Брехня яка активує зло, людська вада чи богом допущенний порок

Размещено на http://www.allbest.ru

Брехня яка активує зло, людська вада чи богом допущенний порок

A lie that activates evil, human vice,

or a god-permitted vice

Гончаров Г. М.,

кандидат філософських наук, доцент, доцент кафедри гуманітарних наук, Харківська державна академія фізичної культури

Goncharov G. M.,

associate Professor, Candidate of Philosophical Sciences, Associate Professor Department of Humanities, Kharkiv State Academy of Physical Culture

Проаналізовано особливості феноменів зла і брехні, як негативного явища в суспільно-політичній ситуації сьогодення. Вплив цих етичних пороків на свідомість і життя суспільства. Узагальнено зло і брехня як нерозривне соціальне явище з давніх часів і по цей день. Спроба розібратися в породженні брехні і зла їх витоків, можливості їх нейтралізації і повного знищення.

Ключові слова: зло, неправда, брехня, гріх, порок, анексія, окупація, образ ворога, війна.

зло брехня порок

The peculiarities of the phenomena of evil and lies as a negative phenomenon in the socio-political situation of today are analyzed. The impact of these ethical vices on the consciousness and life of society. Evil and lies have been generalized as an inseparable social phenomenon from ancient times to the present day. Trying to understand the origin of lies and evil of their origins, the possibility of neutralizing them and complete destruction

Keywords: evil, untruth, lie, sin, vice, annexation, occupation, image of the enemy, war.

Злі ж люди й брехуни будуть процвітати у злі, вводячи в оману і помиляючись (2 Тим. 3:13). Останні події в Україні не залишають байдужими мабуть ні одну адекватну людину, як українців так іноземних друзів, які співчувають нашій проблемі. Росія яка намагається усьому світу з позиції сили, агресивності, панівного ставлення до всіх, нав'язати свої імперські амбіції з елементами ультиматуму, цинічних рекомендації і навіть погрозами використання ядерної зброї. Ми українці, які в своїй більшості узяли цивілізований вектор розвитку з загально прийнятими цінностями і мирного співіснування, вже і так достатньо натерпілися, настраждались від так званого «старшого брата»: депортації, голодомори, репресії, намагання знищення культурної спадщини: мови, традицій, перекручування історії, анексія українського православ'я, анексія Криму в 2014 році, окупація Донбасу утворення так званих республік «ДНР» і «ЛНР», а тепер вже 21 лютого 2022 року визнанням їх Москвою офіційно «незалежними» республіками, загроза повномасштабного вторгнення на Україну, і обіцянки знищення України з мапи світу, «.. .щоб завоювати славу і багатство, не з почуття ненависті до інших, а з любові до своїх близьких, свого народу, до своєї Батьківщини (Росії).» [13, с. 6]. Історія повторюється, теж саме відбувалося в Молдові утворення Придністров'я -- самопроголо- шеної держави 25 серпня 1991 року, в Грузії утворення південної Осетії частково визнаної держави 26 серпня 2008 року, Абхазії. Все було спровоковано Росією. Сьогодні ці території загрузли у багні юридичної невизначеності, з невпевненим майбутнім. Але стали воєнними базами РФ, як «ракова пухлина» на території раніше єдиної країни. Хоча така ситуація більшість росіян налякала і насторожила, а відставні російські бойові генерали вже вимагають відставки Путіна або навіть ув'язнення. Леонід Івашов генерал-полковник армії РФ, голова Всеросійських офіцерських зборів заявив: «Необхідно, щоб йому хтось нормальний, щоправда в його оточені я таких не бачу, прийшов і сказав: Володимир Володимирович, наслідки будуть такі - ви неодмінно будете засуджені на новому Нюрнберзькому трибуналі, як колись судили головних військових злочинців» [12]. Хотілось би нагадати, як аналогію, біблійну історію про перебування єврейського народу, більше чотирьохсот років в рабському поневолі в Єгипті. Нагадати про злого фараона, який довго не хотів відпускати своїх рабів. І врешті-решт, після десяти страшних кар (в сучасному прояві санкцій економічних, політичних), які торкнулися самого фараона і його оточення і їх нащадків, він був вимушений відпустити на волю, цілий Етнос - єврейський народ. «І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі, та й сказав: Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого,. а перебування ізраїлевих синів, що жили в Єгипті, чотириста років і тридцять років. і сталося саме того дня, вийшли всі з єгипетського краю.» Вихід 12:31-41. Та раптом передумав і хотів силою зброї повернути назад. «І змінилося серце фараона та рабів його до того народу, і сказали вони: Що це ми зробили, що відпустили Ізраїля від роботи нам?. І гналися єгиптяни за ними, уся кіннота, колесниці фараонові, і комонники його та військо його, і догнали їх.» Вихід 14:5-9. Що з того вийшло? Зло було покарано: «І бачив Ізраїль мертвих єгиптян на березі моря.» Бо цей народ був під Божим захистом. «І побачив Ізраїль сильну руку, яку виявив Господь у Єгипті, і став боятися той народ Господа..» Вихід 14:30-31 [1, с. 70-73].

