Чи є концепт "життєве поривання" (elan vital) центральним в еволюційній теорії Анрі Берґсона?

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Чи є концепт “життєве поривання” (elan vital) центральним в еволюційній теорії Анрі Берґсона?

Павло Бартусяк

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. Ґжицького

Еволюційна концепція Анрі Берґсона асоціюється здебільшого з поняттям йlan vital (життєве поривання). Однак за Берґсоном одна із головних функцій філософії повинна полягати у творенні концептів. Світ є надзвичайно розмаїтим, і якщо філософія прагне осягнути це розмаїття, вона повинна створити релевантну мережу концептів. В еволюційній частині філософії Берґсона це втілено чи не наймасштабніше. Втім, сучасні історико-філософські дослідження цей масштаб не відтворюють.

У статті здійснена спроба відтворити цей масштаб шляхом текстологічного аналізу концептивної системи un йlan (поривання) в контексті еволюційної теорії Берґсона. Дослідженні різноманітні концепти, які забезпечують функціонування цієї системи, наприклад, certain йlan (певне поривання), йlan commun (спільне поривання), йlan originel (первісне поривання), йlan initial de la vie (початкове поривання життя). Здійснена спроба концептуалізувати слова rйpliquer (реплікувати), se lancer (кидатися) і s'йlancer (пориватися) задля відтворення еволюції концептивної системи un йlan. Вказано на безпосередній зв'язок елементів цієї системи з концептами, які не стосуються проблеми життя, наприклад, матеріальна маса, реплікувати, імпульсація. Ці аргументи дозволили виснувати, що роль концепту йlan vital в еволюційному вченні Берґсона безпідставно перебільшена.

Ключові слова: Берґсон, йlan vital, концептивні системи, пориватися, штовхання, імпульсація

IS THE CONCEPT ЙLAN VITAL CENTRAL IN HENRI BERGSON'S EVOLUTIONARY THEORY? Pavlo Bartusiak Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after Stepan Gzhytskyi

The evolutionary doctrine of Henri Bergson is largely associated with the notion of йlan vital (vital impetus). However, according to Bergson, one of the main functions of philosophy must be creating concepts. The world is extremely diverse, and if philosophy seeks to embrace this diversity, it must create a relevant network of concepts. In the evolutionary part of Bergson's philosophy this point is implemented distinctly. Nonetheless, current historical and philosophical studies do not reproduce this scale.

The paper attempts to reproduce this scale by textual analyzing the concept system un йlan in the context of Bergson's evolutionary theory. Various concepts are investigated to ensure functioning of this system, for example, certain йlan (certain impetus), йlan commun (common impetus), йlan originel (original impetus), йlan initial de la vie (initial impetus of life). An attempt to conceptualize the words rйpliquer (replying), se lancer (sent through) and s'йlancer (gush out) are made to reproduce the evolution of the concept system un йlan. The connection between elements of this system and concepts that do not directly relate to the problem of life, such as material mass, replying, impulse, is closely linked. These arguments make it possible to conclude that the role of the concept йlan vital in Bergson's evolutionary doctrine is unreasonably exaggerated.

Key words: Bergson, йlan vital, concept system, conceptualization, gush out, impulse.

