Деякі особливості релігійної функціональності в період пандемії коронавірусної хвороби (COVID-19)

Some features of religious functionality during the Coronavirus pandemic (COVID-19)

Abstract

The article is an overview and aims to give a general idea of the functionality of religion at the beginning of the pandemic in the world and in Ukraine. The author defines liminality as a key characteristic of the context. The positive possibilities of overcoming the liminal phase are pointed out first of all: the functional possibilities of religion in the modern world. Having identified the specifics ofpositioning (some leaders/communities) in the phase of liminality - in a state of “transition” (“ritual of transition”), the author outlines the constructive impulses of religious communication, which contain positive cultural, social and psychological-therapeutic functionality. A slice of the explanation of the functionality of religion is the mass psychological influence: the general regulation of psychodynamics of society; integration of mass sentiments; mobilization for mass action; circulation ofpsycho-forming information. The key sources of the article are the means and methods of this influence, which are transformed into communication resources: the reactions of the church-religious establishment, which are decorated with appeals, messages, recommendations or statements, as well as their reception in the media. The author emphasizes the constructive qualities of the communicative and regulatory functionality of religion and concludes about its special role in the processes of social stability in times of global danger. It is noted that religious positioning cannot be excluded from the construction of constructive models of communication. The material was developed in the framework of the project “Social functionality of religion in conditions of large-scale dangers: ideological, theoretical and practical dimensions” under the state registration number: 0121U109446.

Key words: liminal phase, “ritual of transition”, functionality of religion, communication, general regulation ofpsychodynamics of society; mass sentiment integration function; mass mobilization function; function of circulation of psychoformative information.

Виклад основного матеріалу

Релігійна комунікація та регулювання - вельми специфічний феномен. Так, сучасні релігієзнавці пояснюють його «[...] як систему, в межах якої здійснюється обмін релігійною (релігійно-значущою) інформацією, так і самий процес обміну такою інформацією, і способи взаємодії, за допомогою яких вона створюється, транслюється, отримується і зберігається для наступних поколінь. Важливо, що релігійна комунікація постає як безпосереднє втілення діалогічної сутності релігії. Певно, що жодна інша форма суспільної свідомості не містить діалогізм як фундаментальну засаду свого функціонування, де комунікація “є субстанційно первинною по відношенню до будь-якої парадигми”» [Колодний і Филипович 2017: 259]. Тобто усі складники релігійного комплексу так чи інакше мають комунікаційне призначення і націлені на встановлення та розвиток різних зв'язків між людьми - з одного боку, з іншого - між віруючими та трансцендентним. Така специфіка виказує різні площини комунікації, котрі у теоретичних розробках презентуються поняттями «горизонтальна та вертикальна комунікації» [Колодний і Филипович 2017: 260] відповідно. Очевидним є те, що в орбіті інтересу цієї розвідки знаходиться передовсім горизонтальна комунікація, в межах якої виділяють, принаймні, три відмінні складові:«(1) комунікація з одновірцями (звична, повсякденна, відкрита, психологічно комфортна); (2) комунікація з духовенством, кліром (ритуалізована, врегульована нормами особливого релігійного етикету, передбачає особливі форми взаємодії й спілкування, неприпустимі щодо пересічних одновірців); (3) комунікація з іншовірними (нерідко напружена, навмисно обмежувана, агональна, психологічно дискомфортна, конфліктна)» [Колодний і Филипович 2017: 262]. Згадана очевидність про інтерес до горизонтального виміру релігійної комунікації зумовлена високою значущістю свого прикладного характеру:специфіка створення соціально-конструктивноїУдеструкгивної атмосфери. Тобто особливості подачі соціальних настанов та їх реальне відтворення, виваженість ідентичнісно- конфесійного позиціонування і, зрештою, якість реакцій на реальні виклики та їх ціннісно- практичні інтерпретації визначають стан і динаміку метаморфоз суспільної настроєвості.

