Проведений аналіз дозволяє виділити декілька пріоритетних напрямків соціально-правових досліджень ШІ.

Велике значення для розвитку теорії ШІ мало розмежування сильного та слабкого ШІ, яке запропонував Джон Серль. Його концепція була розвита у багатьох роботах. Нік Бострем доповнив її поняттям «штучний суперінтелект». Цей напрямок знайшов свій відбиток в теорії Інтернету речей (IoT) і ШІ. Зокрема, О.А. Баранов, орієнтуючись на когнітивні функції, відмінні риси у визначенні ШІ та роль у суспільних відносинах, класифікував як «прикладний ШІ», «загальний ШІ» та «супер ШІ» та виокремив поняття «робот». Запропонована класифікація та чіткі дефініції дозволяють визначити більш точно рівень взаємодії людини і ШІ, залежно від якого повинна окреслюватися і зона відповідальності, а отже, корелюють з юридичною сферою.

На сьогодні ШІ у житті суспільства все частіше розглядається світовим науковим співтовариством також в форматі його залежності від людини. Доволі перспективним вважається і новий напрямок досліджень ШІ, спрямований на комбінацію людського і машинного інтелекту -- «гібридний інтелект». Послідовники цього напрямку розглядають гібридний інтелект як синергетичну систему, орієнтовану на урахування етичних, юридичних і соціальних оцінок, підвищення людського інтелекту, а не на його повну заміну штучним. Таке розуміння гібридного інтелекту співвідноситься із задекларованими світовими та європейськими тенденціями, спрямованими на відповідальність та гармонізацію керуючих правил щодо штучного інтелекту, і корелюється як з морально-етичною, так і з юридичною сферами.

Ключові слова: штучний інтелект, сильний штучний інтелект, слабкий штучний інтелект, інтернет речей, гібридний інтелект, правове регулювання.

Abstract

Varynskyi Vladyslav Oleksiyovych Candidate of Political Sciences, Associate Professor of the Department of Philosophy, National University «Odesa Maritime Academy».

MODERN DIRECTIONS OF SOCIO-LEGAL RESEARCH OF ARTIFICIAL INTELLIGENCE.

Modern trends in the development of artificial intelligence (AI) make the issue of forming a legislative framework and guiding socio-ethical principles for AI management relevant. The creation of high-quality normative legal foundations of human-AI relationships and their effective legal regulation requires an understanding of the socio-legal interaction of humans and AI: in what directions and constructive dimensions should it be carried out; which parameters are important to ensure safe living existence for all parties.

The conducted analysis allows us to identify several priority areas of sociolegal research on AI.

Of great importance to the development of AI theory was the distinction between strong and weak AI, which was proposed by John Searle. His concept was developed in many works. Nick Bostrom supplemented it with the concept of «artificial superintelligence». This direction found its mark in the theory of the Internet of Things (IoT) and AI. In particular, O.A. Baranov, focusing on cognitive functions, distinguishing features in the definition of AI and the role in social relations, classified it as «applied AI», «general AI» and «super AI» and singled out the concept of «robot». The proposed classification and clear definitions, in our opinion, make it possible to determine more precisely the level of human-AI interaction, depending on which the area of responsibility should be delineated, and therefore correlate with the legal sphere.

Today, AI in the life of society is increasingly considered by the world scientific community in the format of its dependence on humans. We also consider the new direction of AI research, aimed at the combination of human and machine intelligence -- «hybrid intelligence», quite promising. Followers of this direction consider hybrid intelligence as a synergistic system, focused on taking into account ethical, legal and social assessments, increasing human intelligence, and not replacing it with an artificial one. This understanding of hybrid intelligence correlates with declared world and European trends aimed at responsibility and harmonization of rules regarding artificial intelligence that correlates with the moral and ethical sphere.

Keywords: artificial intelligence, strong artificial intelligence, weak artificial intelligence, Internet of things, hybrid intelligence, legal regulation.

Постановка проблеми

Нова історична фаза розвитку цивілізації інформаційне суспільство, визначає необхідність удосконалення соціально-правового регулювання діяльності технічних аналогів інтелектуальних технічних засобів, створення яких обумовлюється попитом на них у різноманітних сферах діяльності сучасного суспільства.