У “Творчій еволюції” Берґсон характеризує наше раціо (raison) як “безнадійно гордовите” (“incurablement prйsomptueuse”) [Begson 2018: 78]. Воно рішуче відкидає ідею, згідно з якою ми можемо створити для нового об'єкта новий концепт. Раціо прагне прикріпити філософію до вже створених концептів. Однак процес філософування не полягає у виборі між готовими концептами, стверджував Берґсон під час дискусії з Андре Лаландом з приводу публікації останнім “Технічного й критичного словника філософії” [Lalande 2010]. Філософування найчастіше полягає у створенні концептів. Протягом усієї свої творчості Берґсон плідно цим займався. Він вибудував цілий концептивний “Or philosopher consiste le plus souvent non pas а opter entre des concepts, mais а en crйer” (“Однак філософія полягає найчастіше не у виборі між концептами, а у створенні концептів”) [Bergson 2011a: 940]. Я використовую прикметник концептивний, а не концептуальний, позаяк останній відсилає радше до слова концепція, а не до слова концепт. всесвіт. Однак нашому раціо достатньо всесвіту свого. У численних текстах Берґсон акцентує увагу на встановлених природою обмежень щодо можливостей наших пізнавальних інстанцій. Вони не в змозі проникнути у потік реального (flux du rйel). Плинність світу можна помітити завдяки дзеркальній диференціації концептивних систем. Тобто, ці системи повинні описувати диференціації (особливості ) самого світу. Згідно з Берґсоном, множина особливостей світу не може відтворюватись в нашому умі одним концептом. Нюансування світу передбачає нюансування концептів. Внаслідок цього утворюються цілі концептивні системи. Якщо у потоці реального немає центрального річища, то й у концептивній системі, яка його описує, не повинно бути центрального концепту. У творчості Берґсона існує концептивна система, яку умовно можна назвати un йlan (певне поривання). Вона містить чимало інших концептів, які поєднуються з сусідніми системами, наприклад, із системою, яку умовно можна назвати une impulsion (певна імпульсація), яка, у свою чергу, містить чимало своїх концептів. Таким чином утворюється ціла мережа систем. І жодна з них не може бути центральною, як і жоден концепт у ній, позаяк вони є прив'язаними до звивистих (sinueux) і рухомих (mobiles) контурів реальності [Bergson 1919: 8]. Однак рації практично завжди вдається нав'язувати свою гру. У тому числі на концептивній території Берґсона. У підсумку на подіумі “дефілює” одноосібно й головно йlan vital. Однак йlan vital є лиш фрагментом, одним із численних учасників грандіозної концептивної гри.

Для повалення “авторитарного режиму” йlan vital передусім необхідно повернути елемент йlan у середовище, в якому він функціонує у “Творчій еволюції”, а саме: у потік реального. Деякі сучасні історико-філософські дослідження розпочали процес повалення “авторитарного режиму” йlan vital. Виділяється стаття Джеймса Діфріско “Переглянутий Йlan Vital: Бергсон і термодинамічна парадигма” [DiFrisco 2015]. Діфріско намагається спростувати загальноприйняте бачення, згідно з яким йlan vital описується як “спіритуалістична життєва сила” (“spiritualistic vital force”) [ibid.: 54]. Натомість він пропонує розглядати його “як тенденцію організаційно супротивну процесу ентропійної деградації” [ibid.: 54]. Йlan vital стосується фізичного світу в цілому, зазначає дослідник. Співзвучні ідеї знаходимо у статті Роналда Д. Аліманта “Життя і матерія: Берґсон і класична термодинаміка” [Allimant 2016] та Кейт Енсел-Пірсон “Про Берґсонову реформу філософії у “Творчій еволюції” [Ansell-Pearson 2016]. Японський біолог Наокі Сато у статті “Науковий Йlan vital: ентропійний дефіцит і неоднорідність як сукупний концепт рушійних сил життя у керованій фотосинтезом ієрархічній біосфері” інтегрує йlan vital у сучасні біологічні дослідження [Sato 2012].

Цим дослідженням певною мірою вдалося повернути йlan vital у звичну для нього “екосистему” потік реального. Втім, традиційно на подіумі залишається тільки він. Звісно сам Берґсон посприяв концептивній «перемозі» йlan vital. У творі «Два джерела моралі та релігії» він часто звертається до цього концепту, використовує словосполучення «концепція “йlan vital”» (“la conception d'un «йlan vital»”) [Bergson 1932: 68]. Однак у цьому творі йlan vital використовувався Берґсоном як готовий продукт, символ певного процесу, який був ініційований та розгорнутий набагато раніше у “Творчій еволюції”. У творі, де подіумів немає, а є лише взаємодії різноманітних концептивних систем. Щоб виявити й описати розмаїття цих систем та відтворити зокрема взаємодії у системі, яку вище ми назвали un йlan, я застосую текстологічний метод. Цей підхід дозволяє враховувати концептивні нюанси. На мою думку, саме цього не вистачало вище зазначеним дослідженням.