Наголосимо, що описані процеси релігійної комунікації у горизонтальному вимірі за звичайних умов будуються за усталеною традицією та певними канонами на визначених хронотопі та проксеміці: організації простору, часу, місця комунікативного процесу, порядку розміщення суб'єктів комунікації. У час пандемії більшість з цих онтологічних завдань у площині горизонтальної комунікації перебирають на себе медіа. Себто медіа сьогодні вже не є просто посередником, котрий виконує функцію сполучної ланки між надсилачем інформації та її отримувачем [Croteau 2003: 6-7], а постають сукупністю засобів зберігання, передавання і відтворенні інформації, які утворюють штучний простір комунікації зокрема і середовище існування людини загалом [Батаєва 2017: 29]. Отже, з плином розвитку медіа та «експансії глобальної комунікації» «[...] змінюються всі базові параметри релігійного комунікативного простору: дистанція, щільність, проникність, однорідність, інтенсивність циркуляції комунікативних потоків, тощо; він втрачає статичність і традиційну конфігурацію, піддається структурним і динамічним змінам і деформаціям» [Колодний і Филипович 2017: 268]. Сакрально-символічне сприймається як умовно-схематичне, що не просто відбивається на релігійних практиках, але й змінює уявлення про саму релігію, а головне - уявлення про її соціальну структурованість і завдання. Так, сучасний протестантський теолог УКьортнер наголошує, що це стане подальшим «тригером для секуляризації та приватизації релігії в західних суспільствах» [Кбгїпег 2020]. Усі ці фактори посилюють й без того динамічну зміну психології колективного мислення, а відтак і зокрема - особливості горизонталі релігійної комунікації.

Далі: до огляду, отже, постає ціннісно- конструктивний контент горизонталі релігійної комунікації як масово-психологічна функція, урамлена «медійною онтологією» в умовах пандемії. Тож виходячи із усталеної в релігієзнавчому дискурсі тези про те, що «релігійні засоби масової комунікації, як і будь- які інші види ЗМК, об'єктивно перебирають на себе специфічні масово-психологічні функції» [Колодний і Филипович 2017: 281], обіпремося на запропоновану диференціацію функцій для презентації їх потенціалів для формуваннясоціально-відповідального наративу. А саме йдеться про функцію «загальної регуляції психодинаміки суспільства; функцію інтеграції масових настроїв; функцію мобілізації на масові дії; функцію циркуляції психоформуючої інформації» [Колодний і Филипович 2017: 281].

(1) Сутність першої функції - загальної регуляції психодинаміки суспільства - розуміється як здатність породжувати, опановувати і усвідомлювати емоційні та мотиваційні сили. Й тут одразу зринає приклад практичних порад з емоційної та духовно- практичної регуляції Свідків Єгови. Від початку пандемії на їхньому сайті jw.org публікується інформація про те, як зберігати спокій в таких ситуаціях та дбати про своє здоров'я. Зокрема, йдеться про відеоматеріали за темою «Епідемія. Прості поради на складні часи».

Разом з тим - ця функція об'єктивує стан розуму як можливість регуляції поведінки. У практичному вимірі ця теоретична конструкція презентується виваженою розсудливістю, яку в різний спосіб артикулюють лідери чи відповідальні особи. Так, вельми показовою у цьому сенсі є позиція першого серед рівних у православному світі - Вселенського патріарха Варфоломія. Реакцією на виклик пандемії стало його послання вірним: «Послання Святійшого Вселенського Патріарха Варфоломія до церковної громади щодо пандемії коронавірусу». Текст послання починається з опису нинішнього стану проблеми, а саме: з усвідомлених небезпек для сучасника; наголошується на «безпрецедентних умовах, випробування, яке ми переживаємо як людська раса, через глобальну загрозу, яку представляє пандемія коронавірусу, відома як Covid-19» [Патріархои Вар9оХораюи 2020], а тому «Слово Церкви, Матері-Церкви, не може бути відсутнє, тому що це слово, як показує досвід століть: євхаристійне, дидактичне, підтримуюче і втішне» [Патріархои Вар9оХораюи 2020]. Ці тези вказують на раціональність тактики дій в критичний момент, яка виходить із усвідомлення місії церкви «бути поводирем та підтримкою». Такі характеристики принагідно законстатувати й у інших православних спільнотах, зокрема в ПЦУ а саме в «Практичних настановах для єпископату, духовенства і вірних у зв'язку з пандемією коронавірусної хвороби (COVID-19)», через які врегульовується питання релігійної життєдіяльності спільноти, зокрема інтерпретацією світоглядної настанови: «сприймати викликані поширенням хвороби зміни та обмеження як аскетичний подвиг стриманості та самообмеження від спілкування (затвору) [...]» [“Практичні настанови для єпископату, духовенства і вірних.” 2020]. Тож виважена й раціональна констатація проблеми із опертям на духовно-історичний досвід та позитивну якість регулятивних механізмів створюють контекст упевненості та правильності дій.