З початку ХХ століття інформація та інформаційно-комунікаційні технології визнавалися ресурсами нарівні з енергією та корисними копалинами [1, 15]. Такий продукт став витребуваним через можливості інформаційної місткості, інтелектуальної та технічної ефективності значно більші у порівнянні з людиною чи людськими колективами, і тому напрацювання у сфері штучного інтелекту (ШІ) від початку належали саме до цього масиву. Однак, з широким впровадженням ШІ в усі галузі перед світом постала іще проблема впорядкування соціально-правових відносин щодо використання та взаємодії з цим складним об'єктом, адже «норми права призначені для регулювання життєво важливих суспільних відносин, відсутність регулювання яких значно знижує ефективність соціальної взаємодії між членами суспільства» [2, С. 31]. У зазначеному форматі вченими було акцентовано увагу на питаннях контролю інтелектуальних систем та відповідальності ШІ за свої дії; правовому статусі роботів; моральних, соціальних та правових наслідках дій систем штучного інтелекту, тощо [3], які потребують коректного вирішення.

Отже, на часі постало питання розробки керівних принципів про штучний інтелект та законодавчої бази. А для створення якісних нормативних правових засад, забезпечення безпечних взаємозв'язків людини та штучного інтелекту й їх ефективного правового регулювання необхідно, насамперед, осмислення суті штучного інтелекту та виділення конструктивних вимірів у ключових концепціях його дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасних дослідженнях штучного інтелекту представлено основні напрямки, що мають принципово важливе значення для впорядкування правового регулювання ШІ. Ґрунтовними у цьому аспекті є дослідження світових та українських вчених, зокрема, концепція сильного та слабкого штучного інтелекту Джона Серля, суперсильного Ніка Бострома, що знайшли свій відбиток в теорії Інтернету речей (IoT) і штучного інтелекту О. А. Баранова, В. Г. Пилипчука, працях Т. Г. Каткової, О. В. Костенка, О. Е. Радутного, М. О. Стефанчука, у вимірах правового регулювання соціалізації штучного інтелекту М. В. Карчевського, у дефініціях О. В. Власенка, Ю. М. Єфремова та ін.

На особливу увагу заслуговує теорія гібридного інтелекту, що презентується в новітніх світових публікаціях як ефективний інструмент для отримання кращих результатів в сферах, які мають вирішальне значення для суспільства. Її послідовниками є значна кількість вчених, серед яких Mark A. Neerincx, Aimee van Wynsberghe, Bart Verheij, Rineke Verbrugge та ін. Однак, незважаючи на свій потенціал у сфері розробки керівних принципів для штучного інтелекту, серед вітчизняних науковців вона залишається поза увагою.

Мета статті аналіз сучасних тенденцій осмислення взаємодії людини і штучного інтелекту в проекції на їх соціально-правове регулювання.

Виклад основного матеріалу

Феномен штучного інтелекту пов'язаний із початком опрацювання комп'ютерних технологій та усвідомленням його з позицій когнітивізму: як інструмента для розуміння процесу навчання людей з подальшою орієнтацією на ШІ.

Перші розробники штучного інтелекту Джон МакКарти, Аллен Ньюелл, Герберт Саймон, Натаніель Рочестер, Марвін Лі Мінський, Алан Тьюрінг та ін. свою увагу зосередили на програмному забезпеченні, яке потребувало виявлення інтелектуальних здібностей людини в їх мовному втіленні для можливостей «імітації» подібних машиною, пошуку схожості та відмінності між діяльністю програми та суб'єкта-людини. Через безпосередній інтерес до ШІ їх зусилля перетворилися на створення програми, яка б розуміла ШІ -- могла б пояснювати та запускати програми, ставити питання про них і відповідати на них.