Актуальність дослідження, це вивчення людського лицемірства, абсурдності зла, повсякденного божевілля та емпатії, проблеми брехні яка активізує зло, визначається сучасним станом світу, у якому спостерігається розмивання ціннісних орієнтирів людей. Тема дослідження належить до «вічних» проблем, пов'язаних з пошуком етичних істин, але тим не менш не втратила своєї значущості як для конкретної людини, так і для суспільства і світу в цілому. Як суспільство ми багато думаємо про зло і при цьому зовсім не обговорюємо його по-справжньому. Щодня ми чуємо про нові людські злодіяння і поверхово залучаємося у постійний потік повідомлень, через які нам починає здаватися, що людство приречене. Як кажуть журналісти, криваві новини - найцікавіші. Люди шукали і шукатимуть правду на землі, як би добре чи погано вони не жили. Що є зло?; звідки походять зло?; у чому критерій зла і неправди?; це питання, які задає собі людина протягом тисячолітньої історії свого існування. Інтерес до цих проблем пожвавився, безсумнівно, останніми роками серед західних вчених, наших українських вчених філософів, істориків. Про це свідчать статті, в яких автори порушують проблему моральної деградації людського суспільства, яке і раніше було недостатньо ідеальним з парадоксальним умовиводом «війна рушій прогресу». Особливо гостро ця проблема стоїть у суспільстві, у якому здійснюється переоцінка всіх цінностей, викликана неспроможністю колишніх традиційних норм поведінки їх вирішити. Тому треба більш осмислено розібратися з поведінкою людства. Історії про насильство і тяжкі людські страждання проникають у наше повсякденне життя частіше, ніж будь- коли. Який ефект це має на нас? Це спотворює наше сприйняття поширеності злочинності: ми починаємо думати, ніби її більше, ніж є насправді і воно за гроші безкарне. Впливає на те, що ми називаємо злом яке активізується брехнею. І в корені змінює наші уявлення про справедливість [14, с. 7]. Ми всі, начебто глядачі і водночас учасники «театру абсурду». Нахабна брехня з вуст президентів, міністрів закордонних справ, політиків різних рівнів, і кожного з нас, стала звичайною справою, на яких істинах ми будемо виховувати нашу дітей, наше майбутнє? Про брехню и неправду, як і про зло ми кажемо узагальнено. Бо нам соромно, самим собі в тому зізнатися, бо кожний з нас каже неправду, або бреше кожного дня: на роботі, вдома в сім'ї. Про що свідчить обмежена кількість сповідників перед причастям в Церкві. Коротенько хотілось перелічити, достатньо цікаві розробки на тему «зла і брехні» таких вчених: Мовчан В., Кузьо Т., Калакура Я., Добжиньскі А., Малахов В., Морозова А., Скрипник А., Власенко М., Шоу

Джулії, Баришполець О. та багато інших. І це невеликий перелік вчених, які показують, що не тільки українське суспільство переймається, проблемою зла і брехні. Якщо до війни, яку Росія розв'язала проти України, зло сприймалось «химерно» не чітко зрозуміло то тепер воно показало своє обличчя. Це обличчя вбивці, насильника, злодія, брехуна, психопата. Це сто тисячні війська які стоять на українському кордоні. Хотілось би розібратися в породженні брехні і зла їх витоків, можливості їх нейтралізації і повного знищення. Взагалі відкіля воно береться? І тут ми зіштовхуємося з великою проблемою. Виявляється, що брехня і зло як справжні явища лежать на перетині багатьох дисциплін таких як: релігія, теологія, філософія і її проявів: етики, соціології, риторики, логіки, психології, кримінології, юриспруденції, нейрон наук та інших. В рамках даного дослідження будемо тільки в деяких випадках їх використовувати.