[masse matйrielle (матеріальна маса)]

На конференції в Мадриді Конференція, яка відбулася 6 травня 1916 року у Мадриді, була присвячена проблемі особистості. Берґсон стисло доповів про різні сегменти своєї творчості, у тому числі про еволюційну концепцію. В опублікованій версії виступу знаходимо розділ «Творення і життя» (La crйation et la vie), до якого я тут апелюю. Крім «Творчої еволюції», я звертатимуся у цій статті також до інших текстів Берґсон, які у той чи інший спосіб проливають світло на його еволюційну концепцію. Берґсон використав словосполучення матеріальна маса, яке відсутнє у “Творчій еволюції”. Саме з нього ми розпочнемо шлях до системи un йlan. За Берґсоном, кожен світ, не тільки наша планета, але й також кожен космічний об'єкт, який зазнає гравітації, є матеріальною масою, в яку «<...>був закинутий певний струмінь» (a йtй jetй un courant) [Bergson 2011a: 529].

[masse protoplasmique (протоплазматична Протоплазма це цитоплазма та ядро клітини. маса)]

Це словосполучення використовується у “Творчій еволюції” двічі. За Берґсоном, нервова система, навіть найпримітивніша, об'єднує дві функції, а саме: сенсорну та моторну. Він описує, так би мовити, пряму лінію, яка з'єднує центр (сенсорна система організму) з периферією (моторна система, яка спрямована на матеріальну масу). Нервова система, таким чином, каналізувала активність, початково розсіяну, в протоплазматичній масі [Bergson 2018: 127]. Тому виникає роздвоєння. Згідно з Берґсоном, життя функціонує не через асоціацію та додавання елементів (association et addition d'йlйments), а через дисоціацію та роздвоєння (dissociation et dйdoublemen) [ibid., 90]. З'являється різниця потенціалів, яка генерує енергію. Остання руйнує детермінаційні ланцюги матеріальної маси. Таким чином, життя є резервуаром індетермінації (rйservoir d'indйrmination); інколи воно може вводити у матерію його вміст спонтанність (spontanйitй). Не існує напередзаданої форми, в яку може влитися протоплазматична маса.

[rйpliquer (реплікування)]

Творення форм є однією з тенденцій життя. Справжній сенс адаптації до зовнішніх умов полягає не у повторенні (rйpйter), а у реплікуванні. Життя не аплікує покірно матеріальну масу, вона на неї спершу реагує, так би мовити, поборюєТермін був уведений у 1840 році чеським фізіологом Яном Пуркіне. Жива протоплазма здатна реагувати й відповідати на подразнення. Термін широко використовувався в біологічних науках ХІХ-го століття. Сьогодні ним практично не послуговуються., “закидає” її репліками, реплікує. Трохи далі у тексті «Творчої еволюції» адаптаційна поведінка організму описується без префікса rй (певна повторювальна дія) через pli (складка, plier [se] складкувати [ся]). Але це у контексті виживання. Себто, той чи той біологічний вид зникає, якщо не ускладковується (se plie) відповідно до умов свого існування, «до звивистих [sinueux] і рухомих [mobiles] контурів реальності» [Bergson 1919: 8]. Однак після ускладкування він здатен до перескладкування (rйpliquer), себто до розгортання та творення себе. Це дозволило Берґсону відкинути зовнішні обставини як спрямувальну причину еволюції (les causes directrices de l'йvolution) [Bergson 2018: 103]. Позаяк це б заперечувало гіпотезу первісного поривання (йlan originel).

[poussйe vitale (життєве штовхання)]

“Герой подіуму” йlan vital має безліч реплікативних варіантів, наприклад, уже згадане первісне поривання, під яким Берґсон розуміє “<.. ,>внутрішнє штовхання, яке є провідником життя” (“poussйe intйrieure qui porterait la vie”) [ibid., 103]. У «Творчій еволюції» функціонування концептивної системи une poussйe (певне штовхання) запускає концепт життєве штовхання. Він з'являється вже у вступі [ibid., VIII]. Згідно з Берґсоном, коекстенсивна життю свідомість здатна відчути позаду себе життєве штовхання. За допомоги цього штовхання зародок проходить усі етапи ембріонального становлення та згодом спонукає живу істоту рости, розгортатись і старіти. І саме це дивовижне внутрішнє штовхання (formidable poussйe intйrieure) здатне вивищити навіть малодиференційовану живу істоту (наприклад, амебу) до більш розвинутих форм життя, себто воно є двигуном еволюції. Однак що є джерелом цього штовхання? Якщо poussйe vitale стосується конкретних живих істот, то йlan життя в цілому: “<...>єдність життя полягає цілковито у пориванні, яке його штовхає на стежину часу” (“l'unitй de la vie est tout entiиre dans l'йlan qui la pousse sur la route du temps”) [Bergson 2018: 104]. Тепер виникає інше питання: звідки витікає поривання?