Осмислення нових технологій в такій площині сприяло розробці концепту штучного інтелекту у векторах, принципово важливих для подальшого правового регулювання. Зокрема, велике значення для розвитку теорії штучного інтелекту мало розмежування сильного та слабкого штучного інтелекту (weak AI & strong AI), яке запропонував Джон Серль, порівнявши сильний штучний інтелект з розумом для мозку і програмою для апаратного забезпечення комп'ютера [4]. Для сильного ШІ, на його думку, фізичні особливості реалізації суті не мають значення, а важлива, насамперед, програма, котра буде не просто моделлю розуму у прямому значенні слова, «вона сама буде розумом у тому ж значенні, в якому розум людини є розумом» [4, С. 25], через що сильний штучний інтелект вважається подібним комп'ютеру, аналогічному когнітивному стану людини, а слабкий штучний інтелект є інструментом для вивчення такого стану [5, С. 14]. У зв'язку з цим у наш час, на думку М. В. Карчевського, «сильний штучний інтелект є гіпотетичною технологією та залишатиметься в такій стадії ще невизначений час» [6, С. 33], а слабкий штучний інтелект вельми поширений у використанні, орієнтований на вирішення одного або кількох завдань, які виконує людина, містить значні можливості, через що входить належить до групи ризиків щодо використання цих технологій та потребує першочергового правового регулювання.

Класифікація сильного та слабкого штучного інтелекту Джон Серля стала відправною точкою для багатьох науковців. Наприклад, О. В. Власенко, Ю. М. Єфремов та І. А. Оринчак пропонують схоже розмежування, але з іншими термінологічними репрезентаціями аналогічних понять: «штучний інтелект» і «штучний розум». Визначаючи штучний інтелект як «можливість системи автономно підбирати найбільш якісний варіант вирішення проблеми з наперед визначеного набору варіантів» [7, С. 123], вчені відділяють його від штучного розуму, котрий розуміють як «можливість «автономної» системи вибирати і синтезувати із наперед визначеного набору варіантів і розуміти відповідальність за ухвалюване рішення (виділено нами -- В. В.)» [7, С.124]. Таким чином, у розумінні О. В. Власенка, Ю. М. Єфремова та І. А. Оринчака, штучний інтелект є набором «інструментальних засобів, призначених для пошуку оптимального варіанта або варіантів для вирішення поставленого завдання» [8, С. 91], а «штучний розум виступає як «арбітр», який «буде оцінювати прогнозовану якість методів, що використовуються для досягнення мети, моделюючи їх у внутрішньому віртуальному просторі; також стежитиме за тим, щоб були дотримані всі правила та критерії під час тестування розв'язуваної задачі» [8, С. 91]. Отже, відмінність між виділеними поняттями із суто технічної сфери переходить у суспільно-правову площину. Запропонована концепція штучного інтелекту хоча і представляє інтерес, але є вельми узагальненою для права.

Ґрунтовний аналіз штучного інтелекту представлено у працях О. А. Баранова. Розмаїття визначень штучного інтелекту (ШІ), спричинене виокремленням сильного та слабкого штучного інтелекту, вчений зводить до трьох основних: «слабкий ШІ, сильний ШІ і штучний суперінтелект» [2, С. 21], включивши у дану класифікацію, як бачимо, ще термін, запропонований Ніком Бостромом «штучний суперінтелект». За термінологією О.А.Баранова дані типи номіновано відповідно до їхніх функцій як «прикладний ШІ», «загальний ШІ» та «супер ШІ», що обґрунтовано в їх характеристиках. Так, «прикладний ШІ -- це сукупність комп'ютерних програм, які максимально наближено імітують (моделюють) одну або кілька когнітивних функцій людини, які використовуються при здійсненні конкретної діяльності без участі людини для досягнення поставлених цілей відповідно до заздалегідь визначених критеріїв і параметрів;

загальний ШІ -- це сукупність комп'ютерних програм, які еквівалентно імітують (моделюють) безліч когнітивних функцій людини, відповідних актуальному рівню розвитку науки і техніки та які використовуються при здійсненні будь-якого виду діяльності без участі людини для досягнення поставлених цілей відповідно з певними критеріями і параметрами;

супер ШІ -- це сукупність комп'ютерних програм, що імітують (моделюють) повну множину когнітивних функцій людини, додаючи свідомість, суб'єктивні переживання, почуття гідності, поваги, краси тощо, які значно перевищують людські інтелектуальні показники, що дозволяє здійснювати будь-яку діяльність без участі людини для досягнення самостійно визначених цілей відповідно до самостійно визначених критеріїв та параметрів» [2, С. 28]. Крім цього велике значення для правового регулювання мало виокремлення у запропонованій класифікації поняття «робот», яке розумілося як «інтеграція деякої технічної системи з ШІ» [2, С. 31]