З точки зору етики, зло це «все негативне... що суперечить у даній культурі нормам моралі, діяльність, яка має негативне значення для інших людей чи й самої діючої людини, завдає матеріальної чи духовної шкоди, призводить до страждання, веде до деградації особистості» [6, с. 191]. Що таке брехня - не правда? «Не правда» (російське - враньё), та «брехня» (російське - ложь) різні речі. Брехня не просто навмисно неправильне висловлювання, вона походить від причини і веде до мети. А не правда не має ні причини, ні мети, і здебільшого приносить лише ганьбу. Якщо вектор звернений на себе улюбленого і не задає шкоди від суб'єкта об'єкту, це - не правда. Якщо ж вектор звернений до об'єкта і має на меті несанкціоноване відлучення благ (засобів, ресурсів, часу, емоцій тощо), то це - брехня.

Я не випадково назвав сучасне стан в якому ми всі опинилися: «Театром абсурду». Засоби масової інформації переповнені прикладами: «Після слідчих дій, адвокат на судовому засіданні зачитує справу про вбивство, де на місті злочину: «В руках «підозрюваного» знаходився якийсь предмет, чимось схожий, можливо на зброю»? На відео з камер спостереження, чітко видно, затриманий з автоматом АКМ, який не можна переплутати не з якою іншою зброєю, біля вбитої людини купа стріляних гільз. Що це за деградація криміналістів, юриспруденції? Хіба це не прояв явної брехні і намагання захисту зла? Бо є «мета» отримати за свою так звану роботу не малі гроші! Депутати за скоєні злочини роками, або зовсім не отримують вирок, не маючи «депутатського імунітету», зате мають багато грошей і «зв'язків» відкуповуються «залогами». Користуючись цим же прийомом президент Росії на прес-конференціях так само казав: «Наших військ в Криму і на Донбасі: «Нас там нет» це озброєні загони самооборони». І десятки тисяч вбитих цивільних і військових українців, це все українська хунта, бандерівці і американські найманці винуваті. «Безчесність і лицемірство Путіна, що проявилися у питанні окупації Криму, змінили ставлення до нього з боку багатьох політиків, які раніше схилялися до компромісу» [5, с. 50].

Це що Господь Бог в тому винуватий? Вперше проблему зла сформулював Епікур, стверджуючи, що^ всемогутній і абсолютно благий Бог, яким Його уявляють люди, не допустив би існування зла. Проте зло очевидно існує, що викликає низку сумнівів: «...якщо Він має як силу, так і бажання, то звідки береться зло? Якщо ж Він не має ні сили, ні бажання -- тоді за що називати Його Богом?» Цьому твердженню можемо протиставити об'єктивні умовиводи, святих отців Церкви. Сказав безумець у своєму серці: «Немає Бога». Вони розпустилися, зробили мерзенні справи; немає того, хто робить добро. (Псалми 13:1). Святитель Василій Великий зауважує: «Зло не жива і одухотворена сутність, але стан душі, протилежний чеснотам, що відбувається в свавіллі внаслідок відпадіння від добра. Тому не дошукуйся зла зовні, не уявляй собі, що є якась первородна зла природа, але кожен нехай визнає себе самого винуватцем власного лихомансва» [9]. Ми самі, кожна окремо взята людина, яка повторюсь «сама», вибрала шлях зла, є джерелом зла. Бо ми наділені свободою волі. «Суспільство не потребує брехні. Потребу в ній мають окремі індивіди» [2, с. 31]. Афанасій Великий стверджує: «Зло не від Бога і не в Бозі, його не було на початку і немає в нього будь-якої сутності, але люди самі, з втратою уявлення про добро, по власному свавіллі стали придумувати і уявляти не суще» [11]. «Людство в стосунках з природним світом і з собою щоразу віддаляється від власної сутнісної визначеності - розумності людської природи, а отже, від потреби свідомо вибирати моральні вчинки, діючи згідно із законами розумного» [8, с. 96]. Тобто найбільшою загрозою для феномену життя стає людське зло яке починається з брехні і хитрощів. Це моральне зло, яке «людина обирає» [6, с. 126]. Його небезпека - в умисності, в асоціальності розуму, що «відпав» від ідеї добра і спрямовує волю на послідовне закріплення злого в світі, аж до його демонічних форм, утверджуючись над іншими, аж до цілковитого заперечення права іншого на життя і щастя. «Змій був хитрішим за всіх звірів польових, яких створив Господь Бог. І сказав змій жінці: чи дійсно сказав Бог: не їжте ні від якого дерева в раю? І тут же збрехав, вкинувши майбутнє людство в прірву зла. І сказав змій жінці: ні, не вмрете, але знає Бог, що того дня, коли ви з'їсте їх, розкриються очі ваші, і ви будете, як боги, що знають добро і зло. Бут.3,1-5» [1, с. 7].