[se lancer, s'йlancer, йlan (кинутися, пориватися, поривання)]

Вище було зазначено, що в матеріальну масу був закинутий певний струмінь. У творі “Два джерела моралі та релігії” є схожий пасаж: “Великий струмінь [un grand courant] творчої енергії кидається

У фр. мові дієслово rйpliquer означає також поборювати, заперечувати [se lance] у матерію, щоб отримати від неї те, що він хоче” [Bergson 1932: 128]. Варто звернути увагу на особове дієслово se lancer. Берґсон вагається між було закинуто чи кидається, себто свідомо чи ні. У цьому пасажі він декларує: se lance (кидається), а вже через декілька сторінок est lancй (був кинутий): “у світах, де був кинутий струмінь<...>” [ibid., 130].

Про що це може свідчити? Берґсон не визначився остаточно щодо джерела енергії у світі. З одного боку, це джерело є трансцендентим, наприклад, у листі до теолога Жозефа де Тонкедека, Берґсон називає Бога джерелом усіх поривань (les йlans) [Bergson 2011: 361]. З іншого, воно є іманентним світові. Себто творча енергія самочинно кидається у матерію. Ця версія домінує у Берґсона, особливо у “Творчій еволюції”. Наприклад, варто звернути увагу на такий важливий пасаж: “<.. ,>обширний струмінь свідомості проник у матерію” (un large courant de conscience avait pйnйtrй dans la matiиre) [Bergson 2018: 182]. Йдеться не просто про струмінь, а про елемент свідомості, який він несе зі собою, ін'єктує у матерію. Залучення свідомості легітимізує вжиток дієслівної форми se lancer, особливо частки se. Ця форма, можна припустити, запускає функціонування концептивної системи un йlan. Концептуалізація звичайного особового дієслова se lancer важлива ще й з огляду на етимологію йlan. Звісно філологічно ця етимологія виглядатиме доволі штучною, однак з точки зору логіки внутрішнього розгортання філософії Берґсона, цілком ймовірна. Тому s[e lanjcer разом утворюють йlan: se + lancer, який містить одночасно елементи кидання (lancer) та себе, свідомого (se). З цього випливає, що йlan стосується не так самого струменя, як можливості його функціонування у матеріальній масі. Струмінь несе зі собою величезну множину віртуальностей, які взаємопроникаються (s'entrepйnйtraient) у матеріальній масі [ibid., 182].

На користь цієї гіпотези говорить також Берґсонова концепція можливого. В есе “Можливе і реальне” Берґсон писав: “Саме реальне робиться можливим, а не можливе стає реальним” [Bergson 2011b: 17]. Тобто, реальне, в якому розгорнув свою діяльність йlan, є непередбачливим, й, з оглядну на це, переповненим можливостями (множиною віртуальностей) внаслідок кинутого пориванням струменя.

Se lancer матеріальної маси у масі життєвій (masse vivante) трансформується у s'йlancer (пориватися); це співзвучні слова; майже однакові за значенням, однак належать до різних царин. Еволюцію se lancer у s'йlancer може прояснити такий приклад з “Творчої еволюції”: уявіть, пише Берґсон, заповнену парою під великим тиском посудину. Крізь отвори на посудині вивільняються цівки (jets) пари. Викинута (lancйe) у повітря пара майже цілковито конденсується й утворює бризки (gouttelettes), які падають. Ця конденсація і це падіння означають втрату чогось, припинення, брак. Однак, невелика, слабка частина цівки пари продовжує існувати, не конденсується кілька секунд. Саме вона прикладає зусилля для «порятунку» крапель від падіння. Цей фізичний процес допоміг Берґсону осягати феномен життя. “Таким чином із безмірного резервуара життя [immense rйservoir de vie] повинні невпинно пориватися [s'йlancer] цівки, кожна з яких, падаючи, є світом” [ibid., 205]. Еволюція живих істот всередині цього світу вказує на існування первинного напряму первісної цівки, на імпульсацію, яка продовжує функціонувати, незванаючи на спроби матерії схилити до падіння її носія.