Запропонована класифікація та чіткі дефініції, хоча і не передбачають безпосередню участь людини при здійсненні конкретної діяльності, але дозволяють більш точно окреслити формат взаємодії людини і ШІ, залежно від якого має визначатися і зона відповідальності. Щодо особливостей такої взаємодії О.А. Баранов вважає, що «на даний час суспільство не в змозі приймати обґрунтовані рішення, оскільки сучасний процес їх прийняття характеризується тим, що варто враховувати значні обсяги інформації (даних); велика кількість суб'єктів та об'єктів, які дотичні до процесу прийняття рішень; в більшості випадків необхідно вирішувати в режимі реального або обмеженого часу. Вихід вбачається у застосуванні технологій «Інтернету речей» в силу того, що вони дозволяють приймати та виконувати рішення в режимі реального часу на основі використання математичних алгоритмів, зокрема алгоритмів штучного інтелекту, збору і обробки величезної кількості даних, ідентифікації всіх об'єктів, що беруть участь в процесах» [9, C. 7]. Тобто, Інтернет речей (IoT) технологічно об'єднує фізичний та віртуальний світ для створення інтелектуальних середовищ. За його допомогою «здійснюється інтеграція (асиміляція) в загальносвітову цифрову екосистему будь-яких фізичних об'єктів, матеріальних та нематеріальних суб'єктів з використанням електронних пристроїв» [10, С.131]. А тому можна вважати, що предмети сфери ІоТ є лише предметами інформаційного і технологічного середовища, але ж не є учасниками соціальних відносин, адже вони не утворюють того комплексу, який вкладається в очікування від штучного інтелекту об'єкту, наділеного ознаками інтелекту в його цілісному розумінні: розуміти, відчувати, аналізувати, приймати рішення, діяти. Таким чином ІоТ лише середовище, у якому може повною мірою існувати штучний інтелект, у разі підключення до ІоТ. Окремі елементи ІоТ можуть бути складовими штучного інтелекту, але не тотожні до нього. Це потребує проведення подальших наукових досліджень, визначення нових проблем та викликів у парадигмі ІоТ, їх вплив на соціальні та технологічні відносини, тому що «правове регулювання в цій сфері знаходиться на стадії формування і містить достатньо законодавчих проблем, які лежать не тільки в площині інформаційного права, а й стосуються інших галузей права» [10, С.130] та дотичних наук.

Значення штучного інтелекту у житті суспільства нині також все частіше розглядається світовим науковим співтовариством в форматі його залежності від людини, як синергетична система. Ця ідея об'єднала багатьох вчених світу з Нідерландів (Mark Neerincx, Bart Verheij, Rineke Verbrugge, Koen Hindriks, Henry Prakken), Німеччини (Dominik Dellermann, Aimee Van Wynsberghe), Швеції (Frank Dignum, Virginia Dignum), представників Microsoft Research (Ece Kamar) та інших у новому міждисциплінарному напрямку досліджень штучного інтелекту. Вони розуміють людський та машинний інтелект як змішані команди, де люди та машини співпрацюють сумісно, проактивно та цілеспрямовано для досягнення спільних цілей [11, С.18]. Запропонований напрямок репрезентується з позицій цілісності та поєднання двох інтелектів, орієнтований на створення гібридних систем, в яких людський інтелект буде інтегрований у систему штучного інтелекту для подолання помилок та уникнення ризиків, тому й отримав назву «гібридний інтелект». Зауважимо, що поняття гібридного інтелекту розглядається науковцями не як заміна чи альтернатива поняттям штучного або людського інтелекту, а як певна сполучувана ланка між ними.