Якщо спитати з ким ви асоціюєте зло, кінця другого тисячоліття, більша половина людей земної кулі, скажуть Гітлер, який підготував і розв'язав Другу світову війну. Яка забрала десятки мільйонів людських життів, в багатьох випадках доводячи людей до смерті в страшних «тваринних» умовах в концтаборах на рабських надважких роботах та проведення на людях неетичних наукових досліджень. Коли ми обговорюємо зло, сучасності згадуємо Саддама Хусейна іракського диктатора, президента Іраку, та Путіна. Але хто привів до влади Гітлера, Саддама Хусейна і Путіна. Вони ж не стали керманичами своїх країн водночас. Як сказав один із героїв німецько-радянського фільму 1968 року фільму «Мені було 19: «Німці створені, щоб збирати і об'єднувати у своїй культурі все те добре, що є в інших народів, так казав Кант. Але наприкінці будь-якої епохи приходить Цезар і історія робить виток назад тобто в прірву». А до влади приводять цих демонів товстосуми, олігархи і власники потужних виробництв, яким вигідна війна, це мі- ліонні замовлення на зброю і мільярди доларів їх власних прибутків. А кого вона, зброя буде вбивати їм байдуже. Чи то єврея, поляка, ку- вейтця, іранця, чи то слов'янина свого брата. Потім, після війни і (рік крові), буде мир і буде потреба все знову відбудовувати і вони вилізуть, як змії-добродії, так звані миротворці з «гум конвоями». І їх заводи будуть поставляти будматеріали в зруйновані міста, такі як Грозний і багато інших. Для візуального об'ємного уявлення, один мільярд - це 10-тонна купа грошей, щоб перевезти таку суму з місця на місце, знадобилася б фура. Глава інвестиційного фонду Hermitage Capital Білл Браудер в інтерв'ю американському телеканалу CNN заявив, що президент Росії Володимир Путін має статки в $200 млрд. Мабуть, це не дивно, адже Путін сприяв скоєнню багатьох діянь, які асоціюються зі злом, включаючи масові вбивства, руйнування, тортури, розпалювання ворожнечі, на Донбасі для власного збагачення. «Важливим аспектом гібридної війни в Росії є послідовна брехня, у якій Путін дуже добре підкований. Під час вторгнення до Криму він заперечував, що «зелені чоловічки» - це російські військові, а коли журналісти наполягали, відповів: «Погляньте на пострадянський простір. Там повно форми, яка схожа на (російську військову) форму... Підіть до крамниці в нас, і ви придбаєте там будь-яку форму». Путін і Лавров у своїх шахрайських вивертах слідують радянській традиції «маскировки», в межах якої «життя - це лише один блискучий маскарад, де кожна роль і будь-яка позиція чи переконання змінюються» [5, с. 408]. Власне, кожна розсудлива людина помічає: якщо хтось хоче спотворити істину, а простіше збрехати, то одразу вдається до красивих слів, гучних заклинань, улесливих характеристик і всілякої іншої мішури [2, с. 28].

У філософських та історичних дослідженнях простежується тенденція розгляду особливостей прояву брехні як невід'ємної скла-

дової людських комунікацій. Пан Ярослав Калакура дав яскраву характеристику цьому явищу: «Спотворення історичної пам'яті,