Приблизно 375 мільйонів років тому існувала риба Тіктаалік перехідна форма між рибами та наземними хребетними. Істота, яка вагалася: вода чи суша. Берґсона можна вважати філософською перехідною ланкою між, з одного боку, прихильністю до матеріальної маси й окремішності життя; з іншого, між телеологією та цілковитою спонтанністю грою випадків та помилок. Звідси його коливання між se lance і est lancй. Звідси його застереження не трактувати надто буквально зроблену ним аналогію між наповненою парою посудиною та життям. Адже фізична цівка, пара, підняття крапель є процесами більшою чи меншою мірою детермінованими. Однак самй творення світу (crйation d'un monde) є свобідним актом (acte libre) і життя, яке перебуває всередині матеріальної маси, є частиною цієї свободи. Виникнення концепту йlan можна розглядати як спробу балансувати бути на суші матеріальної маси, але мокрим від безперестанних свобідних цівок життя.

[un йlan, certain йlan (якесь поривання, певне поривання)]

Вище йшлося про струмінь, який був закинутий (a йtй jetй) чи кинутий (est lancй) або кидається (se lance) у матерію, а також про цівки (jets), які повинні пориватися (s'йlancer). Усе це наповнює матеріальну масу енергією. Внаслідок чого виникає потік реального (flux du rйel) або поіншому постійний потік речей (le flux perpйtuel des choses). Цей тотальний динамізм перетворює конкретну чуттєву реальність (rйalitй sensible) на одне суцільне невизначене коливання (une oscillation indйfinie), яке продукує імпульсацію (impulsion). Функціонування останнього кинуло (lanзa) життя у світ. За Берґсоном той чи той біологічний вид бере від глобальної імпульсації життя (impulsion globale de la vie) лише певне поривання (certain йlan) та намагається використати цю енергію для власного зиску. Цей пасаж, гадаю, має капітальне значення. Він скасовує монополію йlan у сегменті життєве. Це забезпечує також концепт життєве штовхання, однак імпульсація це робить у спосіб, який уможливлює прив'язування життя до світу і навпаки. Жива істота черпає із життєвої імпульсації певне поривання, яке допомагає їй злетіти (essor, злітання). Використання нейтрального прикметника певний вказує зовсім не на певність, радше на непевність. Невпевненість щодо прикінцевих характеристик йlan. Концептивні системи у філософії Берґсона функціонують так, як функціонує життя у його «Творчій еволюції» непередбачувано, як хімічні реакції БєлоусоваЖаботинського Новий концепт, який вводить Берґсон спеціально для позначення цього моменту. Реакція Бєлоусова-Жаботинського клас хімічних реакцій, що протікають в коливальному режимі. Деякі параметри реакції (колір, концентрація компонентів, температура та ін.) змінюються періодично, утворюючи складну просторово-часову структуру реакційного середовища.. На цю непевність вказує також неозначений артикль un, який дуже часто у текстах Берґсона супроводжує йlan. У контакті з матерією, пише Берґсон, життя можна прирівняти до якоїсь (une) імпульсації або до якогось (un) поривання [ibid.: 207]. Берґсон у цьому ж абзаці порівнює життя тільки з якимось пориванням. Адже не існує такого фізичного образу, який б пасував цій ідеї, пояснював він. На перший позір, тут явна суперечність. Але її бачить наше раціо, яке “безнадійно гордовите”. З цих слів починалась ця стаття невипадково. Берґсон прив'язує проблему життя та її еволюцію до теорії пізнання, до прискіпливого аналізу наших пізнавальних інстанцій. У своєму звичному режимі роботи розуміння здійснює рядопокладання (juxtaposition), себто розміщує речі або явища просторово, одні за одним, поряд. Саме так воно чинить щодо наведених пасажів про якісь імпульсації та поривання. Це спонукає робити зіставлення. У певній точці простору ми маємо імпульсацію та поривання, в іншій тільки поривання. І все відбувається одночасно. Однак так реальність не функціонує. “Всесвіт триває” (L'univers dure), зазначив Берґсон на початку І-го розділу “Творчої еволюції” [ibid.: 50]. На певному етапі йlan фігурує з імпульсацією, через мить самостійно і невизначено (з артиклем un), ще через якусь мить визначено (з артиклем Г), а через мільйон років еволюціонує в життєве штовхання. Берґсон намагався схопити й відтворити історію цього тривання, це багатогранне невпинне становлення.