На думку дослідників, найбільш ймовірна парадигма розподілу праці між людьми і машинами у наступні десятиліття буде характеризуватися поєднанням взаємодоповнювальних різнорідних інтелектів, тобто гібридом інтелектів. Людський інтелект при такому підході розглядається як цінний ресурс, здатний на самооцінку та оцінку можливостей, спроможний виступати експертом, а штучний інтелект розуміється як цінний інструмент, який допомагає людям в отриманні кращих результатів. Виходячи з цього, представлену концепцію вважають компліментарною, адже вона спрямована на використання сильних сторін людського інтелекту та штучного інтелекту, які у системі можуть працювати краще, ніж кожен із двох окремо [12, С. 4070]. Прикладом такого поєднання інтелектів є краудсорсингові платформи. Найвідомішою ілюстрацією краудсорсингу вважається Вікіпедія, сховище знань, яке підтримується та оновлюється користувачами мережі, що значно перевищує традиційні інформаційні джерела, як енциклопедії та словники, за масштабом і глибиною. Краудсорсингові платформи сьогодні надають легкий доступ до людського інтелекту в масштабований і універсальний спосіб, використовуючи внесок волонтерів, та обробляють його за допомогою ШІ, але питання правового характеру між ними ще потребують свого вирішення. Виразним прикладом гібридного інтелекту на базі краудсорсингової платформи також став Galaxy Zoo, громадський науковий проект, що використовує знімки із зображеннями небесних об'єктів сотень тисяч добровольців для класифікації галактики. У зв'язку з цим загальне обґрунтування ідеї гібридного інтелекту, котре було представлено у тезі, що люди та комп'ютери доповнюють один одного, мають такі можливості, які можна поєднувати, щоб посилити одна одну [13, С. 639], спирається на нові моделі командних робіт, які репрезентують гібридний характер спільної роботи людини і комп'ютера.

Завдання, що стоять перед штучним інтелектом та людиною різні. Штучний інтелект особливо добре вирішує повторювані завдання, які вимагають швидкого виконання, від простих до надзвичайно складних. Це й обробка величезних обсягів даних, розпізнавання складних закономірностей або обчислення багатьох факторів за послідовними правилами теорії ймовірностей та ін., але штучний інтелект не здатний врахувати людський досвід, наміри, етичні, правові, соціальні міркування та юридичні наслідки, адже люди керуються не тільки потребою виконання завдань, але й нормами і цінностями. Відсутність цих якостей у штучного інтелекту викликає занепокоєння дослідників щодо здатності таких систем вести себе коректно відповідно до правових обмежень та моральних цінностей. Люди довели свою перевагу в діяльності, яка вимагає системного мислення. Людський інтелект унікальний, людина здатна «міркувати, досягати цілей, розуміти та створювати мову, сприймати та реагувати на сенсорні дані, доводити математичні теореми, грати в складні ігри, синтезувати та узагальнювати інформацію, створювати мистецтво та музику і навіть писати історії» [14, С.13]. Люди гнучкі, творчі, емпатичні та можуть адаптуватися до різних умов. Крім того, людина у сумісній роботі спроможна запобігти помилкам і невдачам, які може спричинити система штучного інтелекту, котра працює ізольовано, а зворотний зв'язок здатний зменшити ризики і призвести до ефективного циклу вдосконалення системи. Отже, і людина, і штучні агенти складних систем можуть не тільки спільно еволюціонувати, навчатися та досягати найкращих результатів у тандемі [11], а й приймати осмислені рішення з урахуванням етичних, юридичних і соціальних оцінок.

Такий ракурс осмислення штучного інтелекту співвідносний із сучасними світовими тенденціями, спрямованими на відповідальність. Так, країни-лідери в розробці штучного інтелекту, зокрема США, пріоритетом у цій сфері визначають впровадження «відповідального штучного інтелекту», що буде відповідати шести принципам відповідального використання: законності; відповідальності і звітності; пояснюваності і простежуваності; надійності; керованості; і пом'якшенні упередженості [15]. Ці принципи, оприлюднені на сайті НАТО, мають правову кореляцію із проектом Регламенту Європейського парламенту та Ради «Встановлення гармонізованих правил щодо штучного інтелекту (Закон про штучний інтелект)» [16], який базується на оцінці ризиків систем ШІ і стосується «подальшого пошуку балансу щодо взаємодії людини зі штучним інтелектом та формування державно-правових гарантій захисту прав, свобод і безпеки людини в умовах застосування штучного інтелекту» [17].