фальшиве трактування минувшини і сьогодення шляхом навмисної підміни або фабрикації джерел, фактів, поширення міфів, формування і насадження стереотипів мислення, навіювання образу ворога на інші країни і народи були й залишаються складовим компонентом імперської політики Росії та засобом технологій, спрямованих на маніпуляцію історичною свідомістю» [4]. Брехня проникла у всі сфери людського буття, людський світ не тільки створює для брехні неупереджені можливості, а й має брехню одним зі своїх початків, немає такого виду соціальної діяльності, де б не зустрічався обман, -- вважає сучасний дослідник феномена брехні Д. І. Дубровський [3. с. 22]. Зло і брехню не можна відразу недосвідчено, визначити почуттями. Не можемо ми їх побачити, ні почути, ні понюхати, ні скуштувати. Бо неправда і зло не є тілесними і видимими речами. Їх можна зрозуміти лише думкою, одним розумом. Чому ж у світі багато що здається шкідливим, непостійним наприклад кліматичні негоди, хижі тварини, отруйні змії і трави, хвороби, коли збагачуються грішники, злидарюють і страждають праведники, щастя переходить від одного до іншого; багато начебто випадкового, коли, наприклад, людина випадково вбиває людину або й саму себе, коли раптово безсилий робить велику справу або, навпаки, хоробрий ненароком слабшає, звідки все це? Шукати виправдання на всі ці випадки є ніщо інше, як хотіти дізнатися про таємницю Божої волі, за якою Він все робить, однак можна знайти кілька достовірних відповідей. По-перше, при будь-якій події, яка нам здається шкідливою та їде наперекір порядку речей, потрібно без сумніву пам'ятати, що це сталося не випадково, не безрозсудно, але за великою потребою і по правді, хоча ми її не знаємо, але Бог знає і за своєю мудрістю все влаштовує. Наприклад те, що був проданий Йосип, потім неправдиво звинувачений, здається нам незакономірним, але якщо дивитися з боку Божої, воно дуже зумовлене, як показала сама подія. Те саме здавалося і при розп'ятті Божого Сина. І такі видимі непорядки Бог допускає тому, що й ті, які вчинили беззаконня, заслужили це своїми гріхами, і щоб їхню, цю злу справу, навернути на добро. Оцінюючи причини всенародного лиха під час Другої світової війни, святитель Миколай Сербський з концтабору Дахау писав своїм співвітчизникам: «Ми грішили і викуповували гріхи стражданнями, і каялися. Ми образили Господа і були покарані. Осквернилися ми багатьма беззаконнями, кров'ю та сльозами обмилися. Попрали все, що було святе для наших батьків, і самі нині зневажаємося. Двадцять років ми намагалися не бути схожими на себе, і за це покрила нас темрява чужоземна» [13, с. 4].

По-друге, Він допускає, наприклад, багатьом праведникам бути в безчесті, у злиднях і скорботах, а натомість дає їм спокійне сумління, терплячий дух, надійне серце, багатство благодаті. А грішникам допускає бути в благоденстві та пошані, не даючи, навпаки, ніякої внутрішньої втіхи, підриває продуктивні потенції буття, заважає реалізації його призначення, зокрема, руйнує умови й засоби виживання, фізичного і духовного розвитку людини. У широкому спектрі зла, особливе місце посідає моральне зло; моральну якість якому надає опосередкованість власним волевиявленням суб'єкта. І тут ми стикаємося з парадоксом. Мораль взагалі включає позитивне у свідомості та поведінці людей. Тому зло, як негативне, перебуває поза мораллю, а не всередині її. Моральне зло на відміну від злочинності, психічних та інших аномалій немає чітко фіксованих кордонів. Як можна досліджувати те, що саме собою аморфне, мінливе і ефемерне? Критерієм виділення злочинних дій є існуюче законодавство, але де шукати моральний критерій, якщо те, що є добром для одних людей, здається для інших злом? Вважається, що вивчення морального зла таїть у собі небезпеку його реабілітації чи навіть рекламування. Об'єктивний аналіз моральних аномалій може сприяти підриву духовних цінностей та відкриття заборонених шляхів задоволення потреб. Моральне зло згідно з розумінням більшості етиків, не обмежується у своєму змісті лише благодіяннями і чеснотами, але включає і провини і пороки, тобто зло [9, с. 5].

Одначе про моральне зло ми ведемо мову не тоді, коли стикаємося з подібними деструктивними проявами. Моральне зло має місце там, де негативні явища і процеси постають як наслідок свідомого волевиявлення суб'єкта, коли за ними розкривається певний вольовий акт. Іншими словами, моральне зло -- це зло, яке людина обирає; обирає тією чи іншою мірою, через ті чи інші обставини [7, с. 43].