[йlan originel, йlan commun, йlan initial de la vie (первісне поривання, спільне поривання, початкове поривання життя)]

Саме через це намагання Берґсона з'являються модифікації йlan з акцентом на його здатності бути витоком вітальних процесів: первісний або початковий. Формування зорового апарату у молюсків та хребетних має спільну рису, а саме: реагування на світло. Будова ока подібна до такої у ссавців. Незважаючи на істотну візуальну різницю між цими істотами, їх явно щось об'єднує. Факт цієї єдності спонукав Берґсона створити для поривання чергову модифікацію первісне поривання. Себто, ці істоти витекли з одного джерела. Воно є для них спільним, звідси модифікація commun. Після витоку зі спільного джерела, живі істоти самочинно формують власне річище, проявляють небачену для матеріальної маси свободу творчості скарб, який був кинутий їм початковим пориванням життя.

На цьому етапі йlan максимально наблизилось до життя. І все ж, зведення початкового поривання життя до поривання життєвого було б грубим узагальненням. Перший варіант говорить про функціонування певного вельми енергійного елемента всередині життя, однак це зовсім не передбачає цілковиту тотожність цього елемента і життя. На цій ідентичності базується практично уся історико-філософська й навіть філософська рецепція еволюційного вчення Берґсона. Однак реалізований у статті текстологічний аналіз виявив сліди матеріальної маси в йlan. Розділення йlan і vital посприяло диференціації цих двох елементів. Без неї йlan vital наче засніжений вулканічний конус у спекотних тропіках. Споглядання тільки одного конусу викликає враження про засніженість околиць, але насправді довкола неймовірне розмаїття матеріальної та життєвої мас.

Звісно були розглянуті далеко не всі сегменти концептивної системи un йlan. Однак опрацьованого цілком достатньо для формування однозначного висновку: повсюдна асоціація філософії Берґсона з йlan vital є просто нашою інтелектуальною звичкою, гаслом, який не має конкретного змістового наповнення.

Література

1. Allimant, R. D. (2016). Vida y materia: Bergson y la Termodinвmica clasica. VERITAS, N° 34, 75-91.

2. Ansell-Pearson, K. (2016). On Bergson's reformation of philosophy in Creative Evolution. Journal of French and Francophone Philosophy, 24(2), 68-80.

3. Bergson, H. (1919). La conscience et la vie. L'йnergie spirituelle. Essais et confйrences. 7-20. Paris: PUF.

4. Bergson, H. (2011a). Йcrits philosophiques. Paris: PUF. Bergson, H. (2011b). Possible et rйel. Paris: PUF. Bergson, H. (2018). L'йvolution crйatrice. Paris: PUF.

5. DiFrisco, J. (2015). Йlan Vital Revisited: Bergson and the Thermodynamic Paradigm. The Southern Journal of Philosophy, 55(1), 54-73.

6. Lalande, A. (2010). Vocabulaire technique et critique de la philosophie. Paris: PUF.

7. Sato, N. (2012). Scientific Йlan Vital: Entropy Deficit or Inhomogeneity as a Unified Concept of Driving Forces of Life in Hierarchical Biosphere Driven by Photosynthesis. Entropy, 14, 233-251.

References

1. Allimant, R. D. (2016). Vida y materia: Bergson y la Termodinamica clasica. VERITAS, N° 34, 75-91.

2. Ansell-Pearson, K. (2016). On Bergson's reformation of philosophy in Creative Evolution. Journal of French and Francophone Philosophy, 24(2), 68-80.

3. Bergson, H. (1919). La conscience et la vie. L'йnergie spirituelle. Essais et confйrences. 7-20. Paris: PUF.

4. Bergson, H. (2011a). Йcrits philosophiques. Paris: PUF.

5. Bergson, H. (2011b). Possible et rйel. Paris: PUF. Bergson, H. (2018). L'йvolution crйatrice. Paris: PUF.

6. DiFrisco, J. (2015). Йlan Vital Revisited: Bergson and the Thermodynamic Paradigm. The Southern Journal of Philosophy, 53(1), 54-73.

7. Lalande, A. (2010). Vocabulaire technique et critique de la philosophie. Paris: PUF.

8. Sato, N. (2012). Scientific Йlan Vital: Entropy Deficit or Inhomogeneity as a Unified Concept of Driving Forces of Life in Hierarchical Biosphere Driven by Photosynthesis. Entropy, 14, 233-251.