Висновки

Інтерес до штучного інтелекту зумовлений роллю, яку він відіграє у житті сучасного суспільства і окремої особистості. Безпрецедентні масштаби використання ШІ в усіх сферах життєдіяльності і потенційні перспективи подальшого удосконаленням технологій породжують кардинальні зміни, які не обмежуються суто технічними можливостями для полегшення життя чи покращення результативності, а є фактично «соціотехнічним феноменом», що впливає на державне управління, оборону, економіку, освіту і науку, медицину й охорону здоров'я, правосуддя тощо, не кажучи вже про повсякденне життя. штучний інтелект взаємодія суспільство

Нові прецеденти стосунків зі ШІ потребують і вироблення нових принципів взаємодії та їх ефективного нормативно-правового забезпечення.

Останнім часом з'являється все більше наукових робіт, присвячених ШІ. Проведений аналіз дозволяє дійти висновку, що автори звертають увагу на різні соціально-правові виміри ШІ, але кожне дослідження є внеском у цілісне уявлення про ШІ, і в цілому вони дотичні між собою в орієнтації на уникнення ризиків, забезпечення безпеки і наголошенні на потребі регулювання взаємодії людини і ШІ.

Література

1. Іванченко Ю.М. Сутність, головні напрями та способи державної інформаційної політики в Україні / Ю.М. Іванченко // Державне управління: теорія та практика. 2005. №. 2. С. 15-18.

2. Баранов О.А. Інтернет речей і штучний інтелект: витоки проблеми правового регулювання / О.А. Баранов // ІТ-право: проблеми та перспективи розвитку в Україні: Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Львів, 17 листопада 2017 р.). Львів: НУ «Львівська політехніка», 2017. С. 18-42.

3. Dignum V. Ethics in artificial intelligence: introduction to the special issue / V. Dignum // Ethics and Information Technology. 2018. Vol. 20. №. 1. P. 1-3.

4. Searle J.R. Minds, brains and science / J.R. Searle. Cambridge, Massachusetts: Harvard university press. 1984. 104 p.

5. Добровольська О.В., Штанько В.І. Філософський аналіз еволюції штучного інтелекту / О.В. Добровольська, В.І. Штанько //Дослідження з історії і філософії науки і техніки. 2019. Т. 50. №. 4. С. 43-64.

6. Карчевський М.В. Штучний інтелект та протидія злочинності / М.В. Карчевський // Використання технологій штучного інтелекту у протидії злочинності: матеріали науковопрактичного онлайн-семінару (м. Харків, 5 листопада 2020 р.). Харків: Право. 2020. С. 32-43.

7. Єфремов М.Ф., Єфремов Ю.М. Штучний інтелект, історія та перспективи розвитку / М.Ф. Єфремов, Ю.М. Єфремов // Вісник ЖДТУ. Серія «Технічні науки». 2008. №. 2 (45). С. 123-126.

8. Власенко, О.В., Єфремов, Ю.М., Оринчак, І.А. Штучний розум і штучний інтелект. Представлення задачі / О.В. Власенко, Ю.М. Єфремов, І.А. Оринчак // Вчені записки ТНУ ім. В.І. Вернадськьго. Серія: технічні науки. 2020. Т.31(70). Ч.1. № 3. С.91.

9. Баранов О.А. Інтернет речей (IoT): огляд правових проблем / О.А. Баранов // Інтернет речей: проблеми правового регулювання та впровадження: Матеріали науково-практичної конференції (м. Київ, 24 жовтня 2017 р.). Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2017. С. 7-15.

10. Костенко О.В. Напрями розвитку права у сфері Інтернет речей (IOT) та штучного інтелекту / О.В. Костенко //Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2021. № 3. С. 130-136.

11. Akata Z. et al. A research agenda for hybrid intelligence: augmenting human intellect with collaborative, adaptive, responsible, and explainable artificial intelligence / Z. Akata et al. // Computer. 2020. Vol. 53. №. 08. P. 18-28.

12. Kamar E. Directions in Hybrid Intelligence: Complementing AI Systems with Human Intelligence / E/ Kamar // IJCAI. 2016. P. 4070-4073.