Серед різновидів морального зла виокремлюються дві первинні форми - ворожість і розбещеність. Перша пов'язана з агресивністю і жорстокістю щодо навколишнього буття, друга - з само підпорядкуванням суб'єкта впливові обставин і сліпих нахилів. В обох випадках визначальною для морального зла залишається санкція волі. В античному світі зло найчастіше асоціювалося з порушенням космічного порядку, в середньовічній християнській Європі - з відпадінням від Бога і «сатанинською гординею», в секуляризованому суспільстві Нового часу - з індивідуальним і груповим егоїзмом. За усіх цих культурних формацій основною парадигмою зло виявляється «своє центри-змом» - прагнення, утвердити власне часткове існування за рахунок інших і на шкоду іншим. У цьому і полягає головний практичний зміст існування зла. Часто трапляється так, що те чи інше діяння для всього суспільства загалом виступає як благо, а для окремої людини як зло. Наприклад, суспільство зацікавлене в тому, щоб індивідууми, що його утворюють, жертвували своїми інтересами на користь інтересів всього роду. Але людині властивий насамперед інстинкт самозбереження. Вона відчуває природне бажання жити і інстинктивно веде боротьбу зі злом, яке виявляється у різних формах несправедливості, у втраті волі, у насильницькій смерті тощо. Показовий для XX ст. образ зла, як тоталітарного тиску на особистість проблематизує даний пояснювальний принцип, хоч однозначно й не заперечує його. В річищі власне моральної онтології стрижневим для європейської культурної традиції є тлумачення зла, як відсутності (нестачі) добра, згідно з яким воно не має власної позитивної субстанції (платонізм, ортодоксальний юдаїзм, просвітницький раціоналізм). Під таким кутом зору зло набуває рис самоцілі, бажаної заради себе самої, а перемога над ним уявляється можливою лише шляхом знищення його субстанційного осердя. У боротьбі зі злом ми переборюємо один вид зла, а перед нами миттю з'являється його новий вид, з яким теж слід боротися та переборювати. За такого розуміння, зло, на відміну від добра, не може бути самодостатнім, а найбільш адекватними засобами боротьби з ним виявляються виховання і просвіта, християнське вчення і віра . Віра в Христа-Спасителя - це насамперед віра у перемогу світла над пітьмою, добра над злом, життя над смертю. У цьому й проявляється великий гуманізм християнської релігії. Християнство не кличе страждати заради самого страждання, але зло не переможеш, боячись зазнати страждань. Зрозуміло, що труси і себелюби ніколи не наважаться йти на боротьбу, якщо є небезпека постраждати. Всі християнські злодіяння на Русі відбувалися не через християнську мораль, Боже припущення, а саме всупереч їй. Сильні світу цього безкарно чинили свої злочини лише тоді, коли моральний вплив Церкви був слабким і недостатнім. «Побійтеся Бога!» -- ця фраза завжди була на вустах простих людей, коли необхідно було мати моральний вплив на будь-кого. Тим самим християнська релігія та гуманістична мораль практично спліталися в одне.

Чи можна знищити зло, не вигнавши його з глибини, тобто з людської свідомості? Якщо залишиться корінь, то ця отруйна рослина може знову зрости в будь-якому середовищі. Злі наміри можуть прийти в серце людині навіть тоді, коли вона має абсолютно все необхідне і живе у найсправедливіших умовах. Євангеліє вчить, що корінь гріха таїться у самій людині, у людському серці та його бажаннях. Але оскільки суспільство складається з людей, то гріх виходить за межі людського серця та наповнює суспільне середовище. Середовище стає гріховним від того, що його роблять такі самі люди. На останок смерть є останнім проявом зла в цьому світі. Натомість смерть - це первісна перспектива існування людини, та «тінь», яка лежить на людському житті з моменту народження. А смертна агонія - найвищий ступінь страждання. Тому можна сказати, що проблема зла - це проблема смерті та смертності людини, недаремно одним з найбільших проявів зла і «смертного гріха» вважається вбивство людини людиною, та масові вбивства - війна. Скільки існує людство стільки будуть існувати війни та існувати зло. Тому питання знищення зла, залишається відкритим до невизначеного часу у буденному матеріалістичному світі. Церква ж визначила це питання однозначно до «другого пришестя». Вдруге Христос прийде на землю, щоб покінчити з усім злом, яке зберігається у світі і нерідко бере гору над добром. Він здійснить суд над усіма людьми - і над кожним окремо, і над цілими народами. При цьому вся світобудова преобразиться: мертві воскреснуть, а ті, хто був вірний Господу, увійдуть у життя вічне та блаженне.