Дуже символічно констатацію проблеми презентував Папа Франциск: «Тепер, коли перебуваємо серед розбурханого моря, благаємо Тебе:Прокинься, Господи!», зазначаючи, що початком віри є «пізнати, що потребуємо спасіння». Ці слова пролунали в проповіді Папи на показово порожній площі під час позачергового благословення «Urbi et Orbi» [Urbi et Orbi, 2020], котре супроводжувалося Найсвятішими Тайнами, та молитвою за припинення пандемії. релігія пандемія коронавірусна хвороба

Не без вагань та пошуку різних обґрунтувань причин появи нової хвороби і визнання усієї серйозності ситуації багато мусульманських духовних лідерів оголосили, що свої рішення щодо ведення релігійного життя будуть приймати відповідно до позиції Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO) й розгортанню ситуації загалом [Hanna 2020], підтверджуючи свою позицію закриттям Мекки для паломників. Показовим у цьому сенсі є аналітичні дослідження впливу заяви богословів дуже авторитетного Єгипетського університету Аль-Азхар на весь мусульманський світ, де висновується про усвідомлення всієї загрози, а також про перипетії та складнощі погодження позиції слідування обмеженням щодо колективних зборів релігійних служінь на усіх рівнях релігійної та політичної ієрархій, незважаючи на які, мусульмани долучаються до заходів безпеки [Brown 2020].

(2) Виконання функції загальної регуляції психодинаміки суспільства готує ґрунт для функції мобілізаціїнамасовідії,тобтодотріимання встановлених вимог і забезпечують інтеграцію масових настроїв, їх єдність під знаменником спільної відповідальності. Згадане послання патріарха Варфоломія добре увиразнює це: «Це час індивідуальної та соціальної, колективної, відповідальності. [...] де б ви не знаходилися, я закликаю вас з точністю і терпінням реагувати на всі важкі, але необхідні, заходи, вжиті службами охорони здоров'я і державами. Все робиться для того, щоб захистити нас, для загального блага, щоб обмежити поширення вірусу. Тому наше звільнення від його страждань повністю залежить від нашої співпраці» [Патріархои Вар9оХораюи 2020].

Безперечно позитивним моментом у виконанні функції колективної мобілізації є заклик науковців Папської Академії Наук та Папської Академії Соціальних Наук щодо «формування глобальних взаємозв'язків й допомоги всім, незважаючи на кордони» [“A Statement by the Pontifical Academy” 2020]. Тобто попри необхідність дотримання усіх вимог «ритуалу переходу» треба тільки збільшувати масовість транскордонних потоків товарів, послуг, ідей і грошей аби створювався фундамент підтримки і «захисту бідних та найбільш уразливих людей» [“A Statement by the Pontifical Academy” 2020]. Тож мобілізація на дії та інтеграція масових настроїв взаємопотенціюють один одного, постаючи можливістю виключно спільного подолання цієї хвороби. Втім, їх прояв може бути дуже різноманітним. Так, наприклад, на знак жалоби всіх постраждалих від коронавірусу, а також на знак вдячності медичним працівникам за жертовну працю, Святий Престол, як зазначає в комюніке Ватиканський прес-центр, приєднувався до «ініціативи італійських мерів приспустити стяги» зі своїм жовто- білим прапором, щоб виразити «близькість з постраждалими від пандемії в Італії та в усьому світі, з їхніми сім'ями й тими, що великодушно боряться, аби її подолати [Духович 2020].

Предстоятель УГКЦ пішов іще далі у закликах до мобілізації дій та інтеграції суспільства, звернувшись до бізнесменів: «Я закликаю вас вкласти ваші гроші в найкращу інвестицію - порятунок і захист людського життя. Якщо ви сьогодні відчуєте соціальну відповідальність бізнесу, будьте певні, свої відсотки ви отримаєте. Це відсотки, які не дасть жоден банк і жодна акція. Вони дадуть вам надію на життя вічне і залишаться у ваших руках навіть після вашої смерті» [Блаженніший Святослав 2020].