13. Dellermann D. et al. Hybrid intelligence / D. Dellermann et al. // Business & Information Systems Engineering. 2019. Vol. 61. №. 5. P. 637-643.

14. Nilsson N. J. The quest for artificial intelligence / N.J. Nilsson. Cambridge University Press, 2009. 707 p.

15. NATO's Data and Artificial Intelligence Review Board. Official texts. (13 Oct. 2022). [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.nato.int/cps/en/natohq/official_texts_ 208374.htm?selectedLocale=en

16. Proposal for a Regulation of the European Parliament and of the Council laying down harmonised rules on artificial intelligence (Artificial intelligence Act) (EUR-LEX, 21/04/2021). [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://digital-strategy.ec.europa.eu/en/library/proposalregulation-laying-down-harmonised-rules-artificial-intelligence

17. Пилипчук В.Г., Баранов О.А., Гиляка О.С. Проблема правового регулювання сфери штучного інтелекту в контексті розвитку законодавства Європейського Союзу / В.Г. Пилипчук, О.А. Баранов, О.С. Гиляка. Вісник Національної академії правових наук України. 2022. Том 29. № 2. С. 35-62.

18. Подобний О.О., Слатвінська В.М. Діпфейк в контексті Декларації про майбутнє інтернету. Юридичний науковий електронний журнал. № 5. 2022. С. 594-596. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0374/2022-5/142URL: http://www.lsej.org.ua/5_2022/142.pdf

19. Василенко М.Д., Слатвінська В.М., Шевченко Т.В. Міжнародно-правове розуміння дефініцій та визначень в теорії ризиків (аналіз та управління ризиками): міждисциплінарне дослідження. Юридичний вісник. № 2. 2022. С. 7-15. DOI: https://doi.org/10.32837/yuv.v0i2 URL: http://yuv.onua.edu.ua/index.php/yuv/issue/view/70/66

References

1. Ivanchenko, Y.U. M. (2005). Sutnist', holovni napryamy ta sposoby derzhavnoyi informatsiynoyi polityky v Ukrayini [The essence, main directions and methods of state information policy in Ukraine]. Derzhavne upravlinnya: teoriya ta praktyka. Public administration: theory and practice (2), 15-18 [in Ukrainian].

2. Baranov, O.A. (2017). Internet rechey i shtuchnyy intelekt: vytoky problemy pravovoho rehulyuvannya [Internet of things and artificial intelligence: origins of the problem of legal regulation]. IT-pravo: problemy ta perspektyvy rozvytku v Ukrayini: Zbirnyk materialiv II Mizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi IT law: problems and prospects of development in Ukraine: Collection of materials of the 2nd International Scientific and Practical Conference. (pp.18-42). Lviv: NU «Lviv Polytechnic»[in Ukrainian].

3. Dignum, V. (2018). Ethics in artificial intelligence: introduction to the special issue. Ethics and Information Technology, 20(1), 1-3 [in English].

4. Searle, J.R. (1984). Minds, brains and science. Harvard university press. 104.

5. Dobrovol's'ka, O.V., & Shtan'ko, V.I. (2019). Filosofs'kyy analiz evolyutsiyi shtuchnoho intelektu [Philosophical analysis of the evolution of artificial intelligence]. Doslidzhennyaz istoriyi i filosofiyi nauky i tekhniky The Western historical quarterly. 50(4), 43-64 [in Ukrainian].

6. Karchevs'kyy, M.V. (2020). Shtuchnyy intelekt ta protydiya zlochynnosti [Artificial intelligence and crime prevention]. Vykorystannya tekhnolohiy shtuchnoho intelektu u protydiyi zlochynnosti: materialy naukovo-praktychnoho onlayn-seminaru Use of artificial intelligence technologies in the fight against crime: materials of a scientific and practical online seminar. (pp.32-43). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

7. Yefremov, M.F., & Yefremov, Y.M. (2008). Shtuchnyy intelekt, istoriya ta perspektyvy rozvytku [Artificial intelligence, history and development prospects]. VisnykZHDTU. Seriya «Tekhnichni nauky» Bulletin ofZHTU. Series «Technical Sciences», (2 (45)), 123-126 [in Ukrainian].