Список використаних джерела

Біблія. Книги Священного писання Старого та Нового завіту / в укр. пер. з паралельними місцями та додатками; видано з благословення Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Фі- ларета (2004). Київ: Вид. Київ. Патріархії, 1415 с.

Баришполець О. Т (2013). Брехня в інформаційному просторі та між-особовій комунікації / монографія, Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 648 с.

Дубровский Д. И. (1994). Обман. Философско-психологический анализ. Москва: Изд-во РЭЙ, 117 с.

Калакура Я. (2016). Конструювання образу

ворога як технологія маніпуляції російської історіографії та пропаганди. Україна-Європа-Світ= Ukraine-Europe-World: міжнар. зб. наук. пр. Сер.: Історія, міжнародні відносини. Тернопіль, вип. 18. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Kalakura_

Yaroslav/Konstruiuvannia_obrazu_voroha_iak_ tekhnolohiia_manipuliatsii_rosiiskoi_istoriohrafii_ta_ propahandy.pdf?PHPSESSID=k1ob13vs7vcm4f4lfqs qroako4.

Кузьо Т (2018). Війна Путіна проти України. Революція, націоналізм і криміналітет / пер. з англ. Андрія Павлишина. Київ: Дух і Літера, 560 с.

Малахов. В. (2002). Зло. Філософський енциклопедичний словник. Київ: Абрис, с. 227-228.

Малахов В. (2020). Проблема зла і європейській моральній свідомості. Наукові записки На- УКМА. Філософія та релігієзнавство = NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies: наук. журн., т.6. URL: http://ekmair.ukma.edu. ua/bitstream/handle/123456789/10093/Malakhov_ Problema_zla_v.pdf?sequence=1&isAllowed=y.

Мовчан В. (2010). Джерела людського зла. Соціогуманітарні проблеми людини, №4. С.96- 105. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle /123456789/27414/10Movchan.pdf?sequence=1.

Скрипннк А. П. (1992). Моральное зло в истории этики и культуры. Над чем работают, о чем спорят философы. Москва: Политиздат, 1992. 351 с.

Творенія иже во святых отца нашего Васі- лія Велікаго, Архіепископа Кесарии Каппадокій- ския. (1900--1902). Изд. 4-е. Сергиев Посад: СвятоТроицкая Лавра, ч.1. URL: https://search.rsl.ru/ru/ record/01008803862.

Творенія иже во святых отца нашего Афа- насія Великаго Архіепископа Александрійскаго. (1903). Изд. 4-е. Сергиев Посад: Свято-Троицкая Лавра, ч.3. URL: https://elis.psu.ru/node/323582.

Телеканал Прямий 9 лютого 2022 «Скандальна заява російського генерала: нам не потрібні колясочники у Москві» / Леонід Івашов генерал полковник армії РФ у відставці, голова Всеросійських офіцерських зборів. URL: https://www. youtube.com/c/pryamiy/live.

«Хотят ли русские войны»: материалы XVI Междунар. форума «Задонские Свято-Тихоновские образовательные чтения» (г. Липецк, 18-20 ноября 2020 г.) / под. ред. Н. Я. Безбородовой, Н. В. Стюфляевой. (2021). Липецк: ЛГПУ имени П. П. Семенова-Тян-Шанского, 340 с.

Шоу Д. (2019). Психология зла. Почему человек выбирает темную сторону. Москва: Альпина Диджитал, 296 с.

References

Bibliia. Knyhy Sviashchennoho pysannia Staroho ta Novoho zavitu / v ukr. per. z paraielnymy mistsiamy ta dodatkamy / Vydano z blahoslovennia Sviatishoho Patriarkha Kyivskoho i vsiiei Rusy- Ukrainy Filareta. [The Bible. Books of the Holy Scriptures of the Old and New Testaments / in Ukrainian. lane with parallel places and applications; issued with the blessing of His Holiness Patriarch of Kyiv and All Russia-Ukraine Filaret] (2004). Kyiv: Vyd. Kyiv. Patriarkhii, 1415 p.

