Теоретичний вимір свободи в кантівському трансценденталізмі

2. Далі буде розглянуто тлумачення Беком методологічного «зсуву», що відбувається в кантівському підході до проблеми свободи, як такого, що не лише доповнює, а й певною мірою «деконст- руює» теорію «двох світів».

3. Йдеться про свободу «емпіричну», моральну», як «спонтанність», «трансцендентальну», «постулятивну».

4. У цьому контексті дозволимо собі вжити ці предикати як синоніми.

5. Тут хотілося б зауважити, що пов'язання свободи з можливістю (можливісністю) є вагомою рисою трансцендентально зумовлених концепцій як Гусерля, так і Дерида.

6. Про відмінність власне модусів відмінності, властивих метафізичному подвоєнню і трансцендентально-деконструкційному розрізненню див.: [1, с. 482-483].

7. Цю тему розвинемо у нашому наступному дослідженні, присвяченому проблемі свободи.

8. Потрібно зробити уточнення, що в даному разі йдеться про текст у вузькому значенні, в якому цей дискурсивний феномен може бути протиставлений філософському - точніше, епістемологіч- ному мисленню. Натомість текст у широкому сенсі є універсальним концептом: власне втіленням, так би мовити, дискурсивного начала, і в такому значенні текст включає в себе як філософські, так і літературні модуси дискурсивності.

9. Проблемі «постулятивної» свободи присвячено окремий розділ праці Бека, якому, на жаль, ми не можемо присвятити окрему увагу в межах даної розвідки.

10. Частково ця проблематика розробляється і в іншій статті цього самого автора, а саме: «Трансцендентальна і практична свобода в «Критиці чистого розуму»» [13].

11. Якщо вдатися до більш точного перекладу Кантового терміну «Furwahrhalten».

12. Амбівалентність терміна «емпіричне» в кантівській версії трансценденталізму полягає у його застосовності як до характеристики певного, протилежного трансцендентальному, епістемологічного виміру, так і для визначення того, що стосується досвіду, є на нього спрямованим (див.: [1, с. 267]). Відтак поняття «емпіричне» у словосполученні «емпіричне мислення» тут відображає не тип і спосіб мислення (на противагу мисленню трансцендентальному), а об'єктну царину, на яку трансцендентальне мислення є спрямованим.

13. Йдеться про апорію, спричинену «завжди вже «вписаністю» ідеї іншого до первинної настанови трансценденталізму на єдність і самодостатність суб'єкта мислення та-або пізнання» [1, с. 59]. Певною мірою можна твердити, що дана апорія загалом може бути сформульованою в термінах свободи і зумовленості.

14. Точніше - стверджень, або навіть згод чи прийняттів: автор тут послуговується терміном «assent-formation». Нагадаємо, що мотив прийняття виявляє важливі конотації, які даватимуть можливість перекинути міст від Кантового емпірико-теоретичного поняття свободи до деридианської тематизації останньої, здійснюваної в річищі проблеми Іншого. Зокрема, важливим елементом деридианського дискурсу свободи є сюжет «первинного «так»», що цілком відповідає модусу «прийняття» як особливого способу здійснення свободи.

15. Що почасти повертає нас до проблематики першого.

16. Принагідно відзначимо, що для Дерида саме екстеріорне інше і виявляється чинником та умовою можливості свободи, коли вона змикається з відповідальністю («відповідуванням»: цей запроваджений Валерієм Жулаєм термін здається вельми помічним у характеристиці феномена, схоплюваного Дерида у концепто- метафорі «первинного «так»»).

17. Під якими, як дає можливість зрозуміти текст, Коль переважно, якщо не виключно, розуміє категорії розсуду.

References

1. Beck, L.W. (1987). Five Concepts of Freedom in Kant. In: Srzednicki, J.T.J. (Ed.), Stephan Kцrner - Philosophical Analysis and Reconstruction. Nijhoff International Philosophy Series, Vol 28 (pp. 35-51). Dordrecht: Springer.

2. Derrida, J. (1993). Aporias. (Th. Dutoit, Trans.). Stanford: Stanford UP.

3. Edie, J.M. (1987). The Roots of the Existentialist Theory of Freedom in Husserl. In: J.M. Edie, Edmund Husserl's Phenomenology: A Critical Commentary. Bloomington: Indiana UP.

4. Henrich, D. (2003). Freedom as the “Keystone” to the Vault of Reason. In:

5. Henrich, Between Kant and Hegel: Lectures on German Idealism (pp. 4654). Cambridge & London: Harvard UP.

6. Ilyina, A. (2020). Transcendentalism Par Excellence: Deconstructive Outlook. Kyiv: Interservis. [In Ukrainian].

7. Kant, I. (1998). Critique of Pure Reason. (P. Guyer, & A. Wood, Trans). Cambridge: Cambridge UP.

8. Kant, I. (2000). Critique of the Power of Judgment. (P. Guyer, & E. Matthews, Trans). Cambridge: Cambridge UP.

9. Kant, I. (2004). Reflectons for Critique of Pure Reason. (I. Burkovskiy, Trans). Kyiv: Univers. [In Ukrainian].

10. Kebuladze, V. (2011). Phenomenology of Experience. Kyiv: Dukh i Litera. [In Ukrainian].

11. Kohl, M. (2014). Transcendental and Practical Freedom in the Critique of Pure Reason. Kant-Studien, 105(3), 313-335.

12. Kohl, M. (2015). Kant on Freedom of Empirical Thought. Journal of the History of Philosophy, 53(2), 301-326.

13. Motroshilova, N. (2005). Paradoxes of Freedom in Philosophy of Kant: Actual Meaning. In: N. Motroshilova et al. (Eds.), Historico-Philosophical Yearbook, 2004 (pp. 196-208). Moscow: Science [In Russian].

14. Pacini, D.S. (2003). Foreword: Remembrance through Disenchantment. In: D. Henrich. Between Kant and Hegel: Lectures on German Idealism (pp. ix-xli). Cambridge & London: Harvard UP.

15. Terletsky, V. (2013). Apriority and Spontaneity in Critical Philosophy of I. Kant. Problems of Philosophy, 12. Вопросы философии [Voprosy filosofii], 12.

Размещено на allbest.ru