З-поміж різноманітності перших реакцій у мусульманському світі конструктивністю в процесі мобілізації та інтеграції настроїв та дій виокремлюється рішення голови Міжнародного союзу мусульманських вчених Юсуфа аль-Карадаві в Катарі, котрий видав фетву, тобто богословсько-правове роз'яснення для практичних дій в специфічних умовах, дозволяючи мусульманам молитися в своїх будинках, а не відвідувати служби в мечетях [Hanna 2020].

Важливим у цьому елементі горизонтальної комунікації є предметно-релігійне тлумачення співвідношення понять «безпека» і «свобода», котре в час пандемії набуло взаємозаперечувальних конотацій: «Можливо, дехто з вас відчував, що ці рішучі заходи недооцінюють або підривають віру. Але те, що поставлено на карту, це не віра, а віруючі, це не Христос, а наші християни, Це не Богослов, це ми, люди» рПатріархои Вар9оХораюи 2020], - пояснює патріарх Варфоломій. Себто наша свобода має осмислюватися рамками любові до ближнього, відповідальність за нього. Тому, користуючись формулюванням згаданих вже науковців Папської академії, інтеграція забезпечується «поширенням солідарності та співчуття»: «Вірус вчить нас, що ми не можемо користуватися свободою без відповідальності та солідарності. Свобода, відокремлена від солідарності, породжує чистий та руйнівний егоїзм. Ніхто не може досягнути успіху наодинці. Пандемія COVID-19 - це можливість усвідомити, наскільки важливі добрі стосунки у нашому житті» [“A Statement by the Pontifical Academy” 2020].

(3) Такі тлумачення посилюють контекст упевненості та укріплюють вірян в єдності, що дозволяє циркулювати психоформуючій інформації, а відтак посилювати надію. У цьому випадку значним посиленням формування позитивних якостей «суспільної психеї» є сподівання, зокрема, на науку: «Ми відчинемо цей період як шлях у пустелі, щоб безпечно досягти Обіцяної землі, коли наука, благодаттю Божою, виграє битву з вірусом» [Патріархои Вар9оХораюи 2020], - висловлює сподівання Вселенський патріарх Варфоломій. У цьому ж руслі сформульована «Заява Папських Академій», де ключовою є теза про «підтримку науки та наукових спільнот» [“A Statement by the Pontifical Academy”, 2020].

Яскравимприкладомдуховно-терапевтичного стимулювання циркуляції позитивної психоформуючої інформації стала реакція Православної Церкви України. Цитуються слова митрополита Епіфанія так: «Церква завжди зі своїм народом, навіть у найскладніші часи. Приміщення, які є в моєму розпорядженні як митрополита, при необхідності будуть надані для прийому хворих. Тому найближчими днями вони будуть підготовлені, щоб у разі необхідності прийняти тих, хто потребує обстеження або лікування. Так ми будемо робити скрізь, де є можливість і потреба, в єпархіях по всій Україні» [Худякова 2020]. Ба більше, зовсім невдовзі було додано, що почалося виробництво антисептичних засобів за рецептурою Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO) і перша партія вже розіслана для найбільш нужденних і незахищених категорій населення. Важливо, що ідею про «перетворення храмів на лікарні» підтримала інша українська церква - греко-католицька, яка теж сповістила про готовність до таких дій: «Як за часів Майдану, коли греко-католицькі храми та монастирі відчинилися і перетворилися в лікарні, на підпільні шпиталі, так, якщо буде потрібно, весь церковний простір стане шпиталями, де ми будемо разом із вами рятувати людські життя» [Блаженніший Святослав 2020], - заявив глава УГКЦ Святослав.

Вельми своєрідним, чи сказати б показово дисциплінарним, є приклад горизонтальної функціональності релігії в психоформуванні соціуму з ісламського світу. З притаманною для нього особливістю державно-церковних відносин циркуляція підтримувалась тезою про те, що поширення чуток про вірус є «зрадою релігії і нації» [Brown 2020], - заява міністра Міністерства релігійних об'єктів Єгипту, яка циркулює в аналітичних розвідках. А фахівці з ісламського права наголошували, що «дотримання превентивних заходів від коронавірусу є релігійним обов'язком» [Brown 2020].