Baryshpolets O. T. (2013). Brekhnya v informatsiynomu prostori ta mizh-osoboviy komunikatsiyi / monohrafiya, Natsional'na akademiya pedahohichnykh nauk Ukrayiny, Instytut sotsial'noyi ta politychnoyi psykholohiyi. Kirovohrad: Imeks- LTD, 648 s.

Dubrovskij D. I. (1994). Obman. Filosofsko- psihologicheskij analiz. [Deception. Philosophical and psychological analysis]. Moskva: Izd-vo REJ, 117 p.

Kalakura Y. (2016). Konstruiuvannia obrazu

voroha yak tekhnolohiia manipuliatsii rosiiskoi istoriohrafii ta propahandy [Constructing the image of the enemy as a technology of manipulation of Russian historiography and propaganda.]. Ukraina-Ievropa- Svit= Ukraine-Europe-World: mizhnar. zb. nauk. pr. Ser.: Istoriia, mizhnarodni vidnosyny. Ternopil, Vol. 18. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Kalakura_

Yaroslav/Konstruiuvannia_obrazu_voroha_iak_ tekhnolohiia_manipuliatsii_rosiiskoi_istoriohrafii_ta_ propahandy.pdf?PHPSESSID=k1ob13vs7vcm4f4lfqs qroako4.

Kuzo T. (2018). Viina Putina proty Ukrainy. Revoliutsiia, natsionalizm i kryminalitet [Putin's war against Ukraine. Revolution, nationalism and crime]. Kyiv: Dukh i Litera, 560 p.

Malahov. V (2002). Zlo [Evil]. Fdosofs'kij enciklopedichnij slovnik. Knv: Abris, p. 227-228.

Malakhov V. (2020). Problema zla i yevropeiskii moralnii svidomosti [The problem of evil and European moral consciousness]. Naukovi zapysky NaUKMA. Filosofiia ta relihiieznavstvo = NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies. 2020. Vol. 6. URL http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/ handle/123456789/10093/Malakhov_Problema_ zla_v.pdf?sequence=1&isAllowed=y.

Movchan V. (2010). Dzherela liudskoho zla [Sources of human evil]. Sotsiohumanitarni problemy liudyny, 4, p. 96-105. URL: http://dspace. nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/27414/10- Movchan.pdf?sequence=1.

Skripnyk A. P. (1992). Moral'noe zlo v istorii etiki i kul'tury [Sources of human evil]. Nad chem rabotayut, o chem sporyat filosofy. Moskva: Politizdat, 351 p.

Tvoreniya izhe vo svyatyh otca nashego Vasiliya Velikago, Arhiepiskopa Kesarii Kappadokijskiya [Creations of the Holy Father Basil the Great, Archbishop of Caesarea Cappadocia]. (1900-1902). Izd. 4-e. Sergiev Posad: Svyato-Troickaya Lavra, p. 1. URL: https://search.rsl.ru/ru/record/01008803862.

Tvoreniya izhe vo svyatyh otca nashego Afanasiya Velikago Arhiepiskopa Aleksandrijskago [The creations of our father Athanasius the Great Archbishop of Alexandria.]. (1903). Izd. 4-e. Sergiev Posad: Svyato-Troickaya Lavra, p. 3. URL: https:// elis.psu.ru/node/323582.

Telekanal Priamyi Febr 9 2022: «Skandalna

zaiava rosiiskoho henerala: nam ne potribni

koliasochnyky u Moskvi» [TV channel Direct I February 2022: “Scandalous statement of the Russian general: we do not need wheelchair users in Moscow”] / Leonid Ivashov, heneral polkovnyk armii RF u vidstavtsi, holova Vserosiiskykh ofitserskykh zboriv. URL: https://www.youtube.com/c/pryamiy/live.

Bezborodova N. Y., Styuflyaeva N. V. (eds) (2021). «Hotyat li russkie vojny»: materialy HVI Mezhdunar. foruma «Zadonskie Svyato-Tihonovskie obrazovatel'nye chteniya» [«Do they want Russian wars”: materials of the XVI International. of the forum “Zadonsk St. Tikhon's educational readings”] (Lipeck, Nov 18-20 2020). Lipeck: LGPU imeni P. P. Semenova-Tyan-SHanskogo, 340 p.

Shou D. (2019). Psihologiya zla. Pochemu chelovek vybiraet temnuyu storonu [The psychology of evil. Why do people choose the dark side]. Moskva: Alpina Didzhital, 296 p.УДК 316.34

Размещено на Allbest.ru