8. Vlasenko, O.V., Yefremov, Y.U. M., Orynchak, I.A. (2020). Shtuchnyy rozum i shtuchnyy intelekt [Artificial intelligence and artificial intelligence. Presentation of the problem]. Predstavlennya zadachi. Vcheni zapysky TNUim. V.I. Vernads'k'ho. Seriya: tekhnichni nauky Scholarly notes of TNU named after V.I. Vernadsky. Series: technical sciences. 31(70). 1. № 3. 91 [in Ukrainian].

9. Baranov, O. A. (2017). Internet rechey (IoT): ohlyad pravovykh problem [The Internet of Things (IoT): an overview of legal issues]. Internet rechey: problemy pravovoho rehulyuvannya ta vprovadzhennya: Materialy naukovo-praktychnoyi konferentsiyi Internet of things: problems of legal regulation and implementation: Materials of the scientific and practical conference. (pp. 7-15). Kyiv. [in Ukrainian].

10. Kostenko, O.V. (2021). Napryamy rozvytku prava u sferi Internet rechey (IOT) ta shtuchnoho intelektu. [Directions of development of law in the field of Internet of Things (IOT) and artificial intelligence]. Aktual'ni problemy vitchyznyanoyi yurysprudentsiyi Actual problems of domestic jurisprudence. 130-136 [in Ukrainian].

11. Akata, Z., Balliet, D., De Rijke, M., Dignum, F., Dignum, V., Eiben, G., ... & Welling, M. (2020). A research agenda for hybrid intelligence: augmenting human intellect with collaborative, adaptive, responsible, and explainable artificial intelligence. Computer, 53(08), 18-28 [in English].

12. Kamar, E. (2016, July). Directions in Hybrid Intelligence: Complementing AI Systems with Human Intelligence. In IJCAI (pp. 4070-4073) [in English] .

13. Dellermann, D., Ebel, P., Sollner, M., & Leimeister, J.M. (2019). Hybrid intelligence. Business & Information Systems Engineering, 61(5), 637-643 [in English].

14. Nilsson, N.J. (2009). The quest for artificial intelligence. Cambridge University Press. 707 [in English].

15. NATO's Data and Artificial Intelligence Review Board. Official texts. (13 Oct. 2022). Retrieved from: https://www.nato.int/cps/en/natohq/official texts 208374. htm?selectedLocale=en [in English].

16. Proposal for a Regulation of the European Parliament and of the Council laying down harmonised rules on artificial intelligence (Artificial intelligence Act) (EUR-LEX, 21/04/2021). Retrieved from: https://digital-strategy.ec.europa.eu/en/library/proposal-regulation-laying-downharmonised-rules-artificial-intelligence [in English]

17. Pylypchuk, V.H., Baranov, O.A., Hylyaka, O.S. (2022). Problema pravovoho rehulyuvannya sfery shtuchnoho intelektu v konteksti rozvytku zakonodavstva Yevropeys'koho Soyuzu [The problem of legal regulation of the field of artificial intelligence in the context of the development of legislation of the European Union]. VisnykNatsional'noyi akademiyi pravovykh nauk Ukrayiny Bulletin of the National Academy of Legal Sciences of Ukraine. 29(2). 35-62 [in Ukrainian].

18. Podobnij O.O., Slatvins'ka V.M. Dipfejk v konteksti Deklaraci'i pro majbutne internetu. Juridichnij naukovij elektronnij zhurnal. № 5. 2022. S. 594-596. DOI: https://doi.org/10.32782/ 2524-0374/2022-5/142URL: http://www.lsej.org.ua/5_2022/142.pdf [in Ukrainian].

19. Vasilenko M.D., Slatvins'ka V.M., Shevchenko T.V. Mizhnarodno-pravove rozuminnja definicij ta viznachen' v teorii rizikiv (analiz ta upravlinnja rizikami): mizhdisciplinarne doslidzhennja. Juridichnij visnik. № 2. 2022. S. 7-15. DOI: https://doi.org/10.32837/yuv.v0i2 URL: http://yuv.onua.edu.ua/index.php/yuv/issue/view/70/66 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru